Моя жизнь
состоит из мгновений,
По каплям
выплескиваю ее
из неисчерпаемого
резервуара души.
Лишь мгновенье
зависает в памяти
и фотографической
вспышкой
остается
в негативе мирозданья,
чтобы потом
перейти в другое
измерение времени...
10 нових українських пісень на вірші геніальної поетки Лесі Українки в обробці Лесі та Анатолія Падалко (Zakohani v Pisnyu).
Це ліричні пісні для душі та приємного настрою, створені з любов’ю та повагою до її талановитої та славетної поезії.
Музичні ідеї були втілені за допомогою студії ШІ, що відображає поєднання творчого натхнення та сучасних музичних технологій.
тайм-карди:
00:00 - Останні квіти
03:38 - Не дорікати слово я дала
06:05 - Я не кохаю тебе
08:31 - Без надії сподіваюсь!
12:46 - Не жаль мені, що я тебе кохаю
15:38 - Сафо (Над хвилями моря на скелі)
22:01 - Коли дивлюсь глибоко в любі очі
22:02 - Конвалія
25:15 - До мого фортепіано
28:36 - Хто вам сказав, що я слабка
Нові пісні на вірші Лесі Українки – збірка 10 пісень
Слова — Леся Українка (1871–1913)
Музичне оформлення — Леся та Анатолій Падалко.
Пісня створена за допомогою ШІ.
Понедельник, 15 Декабря 2025 г. 11:26
+ в цитатник
Одесса уже в ноябре начала готовиться к Рождеству!
Уже появились огни, украшения, светящиеся витрины…
Магия!
Неспешно, по-одесски, с улыбкой…
Огни, витрины, тёплые гирлянды - всё это словно тихо шепчет: праздник будет.
А у людей одно желание, о котором и так всё понятно без слов...
Фотографий в этот раз у меня немного - и пусть.
Иногда одной огоньковой улицы достаточно, чтобы поверить, что всё хорошее уже на подходе.
Главное — Одесса не унывает. Она держит характер.
Где-то гудит генератор, подыгрывая празднику басом и создавая людям настроение.
Кафе выставляют на порог ёлочные ветки, чтобы пахло хвоей.
Люди всё так же смеются, спорят колоритно, тащат пакеты с подарками и обсуждают — а какой "Олів’є" в этом году делать?
И в этом — вся она.
Живая, светлая, умеющая держать тепло даже тогда, когда света мало, но сердца горят ярче, чем любые гирлянды.
Edward Lucas: «Пробач, Україно, ми обійшлися з тобою ганебно» ...
Британський публіцист і старший співробітник Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас написав, мабуть, одну з найвідвертіших і найболючіших колонок про провал західної стратегії щодо України. На шпальтах The Times він фактично вибачається від імені Заходу і без евфемізмів визнає: західні лідери злякалися ядерного шантажу путіна, втомилися від довгої війни і перетворили підтримку України на короткочасний модний тренд, що наразі втратив популярність. Головний вирок Лукаса звучить жорстко: росія не перемогла Україну на полі бою, але вже встигла перемогти Захід політично та морально.
Дорогі українці, нам справді дуже соромно. Британія, як і інші західноєвропейські країни, досі любить повторювати, що вона “стоїть пліч-о-пліч з Україною”, як сказав Кір Стармер Володимиру Зеленському в понеділок. Але тепер, коли адміністрація Трампа вимагає, щоб Київ “протягом кількох днів” погодився поступитися територією агресору, правда виступає назовні. Насправді ми спершу злякалися, а потім нам просто набридло.
Було надихаючим бачити, наскільки вам дорогі свобода, демократія, законність, суверенітет і гідність – речі, які ми сприймаємо як належне. Ми заохочували вас воювати за них. А потім підвели. Поки ми вагалися і будували ілюзії, нікчемна диктатура путіна виявилася рішучою та витривалою. росія ще не перемогла Україну. Але вона вже перемогла нас.
16 мая 1940 года британская газета Daily Mirror опубликовала эту карикатуру и посвятила ее всем идиотам, призывавшим в то время к переговорам с Гитлером. «Попробуй договориться с ним».
На карикатуре европеец держит в руках 2 плаката с надписью: «Мир и переговоры» и «Заключите сделку с Гитлером сейчас!».
С тех пор прошло много лет, но мало что изменилось.
Еще есть люди, которые верят в «переговоры» с тиранами,
мечтающими о захвате всех соседей.
Україну можна пізнавати по-різному.
Хтось читає історію, хтось слухає пісні, а хтось — куштує торти.
Бо інколи шматочок десерту говорить про місто більше, ніж путівник.
У кожного — свій смак, свій характер, своя легенда.
І поки тане крем на язиці, розумієш: ми такі різні — і такі смачні разом.
Київський торт – не єдиний герой українських десертів. У кожного міста є свій «солодкий характер»: від запорізького «Інію» до сумських «Каштанів».
У кожного міста є свій запах і свій смак.
І торти — як маленькі листи від України, солодкі послання з Харкова, Львова, Одеси, Києва…
Трохи історії, трохи фантазії, дрібка ностальгії — і вже не десерт, а цілий настрій.
Солодко бути вдома, навіть коли ти далеко.
Ми вирушаємо у гастрономічну подорож країною, щоб зібрати її у справжню солодку мапу. )))
Рєпін — художник-епоха!
І. Рєпін палко любив Україну.
Це Була його Батьківщина. Тут він народився, назавжди захопився природою, людьми, їх звичаями, побутом, народним мистецтвом. Творча, педагогічна і громадська діяльність його також була пов’язана з Україною.
Він був наділений дивовижною здатністю «реагувати» буквально на все навколо.
Народництво, тероризм, толстовство, російсько-турецька війна, Перша світова війна, три революції — Рєпін на все «відгукнувся».
Причому «відгуки» з'являлися цілком щиро й захоплено.
Кто такая Варвара Каринська?
Українка Варвара Каринська — жінки, яка змінила історію костюму й стала першою українкою, що отримала "Оскар"!
Каринська родилась 3 октября 1886 года в Харкове — в семье торговца тканями.
С детства она увлекалась вишивкой, тканями, шитьём.
Але моя мета розповісти не про Варвару Каринську, як про особистість, а про десерт, який був названий на її честь.
Обычно перед Рождеством я езжу по самым колоритным городам Европы - аккумулирую рождественское настроение. ))
Но в этом году все планы сломались потому что в ноябре была Одесса.
Но не страшно! Одесса того стоит!
Буду значит лучше узнавать Францию. ))
Реймс - сгусток эмоции! Особенно перед Рождеством.
Этот город вообще не умеет "тихо".
Он либо сверкает, либо звучит, либо пахнет шампанским так, что даже мысли начинают пузыриться.))
Я увидела Реймс с акцентом на его готическую душу, где собор Cathédrale Notre-Dame de Reims стоит как живая рождественская декорация, только настоящая и очень древняя.
Один из принципов жизни — принцип жемчужной раковины
Когда в раковину попадает песчинка, то она начинает раздражать и ранить нежное тело моллюска. Моллюск обволакивает её своим телом, и в результате песчинка становится жемчужиной.
Коли Ліна Костенко читає свої вірші, хочеться стихнути.
Наче час притримує дихання.
Кожне слово — як крок по воді: легко, але з глибиною, яку відчуваєш пізніше.
Слухаєш — і ніби стаєш ближче до себе.
Ліна Костенко — це коли слова не просто звучать, а живуть.
Вони торкаються тихо, як долоня до серця, і залишають слід довший за будь-яку пам’ять.
Її поезія — не про рими, а про правду.
Про силу бути собою, коли світ шумить.
І в цій тиші — народжується смисл.
Ліна Костенко — це голос, який не підняти вище, бо він і так на висоті.
Її слово — гостре й світле водночас, не про прикраси, а про сутність.
Вона вміє боліти красиво, і любити — ще красивіше.
Мабуть, тому її рядки не старіють.
Бо правда — вічна.
Поезія Ліни Костенко — як джерело.
Чим глибше черпаєш, тим чистіше стає всередині.
Понедельник, 08 Декабря 2025 г. 08:14
+ в цитатник
Коли опускаються руки чи коли хтось намагається знецінити вас чи усіх нас – нагадуйте собі: ми прапрапрапрапрапрапраонуки князівен – королев Європи.
Так і кажіть: - Я – з роду тих жінок, які займалили трони від Польщі до Данії, від Візантії до Норвегії!
Хай знають, з ким мають справу.))
І це не про манію величі чи привласнення здобутків наших пращурів.
Це про наш генетичний код, в якому ще тисячоліття тому в жінках сформована неймовірна сила – навіть при владних чоловіках мати власний голос, навіть у важких чужинських умовах зуміти не лише вижити, а й отримати владу, продовжити свій рід і поширити свої гени на тих же чужинців.
У Франції зараз триває Український сезон під назвою "Le Voyage en Ukraine".
А я хочу створити свою подорож Україною!
Подорож, що поєднає в собі історію, поезію, мистецтво та кулінарію.
Я, на жаль, поки що знаю про Україну не так багато. ((
Тому це буде мій власний маршрут відкриттів, стежка пошуку й дивування.
І розпочну я цю мандрівку з улюбленого свята - Дня Святого Миколая!
МИКОЛАЙ ІДЕ ДО НАС
В небі зорі сиплють світло
Сонця промінь тихо згас
Там де казка йде
Привітно
Миколай чекає нас
Пориньте у чарівний світ зимових свят!
Нехай Миколай подарує всім казковий настрій Різдва та Нового року!
Дзвіночки дзвенять, сніжинки танцюють, а Миколай поспішає дарувати добро кожній людині.
У Франції зараз триває Український сезон під назвою "Le Voyage en Ukraine" ("Подорож в Україну").
Він розпочався 1 грудня і триватиме до кінця березня 2026 року.
Церемонія відкриття пройшла в паризькому театрі Théâtre de la Ville за участі міністрів закордонних справ Франції та України — Жан-Ноеля Барро і Андрія Сибіги, а також міністерки культури Франції Рашиди Даті та першої леді України Олени Зеленської.
Український сезон "Подорож до України" у Театрі де ля Віль @theatredelaville_paris у Парижі — важливій події, що об’єднала українських та французьких митців.
Це був акт культурної контратаки, який показує: українська культура жива, сильна і здатна об’єднувати людей навіть у найскладніші часи.
З грудня і до кінця березня — майже чотири місяці української музики, кіно, літератури, мистецтва, виставок, театру, гастрономії…
Це не просто інтерес, а прагнення глибше зрозуміти країну, її голоси, її біль і радість, її красу.
- Сьогодні, у цей непростий для України час, під час боротьби за існування, коли наша культура звучить за кордоном, ми відчуваємо, що ми не самі. І що цінності, які ми зараз захищаємо, — спільні для всього цивілізованого світу. Саме тому культура така важлива. Вона створює взаєморозуміння через почуття, налагоджує діалог навіть без слів, — сказала Зеленська.
Французи люблять "культурні подорожі", і назва "Voyage en Ukraine" дуже точно лягає в їхнє сприйняття: не політика, не новини, а саме подорож — відкриття країни через людей, мистецтво, гумор, світло і тінь.
Добрий знак. Теплий. І, чесно, трішки зворушливий.
Saint-Rémy-lès-Chevreuse в декабре - это маленькое чудо, которое даже не пытается казаться большим.
Оно просто есть!
Тихое, искреннее, почти деревенское… и оттого вдвойне волшебное.
Saint-Rémy-lès-Chevreuse оказался не тем рождественским городком, где хочется петь "Jingle Bells" у каждой витрины.
Это скорее место, где всё делается по-старинке...
Тихо, скромно и без попыток впечатлять пришлых мечтателей вроде меня. ))
Понедельник, 01 Декабря 2025 г. 07:05
+ в цитатник
Осень 2025 года ушла в историю.
И в голове всё ещё крутятся кадры, будто маленькие сцены.
А в сердце осталось то самое тихое ощущение, которое приходит после непростых дней - когда хочется просто дышать и идти дальше.
Я очень люблю этот фильм!
И пусть в нем не про Париж, а про Нью-Йорк.
Но я захотела кадр именно из этого фильма взять эпиграфом к последнему парижскому осеннему посту.
Осень в Париж всегда приходит тихо...
Будто прислушивается, не нарушит ли она чьих-то чувств, чьих-то прогулок, чьего-то дыхания.
Лёгкий ветер собирает листья в маленькие вихри на набережных, а город становится похож на старый фильм, который смотришь зимой под плед, зная каждую реплику наизусть.
И в этот момент особенно слышно, как звучит Nat King Cole.
Его "Autumn Leaves" будто подпевает шагам, а в голове всплывают образы из "Autumn in New York", где у осени всегда немного больше прав на нежность.
«Мені однаково…» — це один із найсильніших віршів Тараса Шевченка, який ми перетворили на повільний український блюз (slow Ukrainian blues). Сумна гітара, блюзова гармоніка, глибокий чоловічий вокал і ніжні жіночі бек-вокали створюють драматичну атмосферу, яка відкриває цей вірш по-новому. Це поєднання української класики та блюзу звучить так, ніби Шевченко співає блюз сьогодні, у XXI столітті. У кожній ноті — біль, любов до рідної землі та сила духу українців.
💙💛 Це не просто пісня. Це голос свободи, пам’яті і протесту.
Її називають першою Коко Шанель!
Вона перша жінка, яка виставлялася в Луврі!
У1920-х роках ім’я Соні Делоне знав кожен паризький художник!
Пальтами, шаликами і сукнями-віршами полювали всі її прогресивні сучасниці.
Вона й сама була прогресивною – експериментувала з кольорами й фактурами, створювала нові стилі й революційні образи для театру.
Була заміжньою з геєм, правда, недовго, і товаришувала з видатними чоловіками того часу.
Соня Делоне: полтавка, яка започаткувала французьку моду!
У1920-х роках ім’я Соні Делоне знав кожен паризький художник, у 1930-х – кожна європейська модниця, у 1940-х – всі солідні декоратори, ілюстратори, дизайнери – навіть автомобільні. Вона – перша жінка, виставка робіт якої відбулася в самому Луврі у 1964 році – при житті, і єдина жінка, яка в 90 років отримала почесне звання офіцера Ордену Почесного легіону. В Україні про видатну полтавку, на жаль, згадали аж у наш час, коли кілька років тому привезли виставку її плакатів.
Зрештою, за право називати Соню землячкою сперечається й Одеса – звідти родом мама мисткині.
І це ще не всі цікавинки про жінку, яку називали першою Коко Шанель!
Париж — місто, де народжуються нові імена й легенди.
Окрім самих французів там творили й українські митці, створювали нові стилі, кольори й мистецькі революції.
Ось добірка історій і фактів про тих, хто творив Париж по-українськи.
Від Соломії Крушельницької, яка підкорила головну сцену Парижа, до Соні Делоне, що розфарбувала його у кольори Полтавщини.
У самому серці Парижа сталося щось по-справжньому чарівне!
Просто серед міської метушні раптом зібралися десятки вокалістів і музикантів — і перші ноти "Щедрика" розлилися французькою столицею, наче промінь різдвяного світла.
Ініціатором та організатором флешмобу став піаніст Жюльєн Коен (Julien Cohen ).
Люди зупинялися, всміхалися, піднімали телефони, але найголовніше — піднімали очі. Відчувалося, як ця давня українська мелодія торкає кожного, незалежно від мови чи країни.
Париж слухав Україну. Слухав її красу, силу і невгасиму різдвяну надію.
І в цю мить навіть каміння набережної, здавалось, звучало в унісон із “Щедриком”, а повітря робилося трохи теплішим, ніж годину тому. Бо музика іноді робить те, що не під силу навіть часу — з’єднує людей і серця.
Українська колядка знову засяяла у світовій столиці мистецтва.
І хай так буде завжди — щоб наш голос, наші традиції та світла енергія продовжували лунати далеко за межами дому.
И вот теперь хочу рассказать о концерте французского музыканта Mezerg, который вызвал массу эмоций.
Марк Мезерг — французский клавишник и продюсер в стиле техно. Mezerg.
Разносторонне одаренный инструменталист Мезерг является пионером современных музыкальных технологий и одним из самых креативных музыкантов.
Мезерг часто играет на терменвоксе — инструменте, создающем басовую линию.
Терменвокс — это электронный музыкальный инструмент, которым музыкант управляет без физического контакта.
Связав руки и ноги со своим инструментом, он создает электронную музыку из неожиданных элементов , с ритмами от фанка до эйсид-техно, импровизируя с клавишными, педалями эффектов и терменвоксом, который стал символом его проекта.
Настоящий человек-оркестр , он лучше всего себя проявляет на сцене, где очаровывает публику вихрем энергии и неотразимыми звуками.
Я побывала в очень атмосферном городе с богатой историей.
Биарриц - это место-настроение, и именно это делает его таким волшебным.
Именно поэтому ценна каждая минута, проведенная здесь.
Биарриц - это город красивого света, где утро рождается в нежных лучах над океаном, а вечер дарит щедрые закаты, окрашивая небо в золото и пурпур.
Здесь необыкновенное небо встречается с могучими волнами Атлантики, а каждый уголок - от старого порта до скалистой набережной, дышит атмосферой и особым шармом.
Биарриц - это не только морской бриз и шум прибоя, но и чувство, что ты находишься в месте, где природа и человек ведут давний, но гармоничный диалог
95-річна письменниця і поетеса Ліна Костенко стала новим обличчям модного українського бренду Gasanova.
Авторка культових віршів представлятиме ювелірну колаборацію дизайнерки з SOLO for Diamonds.
На відео Костенко читає власну поезію «Між іншим» у трендовому вечірньому тренчі від Гасанової.
К сожалению, видео не удалось воспроизвести. ((
Будет так.
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Одесса живет между воздушными тревогами и гулом генераторов.(((
Но!
Одесса осталась прекрасной и неповторимой!
Это самый лучший город в мире!
Не смотря на весь тот ад, который злобные рашисты хотят принести в Украину. ((
Одесса никогда не спрашивает разрешения, чтобы быть собой!
Она просто выходит - в своём фирменном наряде из соли, юмора и лёгкой наглости ... и занимает весь кадр.
Париж может щеголять своими бульварами, мостами и плавной меланхолией Сен-Жермен… но Одесса!!!
Одесса подмигивает ему, как старый друг, и говорит:
- Ты там не зазнавайся, Парижик. Красивый ... да. Но кто здесь настоящая звезда? ))
Даже во время войны город живёт с удивительным внутренним светом.
Это, наверное, звучит неуместно, учитывая то, как нынче обстоят дела со светом в Украине.
Но у Одессы будто бы свой личный генератор, который не требует подзарядки.
Город может быть уставшим, раненным, иногда злым… но никогда не сдавшимся.
Одесса умеет шутить там, где другие молчат, и стоять прямо там, где другие склоняют голову.
И это её непобедимое:
- Я всё равно буду жить!
Я відвідала фантастичний концерт!
Концерт хору "Гомін" відбувався во фрейме культурної програми "Осінь української музики у Франції".
Це був не просто концерт. Це була зарядка для сердца!
Це був голос України!
Українці співають душею❤️
До сліз як гарно!!!
Хор "Гомін" Львівського органного залу - це поєднання енергії!
Їхній спів звучав так, ніби хтось відкрив вікно просто в українську душу — чисту, сильну, трохи тоскуючу, але незламну.
Заснований у 1988 році, хор передає силу, красу і велич української пісні протягом десятиліть.
Його місія — відродити і піднести традицію хорового співу, розкриваючи справжню глибину поліфонічної музики.
Під керівництвом харизматичного диригента Вадима Яценка хор вступив у нову творчу еру і продовжує завойовувати серця слухачів красою українського хорового мистецтва.
Я очень люблю эту песню французской певицы ZAZ уже много лет.
Люблю не только позитивный мотив, но и смысл текста песни.
И когда я увидела заводной ролик с этой песней, то решила что это будет лучшее, что можно придумать, для поста под начало осени в Париже. ))
Особенно в тот момент, когда наш мир лихорадит и трясет.
Но нас больше и мы не прогнемся под наглой силой кучки живодеров.
Да и не сила это вовсе, а всего лишь приступ изрыгания желчи от безысходности и бессилия.
Давайте радоваться жизни и благодарить Вселенную за то, что живём!
Дайте мне номер-люкс в Гранд-отеле Ритц —
Я этого не хочу,
Драгоценности от Шанель —
Мне этого не хочется.
Дайте мне лимузин —
Что мне с ним делать?
Папалапапапа
Подарите мне персонал —
Что мне с ним делать?
Небольшой замок в Невшатель —
Это не для меня.
Подарите мне Эйфелеву башню —
Что мне с ней делать?
Я хочу любви, радости,
Хорошего настроения,
И ваши деньги
Меня не осчастливят.
Я хочу умереть с чистой совестью.
Так, давайте, я вам открою мою свободу,
Забудьте, в таком случае, ваши стереотипы.
Добро пожаловать в мою реальность.
Львівська музична спільнота має ще 1 привід для гордості:
Париж почує «Гомін» — і це буде голос України
Диригент Вадим Яценко разом із хором «Гомін» Львівського органного залу у листопаді вирушають на гастролі до столиці Франції, де представлять українську хорову традицію на найвищому рівні.
«Париж, чекай нас — хор „Гомін“ Львівського органного залу вже відкрив продаж квитків! Це буде подія, де українська пісня зазвучить особливо сильно, а разом з нею — наш дух, наша енергія і любов», — так написано на сторінці популярного хору у соцмережах.
Цей мистецький візит стане частиною культурної програми «Осінь української музики у Франції», яка триватиме протягом жовтня 2025 року. Хор «Гомін» під керівництвом Вадима Яценка, який давно став частиною музичного обличчя Львова, виступить з серією концертів у Парижі, зокрема — у Соборі Святого Володимира, Українському культурному центрі, а також на сцені Maison de la Culture.
