-Рубрики

 -Я - фотограф

Kyiv. Lavra Pecherskaya - Lavra Nebesnaya

Lavra Pecherskaya nebesnaya krasa.Foto Paul Lashkevich_ 05.Mar.2007_ 082.JPGLavra Pecherskaya.All Saints Bell.Foto Paul Lashkevich_14.June.2007_049.JPGLavra Pecherskaya.Lavra Nebesnaya Bell.Foto Paul Lashkevich_20.Sept.2008_DSC08039.JPG

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Paul_V_Lashkevich

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 08.09.2009
Записей: 15974
Комментариев: 6591
Написано: 25243

Выбрана рубрика Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА.


Другие рубрики в этом дневнике: Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА(3667), Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА(2268), ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ(9166), ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД(7368), ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ(5303), ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой(5283), ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ(3692), ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА(1053), ЧЕЛОВЕК: БОГУ угодно ли?(1254), ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души(1729), Человек: БОГ - ВЕРА - НАДЕЖДА - ЛЮБОВЬ(1177), ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ(1937), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: УМ разумный(2386), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: НОРМА и экстремизм - нелюди(2179), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: МАТЬ - отец - ближние - РОДИНА(2978), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО(4289), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ(2349), УКРАЇНА і Не российский мир(605), УКРАІНА - РОСІЯ - БЄЛАРУСЬ(1651), Слово рідне СЛАВЯНЕ(347), СЛОВО РІДНЕ мова РУСЬКА УКРАЇНСЬКА(343), Слова: ШРИФТ, печатные и виртуальные КНИГИ (492), СЛОВА: ПИСЬМЕННОСТЬ, РУКОПИСЬ, КАЛЛИГРАФИЯ(279), Слова: ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРМИНЫ(773), Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите(2330), СЛОВА: ИСТИНА-ЗАБЛУЖДЕНИЕ, ПРАВДА-ЛОЖЬ(1201), СЛОВА: Звук - Буква - Цифра - Цвет.(493), СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК (1343), РЕЛИГИЯ - УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ(103), Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ(664), Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО(2272), РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд(2918), РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus(490), Процесс: ФОРМА ОБЩЕНИЯ В ИНТЕРНЕТЕ?(650), Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ(3294), Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ(3736), Процесс - ТЕЛО - СТРУКТУРА - ВЕРА.(1806), Процесс - ДУША - ФУНКЦИЯ - НАДЕЖДА.(1798), Процесс - ДУХ - ЦЕЛЬ - ЛЮБОВЬ.(1801), ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА(3062), ПРОЦЕСС - Времени ход(1849), ПРОЦЕСС - Вектор(2173), Проблемы - Вопросы - Ответы(1981), ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством(2698), МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.(2996), МЫСЛИ: МЕДИТАЦИЯ - РАЗСУЖДЕНИЕ - deep thinking(902), МОЛИТВА(2967), КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ(739), ЗВОН КОЛОКОЛОВ(954), ДВИЖЕНИЕ: ЗВУК - ГОЛОС - ПЕНИЕ - МУЗЫКА - ШУМ(1242), БОГОРОДИЦА - ПРЕСВЯТАЯ - ПРИСНОДЕВА - МАРИЯ(587), БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ(2738), БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН(2293), А._МОЛИТВА_Читают-Поют(46), А. Павел В. Лашкевич. МУЗЫКА(56), А. Павел В. Лашкевич. Мои предпочтения.(757), А. Павел В. Лашкевич. Мои инициативы(80), А. Ознакомиться рекомендую - Paul_V_Lashkevich(2100), А. Ключевые ТЕМЫ СПИСКИ Ссылок(20), А. Как читать дневник Paul_V_Lashkevich?(54), TS - КОНФИДЕНЦИАЛЬНО - ИЗБИРАТЕЛЬНО(117), TS(179), Skype: You with Me(14), AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO(4525), All Internet(2228), A. Людська думка і мова(4498)
Комментарии (0)

В Пакистане толпа заживо сожгла христиан, ложно обвиненных в «богохульстве» Источник

Дневник

Среда, 05 Ноября 2014 г. 22:05 + в цитатник

http://www.pravmir.ru/v-pakistane-tolpa-zazhivo-sozhgla-hristian-lozhno-obvinennyih-v-bogohulstve/

3418201_950605642 (73x110, 7Kb)

+++

В Пакистане толпа заживо сожгла христиан, ложно обвиненных в «богохульстве»

Новостная служба | 05 ноября 2014 г.
5 ноября. ПРАВМИР. В Пакистане толпа заживо сожгла супружескую пару христиан, ложно обвиненных в “богохульстве”.
В Пакистане толпа заживо сожгла христиан, ложно обвиненных в «богохульстве»
Фото: vipadvert.ru
 
 
 
 
 
 

Детям жертв чудом удалось избежать участи, постигшей родителей, — сообщает Седмица.Ru

Жертвами 4 ноября стали рабочие кирпичного завода в округе Касур, провинция Пенджаб, 35 и 31 лет. Администрация завода обвинила пару в «осквернении Корана». Христиане провели ночь в тюрьме со своими 4 детьми. У полиции были сомнения в справедливости обвинений. Причиной недовольства администрации могло послужить желание христиан уволиться в связи с низкой зарплатой.

На следующий день после ареста новость о «богохульстве» распространилась по всему заводу. Супружескую пару бросили в заводскую печь, где они заживо сгорели. Дети не пострадали только потому, что мнение об их судьбе разделились в толпе линчевавших.

Полиция арестовала 50 подозреваемых. В христианских районах были усилены меры безопасности.



Источник: http://www.pravmir.ru/v-pakistane-tolpa-zazhivo-sozhgla-hristian-lozhno-obvinennyih-v-bogohulstve/#ixzz3IDrgUtV6

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus

Комментарии (0)

Приглашаем на презентацию короткометражного документального фильма «Крым Внутри»

Среда, 05 Ноября 2014 г. 21:33 + в цитатник
https://www.facebook.com/ky...9950698088

3418201_78929429_1318247718_540458443_1 (160x120, 37Kb)

+++

Друзі, запрошуємо Вас на прем'єру фільму про кримськотатарську культуру. 
8 листопада о 18:00.
Приглашаем на презентацию короткометражного документального фильма «Крым Внутри», которая состоится 8 ноября в 18:00 в Доме образования и культуры "Мастер Класс" по адресу г. Киев, ул. Лаврская 16-А. 
Детали на сайте: http://bit.ly/1wWWHfb

Презентация Бесплатная, однако предварительная онлайн регистрация обязательна. Чтобы зарегистрироваться на мероприятие, пожалуйста заполните форму: http://bit.ly/1vChxLh
Фото: Приглашаем на презентацию короткометражного документального фильма «Крым Внутри», которая состоится 8 ноября в 18:00 в Доме образования и культуры "Мастер Класс" по адресу г.  Киев, ул.  Лаврская 16-А.  Детали на сайте: http://bit.ly/1wWWHfb Презентация бесплатная, однако предварительная онлайн регистрация обязательна.  Чтобы зарегистрироваться на мероприятие, пожалуйста заполните форму: http://bit.ly/1vChxLh

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Психіатр Фільц розказав, чого хоче Путін

Среда, 05 Ноября 2014 г. 21:02 + в цитатник
patrioty.org.ua/psihiatr-fi...che-putin/

3418201_UkraineMAIDANAVATAR___65663a7c87c3c2a11a5d1f76194dd695__ (162x150, 71Kb)3418201_10628449_590412577735038_7800227487624279645_n__kopiya (600x600, 19Kb)

3418201_Putin_RU_Miliciu_pereimenyut_v_policiu_i_zastavyat_izbivat_rysskii_narod_1281131400_7kgthfjqitgl (100x100, 4Kb)3418201_Proti_chogo_borolis__na_te__naporolis___1979348_583678915052746_1934104073_o__360h253_kopiya (360x253, 27Kb)

+++

Психіатр Фільц розказав, чого хоче Путін

Листопад 4, 2014, 12:36 | Tags:  | Тематика: Новини

Для  Путіна   болюче важлива  перемога,  заради  неї він  готовий йти на все.

Путін  хоче  завоювати світ. Фото:  eer.ru

Путін хоче завоювати світ. Фото: eer.ru

Вибори в “ДНР” і “ЛНР” – спроба легітимізувати розкол України, дати можливість найближчому російському оточенню відчути легітимізацію того, що там відбувається, вважає український психіатр Олександр Фільц,   пише«Гордон»,  передають Патріоти України.

 

“Це робота над різними варіантами, плацдармами і стратегіями. Путін пробує різні варіанти. Я колись уже говорив, що він дурня не клеїть і це дуже серйозна стратегія по типу айкідо. Ясно, що він не здався, що він йде далі. Можна припустити, що він планував різні варіанти: або перезимувати, щоб своїх людей психологічно і військово не мучити, тобто, дати перепочинок Росії. З перепочинком Росії, мабуть, не складається, тому потрібно використовувати зимовий час “, – сказав Фільц.

“Коли вони проводять вибори в «Донецькій республіці», то хочуть дати там населенню на місці видимість легітимності, оскільки там теж не знають, що буде. Підтримати людей в певному пафосі, не знаючи, як буде розвиватися ситуація. Але там більшість людей за проросійські сили . Другий момент, що Путін, напевно, хоче домогтися від місцевого бандитського істеблішменту такої, скажімо, можливості створити анклав, який давав би йому можливість в переговорах в показати, що він може впоратися з ситуацією в наступним розщепленням України”, – вважає фахівець.

На думку Фільца, Путіну потрібен коридор, а вже для цього коридору потрібен легітимний плацдарм, щоб виправдати його появу. “Крим відкололи, та частина відколена і залишається клин. Цей клин потрібно перейти. Для того, щоб перейти цей клин, треба людей підготувати до того, що це можливо. В Маріуполі 62% проголосували на виборах в Раду за колишніх, за регіоналів. Якщо там 62% проголосували за регіоналів, то, значить, що там далеко не всі за Україну. І йому там потрібно психологічно населення підготувати до відщеплення. Найкращий варіант як це зробити – вибори. Адже зайти на Донбас, як до Криму, Путін не може”, – заявив Фільц.

Фахівець вважає, що російський президент розуміє, що йому не потрібен Донбас, йому не треба витрачати гроші на відновлення Донбасу, йому потрібно, щоб там була якась влада. “Резюме: якщо взяти психологічну площину цього всього, то йому потрібно показати, що він діє систематично, цілеспрямовано і дуже обдумано. Кожен крок його заснований на певній стратегії, і ця стратегія реалізується від 3 до 4 місяців. Путін повинен показати, що всьому, що він планує, люди можуть довіряти. Це дуже важливо, тому що довіра до нього в Росії починає коливатися. він посилає в Донбас гуманітарні вантажі, каже, що він підтримує людей, і він знову в черговий раз заявляє, що ми не можемо кинути Україну з її бідою “, – вважає Фільц.

На думку психіатра, всією цією історією з “виборами” на Донбасі російський президент просто показує всім, що він здатний чітко і ясно спланувати, чітко і ясно втілити, і завжди домогтися того, що він декларує.

“Я думаю, що самі результати мало цікавлять Росію, тому що вони розуміють, що буде там «ДНР» або «ЛНР», їм все одно доведеться з ними розбиратися, а вони, я думаю, що не дуже-то їм довіряють. Основне психологічне – це “я планую, я стратегічно мислю, я крок за кроком все роблю і все те, що я роблю, здійснюється так, як я кажу”. А для України це означає, що все, що говорить Путін, буде виконано, незалежно від того, чи хоче цього Захід. Це все буде здійснюватися абсолютно систематично “, – підсумував Фільц.

+++

Рубрики:  МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Atlante dell’arte italiana

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:54 + в цитатник
Рубрики:  A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus

Комментарии (1)

Debre damo monastery Ethiopia.

Среда, 05 Ноября 2014 г. 17:15 + в цитатник
https://www.facebook.com/My...30/?type=1

+++

3418201_GoldenCross_cb938ec29c932d10ca097d452e7d9ca8 (100x130, 11Kb)

+++

 
 
 
 
 

Debre damo monastery Ethiopia. #sharethelight
 
LikeLike ·  · Share · 6 hrs

 

Рубрики:  А. Павел В. Лашкевич. Мои предпочтения.
МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
Человек: БОГ - ВЕРА - НАДЕЖДА - ЛЮБОВЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

оевики начинают наступление... Приказ о наступлении на 5.11.уже отдан

Среда, 05 Ноября 2014 г. 15:38 + в цитатник
https://www.facebook.com/gr...160151644/

3418201_Icon_ (313x480, 98Kb)3418201_GoldenCross_cb938ec29c932d10ca097d452e7d9ca8 (100x130, 11Kb)3418201_UkraineMAIDANAVATAR___65663a7c87c3c2a11a5d1f76194dd695__kopiya (162x150, 71Kb)

+++

 
 
Готовьтесь к бою - боевики начинают наступление...
Приказ о наступлении на 5.11.уже отдан. Под Волновахой наши взяли языка. Языка уже "поломали" - смысла врать нет. Живая сила боевиков состоит из российских контрактников, их очень много!!! Особенно по технике - у них есть всё!!! Направления ударов Мариуполь, Волноваха, Артемовск, Дебальцево...
КИБОРГИ РОДНЫЕ, язык говорит что в Донецке С300, так что авиаторов не ждите. Возможны действия в нашем тылу диверсионных групп в том самом камуфляже, который в тепловизор не виден.
Народ у кого есть выходы на ребят в этих местах сообщайте им. Репост.
P.S. С семи утра идет интенсивный бой под Горловкой в направлении Никитовки-Артемовска...

Готовьтесь к бою - боевики начинают наступление...
Приказ о наступлении на 5.11.уже отдан. Под Волновахой наши взяли языка. Языка уже "поломали" - смысла врать нет. Живая сила боевиков состоит из российских контрактников, их очень много!!! Особенно по технике - у них есть всё!!! Направления ударов Мариуполь, Волноваха, Артемовск, Дебальцево...
КИБОРГИ РОДНЫЕ, язык говорит что в Донецке С300, так что авиаторов не ждите. Возможны действия в нашем тылу диверсионных групп в том самом камуфляже, который в тепловизор не виден.
Народ у кого есть выходы на ребят в этих местах сообщайте им. Репост.
P.S. С семи утра идет интенсивный бой под Горловкой в направлении Никитовки-Артемовска...

LikeLike ·  · Share

+++

Рубрики:  Процесс: ФОРМА ОБЩЕНИЯ В ИНТЕРНЕТЕ?
МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА
Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

2014.11.05 - 70 лет Блаженнейшему Онуфрию - Митрополиту Киевскому и Всея Украины УПЦ

Среда, 05 Ноября 2014 г. 14:23 + в цитатник
liveinternet.ru/users/paul_...342390053/

http://orthodoxy.org.ua/data/bog-poklikav-mene-i-y...mitropolita-onufriya-cerkovnim
+++

3418201_GoldenCross_cb938ec29c932d10ca097d452e7d9ca8 (100x130, 11Kb)

ЕКСКЛЮЗИВ. «Бог покликав мене, і я пішов», — велике інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія церковним журналістам

Версия для печатиВерсия для печати
18 вересня 2014 | Інтерв’ю

Який вінБлаженніший Митрополит Онуфрій? Ми читаємо його інтерв’ю на актуальні теми, слухаємо його проповіді під час богослужінь, але що знаємо про нього самого? Тільки те, що містять стислі рядки офіційної біографії.

Блаженнейший Митрополит Онуфрий

17 вересня виповнився місяць від дня інтронізації нового Предстоятеля Української Православної Церкви, і якраз напередодні цієї дати відбулося його перше велике інтерв'ю церковним ЗМІ. Головні редактори — православного журналу для молоді «Отрок.ua» єпископ Обухівський Іона, православних радіопрограм на радіо «Ера» протодиякон Миколай Лисенко та інформаційного порталу «Православіє в Україні» Юлія Комінко побували в гостях у Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

«Фірмовий стиль» відповідей Його Блаженства — легкий, добрий гумор; привітність, зацікавленість, відвертість; небагатослівна мудрість і готовність спокійно обговорювати будь-яку проблему. Наша півторагодинна емоційна бесіда перетікала від однієї теми до іншої, і закінчити її довелося не тому, що забракло питань, а тому, що надто швидко сплинув час.

Про дитячі роки і дитячі враження; про рішення прийняти священство і про те, як далі складалося життя; про Чернівці, Джорданвіль, а тепер і Київ; про розкол, інтернет і реальні церковні проблеми — про все це та багато іншого читайте на «Православії в Україні».

ИНТЕРВЬЮ В ПЕРЕВОДЕ НА РУССКИЙ ЧИТАЙТЕ НА САЙТЕ ПРАВМИР

 Блаженнейший Митрополит Онуфрий

Мого батька-священика поважали навіть радянські начальники

— Ваше Блаженство, ми знаємо, що батько Ваш був священиком. Чи були іще священнослужителі у Вас в роду?

— Так, я народився у сім'ї священика. Також був священиком рідний брат мого батька. Він служив у нашому селі, ще коли Буковина була окупована Румунією. А батько прийняв сан уже за радянських часів.

— Напевно, тоді було нелегко обрати цей шлях…

— Нелегко… Батько спершу працював завідуючим складом у колгоспі. Там стільки всього — починаючи від хліба, продуктів всяких і закінчуючи господарськими товарами — лопати, граблі. Я до нього приходив, маленьким ще, лазив по тих складах — цікаво було…

Батько не навчався в семінарії, закінчив пастирські курси при єпархіальному управлінні. Були такі у 50-х роках. Ми, малі, й не знали, що він пішов на курси. А потім прийняв сан.

Можу сказати, що батька у нас в селі дуже шанували. Він багато працював, мав гарну роботу і заробляв, я думаю, непогано. Але все залишив і пішов на священство. За це його поважали всі, навіть радянські начальники.

Служив він не в нашому селі. У нас тоді була одна сільрада, але розділена: село, де я народився, називається Коритне, а друге — Бережонка. От у Бережонці він і служив. Багато хрестив на дому, вінчав. Люди йому довіряли.

Пам’ятаю, як я, уже монахом, приїздив додому в гості, то пізно ввечері люди приходили до нього хрестити дітей. Під’їжджає машина, з неї виносять дитину, тихенько йдуть з нею до хати. А в хаті вже все готове для хрещення. Часом і вінчав уночі.

— Вистачало в нього часу на спілкування з вами, дітьми?

— Спілкувався, але вільного часу не так вже й багато було. Священик всього себе віддає людям, а для сім'ї залишаються якісь крихти — немов крохи зі столу. Приходить він додому після богослужіння втомлений і виснажений. Треба просто терпіти, не вивертати його навиворіт — мовляв, говори з нами, щось розказуй. Він, може, вже й язиком ледве-ледве рухає…

Але були часи, коли він нам розказував щось із житій святих. Пам’ятаю, маленьким ще був, то він розповідав про святителя Василія Великого — що був вчений, лишив усе і пішов у монахи. І як ставав він молитися, то сонце світило йому ще в потилицю, а як кінчав молитву, то сонце світило вже в обличчя. Тобто, всю ніч він молився — від заходу до схід сонця. Так мені запам’яталося це, що я тоді подумав: «Я таким хочу бути!» Потім про це забув, виріс таким, як і всі діти…

Але в церкву я весь час ходив. Не завжди з охотою, правда… (усміхається й тримає паузу — ред.) Хотілося у футбол грати: у неділю в першій половині дня команди збираються, а мама: «До церкви, збирайся до церкви». Батько йшов дуже рано, ми не ходили з ним. Він вставав — ще темно було, читав правило і потім ішов, а ми вже на початок, коли часи, Літургія. Мама нас збирає, веде, і було, що я нарікав: «Боже, так добре, хлопці грають у футбол, а я маю до церкви йти!»

— Чому тоді, в такий час – розквіт атеїстичних настроїв – Ваш батько прийняв рішення бути священиком, що на нього вплинуло?

— Я не можу сказати. Думаю, це був потяг його душі, покликання. Якщо немає Божого призвання, то ніхто не зможе це понести. Адже він себе прирік на ганьбу та наругу. Поміж себе люди його дуже поважали, але ж у суспільстві, в державі тоді всі говорили, що попи — це мракобіси й обманщики.

— Як ви, діти, сприймали таке ставлення до батька?

— Та нас теж не хвалили. Ми ходили в церкву, ніколи від Бога не відрікалися. То нас теж обзивали, але ми терпіли. А що було робити? Був такий час, що не було варіантів.

— Ви були піонером, комсомольцем?

— Чесно кажучи, не був ні піонером, ні комсомольцем. Моя класна керівничка була жінкою мого старшого брата, тобто людина не чужа. І як сказали, що будуть приймати в піонери, то я того дня до школи не пішов і так у піонери не поступив. Але вона мене змусила вдягти галстук і ходити в ньому, бо їй і так дорікали: мовляв, за невістку в попа…

І в комсомол я не вступав. Хоча нас у прямому сенсі слова змушували: викликали в учительську, ставили на коліна (нас декілька було хлопців, які не хотіли вступати у комсомол). Ми годинами стояли на колінах…

— Скільки у вас дітей було в сім'ї?

— Четверо.

— Ви наймолодший?

— Передостанній (усміхається задумливо). Нас було три брати і після мене молодша сестра.

Старший брат також став священиком. Уже років два, як він помер, і всі інші брати і сестра померли, я один лишився.

Коли я вступав до семінарії, то «спалив» за собою всі мости

— Після школи, коли постав вибір життєвого шляху, у Вас були вагання, що робити в житті далі?

— У мене були великі плани! Я собі так мріяв: повчитися у вузі, закінчити його, а потім піти в семінарію.

Після школи закінчив професійно-технічне училище, потім пішов на підготовчі курси до університету. Рік провчився і вступив до Чернівецького технічного університету на вечірнє відділення. Вдень я працював — треба ж було за щось жити, бо батько не допомагав. Не те що не міг помогти, міг, але не робив цього принципово. Казав: «Я вас виростив, ви отримали освіту, тепер ви мені маєте допомагати, а не я вам». І не давав ні копійки. Тож я мусив працювати. І працюючи вдень, ввечері ходив на навчання.

У мене звідкись з’явилося страшенне бажання вчитися! Хоча у школі навчався, можна сказати, з нерадінням. Закінчив школу без «трійок», але й сам не знаю, як, бо ніколи ні книжок не мав, ні портфеля — один зошит у мене був на всі випадки життя (сміється).

А потім я з таким бажанням вчився… Працюю до 4-ої чи 5-ої години дня, приходжу на квартиру, поїм, о шостій починалися заняття в університеті і до 23.30. Поки дійду додому – вже 12-та ночі, поки улігся – пів на першу. О пів на сьому вставати, і так — кожного дня. То я спав, де міг – у тролейбусі, автобусі. Лише сів – і сплю…

— Ким працювали?

— Електриком. Спочатку працював по монтажу слаботочних ліній (закінчив училище по цій спеціальності), а потім, коли поступив в університет, працював на ткацькій фабриці електриком.

Ну і вчився. І вчився скрізь! Приїду в село, сяду на піч, візьму книжки і вирішую задачки… Люди щось говорять, а я собі своїм займаюся.

Закінчив три курси університету і думав кінчати ще два, але для того треба було перевестися або в Одесу, або в Київ і обрати спеціалізацію. Спробував перевестися — щось не виходить. А я не хотів вчитися заочно, мені подобалося слухати лекції, відповідати на семінарах, лабораторні роботи виконувати. І в університеті я був серед кращих студентів, мене навіть на радіо запрошували виступати.

Сів я тоді на площі на лавочці й подумав: «А чи треба мені далі вчитися?» Все одно не буду по спеціальності працювати, мине два-три роки, і все забуду. Загальноосвітні дисципліни, які я за три роки університету вивчив, в житті знадобилися – історія, математика, хімія, фізика. А далі проходити спеціалізацію — навіщо? І вирішив, що далі не піду. Залишив університет після третього курсу і вступив до семінарії.

— То був час відкритих гонінь на віруючих. У Вас не було сумнівів, адже молодим людям перешкоджали вступати до духовних навчальних закладів?

— Як вам сказати… Не було сумнівів. Навіть коли вступав до семінарії, то «спалив» за собою всі мости. Забрав з університету документи на продовження навчання у вищому навчальному закладі, і ці документи підійшли для семінарії. Я виписався з міста, знявся з військового обліку і поїхав, не знаючи, поступлю чи ні. Але повертатися назад не збирався, це було б для мене важко. Ніхто з моїх друзів не знав, що я оберу такий шлях — в семінарію піду.

Вирішив так: якщо не вступлю, залишуся в монастирі на якомусь послусі, назад не вернуся. Але, Бог дав, мене зарахували, і не довелося використовувати свій, так би мовити, «план Б» (усміхається).

— Чернечий постриг Ви прийняли за рік до закінчення семінарії, тобто, знову «спалили мости»?

— Чернечий постриг прийняв у 3-му класі семінарії. Я поступив відразу в 2-й клас, у 1969 році, а вже за рік був зарахований до числа братії Троїце-Сергієвої Лаври. Тих, хто вчився в семінарії, в братію приймали швидко. Наприкінці 1970-го поступив у Лавру, а в березні місяці 1971 р. мене постригли.

— Як Ви взагалі вирішили прийняти постриг?

— Та сам не знаю, як… Так швидко все вийшло. Чесно кажучи, у своєму житті до семінарії я й монахів живих не бачив, бо монастирі всі були позакривані. Але, напевне, таке було Боже покликання — інакше не поясниш. Бог покликав мене, і я пішов.

— Під час Вашого чернечого подвигу були поруч із Вами люди, які ставали для Вас певним духовним ідеалом?

— У Лаврі були іноки, які для нас стали взірцем життя і служіння Богові й Церкві. Особливо архімандрит Кирил (Павлов). Він і зараз живий, але хворіє, має 95 років… Він був авторитетом не тільки для мене, для багатьох. Пройшов усю війну, після війни поступив у семінарію, був дуже смиренним, кротким монахом. Напевно, за те, що він усіх любив, усі його любили і поважали.

У Почаївську Лавру я прийшов як слуга і поважав усіх. Ну, і вони у відповідь терпіли мене…

— Буреломні події ХХ століття — Велика Вітчизняна війна, післявоєнний голод, репресії, хрущовські гоніння — якими Ви їх пам’ятаєте?

— Післявоєнний час смутно пам’ятаю, бо народився вже за радянської влади — наприкінці 1944 року.

Підйом післявоєнний пам’ятаю. Дуже бідно жили люди, убогість була крайня та ще й голод. Але… Не знаю, з чим це можна пов’язати, але люди співали. Цілий день хлопці, дівчата роблять у полі, а йдуть ввечері, і по всьому селі такі пісні лунають! Рано не співали, бо виходили на світанку, а ввечері йдуть з роботи, напрацюються добряче, а таки співають.

Я собі так вважаю. Тоді була динаміка на покращення. Хоч і бідно жили, але рух уже пішов. Люди це відчували, і, напевне, це давало їм такий оптимізм.

— Знаєте, Блаженніший Митрополит Володимир колись в інтерв’ю теж казав саме про це. Що люди співали — як з радісних приводів, так і з сумних. А зараз усі мовчать. Як Ви думаєте, що може Церква зробити для людей, щоб вони…

— Заспівали?

— Принаймні захотіли заспівати…

— Думаю, що сьогодні світ пішов трохи іншою дорогою розвитку. Сучасні засоби комунікації, інформації заганяють людину в іншу площину життя – нереальну. Спілкування йде по інтернету, скайпу. Одне діло, коли ми сидимо й бачимо одне одного — може, не стільки слів скажемо, як більше зрозуміємо, адже часто емоції говорять більше за слова.

А ця нереальна площина людину зв’язує. Нереальність — це якась неправда, а неправда – це є гріх, а гріх зв’язує людину. Людина цього не усвідомлює, вона зв’язана гріхом, як путами, і не може розправити груди й заспівати.

— Кілька років Ви були намісником Успенської Почаївської Лаври. Якою Ви запам’ятали Лавру?

— Почаївська Лавра – це монастир, який багато пережив. Чимало витерпіли її насельники за радянської доби: утиски, гоніння, намагання закрити Лавру…

Коли я приїхав туди, мені братія розказувала, що їм довелося витримати. У Москві, в Троїце-Сергієвій Лаврі, влада не могла собі цього дозволити, а на периферії влаштовувала справжній вандалізм. Під час облав братія ховалася, хто де міг. Усіх, кого знаходили, тягли волоком до машин, забирали, заарештовували, кидали до в’язниць. Монахи в тюрмах сиділи.

І насельники Лаври витримали все, вони були істинні мужні борці за віру.

Я приїхав, а там — майже всі були герої (усміхаєтьсяпродовжує розповідь жваво і з гумором). Кожен — самородок: тут тобі і діамант, і аметист, і різні-різні дорогоцінні камені…

— І як Вам було там як наміснику, серед такої скарбниці?

— А я не пропонував себе їм як авторитета. Прийшов як слуга і поважав усіх – і аметистів, і діамантів, і ізумрудів. Ну, і вони у відповідь терпіли мене…

Хоч кожен і був сам собі авторитет, та якщо треба було стояти за Церкву, то стояв кожен по-своєму, але до смерті.

Скільки міг, я завжди до всіх ставився з повагою

— Потім були Чернівці… Можете розказати, яка вона, православна Буковина?

— Думаю, всі регіони мають свою специфіку. Так само і Буковина. Це — багатонаціональна область. Там живуть українці, росіяни, румуни, молдавани, євреї, поляки, грузини. І традиційно усі завжди жили в мирі. Кожен своє тримав, але по-житейському один з одним не суперничали, допомагали і жили дружньо.

От коли почалася перебудова, розпад Союзу, то на хвилі націоналізму стали розхитувати область: українець хороший, а більш ніхто...

Тоді доводилося багато докладати зусиль, щоб показати, що всі хороші перед Богом. У Бога немає ні українця, ні росіянина, ні американця, ні єврея, ні білоруса, а є Його чадо. Є творіння Боже, і є Творець. А те, що ми стали націями, заслуга не чесноти, а гріха. Гріх нам зробив розділення на нації. Вавилонська башта була плодом гордині людської, і щоб це безумство зупинити, Господь змішав у людей мови. До цього всі говорили однією мовою, один одного розуміли.

Колись на Афоні я був в одного пустельника — старця Йосифа в районі Великої Лаври. Ми спілкувалися: він грецькою, а  я – російською, і між нами був перекладач. Ми поговорили, потім він похитав головою і каже: «Е-е-ех, що з нами зробив гріх! Нам тепер треба перекладачі…»

Кожен хизується, що його нація краща за іншу. Та кращою перед Богом може бути не нація, а людина! Якщо нація буде одностайною у любові до Бога, то, звісно, буде й вона приємна. Але Бог мене цінує не за те, що я українець, чи росіянин, чи ще хто, а якщо я маю страх Божий, Бога боюся. Якщо Бога слухаюся, прагну творити волю Його, то я приємний Богові. Якщо ні, то якої б нації не був, я буду самий останній.

І коли розпочався націоналістичний рух у Чернівецькій області, я скільки міг намагався в цьому не брати участі і людям завжди, де можливо було, говорив, що в Бога немає нації, у Бога є Його творіння. Він однаково любить як негра, так і білого, як білого, так і жовтошкірого. І хто більше змиряється перед Богом, хто більше старається жити за заповідями, той для Бога буде кращим.

І так потроху все затихло. Якісь невеличкі сплески були, але люди живуть у мирі та злагоді й досі.

— Дивовижно, що слово про мир люди сприйняли. Зараз закликати до миру — то невдячна справа…

— Треба показувати прикладом. Священик має проповідувати не тільки словом, а всім своїм життям. Звісно, кожна людина має так робити, але в першу чергу, це стосується священнослужителів.

Я завжди намагався, щоб мої справи не розходилися зі словами, щоб я не жив у двох площинах — одне говорю, інше роблю. Що кажу, те й стараюся робити.

Скільки міг, я завжди до всіх ставився з повагою; всіх любив — наскільки міг любити, допомагав — наскільки міг допомагати. Люди бачили, і це, думаю, діяло більше за слова. Людина на повагу завжди відповідатиме повагою.

— Взагалі дивовижно, як Вас віряни з Чернівців відпустили, після 24 років Вашого керування єпархією. Напевно, буковинській пастві це важко було зробити…

— Та як відпустили… Я й не відпрошувався. Як поїхав узимку на Синод, так і не повернувся.

Коли в лютому була загроза нападу на Лавру, мені зателефонували, покликали на Синод. Я відслужив у неділю, зібрався і поїхав. На Синоді визначили мені нести послух Місцеблюстителя. У Чернівці вже й не їхав, так і прожив у Лаврі півроку. А потім обрали на цю посаду.

Про розкол: легко порвати — важко залатати

— Ваше Блаженство, у Вашому житті був приклад дивовижного примирення — Ваше спілкування з владикою Лавром, нині покійним Предстоятелем Руської Православної Церкви Закордоном. Розкажіть, будь ласка, про це. Яка це особистість — владика Лавр, і що спільного було між вами у духовних поглядах?

— Я познайомився з владикою Лавром у 1995 році. Вперше в житті я тоді поїхав до Канади. Перебуваючи там, подумав: «Подивлюся на Америку хоч одним оком». Прямо в Канаді відкрив візу й поїхав у Сполучені Штати. Від Торонто, де я зупинявся в Канаді, 90 км, і вже починається Америка. І з того боку – Джорданвіль, де розташований Троїцький монастир РПЦЗ.

З одним боголюбивим чоловіком ми поїхали в Джорданвіль, і на ночівлю я лишився в монастирі. Той чоловік, який мене возив, був парафіянином Руської Православної Церкви Закордоном, особисто знався з владикою Лавром і попередив щодо мене, що такий-то приїде.

От мене залишили обідати в трапезній. Сиджу, їм, а монахи то один пробіг туди-сюди, то другий, то третій — роздивляються мене. Вони ж як собі уявляли ченців з Радянського Союзу — з автоматом під рясою, з партійним білетом у нагрудному кармані…

Після вечері до мене в келію прийшов владика Лавр, настоятель Джорданвільського монастиря. Він чомусь був схвильований і поспішний у поведінці. Поставив мені декілька простих запитань і побіг. Вранці я поїхав у Нью-Йорк подивився храми, місто і пізно ввечері знову повернувся в монастир. Коли вранці наступного дня від’їжджав з Джорданвіля, владика Лавр прийшов мене проводити, але він був зовсім іншим. Він не спішив, говорив спокійно, проводив мене до машини, де ми з ним попрощалися.

І вже відтоді, коли я приїжджав в Америку чи Канаду, то ми з ним зідзвонювалися і зустрічалися обов’язково. Бувало таке, що я перебував у Канаді, в Америку не їхав, то він приїжджав спеціально, ми зустрічалися, розмовляли.

Різні були в нас бесіди, але ніколи ми не говорили про об’єднання Церков, хоча все одно наші теми ходили навколо цього. А коли зрушило з місця питання про об’єднання Зарубіжної Церкви з повнотою Руської Церкви, то владика Лавр захотів, щоб у делегації, яка об’їжджатиме всі континенти, де є присутність Руської Зарубіжної Церкви, і я був. Тож у складі групи Московського Патріархату ми об’їхали Європу, Америку, Австралію. Не шкодую про цей досвід, хоча було якесь відчуття страху — що ми приїдемо, а нам скажуть: «Москалі прийшли, ану, забирайтеся звідси! Ви всі партійні, ви всі комуністи». Але такого не було. Служили, майже скрізь мені доручали говорити проповіді, і жодного образливого слова нам ніхто не сказав.

— Владико, Ви торкнулися теми об’єднання Церков. А можна запитання стосовно українського розколу? У 1992 році, коли він стався, Ви були зовсім молодим архієреєм, лише 2 роки як висвяченим. Нині 20 років минуло, Ви вже маєте досвід і бачите ситуацію з іншого боку. Як Ви вважаєте, які чинники, фактори можуть вплинути на те, щоб розкол припинився?

— Знаєте, коли Спаситель молився у Гефсиманському саду, то казав: «Да будуть всі єдині…» Сам Господь хотів, щоб всі були єдині, але цього не сталося. Такі ми вперті люди…

І моє бажання є, щоб усі були єдині, але єдинство має бути у Христі. Якщо воно буде не во Христі, а на якихось інших засадах, то які б вони не були, єдності не буде. А во Христі єдність може бути, але вона дуже тяжко твориться. Легко порвати, а важко залатати.

— Що кожен із нас, духовенства і вірян, має робити на своєму рівні, щоб сприяти відновленню єдності?

— Думаю, для того, щоб у тому числі відновилася єдність, кожен має дбати про своє особисте спасіння. Тоді, може, ця ідея буде максимально втілена.

Але вважати, що всі об’єднаються – це нереально, це утопія. Максимальне об’єднання може бути, коли найбільша кількість людей приєднається до Христа. А це можливо лише за умови, що кожен із нас у першу чергу дбатиме про своє спасіння.

Як пастир я маю думати і про тих, хто заблукав, але насамперед маю піклуватися про тих, хто в лоні Церкви. У нас часто буває: в лоно Церкви загнав, як у концтабір, закрив ворота і пішов інших шукати, а ці тут гинуть від голоду.

Найперша задача Церкви – піклуватися про тих, хто в неї є, щоб вони почувалися добре, щоб зростали духовно. Нас багато, і всі ми перебуваємо на різних рівнях духовної досконалості. Задача священика — зрозуміти, на якій сходинці в духовному відношенні знаходиться людина, і допомогти їй піднятися на сходинку вище.

Головна задача Церкви – допомогти тим, хто всередині огорожі церковної, ставати кращим. А потім уже, якщо ще лишається енергія, ловити тих, хто бігає по пустелі…

Ми маємо робити те, що ми можемо. А вже наскільки наповняться наші храми людьми, це все у волі Божій

— Як тоді Церква має здійснювати місію, якщо чи не в кожного священика дуже багато парафіян, і сил благовіствувати просто не вистачить?

— Священик благовіствує, щонеділі, щосвята, і двері Церкви відкриті для всіх. Хто хоче — може прийти й послухати благовістя.

Благовіствувати — це не означає, що священик має в неділю чи в свято бігти на базар, коли там повно народу, чи в суботу на стадіон, коли там футбольний матч. Благовістя звершується в храмі. І Спаситель, коли ходив по землі, здебільшого заходив у синагогу, де збираються віруючі люди, і там проповідував. Бувало таке, що десь і в пустелі проповідував, але люди йшли до Нього слухати і Він для них говорив. Зверніть увагу, що не Христос ішов до людей, а люди йшли до Христа.

Ну можна сказати: а чому б священику не піти туди, де його не чекають? Справа в тому, що я можу піти в будь-яке місце, але для людини, яка не хоче мене чути, я не принесу жодної користі, хоч і буду говорити найбільш корисні і добрі слова. Якщо людина готова прийняти слово Боже, вона йде, шукає, де б його почути. А йти ловити тих, хто не хоче слухати, то це просто «працювати без КПД». Людина має бути готова прийняти слово.

А наші священики весь час благовіствують — у храмах.

— Які проблеми в нашій Церкві є реальними, а які, на Ваш погляд, надумані?

— Реальні проблеми в Церкві – це примноження гріха серед людей, у тому числі церковних. Віряни, живучи в цьому світі, долучаючись до цього світу, забруднюються гріхом.

І друга проблема Церкви в тому, що сьогодні люди дійшли до такого ступеня духовної деградації, що намагаються узаконити ті правила, які Бог засуджує. Цього не має бути.

Надуманими, на мій погляд, є такі проблеми, як, наприклад, матеріальне збагачення духовенства, храмів. Можеш збудувати красивий храм — побудуй, не можеш — побудуй менший. А так — усе, що має ціну тільки в земному житті, не має бути для нас проблемами.

— Ваше Блаженство, іноді доводиться бувати на периферії по селах, невеличких містах. Є певні проблеми – мало людей у храмах. Раніше, на початку 1990-х, людей по церквах було багато. Як знову наповнити наші храми, як взагалі підтримати людей на віддалених парафіях? Що Ви, як Предстоятель Української Православної Церкви, бачите серед головних завдань на найближчий час, щоб підтримати церковне життя?

— Люди залишають храм тоді, коли долучаються до стихії цього світу, прагнуть потрапити у струмінь сучасного життя, збагатитися, зайняти високу посаду. Вони думають, що в миру вони знайдуть більше для себе, ніж мають у Церкві. Це відриває від Церкви.

Церква не обіцяє земних капіталів, але обіцяє багатство вічне. Призначення людини – не земне життя, а Царство Небесне. Земний шлях – це короткий термін, в який ми повинні максимально проявити свою любов до Бога — у випробуваннях, різних іскусах. А вир земного життя закручує людей, і вони забувають про своє призначення. Починають ганятися за примарами багатства, слави і залишають Церкву.

Ми маємо робити те, що ми можемо. А вже наскільки наповняться наші храми людьми, це все у руках Божих, адже Сам Бог веде людину до спасіння. Ми просимо, щоб Він був милостивим до всіх нас, але кожен отримує милості стільки, скільки здатний вмістити.

Про іноземні мови, інтернет та мобілізацію

— І наостанок декілька коротких запитань. Який святий є для Вас особливо близьким?

— Я всіх святих люблю. Але якщо взяти творіння святих отців, їхній спадок, то мені дуже подобаються святителі Василій Великий і Ігнатій Брянчанінов.

Люблю своїх небесних покровителів, які моляться за мене перед Богом. Шаную преподобного Сергія, який мене прийняв у свою обитель, коли я був «поношеним для мира и уничижением у людей».

І преподобним Києво-Печерським вдячний, що вони також покривають своїми молитвами мене, грішного.

— Яке у Вас улюблене місце в Україні і в світі?

— Такого місця, куди б прагнув подумки понад усе, немає. Але затишно мені там, де я народився – в Чернівецькій області, люблю там бувати.

У світі теж немає такого місця, крім Афона та Єрусалима. Багато разів був в Америці, Канаді, Німеччині, в Австралії одного разу. Кожен континент і країна по-своєму красиві, але це земля.

— Коли Ви вивчили англійську?

— Вирішив вивчити, коли вперше потрапив у Канаду. У мене була певна база — і зі школи, і з університету, семінарії, академії. Але нас так учили, що говорити ми все одно не могли. Хоча потім, коли я вже почав вивчати мову, правила мені знадобилися.

У літаку до Канади до мене підсів якийсь канадець, почав зі мною розмовляти, я навіть пару слів щось там йому відповів. Мозок мій, пам’ятаю, тоді працював так, що згадав усе, навіть ті слова, які в перших класах школи вчив (сміється). Так я зрозумів, що потрібно знати мову, бо тоді почуваєшся вільно. А як мови не знаєш, то подорожуєш, неначе з мішком на голові.

— Ще якісь мови знаєте?

— Румунську, трохи грецьку. Грецьку знав непогано, але як немає практики спілкування, то знання забуваються.

— Чи користуєтесь мобільним телефоном, інтернетом, дивитеся телевізор? Звідки взагалі отримуєте інформацію?

— Телевізор дивлюся, мобілками користуюся епізодично, сам не ношу. Інтернет – дуже рідко, користуюся переважно роздрукованими матеріалами, які мені готують.

А на телефони в

Рубрики:  A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus

Комментарии (1)

2014.11.05 - 70 лет Блаженнейшему Онуфрию - Митрополиту Киевскому и Всея Украины УПЦ

Дневник

Среда, 05 Ноября 2014 г. 14:17 + в цитатник

3418201_GoldenCross_cb938ec29c932d10ca097d452e7d9ca8 (100x130, 11Kb)

2014.11.05 - 70 ЛЕТ БЛАЖЕННЕЙШЕМУ ОНУФРИЮ - МИТРОПОЛИТУ КИЕВСКОМУ И ВСЕЯ УКРАИНЫ УПЦ

+

http://news.church.ua/2014/11/05/shhiro-vitajemo-z-70-litnim-yuvilejem-nashogo-dorogogo-arxipastirya-predstoyatelya-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-blazhennishogo-mitropolita-kijivskogo-i-vsijeji-ukrajini-onufriya/#comment-630

++

Щиро вітаємо з 70-літнім ювілеєм нашого дорогого Архіпастиря, Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія!

Розміщено 

5 листопада виповнюється 70 років від дня народження Предстоятеля нашої Церкви, нашого дорогого Архіпастиря і Батька, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

 

На початку листопада у садах та на нивах ще збирають останні дари осені, готують до зими поля, відбирають насіння на весну — найкращий час для роздумів про зроблене і планів на майбутнє. Щороку Його Блаженство у цей час усамітнюється у древніх монастирях Святої Гори Афон, щоб подякувати Богові за рік минулий, попросити благословення на новий, помолитись за усіх, з ким Господь звів на земному шляху, пом’янути тих, які вже відійшли до Господа і просто відчути благодать Господньої присутності у святому місці, віддаленому від мирського галасу і метушні. Для монаха ці сокровенні хвилини усамітнення є справжнім дарунком від Бога, тим більше, якщо це випадає на такий знаменний день.

Знаємо і відчуваємо, що наш Предстоятель молиться сьогодні у земному уділі Богородиці і за нас, тож нехай нашим найкращим дарунком Його Блаженству з нагоди 70-літнього ювілею також будуть наші молитви: нехай Милосердний Господь укріпить Блаженнішого Митрополита Онуфрія в нелегкому несінні Предстоятельського хреста, почує молитви Його Блаженства і зішле такий жаданий сьогодні мир нашій Українській державі і кожному з нас, нехай Божа Мати не згортає над нами Свого Материнського Покрову, надихає всіх нас до смиренної духовної праці і допоможе всім, хто уважно слухає настанови нашого Предстоятеля, з таким же старанням дотримуватись і виконувати їх.

За декілька днів до свого ювілею Блаженніший Митрополит Онуфрій дав інтерв’ю прес-службі Української Православної Церкви, в якому розповів про свою рідну Буковину, про свої перші дитячі враження, які на все життя закарбувались у пам’яті:

«Згадуються мої дитячі роки, коли я дуже хотів до  міста. Так уже мені хотілось! Неподалік від нас є містечко Вижниця, там було трохи асфальту. На велосипеді катаєшся і думаєш: “Боже мій! А у нас же в селі багнюка кругом. І весна й осінь — болото. От якби жити в місті!” То я собі ліз на ворота.  Виміряю — де схід, а де захід, там північ, там південь. І по карті шукаю — де ж Чернівці.  І думаю: невже ось за цими горами — місто Чернівці? Як би я хотів там жити!А вбік подивишся — там Карпати, у нас уже було Прикарпаття, ми під горами жили. І видно було Карпати в димці такій… Подивишся — скрізь гори, одні гори! І так вони мені набридли. А тепер думаю — подивитися б мені на гори, так уже набридло місто. Хочу подивитися на гори й бути в горах!»

На місці гори, батьківська хата, все так же горить лампадка у капличці біля брами, весна міняє зиму, осінь — літо, пам’ятає буковинське село Коритне свого сина, який молиться за односельців, за всіх краян і за всю Україну. І щиро бажає Його Блаженству якнайдовше зберегти ці святі дитячі спогади, адже вони, поряд із батьківським благословенням — найбільш надійна основа свідомого земного життя і запорука життя вічного.

Повністю інтерв’ю з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм дивіться на нашому сайті, а привітання однокласників та односельців дорогому ювіляру — у телепрограмі «Православний вісник» на Першому національному в неділю, 9 листопада, о 13.00.

0 ВІДПОВІДЕЙ НА “ЩИРО ВІТАЄМО З 70-ЛІТНІМ ЮВІЛЕЄМ НАШОГО ДОРОГОГО АРХІПАСТИРЯ, ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ!

  1. Paul V. Lashkevich
    Ваш коментар очікує модерації. 

    +
    Спси Господи и помилуй Блаженнейшего Онуфрия, Митрополита Киевского и Всея Украины.
    +
    С Днём рождения и 70 – летием, Ваше Блаженство !!!
    +
    Прошу Ваших молитв за Павла и близких мне людей….
    ++
    (…….)
    +++
    Paul V. Lashkevich
    Just now · Kyiv ·
    ++++
    http://religions.unian.net/orthodoxy/1005329-mitropolitu-onufriyu-70-den-rojdeniya-predstoyatelya-daet-nam-vsem-vozmojnost-pochuvstvovat-sebya-edinoy-semey-upravlyayuschiy-delami-upts.html

    +++
Рубрики:  A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus

Комментарии (1)

Эксперт - Весной 2015 года произойдет мощное вторжение регулярных войск РФ

Воскресенье, 02 Ноября 2014 г. 21:54 + в цитатник
ukrnews24.com/vesnoj-2015-g...-vojsk-rf/

До того интервенты продолжат массовое убийство Украинского народа 

+++

Весной 2015 года произойдет мощное вторжение регулярных войск РФ

 
2 Ноябрь 2014, 20:18 0 513
 
 

1414675654-9950

Американский военный эксперт Филипп Карбер, профессор Джорджтаунского университета, руководитель Фонда Потомак, который проводит анализ политики в области международной безопасности, экономических вопросах и внутренних политических считает, что весной 2015 года Украине стоит ожидать мощного вторжения регулярных российских войск. Поэтому правительству Украины уже сейчас следует позаботиться об ослабленной защите на границе Черниговской, Сумской и Харьковской областей.

Прогнозы Карбера весьма не утешительные. Он предупреждает о мощной агрессии России через полгода, когда она лучше подготовится и придет теплая пора года.

“Вам следует ожидать крупного наступления со стороны России весной 2015 года, как и в конце марта — начале апреля 2014-го. Для этого существует несколько предпосылок: Россия делает ротацию в начале года, тренирует новых военных и выставит эти силы вперед” – отметил он.

В тоже время Карбер отмечает, что сейчас очень уязвимыми остаются участки границы с Россией на северо-восточных участках границ.

Также, Россия сконцентрировала невероятное количество военных кораблей в Черном море. Возможно вторжение и со стороны Приднестровья.

 

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
УКРАЇНА і Не российский мир
Русский - ИСКОННОЕ + российский: нео - имперское, стремящееся поглотить Русское и Украинское и прочая, и прочая, и прочая......

Комментарии (0)

человекоподобные - В Сумах неизвестные разбили стекло и кинули зажигательную смесь в

Воскресенье, 02 Ноября 2014 г. 21:49 + в цитатник
like.sumy.ua/news/proisshes...s-v-kostel

В Сумах неизвестные разбили стекло и кинули зажигательную смесь в костел

02.11.2014 19:15
 
 
 

В Сумах неизвестные разбили стекло и кинули зажигательную смесь в костелВчера вечером, 1 ноября, в День всех Святых, неизвестные совершили нападение на Костел Благовещения Пресвятой Девы Марии в Сумах.

Камнями было разбито окно во входной двери и заброшено бутылку с горящей смесью. К счастью, в Костеле присутствовали люди, поэтому пожар удалось ликвидировать и само помещение Храма не пострадало.

"Надругательство над святыней является уголовным преступлением (ст.179 УК Украины). Такие действия возмущают лично меня и прихожан Сумской римо-католической общины. Костел в Сумах - центр духовности и культурной жизни (БахФест, постоянные импрезы в Нашей галереи) города для многих сумчан. Уже только поэтому это место заслуживает уважения. Просим всех неравнодушных распространить эту информацию, а тех, кто стали свидетелями предоставить информацию в личные сообщения или на электронную адрес maks_lviv@live.com", - написал на своей странице в Facebook Максим Галицкий.

В Сумах неизвестные разбили стекло и кинули зажигательную смесь в костел

В Сумах неизвестные разбили стекло и кинули зажигательную смесь в костел

Читайте также:
Рубрики:  МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА


 Страницы: 449 ... 309 308 [307] 306 305 ..
.. 1