Круто! Це ж не просто вітрини з капелюхами в одному з найбільших універмагів світу, а проект, який розповідає про Україну, нашу культуру, традиції і цінності. Безмежно вдячна людям, які показують світу нашу країну. / Tetiana Kryvozub-Shchenikova



Український дизайнер Руслан Багінський і легендарна паризька Galeries Lafayette.
Цього дуже важко досягти в тому світі шаленої конкуренції й взаємопоборювання.
Це не просто, пішов та повісив собі рекламу. Це треба завоювати!
Galeries Lafayette не показує. Galeries Lafayette - диктує!

Це навіть не про моду, а про цілу культуру. Про Українську Культуру!
До кінця літа, Париж дивитиметься на капелюхи, створені в Україні!
На фасаді одного з найвідоміших магазинів світу.

Нашого цвіту!

Автор: Chepynoga Vitalii

8 июля, свой 52-й День рождения отметил один из ключевых фигур современной украинской истории – Валерий Федорович Залужный. Генерал, возглавивший Вооруженные Силы Украины в самый сложный период их существования и ставший символом несокрушимости и профессионализма украинской армии, сыграл решающую роль в отражении полномасштабного вторжения россии.



Путь к вершине: от курсанта до главнокомандующего
Родившись 8 июля 1973 года в Житомирской области, Валерий Залужный с юных лет избрал военную карьеру. Он окончил Одесский институт сухопутных войск, Национальную академию обороны Украины и Национальный университет «Острожская академия». Пройдя все ступени военной службы – от командира взвода до командующего оперативными командованиями, Залужный приобрел бесценный опыт и глубокое понимание современных вызовов.

На Київщині лелека загинула від шахеда, захищаючи своїх дитинчат.
Пташенят забрали місцеві



Під час обстрілу Київської області мама-чорногузиха загинула, коли прикривала своїх пташенят крильми. У дитинчат залишився лише батько, однак небайдужі люди забрали їх до себе, оскільки чорногуз навряд чи вигодував би їх.

Максиміліан Волошин –
поет, перекладач, пейзажист, мистецький та літературний критик

Свої клекітливі пристрасті уміло переносив у віршовані рядки та фарбами на полотно. Його вірші барвисті, насичені яскравими колірними епітетами й образністю, тоді як акварельні пейзажі схожі на лаконічні й точні вірші. Література та живопис Волошина нагадують твори майстрів традиційного японського образотворчого мистецтва.


Максиміліан Волошин, портрет роботи українського маляра Олександра Якимченка, Париж, 1902 р.

Максиміліан народився 28 травня 1877 року в Києві. Невдовзі після народження сина, мати покинула батька хлопчика. Вольова жінка із залізним характером намагалася виростити дитину з такими ж рисами, проте їй того не вдалося – син ріс миролюбним, чуйним і приязним. Коли вони замешкали в Коктебелі на півдні Криму, мати навіть наймала місцевих розбишак, щоб вони провокували 16-літнього юнака на бійки, та все дарма. Мрійливий, завжди з книжками, захоплений красою кримської природи, він жив у своєму світі. У гімназії хлопець залишався по декілька років в одному класі, жінка тим не переймалася. Навіть вчитель говорив, що навчити такого ідіота хоч чому-небудь не під сили нікому. Але за півроку, на похороні того ж самого викладача, Максиміліан декламував свої чудові вірші.

Тая Найденко / Фото из личного архива

Вы запасали гречку и масло,
Мы запасали — свет.
Взвыли сирены, солнце погасло,
Разве темно нам? Нет.

Вы запасали хлам и билеты,
Шубы, носки, бухло.
Мы запасали южное лето,
Нам и сейчас тепло.

Вы запасали бомбы и пули,
Братскую, сука, тьму.
Мы запасались смехом — а хули
Плакать в родном дому?

Вы запасали ложные стены —
Русский язык, Донбасс…
Мы запасали то, что мгновенно
Объединяет нас.

«Мы Украина!» — главное кредо,
Каждый сейчас в строю.
Не запасли мы только Победы.
Значит — возьмём в бою.

Автор: Тая Найденко, Одесса

а

Слово, що веде крізь покоління: Ліна Костенко

А й правда — крилатим ґрунту не треба.
Землі немає — то буде небо.
Немає поля — то буде воля.
Немає пари — то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина?

А що ж людина? Живе на землі.
Сама не літає. А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.

У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Ліна Костенко — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), ордена Почесного легіону (2022). Вона була однією з перших і найпомітніших у плеяді молодих українських поетів, які виступили на рубежі 50—60-х років.

У сучасній росії ім’я Миколи Гоголя традиційно згадується серед "великих російських письменників", однак численні історичні факти свідчать – насправді цей письменник мав куди сильніший зв’язок з Україною, ніж з державою, яка сьогодні намагається привласнити його спадщину

Народжений на Полтавщині, він не тільки черпав натхнення з українського фольклору, а й відкрито симпатизував українській культурі, дистанціюючись від імперських цінностей. Про це у відео на YouTube-каналі "Історія для дорослих" розповів український письменник та історик Олег Криштопа.



Він наголосив, що саме Україна була для Гоголя головним джерелом творчого натхнення, що підтверджується і його першими творами – такими, як "Вечори на хуторі біля Диканьки" та "Миргород".

Попри це, у пошуках визнання та кар’єрного зростання Микола Гоголь вирушив до Санкт-Петербурга – столиці тодішньої імперії. Проте життя у холодному чиновницькому середовищі не принесло йому задоволення. Як розповідає Криштопа, вже у 1834 році Гоголь прагнув залишити Петербург, до якого він з часом почав ставитися з відразою. Його мрія – переїхати в українську Гетьманщину.

Рамочка від Lkis

B cвoи 76 лeт гинeкoлoг Йocиф Зильбepмaн нaглo нacлaждaeтcя жизнью. Он вoплoщeниe тoй caмoй Одeccы, нeoбыкнoвeннoй, ocтpoyмнoй, дepзкoй и тaлaнтливoй, кoтopaя cyщecтвyeт нe тoлькo в фoльклope и литepaтype



Одecca — этo нe мope, нe Юмopинa и дaжe нe Пpивoз. Гopoд cтaл лeгeндoй блaгoдapя гeниям. Пapy дecяткoв тaкиx мы знaeм из yчeбникoв. С ocтaльными вcтpeчaeмcя кaждый дeнь. B yтpeннeй мapшpyткe, нa pынкe, в пoликлиникe, вo двope ecть Они. Нeпoвтopимыe и caмoдocтaтoчныe. Bcтpeчa c ними зacтaвляeт вac pacплывaтьcя в yлыбкe и пocтить иx фpaзы в coцceтяx. Чeм бoльшe иx в любoм гopoдe, тeм oн яpчe и caмoбытнee. Одecce в этoм cмыcлe кpyпнo пoвeзлo.

Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, -
XX вік! - а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.

Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.

Автор: Ліна Костенко

1 квітня 1809 року в Сорочинцях (нині Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область) народився Микола Гоголь – найяскравіший представник плеяди знаменитих класиків літератури

Існує безліч цікавих фактів про Гоголя. Усе життя письменника – 1 велика таємниця, оповита мітами. Містика, щось надприродне й нез’ясовне буквально ходили за ним по п’ятах. І навіть після його смерті залишилося більше питань, ніж відповідей.



Рід Гоголів походив із українських козаків, знаменитим пращуром яких був гетьман Остап Гоголь. Мати Миколи Марія, вийшла заміж у 14 років за вдвічі старшого чоловіка Василя Панасовича Гоголь-Яновського. Двоє перших дітей народилися мертвими, за ними з’явився на світ Микола. Здоров’ям не вирізнявся, був кволим, хворобливим, та попри все – жив.

Українська народна пісня - в її обрядовому чи побутовому значенні - жива й органічна частина традиційної багатонаціональної культури сучасного Краснодарського краю. У ній зберігається пам'ять про історію України, її славу і волю, про появу перших на Кубані українських козаків, зелене українське поле, що почорніло від козацької крові, про чорну хмару, яка виступає з-за гори у вигляді тисячі козаків, гнаних за Дунай, та про славного козака Миколу Рябовола, що загинув за свободу свого народу й рідного Кубанського краю...

Сотні образів, доль, історичні та побутові ремінісценції з життя минулих поколінь, настрої горя, суму чи радості - все це й багато іншого несе з собою українська пісня, що побутує на Кубані. Пісня, яка є унікальним явищем вже тому, що не загинула в умовах двовікової трагічної боротьби запорозько-чорноморсько-кубанського козацтва проти зловорожого наступу російського царату на його права.

Юрий Олеша / Фото: kino-teatr.ru

На небе догорели янтари,
И вечер лег на синие панели.
От сумерек, от гаснущей зари
Здесь все тона изящной акварели…

Как все красиво… Над листвой вдали
Театр в огнях на небе бледно-алом.
Музей весь синий. Сумерки прошли
Между колонн и реют над порталом…

Направо Дума. Целый ряд колонн
И цветники у безголосой пушки.
А дальше море, бледный небосклон
И в вышине окаменелый Пушкин…

Над морем умолкающий бульвар
Уходит вдаль зеленою дорогой.
А сбоку здания и серый тротуар,
И все вокруг недостижимо-строго.

Здесь тишина. И лестница в листве
Спускается к вечернему покою…
И строго все: и звезды в синеве,
И черный Дюк с простертою рукою.

Автор: Юрий Олеша, Одесса, 1917

20 (30) березня 1639 року народився Іван Мазепа
Постать Гетьмана ймовірно ще довго буде залишатись контраверсійною в української історії. Адже для старшого покоління він міцно асоціюється з пушкінськими рядками про «гетмана-злодея», молодь же, в кращому випадку, щось про нього чула, як про діяча української держави, котрий чимось не догодив росіянам


Фото: Погруддя Мазепі у селі Мазепинці/Українська Вікіпедія

Це не дивно – протягом останніх 10-літь ставлення до Івана Степановича Мазепи в українській історіографії змінилось від різко негативного до ледь не шанобливо-молитовного. Що ж, історія – не точна наука. Але людині на те й дано розум, аби вона сама аналізувала, думала і визначала своє ставлення до світу загалом та історичних постатей зокрема.

Збережи Боже нашу Україну!
Підтримай і допоможи нашим Захисникам Світла і Добра!





Цю пісню потрібно перекласти на всі мови світу!