behance.net

 

"А уявляєш, якби митники зазирнули в наші валізи – як довелося би їм все пояснювати", - жартували у розмові між собою народні депутати Сергій Соболєв та Сергій Власенко, яких кореспондент "Європейської правди" зустрів у неділю на пересадці в аеропорту Франкфурта.

У величезних валізах, які дійсно викликали увагу митниці, були сотні футболок із фото Надії Савченко і написом англійською "Free Savchenko".

Це – наочна агітація, яку українські парламентарії взяли з Києва до Страсбурга для поширення серед колег-депутатів ПАРЄ.

Надію Савченко – українську військовополонену, народного депутата та символ боротьби з агресором – було заплановано зробити наріжним каменем сесії ПАРЄ. Саме в понеділок асамблея мала визнати її повноваження та наділити її дипломатичним імунітетом.

Нарешті, саме в понеділок відбувся широко розрекламований МЗС "твіттер-шторм" з хеш-тегом #FreeSavchenko, який мав на меті привернути увагу світової спільноти до українських полонених у в’язницях РФ.

Але всі ці дії готувалися виходячи з припущення про те, що Надія Савченко не буде звільнена.

Асиметричної відповіді від РФ не чекав ніхто.

І коли в дипломатичних колах з’явилися чутки про те, що Путін вже дав згоду на звільнення Савченко, з’ясувалося, що цей варіант несе для України не лише можливу тактичну перемогу, але також стратегічну поразку.

* * * * *

Отже, що сталося в понеділок?

Ми не знаємо, чи готувалися в РФ заздалегідь до даного сценарію. Між тим за зовнішніми ознаками було схоже, що навіть чільні представники російської делегації не були поінформовані про такий варіант.

Ще о першій годині дня (за місцевим часом) керівник зовнішньополітичного комітету Держдуми Олексій Пушков довго розповідав журналістам, що Росія не може звільнити Савченко, і детально пояснював, чому ПАРЄ не має впливу на долю цієї українки.

До слова, Пушков не мав виходити до ЗМІ – на цей час було призначено брифінг спікера Держдуми Сергія Наришкіна.

Наришкін планував багато спілкуватися з пресою – він навіть привіз до Страсбурга своїм літаком близько тридцяти (!) журналістів, які буквально окупували прес-центр Ради Європи.

Але у заздалегідь визначений час спікер Держдуми не вийшов у прес-зону, надіславши замість себе заступників.

Схоже, що в цей час Наришкін проводив переговори щодо нової стратегії Москви. Про те, що лінія дійсно змінилася, стало відомо буквально за дві години.

Ньюзмейкером дня став сенатор Ради федерації РФ Ігор Морозов, який не входить до переліку найвпливовіших фігур у російській делегації. На засіданні комітету з питань міграції, під час розгляду поправок, він взяв слово та оголосив, що Росія підтримує норму про звільнення Савченко.  

Жоден з інших представників РФ, які також були присутні на засіданні, не заперечив його слів.

Поправку було підтримано практично одноголосно, тож завтра, під час розгляду питання в сесійному залі, вона буде в статусі пріоритетної.

Звісно, завжди лишається шанс на те, що стався "ексцес виконавця" і пан Морозов переплутав пункти і проголосував за щось непотрібне. Щоби перевірити це, "Європейська правда" звернулася до Олексія Пушкова, зустрівши російського депутата в коридорах асамблеї. 

Він робив все можливе, щоби уникнути відповіді на питання "Європейської правди".

–  Можно минуточку внимания?  Вы, вероятно, слышали, что Морозов поддержал поправку об освобождении Савченко и объявил, что это – позиция РФ. У вас действительно изменилась позиция?

– Я не был на том комитете, спрашивайте у Морозова.

– Но я же интересуюсь не его мнением, а позицией РФ по поводу Савченко. Вы допускаете, что поддержите норму о ее освобождении?

– А почему вы считаете, что я должен отвечать? Вы даже не спросили, есть ли у меня время разговаривать об этом, - знову спробував піти від відповіді глава російської делегації в ПАРЄ, який до того відверто нудьгував в одному з коридорів.

Після ще декількох раундів "дипломатичного футболу", коли кореспондент знову вітався, перепитував, чи можна поставити питання, і кількаразово ставив його, Пушков нарешті відповів: "Вопрос будут рассматривать завтра (27 січня. - Ред.), правильно? Вот завтра я и отвечу, какова сейчас наша позиция (по вопросу Савченко)".

Кращого доказу того, що РФ дійсно розглядає можливість поступок в цьому питанні, годі було й вигадати. 

А згодом "Європейська правда" дізналася, що пообіді росіяни вже розпочали переговори з окремими депутатами від України про "великий компроміс".

Що входить до компромісу?

В двох словах пропозиції росіян зводяться до того, що вони готові звільнити Савченко (і, можливо, ще декількох українців-заручників, утримуваних в РФ) в обмін на повне відновлення Росії в правах в рамах ПАРЄ.

При цьому перший крок, за пропозицією росіян, повинні зробити саме українці – вони мають відкликати свою підтримку ідеї про оскарження повноважень делегації РФ та публічно виступити проти інших санкцій відносно російської делегації.

А вже в якості другого кроку росіяни знаходять шляхи для звільнення Савченко – приміром, ухвалюють виправдувальний вирок, або навіть звинувачувальний і, відразу ж, рішення про амністію чи помилування.

Ці пропозиції, до слова, підтверджують тезу про те, що Надія Савченко для РФ – лише високопосадовий заручник, не більше. Але росіян це не надто обходить.

Цей варіант домовленості з РФ емоційно може здатися дуже привабливим – адже Савченко дійсно є одним із символів спротиву України.

І тим важче сказати "ні" у відповідь на російську пропозицію, тим самим прирікши цю жінку на подальше перебування в статусі заручника.

Але ж йдеться про повне зняття санкцій проти РФ, введених в Раді Європи.

Згадаймо – хіба ж обмеження проти РФ було запроваджено лише через Савченко? Хіба зникли проблема російського вторгнення на Донбас та анексії Криму?

За даними "Європейської правди", пропозиції, з якими вийшли росіяни, їхні українські колеги відхилили. З двох мотивів. По-перше, через те, що написане вище – звільнення Савченко – не знімає всіх претензій до Кремля, а санкції нам пропонують зняти всі, без винятку.

По-друге, лунала думка про те, що Кремль "кине і оком не моргне".

Адже навіть у питанні звільнення Савченко право зробити останній крок має російська сторона.

Між тим відмова української сторони не означає, що Росія зупиниться.

Є велика імовірність, що пропозиції РФ будуть позитивно сприйняті депутатами ПАРЄ від інших країн.

І частина провини тут – на українцях, перш за все – на представниках "Батьківщини", які тривалий час акцентували питання у Страсбурзі виключно на звільненні Савченко, лишаючи "в тіні" проблематику Донбасу та Криму.

І, нарешті, "Європейська правда" вже детально описувала ситуацію в ПАРЄ і в Раді Європи загалом, де більшість гравців хочуть за будь-яку ціну запобігти виходу Росії з організації.

Саме з цими депутатами і з цими страхами зараз працюють представники РФ. Чи буде успішною їхня лобістська діяльність – дізнаємося вже в середу ввечері.

http://youtu.be/F-b13prr47E

НЕ ДО СМЕХА
+++
Paul V. LashkevichТолько что

ххх http://youtu.be/pYSMiW7kPxg ххх Прошло время - очень деликатно выглядит корреспондетн.... и очень - ещё более - "счастлив" "крымчан"ин". Ведь это такая гордость и радость - ядерное оружие над головой (креативная -творческая политика)

Когда был сбит «Боинг», донецкие террористы немедленно и радостно заявили, что сбит украинский транспортник, и пригрозили, что так будет с каждым, кто появится в «их небе».

Потом, поняв, что сбили пассажирский лайнер, ушли в полный отказ. И до сих пор есть сомневающиеся в том, что стреляли террористы.

Когда был расстрелян автобус под Волновахой, террористы немедленно и радостно заявили об уничтожении украинского блок-поста.

Потом, поняв, что попали по пассажирскому автобусу, опять ушли в отказ.И до сих пор есть сомневающиеся в том, что стреляли террористы.

Когда в Донецке под минометным обстрелом погибли люди на остановке троллейбуса, террористы немедленно обвинили в этом украинскую армию.

Потом, поняв, что на 15 километров (расстояние, на котором находятся украинские позиции) миномет не стреляет, заявили о «диверсионной группе карателей», специально прокравшейся в город, чтобы стрелять по троллейбусной остановке. И до сих пор есть сомневающиеся в том, что стреляли террористы ...

Когда в Мариуполе под обстрелом «Градов» и «Ураганов» погибли люди, террористы немедленно и радостно заявили о наступлении на город (а до этого их главарь похвалялся, что более не намерен брать пленных).

Потом, поняв, что случилось, они попытались по привычке свалить все на украинскую армию и объявить «провокацией» - но на сей раз налицо все доказательства того, что стреляли с территорий, контролируемых террористами.

Сегодня публично сомневаться в том, кто ответственен за гибель 30 человек в Мариуполе, могут только российские дипломаты, привычно блокирующие решения Совбеза ООН, направленные против донецких террористов, и российские пропагандисты в штатском, начиная с ведущих Кремль-ТВ, и заканчивая анонимными блогерами, сетующими , что Мариуполь не успели «освободить» раньше ...

Сколько еще нужно жертв после «Мариупольского рубежа» для того, чтобы стала очевидной гибельность кремлевской политики в «украинском вопросе»?

Именно кремлевской - потому что террористы и недели не продержались бы без российской поддержки. Потому что именно из России они получают «Грады» и «Ураганы», «Буки» и ПЗРК, танки и бронетранспортеры.

Или еще остались сомневающиеся в происхождении этого оружия?Думающие, что донецкие шахтеры собирают его из подручных средств в подземных мастерских? И там же изготавливают снаряды и патроны?

Еще остались сомневающиеся в том, что в Донбассе против украинской армии воюют не «ополченцы», чудесным способом научившиеся водить танки и стрелять из «Градов», а засланные из России профессионалы?

Кстати, кто помнит, как российские власти и российские пропагандисты называли чеченцев, воевавших против российской армии (и не получавших при этом из-за границы ни танки, ни БТР, ни системы залпового огня)? Разве «ополченцами»?

И Следственный комитет, помнится, не возбуждал уголовные дела по фактам массовой гибели мирных жителей Чечни. Зато сейчас он храбро возбуждает их против украинских военных ...

Конечно, российское руководство неизменно отрицает наличие в Украине своих военнослужащих.

Но точно так же оно отрицало их наличие в Крыму перед его аннексией - а потом признало.

Точно так же оно отрицало наличие «добровольцев» на востоке Украины - а потом признало.

И точно так же их предшественники из советского руководства отрицали, что наши солдаты воюют в Корее и Сирии, Анголе и Мозамбике, Египте и Йемене, Алжире и Вьетнаме, Эфиопии и Ливане - а потом признали: традиция заложена давно ...

Мир устроен так, что тайное все равно станет явным.

И точно так же, как сейчас Стрелков-Гиркин откровенничает о захвате крымского парламента и начале мятежа в Донбассе - в скором времени станет точно известно, кто и как разжигал войну в Украине. Кто и как направлял туда российских «отпускников» и «добровольцев», кто и в каких званиях изображал «ополченцев», кто и сколько направил туда российского оружия, кто сеял ненависть и раздувал ложь.

И обязательно, - хочу надеяться, что достаточно скоро, - настанет время, когда все они ответят за содеянное. И перед российским народом, и перед народом Украины.

Ответят за погибших и раненых, за искалеченные тела и изуродованные души.

Мы поименно вспомним всех.

Борис Вишневский, ЭХО Москвы

Есть аккаунт в Google Plus? Добавьте в круги glavpost.com