Моя жизнь
состоит из мгновений,
По каплям
выплескиваю ее
из неисчерпаемого
резервуара души.
Лишь мгновенье
зависает в памяти
и фотографической
вспышкой
остается
в негативе мирозданья,
чтобы потом
перейти в другое
измерение времени...
В душе одной взбалмошной девчонки, которая жила в тихом городке, однажды поселилось Нечто.
Никто толком его не видел, но все ощущали его присутствие.
Оно появлялось внезапно.
Его можно было заметить только в шуршании листьев, в тёплом луче солнца или в тихом шёпоте старого дома.
Нечто не было ни добрым, ни злым, ни большим, ни маленьким — оно просто было.
И каждый, кто случайно встречал Нечто, уходил немного другим: с улыбкой на губах, с лёгким тревожным шёпотом в душе или с ощущением, что мир чуть шире, чем казалось.
Оно тихонько жило в глубине души. И, в общем-то, никому не мешало.
Однажды в эту душу зашло Чувство.
Это было давно. Чувство Нечту понравилось.
Нечто очень дорожило Чувством, боялось его потерять. Даже дверь на ключ закрывать начало.
Они подолгу бродили по закоулкам души, разговаривали ни о чем, мечтали.
По вечерам они вместе разводили костер, чтобы согреть душу.
Говорят, Рождество любит холод.
Малага с этим не согласна.
Она зажигает огни, ставит ёлки рядом с апельсинами
и доказывает: чудеса вполне могут быть тёплыми.
Рождественская Малага - это когда юг вдруг решает поиграть в зиму, но по-своему, с характером.))
Здесь нет снега, зато есть свет. Много света. Он льётся с улицы Лариос, струится по балконам, цепляется за пальмы и вдруг превращает город в сияющую сцену, где каждый вечер - премьера.
Воздух тёплый, почти доверчивый. Куртки здесь носят скорее по привычке, а не по необходимости.
В кафе ставят ёлки рядом с апельсиновыми деревьями, и запах хвои смешивается с цитрусом.
Только Малага умеет так легко нарушать правила!
Понедельник, 22 Декабря 2025 г. 07:26
+ в цитатник
Ах, декабрь в Париже!
Это время года одинаково очаровательно и холодно.
Прохладные утра, окутанные нежным солнечным светом, могут сменяться днями, когда солнце может светить, а может и нет.
Или, что еще хуже, приводить к дождливым дням.
Но, учитывая, что это также сезон праздников, огни и украшения по всему городу света компенсируют всю эту мрачность.
Город пронизывает особая праздничная энергия!
В холодные или дождливые дни всегда можно согреться горячим шоколадом в парижском кафе или посетить один из богато украшенных универмагов.
Вечера можно провести на рождественском концерте или за рождественскими покупками.
Более того, изысканные рождественские витрины Galeries Lafayette и Printemps придают термину "витринный шопинг" совершенно новый смысл.
И можно в полной мере насладиться праздничными огнями и рождественскими украшениями Парижа.
Воскресенье, 21 Декабря 2025 г. 07:21
+ в цитатник
Позвольте мне с тёплым волшебством и лёгкой ностальгией рассказать вам о La Maison du Roy - магазине, который многие считают самым красивым и сказочным местом для новогодних покупок в Париже.
La Maison du Roy - это не просто магазин. Это рождественская сказка!
Королевское настроение и дух 18-го века.
Когда наступает праздничный сезон - с осени и до середины января, магазин превращается в настоящий "Рождественский дворец": стеклянные украшения ручной работы, блестящие шары, бархат, золочёные детали, кристалл и барокковые элементы создают атмосферу сказки.
Каждая игрушка - словно маленькое произведение искусства: расписанная вручную, с вниманием к деталям, с частичкой истории внутри.
Рождественская страна чудес и украшения прошлых веков, представленные в идеально организованном представлении.
Праздник для глаз, который переносит нас в детство на каждом шагу.
Я три последних года ездила по миру чтобы привезти украинцам свет. Хотя бы на картинках. ((
Глупая!
Я не знала где на Рождество просто царство света.
В Санари-Сюр-Мер!
И это место во Франции - в Провансе.
Sanary-sur-Mer - город, где Рождество отражается в Средиземноморье !
Рождественская магия оживает и город превращается в настоящую рождественскую сказку и сияет тысячами огней
Это действительно стоит увидеть!
Sanary - маленький портовый городок, который будто зажигает свечи, а не включает иллюминацию.
Зимой здесь происходит волшебная вещь: огни не спорят с морем, а отражаются в нём.
Лодки в гавани с гирляндами огней, мачты как тонкие световые нити, а вода превращается в мягкое зеркало, где всё слегка дрожит, как дыхание!
Château de Vaux-le-Vicomte — сказка, которая однажды стала реальностью
Есть места, куда не приезжают...
Туда попадают!
Как в детстве: шёл по лесу, свернул не туда — и вдруг замок.))
Vaux-le-Vicomte возникает не сразу.
Сначала дорога, потом тишина, потом аллея…
И в какой-то момент понимаешь: мир слегка замедлился.
Шаги становятся мягче, мысли - тише, дыхание - глубже.
Этот замок не кричит о своём величии.
Он шепчет.
Про эпоху, когда красота была делом чести, а симметрия - способом навести порядок не только в саду, но и в душе.
Пісня створена на вірш Миколи Руденка "Моєму Народові" — глибока ода українському народові, його силі, правді та любові до своєї землі. Це музичне послання про незламність, свободу та місію, яку несе наш народ крізь віки.
Народе рідний, степова стихіє,
Безхитрісна, довірлива душа!
Чому тебе, святого гречкосія,
Так часто Божа ласка полиша?
Посланець бога Гора Яструб врятував родину з Нікополя - містика сучасності.
Настрій - день тому, до цих новин про сокола чи яструба, що кинувся на дрон і врятував родину в м. Нікополі Дніпропетровської області в Україні, бачила сон. Вночі я прокинулася від такої дзвінкої тиші, це щось було незвичайне, й темрява (бо за графіком скрізь вимкнули світло), Араміс спав як не всебе та незвичайно голосно хропів, що було дивним. Бо в цей час у котика завжди починався "тиг-тиг" і "мряяяяу". А тут він спить, я його погладила, він не відреагував. Я й одразу згадала, що мене розбудило: бачила, начебто я знаходжусь в самому космосі, повз мене пролітає гігантський астероїд, про який всі говорять 3I/ATLAS. (зараз він начебто біля нашого Сонця в нашій сонячній системі).
Я в своем старом дневнике всегда публиковала свои рождественские сказки.
Во время войны перестала. ((
А сейчас решила, что не надо давать упырям менять твои привычки, которые помогают людям улыбнуться и почувствовать что жизнь прекрасна несмотря ни на что.
И если вы появились в этом мире, значит Вселенная вас любит!
От вас нужна лишь малость...
Не будьте замороженным пингвином, а отвечайте ей тем же. ))
И вот вам сказка в подарок.
В тот вечер зима была не холодной, а задумчивой.
Снег не падал — он словно задерживался в воздухе, раздумывая, куда ему приземлиться.
Девочка шла по этой зиме легко, почти не касаясь земли.
В одной руке у неё была снежинка — не та, что тает на ладони, а особенная, звёздная. Её выдают только тем, кто умеет видеть радость в мелочах.
В другой — бумажный пакет со звездой. В нём лежало что-то важное. Возможно, письмо.
А может, просто хорошее настроение, аккуратно сложенное.
Птицы сопровождали её, не задавая вопросов.
Они знали: если человек идёт так спокойно, значит, он никуда не опаздывает.
А чуть позже, когда небо стало совсем синим, произошло то, что случается только в сказках, которые не кричат о себе.
Не готуйте 12 страв на Різдво! Насправді обов’язкових було лише три – і вони вас здивують.
У цьому відео я розбираюся, що насправді їли українці на Святвечір і звідки взялася магічна цифра 12.
Говоримо про кутю, узвар, різдвяний хліб і РЕАЛЬНЕ меню наших прабабусь.
І про те, що математика вирішує не завжди, а головне – трохи в іншому.
10 нових українських пісень на вірші геніальної поетки Лесі Українки в обробці Лесі та Анатолія Падалко (Zakohani v Pisnyu).
Це ліричні пісні для душі та приємного настрою, створені з любов’ю та повагою до її талановитої та славетної поезії.
Музичні ідеї були втілені за допомогою студії ШІ, що відображає поєднання творчого натхнення та сучасних музичних технологій.
тайм-карди:
00:00 - Останні квіти
03:38 - Не дорікати слово я дала
06:05 - Я не кохаю тебе
08:31 - Без надії сподіваюсь!
12:46 - Не жаль мені, що я тебе кохаю
15:38 - Сафо (Над хвилями моря на скелі)
22:01 - Коли дивлюсь глибоко в любі очі
22:02 - Конвалія
25:15 - До мого фортепіано
28:36 - Хто вам сказав, що я слабка
Нові пісні на вірші Лесі Українки – збірка 10 пісень
Слова — Леся Українка (1871–1913)
Музичне оформлення — Леся та Анатолій Падалко.
Пісня створена за допомогою ШІ.
Понедельник, 15 Декабря 2025 г. 11:26
+ в цитатник
Одесса уже в ноябре начала готовиться к Рождеству!
Уже появились огни, украшения, светящиеся витрины…
Магия!
Неспешно, по-одесски, с улыбкой…
Огни, витрины, тёплые гирлянды - всё это словно тихо шепчет: праздник будет.
А у людей одно желание, о котором и так всё понятно без слов...
Фотографий в этот раз у меня немного - и пусть.
Иногда одной огоньковой улицы достаточно, чтобы поверить, что всё хорошее уже на подходе.
Главное — Одесса не унывает. Она держит характер.
Где-то гудит генератор, подыгрывая празднику басом и создавая людям настроение.
Кафе выставляют на порог ёлочные ветки, чтобы пахло хвоей.
Люди всё так же смеются, спорят колоритно, тащат пакеты с подарками и обсуждают — а какой "Олів’є" в этом году делать?
И в этом — вся она.
Живая, светлая, умеющая держать тепло даже тогда, когда света мало, но сердца горят ярче, чем любые гирлянды.
Edward Lucas: «Пробач, Україно, ми обійшлися з тобою ганебно» ...
Британський публіцист і старший співробітник Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас написав, мабуть, одну з найвідвертіших і найболючіших колонок про провал західної стратегії щодо України. На шпальтах The Times він фактично вибачається від імені Заходу і без евфемізмів визнає: західні лідери злякалися ядерного шантажу путіна, втомилися від довгої війни і перетворили підтримку України на короткочасний модний тренд, що наразі втратив популярність. Головний вирок Лукаса звучить жорстко: росія не перемогла Україну на полі бою, але вже встигла перемогти Захід політично та морально.
Дорогі українці, нам справді дуже соромно. Британія, як і інші західноєвропейські країни, досі любить повторювати, що вона “стоїть пліч-о-пліч з Україною”, як сказав Кір Стармер Володимиру Зеленському в понеділок. Але тепер, коли адміністрація Трампа вимагає, щоб Київ “протягом кількох днів” погодився поступитися територією агресору, правда виступає назовні. Насправді ми спершу злякалися, а потім нам просто набридло.
Було надихаючим бачити, наскільки вам дорогі свобода, демократія, законність, суверенітет і гідність – речі, які ми сприймаємо як належне. Ми заохочували вас воювати за них. А потім підвели. Поки ми вагалися і будували ілюзії, нікчемна диктатура путіна виявилася рішучою та витривалою. росія ще не перемогла Україну. Але вона вже перемогла нас.
16 мая 1940 года британская газета Daily Mirror опубликовала эту карикатуру и посвятила ее всем идиотам, призывавшим в то время к переговорам с Гитлером. «Попробуй договориться с ним».
На карикатуре европеец держит в руках 2 плаката с надписью: «Мир и переговоры» и «Заключите сделку с Гитлером сейчас!».
С тех пор прошло много лет, но мало что изменилось.
Еще есть люди, которые верят в «переговоры» с тиранами,
мечтающими о захвате всех соседей.
Україну можна пізнавати по-різному.
Хтось читає історію, хтось слухає пісні, а хтось — куштує торти.
Бо інколи шматочок десерту говорить про місто більше, ніж путівник.
У кожного — свій смак, свій характер, своя легенда.
І поки тане крем на язиці, розумієш: ми такі різні — і такі смачні разом.
Київський торт – не єдиний герой українських десертів. У кожного міста є свій «солодкий характер»: від запорізького «Інію» до сумських «Каштанів».
У кожного міста є свій запах і свій смак.
І торти — як маленькі листи від України, солодкі послання з Харкова, Львова, Одеси, Києва…
Трохи історії, трохи фантазії, дрібка ностальгії — і вже не десерт, а цілий настрій.
Солодко бути вдома, навіть коли ти далеко.
Ми вирушаємо у гастрономічну подорож країною, щоб зібрати її у справжню солодку мапу. )))
Рєпін — художник-епоха!
І. Рєпін палко любив Україну.
Це Була його Батьківщина. Тут він народився, назавжди захопився природою, людьми, їх звичаями, побутом, народним мистецтвом. Творча, педагогічна і громадська діяльність його також була пов’язана з Україною.
Він був наділений дивовижною здатністю «реагувати» буквально на все навколо.
Народництво, тероризм, толстовство, російсько-турецька війна, Перша світова війна, три революції — Рєпін на все «відгукнувся».
Причому «відгуки» з'являлися цілком щиро й захоплено.
Кто такая Варвара Каринська?
Українка Варвара Каринська — жінки, яка змінила історію костюму й стала першою українкою, що отримала "Оскар"!
Каринська родилась 3 октября 1886 года в Харкове — в семье торговца тканями.
С детства она увлекалась вишивкой, тканями, шитьём.
Але моя мета розповісти не про Варвару Каринську, як про особистість, а про десерт, який був названий на її честь.
Обычно перед Рождеством я езжу по самым колоритным городам Европы - аккумулирую рождественское настроение. ))
Но в этом году все планы сломались потому что в ноябре была Одесса.
Но не страшно! Одесса того стоит!
Буду значит лучше узнавать Францию. ))
Реймс - сгусток эмоции! Особенно перед Рождеством.
Этот город вообще не умеет "тихо".
Он либо сверкает, либо звучит, либо пахнет шампанским так, что даже мысли начинают пузыриться.))
Я увидела Реймс с акцентом на его готическую душу, где собор Cathédrale Notre-Dame de Reims стоит как живая рождественская декорация, только настоящая и очень древняя.
Один из принципов жизни — принцип жемчужной раковины
Когда в раковину попадает песчинка, то она начинает раздражать и ранить нежное тело моллюска. Моллюск обволакивает её своим телом, и в результате песчинка становится жемчужиной.
Коли Ліна Костенко читає свої вірші, хочеться стихнути.
Наче час притримує дихання.
Кожне слово — як крок по воді: легко, але з глибиною, яку відчуваєш пізніше.
Слухаєш — і ніби стаєш ближче до себе.
Ліна Костенко — це коли слова не просто звучать, а живуть.
Вони торкаються тихо, як долоня до серця, і залишають слід довший за будь-яку пам’ять.
Її поезія — не про рими, а про правду.
Про силу бути собою, коли світ шумить.
І в цій тиші — народжується смисл.
Ліна Костенко — це голос, який не підняти вище, бо він і так на висоті.
Її слово — гостре й світле водночас, не про прикраси, а про сутність.
Вона вміє боліти красиво, і любити — ще красивіше.
Мабуть, тому її рядки не старіють.
Бо правда — вічна.
Поезія Ліни Костенко — як джерело.
Чим глибше черпаєш, тим чистіше стає всередині.
Понедельник, 08 Декабря 2025 г. 08:14
+ в цитатник
Коли опускаються руки чи коли хтось намагається знецінити вас чи усіх нас – нагадуйте собі: ми прапрапрапрапрапрапраонуки князівен – королев Європи.
Так і кажіть: - Я – з роду тих жінок, які займалили трони від Польщі до Данії, від Візантії до Норвегії!
Хай знають, з ким мають справу.))
І це не про манію величі чи привласнення здобутків наших пращурів.
Це про наш генетичний код, в якому ще тисячоліття тому в жінках сформована неймовірна сила – навіть при владних чоловіках мати власний голос, навіть у важких чужинських умовах зуміти не лише вижити, а й отримати владу, продовжити свій рід і поширити свої гени на тих же чужинців.
У Франції зараз триває Український сезон під назвою "Le Voyage en Ukraine".
А я хочу створити свою подорож Україною!
Подорож, що поєднає в собі історію, поезію, мистецтво та кулінарію.
Я, на жаль, поки що знаю про Україну не так багато. ((
Тому це буде мій власний маршрут відкриттів, стежка пошуку й дивування.
І розпочну я цю мандрівку з улюбленого свята - Дня Святого Миколая!
МИКОЛАЙ ІДЕ ДО НАС
В небі зорі сиплють світло
Сонця промінь тихо згас
Там де казка йде
Привітно
Миколай чекає нас
Пориньте у чарівний світ зимових свят!
Нехай Миколай подарує всім казковий настрій Різдва та Нового року!
Дзвіночки дзвенять, сніжинки танцюють, а Миколай поспішає дарувати добро кожній людині.
У Франції зараз триває Український сезон під назвою "Le Voyage en Ukraine" ("Подорож в Україну").
Він розпочався 1 грудня і триватиме до кінця березня 2026 року.
Церемонія відкриття пройшла в паризькому театрі Théâtre de la Ville за участі міністрів закордонних справ Франції та України — Жан-Ноеля Барро і Андрія Сибіги, а також міністерки культури Франції Рашиди Даті та першої леді України Олени Зеленської.
Український сезон "Подорож до України" у Театрі де ля Віль @theatredelaville_paris у Парижі — важливій події, що об’єднала українських та французьких митців.
Це був акт культурної контратаки, який показує: українська культура жива, сильна і здатна об’єднувати людей навіть у найскладніші часи.
З грудня і до кінця березня — майже чотири місяці української музики, кіно, літератури, мистецтва, виставок, театру, гастрономії…
Це не просто інтерес, а прагнення глибше зрозуміти країну, її голоси, її біль і радість, її красу.
- Сьогодні, у цей непростий для України час, під час боротьби за існування, коли наша культура звучить за кордоном, ми відчуваємо, що ми не самі. І що цінності, які ми зараз захищаємо, — спільні для всього цивілізованого світу. Саме тому культура така важлива. Вона створює взаєморозуміння через почуття, налагоджує діалог навіть без слів, — сказала Зеленська.
Французи люблять "культурні подорожі", і назва "Voyage en Ukraine" дуже точно лягає в їхнє сприйняття: не політика, не новини, а саме подорож — відкриття країни через людей, мистецтво, гумор, світло і тінь.
Добрий знак. Теплий. І, чесно, трішки зворушливий.
Saint-Rémy-lès-Chevreuse в декабре - это маленькое чудо, которое даже не пытается казаться большим.
Оно просто есть!
Тихое, искреннее, почти деревенское… и оттого вдвойне волшебное.
Saint-Rémy-lès-Chevreuse оказался не тем рождественским городком, где хочется петь "Jingle Bells" у каждой витрины.
Это скорее место, где всё делается по-старинке...
Тихо, скромно и без попыток впечатлять пришлых мечтателей вроде меня. ))
Понедельник, 01 Декабря 2025 г. 07:05
+ в цитатник
Осень 2025 года ушла в историю.
И в голове всё ещё крутятся кадры, будто маленькие сцены.
А в сердце осталось то самое тихое ощущение, которое приходит после непростых дней - когда хочется просто дышать и идти дальше.
Я очень люблю этот фильм!
И пусть в нем не про Париж, а про Нью-Йорк.
Но я захотела кадр именно из этого фильма взять эпиграфом к последнему парижскому осеннему посту.
Осень в Париж всегда приходит тихо...
Будто прислушивается, не нарушит ли она чьих-то чувств, чьих-то прогулок, чьего-то дыхания.
Лёгкий ветер собирает листья в маленькие вихри на набережных, а город становится похож на старый фильм, который смотришь зимой под плед, зная каждую реплику наизусть.
И в этот момент особенно слышно, как звучит Nat King Cole.
Его "Autumn Leaves" будто подпевает шагам, а в голове всплывают образы из "Autumn in New York", где у осени всегда немного больше прав на нежность.
«Мені однаково…» — це один із найсильніших віршів Тараса Шевченка, який ми перетворили на повільний український блюз (slow Ukrainian blues). Сумна гітара, блюзова гармоніка, глибокий чоловічий вокал і ніжні жіночі бек-вокали створюють драматичну атмосферу, яка відкриває цей вірш по-новому. Це поєднання української класики та блюзу звучить так, ніби Шевченко співає блюз сьогодні, у XXI столітті. У кожній ноті — біль, любов до рідної землі та сила духу українців.
💙💛 Це не просто пісня. Це голос свободи, пам’яті і протесту.
Її називають першою Коко Шанель!
Вона перша жінка, яка виставлялася в Луврі!
У1920-х роках ім’я Соні Делоне знав кожен паризький художник!
Пальтами, шаликами і сукнями-віршами полювали всі її прогресивні сучасниці.
Вона й сама була прогресивною – експериментувала з кольорами й фактурами, створювала нові стилі й революційні образи для театру.
Була заміжньою з геєм, правда, недовго, і товаришувала з видатними чоловіками того часу.
Соня Делоне: полтавка, яка започаткувала французьку моду!
У1920-х роках ім’я Соні Делоне знав кожен паризький художник, у 1930-х – кожна європейська модниця, у 1940-х – всі солідні декоратори, ілюстратори, дизайнери – навіть автомобільні. Вона – перша жінка, виставка робіт якої відбулася в самому Луврі у 1964 році – при житті, і єдина жінка, яка в 90 років отримала почесне звання офіцера Ордену Почесного легіону. В Україні про видатну полтавку, на жаль, згадали аж у наш час, коли кілька років тому привезли виставку її плакатів.
Зрештою, за право називати Соню землячкою сперечається й Одеса – звідти родом мама мисткині.
І це ще не всі цікавинки про жінку, яку називали першою Коко Шанель!
Париж — місто, де народжуються нові імена й легенди.
Окрім самих французів там творили й українські митці, створювали нові стилі, кольори й мистецькі революції.
Ось добірка історій і фактів про тих, хто творив Париж по-українськи.
Від Соломії Крушельницької, яка підкорила головну сцену Парижа, до Соні Делоне, що розфарбувала його у кольори Полтавщини.
У самому серці Парижа сталося щось по-справжньому чарівне!
Просто серед міської метушні раптом зібралися десятки вокалістів і музикантів — і перші ноти "Щедрика" розлилися французькою столицею, наче промінь різдвяного світла.
Ініціатором та організатором флешмобу став піаніст Жюльєн Коен (Julien Cohen ).
Люди зупинялися, всміхалися, піднімали телефони, але найголовніше — піднімали очі. Відчувалося, як ця давня українська мелодія торкає кожного, незалежно від мови чи країни.
Париж слухав Україну. Слухав її красу, силу і невгасиму різдвяну надію.
І в цю мить навіть каміння набережної, здавалось, звучало в унісон із “Щедриком”, а повітря робилося трохи теплішим, ніж годину тому. Бо музика іноді робить те, що не під силу навіть часу — з’єднує людей і серця.
Українська колядка знову засяяла у світовій столиці мистецтва.
І хай так буде завжди — щоб наш голос, наші традиції та світла енергія продовжували лунати далеко за межами дому.
И вот теперь хочу рассказать о концерте французского музыканта Mezerg, который вызвал массу эмоций.
Марк Мезерг — французский клавишник и продюсер в стиле техно. Mezerg.
Разносторонне одаренный инструменталист Мезерг является пионером современных музыкальных технологий и одним из самых креативных музыкантов.
Мезерг часто играет на терменвоксе — инструменте, создающем басовую линию.
Терменвокс — это электронный музыкальный инструмент, которым музыкант управляет без физического контакта.
Связав руки и ноги со своим инструментом, он создает электронную музыку из неожиданных элементов , с ритмами от фанка до эйсид-техно, импровизируя с клавишными, педалями эффектов и терменвоксом, который стал символом его проекта.
Настоящий человек-оркестр , он лучше всего себя проявляет на сцене, где очаровывает публику вихрем энергии и неотразимыми звуками.
Я побывала в очень атмосферном городе с богатой историей.
Биарриц - это место-настроение, и именно это делает его таким волшебным.
Именно поэтому ценна каждая минута, проведенная здесь.
Биарриц - это город красивого света, где утро рождается в нежных лучах над океаном, а вечер дарит щедрые закаты, окрашивая небо в золото и пурпур.
Здесь необыкновенное небо встречается с могучими волнами Атлантики, а каждый уголок - от старого порта до скалистой набережной, дышит атмосферой и особым шармом.
Биарриц - это не только морской бриз и шум прибоя, но и чувство, что ты находишься в месте, где природа и человек ведут давний, но гармоничный диалог
95-річна письменниця і поетеса Ліна Костенко стала новим обличчям модного українського бренду Gasanova.
Авторка культових віршів представлятиме ювелірну колаборацію дизайнерки з SOLO for Diamonds.
На відео Костенко читає власну поезію «Між іншим» у трендовому вечірньому тренчі від Гасанової.
К сожалению, видео не удалось воспроизвести. ((
Будет так.
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Одесса живет между воздушными тревогами и гулом генераторов.(((
Но!
Одесса осталась прекрасной и неповторимой!
Это самый лучший город в мире!
Не смотря на весь тот ад, который злобные рашисты хотят принести в Украину. ((
Одесса никогда не спрашивает разрешения, чтобы быть собой!
Она просто выходит - в своём фирменном наряде из соли, юмора и лёгкой наглости ... и занимает весь кадр.
Париж может щеголять своими бульварами, мостами и плавной меланхолией Сен-Жермен… но Одесса!!!
Одесса подмигивает ему, как старый друг, и говорит:
- Ты там не зазнавайся, Парижик. Красивый ... да. Но кто здесь настоящая звезда? ))
Даже во время войны город живёт с удивительным внутренним светом.
Это, наверное, звучит неуместно, учитывая то, как нынче обстоят дела со светом в Украине.
Но у Одессы будто бы свой личный генератор, который не требует подзарядки.
Город может быть уставшим, раненным, иногда злым… но никогда не сдавшимся.
Одесса умеет шутить там, где другие молчат, и стоять прямо там, где другие склоняют голову.
И это её непобедимое:
- Я всё равно буду жить!
Я відвідала фантастичний концерт!
Концерт хору "Гомін" відбувався во фрейме культурної програми "Осінь української музики у Франції".
Це був не просто концерт. Це була зарядка для сердца!
Це був голос України!
Українці співають душею❤️
До сліз як гарно!!!
Хор "Гомін" Львівського органного залу - це поєднання енергії!
Їхній спів звучав так, ніби хтось відкрив вікно просто в українську душу — чисту, сильну, трохи тоскуючу, але незламну.
Заснований у 1988 році, хор передає силу, красу і велич української пісні протягом десятиліть.
Його місія — відродити і піднести традицію хорового співу, розкриваючи справжню глибину поліфонічної музики.
Під керівництвом харизматичного диригента Вадима Яценка хор вступив у нову творчу еру і продовжує завойовувати серця слухачів красою українського хорового мистецтва.
Я очень люблю эту песню французской певицы ZAZ уже много лет.
Люблю не только позитивный мотив, но и смысл текста песни.
И когда я увидела заводной ролик с этой песней, то решила что это будет лучшее, что можно придумать, для поста под начало осени в Париже. ))
Особенно в тот момент, когда наш мир лихорадит и трясет.
Но нас больше и мы не прогнемся под наглой силой кучки живодеров.
Да и не сила это вовсе, а всего лишь приступ изрыгания желчи от безысходности и бессилия.
Давайте радоваться жизни и благодарить Вселенную за то, что живём!
Дайте мне номер-люкс в Гранд-отеле Ритц —
Я этого не хочу,
Драгоценности от Шанель —
Мне этого не хочется.
Дайте мне лимузин —
Что мне с ним делать?
Папалапапапа
Подарите мне персонал —
Что мне с ним делать?
Небольшой замок в Невшатель —
Это не для меня.
Подарите мне Эйфелеву башню —
Что мне с ней делать?
Я хочу любви, радости,
Хорошего настроения,
И ваши деньги
Меня не осчастливят.
Я хочу умереть с чистой совестью.
Так, давайте, я вам открою мою свободу,
Забудьте, в таком случае, ваши стереотипы.
Добро пожаловать в мою реальность.
Львівська музична спільнота має ще 1 привід для гордості:
Париж почує «Гомін» — і це буде голос України
Диригент Вадим Яценко разом із хором «Гомін» Львівського органного залу у листопаді вирушають на гастролі до столиці Франції, де представлять українську хорову традицію на найвищому рівні.
«Париж, чекай нас — хор „Гомін“ Львівського органного залу вже відкрив продаж квитків! Це буде подія, де українська пісня зазвучить особливо сильно, а разом з нею — наш дух, наша енергія і любов», — так написано на сторінці популярного хору у соцмережах.
Цей мистецький візит стане частиною культурної програми «Осінь української музики у Франції», яка триватиме протягом жовтня 2025 року. Хор «Гомін» під керівництвом Вадима Яценка, який давно став частиною музичного обличчя Львова, виступить з серією концертів у Парижі, зокрема — у Соборі Святого Володимира, Українському культурному центрі, а також на сцені Maison de la Culture.
