B cвoи 76 лeт гинeкoлoг Йocиф Зильбepмaн нaглo нacлaждaeтcя жизнью. Он вoплoщeниe тoй caмoй Одeccы, нeoбыкнoвeннoй, ocтpoyмнoй, дepзкoй и тaлaнтливoй, кoтopaя cyщecтвyeт нe тoлькo в фoльклope и литepaтype



Одecca — этo нe мope, нe Юмopинa и дaжe нe Пpивoз. Гopoд cтaл лeгeндoй блaгoдapя гeниям. Пapy дecяткoв тaкиx мы знaeм из yчeбникoв. С ocтaльными вcтpeчaeмcя кaждый дeнь. B yтpeннeй мapшpyткe, нa pынкe, в пoликлиникe, вo двope ecть Они. Нeпoвтopимыe и caмoдocтaтoчныe. Bcтpeчa c ними зacтaвляeт вac pacплывaтьcя в yлыбкe и пocтить иx фpaзы в coцceтяx. Чeм бoльшe иx в любoм гopoдe, тeм oн яpчe и caмoбытнee. Одecce в этoм cмыcлe кpyпнo пoвeзлo.

Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці, -
XX вік! - а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.

Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.

Автор: Ліна Костенко

Голда Меир часто шутила.
Ее иронический юмор всегда попадал в точку и часто был пророческим.
Величина ее фигуры заставляет задуматься над ее юмором.
Кроме улыбки ее шутки всегда несут смысл.
Вашему вниманию анекдоты с ее участием



Голда Меир приезжает в москву, и в нее безумно влюбляется Брежнев. Он одаривает ее подарками, звонит ей по 100 раз на день, требует от нее постоянного внимания. Голда не знает, что делать, и, наконец, она принимает решение: — Леонид, — говорит она. — Я так больше не могу. Я буду ваша, но при одном условии. Сначала вы откроете все границы, и те, кто хотят уехать, смогут это сделать безо всяких препятствий…

Брежнев с обожанием смотрит на Голду и говорит со счастливой улыбкой:
— О, какая же Вы плутовка! Вам не терпится остаться со мной наедине!

1 квітня 1809 року в Сорочинцях (нині Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область) народився Микола Гоголь – найяскравіший представник плеяди знаменитих класиків літератури

Існує безліч цікавих фактів про Гоголя. Усе життя письменника – 1 велика таємниця, оповита мітами. Містика, щось надприродне й нез’ясовне буквально ходили за ним по п’ятах. І навіть після його смерті залишилося більше питань, ніж відповідей.



Рід Гоголів походив із українських козаків, знаменитим пращуром яких був гетьман Остап Гоголь. Мати Миколи Марія, вийшла заміж у 14 років за вдвічі старшого чоловіка Василя Панасовича Гоголь-Яновського. Двоє перших дітей народилися мертвими, за ними з’явився на світ Микола. Здоров’ям не вирізнявся, був кволим, хворобливим, та попри все – жив.

Древние римляне считали греков изначально распущенными и в доказательство указывали на созданные ими обнаженные скульптуры. Но, во-первых, однажды сами римляне переймут эту традицию, а, во-вторых, греки начали делать их довольно поздно — во времена Александра Македонского. И первая же статуя оказалась настолько реалистичной, что один особо горячий поклонник искусства занялся с ней сексом. Она известна как Афродита Книдская и написана с потрясающей гетеры по имени «Жаба».

Українська народна пісня - в її обрядовому чи побутовому значенні - жива й органічна частина традиційної багатонаціональної культури сучасного Краснодарського краю. У ній зберігається пам'ять про історію України, її славу і волю, про появу перших на Кубані українських козаків, зелене українське поле, що почорніло від козацької крові, про чорну хмару, яка виступає з-за гори у вигляді тисячі козаків, гнаних за Дунай, та про славного козака Миколу Рябовола, що загинув за свободу свого народу й рідного Кубанського краю...

Сотні образів, доль, історичні та побутові ремінісценції з життя минулих поколінь, настрої горя, суму чи радості - все це й багато іншого несе з собою українська пісня, що побутує на Кубані. Пісня, яка є унікальним явищем вже тому, що не загинула в умовах двовікової трагічної боротьби запорозько-чорноморсько-кубанського козацтва проти зловорожого наступу російського царату на його права.

Юрий Олеша / Фото: kino-teatr.ru

На небе догорели янтари,
И вечер лег на синие панели.
От сумерек, от гаснущей зари
Здесь все тона изящной акварели…

Как все красиво… Над листвой вдали
Театр в огнях на небе бледно-алом.
Музей весь синий. Сумерки прошли
Между колонн и реют над порталом…

Направо Дума. Целый ряд колонн
И цветники у безголосой пушки.
А дальше море, бледный небосклон
И в вышине окаменелый Пушкин…

Над морем умолкающий бульвар
Уходит вдаль зеленою дорогой.
А сбоку здания и серый тротуар,
И все вокруг недостижимо-строго.

Здесь тишина. И лестница в листве
Спускается к вечернему покою…
И строго все: и звезды в синеве,
И черный Дюк с простертою рукою.

Автор: Юрий Олеша, Одесса, 1917