Исходное сообщение Капельдудкина

Павел В. Л. :

Только у Бога можно просить любви и взаимного уважения между людьми и народами разных стран
"говорят о мире и впадают в пагубу".

1) Было и положительное влияние Российской Империи - Шамиль так думал по доброй воле, когда увидел руководителей империи, в Киеве будучи уже думал; возле Дома офицеров есть мемориальная доска в его память.

2) Сейчас имперское мышление заменяют глобализмом - рушатся национальные особенности всех народов, люди окончательно отрываются от Земли и отходят от Бога по причине потребительского "глобализованного" сознания, - негативные изменения больше , чем произошли при Русском империализме, эти изменения более заметны и, похоже, необратимо утрачивается возможность народов, опираясь на национальные традиции, идти по своему пути развития.

Многие "патриотические националистические движения" оплачиваются "элитами" по указанию глобалистов.

Национальные группы под угрозой уничтожения. Но деятельно защищают: из народов только - Евреев; из личностей - в основном гомосексуалистов и лесбиянок (как понятно - они опора новой семьи и не традиционной "нравственности"); в СНГ этим заняты никак не коренные "Украинцы" и не "Русские".

Глобализм в "русской форме" на территории России пугает Украинцев (не Русские пугают), но отдельные Русские по неразумию "отрицают Украину". Украина слабее экономически - противники глобализации из России молчат и обозляются (на то, что сами не могут быть авангардом глобализации в СНГ)

Во всём мире Авангард глобализации - еврейский, а пугалом и для Русских и для Украинцев получаются проворные Евреи и непредсказуемые зомби - Китайцы и "животные" из малоразвитых народов с тёмной кожей.

Умышленно кричат об угрозе уничтоженного Русского Имперского сознания, следы которого преподносят для отвода внимания от глобализма.
Люди в простоте могут поддержать фантом из прошлого.

Для каждой группы населения России и Украины создали свой миф и об Украинском национализме (Бандэровском) и о Русском "имперском гегемонизме".

Критикуют "демократы", чтобы не дай Бог, народы не смоделировали свободного само - развития. Народы держат в невежестве.

3) Проблема есть - замалчивать её - опасно, но глобализм (деньги) - "любят тишину и покой в рядах обворованных".

4) этого не хотят понимать обработанные глобализмом "элиты" и экономически обезпеченные узкие прослойки общества, и невежды (без - Божники большинство из упомянутых).

5) Многократно, систематически и повсеместно приписывают Христианству и другим религиям разжигание войн; в большинстве случаев всех натравливают на Христианство, даже назвали процесс "мирного" размывания Христианства "экуменизм", подменив им понятие Святой Соборной Апостольской Церкви Христовой, для убедительности используют лозунг "Бог - один".

6) Если человек не живёт по образу и подобию Бога - по логике "он уже не человек или ещё не человек".

7) Нормальные люди приспосабливаются и пока выживают, силовые варианты подобно Грузинской войне с Россией - локальны.

Благодарю за возможность высказаться о важном для всех нас.

Paul V. Lashkevich
Kyiv
2012. 11 20. - 23' 39"/

+++++++++++++++++++++++
+++++++++++++++++++++++
+++++++++++++++++++++++
В советской школе учили, что национализм – это мрак и туман. Но почему-то забыли сказать, что есть национализм, а есть патриотизм угнетённых окраин.

Кто бы сказал, что оккупированная и разделённая Пруссией, Австро-Венгрией и Россией Польша проявляет национализм, когда она восставала с Костюшко, когда она восставала в 30-м году, когда она восставала вместе с Наполеоном, когда она восставала в 63-м году, когда сопротивлялась в 20-м году ленинским войскам?

Нет, это называется иначе.

Иначе нам придётся назвать националистами французских макизаров, которые не хотели быть спокойненько гражданами Третьего рейха (куда как хорошо!). А они боролись за национальную независимость Франции и за освобождение от фашизма.

Делайте разницу. И помните про нашу историческую вину.

Почему мерзок великодержавный шовинизм в России? Потому что для него нет ни малейших оснований и оправданий – как в XIX веке, так и в XXI. Титульная нация – 80% населения. Если она говорит, что ей угрожает Кавказ, то... какая-то рок-группа написала, что Канзас тоже угрожает, и не надо кормить своим пивом и своей воблой этот самый Канзас. Некоторые перепутали Кавказ и Канзас.

Это следует разделять.

Мы должны склонить голову в раскаянии перед теми, кого мы вообще лишили выбора, лишили национальной независимости, и, кроме ярма и рабства, не дали ничего. Если англичане Индии дали парламент, их вдов перестали сжигать на кострах, то, скажите, пожалуйста, что мы дали Польше, кроме арестов и избиений? Что мы дали, кроме депортации и истребления, Латвии, Эстонии и Литве? Что мы дали Молдове? А ну-ка, перечислите!

Молчите, да? Потому что нет ничего, ничего не скажешь.

Точно так же и Грузии, точно так же и Армении.

Поэтому мы должны забыть про своё имперское прошлое, соскрести его с себя. И искупать свою вину. И, если мы перестанем навязывать себя, влезая с русским языком, как с каким-то второсортным, уценённым товаром, употребляя его в качестве троянского коня, – то люди будут совершенно спокойно читать по-русски и Пушкина, и Достоевского.

Потому что борьба идёт не с языком! Борьба идёт с советским влиянием, и только с ним.

И никогда не ставьте знак равенства между нашими жертвами и нашими собственными преступлениями.



Валерія Новодворська

Источник: vnovodvorskaia.livejournal.com

ШЕСТОПСАЛМИЕ (псалмы № 3, 37, 62, 87, 102, 142)

___Blagoe Slovo_www.youtube.com
+++

http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&...3Azv&Itemid=78&lang=uk
+++
Відкритий лист громадськості до Президента Януковича про недопущення обмеження свободи віросповідання
30.10.2012 09:00
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
громадських організацій та активістів
до Президента України В.Ф. Януковича
щодо необхідності ветувати законопроект № 10221 задля
недопущення обмеження свободи віросповідання в Україні



Шановний пане Президенте!


Ми, представники правозахисних, інших громадських організацій та наукових інституцій, висловлюємо Вам свою стурбованість у зв’язку з прийняттям парламентом 16 жовтня 2012 року закону про внесення суттєвих змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (проект № 10221), який у разі набуття ним чинності створить значні перешкоди у реалізації конституційного права громадян на свободу віросповідання.

Задекларованою метою Закону є необхідність приведення законодавства у відповідність до Конституції України, в частині перерозподілу повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи.

Водночас ухвалений Закон передбачає внесення суттєвих змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», щодо яких свої заперечення висловила Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. Протягом травня-липня 2012 року відбулась низка консультаційних нарад за участі автора законопроекту – Ю.Р.Мірошниченка, представників Міністерства юстиції, Міністерства культури, Всеукраїнської Ради Церков та експертів, за результатами яких було погоджено принципові зміни до тексту законопроекту. Незважаючи на це, під час розгляду у другому читанні законопроект № 10221 був поспішно проголосований без будь-якого обговорення та за відсутності таблиці поправок до другого читання з боку профільного комітету.

На наше переконання, до зазначеного Закону (проект № 10221), прийнятого 16 жовтня 2012 року, слід застосувати право вето та повернути його на доопрацювання до Верховної Ради України з огляду на такі основні застереження:
Ухвалені зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» значно ускладнюють порядок набуття релігійними організаціями статусу юридичної особи (статті 13, 14) у зв’язку із запровадженням двох не узгоджених між собою реєстраційних процедур – реєстрацію статутних документів та державну реєстрацію (внесення до Єдиного реєстру юридичних осіб). Такий підхід не відповідає цілям адміністративної реформи, спрямованої на впровадження принципу “єдиного вікна” при наданні адміністративних послуг, зменшення корупційних чинників та бюрократичних перепон у діяльності недержавних інституцій.
Прийнятий Закон закріплює дискримінаційні положення у Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо порядку організації мирних зібрань за ініціативи віруючих чи релігійних організацій (ч. 5 статті 21), що ставить їх у нерівне положення з іншими суб’єктами права на мирні зібрання, гарантованого статтею 39 Конституції України. Зокрема, зберігається дозвільний порядок організацій мирних зібрань, включно з вимогою щодо отримання відповідних дозволів не менше ніж за 10 днів до бажаної дати їх проведення.
Подібно як у часи радянського тоталітарного минулого, законопроект №10221 надає право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про свободу совісті та віросповідання органам прокуратури, Мінкультури та іншим міністерствам, місцевим адміністраціям та органам місцевого самоврядування (стаття 29 Закону про свободу совісті). На сьогодні повноваження з державного контролю у цій сфері віднесені до компетенції місцевих рад та їх виконавчих комітетів. На наше переконання, розширення переліку контролюючих органів не сприятиме забезпеченню права на свободу віросповідання, адже саме органи влади найчастіше стають порушниками законодавства у цій сфері.

Ці та інші зауваження зумовлюють необхідність істотного доопрацювання зазначеного Закону до набуття ним чинності.

У зв’язку з цим, закликаємо Вас застосувати право вето до закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Міністерства юстиції, Міністерства культури, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства)», прийнятого 16 жовтня 2012 року (проект № 10221), та повернути його на доопрацювання до Верховної Ради України задля урахування експертної думки та пропозицій Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

З повагою,

Євген ЗАХАРОВ – голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, співголова Харківської правозахисної групи;
Аркадій БУЩЕНКО – виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
Анатолій КОЛОДНИЙ – президент Української асоціації релігієзнавців, професор, Заслужений діяч науки України;
Мирослав МАРИНОВИЧ – президент Інституту релігії та суспільства Українського Католицького Університету;
Максим ВАСІН – виконавчий директор Інституту релігійної свободи;
Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ – президент Української асоціації релігійної свободи;
Михайло КАМЕНЄВ – заступник голови ВМГО «Фундація Регіональних ініціатив»;
Тетяна БОРДУНІС – президент ВБО «Всеукраїнський правозахисний рух «Гідність»;
Олексій ГОНЧАРУК – представник ВГО «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам»;
Андрій РОХАНСЬКИЙ – представник Інституту правових досліджень та стратегій;
Олександра МАТВІЙЧУК – голова правління Центру Громадських Свобод;
Людмила ФИЛИПОВИЧ – виконавчий директор Центру релігійної інформації і свободи, доктор філософських наук, професор;
Людмила КОВАЛЬ – експерт з питань захисту прав людини Харківської правозахисної групи;
Людмила КОВАЛЬЧУК – представник МЖПЦ «Ла Страда-Україна»;
Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ – директор Релігійно-інформаційної служби України;
Олег ГУЦУЛЯК – представник Центру Сходу і Заходу «Мезоєвразія»;
Ольга ДОБРОДУМ – доцент кафедри журналістики Одеського національного університету імені І.І.Мечникова;
Лілія КОМПАНІЄЦЬ – доцент кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна;
Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ – президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, голова Донецького обласного осередку Української асоціації релігієзнавців;
Оксана ГОРКУША – науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України;
Вячеслав АРТЮХ – доцент кафедри філософії Сумського державного університету;
Сергій САННІКОВ – президент Євро-Азійської Акредитаційної Асоціації;
Максим БАЛАКЛИЦЬКИЙ – доцент кафедри журналістики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна;
Іван МОЗГОВИЙ – голова Сумського відділення Української асоціації релігійної свободи, заступник голови Сумського відділення Конгресу української інтелігенції, професор;
Леся КОВАЛЕНКО – директор Інституту релігії та суспільства Українського Католицького Університету;
Алла КИРИЧЕНКО – вчитель математики та християнської етики в Авторській школі М.П.Гузика м.Южне Одеської області;
Андрій ГАМБУРГ – заступник єпископа Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України;
Василь ДІДКОВСЬКИЙ – пастор Південної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні;
Оксана РУДАКЕВИЧ – доцент кафедри соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету;
Роман ПРОДАНЮК – пастор Київської Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні;
Борис ВОЛКОВ – директор Асоціації Духовне відродження;
Роман ІВАСІВ – редактор відділу наукової та релігійної інформації газети "Галичина" Івано-Франківської області;
Юрій РЕШЕТНІКОВ – голова Державного комітету України у справах національностей та релігій у 2009-2010 рр.;
Ніна ХАЛАЇМ – доцент кафедри цивільного і трудового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, кандидат юридичних наук;
Євген СМУЛЬСЬКИЙ – аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка;
Руслан МАЛЮТА – президент Альянсу «Україна без сиріт»
30 жовтня 2012 р.


Інститут релігійної свободи, м.Київ
www.irs.in.ua

 www.exomapia.ru 

Туристическая карта мира

... для путешествующих людей

Монте - Кассино  ( Монтекассино )

Англ. Montecassino

+++

Где это — Италия, координаты 41.4901446598, 13.8135027619
Англ. Montecassino

Монтекассино – старейший и крупнейший бенедиктинский монастырь в мире. Даже, не просто старейший, а первый – именно здесь появилось само понятие «монах-бенедиктинец». Находится на вершине крутой горы недалеко от города Кассино, в 120км. южнее Рима, по дороге в Неаполь.

Основан в 529г. святым Бенедиктом Нурсийским на месте языческого храма. Легенда гласит, что первым делом Св.Бенедикт разбил скульптуру Аполлона, которому был посвящен храм, а затем уничтожил языческий алтарь. Были построены две церкви, посвящённые Иоанну Крестителю и Св.Мартину, а чуть позже стены и монастырские здания. Здесь был написан знаменитый «Устав святого Бенедикта», регламентирующий жизнь монахов, и основан старейший католический монашеский Орден бенедиктинцев. Умер Бенедикт Нурсийский здесь же, в Монтекассино.

В 542г. монастырь посетил король остготов Тотила, а в 580г. Монтекассино был разрушен при нашествие германского племени лангобардов. Восстановлен был монастырь лишь в VIII веке. В 883г. разорён сарацинами, в X веке норманнами, в 1230г. армией Фридриха II, а в 1349г. – сильнейшим землетрясением. Но каждый раз монастырь возрождается, как феникс из пепла.

Примерно с XI века (со времени аббата Дезидерия, который позже станет папой римским Виктором III) Монтекассино начинает является центром богословия и науки для огромной части Европы. Одно время тут работал Фома Аквинский, а кроме Виктора III из его стен вышли ещё два римских папы – Стефан IX и Лев X. К началу XV века в аббатстве создаётся одна из крупнейших и ценнейших библиотек, в которой имеется множество раритетов как того времени, так и гораздо более ранних (христианская литература, античные рукописи, различные хроники и научные трактаты).

Где-то к концу XVIII века начинается упадок Монтекассино, он теряет своё значение и влияние. Но поистине «чёрный» день для монастыря наступает уже в наше время – 15 февраля 1944г. В тот день американская авиация в ходе ожесточённой бомбардировки буквально стёрла монастырские здания (в которых не было НИ ОДНОГО немецкого солдата) с лица земли. Позднее союзное командование будет называть это то роковой ошибкой, то тактической необходимостью.

Примечательно, что командир оборонявшей этот район немецкой парашютно-десантной дивизии генерал Рихард Хайдрих за несколько дней до начала сражения приказал вывезти бесценную библиотеку аббатства в Ватикан, а своим солдатам запретил приближаться к Монтекассино ближе, чем на 300м., опасаясь, что исторические здания могут быть повреждено ответным огнём союзных войск. Американцы опасений не высказывали – просто уничтожили памятник культуры мирового значения. Секретарь папы Пия XII, кардинал Луиджи Мальоне, назвал бомбардировку «актом величайшей глупости». Развалины были заняты немцами, и битва под Монтекассино продолжилась вплоть до конца мая.

После войны монастырь был заново отстроен по сохранившимся чертежам и описаниям, максимально повторяя оригинальные здания. Многое, в том числе бесценные красочные мозаики в соборе, удалось восстановить из останков оригинальных, а крипта собора, вырубленная в цельной скале в 1544г. и вовсе сохранилась почти неповреждённой. В 1964г. был вновь освящён папой Павлом VI, провозгласившим св. Бенедикта, «покровителем Европы», со следующим обоснованием: «посланник мира, объединитель, учитель цивилизации и, в частности, глашатай веры и инициатор монашеской жизни в Западной Европе».

Описывать красоту и художественную наполненность этого места я не буду – лучше посмотрите фотки, а почувствовать тамошнюю энергетику надо, конечно, самим…

+++

+++

+++

+++

+++

+++

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

http://paullashkevich.MoiFoto.ru/148492/f4768492

Автор фотографий: PaulLashkevich.    

Альбом: "2012.11.04._Kyiv-Pechersk_Lavra_St.Sofia-Cath edral_Afonskoe-Podvor ie_Paul V. Lashkevich-foto_".

+++

Ответ на комментарий [r]maleks[/r] – пользователя paullashkevich.MoiFoto.ru.