Как вы думаете? Почему некоторые люди не желают смотреть телевизор? У каждого свои причины. Одни говорят, что он отвлекает. Другие утверждают, что он обманывает. Третьи не могут ему найти в комнате место. Они не испытывают к нему уважения и зависимости. Объём информации, поступающий в наши жилища с телеэкранов, превышает все мыслимые границы и не мыслимые пределы. Попытка дозировать информацию, как правило, не имеет успеха. В этом месте можно возразить. Да. Стоит только нажать кнопочку на пульте, и программа за программой начинают мелькать перед вашими глазами. Пока, устав клацать, вы не остановитесь на приемлемой программе, и не будете в неё втыкать целый вечер, оставив свой мозг один на один с информационной интервенцией. 
Заходя в комнату, и глядя на любимца семьи, которому отведено центральное и почётное место, вы не никогда не заподозрите, кто находится перед вашим взором. Можно долго ломать себе голову, тренируя извилины. Подключать к этому процессу знакомых и родственников. Морочить голову Википедии. Зачищать Google. Но вы ни когда не додумаетесь открыть книжку, находящуюся в библиотеке вашего ребёнка. А зря. В сказках, которые читают ваши дети, можно найти много интересных персонажей, соответствующих нашей суровой действительности. 
Обычно я не использую в герменевтике русские сказки. Хотя они являются ярким образцом многоуровневой литературы. Но один персонаж из сказок, ещё из далёкого детства, будоражит моё воображение. Этим персонажем является огнедышащий змей о трёх головах, прозванный Горынычем. 
Периодически бывая на реке Горынь, по легендам -родине пресловутого змея, я невольно пытаюсь понять связь реки и сказочного змея. Естественно, я понимаю роль и значение многоуровневой литературы для человека. Я сознательно понимаю тот факт, что вся информация, приведенная в многоуровневой литературе, не имеет с историческими фактами ничего общего. Горынь протекает через весьма холмистую местность, поэтому имеет извилистый, змееподобный вид, и названа нашими праотцами с целью подгонки мифа под реальность.
Реальность. Реальность такова – приходя домой, зайдя в комнату, где ждёт вас любимое электронное детище человека, вы упираетесь взглядом в экран – тёмную пещеру, где живёт змей. Стоит вам только нажать на кнопку Пуск. Как из тёмной пещеры появится огнедышащий змей о трёх головах, и будет стараться поразить вас пламенем фона и лжи. Ибо такова его цель изготовления. 
Цель. Вы думаете, что главная цель телевидения это приносить человеку удовольствие? Так оно и есть. Но за удовольствие всегда приходится платить. И как вы думаете чем? Впитывая в себя языки фона и лжи с непрерывной информационной интервенцией, вы расплачиваетесь своей персональной программой, т.е. своей душой. Фон инсталлирует в вашу персональную программу свои вредоносные программы, тем самым изменяя её, т.е. вас. Поэтому целью телевидения является овладение вашей душой.
Метод. Чтобы завладеть всем вашим естеством, вашими помыслами и желаниями, необходим метод. Метод змея имеет три головы: стереотип, манипулирование и лицемерие. 
Стереотип. Самый главный враг человека – стереотипное мышление. Извечное стремление человека расширить границы своего мировосприятия, наталкивается всегда на стереотипное мышление, образованное в сознании человека фоновой информацией. Ограниченный стереотипом человек, не имеет возможности ступить на новую ступень развития сознания и поэтому является, в этом плане, бесполезным для общества. Мало того, он всеми силами стремится помешать, это сделать другим.
Манипулирование. Кроме того, что телевизор является разносчиком стереотипа, и распространителем ярлыков, он ещё очень лихо способствует манипулированию общественным сознанием. Используя методику массового гипноза и различные психологические приёмы, заинтересованные люди используют в своих корыстных целях массы ничего не подозревающих людей. Самый эффективный метод манипулирования людьми – это телевидение. 
И наконец – лицемерие. Это отдельная тема. Собственно статья была задумана именно из-за этого понятия. Потому как, лицемерие отдельных политиков, проникающих к нам в дома из экранов телевизоров, достойно крайнего возмущения, заставившего невиданные массы моих сограждан выйти на улицы родных городов. Лицемерие – разновидность лжи. Сама по себе лож – это попытка навязать заблуждение из корыстных мотивов. Лож бывает прикрытая и не прикрытая. Лицемерие попадает в разряд не прикрытой лжи. Человек неприкрыто лжет в лицо людям, считая их дураками или примитивными недочеловеками. А это очень возмущает. Я всё эти годы думал: «Зачем так нагло обманывать людей, лож может переполнить чашу терпения»? Но потом понял. Политики, находящиеся у власти, даже не дотягивают до элементарной хитрости. А об уме они с рождения никогда не слышали. Привыкшие в шахтёрских посёлках решать все вопросы при помощи грубой силы и наглости, они не удосуживались развивать свои извилины. Поэтому всегда ненавидят людей умнее себя. И стараются всеми силами своих мышц и дубинок, бороться со своими комплексами. 
Комплексы. Комплексы порождаются средой обитания. Попав из грязи в князи, человек может носить фрак, питаться из серебряной посуды, кататься по улицам на дорогих машинах, но он не может изменить своё нутро. Для него все окружающие его люди, будут такими же людьми из шахтёрских посёлков, не смотря на то, что они интеллигенты в третьем или пятом поколении. Он так же, как всегда будет говорить на привычном для него языке, не заморачиваясь на казусах, вызывающих непрекращающиеся насмешки в обществе. Привыкнув неприкрыто лгать в далёкой молодости, он не понимает, что его лож, у людей имеющих высокий, по отношению к нему, уровень развития, называется лицемерием, незамеченная в его родной сторонке, она вызывает возмущение, переходящее в протест у остальных граждан государства. Лицемерие, является слабым местом у недальновидного правителя. Его «Ахиллесовой пятой», приводящей его к краху и забвению.

Каналу «Рада» заборонили показувати коментарі депутатів з кулуарів парламенту

 

03.12.2013 15:43

 

Керівництво телеканалу «Рада» дало вказівки своїм журналістам не писати коментарів народних депутатів у кулуарах Верховної Ради. Про це повідомляє «Українська правда» з посиланням на свої джерела.

 

Це робиться нібито для того, щоб у кадр не потрапили раптом опозиційні депутати зі своїми заявами.

 

Як відомо, зазвичай у перервах між пленарними засіданнями парламенту канал «Рада» показує кулуари та бере коментарі у депутатів і показує їх наживо.

 

Однак тепер канал «Рада» під час перерви у засіданні показує коментарі членів уряду та представників місцевої влади щодо ситуації в Україні, записані не в коридорах ВР. Ці ж коментарі транслюються в ефірі телеканалу Business, де, за інформацією джерел «Телекритики», скасовано всі випуски новин.

 

«Телекритика»

3 грудня 2013 13:57

Громадська ініціатива «Євромайдан SOS». Допомога постраждалим» склала список потерпілих і зниклих людей після розгону Євромайдану в ніч з 29 на 30 листопада.

Станом на сьому годину вечора 2 грудня за київським часом у цьому списку значаться 74 особи. Проти їхніх прізвищ стоять позначки «зник», «побили», «затриманий». З-поміж них близько 20 людей «зниклі». Наразі їх не можуть знайти ні батьки, ні правозахисники. У міліції радять почекати три дні, перш ніж оголосити офіційно безвісти зниклими. Зі списком, складеним активістами, можна познайомитися в інтернеті. У «Фейсбук» також створена сторінка «Євромайдан SOS».

Журналіст і громадська активістка Ольга Євстигнєєва, яка відповідає на дзвінки, що надходять на гарчу лінію «Євромайдан SOS», розповідає, що з анонімних джерел надходить чимало інформації щодо зниклих після розгону Євромайдану людей, однак її вкрай важко перевірити.

«Чітких даних щодо безвісти зниклих немає і їх у принципі не може бути, оскільки цю інформацію дуже важко перевірити. Таких неперевірених фактів щодо смертей чи безвісти зниклих є дуже багато. Ми можемо лише перевірену інформацію постити на Фейсбуці або звертатися в Шевченківське РУВС. Проте всім потерпілим, які звертаються з приводу зникнення їхніх родичів, ми надаємо юридичні консультації, щоб вони не чекали довго, а зверталися в міліцію з приводу зникнення їхніх родичів», – наголошує активіст «Євромайдан SOS».

​Активістка розповідає, що впродовж останніх днів і ночей вони отримують у середньому по два-три телефонні дзвінки від родичів і близьких тих, хто брав участь у протестних акціях і постраждав чи не виходить на зв’язок. Але ще більше дзвінків вони отримують від волонтерів, юристів та психологів, готових допомогти потерпілим, люди також телефонують, щоб перерахувати гроші чи запропонувати речі й продукти для тих, хто міг би їх зараз потребувати.

Громадський правозахисник Зоряна Христина говорить про те, що три дні, які міліція каже чекати родичам зниклих, перш ніж звертатися до них і давати справі офіційний статус, – це «юридичний міф». Юридично ніхто не може вимагати чекати три дні, перш ніж почати розшук зниклих, наголошує юрист. Крім того, вона наголошує на важливості поширення інформації про те, кого затримала і вже відпустила міліція. Декого з них шукають родичі.

«Люди поділяються на дві категорії: ті, хто просто отримав тілесні ушкодження, і ті, хто притягається до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Якщо говорити про тих, хто отримав ушкодження, то вони можуть подати свою заяву щодо вчинення злочину проти них. Щодо тих людей, яких просто зловили за руку і відвезли в СІЗО, то про них знаємо лише опосередковано, зокрема через адвокатів, які перебувають у відділку і беруть там списки затриманих, тому що їх шукають родичі», – пояснює правозахисниця.

Речниця головного управління МВС у Києві Ольга Білик на запитання Радіо Свобода про те, чи зверталися до них громадяни України щодо зникнення своїх близьких після розгону Євромайдану на світанку 30 листопада або ж після сутичок під Адміністрацією президента, відповіла, що звертатися вони повинні не за місцем затримання, а за місцем проживання. Тобто якщо це львів’яни, приміром, то про них мають заявляти до львівської міліції.

«Враховуючи, що не більшість, але принаймні частина цих людей, які сюди приїздили, не є мешканцями міста Києва, то, я думаю, якщо і є звернення, то від родичів за місцем проживання», – заявила речниця київської міліції.

Ірина Коцюбинська, яку розшукували, бо вважали, що вона загинула після розгону Майдану, Київ, 30 листопада 2013 рокуІрина Коцюбинська, яку розшукували, бо вважали, що вона загинула після розгону Майдану, Київ, 30 листопада 2013 року

І поки міліція дотримується такого порядку прийняття звернень громадян, вчора на Євромайдані під стелею розмістили плакат під назвою «Пропавші діти» (зниклі діти), де вказано вісім прізвищ. Одна з них, Інна Калюжна, на щастя, вже знайшлася, про місцеперебування інших поки що офіційно нічого не відомо.

Також Євромайдан облетіло фото дівчини, яка лежала на землі під ударами кийків Беркута. Ширилася чутка, що дівчина могла загинути. На щастя, Радіо Свобода через соціальні мережі розшукало цю дівчину. Її звати Ірина Коцюбинська. Ось що вона нам розповіла: «Травмована була, але не надто сильно, тож до медиків не зверталася».

Вранці 30 листопада, як тільки з’явився зв’язок, дівчина повідомила близьким, де перебуває.

Телефони гарячої лінії «Євромайдан SOS»:

• 063 58 81 525
• 050 70 58 672
• 098 98 82 576

А список зниклих осіб можна переглянути тут.