|
Кобзар про Церкву — в ілюстраціях
05 March 2013 17:35
Немає такого українця, який би не був знайомий із доробком Шевченка-поета. Усі зачитувались поетичними та прозовими творами Т.Г.Шевченка чи хоча б вчили напам’ять у свої шкільні роки його вірші. Однак цей кріпосний хлопчисько, що «пас ягнята за селом», став «вільним» Кобзарем завдяки здібностям до малювання, а не віршування.
Відомо, що в Петербурзі Шевченко випадково зустрівся зі своїм земляком, художником Сошенком, який познайомив його з відомим російським живописцем Брюловим, російським поетом Жуковським і видатним російським художником Венеціановим. Саме з їх допомогою Т.Г.Шевченка в 1838 році й було викуплено у поміщика Енгельгардта з кріпацтва. Шевченко не тільки став вільним, а й отримав змогу відвідувати Академію мистецтв у Петербурзі.
Тож, напередодні Шевченківських днів (9 і 10 березня дні пам'яті Тараса Шевченка) «Православіє в Україні» пропонує подивитись на православні храми та монастирі очима Шевченка-художника.
Церква Всіх святих у Києво-Печерській Лаврі, 1846 рік
Очевидно, що це один із тих малюнків, які Тарас Шевченко виконав після повернення з Седнева за задумом «снять все замечательные виды Киева, внутренности храмов и интересные окрестности», і в якому Михайло Сажин намалював окремі деякі частини (зокрема, монаха та жінку, оскільки на малюнку є його підпис).
Церква Всіх Святих розташована над Економічною брамою Лаври та побудована у 1696-1698 роках за типом хрестово-купольної п'ятиглавої української дерев'яної церкви коштом гетьмана Івана Мазепи, родовий герб якого нині прикрашає північний фасад храму (відновлений у 1996р.).
Межигірський Спас, 1843 рік
Межигірський Спасо-Преображенський монастир – православний жіночий монастир, який існував до 1935 р. в місцевості Межигір'я – біля сучасного села Нові Петрівці (Київська область), за 10 км на північ від міста Вишгорода.
1786 – після ліквідації Запорозької Січі (1775) російська влада закрила монастир, величезні монастирські багатства були конфісковані Російською імперією. Саме у цьому монастирі часто козаки на старості постригалися в монахи та закінчували тут своє життя. 1886 року монастир було відновлено. Наприкінці ХІХ ст. у монастирі було дві церкви: Спасо-Преображенська та Петропавлівська.
Видубицький монастир у Києві, 1843 рік
Характер пейзажу та листи В.Рєпніної до Шарля Ейнара дають підставу вважати, що зображення Видубицької обителі виконано влітку, до жовтня, 1843р. (до приїзду Шевченка в м.Яготин). До речі, цей малюнок виконано олівцем.
Зважаючи на розмір та якість паперу, можна припустити, що рисунок виконано на одному з аркушів, вирваних з альбома 1839 — 1843pp., ще до нумерації його сторінок.
Видубицький монастир у Києві, 1844 рік
Під краєвидом зліва підпис автора і дата: Шевченко 1844. Зліва видно назву: Видубицький монастир у Києві. Поруч назву повторено французькою мовою.
Офорт (різновид гравюри) зроблено за малюнком Видубицького монастиря олівцем (див. вище) для «Живописной Украины».
Капличка, 1845 рік
У літературі зустрічається під назвами: «Полуразрушенная каплица. 1844» («К рисункам Шевченка», «Киевская старина», т. XXVIII, К., 1890, февраль, стор. 358) та «Неоконченный рисунок церкви» («Каталог предметов малорусской старины и редкостей. Коллекции В.В.Тарновского», вып. І, Шевченко, К., 1893, стор. 8, № 1).
Будинок І.П.Котляревського у Полтаві, серпень 1845 року
Хату Івана Котляревського зображено на тлі Успенського собору. У дворі перед меморіальним будинком у 1971 р. встановлено пам'ятник Котляревському. Біля садиби — обеліск із чорного лабрадориту з написом: «З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського (1769— 1838)». Хату, як зазначається у купчій, 1751 купив дід Котляревського – Іван, на гой час диякон Успенського собору.
Свято-Успенський собор – головний храм на території Полтавської фортеці. Собор будувався 22 роки – з 1748 до 1770 рр. храм було повністю зруйновано 1934 року, лише у 2000-2004 рр. Успенський собор було відбудовано.
До слова, першим завданням Шевченка від Археографічної комісії був якраз виїзд на Полтавщину 28.ХІ 1845 p., де художник зробив опис пам’яток старовини у Переяславі. 10.XII 1845 р. Шевченка зараховано співробітником Археографічної комісії, а в лютому 1846 р. він за дорученням комісії виїхав на Чернігівщину, де зробив описи пам’яток старовини та зарисовки.
Воздвиженський монастир у Полтаві, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом написано: Воздвиженський монастир у Полтаві. Датується на підставі перебування Шевченка в Полтаві.
Як відомо з біографії Шевченка, влітку 1845 року він відвідав Полтаву. Тут Шевченко виконав малюнок «Будинок І.П.Котляревського у Полтаві». З Іванової гори поет милувався панорамами міста, а зокрема – Воздвиженського монастиря. Так з’явився цей малюнок. Про обитель Т.Г.Шевченко згадує в повісті «Близнецы».
Воздвиженський монастир (фрагмент)
У Густині. Церква Петра і Павла, 1845 рік
Малюнок Шевченка з альбому 1845 року, виконаний у 1845 році. Зліва внизу напис рукою Шевченка чорнилом: въ Густыни, нижче олівцем: Петра, Павла.
Густинський чоловічий монастир у селі Густиня біля Прилук, на Полтавщині (нині село Прилуцького району, Чернігівської області), заснований у 1600 році, остаточно збудований у 1674 році. Довгий час монастир був закритий і лише з 1843 року почалася його реставрація.
В. М. Рєпніна в листі до Шевченка від 10 січня 1845 року пише: «Я начала было писать с дороги в Прилуку, куда мы повезли священные останки его [Репнина], т. е. в Густынский монастырь... Там возобновляются церкви, и одну маменька хочет возобновить над ним».
Освячення церкви в Густинському монастирі відбулось вже після закінчення реставраційних робіт – 12 листопада 1845 року.
Про малюнки, виконані в Густині, є згадка Шевченка в повісті «Музикант»: «Я, изволите видеть, по поручению Киевской археографической комиссии, посетил эти полуразвалины и... узнал, что монастырь воздвигнут... в 1664 г. 1 ...Узнавши все это и нарисовавши, как умел, главные, или святые ворота, да церковь о пяти главах Петра и Павла, да еще трапезу и церковь, где погребен вечныя памяти достойный князь Николай Григорьевич Репнин, да еще уцелевший циклопический братский очаг, — сделавши, говорю, все это, как умел, я на другой день хотел было оставить Прилуки...».
У Густині. Трапезна церква, 1845 рік
Малюнок Шевченка з того ж альбому 1845 року, виконаний у 1845 році. Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: въ Густыни. На малюнку зображена Трапезна церква Густинського монастиря.
Брама в Густині. Церква св. Миколая, 1845 рік
Малюнок Шевченка теж з альбому 1845 року. Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: брама в Густыни. У літературі згадується під назвою «Брама с развалиной бывшей в ней церкви во имя св. Варвары – Густынский монастырь. 1844», «Св. ворота в Густыни».
У Василівці, 1845 рік
Немає підпису, що це саме за церква. Зліва внизу чорнилом рукою Шевченка напис: у Васыливци.
Василівка – село Миргородського пов., Полтавської губ. (нині Миргородського р-ну, Полтавської обл.), де пройшли дитячі роки М. В. Гоголя. Датується часом написання Шевченком поетичних творів у Миргороді та в Миргородському повіті, а також зображеною на малюнку рослинністю.
У літературі зустрічається під назвами: «Церковная колокольня в с. Васильевке. 1844».
Чигиринський монастир, 1845 рік
Справа внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Чигринскій Монастирь || Дивичій.Чигиринський дівочий монастир знаходився у колишньому Чигиринському повіті, Київської губернії (нині Чигиринський р-н, Кіровоградської обл.).
Існував з 1617 р. і спочатку був чоловічим, в 1735 р. перетворений у жіночий. Відновлений у 1996 р.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ожив Чигиринський монастир
Богданова церква у Суботові, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Богданова церковъ у Суботови. У літературі зустрічається під назвою «Церковь в Субботове» (А. Я. Конисский, Жизнь украинского поэта Тараса Григорьевича Шевченко, Одесса, 1898, стор. 178).
Богданові руїни у Суботові, 1845 рік
Малюнок Шевченка з альбому 1845 року, виконаний у квітні-жовтні 1845 року. Зліва, трохи нижче центра, на малюнку чорнилом напис рукою Шевченка: Богдановые руины въ Суботови. Датується часом перебування Шевченка на Полтавщині та Київщині.
У літературі зустрічається під назвою «Дом Хмельницкого в Субботове».
Мотрин монастир, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Мотринъ Монастирь.
Мотрин, або Мотрининський, монастир знаходився у колишньому Чигиринському повіті, Київської губернії (нині Чигиринський р-н, Кіровоградської обл.), за 27 км від Чигирина. Монастир заснований у 1568 p., відновлений у 1707 р.
Михайлівська церква в Переяславі, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Св. Михайла въ Переяслави. Церква заснована в кінці XI ст., 1237 р. зруйнована під час навали Батия, відбудована 1749 р. Датується за листом А. О. Козачковського до О. М. Бодянського від 20.IX 1845 p., в якому Козачковський повідомляє, що в Переяславі недавно був Шевченко і «змалювавъ церквы Соборну Покрову и Михайла и Кресть у Каплыци».
Вознесенський собор у Переяславі, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: Вознесенскій соборъ въ Переяслави (построенный Гетманомъ Мазепою. 17 в.).
Про цей собор є згадки у повісті «Близнецы»: «Это соборный храм прекрасной, грациозной, полурококо, полувизантийской архитектуры, воздвигнутый знаменитым анафемой, Иваном Мазепою, в 1690 году». Датується часом перебування Шевченка в Переяславі 1845 р.
Церква Покрови Богородиці в Переяславі, 1845 рік
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: въ ПереяславЂ, нижче олівцем: церковь Покрова построена 1709 [полковникомъ Мировичемъ]. Дата, вказана в шевченківському написі, визначає рік закінчення побудови церкви. Опис її дано в повісті «Близнецы». Малюнок датується листом А. О. Козачковського до О. М. Бодянського від 20.IX 1845 р.
Вперше опубліковано під назвою «Храм Покровы Богоматери в Переяславе» («Киевская старина», т. XXXII, 1891, март, стор. 371).
Кам’яний хрест св. Бориса, 1845 рік
На малюнку аквареллю відтворено вибитий на хресті напис: «…сей крестъ здЂ намЂстЂ семъ убіенно святаго страстотерпца христова Бориса великого князя россійськаго, Водрузи григорий Буто вичъ протопопъ переяславській СпоспЂшествовалъ во ономъ селивана кириловича Билого, головы стрЂлецкого, лЂта отъ сотворенія міра Зρ̃οα отъP. X. α ХЗД мая В̃ дня» (від створення світу 7171, від Р. X. 1664 мая 2 дня).
Датується часом перебування Шевченка на Полтавщині та на підставі листа А. О. Козачковського до О. Бодянського від 20.IX 1845 p., де є відомості, що Шевченко під час перебування у Переяславі «змалював церквы Соборну Покрову и Михайла и крест у каплыци».
Андруші, 1845 рік
Андруші – малюнок Шевченка з альбому 1845 року, виконаний у серпні-жовтні 1845 року. Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: андруши. На звороті справа внизу олівцем напис: wies Andruszy.
У першій публікації зазначено, що на малюнку зображено архієрейську дачу в Андрушах під Переяславом.
У Седневі, квітень 1846 року
Зліва внизу чорнилом напис рукою Шевченка: въ Седневи. На малюнку зображено залишки старої будівлі XVII ст. — так звані «Кам’яниці». Датується 1846 p., коли Шевченко був у Седневі.
Почаївська Лавра з півдня, 1846 рік
Справа внизу чорнилом підписано: Шевченко. На звороті зліва вгорі: 1846 Почаївська лавра з півдня. На звороті ескіз: Почаївська Лавра з заходу (Почаїв, жовтень, 1846 рік).
21 вересня 1846 р. Шевченко виїхав на Волинь та Поділля за відрядженням Археографічної комісії, яка тоді називалася «Временная комиссия для разбора древних актов». Комісією було визначено обсяг робіт у Почаївській лаврі, а саме: «кроме сего, отправьтесь в Почаевскую лавру и там снимите: а) общий наружный вид лавры, б) внутренность храма и в) вид на окрестность с террасы» («Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах», К., 1950, стор. 86).
Почаївська Лавра з заходу, 1846 рік
Справа внизу стертий підпис автора.
Собор Почаївської Лаври (внутрішній вигляд), 1846 рік
Справа внизу чорнилом підпис автора: Шевченко. На звороті: ескіз до цього малюнка.
Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври, 1846 рік
Справа внизу чорнилом підпис: Шевченко. Акварель, жовтень, 1846р.
Архангельський собор у Нижньому Новгороді, 1857 рік
На звороті аркуша написано чорнилом рукою Шевченка: Архангельський собор, збудовано у XIV ст., писано в Нижньому 11 жовтня 1957р.
У щоденнику Т.Г.Шевченка від 12 жовтня 1857 року знаходимо: «Окончил вчера начатый рисунок Архангельского собора. Оригинальное, красивое и самое древнее. Прекрасно сохранившееся здание в Нижнем Новгороде. Собор построен во время великого князя нижегородского Юрия Всеволодовича в 1227 г.».
Благовіщенський собор у Нижньому Новгороді, 1857 рік
На звороті аркуша внизу чорнилом написано: Благовіщенський собор, заснований 1387 р. В.К. Дмитрієм Константиновичем.
Датовано малюнок на підставі запису Шевченка в щоденнику: «Старинные нижегородские церкви меня просто очаровали. Они так милы, так гармонически пестры, и отвратительная погода не дает мне рисовать их. Я, однако же, сегодня перехитрил упрямую погоду. Рано поутру пошел в трактир, спросил себе чаю и нарисовал из окна Благовещенский собор. Древнейшая в Нижнем церковь».
Зображення взяті з книги «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847 рр.».
Підготувала Ольга Мамона
|
