-Рубрики

 -Я - фотограф

Kyiv. Lavra Pecherskaya - Lavra Nebesnaya

Lavra Pecherskaya nebesnaya krasa.Foto Paul Lashkevich_ 05.Mar.2007_ 082.JPGLavra Pecherskaya.All Saints Bell.Foto Paul Lashkevich_14.June.2007_049.JPGLavra Pecherskaya.Lavra Nebesnaya Bell.Foto Paul Lashkevich_20.Sept.2008_DSC08039.JPG

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Paul_V_Lashkevich

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 08.09.2009
Записей: 15973
Комментариев: 6591
Написано: 25243

Выбрана рубрика Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА.


Другие рубрики в этом дневнике: Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА(3666), Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА(2267), ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ(9165), ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД(7367), ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ(5302), ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой(5282), ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ(3691), ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА(1053), ЧЕЛОВЕК: БОГУ угодно ли?(1254), ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души(1729), Человек: БОГ - ВЕРА - НАДЕЖДА - ЛЮБОВЬ(1177), ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ(1937), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: УМ разумный(2386), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: НОРМА и экстремизм - нелюди(2179), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: МАТЬ - отец - ближние - РОДИНА(2977), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО(4289), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ(2348), УКРАЇНА і Не российский мир(605), УКРАІНА - РОСІЯ - БЄЛАРУСЬ(1651), Слово рідне СЛАВЯНЕ(347), СЛОВО РІДНЕ мова РУСЬКА УКРАЇНСЬКА(343), Слова: ШРИФТ, печатные и виртуальные КНИГИ (492), СЛОВА: ПИСЬМЕННОСТЬ, РУКОПИСЬ, КАЛЛИГРАФИЯ(279), Слова: ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРМИНЫ(773), Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите(2330), СЛОВА: ИСТИНА-ЗАБЛУЖДЕНИЕ, ПРАВДА-ЛОЖЬ(1201), СЛОВА: Звук - Буква - Цифра - Цвет.(493), СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК (1343), РЕЛИГИЯ - УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ(103), Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ(664), Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО(2272), РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд(2918), РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus(490), Процесс: ФОРМА ОБЩЕНИЯ В ИНТЕРНЕТЕ?(650), Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ(3293), Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ(3735), Процесс - ТЕЛО - СТРУКТУРА - ВЕРА.(1806), Процесс - ДУША - ФУНКЦИЯ - НАДЕЖДА.(1798), Процесс - ДУХ - ЦЕЛЬ - ЛЮБОВЬ.(1801), ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА(3062), ПРОЦЕСС - Времени ход(1849), ПРОЦЕСС - Вектор(2173), Проблемы - Вопросы - Ответы(1981), ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством(2698), МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.(2996), МЫСЛИ: МЕДИТАЦИЯ - РАЗСУЖДЕНИЕ - deep thinking(902), МОЛИТВА(2966), КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ(739), ЗВОН КОЛОКОЛОВ(954), ДВИЖЕНИЕ: ЗВУК - ГОЛОС - ПЕНИЕ - МУЗЫКА - ШУМ(1241), БОГОРОДИЦА - ПРЕСВЯТАЯ - ПРИСНОДЕВА - МАРИЯ(586), БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ(2737), БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН(2292), А._МОЛИТВА_Читают-Поют(46), А. Павел В. Лашкевич. МУЗЫКА(56), А. Павел В. Лашкевич. Мои предпочтения.(757), А. Павел В. Лашкевич. Мои инициативы(80), А. Ознакомиться рекомендую - Paul_V_Lashkevich(2100), А. Ключевые ТЕМЫ СПИСКИ Ссылок(20), А. Как читать дневник Paul_V_Lashkevich?(54), TS - КОНФИДЕНЦИАЛЬНО - ИЗБИРАТЕЛЬНО(117), TS(179), Skype: You with Me(14), AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO(4525), All Internet(2228), A. Людська думка і мова(4497)
Комментарии (1)

Выбор на основе мировоззреня - Донбасс - Западная Украина

Дневник

Среда, 17 Декабря 2014 г. 23:11 + в цитатник

+++


галичане вынуждены были бежать из своих домов - сколько дончан и 
луганчан бесплатно приняли бы их у себя и обеспечили всем необходимым? И
нашелся бы на Донбассе хотя бы один человек, который бы за свои 15
тысяч купил военное снаряжение - и поехал защищать львовский аэропорт?
Больше читайте здесь: http://112.ua/…/edinenie-kainov-i-aveley-ili-pochemu-ukrain…
Like ·  · Share

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (3)

Рабовладельческая идентификация личности - био - паспорта

Дневник

Вторник, 16 Декабря 2014 г. 02:13 + в цитатник

+++

 
Like ·  · Share

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (1)

Ученики Ади Г......

Дневник

Вторник, 16 Декабря 2014 г. 04:29 + в цитатник

+++

 
Сюда боятся попасть абсолютно все местные: от боевика до «министра ДНР»
RADIOSVOBODA.ORG
 
  •  
    омств - скорее всего, там располагается «гестапо». 
    Попасть «на яму» можно за что угодно. От подозрения в содействии АТО до еле заметного «запаха» после выпитой бутылки пива. Были случаи, когда «на яму» попадали по жалобе соседей на якобы шумное поведение. 
    Надо сказать, выезжающие «по вызову» не стремятся разобраться в ситуации на месте. Если на тебя пожаловались, тебя обязательно «заберут», а уже потом в лучшем случае будут разбираться. 
    Также были случаи, когда на блокпосту боевики отнимали у жителя автомобиль, а когда он попытался что-то сказать в упрек, увозили его в багажнике его же автомобиля. Наконец, если вы хоть немного состоятельный человек, Вас могут забрать «на яму» ради элементарного выкупа, который должны будут принести Ваши родственники. 
    Через «яму» также прошли мэры практически всех оккупированных городов, не успевшие выехать на свободную территорию. Были случаи, когда человека «на яму» сдавали менты-оборотни, перешедшие на службу к террористам, так как человек ранее пытался добиваться соблюдения от них своих прав. А напомню, что Донецк - это город, в котором, например, не так давно (правда, еще при Украине) в одном из РОВД мужчину за распитие пива на улице изнасиловали резиновой дубинкой! И, конечно, нарушение комендантского часа - железный повод попасть «на яму». 
    Что происходит с задержанными? Прежде всего, важно понять, что боевики плевать хотели на презумпцию невиновности, УПК, гражданский кодекс и т.д. У вас не будет возможности пользоваться услугами адвоката, ссылаться на законы. Перед вами находятся вооруженные люди, ненавидящие вас уже за то, что вы, возможно, оцениваете реальность не так, как они. "http://www.radiosvoboda.mobi/a/26741420.html
     

+++

"Наиболее жестокие и« отмороженные »- это донские казаки Нет ничего хуже, чем попасть« на яму »к ним У них не существует никаких моральных ограничений по поводу того, какие физические воздействия допустимы, а какие -... Пойти 
Следом за НИМИ в . рейтинге идут местные террористы И на третьем месте - военнослужащие России (кроме спецслужбистов) ".


Ще один текст із рубрики "Листи з окупованого Донбасу".

 

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (1)

Шумные - ненормальные - в Украине 2014 - 2015

Дневник

Понедельник, 15 Декабря 2014 г. 03:25 + в цитатник

3418201_GoldenCross_cb938ec29c932d10ca097d452e7d9ca8 (100x130, 11Kb)3418201_UKRAINE___78929429_1318247718_540458443 (160x120, 37Kb)

Шумные - ненормальные - в Украине 2014 - 2015

+

Мнение олухов никого не интересует

Ошибочно думать, что Путин не уходит с Донбасса потому что боится потерять лицо перед своими избирателями.

Нет у Путина никаких избирателей. Потому что избиратели могут избирать и выбирать. Его же олухи ничего выбирать не могут, их обязанность только одобрять то, что делает господин.

Если завтра Путину нужно будет убраться из Донбасса, олухи послушно одобрят. По телевизору им скажут, что так надо, теперь пусть Америка кормит и поит Донбасс и всю Украину, а Россия больше не будет такой доброй. Олухи будут послушно кивать головами и писать на Одноклассниках, что Путин всех переиграл.

Имхо, Путин не хочет уходить из Донбасса просто потому, что второго шанса зайти в Украину у него уже не будет. Крым - это не то. Крым - это мышеловка. Там у него нет возможности для тактического маневра, а в Донбассе есть. Поэтому он будет держаться за Донбасс до последнего. А мнение олухов Путина не интересует. Собственно, оно не должно интересовать и нас с вами. Сколько в России на данный час дураков - пусть подсчитывают любители статистики

+

+

 

 

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (1)

Объединение - или смерть ...... Черная рука

Понедельник, 15 Декабря 2014 г. 23:10 + в цитатник
liveinternet.ru/users/paul_...346651926/

http://facebookreporter.org/2012/05/05/%D1%82%D0%B...D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B8/
++++++++++++++++++++++++++
ОТКРИЋЕ АКАДЕМИКА ДРАГОЉУБА ЖИВОЈИНОВИЋА:

ДУГА ИСТОРИЈА АНГЛО-САКСОНСКОГ РАЗБИЈАЊА СРБИЈЕ И РУСИЈЕ
+++++++++++++++++++

 
Главная- прозападный ПРЕСТУПЛЕНИЕ FELJTON Иллюстрация

Архив статей ...

Библиотека FBR - редкие книги и запрещенные

FBR КНИЖНЫЙ МАГАЗИН ...

10261724_10201703546222569_1795723946_n

Оруэлла-prevodi1

USTAJ-BRE-SRBINE1

Следуйте за нами на Twitter

banerzareklame1
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Шокирующее открытие академика Драголюб Zivojinovic - долгая история англо-саксонской нарушение СЕРБИИ И РОССИИ!

 
 
 
 
 
 
 
25 Голосов

 


DISCOVERY академик Драголюб Zivojinovic:

Долгая история англо-саксонской нарушение СЕРБИИ И РОССИИ

Среду, 30 Ноября 2011 22:04 
подготовлен для FBR В. Diković

Настурция zivojinovic -istorija

Согласно документам, полученным с помощью хорошо известного историка ясно видно, что даже в годы Первой мировой войны Англии все, казалось, исчезли Сербию

Только опубликован главный труд академика Д-р Драголюб Živojinovića "Не желая воинов, великих держав и передней Салоники", серьёзно пошатнул всю, а не только наша современная историография. Документация шокирует Содержание этой книги имеет неоценимое значение в пух и прах взорвали предыдущий тезис наших союзников и друзей. Показали сербских иллюзий и заблуждений, указывая в Англию, в стране, которая после нападения Австро-1914, во время Первой мировой войны, она работала всецело уничтожения сербов и сербского государства.

Интересно, что этот архив материалов академической Živojinović начал лежать в архивах Лондона тридцать три года, и совершенно случайно, имея дело с Ватиканом и сербов. Кроме того, следует отметить, тот факт,, академическая Živojinović был впервые обнаружен в Лондоне этот материал и в первую объявили мир.

С конца Второй мировой войны, до появления этой книги, сербский народ жил в заблуждении по телефону на английском и их союзников, и даже друзья.

- Нет сомнения, сербы являются создателями всех этих заблуждений, связанных с альянсов и дружбы. Сербы являются создателями и другие заблуждения, с которыми он будет встретиться. И эта иллюзия, что вызвали почти век, были на службе сохранения дружбы с французами, как только друзья в Первой мировой войне.Отодвинул в сторону только правду, которая Россия была единственным другом до ее краха.

Сначала вы обнаружили этот вопрос, в первую объявили миру, как вы это объясните?

- Я думаю, нетронутой, nefriziranu, nečišćenu материал, который мне никто не использовал или избежать, историков, потому что это негативно говорить о тех, кто покинул или то, что очень некрасиво показали плохие отношения между союзниками в период Второй мировой войны.

Во-вторых, без изменений тела, однозначно нарушил наши иллюзии о союзников и искренних друзей. До сих пор мы не знаем истинную правду, что у нас не было никаких реальных друзей в силе на протяжении этой трагедии. Эти документы показали, жестокую правду, что даже наша историография не знала, что это было сделано за нашими спинами. Наконец выяснилось, что сербы представил себе всю тяжесть Первой мировой войны.

Вы сказали, что у нас была только одна подруга, в какой стране это такое?

- Я говорю о России, страна, в которую мы полагаемся. Наоборот, мы были оплотом, баррикада против распространения своего влияния на Балканах. И от июльского кризиса 1914 года могли видеть, кто наш истинный друг и союзник. Россия в эти дни сразу занял четкую позицию. Явно сказал союзников и наших врагов не позволит, чтобы Сербия поражение и подчинил, и что Сербия будет оказывать любую помощь.

Как Франция провела?

- Франция имела несколько иной точки зрения. Была направлена ​​немцев и, следовательно, был связан для России, но и имеет свои собственные интересы на Балканах и на Ближнем Востоке имеют большой капитал. Ну, в основном из-за России, французы отказались Сербия руки союзников.

Один момент посажены на английском, вредителей намерения и поступки больных из французских генералов, которые начали открыто протестовать.

- После английского открытой обструкции на передней Салоники и в прошлом английского, угрожая вывести свои войска отреагировали на правительство Франции.Ультиматум в Англию, где его войска продолжают добывать запуска наступление, Франция выйти из войны. Английский тогда действительно страшно, они дали, но они по-прежнему отстает работает против этого фронта. После этого, его элитные подразделения отказались от Греции, и ввел эшелоны вытащили из Индии, совершенно не способны войны на Балканах.

На сегодняшний день в нашей istorografiji конец не обсуждается проведение Англии?

- Английский есть и все остальное были не только друзья Сербии. Таким образом, никогда не друзья. Напротив, органические сербы не нравится, ни их общественное мнение не их создание. О том, что и в 1914 году написал худшего, уродливый палки.Был не ежедневная газета, конечно, не политик и не генералы удаленно способствует сербов. Так они написали к нам и относились с 1903 года. В нашем najtragičnijoj ситуация привела кампанию против Сербии, открыто и в самых трагических моментов шантажа и обвинил начало Первой мировой войны. Это глобальная бойня именно из-за нас.

Как вы стали англичане и наши союзники?

- Для интересов. Во-первых, потому, что Франции и Бельгии, в соответствии с которым они должны были либо договорное обязательство с момента 1830 года. Во-вторых, блестящие победы сербской армии на Цер и Колубара Сербии не покорил, солдат выжил. Таким образом, мы стали одним из факторов необходимо союзники.

Что британские сделал все, чтобы подорвать и ослабить Сербию?

- На фронте Салоники и там был русский бригада по император Николай отправил, чтобы помочь сербской армии. Англичане бригада ужасно раздражает, враждебные по отношению к ней отношения. Ее генералы считается угрозой своим интересам.Они не успокоятся, пока они не при посредничестве его удаления из передней Салоники. Здесь русский бригада были отправлены даже к востоку от Греции, чтобы не иметь никаких контактов с сербской армии.

Вы после этих сражений английский отношение к Сербии изменилось?

- Именно тогда английский враждебность по отношению к сербам пришли на сцену в самой жестокой форме. Британцы начали с самых мерзких шантажа. Худший момент, мы задали им финансовую помощь в размере 800 тысяч фунтов в виде кредитов на реконструкцию оружия, наркотиков и медикаментов. Они ответили шантаж - вы можете получить кредит, предоставляемый отказаться от своей территории в восточной Македонии в пользу болгар. Этот документ является первым я обнаружил в мире.

Как правительство Сербии отреагировал на этот болезненный шантажа?

- Решительно отверг ультиматум. Английский холодные ответ - "тогда вам не отдать».Я не давал. Что еще хуже, английский не останавливаться на этом шантажа. На протяжении изнурительных 1915 усилило давление на Сербию. Ультиматумы мы основывались на нашем бессилии и бессовестно использовали зависимость сербских союзников. Все виды давлениях.

То, что сербы были жертвами собственных заблуждений и примеры можно продолжать бесконечно. Но против этих иллюзий наиболее боролись военные лидеры, такие как Живоин Misic.

- Никола Пашич и регент Александр II были сторонниками объединения южных славян. Том был открыто враждебен князя Живоин Misic. Он сказал, что никто не может TERA сербских солдат, чтобы умереть за освобождение хорватов и словенцев, но на свободу они должны прийти в одиночку. Мышцы быстро поспешил прочь уйти в отставку.

Так Сербия и такая кровь забрызганный наказаны?

- Не только холодно отверг все наши просьбы о военной помощи, но работал за ослабления нашего положения. Они сбросили от города Салоники посадок. Они сбросили в коридоре безопасности Ниш-Салоники, а затем позволить болгары, чтобы остановить коридор, стук и последняя надежда на спасение сербской армии и сербского народа. Они наказали таким коварным Сербию в жестоким образом невозможным для нее даже потока медикаментов и продуктов питания. И когда они Никола Пашич в отчаянии ответил, что сербская армия сложить оружие и сдаться, Англия начал новую лавину оскорблений в адрес сербов. После Пашич наконец понял, что Сербии в одиночку.

Вы обнаружили одну деталь долго скрытый от сербского населения?

- По прибытии сербской армии и беженцев в Албании больше, просто пошел наказания. Король Греции Константин antisrbin, кто до последнего момента поддержке англичан. И, так же, как французский, после долгих возиться согласие на передачу сербов в Корфу, у нас был шокирующий сюрприз. Греческое правительство запретило въезд сербской армии на своей территории и, таким образом, перейти наших людей на острове Корфу. Только тогда, когда русский царь Николай серьезной угрозой, что они будут заключать сепаратного мира с немцами, англичанами сопротивления сломан, и французы больше не были греки даже спросил. Но даже тогда, Английский не посылал свои корабли. И это был один из их шантажа. Я был первым и истина, открытая.

И в Корфу был podvaljivačkih инициатива?

- Все началось с очередного обмана. Под видом реорганизации, было предложено нашей командой, чтобы развернуть сербской армии в шести подразделениях, и что они не отправляются в Фессалоники, но на западном фронте отдельно. Конечно, это шутка, и что адская план был отвергнут, и английский буквально бушует. Ее генералы во всем 1916 были отправлены в Лондон уродливых отчетов о сербская армия была названа уничижительные имена. Английский генералы постоянно работают против Сербии и на фронте Салоники. Заминированный каждое движение наступления, любая попытка атаковать врага. Они постоянно шантажируют и угрожают вывести свои войска. На протяжении 1917 года постоянно работал за Сербии. Они работали на сохранение Австрийской монархии, поддерживаемой итальянцев вокруг Далмации и Истрии, подстрекаемые принять Банат румыны, болгары принимают сербской территории к северу от Македонии. И когда Россия вышла из войны, казалось, что Сербия не спасение. Но потом был французский твист. Во главе своей армии приходят хорошо разбираются в ситуации на Балканах Клемансо, Giom и Depere и результат был известен.

* * * *

НАКАНУНЕ РУССКОЙ РЕВОЛЮЦИИ

В исследовании, написанной в 1913 году, директор газеты "европейский экономист" Эдмон Тери (Эдмон Тери) намекнул на светлое будущее России, объяснив, что "если что-то продолжать идти по который пошел от 1900 до 1912, в середине века Россия будет доминировать в Европе как политические, так и финансово-хозяйственного плана. " Историк Works Энтони Ситон (Anthony Sutton) обнаружили, что, вопреки всем необоснованных обвинений российских промышленных отсталости царская Россия была на пути бурного экономического и технологического прогресса.

Английский географ Джон Хелфорд Макиндер пришел к тем же выводам о российской безудержного роста к мирового господства. Известная лекция, выступил в 1904 году, под названием "История География мост" предполагает, что государство будет занимать, что пространственное ядро ​​Евро-Азиатского континента, то Россия, когда она способна развивать свою экономику и сети "трансконтинентальных железных дорог», который соединяет Европу и Азия, подавить военно-морских сил на обочину мировой торговли, что представляет собой смертельную угрозу для западной цивилизации. Перераспределение мировой державы был задуман с этого момента процесс, учитывая, что "трансконтинентальные железные дороги стали беспокоить баланс сил в пользу континентальных держав."

Русская революция, финансируемый плутократии англо-саксонской и немецкой армии, "воля провидения" был остановлен России в полном восхождения к статусу мировой экономической и военной сверхдержавы. С помощью подходящих условиях чрезвычайную путаницу, порожденного большевистского переворота, западные державы приняли территориальной деградации России. Жадность природных ресурсов России и вывод российских конкурентов из гонки за мировое господство было важно причиной всего предприятия. 
Англия военная миссия генерала Томпсона был отправлен в Закавказье с задачей установления протектората независимых от Москвы, что позволит Британской империи беспрепятственный и неограниченный доступ к каспийским ресурсам масло. Германия, после Брест-Литовского подписания контракта с узурпатором коммунистического »правительства," оккупировали Украину и страны Балтии.Франция, как предполагается, принадлежат к Крыму, чтобы уйти. Финансовой и военной помощи союзникам «белых» был ограниченный характер, в целях достижения баланса сил и заблокировали прорыв большевиков к Закавказья и Сибири.

На дипломатическом поприще привели к внутренней борьбе за признание «независимости» вновь pseudodržavica на российской почве. Не указано программа Вильсона - обнаружены в частных архивах полковника Хауса (House), серый кардинал президента США и полномочных представителей банковского дома в Нью-Йорке - читать в пункте 5, "Россия является большим и однородным: оно должно быть сведено к srednjorusku плато (...) перед нами будет чистый лист бумаги, на котором мы будем рисовать судьбу русского народа ". Намек на "чистого листа" может относиться к карте Англии, опубликованной в 1888 году, который является площадь российской империи отмечен надписью «Русский пустыне". Кроме того, он предлагает «де-факто признание существующей власти и предоставление помощи для них и через них», а также просьбой о выходе из самопровозглашенной территории всех иностранных войск.

КОНФЕРЕНЦИЯ «угнетенные народы»

Вновь созданная принцип «права на самоопределение угнетенных народов" прошли обучение в стратегических лабораторий англо-саксонской империализма с nepritajenom, предназначенных для использования в качестве инструмента для пробоя глобальных конкурентов и их регионального плацдарма. В Версальской мирной конференции полковник Хауз и Ллойд Джордж (Lloyd George) от имени своих правительств пытались убедить других участников, чтобы обратиться к правительству де-факто созданной на первом царской России, против которой выступили Франция от имени своих собственных интересов. Эти недоразумения будут преодолены министров иностранных дел стран Антанты, так называемой «союзника» России, согласившись 10 января 1920 года признать "де-факто" Грузия и Азербайджан.

В те годы было введено в арсенале стратегии достижения национальных интересов внешней политики США через "неправительственные" организации. Например, Фонд Карнеги за Международный Мир, основанный в 1910 магната Эндрю Карнеги, был организован 15 сентября 1918 года в Нью-Йорке большую коллекцию "угнетенной нации", в котором они участвовали депутаты нацменьшинств российского государства и Австро-Венгерской империи. О котором идет речь "представлены" хорват Hinko Hinkovic от имени югославской комитета.

Все коварные операции с конечной целью, чтобы обучить "Российская пустыне" были бесплодны, так как коммунистические лидеры, в силу обстоятельств, покинули свои нигилистические принципы и принята концепция интеграции российских стран в области государственного строительства. Не согласования с рангом «коллекции» разбитых частей Российской империи под коммунистическим эгидой британской политики стремились federalis и что при его администрации все сепаратистские движения появились на территории Советского Союза. Тесно сотрудничать в этой области с абвера (немецкой военной разведки) и французским и польским коллегами.

МЕЖДУ двумя войнами

В межвоенный период, британской разведки создала оперативный контроль за "Promethean лиге", организации, основанной в 1923 году под импульсом украинских националистов, поддерживаемых правительством Польши. Promethean Лига служил зонтик структуры созвездии сепаратистских движений с территории Советского Союза. В ее рамках сотрудничали белорусские и украинские униатов, татары, чеченцы и так далее. Кстати, стоит отметить, наличие в своих рядах Саид Бека, правнук Шамиля, известного лидера чеченской восстания против русских в 19 веке.Progam Лига обратилась к своим членам с этой задачей «освобождения» всех нерусских "порабощенных» народов бывшей империи. В дальнейшем ходе нашего изложения, следует подчеркнуть, что лидер пан-европейского движения, граф Kudenhov-Калерги, установил тесные контакты с "prometejcima".

Promethean Лига делится, связанных с геополитическими целями организации под названием Междуморье, который стремился создать федерацию государств Центральной Европы на всей территории между Балтийским, Адриатическим и Черным морем и Россия хотела растворение аморфного пыли "свободные состояния в ее этнических границах." Это амбициозная программа, она гарантировала поддержку тех же авторов, которые сохранили на своей заработной платы Promethean лиге. Антикоммунистические фасадные деятельность этих двух организаций служил, чтобы скрыть глубокие инициативы rusofobske. Его работа была выполнена в постоянном сговоре с Ватиканом, через шеф абвера адмирал Вильгельм Канарис и Британского связи при Святом Престоле.

В те годы англичане разработали стратегию манипулирования «исламского фактора» против России. Журналист Энтони Бевинс (Anthony Бевинс) обнаружено в газете "The Independent" (Independent) от 26 февраля 1990 г., содержание deklasifikovanog дипломатический документ от 1939, в котором он предполагает использование меньшинства «плечо», особенно исламского фактора, к дестабилизации Закавказья и Центральной Азии , "Дело о обстоятельствах" инструментализации лошади Исламская Троянской вводится в практику нацистской, а затем стратегия расстройство США из Восточной и Юго-Восточной Европы.

Западные союзники были только месяц-полтора после германской агрессии против СССР передал общественности формулировку общих целей англо-американской коалиции, известной как "Атлантической хартии", выразив решимость внести свой вклад "в восстановление суверенных прав и самоуправления тех народов, которые были лишены этого скрытого через ". Выбранный словарный запас достаточно расплывчатым, чтобы быть в состоянии коснуться, как Россия и Германия, а в качестве Хорватии коммунистической пропаганды распространения среди союзников пропагандистской клише о Great-сербской гегемонии, Югославия могла бы также стать предметом выше цели войны.

"Сербские HEGEMONIJA"

Сербские успехи в построении современной, процветающей и суверенное государство, интерпретируемые как приметы будущего сербского фактора гегемонии на Балканах, вызвали озабоченность британского официальной политики, который в

Рубрики:  A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (2)

Объединение - или смерть ...... Черная рука

Дневник

Понедельник, 15 Декабря 2014 г. 22:40 + в цитатник

3418201_2012_04_03__Kyiv_Pechersk_Lavra_Bell_Tower_Angel_on_facade_under_the_Cupola_Paul_V__LashkevichAVATARRRAGM_46Kb__DSC01726 (209x258, 46Kb)/3418201_Icon_ (313x480, 98Kb)

++

 
 
Заклетва коју су полагали чланови при ступању у организацију ''Уједињење или смрт'' : 

"Ја, Н.Н, ступајући у организацију, заклињем се сунцем што ме греје, земљом што ме храни, Богом, крвљу својих отаца, чашћу и животом, да ћу од овога часа па до смрти верно служити задатку ове организације и увек бити готов да за њу поднесем све жртве. "

На слици : прваци ''Уједињења или смрти'' (Црне руке)

Заклетва коју су полагали чланови при ступању у организацију ''Уједињење или смрт'' :

"Ја, Н.Н, ступајући у организацију, заклињем се сунцем што ме греје, земљом што ме храни, Богом, крвљу својих отаца, чашћу и животом, да ћу од овога часа па до смрти верно служити задатку ове организације и увек бити готов да за њу поднесем све жртве. "

На слици : прваци ''Уједињења или смрти'' (Црне руке)

Like ·  · Share

++

Рубрики:  Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите
A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Святой Василий Острожский - Виноградная лоза из камня....

Дневник

Понедельник, 15 Декабря 2014 г. 22:23 + в цитатник

3418201_GoldenCross_cb938ec29c932d10ca097d452e7d9ca8 (100x130, 11Kb)

+++

Када се Св.Василије Острошки упокојио 1671 године,у стијени изнад мјеста гдје се то десило почела је да расте винова лоза иако тамо нема нимало земље,само голи крш ! Никада се није осушила.На слици је Часни Крст иза кога се налази та винова лоза и даје се њен плод родитељима који не могу да имају дјеце. Слава Богу !!!
Photo: Када се Св.Василије Острошки упокојио 1671 године,у стијени изнад мјеста гдје се то десило почела је да расте винова лоза иако тамо нема нимало земље,само голи крш ! Никада се није осушила.На слици је Часни Крст иза кога се налази та винова лоза и даје се њен плод родитељима који не могу да имају дјеце. Слава Богу !!!
Рубрики:  A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Иван Владимир (ок. 990—22 мая 1016, Преспа (англ.)русск.) — сербский правитель госуда

Понедельник, 15 Декабря 2014 г. 20:07 + в цитатник
https://www.facebook.com/ki...nref=story

3418201_950605642 (73x110, 7Kb)

+++

 
По наређењу Самуиловог синовца Јована Владислава, Србски краљ Јован Владимир је подмукло убијен 22. маја 1016. од стране Бугара. Одсечена му је глава испред једне цркве у Преспи. Јован Владимир је сахрањен у Преспи. Недуго по смрти признат је за свеца и мученика, са празником 22. маја; он је први Србски светац. Две или три године након сахране његове мошти су пренесене у Дукљу, а око 1215. у Драч, гдје су остале до 1381. Након тога су чуване у Манастиру Светог Јована Владимира код Елбасана све до 1995, када су пребачене у саборну цркву у Тирани. Све до данашњег доба многи вјерници ходочасте до његових моштију, нарочито за његов празник. Реликвија везана за Светог Јована Владимира је и крст који је он држао у рукама када су га погубили. Тај крст се вековима чува у породици Андровић из Вељих Микулића код Бара. Сваке године на Тројичин дан износи се пред литијом на врх планине Румије.

По наређењу Самуиловог синовца Јована Владислава, Србски краљ Јован Владимир је подмукло убијен 22. маја 1016. од стране Бугара. Одсечена му је глава испред једне цркве у Преспи. Јован Владимир је сахрањен у Преспи. Недуго по смрти признат је за свеца и мученика, са празником 22. маја; он је први Србски светац. Две или три године након сахране његове мошти су пренесене у Дукљу, а око 1215. у Драч, гдје су остале до 1381. Након тога су чуване у Манастиру Светог Јована Владимира код Елбасана све до 1995, када су пребачене у саборну цркву у Тирани. Све до данашњег доба многи вјерници ходочасте до његових моштију, нарочито за његов празник. Реликвија везана за Светог Јована Владимира је и крст који је он држао у рукама када су га погубили. Тај крст се вековима чува у породици Андровић из Вељих Микулића код Бара. Сваке године на Тројичин дан износи се пред литијом на врх планине Румије.

Like ·  · Share

+++

Рубрики:  МОЛИТВА
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО
A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ
КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Аристократия ужасного вида....

Понедельник, 15 Декабря 2014 г. 18:19 + в цитатник
iberolog.livejournal.com/858583.html

+++

 
 
11 mins · Kyiv · 
 

Грубовато - цитирую - http://iberolog.livejournal.com/859540.html

Сдохло самое аристократичное и невероятное страшное королевское чудище - герцогиня Альба Вот ведь классический образец результата…
IBEROLOG.LIVEJOURNAL.COM
 

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Від часу Ярослава Мудрого нам щастило на Ярославів

Воскресенье, 14 Декабря 2014 г. 01:07 + в цитатник
https://www.facebook.com/ki...5313920542

+++

 
 
1 min · 
 
 
"Від часу Ярослава Мудрого нам щастило на Ярославів. Час його правління – це єдиний час, коли Київ входив до число десяти найбільших міст світу, а історія шлюбу його дітей показує, як з ним рахувалися у всій Європі. Від середини ХІХ ст. серед освічених галичан з’явилися мода називати своїх дітей не християнськими іменами з Нового завіту, а іменами київських князів – Володимира, Ольги та Ярослава. Від 1930-х років ця мода перейшла навіть на села – тому і я, народжений у селі, теж став Ярославом. Подивіться у «Хто є хто в Україні», і побачите, що більшість Ярославів є галицького походження. Ця сама тенденція, до речі, помітна й в американській та канадській діяспорі у Північній Америці. Але особливо вона помітна серед українських істориків в Україні. Називати дитину Ярославом було певним викликом та запереченням традиції: це ім'я нехристиянське, сягає індоєвропейських, поганських часів. Його найближчим та найбільш знаним відповідником є грецьким «Геркулес», символ великої і непогамованої («ярої») сили. Даючи своїй дитині це ім'я, батьки ніби хотіли сказати: «ми бунтуємо проти своєї долі. Ми хочемо, щоб ми і наші діти були більшими, аніж про нас думають чи з нас роблять наші вороги».
У нашій сучасній історії не було кращого втілення цієї мрії аніж Ярослав Дашкевич. Як і про Геркулеса, я відмовляюся думати і писати про нього у минулому числі. Я щасливий з того, що є його сучасником. І хочу подякувати йому за це від імені всього нашого покоління."
Ярослав Грицак

"Чи вживали у Львові слово вундеркінд? Дашкевич почав у двадцять років: свою першу розвідку, і то цілком зрілу, про систему словника псевдонімів, криптонімів і криптограм, він надрукував 1946 року у київському бібліотечному збірнику, наклад якого було знищено. Вчений відбув 7 років ув’язнення в таборах. 21 рік перебував без роботи. 
Людина з потужним громадсько-політичним нервом, виразний націоналіст, – якби не обставини, він був би передусім українським істориком. Але Дашкевич мав совєцький паспорт, і це зобов’язувало. Він оволодів вірмено-кипчацькою, половецькою мовою. Щоб здобути реноме легального фахівця із вузьких спеціальних дисциплін, видав російською мовою книжки «Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV-XIХ веков” (1962), «Украинско-армянские связи в XVII веке” (1969). Окремо стоїть його «Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899» (1971). Інше окреме місце займає ще одна книжка – “Каменные бабы причерноморских степей” (1982). Коли до Львова на Козацьку, 11, де жила родина, приїхала теща – мати Людмили Шереметьєвої, вона побачила в зятя на книжкових полицях грубі теки матеріалів з написами “Баби”, “Баби”, “Баби”. Це викликало серйозні розмови. 
У житті Ярослава Дашкевича був такий переламний момент – 5 грудня 1988 року, його промова на засіданні київського клубу “Спадщина”. З її тексту видно, на яких вершинах українознавства він стояв ще тоді, коли бував без роботи, а Щербицькі й Маланчуки не давали йому працювати для української науки. За большевиків вчений не писав чи майже не писав про його сьогоднішніх героїв – ні про Хмельницького чи Тетерю, Мазепу чи Грушевського, Липинського чи Лонгина Цегельського, не кажучи про Коновальця. Того, далекого вже 1988 року він не мав за собою монографій чи якихось капітальних праць про українських діячів чи українські справи. 
Варіантів було багато. Він лишився з матір’ю, а не з батьком. Зрештою, він не пішов на Захід 1944 року – інший варіант, який, зрештою, теж цікаво тепер прорахувати. Очолював би котрусь еміграційну структуру, редагував журнал чи газету? Такого шляху він не вибрав ніколи, і переконує інших і самого себе, що в цьому не розкаювався."
Сергій Білокінь

Першу наукову працю Ярослав Дашкевич опублікував у 15 років. Це були карти до книги з економіки, яку перекладала його мати, відомий науковець та січовий стрілець Олена Степанів. Ярослав Романович мав дуже чіткий, логічний склад мислення і в гуманітарних, і в точних науках. Його батьки були військовими, тож він добре розумівся на стратегії. Мав різні дивовижні здібності, які розвинув і в юності, і потім у концтаборі. Під час німецької окупації навчився шевського ремесла і пишався тим, як міг зашити і навіть пошити черевики. 
Початкова медична освіта дозволила йому працювати в таборах завідувачем неврологічного відділення. Там було багато ув’язнених медиків високого рівня і взагалі відомих людей різних національностей, віросповідань, різного фаху, які ділилися з ним своїми вміннями. Дашкевичу довірили комісувати психічно хворих, тобто звільняти їх на волю як невиліковних і не загрозливих для суспільства. Завдячуючи тій своїй табірній посаді, доктор Дашкевич «комісував» чимало політв’язнів, які зовсім не страждали від психічних розладів. Згодом він завжди був консультантом і порадником із питань медицини для своїх близьких і знайомих. 
Дашкевич писав про Україну і про інші народи, які населяли наші терени, через призму світової історії. На таборах і в засланні спілкувався з представниками поневолених народів. Це зміцнило його переконання про толерантність, взаємопошану. Та й міжвоєнний Львів був великою поліетнічною, полірелігійною громадою — українці, поляки, євреї, татари, вірмени... І батьки Роман Дашкевич та Олена Степанів — були шляхетними, толерантними людьми з високою освітою. Як активіст дисидентського руху контактував із однодумцями по всій «імперії зла».
У його долі переплелися історії поколінь. Ярослав Романович цікавився історією Карпатської України, за долю якої вболівав гімназистом у 1938—1939 роках. Василь Климпуш, один із керівників Гуцульської Республіки, рідний брат команданта «Карпатської Січі» Дмитра Климпуша перебував разом із ним в таборі «Спаськ» Карагандинської області Казахстану і чимало повідав майбутньому історикові. У табори 23–річний випускник Львівського університету потрапив «за батьків» — воїнів армії УНР. І згодом саме він у 1988 році в Інституті історії АН УРСР першим перевернув уявлення «українських радянських» учених про Михайла Грушевського: це була історична хвилина, доба домінації російської історичної схеми України завершувалася.
Він, як криголам, прокладав–відновлював цілі напрями української науки. У травні 1991–го започаткував щорічні міжнародні конференції «Історія релігій в Україні» у Львівському музеї історії релігій — створив середовище, що об’єднувало науковців зі всієї України — Сімферополя, Луганська, Чернігова, Донецька, Одеси — знавців християнства, юдаїзму, ісламу на теренах України. Тоді ж став натхненником і співорганізатором наукової конференції «Національно–визвольна боротьба 20—50–х років ХХ ст. в Україні». «Сканував» прогалини в науці. Скажімо, правдиве дослідження історії Компартії. Виховав із десяток кандидатів і докторів наук. Він любив і вмів займатися з молоддю, на відміну від більшості науковців, що зосереджуються на власних монографіях–текстах. Усі його співробітники були молодими людьми 20—25 років. Завдяки цьому йому вдалося створити той феномен, що нині зветься Львівською архео­графічною школою. Ярослав Романович був чимось більшим, ніж просто людиною, яка передає свій багатющий досвід, — він пробуджував відповідальність перед історичним джерелом, безкомпромісність у правді та любов до України. Дашкевич не терпів графоманів, міфотворців та непрофесіоналів від історі». 
Вільно володів німецькою, польською, російською, знав вірменську, читав англійською, французькою, литовською, вірмено–кипчацькою, був обізнаний із китайською й арабською. У передмові до книги «Вірменія і Україна» Дашкевич писав, що цікавість до Сходу в нього — від матері. Олена Степанів в університетські роки у Відні слухала лекції відомих професорів–сходознавців. У концтаборі, де були представники понад 100 національностей, Ярослав Романович почав учити різні мови. Згодом досліджував міжнародні взаємини України, скажімо, зі Швецією, Польщею, Сирією, а також українців і національних громад: вірменської, караїмської, німецької, єврейської та інших. Підтримував сходознавчі ініціативи Омеляна Пріцака, засновника Інституту українських студій Гарвардського університету. 1943–го року 17–річним слухав у Львові його лекцію з циклу «Переломові моменти в історії України» та «Формація української нації», де чимало уваги приділено східним компонентам в етногенезі українців. Утім німецька влада заборонила такі лекції «меншовартісним». Коли після «табірних університетів» повернувся до Львова, виявилося, що в Академії наук УРСР не схвалювали сходознавство, підтримуючи його лише в Москві та Ленінграді. На початку 1960–х зав’язує контакти з поодинокими сходознавцями з різних міст України, а також із російськими, вірменськими, польськими, угорськими науковцями. З 1963–го надсилав свої статті у вигляді листів Омелянові Пріцаку, що мешкав тоді в Гамбурзі. 
Професор Дашкевич був одним із небагатьох у світі, хто міг читати вірмено–кипчацьку мову, яку успадкували українські вірмени в часи середньовіччя від літописних половців у кримських степах. 700–сторінковий збірник «Україна і Вірменія» охоплює його статті з історії вірмен у світі та в Україні — французькою, німецькою та англій­ською мовами. 2008 року на зініційовану ним конференцію «Україна і Вірменія» приїхали провідні дослідники, чільники вірменістичних кафедр зі США, Канади, Франції, інших країн. У довоєнний час у Львівському університеті була кафедра вірменістики. Ярослав Романович хотів не лише її відродити, а й створити при університеті ін­ститут сходо­знавства з відділенням вірменістики.
Останні 20 років Ярослав Романович активно досліджував юдаїку. Підтримував наукові зв’язки з дослідницькими інституціями у Петербурзі, Москві, Єрусалимі, США. Допомагав у відновленні синагог, у встановленні пам’ятних таблиць у Львові. Разом із Мейлахом Шейхетом створив Центр юдаїки у Львові, де досліджується, зокрема, співпраця українців та євреїв у державотворенні Західноукраїнської Народної Республіки. 
Ярослав Дашкевич народився 13 грудня 1926 року у Львові. Походив зі шляхетської родини Корибут–Дашкевичів. Батько — Роман Дашкевич, генерал–хорунжий армії УНР, адвокат, керівник спортивно–патріотичних товариств у міжвоєнній Західній Україні. У 1943–му емігрував до Австрії. Мати — Олена-Марія Степанів, легендарна хорунжа УСС, четар УГА, учителька гімназії та діячка «Рідної школи» в міжвоєнне двадцятиліття, згодом доцент Львівського університету. У грудні 1949 заарештована, ув'язнена в Мордовських таборах, звідки повернулась 1956. Автор понад 75 праць з географії та економічної географії, спогадів.
У 1944–му закінчив академічну гімназію, рік навчався у Львівському медичному інституті, вищу освіту здобув на філологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Українська мова і література». У грудні 1949 Ярослава Дашкевича заарештувало МҐБ, засуджений на 10 років позбавлення волі. Після звільнення у 1956 — часто залишався без роботи (за період до 1990 року — 13 років вимушеного безробіття). Був одружений із Людмилою Шереметьєвою–Дашкевич (1946—2005), відомою дисиденткою, соратницею В’ячеслава Чорновола. 
Кандидатську дисертацію «Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV—XIX веков: (Историографический очерк)» довелося захищати в Інституті історії АН Вірменської ССР у Єревані у 1963. Дашкевич стає відомим у світі україністом, знавцем історії Сходу. У науковому доробку понад 1600 наукових праць з української історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін, сходознавства, українсько–вірменських, українсько–турецьких, українсько–єврейських відносин тощо. У 1990 році очолив Львівське відділення Археографічної комісії АН України, на основі якої у 1992 було утворене Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського АН України. 1993 захистив докторську дисертацію. З 1995 викладав у Львівському державному університеті імені Івана Франка, в якому у 1998 році очолив кафедру сходознавства. У червні 2008 року перевіз прах свого батька з м. Куфштайн (Австрія) до Львова. Помер 25 лютого 2010. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Іван Коршинський, табірний побратим: У пресі ледь згадується про його каторжанські поневіряння, тому ще за життя, понад два роки тому, я вирішив про це розповісти. І коли я спитав Ярослава Романовича, чи він не буде проти, з посмішкою на устах, властивою лише йому, мовив: "Я тобі лише вдячний буду." http://zakarpattya.net.ua/Blogs/93856-Pam%E2%80%99iati-druha-i-pobratyma-IAroslava-Dashkevycha

"Від часу Ярослава Мудрого нам щастило на Ярославів. Час його правління – це єдиний час, коли Київ входив до число десяти найбільших міст світу, а історія шлюбу його дітей показує, як з ним рахувалися у всій Європі. Від середини ХІХ ст. серед освічених галичан з’явилися мода називати своїх дітей не християнськими іменами з Нового завіту, а іменами київських князів – Володимира, Ольги та Ярослава. Від 1930-х років ця мода перейшла навіть на села – тому і я, народжений у селі, теж став Ярославом. Подивіться у «Хто є хто в Україні», і побачите, що більшість Ярославів є галицького походження. Ця сама тенденція, до речі, помітна й в американській та канадській діяспорі у Північній Америці. Але особливо вона помітна серед українських істориків в Україні. Називати дитину Ярославом було певним викликом та запереченням традиції: це ім'я нехристиянське, сягає індоєвропейських, поганських часів. Його найближчим та найбільш знаним відповідником є грецьким «Геркулес», символ великої і непогамованої («ярої») сили. Даючи своїй дитині це ім'я, батьки ніби хотіли сказати: «ми бунтуємо проти своєї долі. Ми хочемо, щоб ми і наші діти були більшими, аніж про нас думають чи з нас роблять наші вороги».
У нашій сучасній історії не було кращого втілення цієї мрії аніж Ярослав Дашкевич. Як і про Геркулеса, я відмовляюся думати і писати про нього у минулому числі. Я щасливий з того, що є його сучасником. І хочу подякувати йому за це від імені всього нашого покоління."
Ярослав Грицак

"Чи вживали у Львові слово вундеркінд? Дашкевич почав у двадцять років: свою першу розвідку, і то цілком зрілу, про систему словника псевдонімів, криптонімів і криптограм, він надрукував 1946 року у київському бібліотечному збірнику, наклад якого було знищено. Вчений відбув 7 років ув’язнення в таборах. 21 рік перебував без роботи. 
Людина з потужним громадсько-політичним нервом, виразний націоналіст, – якби не обставини, він був би передусім українським істориком. Але Дашкевич мав совєцький паспорт, і це зобов’язувало. Він оволодів вірмено-кипчацькою, половецькою мовою. Щоб здобути реноме легального фахівця із вузьких спеціальних дисциплін, видав російською мовою книжки «Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV-XIХ веков” (1962), «Украинско-армянские связи в XVII веке” (1969). Окремо стоїть його «Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899» (1971). Інше окреме місце займає ще одна книжка – “Каменные бабы причерноморских степей” (1982). Коли до Львова на Козацьку, 11, де жила родина, приїхала теща – мати Людмили Шереметьєвої, вона побачила в зятя на книжкових полицях грубі теки матеріалів з написами “Баби”, “Баби”, “Баби”. Це викликало серйозні розмови. 
У житті Ярослава Дашкевича був такий переламний момент – 5 грудня 1988 року, його промова на засіданні київського клубу “Спадщина”. З її тексту видно, на яких вершинах українознавства він стояв ще тоді, коли бував без роботи, а Щербицькі й Маланчуки не давали йому працювати для української науки. За большевиків вчений не писав чи майже не писав про його сьогоднішніх героїв – ні про Хмельницького чи Тетерю, Мазепу чи Грушевського, Липинського чи Лонгина Цегельського, не кажучи про Коновальця. Того, далекого вже 1988 року він не мав за собою монографій чи якихось капітальних праць про українських діячів чи українські справи. 
Варіантів було багато. Він лишився з матір’ю, а не з батьком. Зрештою, він не пішов на Захід 1944 року – інший варіант, який, зрештою, теж цікаво тепер прорахувати. Очолював би котрусь еміграційну структуру, редагував журнал чи газету? Такого шляху він не вибрав ніколи, і переконує інших і самого себе, що в цьому не розкаювався."
Сергій Білокінь

Першу наукову працю Ярослав Дашкевич опублікував у 15 років. Це були карти до книги з економіки, яку перекладала його мати, відомий науковець та січовий стрілець Олена Степанів. Ярослав Романович мав дуже чіткий, логічний склад мислення і в гуманітарних, і в точних науках. Його батьки були військовими, тож він добре розумівся на стратегії. Мав різні дивовижні здібності, які розвинув і в юності, і потім у концтаборі. Під час німецької окупації навчився шевського ремесла і пишався тим, як міг зашити і навіть пошити черевики. 
Початкова медична освіта дозволила йому працювати в таборах завідувачем неврологічного відділення. Там було багато ув’язнених медиків високого рівня і взагалі відомих людей різних національностей, віросповідань, різного фаху, які ділилися з ним своїми вміннями. Дашкевичу довірили комісувати психічно хворих, тобто звільняти їх на волю як невиліковних і не загрозливих для суспільства. Завдячуючи тій своїй табірній посаді, доктор Дашкевич «комісував» чимало політв’язнів, які зовсім не страждали від психічних розладів. Згодом він завжди був консультантом і порадником із питань медицини для своїх близьких і знайомих. 
Дашкевич писав про Україну і про інші народи, які населяли наші терени, через призму світової історії. На таборах і в засланні спілкувався з представниками поневолених народів. Це зміцнило його переконання про толерантність, взаємопошану. Та й міжвоєнний Львів був великою поліетнічною, полірелігійною громадою — українці, поляки, євреї, татари, вірмени... І батьки Роман Дашкевич та Олена Степанів — були шляхетними, толерантними людьми з високою освітою. Як активіст дисидентського руху контактував із однодумцями по всій «імперії зла».
У його долі переплелися історії поколінь. Ярослав Романович цікавився історією Карпатської України, за долю якої вболівав гімназистом у 1938—1939 роках. Василь Климпуш, один із керівників Гуцульської Республіки, рідний брат команданта «Карпатської Січі» Дмитра Климпуша перебував разом із ним в таборі «Спаськ» Карагандинської області Казахстану і чимало повідав майбутньому історикові. У табори 23–річний випускник Львівського університету потрапив «за батьків» — воїнів армії УНР. І згодом саме він у 1988 році в Інституті історії АН УРСР першим перевернув уявлення «українських радянських» учених про Михайла Грушевського: це була історична хвилина, доба домінації російської історичної схеми України завершувалася.
Він, як криголам, прокладав–відновлював цілі напрями української науки. У травні 1991–го започаткував щорічні міжнародні конференції «Історія релігій в Україні» у Львівському музеї історії релігій — створив середовище, що об’єднувало науковців зі всієї України — Сімферополя, Луганська, Чернігова, Донецька, Одеси — знавців християнства, юдаїзму, ісламу на теренах України. Тоді ж став натхненником і співорганізатором наукової конференції «Національно–визвольна боротьба 20—50–х років ХХ ст. в Україні». «Сканував» прогалини в науці. Скажімо, правдиве дослідження історії Компартії. Виховав із десяток кандидатів і докторів наук. Він любив і вмів займатися з молоддю, на відміну від більшості науковців, що зосереджуються на власних монографіях–текстах. Усі його співробітники були молодими людьми 20—25 років. Завдяки цьому йому вдалося створити той феномен, що нині зветься Львівською архео­графічною школою. Ярослав Романович був чимось більшим, ніж просто людиною, яка передає свій багатющий досвід, — він пробуджував відповідальність перед історичним джерелом, безкомпромісність у правді та любов до України. Дашкевич не терпів графоманів, міфотворців та непрофесіоналів від історі». 
Вільно володів німецькою, польською, російською, знав вірменську, читав англійською, французькою, литовською, вірмено–кипчацькою, був обізнаний із китайською й арабською. У передмові до книги «Вірменія і Україна» Дашкевич писав, що цікавість до Сходу в нього — від матері. Олена Степанів в університетські роки у Відні слухала лекції відомих професорів–сходознавців. У концтаборі, де були представники понад 100 національностей, Ярослав Романович почав учити різні мови. Згодом досліджував міжнародні взаємини України, скажімо, зі Швецією, Польщею, Сирією, а також українців і національних громад: вірменської, караїмської, німецької, єврейської та інших. Підтримував сходознавчі ініціативи Омеляна Пріцака, засновника Інституту українських студій Гарвардського університету. 1943–го року 17–річним слухав у Львові його лекцію з циклу «Переломові моменти в історії України» та «Формація української нації», де чимало уваги приділено східним компонентам в етногенезі українців. Утім німецька влада заборонила такі лекції «меншовартісним». Коли після «табірних університетів» повернувся до Львова, виявилося, що в Академії наук УРСР не схвалювали сходознавство, підтримуючи його лише в Москві та Ленінграді. На початку 1960–х зав’язує контакти з поодинокими сходознавцями з різних міст України, а також із російськими, вірменськими, польськими, угорськими науковцями. З 1963–го надсилав свої статті у вигляді листів Омелянові Пріцаку, що мешкав тоді в Гамбурзі. 
Професор Дашкевич був одним із небагатьох у світі, хто міг читати вірмено–кипчацьку мову, яку успадкували українські вірмени в часи середньовіччя від літописних половців у кримських степах. 700–сторінковий збірник «Україна і Вірменія» охоплює його статті з історії вірмен у світі та в Україні — французькою, німецькою та англій­ською мовами. 2008 року на зініційовану ним конференцію «Україна і Вірменія» приїхали провідні дослідники, чільники вірменістичних кафедр зі США, Канади, Франції, інших країн. У довоєнний час у Львівському університеті була кафедра вірменістики. Ярослав Романович хотів не лише її відродити, а й створити при університеті ін­ститут сходо­знавства з відділенням вірменістики.
Останні 20 років Ярослав Романович активно досліджував юдаїку. Підтримував наукові зв’язки з дослідницькими інституціями у Петербурзі, Москві, Єрусалимі, США. Допомагав у відновленні синагог, у встановленні пам’ятних таблиць у Львові. Разом із Мейлахом Шейхетом створив Центр юдаїки у Львові, де досліджується, зокрема, співпраця українців та євреїв у державотворенні Західноукраїнської Народної Республіки. 
Ярослав Дашкевич народився 13 грудня 1926 року у Львові. Походив зі шляхетської родини Корибут–Дашкевичів. Батько — Роман Дашкевич, генерал–хорунжий армії УНР, адвокат, керівник спортивно–патріотичних товариств у міжвоєнній Західній Україні. У 1943–му емігрував до Австрії. Мати — Олена-Марія Степанів, легендарна хорунжа УСС, четар УГА, учителька гімназії та діячка «Рідної школи» в міжвоєнне двадцятиліття, згодом доцент Львівського університету. У грудні 1949 заарештована, ув'язнена в Мордовських таборах, звідки повернулась 1956. Автор понад 75 праць з географії та економічної географії, спогадів.
У 1944–му закінчив академічну гімназію, рік навчався у Львівському медичному інституті, вищу освіту здобув на філологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Українська мова і література». У грудні 1949 Ярослава Дашкевича заарештувало МҐБ, засуджений на 10 років позбавлення волі. Після звільнення у 1956 — часто залишався без роботи (за період до 1990 року — 13 років вимушеного безробіття). Був одружений із Людмилою Шереметьєвою–Дашкевич (1946—2005), відомою дисиденткою, соратницею В’ячеслава Чорновола. 
Кандидатську дисертацію «Армянские колонии на Украине в источниках и литературе XV—XIX веков: (Историографический очерк)» довелося захищати в Інституті історії АН Вірменської ССР у Єревані у 1963. Дашкевич стає відомим у світі україністом, знавцем історії Сходу. У науковому доробку понад 1600 наукових праць з української історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін, сходознавства, українсько–вірменських, українсько–турецьких, українсько–єврейських відносин тощо. У 1990 році очолив Львівське відділення Археографічної комісії АН України, на основі якої у 1992 було утворене Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського АН України. 1993 захистив докторську дисертацію. З 1995 викладав у Львівському державному університеті імені Івана Франка, в якому у 1998 році очолив кафедру сходознавства. У червні 2008 року перевіз прах свого батька з м. Куфштайн (Австрія) до Львова. Помер 25 лютого 2010. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Іван Коршинський, табірний побратим: У пресі ледь згадується про його каторжанські поневіряння, тому ще за життя, понад два роки тому, я вирішив про це розповісти. І коли я спитав Ярослава Романовича, чи він не буде проти, з посмішкою на устах, властивою лише йому, мовив: "Я тобі лише вдячний буду."http://zakarpattya.net.ua/…/93856-Pam%E2%80%99iati-druha-i-…

Like ·  · Share

+++

Рубрики:  A. Людська думка і мова
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА


 Страницы: 449 ... 321 320 [319] 318 317 ..
.. 1