Клеопатра

Читать далее...

Создал свой сайт

 

В последний месяц мне было не до ведения блога, потому что я изучал сайтостроение с целью создать полноценный сайт, т.к. блог, пусть и на своем домене - вовсе не предел моих мечтаний, поскольку единственные приемлемые для меня виды заработка на сайте (контекстные объявления от Гугла и Яндекса, а также ссылочные биржи) для блога на LiveIntеrnet не подходят по разным причинам, а пичкать блог заказными постами от Блогуна и подобных сервисов у меня нет никакого желания.
Существуют платные (например, 1C-Битрикс, UMI.CMS, NetCat) и бесплатные системы управления содержимым сайтов. В России из бесплатных систем управления содержимым наиболее популярны Joomla, Wordpress и Drupal. Для создания своего сайта я выбрал систему Joomla, а для повышения функциональности установил компонент K2. В итоге получился сайт top-antropos.com, посвященный человеку в истории, современности, религии, мифологии, литературе. Главная страница пока в разработке (еще мало материалов на сайте для структурирования), а внутренние страницы сайта уже отвечают нужным мне требованиям: реализовано верхнее выпадающее меню, встроены комментарии, социальные закладки, есть удобная система ориентации по тегам и категориям, а также реализована подписка по RSS на каждую отдельно взятую категорию. Можно даже подписаться на посты с определенным тегом, в отличие от обычного блога, где подписаться можно только на весь блог целиком, а не на отдельные его части. Нажав на иконку RSS в верхнем правом углу над категорией или списком материалов по тегу, можно получать уведомления о новых материалах в Яндекс-почте, Гугл-Ридере и т.п.
Помимо уже знакомой мне статистики LiveInternet, я установил на своем новом сайте Гугл Аналитикс (которую на обычный лирушный блог вставить невозможно) и у меня появилась возможность сравнить работу этих систем статистики. LiveInternet удобен тем, что данные обновляются очень быстро, однако серьезный недостаток этой статистики - невозможность точно установить, из каких городов приходят посетители. Для России все города отображаются как столицы регионов, а для других стран города вообще не видны. В Гугл Аналитикс все города, откуда приходят посетитетели, хорошо видны и даже отображаются на карте. Однако недостаток Гугл Аналитикс в том, что данные обновляются не сразу, а в течение дня. Поэтому обе системы подсчета статистики (от LiveInternet и Google) хорошо дополняют друг друга.
Чтобы не повторять на 100% содержимое моего блога demetrij.ru, я стараюсь по возможности дополнять свои старые посты новыми текстами, иллюстрациями и конечно же писать абсолютно новые посты для сайта. Блог demetrij.ru также не будет забыт, т.к. он по-прежнему будет наполняться материалами, как с сайта top-antropos.com, так и написанными специально для блога, т.к. тематика блога шире, чем тематика сайта.

+++++++++++++++++++++++++

О сайте
http://top-antropos.com/site

Сайт Top-Antropos.com посвящён человеку и достигнутым им вершинам в разных сферах.

В разделе История и современность вы пройдете путь от первобытного человека до выдающихся личностей, навсегда вошедших в историю человечества.

В разделе Религия вы сможете увидеть развитие человеческого духа от первочеловека до святого и Богочеловека.

В разделе Мифология человек предстанет перед вами во всех ипостасях, которые существуют в мифологическом сознании: от антропоморфных духов до героев и богов.

В разделе Литература вы сможете прикоснуться к вечным литературным образам, понятным и близким для человека любой эпохи и любого вероисповедания.

В разделе Рейтинги вы найдете списки самых красивых женщин всех времён и народов и другие рейтинги людей и их творений.

Связаться с автором можно по адресу dmitry@top-antropos.com
 

Я же говорил, что Лужков - бандит

Тайны древности

 Откровенно о монголах

Основатель и великий хан Монгольской Империи - Темуджин, еще мальчиком оставшийся без отца, вырос непреклонным и жестоким человеком. Устранив всех своих соперников, он объединил татаро-монгольские племена под своим единоличным правлением и создал фанатично преданную ему и дисциплинированную армию. В 1206 году его провозгласили Чингисханом, что означает "властелин мира". Чингисхан сделал немало для того, чтобы оправдать свое имя. Организатор военных походов против стран Азии и Востока Европы, сопровождавшихся опустошениями и гибелью целых народов, Чингисхан навеки вписал свое имя в мировую историю.

Про Гурченко.

Последние лет 15 своей жизни она была похожа на старого богатого трансвестита.
Ее бывший муж Иосиф Кобзон с достоинством молчит об их недолгой совместной жизни.
Яркая, вульгарноватая, с неизбывным харьковским акцентом, глубоко провинциальная - она завораживала зрителя своими пейзанско-подиумными манерами.
Все эти жеманные кружева, эта предместная манера густо краситься - что всегда отличало провинциальных девушек, эти огромные каблуки-шпильки, этот низкий блеющий смех - все это портрет полуеврейской актрисы.
Она была очень органична в "Любовь и голуби", замечательна в "Прохиндиада или бег на месте", совершенно блистательна в "Карнавальной ночи" и "Вокзале для двоих".
Я был довольно близко знаком с ней и ее мужем Сережей.
Сережа Селин - театральный продюсер и как раньше говорили - антрепренер.
Добрый умный человек.
А с ней, с его женой ушла целая эпоха советского времени и искусства.
Я помню, у нее была песня с Моисеевым "Я не буду целовать холодных губ, что-то там Ленинград, Петербург". Трогательная песенка двух печальных еврейских клоунов, проживших десятки фальшивых жизней в кино, но так и не нашедших живого человеческого счастья в реальной жизни.
Людмила Марковна Гурченко...
От нее пахло пудрой "с легким запахом амбр"...

Дмитро Донцов - Титан української ідеї...

Дмитро Снєгирьов, БФ «Підтримки Українських ініціатив», м.Луганськ
Дмитро Донцов (*30 серпня 1883, Мелітополь — †30 березня 1973, Канада)
Дмитро Донцов (*30 серпня 1883, Мелітополь — †30 березня 1973, Канада)
Сьогодні Донцова називають “апостолом української ідеї”, "“батьком українського націоналізму”", а його твори читають і перечитують українці від Львова до Луганська. Але це – лише відгомін тієї слави і впливу, які Донцов мав за життя. “Секрет” популярності його творів – в їхній актуальності і відвертості.

Але не тільки твори, але й сама постать Дмитра Донцова є надзвичайно цікавими, особливо для нас, луганців.

Будучи визнаним "живим класиком" українського радикального націоналізму, Дмитро Донцов мав мішане українсько-російське походження – він народився поблизу Мелітополя, а його рід походив з Воронежчини. Так само і на Луганщині тисячі людей не певні, українці вони чи росіяни, адже в нашому краї перемішалися і ті, і інші. Цю проблему Донцов вирішив для себе досить рано. В листі до Євгена Маланюка від 1931 року він відверто написав: "Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя". Саме в їхніх творах він відчув те, що було суголосне його українській душі, тому і зробив свій вибір на користь української нації, на користь свого українського, а не російського коріння.

Донцова не можна звинуватити у "вузьколобості", яку часто приписують націоналістам їхні опоненти. Вже в 14 років Донцов був знайомий з творами Гюго, Дікенса, Гете, Сервантеса, Шиллера та інших світових класиків. Взагалі, нестримний потяг Донцова до самоосвіти захистив його від російских впливів під час навчання у реальному училищі в Мелітополі, а пізніше – і у Петербурзькому університеті, де він здобув фах юриста. Як видно, Донцову "пощастило" зіштовхнутися з русифікаторством царського уряду особисто, але завдяки своїй українській самосвідомості він не поповнив ряди тих, про кого Шевченко писав "раби, підножки, грязь Москви". В студентські роки Донцов певний час був прихильником соціалістичних ідей. Будучи членом Української соціал-демократичної робітничої партії, він активно займався політикою, за що його було двічі заарештовано. Після другого арешту він виїхав до Галичини, а потім поступив до Віденського університету. У 1917 році Дмитро Донцов отримав ступінь доктора юридичних наук.

Приблизно в цей період він пориває з соціалістичними і ліберальними ідеями, зрозумівши, що за ними криється що завгодно, але не український патріотизм. Не знайшовши на політичній арені жодної ідеології, яка б послідовно обстоювала інтереси України і українців, Донцов розпочав створення власної духовно-політичної концепції – інтегрального націоналізму. Щоби викласти навіть в загальних рисах основні ідеї інтегрального націоналізму, не вистачить і цілої газети. Тож зупинимося на тих ідеях Донцова, які сьогодні є найбільш актуальними.
Дмитро Донцов з видатною українською поетесою Оленою Телігою (кінець 30-х років ХХ століття)
Дмитро Донцов з видатною українською поетесою Оленою Телігою (кінець 30-х років ХХ століття)
Одним із головних ворогів України Донцов вважав "провансальство" – ідейну течію, яка вбачає розвиток України лише в популяризації історії і народних традицій. Сьогодні такий умонастрій називають "шароварщиною". Дехто навіть вважає, що ота шароварщина – це і є націоналізм. Однак, така думка дуже далека від істини. Шануючи героїчні сторінки української історії, Донцов гаряче наголошував, що на одних калинових гаях і вишиванках державу не розбудуєш. У своїх чисельних статтях він писав про необхідність сильної провідної верстви, яка б, відкинувши демократичні забобони, зуміла зорганізувати і повести за собою народ. Причому повести його не на поклін до Європи чи Росії, а повести до дійсної Незалежності. Не буває націоналістів, які ладні рачки плазувати, аби тільки їм дозволили постояти навколішках біля порогу "цивілізованного світу" чи "братської Росії"! "Націоналізм має боротися з "трьома М": З матеріалізмом, з Москвою і з... західньоевропейською мафією, що виступає під псевдонімом "демократії"" – так писав Донцов. Тільки свої сили, своя держава і своя армія – тільки до цього може закликати дійсний націоналіст. Для того, хто справді розуміє інтереси України, набагато важливіша обороноздатність країни і добробут громадян, ніж калинові гаї та популяризація старожитностей. Сьогодні це очевидно, як ніколи.

Про демократію Донцов писав настільки влучно, що наші сучасні реалії впізнаються, як у дзеркалі. Читаймо: "Коли замаскована під "демократію" мафія має змогу впливати на правлячу еліту, в суспільстві наступає анархія: починається систематичне нищення християнської релігії і церкви... Далі – нищення моралі, одверта пропаганда порнографії, сексоманії, – в пресі, в телевізії, в літературі, в мистецтві, вульгарність "модерної" жіночої моди... Така сама вульгарність в модах "модерної" і "прогресивної" молоді, шал злочинства і параліч влади...". Хіба не опис нашого суспільства і тієї "демократії", яка знищує українців не менш успішно, ніж сталінські репресії...

Чого ж прагнув Донцов замість ненависної йому демократії? Донцов не був теоретиком соціально-політичного устрою. Концепцію націократичної держави виплекали інші – Микола Сціборський, Дмитро Мирон-Орлик, Ярослав Стецько. Донцов же заклав філософські підвалини нового суспільного ладу: націоналізм, вірність християнській релігії, традиції. Але під традиціями Донцов розумів, знов-таки, не вишиванки і рушники, а, перш за все, спадковість княжої та козацької слави, здобутки національного духу і культури. Ніколи Донцов не хворів отим "галичанством", яке часто закидають українським націоналістам на яке, на жаль, деякі націоналісти дійсно хворіють. Донцов, як ніхто, був далекий від того, щоб прагнути замкнутися у прикарпатському закапелку, тихо ненавидячи москалів. Навпаки, він обстоював ідею створення Великої Держави, яка не обиватиме порогів міжнародних інстанцій в пошуках жебрацької подачки.

Сьогодні ідеї Донцова (та й націоналізму взагалі) нерідко називають застарілими, посилаючись на "нові світові тенденції", "глобалізацію" і т.д. Натомість єдиноправильними називають "демократію", "лібералізм", "відкрите суспільство". Дехто відчуває ностальгію за радянським минулим. Однак, саме життя вказує на те, що "демократичні цінності" (кажучи прямо – цінності західноєвропейських суспільств) у нас приживаються погано. Та й на Заході оті цінності вже вилазять боком – варто лише подивитися на засилля імігрантів з Азії, легалізацію наркотиків, потурання сексуальним збоченцям, поширення сектантства, занепад сімейних цінностей і т.д. Неможливо повернення і в радянське минуле, що б там не обіцяли комуністи або соціалісти. Ні Захід, ні Росія не будуватимуть нам сильну і незалежну державу. Україну можуть підняти тільки українці. І чим скоріше ми це зрозуміємо, тим краще.

Джерело:
http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1933

Гурченко. Предсмертное интервью

Людмила Гурченко. Предсмертное интервью и последняя песня

Умерла Людмила Гурченко * она безукоризненно и даже прекрасно сыграла роль буфетчицы в "Вокзале для двоих"

ВВС: Умерла Людмила Гурченко

Читать далее...

Кто такой Владимир Мукомель? Почему он желает уничтожить русский народ?

"Нам необходимо привлекать на постоянное место жительства несколько сотен тысяч человек ежегодно, чтобы компенсировать убыль людских ресурсов", - утверждает один из разработчиков концепции Владимир Мукомель.
В продолжение к этому посту: http://www.liveinternet.ru/users/ange-lika/post158931122/

Очень часто, чтобы определить мотивы поступков какого-либо человека, нужно долго разбираться. Но иногда достаточно просто узнать кто он. Случай Владимира Изявича Мукомеля, одного из архитекторов программы геноцида русского народа через массовую иммиграцию на земли русского народа, относится к числу последних.

Вот он, наш герой.

Владимир Изявич Мукомель


"Владимир Изявич Мукомель родился 6 мая 1949 года. В 1971 году окончил экономический факультет Московского государственного университета им. М.В. Ломоносова. В 1978 году защитил кандидатскую диссертацию, и ему была присвоена ученая степень кандидата экономических наук, а в 2006 году успешно защитил докторскую диссертацию и стал доктором социологических наук.

С 1987 по 1991 год В. Мукомель был ведущим научным сотрудником ЦНИИ градостроительства, с 1994 по 1996 - главным аналитиком, консультантом Аналитического управления (Аналитический центр) Президента Российской Федерации. В течение следующих двух лет (1996-1998) - Советник Территориального управления Администрации Президента Российской Федерации, в 1998 -1999 годах - Советник Совета Безопасности Российской Федерации. С 2000 года В.И. Мукомель работает в Институте социологии РАН, сначала ведущим научным сотрудником, а затем заведующим сектором изучения ксенофобий и предупреждения экстремизма."
http://demoscope.ru/weekly/2009/0375/nauka04.php
Читайте, там много интересного.

Владимир Изявич, Вы никогда не задумывались, почему ваше племя так не любят? Нет, не потому что вы - совершенны, а вокруг вас одни уроды.

Владимир Изявич, а Вы уверены, что сможете скрыться от Народного Правосудия, когда настанет Ваш час?
http://the-third-way.livejournal.com/57334.html