У сучасній росії ім’я Миколи Гоголя традиційно згадується серед "великих російських письменників", однак численні історичні факти свідчать – насправді цей письменник мав куди сильніший зв’язок з Україною, ніж з державою, яка сьогодні намагається привласнити його спадщину

Народжений на Полтавщині, він не тільки черпав натхнення з українського фольклору, а й відкрито симпатизував українській культурі, дистанціюючись від імперських цінностей. Про це у відео на YouTube-каналі "Історія для дорослих" розповів український письменник та історик Олег Криштопа.



Він наголосив, що саме Україна була для Гоголя головним джерелом творчого натхнення, що підтверджується і його першими творами – такими, як "Вечори на хуторі біля Диканьки" та "Миргород".

Попри це, у пошуках визнання та кар’єрного зростання Микола Гоголь вирушив до Санкт-Петербурга – столиці тодішньої імперії. Проте життя у холодному чиновницькому середовищі не принесло йому задоволення. Як розповідає Криштопа, вже у 1834 році Гоголь прагнув залишити Петербург, до якого він з часом почав ставитися з відразою. Його мрія – переїхати в українську Гетьманщину.

1 квітня 1809 року в Сорочинцях (нині Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область) народився Микола Гоголь – найяскравіший представник плеяди знаменитих класиків літератури

Існує безліч цікавих фактів про Гоголя. Усе життя письменника – 1 велика таємниця, оповита мітами. Містика, щось надприродне й нез’ясовне буквально ходили за ним по п’ятах. І навіть після його смерті залишилося більше питань, ніж відповідей.



Рід Гоголів походив із українських козаків, знаменитим пращуром яких був гетьман Остап Гоголь. Мати Миколи Марія, вийшла заміж у 14 років за вдвічі старшого чоловіка Василя Панасовича Гоголь-Яновського. Двоє перших дітей народилися мертвими, за ними з’явився на світ Микола. Здоров’ям не вирізнявся, був кволим, хворобливим, та попри все – жив.

«Дела дурные мы чеканим в бронзе,
а добрые мы пишем на воде.»
— Уильям Шекспир


Уильям Шекспир, Photo: onedio

Существовал ли Шекспир, вот в чем вопрос. Одни исследователи считают, что это имя — всего лишь псевдоним менее известного драматурга. Другие утверждают, что авторами многочисленных произведений были сразу несколько человек. Третьи выдвигают гипотезу, что часть его текстов создана в соавторстве. Например, в 1850 году литературные критики предположили, что пьеса «Генрих VIII» написана совместно с Джоном Флетчером — английским драматургом, работавшим в жанре трагикомедии. Флетчер любил сотрудничать с коллегами: до наших дней дошло более 50 его произведений, из которых только 15 написаны самостоятельно.

Сторонники этой гипотезы указывали на то, что в отдельных сценах «Генриха VIII» автор нарушает привычный ритм, использует другой словарный запас и часто сокращает слова. Это характерно как раз для Флетчера: он охотно отступал от 5-стопного ямба, добавляя в конце строки короткие слова (sir, still, next), а также заменял you на ye и them на ’em. Особенно страстные споры велись вокруг того, чьему перу принадлежат пролог и эпилог, не типичные для Шекспира.

Я всегда буду помнить те моменты, когда хотелось остановить время.
Тому, кто любит жизнь, никогда не хватит слов, чтоб ее описать. Красота дня, очарование ночи. Головокружение от вина и чувственных наслаждений. Скрипки нежности, азарт работы, здоровье.

Немыслимое счастье проснуться утром, имея впереди целый день, огромный день, полный радостей и забот. И можно упиваться им, пока сон не скуёт тебя неподвижностью до следующего утра.

Никогда я не найду слов, чтобы отблагодарить небеса, или Бога, или мою маму за то, что я явилась в этот мир, где всё для меня...

Франсуаза Саган, цитата из книги «Ангел-хранитель»