реабилитация тела |
Дневник |
+++
Еще недавно "Киборг" Михаил был обречен на инвалидность. Сейчас у его появился шанс - восстановить утраченные кости с помощью биотехнологий.
Михаил, доброволец из батальона "Днепр-1", был ранен в сентябре, в селе Пески во время разведки - их автомобиль обстреляли из пулемета, после чего раненый боец еще в течение трех часов участвовал в бое. Первую помощь ему оказали в Донецком аэропорту, а потом на вертолете доставили в Днепропетровск. В его ключице отсутствует до 10 сантиметров кости.
+++
|
Как оформляют документы для поездки на Афон |
Русский на Афоне Свято-Пантелеимонов монастырь издал разъяснения о правилах оформления паломничества на Святую Гору Афон. Редакция православного портала«Русский Афон» публикует полный текст этого официального документа:
О правилах оформления паломничества на Святую Гору Афон
Разъяснение Паломнической службы Русского на Афоне Свято-Пантелеимонова монастыря
Дорогие паломники! Паломническая служба Русского на Афоне Свято-Пантелеимонова монастыря уведомляет, что работает с турфирмами и паломникамитолько по электронной почте! Мы не принимаем заказов по факсу, по телефону или автоответчику. Поэтому просим Вас присылать ваши заявки и вопросы на эл-адрес Паломнической службы Русской святогорской обители: rpm.palomnik@gmail.com
Обращаем особое внимание, что организацией поездок паломников на Святую Гору Афон ныне занимаются многие турфирмы, но не все из них имеют договоренности о сотрудничестве с Русским на Афоне Свято-Пантелеимоновым монастырем. В результате нередко случается, что паломники приезжают в Русский святогорский монастырь, но не могут в нем остановиться. Дабы избежать подобных недоразумений, рекомендуем, прежде чем заказывать паломнические услуги у какой-либо из турфирм, удостовериться по вышеуказанному эл-адресу о наличии у нее договоренности со Свято-Пантелеимоновым монастырем. Главный признак наличия такой договоренности – если турфирма может заказать для паломника диамонитирион от Русского на Афоне Свято-Пантелеимонова монастыря. Если же турфирма не может этого обеспечить, то такой договоренности нет и, соответственно, паломник едет на Афон по неопределённым условиям и есть большая вероятность, что не будет принят в Русский монастырь. При наличии же диамонитириона от Русского святогорского монастыря у паломника есть гарантия без проблем попасть в Свято-Пантелеимонов монастырь на Святой Горе, а также во все другие как греческие, так и славянские обители Афона.
Стоит обратить внимание, что многие турфирмы, особенно не имеющие договоренностей с Русским святогорским монастырем, очень часто предлагают общие диамонитирионы, обещая паломникам, что при их наличии все святогорские монастыри обязаны их принимать, в том числе и Русский Свято-Пантелеимонов монастырь. Однако такое утверждение не соответствует реальному положению дел. Поскольку прием паломников в Русский святогорский монастырь строго лимитирован, то паломник с общим диамонитирионом, не имевший предварительной резервации в Свято-Пантелеимоновом монастыре, легко может оказаться за гранью этого лимита. Поэтому при наличии общего диамонитириона необходимо заранее резервировать места в обители. Формально все турфирмы обещают такую резервацию, но на самом деле только имеющие договоренности с монастырем могут выполнить свое обещание. Поэтому Паломническая служба Афонского Свято-Пантелеимонова монастыря, во избежание недоразумений, рекомендует паломникам по вышеуказанному эл-адресу удостовериться о наличии резервации для него.
Паломническая служба
Русского на Афоне Свято-Пантелеимонова монастыря
|
На Донбассе произошло чудесное превращение оккупантов в миротворцев... |
http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/12/25/7053213/
+++
Четверг, 25 декабря 2014, 00:47
фото, видео, обновлено
В Харькове после полуночи произошел взрыв на улице Рымарской,5.
Об этом сообщают пользователи социальных сетей.
По их данным, взрыв произошел в мебельном ателье "Ажур" на улице Рымарской.
Эту информацию пидвереждает и видео с места происшествия.
На место взрыва уже прибыла пожарная машина.
![]() |
![]() |
![]() |
По состоянию на 00:53 информацию о взрыве Интерфаксу-Украина подтвердили в отделе по связям с общественностью МВД Харьковской области.
О взрыве в милицию сообщили жители соседнего дома. На место выехала оперативно-следственная группа. По предварительной информации, в результате взрыва вылетели стекла. Жертв нет.
По состоянию на 1:20 депутат и советник министра внутренних дел Антон Геращенко сообщил, что объект, возле которого произошел взрыв, является мебельным магазином "Mill Wood". Он принадлежит члену Громадьской Варты Харькова, волонтеру помогающему бойцам АТО, Дуде Вячеславу Степановичу произошел взрыв.
"Пострадавших слава богу нет. Взрывом выбиты окна и повреждена одна из стен здания. На месте работают следственно оперативные группы МВД и СБУ", - сообщил Геращенко.
"Этот взрыв будет квалифицирован как террористический акт направленный на попытку дестабилизации обстановки в Харькове. Созданию атмосферы страха и неуверенности в завтрашнем дне", - заявил Геращенко..
"Но это заказчикам, организаторам и исполнителям теракта не удастся! Вячеслав Степанович с утроенными силами продолжит помогать укреплять оборону и безопасность Украины", - добавил Геращенко.
"Харьков - это Украина! ХНР - не бывать !" – добавил он
На этой улице находится паб "Стена", ранее уже взрывали террористы.
+++
|
Мозг и виртуальная реальность |
: Виктор Наумов
Нейрофизики, изучающие области мозга, в которых начинается болезнь Альцгеймера, рассмотрели, как мозг обрабатывает виртуальную реальность. Картина активности в области мозга, отвечающей за отображение пространства, при работе органов восприятия с виртуальными объектами совершенно иная, нежели при восприятии предметов реального мира. Отчёт об исследовании опубликованв журнале Nature.
Исследователи изучали гиппокамп — область мозга, нарушение работы которой может приводить к болезни Альцгеймера, инсульту, депрессии, шизофрении, эпилепсии. Гиппокамп играет важную роль в формировании новых воспоминаний и создании ментальных карт пространства. Например, когда человек оказывается в комнате, нейроны гиппокампа становятся активными избирательно, обеспечивая «когнитивную карту» помещения. Механизмы, посредством которых мозг делает эти когнитивные карты, остаются загадкой, но неврологи предположил, что гиппокамп помогает вычислять расстояние между субъектом и окружающими предметами, такими как здания или горы. Загадкой пока остаётся то, как другие сигналы, такие как запахи и звуки, помогают мозгу ориентироваться в пространстве и определять расстояние до объекта.
Чтобы проверить, может ли гиппокамп фактически формировать пространственные карты, используя только визуальные ориентиры, команда учёных разработала неинвазивную среду виртуальной реальности и изучала, как нейроны гиппокампа в мозге крыс реагировали на виртуальный мир без возможности использовать запахи и звуки для ориентации.
Исследователи запускали крыс на небольших поводках на беговую дорожку в окружении «виртуального мира» на больших видеоэкранах. Также крыс помещали в тёмной тихой комнате. Учёные смотрели на поведение крыс и измеряли активность сотен нейронов в их гиппокампе, когда испытуемые животные двигались на беговой дорожке в «виртуальном мире» и когда они находились в реальной комнате, выглядевшей в точности как комната виртуальной реальности.
К удивлению исследователей, результаты, полученные в виртуальных и реальных условиях, были совершенно различны. Казалось, что в виртуальном мире нейроны гиппокампа крыс «вспыхивали» совершенно случайно, будто мозг не имел ни малейшего представления о том, где находится крыса. Хотя крыса, казалось, вела себя совершенно нормально и в реальном, и виртуальном мире. Ментальная карта исчезала полностью. Никто из учёных не ожидал этого. Активность нейрона была случайной функцией «положения» крысы в виртуальном мире. Тщательный математический анализ показал, что нейроны крыс рассчитывали суммарные величины пройденных расстояний в виртуальном окружении независимо от того, где крысы, условно, «находились» в виртуальном пространстве. Было обнаружено, что хотя нейроны гиппокампа крыс были очень активны в реальной среде, более половины из этих нейронов не были активны в виртуальном пространстве.
Виртуальный мир, используемый в исследовании, был очень похож на среду виртуальной реальности, используемую человеком, и наблюдаемые нейроны в головном мозге крыс было бы очень трудно отличить от соответствующих нейронов человеческого мозга.
Группы нейронов, взаимодействуя, создают сложный узор активности, используя ритмы головного мозга. Эти сложные ритмы имеют решающее значение для обучения и для памяти, но мы не можем слышать или чувствовать эти ритмы в нашем мозгу. Нейроны гиппокампа используют два совершенно разных механизма взаимодействия друг с другом: один из них основан на ритме, другой на интенсивности активности. Метод взаимодействия, основанный на ритме, при взаимодействии с виртуальной реальностью имеет структуру, подобную той, что наблюдается в реальном мире. Однако взаимодействие нейронов, основанное на интенсивности сигналов, при восприятии виртуальной реальности оказывается полностью нарушенным.
Когда люди идут пешком или пытаются вспомнить что-то, деятельность нейронов в гиппокампе становится очень ритмичной, и появляются сложные картины активности. Эти ритмы способствуют формированию воспоминаний и отвечают за нашу способность вызывать их. Авторы исследования предполагают, что у некоторых людей с проблемами в обучении или с расстройствами памяти эти ритмы нарушаются. Нейроны, отвечающие за память, взаимодействуя с другими частями в гиппокампе, должны действовать слаженно, как в оркестре. Того, чтобы каждый скрипач или трубач играл идеально сам по себе, не достаточно. Необходима идеальная синхронизация. Доктор Маянк Мехта, один из авторов исследования, считает, что перестройка и синхронизация ритмов гиппокампа может помочь в будущем восстановить повреждённую память, однако как это сделать — всё ещё большой вопрос.
Пока исследователи будут продолжать свои исследования на крысах, т.к. индикация работы мозговых цепей с высокой точностью в организме человека пока не представляется возможной.
|
А тебя разстреливали - или нет... |
Дневник |
![]()
А тебя разстреливали - или нет...
+++
"ВЫСТРЕЛИЛИ У МЕНЯ НАД ГОЛОВОЙ ПОТОМ СТОИМ, РАЗГОВАРИВАЕМ: -."? - ". -" НУ ЧЁ, ОБОСРАЛСЯ "" ДА НЕТ А ЧЁ ТАК ДЫШИШЬ "-" А ТЕБЯ, БЛ # ДЬ, КОГДА-НИБУДЬ РАССТРЕЛИВАЛИ ? "
Журналист Аркадий Бабченко не любит, когда его перехваливают. "Очень негативно отношусь к комплиментам, лести", -. Говорит он, и россиянину тут же хочется посочувствовать, потому что в Украине к нему относятся с большой теплотой, и без комплиментов никак НЕ обойтись
Слушая ЕГО, понимаешь, что помимо очевидного таланта и притягательных человеческих качеств в Бабченко подкупает то, что он не колеблется критиковать тех, к кому относится с искренней симпатией. Вот и в этом интервью он говорит об Украине вещи, которые смутят наших записных ура-патриотов (а некоторых - и вовсе приведут в бешенство). Но, во-первых, Аркадий говорит ровно то, что ему точно известно; а во-вторых, друзей-правдорубов всегда следует слушать с удвоенным вниманием.
- Не секрет, что в Украине тебя принимают с большой симпатией. А на родине - делают одним из героев фильма про "друзей хунты". Можно, конечно, вспомнить библейское "Нет пророка в своем Отечестве", но ... не вызывает ли это чувства горечи? Как работается в такой обстановке?
- Конечно, вызывает. Горечи за то, во что превращается страна и куда она катится. Конечно, мне хотелось бы говорить "Слава России!" и гордиться своей страной, ее достижениями - но во что все это превратили? В России ведь даже патриотизм превратили в какое-то мракобесие! Еще и хотят, чтобы все этому соответствовали!
Сумасшествие в России сейчас действительно огромное, бОльшая часть общества, безусловно, поехала головой. Потому что 15 лет этого зомбирования - здесь ведь роль сыграла не столько киселевщина. Откровенная киселевщина появилась не так уж давно, 2-3 года назад. А здесь роль сыграла дебилизация населения, которая до этого продолжалась 10 лет, все эти сериалы безумные, юмористические шоу - тренд на дебилизацию общества, а не его образование.И в этом смысле вся эта киселевщина легла на подготовленную почву. Но при всем при этом надо понимать, что все-таки не все общество башкой поехало. Не все. Все-таки адекватных людей не так уж мало - во всяком случае, в Москве. И мне это дает надежду на то, что, может быть, все обойдется. А то, что Россию в ближайшие годы ожидают перемены, - это однозначно. Но я надеюсь, что все эти перемены обойдутся хотя бы без большой крови. И, может быть, Россия еще развернется в сторону закона, правопорядка, демократических свобод и уважения к гражданину.
- Объясни, отчего, по-твоему, такое возможно. Даже с учетом нынешнего мрачного фона.
- Потому что, как ни крути, но при свободных выборах в Москве Навальный если бы и не победил, то, по крайней мере, получил бы чуть ли не половину голосов.И вот это дает надежду. Потому что перемены все-таки происходят в столицах.Поэтому происходящее со страной - это, конечно, беда, но я все же стараюсь оставаться оптимистом.
- У нас в Украине многие относятся с недоверием даже к адекватно мыслящим российским политикам. Широко цитируется фраза о том, что всякий российский либерал заканчивается там, где начинается "украинский вопрос". Скажи, эти подозрения обоснованы? Действительно ли этот имперский "бугорок" есть во всех, включая Навального и Ходорковского?
- Нет, ну Ходорковский - это же не икона либеральной мысли в России. Это человек с достаточно сильными имперскими замашками. А про Навального давайте не будем забывать, что он в прошлом - националист, и у него тоже были неслабые имперские замашки. Либеральной иконой была Новодворская.И таких людей - тоже немало.
- Ну, Новодворская - это было нечто особенное, больший друг Украины, чем многие украинцы. Мы о ней искренне скорбим. Но представить себе Новодворскую во главе России и при жизни ее было невозможно. А Ходорковский с Навальным, стало быть, - скрытые имперцы. Так что, нам с нашей украинской колокольни рассчитывать на то, что к власти в России придет человек хотя бы калибра раннего Ельцина (пускай с барскими замашками, но без всего этого мракобесия) - не приходится?
- Да нет, такое возможно. Я же говорю, куда кривая выведет, - сейчас непонятно.Мне, конечно, кажется, что больше шансов на то, что Россия развернется если не в сторону полной задницы, то и не в сторону каких-то либеральных реформ.Тем не менее, шанс остается. Да, когда народ попрет на улицу, понятно, что на сцену полезут всякие кургиняны. Но ведь они тоже маргинализировались, их тоже перестают слушать, этот визг с истерикой народу надоел. Поэтому есть шанс, что придут относительно разумные люди. Я все-таки стараюсь на это надеяться.
- В апреле этого года я делал репортаж из-под занятого сепаратистами здания Донецкой облгосадминистрации. И видел там висевшие ориентировки на Аркадия Бабченко, "ультралиберального ублюдка, западника, русофоба, бандеровца". Одну такую листовку сунули мне в руки, до сих пор лежит где-то дома. Скажи, как все это воспринимает семья?
- Нерадостно, конечно. Ребенку-то мы ничего не говорим, а жена ... Все понимает; ну, судьба такая, знала, за кого выходила, что тут поделаешь (грустно улыбается - Е.К.).?
Я, кстати, все-таки поехал в Донецк, когда все эти листовочки там уже висели: работать-то надо. Но меня в аэропорту СБУ завернула. Я не особо и настаивал: нет так нет. И уехал. После этого я на ту сторону не езжу. Потому что всерьез ли эти люди говорят то, что говорят, или нет - я на себе проверять не собираюсь. С этого момента меня перестало интересовать, что это за люди и чего они хотят.
-Ты для самого себя объяснил, почему стал военным журналистом? И тяжело, и опасно ...
- Так это, собственно, и не был мой выбор. Не я стал военным журналистом, жизнь меня им сделала. Когда я вернулся из армии и посмотрел телевизор, то понял, что тамошняя картина не соответствовала тому, что было. И я написал статью о том, что видел сам, отнес ее в "Московский комсомолец". И Юля Калинина, военный журналист, много тогда ездившая и занимавшаяся Чечней, привела меня в журналистику, взяла к себе в отдел - и вот с тех пор 15 лет я всей этой фигней и занимаюсь (улыбается. - Е.К.). А на самом деле я бы, конечно, хотел писать сценарии для Фили со Степашкой и "Спокойной ночи, малыши!" - Это вообще моя мечта!
- Ну, Филя со Степашкой сейчас тоже милитаризировались, так что все у тебя еще впереди!
- Я надеюсь, что разум все-таки вернется в эту страну. Понимаешь, ведь все, что мы видим по телевизору - на самом деле это же не Россия. Вот, они подняли со дна всю маргинальную мразь, всучили ей флаг в руки - и везде ее раскручивают, пиарят и заставляют саму Россию верить в то, что она - вот такая. А Россия на самом деле - не такая. Путина поддерживает большинство, да, никто с этим не спорит. "Крымнаш" поддерживало подавляющее большинство, с этим тоже никто не спорит. Но при всем при этом последние опросы говорят о том, что идею о вводе российских войск в Украину поддерживает 28% населения.
Вот эти 30%, наверное, и есть реальный показатель этого сошедшего с ума общества. И это много.
- Тем более активных сторонников войны ...
- Нет, активных - совсем мало. Смотри, когда на митинги выделяют деньги, то на Поклонную гору свозят по 100 тысяч этих несчастных гастарбайтеров, дворников. А там, где этого нет, митинги собирают по 500 человек. Митинги за Новороссию собирали по 500, по 2 тысячи человек - тех самых "активных", которые есть. Но сейчас и это уже начинает спадать.
- Знаешь, нам из Украины этот спад как-то не очень-то заметен. Нам кажется, что большинство россиян активно настроено против нас. Как ты, кстати, относишься к этой волне украинского злорадства (будем называть вещи своими именами) в отношении российских катаклизмов: "Получили падение рубля Так вам и надо Скоро еще хуже будет?!".
- Ну, вполне нормальное человеческое чувство. А что Россию любить, что ли, теперь Украине? Что хотели, то и получили. Что, ребят, вы думали, вас любить будут? Нет, не будут. Вы орали, что вас ненавидят? Вот теперь вас начали ненавидеть действительно по-настоящему.
- Что кладет в рюкзак, отправляясь в зону АТО, военный журналист Аркадий Бабченко?
- Бронежилет, каску, несколько разных фотоаппаратов, технику, обязательно теплые вещи. Несколько штук носков и трусов - потому что никогда не знаешь, будет ли там возможность все постирать. Если что - сразу снял, выкинул.Сигарет побольше, спичек. Ну, и все, пожалуй. Большое количество вещей только мешает. Надо быть мобильным - чтобы в один рюкзак все влезло. Но при этом понимать, на сколько времени ты застрянешь, - чтобы хотя бы ночами не замерзать.
- А вопрос связи? Я понимаю, что ты - кошка, которая гуляет сама по себе ...
- Да, мне не с кем связываться.
- Но какие-то редакции тебе дают задания?
- Да, бывает. А что касается связи, то да, ее периодически нет. С нею там действительно проблемы, и если уезжаешь на 2 дня, можно выпасть из поля досягаемости. А что сделаешь? Это один из аспектов работы.
- Опытные ветераны этой войны рассказывают, что мобильником лучше часто и подолгу не пользоваться. В особенности, если ты задействован в оперативной деятельности. Потому что та сторона активно слушает разговоры.
- Есть такое. Ходят разговоры, что можно слушать даже выключенный телефон.Понятное дело, я в этом не спец, но в России эта тема присутствует, и было несколько исследований по этому поводу. И специалисты говорят, что слушать его можно. Поэтому в России вообще пошла такая практика: если люди садятся о чем-то разговаривать, то не то что выключают телефоны, а и вынимают из него аккумулятор. А что до моего телефона, то, не знаю, как сейчас, а то, что в 2012 году он стоял на прослушке, я знаю совершенно точно.
- А откуда ты об этом знаешь?
- А в уголовном деле (по Болотному делу.- Е.К.) были упоминания о каких-то вещах, о которых говорили только по телефону. Ну, вот, например, ты собираешься встретиться с 5 людьми. И вы впятером созваниваетесь, договариваетесь о встрече, никому больше об этом не говорите, приходите в назначенное место выпить пива - а туда - бац! - Приходят оперативники. Ну, тут все понятно ... На грузинской войне тоже были разговоры о том, что можно запеленговать телефоны и, ориентируясь на телефон, нанести удар. Я так понимаю, это тоже возможно. Поэтому есть такая практика: телефон лучше отключать. Я, по крайней мере, всегда так делаю.
- Мне в зоне АТО больше всего запомнилось то дикое чувство, с которым ты под обстрелом "Града" бежишь к укрытию. Все поджилки трясутся, потом в тылу от любого резкого звука голову в плечи вжимаешь. А есть ли у тебя такие воспоминания об этой войне, которые тебя не покидают, возможно, снятся?
- (Долго думает. - Е.К.) Нет, наверное, по этой войне чего-то вот такого конкретного - нет.
- А о других войнах что-то снится?
- А мне кроме войны никогда ничего не снится. Все эти 15 лет мне снится только война. Причем это могут быть какие-то совершенно безумные войны, безумные ситуации, в которых я никогда не был и никогда не участвовал.
А если говорить о самом большом страхе, то лично для меня это - минометный обстрел. Звук падающей мины - ну, это труба. Он дает секунду-две, ты его успеваешь услышать, а среагировать уже не успеваешь ...
Вообще, есть же несколько видов страха. Вот, когда начинается бой, у тебя страх горячечный. Ты наоборот краснеешь, у тебя прилив крови, выплеск адреналина, силы повышаются, и ты реально можешь тысячу чертей порвать. А минометный обстрел погружает тебя в ледяной страх. Кровь отливает, ты весь бледнеешь, ничего не соображаешь, ничего не можешь делать, только падаешь и лежишь, как мешок с говном, молишься, чтобы только в тебя не попало. Вот, минометный обстрел для меня всегда был самым страшным.
- Мне один бывалый офицер говорил:.. "Ты чего так дергаешься Ты на меня смотри Пока я перед тобой спокойно сижу - не боись А вот когда моя жопа перед глазами мелькнет - вот тут надо поторапливаться! " И еще он сказал, что есть люди, которые обладают такой интуицией, реакцией и музыкальным слухом, что знают, куда прыгать.
- А ты потом сам таким человеком становишься. Через 3 недели ты по звуку сможешь определять примерное место падения. А если не научишься, значит, шансов выжить у тебя меньше. Другое дело, что до этого момента еще нужно дожить. А это достигается только опытом, только на себе. Теоретически - никак.2-3 недели находишься на войне - и по звуку можешь определить развитие боя, калибр оружия. Звук автомата Калашникова в городе, поле и в лесу - абсолютно разный. Ты научишься его различать; научишься понимать, сколько стволов и в какую сторону работает. Когда автомат стреляет в бок от тебя - звук один. В твоем направлении - звук другой.
Научишься определять примерное место падения мины и снаряда. Хотя мина тебе все равно не даст времени среагировать. А снаряд, когда летит, шелестит.Если ты этот шелест слышишь - значит, он над тобой пролетел.
- То есть известная нам с детства каноническая фраза про то, что "той единственной пули, которая тебя убьет, ты и не услышишь", - это правда?
- Да, а пуля , которую ты слышишь, пролетела мимо. Да, это, безусловно, правда.Этот навык приходит. У тебя все чувства обостряются. Ты же там не мозгом работаешь. Одним из самых острых чувств становится как раз слух. Это в науку входит. Я, когда под Славянск приехал, тоже дергался. В десяти километрах что-нибудь бухнуло - дергаешься весь. А потом начинаешь понимать расстояния. Ты же там живешь не мозгом, не сознанием, а только подсознанием. Только реакцией, своими инстинктами. Вот у кого эти инстинкты лучше, кто быстрее избавится от этого налета цивилизации и превратится обратно в животное - у того больше шансов выжить.
- Когда на этой войне ты острее всего почувствовал опасность?
- Когда меня потащили расстреливать за шпионаж. Вот тогда я был на 100% уверен, что все, доездился, в этот раз уже не вылезу.
- Напомни, пожалуйста, что тогда случилось.
- Я не хочу говорить об этом в деталях, потому что еще об этом не писал. Речь о ситуации, когда были нарушены договоренности, и за это вломили звездянок и, в общем-то, потащили расстреливать за российский паспорт и фотографирование на позициях украинской армии.
- Сколько длился этот инцидент?
- Всю ночь.
- Это было похоже на ситуацию с журналистом "Новой газеты" Павлом Каныгиным?
- Нет, Каныгина целенаправленно брали как журналиста за выкуп. Там было другое. Надо понимать, что это аспект твоей работы. Люди, с которыми ты работаешь, всегда на нервах. Они теряют своих товарищей, выживают только на негативных чувствах. У них только агрессия и ненависть. И тут приходит какой-то хер с фотоаппаратом, чего-то там щелкает, ходит везде ...
- ... И хочется его вырубить?
- Не вырубить, нет. Первая реакция - неприятие, конечно. Ну, а потом с тобой либо свыкнутся, либо нет. Если свыкнутся, если ты с этими людьми неделю просидишь, то ты вообще будешь лучший друг для них. Они уже все поймут, для чего ты это делаешь. А если допустишь какую-то ошибку (причем ты сам можешь не понять, какую именно), ну, тогда тебе переломают челюсть. И это тоже надо сознавать отчетливо.
- Возвращаясь к ситуации, когда тебя хотели расстрелять, но ты понял, что этого не случится. Какие тогда были ощущения?
- Выстрелили над головой, потом стоим, разговариваем: "Ну чё, обосрался?" - "Да нет". - "А чё так дышишь" "? Ну, *** дь, а тебя расстреливать не пытались" -
Я им говорю: "Дайте, пацаны, сигарету". А они: "Какие тебе, нафиг, сигареты, ты охерел, что ли Ты военнопленный?!" И тут я понимаю, что я не какой-то хер в трусах с мешком на голове, которого потом собирай по полю под минометным обстрелом. Нет, я военнопленный, у меня появился какой-то статус. И все, конечно: пошел уже такой расслабон ... Стало тепло, появились глупые смешки, подхихикивания ... Ты - выжил. Тебя не расстреляли. Приятное ощущение, прямо скажем. Ты понимаешь, что дальше тебя посадят в яму, потом сдадут СБУ-шникам, они тебя куда-нибудь повезут. Дальше - проверка, выяснится, что я белый, хороший, пушистый, и - домой.
- Один из военных медиков целый вечер твердил мне насчет ротации. "Надо брать людей, которых ты сейчас видишь, - говорил он. -. И в санаторий, с семьями Чтобы они ходили с детьми и женами за ручку и вместе ели мороженое И гладили друг друга И говорили, говорили, говорили ....". А теперь я задам вопрос с позиции ничего не понимающего тыловика, лежащего на диване.Ротация действительно так необходима?
- Два месяца - это оптимальный срок ротации. Вот насчет детей этот врач очень правильно сказал ... У израильтян отлично выстроена система психологической реабилитации ветеранов. Увезти куда-нибудь в деревню, на море, где людей поменьше. С семьей, с детьми - и чтобы человек там просто ходил, ни о чем не думал. Лучше всего ему еще дать лопату, чтобы он занимался физическим трудом. Вот это самая лучшая система реабилитации. То, что Украина получит мощнейший донбасский синдром посткомбатантов - это я совершенно точно могу сказать. По аналогии с чеченским, вьетнамским, афганским ...
- Офицер-десантник в зоне АТО сказал мне:.. "Сюда нужно как можно больше психологов Если сейчас этих ребят не сменить, если не лечить их психические травмы, мы получим банды с пониженным барьером страха, которые будут грабить банки и обменники Их просто ничто не будет пугать ".
- То, что Украина стала независимой, это все замечательно и хорошо. Но надо было изучать то, что происходит в России. Вы получите ровно то же самое, что было в России после Чечни. Вот я вам зуб даю: вы получите бандитские бригады, состоящие из ветеранов войны. Совершенно точно. Эти банды будут грабить банки, крышевать, потом начнут взрывать друг друга за рынок "Афганец", как у нас взрывали на Котляковском кладбище Лиходея. Вы получите алкоголизм, местные разборки этих людей. . Мощнейший синдром посткомбатанта
Я твержу 125-й раз: этими людьми должно заниматься го-су-дар-ство. А государство Украина на данный момент для этого ничего не делает! Волонтеры этим могут заниматься, но волонтеры всего не осилят. Это должна быть государственная система. И этим надо было озаботиться еще в апреле. Но до сих пор ничего не сделано. . Большая проблема
Людей надо лечить: синдром посткомбатанта - это реальное заболевание. Если его не лечить, все заканчивается очень плохо: тюрьмой, алкоголизмом, самоубийством или смертью в каких-нибудь разборках. Людям, которые вернутся в большие города, будет легче: здесь есть возможность зацепиться за жизнь, найти работу, создать семью и пр. Найти сублимацию той остроте жизни, которая там была. Там же жизнь острейшая! Каждую секунду у тебя идет выбор между жизнью и смертью. Бонус за хорошо выполненную работу у тебя не 13-я зарплата, а твоя жизнь или несколько спасенных жизней. А потом люди сюда возвращаются - и не понимают этот мир! Это первое.
- А второе?
- Вы уж извините, но Украина от этой войны самоустранилась. Вот, мы с тобой сидим в Киеве - и совершенно не чувствуется, что общаемся в столице воюющей страны, на которую, ко всему прочему, еще и напали (а я считаю именно так).Это совсем не чувствуется! И эти люди оттуда вернутся и спросят: "*** дь, ребята, а что вы здесь делали Сидели по кафешкам, кушали тирамису?"
- Я помню твой пост про украинцев: дескать, был такой добродушный народ с лубка: парубки на конях , дівчата йдуть по воду, верби, вареники ... А потом война их изменила, вынужденно озлобила.
Немного странно, что я, украинец, спрашиваю об этом тебя, москаля. Но все же: какой, по-твоему, процент украинцев относится к этому конфликту как к своей войне? И сколько из них равнодушны к происходящему, только бы их самих не задело?
- Нет, ну волонтерское движение, конечно, мощнейшее. Я такого ни разу еще не видел.
- Ну, это люди Майдана.
- Да. И подъем единения и осознания себя единой нацией в обществе, конечно, - тоже мощнейший. Ну, сейчас он на спад пошел, это чувствуется. Но был мощнейший.
Хотя при всем при этом я, конечно, думал, что добровольцев будет больше. Я помню одно из самых странных моих ощущений от Киева: когда батальон "Айдар" набирал добровольцев. Они стояли рядом с Майданом, и когда в день записалось 30 человек. - Я понял, что все не совсем так идеалистично и романтично, как, может быть, представлялось вначале
: Не скажу по процентам, но пошел откат. Все-таки начиная с Майдана прошел уже год, люди реально устают. И личные проблемы, конечно, выходят на первый план.
- И что со всем этим делать?
- Армию надо делать. Добровольческие батальоны, волонтеры - это все хорошо, но надо строить сильную армию. Все равно такие вещи может решать только государство. И армию должно содержать государство, а не волонтеры. А если все это затянется еще на 3 года ?! Ну, не будут волонтеры каждую зиму возить туда носки!
И армию нужно делать сильную. Потому что сильная армия - это как минимум сдерживающий фактор. Если бы Украина изначально обладала сильной армией, у вас бы Иловайска не было. Потому что 25 раз подумаешь о допустимом уровне потерь. Условно говоря, можно отвоевать Мариуполь и коридор в Крым с тысячей потерь. А если ты понимаешь, что это будет 15 тысяч потерь, то это уже совсем другие риски и совсем другие расклады.
Сейчас, насколько я понимаю, движение в этом направлении идет, но, на мой взгляд, оно опять-таки недостаточно.
- Задам вопрос, которого все равно не избежать, поскольку ответ на него интересует жителей обеих наших стран. Речь, конечно, о прогнозе на будущее.Что будет на Донбассе весной? Останутся ли там российские войска, или Путин все же выведет их домой?
- Я думаю, советники и кураторы там будут, безусловно. Спецслужбы там будут, безусловно. Но вот именно войска ... опять же, я не знаю, в каком мире этот человек живет, чем он руководствуется. Его следующий шаг теперь я совершенно не берусь прогнозировать.
- А что, было время, когда ты мог его прогнозировать?
- Было время, когда он был предсказуем, как дважды два.
- Когда именно?
- Да еще год назад ... Но мне кажется ( и это мое субъективное мнение, то, что называется "чуйкой"), что российской армии там больше не будет. Конечно, этот коридор будет оставлен открытым, и техника туда еще будет поставляться какое-то время. И добровольческим отрядам путь туда будет открыт. Но вот российской армии как армии, мне кажется, там уже не будет. Все это будет пущено на самотек, а когда в России начнутся уже "совсем-совсем проблемы" (а они начнутся в ближайшее время), то Россия на Донбасс совсем махнет рукой.
- А может, все будет наоборот? Все у вас будет так плохо, что Путину позарез понадобится маленькая победоносная война?
- Может быть, и маленькая победоносная война. Для отвлечения общества от внутренних проблем нет ничего лучше, чем маленькая победоносная война.
- В общем, совершенно ясно то, что ничего не ясно.
- Совершенно ясно одно:. ближайший фейерверк там будет на Новый год
? - Почему
- Потому что вооруженному русскому мужику на Новый год чтобы не выпить и не пострелять - такого не бывает. И это я однозначно знаю, как человек, служивший в армии.
Я думаю, что ситуация с этой более-менее установившейся линией фронта сохранится и в дальнейшем. Обострения, конечно, еще будут, активизация - будет, столкновения еще будут; может, будут оставлены какие-то плацдармы. Но в целом ситуация пока будет вот такая. А потом, в конце концов, Украина все-таки восстановит контроль над этой территорией. Потому что никакой государственности там построено не будет, никакого даже Приднестровья там не будет. Там будет то, что есть сейчас. То есть абсолютное безвластие.Территория будет контролироваться разрозненными вооруженными группами, которые еще и между собой будут собачиться. И это, безусловно, будет приносить проблемы украинской стороне: обстрелы, похищения, и пр. Долго это терпеть невозможно, поэтому Украина, безусловно, будет решать эту проблему.И, к сожалению, никаких предпосылок к другому варианту решения этой проблемы, кроме как силового, я не вижу. Политически эта ситуация не решается.
- Наслушался я от тебя о твоей семье, рискованной работе, о современной России - и сам собой возник вопрос: а ты не думал о том, чтобы уехать с семьей куда-нибудь за рубеж? Думаю, ты без особого труда мог бы получить вид на жительство в какой-нибудь тихой европейской стране ...
- Да, могу.
- Почему тогда не уезжаете?
- У меня каждый день с этого начинается. Просыпаюсь, смотрю новости и думаю: "Да на *** я не уехал ?!". И каждый день меня эта мысль гложет: а пошло оно к черту, валить из этой страны! И был момент, когда я реально-реально сожалел, что не уехал. Думал: вот когда два года ребенку было, надо было ее вывозить, чтобы она росла уже там совсем нормальной. Но я хочу, чтобы у меня дочь выросла русской. Хочу, чтобы она была носителем этой культуры.
- Ну, растили же своих детей русские эмигранты за рубежом ...
- Я хочу, чтобы у нее запахи детства были запахами Москвы. Чтобы у нее биоритмы сформировались в этих биоритмах. Чтобы соотношение пасмурных и солнечных дней было у нее таким, каким оно есть в Москве. . Хочу, чтобы она была носителем места, в котором она родилась
- А ты допускаешь, что она вырастет - и спросит: ".? Папа, почему мы тогда не уехали"
- Я не то, что допускаю; я хочу, чтобы она доросла в России до 18 лет, а дальше - учиться. Сорбонна, Оксфорд, чего угодно. Существует вагон бесплатных программ, и если мозги есть, можно учиться где угодно. Чтобы она ехала уже туда, в мир, а там уже делала свой выбор сама.И я думал, что просто у меня есть время до ее 18-летия. И потом в какой-то момент я понял, что нет. Вот этих 10-12 лет у меня уже нет. И я очень жалел, что не вывез ее маленькой, чтобы она вообще всего этого не знала. Сейчас у меня отношение к этому как-то устаканилось, подравнялось. И я отношусь к этому так: до последнего момента, когда можно будет держать семью в России, мы будем оставаться в России. А вот как поймем, что через 2 часа "ахтунг!" - Тогда уезжаем.
- Ну, хорошо. Тогда пока не уехал, пожелай что-нибудь Украине к Новому году.
На Донбассе произошло чудесное превращение оккупантов в миротворцев... |
mitr k — 14.12.22 | 19:39
гг..это все равно,что Ковпак совместно с гестапо патрулирует леса под Ковелем... Ответить
http://nr2.com.ua/blogs/RIA_new_region_ukraine/Na-...antov-v-mirotvorcev-87137.html
© HP2
+++

+++
|
На Донбассе произошло чудесное превращение оккупантов в миротворцев... |
Сколько волка ни корми - он в лес смотрит
+++
На Донбассе произошло чудесное превращение оккупантов в миротворцев
22 ДЕКАБРЯ 2014, 16:59 4126 2
У руководства Украины должны же быть мозги какие-то
ПО ТЕМЕ «ДНР»? Все закончится бесславно Киев, Декабрь 22 (Новый Регион, Константин Зельфанов) –
«К сожалению, информация о том, что с 28 декабря российские военнослужащие примут участие в патрулировании «по всей территории «ДНР» и «ЛНР», подтвердилась: она размещена на сайте ОБСЕ. С украинской стороны это соглашение подписал генерал-майор Размазнин, с российской – генерал-майор Вязников, – пишет в своем блоге на LiveJournal Андрей Мальгин. –
С договоренностью согласились представители как «ДНР» и «ЛНР», так и ОБСЕ. Если это действительно произойдет, это будет второй по значению победой Путина в этом году – после удачной аннексии Крыма.
Везде, где появляются российские «миротворцы», конфликты не разрешаются, а замораживаются, причем неизменно в интересах Российской Федерации.
Такое положение мы имеем в Осетии и Абхазии, плотно насыщенных российским военным контингентом. То же самое видим на территории Молдовы.
Несмотря на энергичные возражения руководства страны, российские «миротворцы» не собираются покидать территорию Приднестровья. Впились, как клещи. Как иначе это назвать, если не оккупацией?
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Русский генерал Ленцов поехал в Донецкий аэропорт на переговоры с «киборгами» ПО ТЕМЕ Киборг «Тополь» объяснил огромные потери спецназа РФ в аэропорту Донецка Подход к разрешению конфликта может быть только один: представители российских вооруженных сил должны покинуть территорию Украины, вплоть до последнего офицера и последнего солдата. Если нужны миротворцы – возьмите их в других государствах. Если нужно привлечь к переговорам российских военных: добро пожаловать в Минск. Ну, или встречайтесь на границе, с российской стороны, разумеется. Как-то замылился вопрос: а что вообще там делают российские генералы из Генштаба? Почему они совершают инспекционные поездки вдоль линии фронта (явно не в интересах украинской стороны), почему дают указания «ополченцам» (и, наверное, не только указания)?
ОБСЕ, конечно, организация гнилая, но у руководства Украины должны же быть мозги какие-то. Легитимизируя присутствие пусть даже 500 военнослужащих, вы тут же получите их 5000. Или 50000. И никакое ОБСЕ их численность не проконтролирует, да и не собирается.
Любой погибший в бою российский десантник тут же превратится в вероломно убитого «миротворца».
Ну и так далее, дальнейшее представить нетрудно.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Боевики снова нахимичили с российским «гумконвоем»
Александр Невзоров: путинские патриоты – это орки
Окружение Януковича возвращается в Украину с надеждой на реванш
Андрей Мальгин Источник: LiveJournal
ТЭГИ: Украина, Россия, ЛНР, ОБСЕ, ДНР, Донбасс, Приднестровье, военнослужащие, Минск, аэропорт, миротворцы, переговоры, русский, генерал-майор, Донецкий аэропорт, генерал, соглашение, информация, Александр Ленцов, десантник
http://nr2.com.ua/blogs/RIA_new_region_ukraine/Na-Donbasse-proizoshlo-chudesnoe-prevrashchenie-okkupantov-v-mirotvorcev-87137.html
© HP2
+++
|
Велика Скуфія переможе - або чи потрібна українцям держава |
|
Велика Скуфія переможе - або чи потрібна українцям держава |
http://ar25.org/node/23452
+++
ПРОДОЛЖЕНИЕ ПО АДРЕСУ - http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich/post347662630/
+++
...))) Згідно зі звичаями сокупії, відкрито державою керували князі, але їх завжди спрямовували брахмани. За словами римського філософа та історика Діона Хризостома (40–120 рр.), галльські царі «були лише виконавцями волі друвідів» (Пиготт Стюарт. Друиды. Поэты, ученые, прорицатели / Пер. с англ. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2005. — С. 116).
Те ж саме свідчили іноземні мандрівники про організацію влади у слов’ян. Так, арабський географ та історик IX ст. Ібн-Русте у «Книзі дорогоцінних скарбів» писав: «Є у них знахарі, із яких деякі наказують царям, як ніби вони їхні володарі. А уже коли знахар віддає наказ, то не виконати його не можна ніяким чином». Арабський автор IX ст. Гардізі свідчив: «Є у них [русів] знахарі, влада яких поширюється і на їхніх царів». Автор «Слов’янської хроніки» Гельмольд вже у 12 ст. писав, що «Цар у руян порівняно із жерцем має дещо скромніше значення».
«Часто волхвів обирали вождями племен, нерідко вони ставали на чолі держави.Тому немає нічого дивного у тому, що Аль-Бекрі писав про українського короля, який мав титул Мага (чарівника). Очевидно це був хтось із брахманів-волхвів» (Олександр Ковалевський. Українські держави в докиївський період: Артанія, Куявія, Славія).
Залишки брахманської сокупії збереглися аж до 19 ст. у формі «Копного, або купного права», від слова «купа» – зібрання, скупчення (Н. Иванишевъ. О древнихъ сельскихъ общинахъ въ Югозападной Россіи / Изданіе Кіевской Археографической Коммиссіи. — К.: В тип. Федорова и Мин., 1863. — С. 3-34).
Якщо бути точним, то «держава» – це така форма організації нації, при якій домінуює варна кшатріїв. Відповідно, головним інструментом керування в такій системі є примус, адже суспільна функція кшатріїв – творче застосування насильства. Якщо при сокупії народ добровільно обдаровував своїх богів і підтримував громадські справи, то в державі все по-іншому: тут примусові податки, примусова служба в армії, примусове виконання законів тощо.
Етимологічно слово «держава» походить від кореня *дер, від якого походять слова «дерти» (бити), «драка» (бійка), «дракар» (бойовий човен), «дракон» (потік сили). Тож поширене уявлення про те, що «держава – це апарат гноблення і насильства пануючого класу», насправді не далеке від істини.
Проблема в тому, що держава представляється як єдино можлива форма самоорганізації нації, адже крім слова «держава» іншого слова просто не існує. Тепер же ми знаємо, що держава – це тільки одна з форм суспільної самоорганізації, причому це форма не повноцінна, оскільки в ній зрізана брахманська верхівка. Натомість повноцінною формою організації нації є сокупія–скуфія–скіфія–копа.
Форма «держави» є нестійкою: при ній зупиняється розвиток, а життя суспільства все більше нагадує казарму, адже нічого кращого кшатрії просто не знають. Залишена без підтримки брахманства, варна кшатріїв припускається дедалі більше помилок, що викликає суспільне незадоволення і протест.
Судячи з історичних джерел, перша спроба замінити сокупію на державу була здійснення великим князем Володимиром Святославовичем, який усунув від управління варну брахманів, здійснивши військовий переворот (сучасними словами – установив хунту). Оскільки професійне військо (кшатрії) називалося іменем «русь», то вся держава почала називатися Руссю. На основі відомостей з «Повісті врем’яних літ» та інших джерел дослідники відносять здійснення революцій кшатріїв на 980 рік. Її зовнішнім проявом стало усунення з пантеону богів Велеса – бога варни брахманів, натомість чільне місце зайняв Перун – бог варни кшатріїв.
Негативні наслідки «хунти» виявилися дуже швидко, тож уже в 987 році (а не 988) Володимир повертає до влади брахманство, разом з ним хрестить Русь в аріянство, а для компенсації «моральних збитків» установлює для варни брахманів щедрі виплати в розмірі десятини від доходів державної скарбниці (див.: Скуфія брахманів і Русь кшатріїв). Проте самоназва Русь залишилася, а народ цієї держави почав називатися «русами» або «русинами», тобто «воїнами» (слово «русичі» – це вже пізніша вигадка). Подібним чином з виникненням Козацької держави слово «козаки» (воїни, кшатрії) перетворилося на етнонім (кубанські українці донині називають себе козаками).
Потужний удар по українському брахманству було здійснено Ярославом Мудрим, який фізично ліквідував Володимира Великого та його династію, а в 1039 році спробувавпоставити місцеву аріянську церкву під контроль Візантії. Тоді брахманству вдалося вистояти, але не на довго: після руйнівних походів хана Батия в 1241–1242 роках варна брахманів зазнала розгрому й більше не змогла відновитися. Тож коли за Богдана Хмельницького та Івана Виговського відбулося відновлення державності, то це вже була саме кшатрійська «держава», а не брахманська «сокупія». Всі наступні поразки українського національно-визвольного руху, в тому числі за Другого Гетьманату Павла Скоропадського та ОУН Євгена Коновальця, були спричинені саме слабкістю українського брахманства.
Третій тип національної самоорганізації – це т. зв. ліберальна демократія, при якій домінують цінності варни господарників. Оскільки їм найбільше підходить ринок, то вони й намагаються організувати націю у вигляді ринку, де все купляється і все продається.
Проте така форма організації принципово нежиттєспроможна, оскільки системна функція варни господарів спрямована на досягнення особистого збагачення, а не загальнонаціональних інтересів. За такого устрою продається і купується все – від державних посад до судових рішень, що веде до швидкого загнивання і розпаду.
Проте тут є один плюс: у період хаосу і реальної загрози втрати незалежності народ гарячково шукає виходу. Врешті-решт його погляди звертаються в минуле – до Золотої доби і брахманської сокупії.
Відповідь однозначна: негайно формувати українську варну брахманів. Організоване брахманство створить «зерно» – цивілізаційний стартап нового циклу – і відновить варнову структуру Великої Сокупії.
На завершення зазначимо, що національна безпека визначається не розміром армії та кількістю зброї, а простором подій, в якому перебуває нація. Для того, щоб нація могла утриматися у просторі позитивних подій, потрібна Сокупія-Скуфія з потужною варною брахманів – організацією святих мудреців, які самі рухаються вгору і підтягують за собою весь народ.
Велика Скуфія переможе!
Завантажуйте статтю у форматах DOCX і PDF
Самоорганізація варни брахманів і Великий Перехід
у радіопрограмі «Від пращурів до нащадків» 26 жовтня 2013 року.
+++
|
Велика Скуфія переможе - або чи потрібна українцям держава |
У масовій свідомості держава представляється як єдино можлива форма самоорганізації нації, адже, крім слова «держава», іншого відповідника просто не існує. Насправді держава – це тільки одна з форм суспільної самоорганізації, до того ж, м’яко кажучи, неповноцінна...
Як відомо, людина (що означає «гравець») – істота соціальна, тож може розвиватися тільки в соціумі, тобто в доволі чисельній спільноті. Природними людськими соціумами (популяціями) є етноси. З погляду еволюції, саме етноси (популяції, етносоціальні організми) є еволюційними одиницями.
У будь-якій грі перемагає той, хто перевершує суперника у творчості. Так само етносу для успішної змагальності в еволюційній грі треба весь час творити інновації, поширювати їх і захищати. У такий спосіб відбувається постійна модернізація етносу, його якісне і кількісне зростання. Що динамічніший і чисельніший етнос, то більші його шанси в еволюційних перегонах.
Для виконання згаданих трьох системних функцій – творення, тиражування і захисту – етнос формує три спеціалізовані підсистеми. Їх прийнято позначати санскритським терміном «варна» (якість, барва) або латинським «каста» (чиста, однорідна). Тобто етнос як еволюційна одиниця структурується на три функціональні підсистеми. Зверніть увагу: не члени етносу об’єднуються у варни, а етнос як еволюційна одиниця структурується на варни, до яких притягуються люди з відповідними якостями. Якщо нема етносу, то нема й варн.
На санскриті, що походить від прадавньої української мови, згадані три варни називаються: «брахмана» (від Брахма – «бог неба і землі» – це титул Творця Всесвіту), «ксатрія» (від кореня *кес – меч, звідси «кіш» – військова одиниця), «вайсія» (від кореня *віс – діловитість, бізнес). Ці терміни збереглися в українській мові у словах «врахман, рахман» («святий мудрець»), «козак» (мечник, воїн), «весь» – село, господарство (лат. vici – селянське господарство, староангл. bisig – активність, діловитість, бізнес).
Отже, є три варни – три організовані підсистеми етносу: «брахманство», «кшатрійство», «господарство». Люди, які входять до цих організацій, отримують назви «брахмани», «кшатрії», «господарі». Ми тут свідомо не використовуємо сучасні слова «священики», «козаки» і «бізнесмени», оскільки вони вже несуть інший контекст, не пов’язаний з ідеєю трьох варн. Натомість «брахмани» – це члени організації (підсистеми) «брахманство», «кшатрії» – члени організації «кшатрійство», «господарі» – члени організації «господарство».
Наприклад, якщо людина не входить до етнічної організації брахманів, то не може називатися брахманом. Вона може називатися вченим, мудрецем, людиною брахманського спрямування, духовним лідером, навіть святим, але аж ніяк не брахманом. Те ж саме стосується інших варн, – і це треба чітко усвідомити.
Прийняття до варнової організації вважається надзвичайно важливою подією, співмірною з народженням людини, адже тепер вона стає повноцінним членом етнічного організму: долучається до знань, кодексу честі й організаційних можливостей своєї варни. Тому члени кожної з трьох варн вважаються «двічі народженими».
Член етносу, який не належить до жодної варнової організації, перебуває у неструктурованому соціальному середовищі. Статус такої людини на санскриті позначається словом «судра» («шудра»), що означає «найманий працівник, несамостійний виконавець, слуга». Це також українське слово: в народі донині поширені прізвища Шудра, Шудря, Шудрик, Шудрак, Шудрин. Позаяк шудри не належать до жодної варни, то вони не є «двічі народженими».
Отже, для забезпечення конкурентоспроможності в еволюційній грі, етносоціальний організм як колективна істота вищого рівня створює три чітко організовані підсистеми: брахмани спеціалізуються на творенні інновацій (започаткувань, стартапів), господарі – на тиражуванні створених брахманами інновацій, кшатрії – на захисті створених брахманами і розтиражованих господарями інновацій.
З одного боку, це суттєво відмінні функції:
–для інновацій потрібні натхнення і свобода творчості;
–для захисту потрібна залізна дисципліна і творче застосування примусу;
–для тиражування потрібні спокій, точність і потужна мотивація.
Очевидно, що для виконання таких радикально відмінних функцій потрібні люди з радикально відмінними якостями.
З другого боку, кожній з трьох варн необхідно робити те ж саме з інформацією (знаннями, відами):
1) отримувати якісну, надійну інформацію, необхідну для діяльності (таку інформацію можна отримати тільки з надсистеми);
2) засвоювати і практично застосовувати цю інформацію (самовдосконалюватися, досягати майстерності у своїй справі);
3) сприяти якісному і кількісному зростанню варнової організації (тобто поширювати засвоєну інформацію), підтримувати авторитет варни та її добру славу.
Таким чином, маємо однотипну структуру з трьома інформаційними функціями, які кожна варна наповнює своїм специфічним змістом.
Брахмани отримують якісну інформацію від Святого Духа – «духа істини, скарбниці добра і подателя життя», як говориться у відомій молитві. Тому Святий Дух є богом-егрегором брахманів, це їх надсистема. З самого початку його називали архаїчним іменем «Ілля» («ель» – дух), пізніше – «Велес», а після аріянської релігійної реформи Володимира Великого його називають Святим Духом. Це інформація і енергія, які йдуть від Творця Всесвіту (Брахми), ретранслюються святими сутностями світу духів, на Землі сприймаються святими людьми і доносяться до всього соціуму.
Саме Святий Дух дає людям вищі метафізичні знання, на фундаменті яких можна розгортати енергійну творчість – згідно з правилами Творця і законами Всесвіту. Незважаючи на зміну своїх імен, бог-егрегор брахманства був і є носієм вищої мудрості, любові, творчості та святості, покровителем мистецтв, цілительства, інновацій, а також матеріального багатства, створеного на цій основі.
Для отримання вищих знань і резонансу з ними треба самому перебувати у стані святості, тому «святість» – це професійна якість брахмана. Індикаторами святості є гармонійні внутрішні (здоров’я, гармонія, ясне мислення) і зовнішні події.
Для посилення інноваційного потенціалу етносу необхідне якісне і кількісне зростання варни брахманів, тому її члени дбають про залучення до варни здібних людей і набуття ними брахманської кваліфікації, піднесення авторитету варни та посилення її впливу на суспільство. Для цього брахмани діють методами переконання, де головним аргументом є власний позитивний приклад.
Таким чином, для належності до варни брахманів потрібне виконання трьох обов’язкових умов:
1) долучення до метафізичних знань;
2) перебування у стані святості або близько до нього;
3) підтримка варни роботою, грошима, зв’язками та іншими ресурсами.
Еволюційна гра передбачає змагальність етносів, проте це має бути правильна змагальність. Її сенс полягає в тому, щоб досягати переваги посиленням себе, а не послабленням суперника. Якщо окремі люди або інші етнічні організації порушують правила чесної змагальності, то брахмани намагаються переконати їх діяти правильно. Коли ж м’яка дипломатія брахманів не дає результату, тоді за справу беруться кшатрії, які рішуче і жорстко приводять правопорушників до тями. Якщо ж усе йде за правилами, то кшатріїв ніхто не бачить і не чує: вони тренуються, оволодівають новою технікою, займаються самовдосконаленням і готуються до нових перемог.
Унікальність функції кшатріїв полягає у творчому застосуванні примусу щодо тих, хто не розуміє доброго слова. Їхній бог-егрегор є носієм грізної, грубої, страшної, вибухової, руйнівної енергетики. Деяке пом’якшення відбулося після перейменування грізного Перуна на більш витонченого архістратега Михайла, проте це жодним чином не скасовує функцію творчого руйнування варни кшатріїв.
Надсистемою для кшатріїв є варна брахманів. Саме брахмани дають кшатріям надійні знання, місію, стратегію, зброю, амуніцію, утримання і все інше, необхідне для виконання своєї функції.
Спільним для брахманів і кшатріїв є те, що вони діють в інтересах всієї нації. Але не так через відчуття обов’язку, як через високий рівень усвідомлення, що запорукою їх персонального щастя є щастя всієї нації.
Друга подібність полягає в тому, що кшатріям притаманна здатність до нестандартних дій, адже на полі бою перемагає той, хто перевершує противника у творчості.
Відмінність між цими варнами в тому, що, по-перше, головним інструментом кшатріїв є творче застосування примусу, натомість брахмани схильні діяти виключно методами переконання. По-друге, брахмани діють в інтересах Всесвіту, натомість кшатрії схильні мислити більш локально. Висока ефективність кшатріїв досягається тільки тоді, коли вони діють під керівництвом брахманів.
Ефективність варни господарів основана на тому, що вони отримують від брахманів інновації і застосовують їх для власної вигоди і вигоди всієї нації. Це досягається тим, що господарі діляться прибутками з брахманами, які їх концентрують і розподіляють в інтересах всієї системи. Наприклад, якщо брахмани сконструювали новий технічний пристрій, то господарі його масово відтворюють і вигідно продають, відраховуючи брахманам належну їм частку прибутків.
Богом-егрегором господарів є Дажбог, якого спочатку називали первинним іменем «Ни-кола» (кінець річного кола, коли одержували щедрий урожай – плід річної праці). Після реформи Володимира Великого богу-егрегору господарів повернули його первинне ім’я, назвавши його Святим Николою.
Святий Дажбог Никола має багато спільного зі Святим Духом Велесом: обидва мають відразу до насильства, люблять мир і займаються облаштуванням комфортного життя.
Різниця в тому, що брахмани творять стартапи («зерно»), а господарі його помножують. Тому головне для брахманів – це знання загальних принципів і творення нових зразків, а головне для господарів – вміння засвоювати норми (правила, стандарти, технології, зразки) та їх помножувати. Бог-егрегор господарів Святий Никола є найбільш прогнозованим і зрозумілим («нормальним») порівняно з вигадливим Святим Духом і вибуховим Архістратегом Михайлом
Варна брахманів є надсистемою для варни господарів, їхнім керуючим органом, джерелом знань і натхнення. Натомість варна кшатріїв не є такою надсистемою, адже руйнівна енергетика воїнів не може бути джерелом добробуту господарів.
Якщо варни брахманів і кшатріїв працюють на націю в цілому, то господарі працюють на власний добробут, а їхній внесок у загальне благо виражається головним чином у платі за використання брахманських інновацій. Звісно, що господарі можуть займатися суспільним благодійництвом, проте це право доступне для будь-кого, тим більше, що дарування – це, при правильному застосуванні, не що інше як механізм самозбагачення (див.: Коли радіє Всесвіт).
Діяльність варни господарів – це бізнес, торгівля, підприємництво та будь-яка інша економічна діяльність самостійних людей – панів-господарів. «Добрий вечір тобі, пане-господарю...» – це про них.
Зауважимо, що визначальною ознакою варни господарів є не економічна діяльність (нею можуть займатися й брахмани), а рівень свідомості: господарі орієнтовані на власний добробут, тож їх найбільше цікавить матеріальне збагачення. Як людей практичних і прагматичних, їх більше цікавить «синиця у жмені», а не брахманський «журавель у небі» чи сповнене ризику і саможертовності життя кшатріїв.
Традиційно шудрами називали людей, які могли себе реалізувати тільки як наймані працівники, несамостійні виконавці, слуги. Якщо ж поглянути на це питання глибше, то шудри – це члени етнічної громади, які не належать до жодної з трьох варн, тобто не виконують трьох обов’язкових умов належності до варни: 1) підпорядкування надсистемі, 2) постійне підвищення майстерності, 3) підтримка варни роботою, грошима, добрим прикладом (включення у варновий егрегор).
З другого боку, шудри є спеціалістами у своїй професії, тому вони долучаються до діяльності брахманських, кшатрійських або господарських структур, тож при бажанні і досягненні потрібної кваліфікації можуть влитися до відповідної варни. Тому шудри виступають в ролі кадрового резерву для наповнення варн. На це вказує і саме слово «судра», яке етимологічно близьке слову «субстрат», що значить основа, підґрунтя (від лат. sub — «під» і stratum — «шар», тобто «нижній шар»). Шудри – це вільні люди, проте вони не є варною, адже не спроможні до самоорганізації і не мають свого бога-егрегора. Їхня самореалізація здійснюється через виконання професійної діяльності під керування представників однієї з трьох варн. Шудри можуть бути службовцями, робітниками фізичної чи розумової праці, допоміжним персоналом у брахманських, кшатрійських чи господарських структурах.
Входження до варни або вихід з неї є справою суто добровільною. Людина перебуває у тій соціальній групі, де їй найцікавіше і найкомфортніше. В міру зростання особистого розвитку і в пошуках своєї природовідповідної діяльності людина протягом життя може змінювати варни.
Очевидно, що кожна молода людина спочатку належить до середовища шудр. При правильній професійній орієнтації вона відразу ж знаходить свою варну і вливається до неї на все життя. Якщо ж з вибором діяльності не все однозначно, то людина може спробувати себе в різних варнах і знайти ту, яка найближча до її духовної природи в поточному фізичному втіленні (сеансі реінкарнації). «Вищий пілотаж» і найвища свобода самоздійснення досягається у варні брахманів, тож до цієї варни можуть долучатися найрозвиненіші кшатрії, господарі та шудри.
Належність до варни в жодному разі не є спадковою, хоча зрозуміло, що варнова належність батьків значною мірою впливає на життєвий шлях дітей. Незалежно від варни батьків, всі діти спочатку є шудрами. При досягненні ними певного рівня зрілості та кваліфікації їх можуть прийняти до певної варни з набуттям відповідних прав та обов’язків (див. вище: Три умови належності до варни).
Кожна людина вільна у виборі собі супутника життя з будь-якої варни, тобто між варнами нема формальних бар’єрів. Проте зрозуміло, що найгармонійніша взаємодія виникає між людьми одного спрямування, адже «найбільше щастя – це спілкування з рівними тобі», або «щастя – це коли тебе розуміють». Тому варнове суспільство заохочує створення сімей між чоловіками і жінками, які належать до тієї самої соціальної підсистеми. Створення варново однорідних сімей сприяє формуванню династій, перевагою яких є концентрація професійних знань і життєвого досвіду.
Кожна варна тяжіє до творення такої форми організації, яка дозволяє їй найлегше і найефективніше виконувати свою системну функцію.
Варна брахманів спрямована на творення інновацій, тому створює середовище сприятливе для вільного польоту фантазії, легкого доступу до знань, дружньої змагальності та імпровізації. Зовнішня свобода і відсутність жорстких рамок компенсується високою свідомістю і сталевою внутрішньою самодисципліною, тому в кінцевому підсумку брахманські організації є найбільш гармонійними, впорядкованими і дисциплінованими.
Для кращого розуміння брахманської системи корисно ознайомитися з устроєм стартап-інкубаторів, самих стартапів (інноваційних компаній), бізнес-інкубаторів, технопарків, «кремнієвих долин». Умовно кажучи, формою самоорганізації брахманів є екополіс, точніше – мережа інноваційних екополісів.
Варна кшатріїв спрямована на діяльність в екстремальних ситуаціях, швидку дію і високу концентрацію зусиль, тому тяжіє до формування жорстких, добре керованих, динамічних, авторитарних структур з дуже високим рівнем персональної відповідальності і виконавської дисципліни, адже зазвичай йдеться про життя і смерть. Найкращою формою для діяльності кшатріїв є військо (армія).
Варна господарів працює в найбільш регулярних умовах. Ідеальною організацією для її існування є ринок, де всі спокійно і чесно працюють за узгодженими правилами. Гроші люблять тишу, бізнес любить стабільність.
Суспільний устрій, за якого відбувається гармонійна взаємодія всіх трьох варн, називається трипільським словом «сокупія», тобто «скупчення», «зібрання», «об’єднання», «союз». Завдяки Геродоту (5 ст. до н. е.) слово «сокупія» почали вимовляти як «скуфія», а назву суспільного устрою перетворили на власну назву, тож Скуфія стало синонімом України. У новогрецькій мові (після 15 ст.) букву «У» (упсилон) почали прочитувати як І (іпсилон), тож «Скуфія» перетворилася на «Скіфію».
Особливістю цього суспільного устрою є повне домінування варни брахманів, завдяки чому в суспільстві панують мир, гармонія, мудрість, творчість, свобода. Головний інструмент управління суспільством – переконання, просвіта, релігія, позитивний приклад брахманства.
Сокупія – це устрій Золотої доби. Судячи з мирного життя та інтенсивної творчості трипільців, у них була сокупія як етномережа самодостатніх агроміст – тодішніх екополісів. Більшість населення, скоріше всього, належало до варни брахманів (подібна ситуація історично зафіксована в давній Ірландії, де були періоди, коли до організації друїдів входило понад половини населення).
У цей час також процвітала варна кшатріїв, адже трипільці володіли найпередовішою зброєю і були найбільш мілітаризованою спільнотою на земній кулі (див.: Чому трипільці були озброєні до зубів).
Так само вельми розвиненою була варна господарів, про що свідчать вражаючі масштаби тиражування трипільцями побутової і ритуальної кераміки, знарядь праці, предметів побуту, стандартних дво- і триповерхових будинків, типових колоподібних міст тощо.
За сокупії варна брахманів проникає у всі пори життя національного організму, зокрема, разом з кшатріями брахмани планують і реалізують військові кампанії, а разом з господарями творять ринкову економіку. Ілюстрацією до всепроникаючої дії брахманства є книга «Артхашастра» («Наука політики»), що її написав брахман Каутілья у 4 ст. до н. е. У ній описується все, що потрібно для керування державою: тут і система добору кадрів, і зовнішня політика, і підготовка шпигунів, і ведення війни, і податкова система, і сільське господарство, і все-все-все.
Сокупія–Скуфія проіснувала принаймні до початку 10 ст. «В літо 6415 (907) пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві. І взяв він багато варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверів, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців... Всі ці звуться “Великая Скуфь”».
Великого князя Олега називали Віщим, що вказує на його брахманську належність: «У народній уяві Олег не просто князь, герой, а й кудесник, чародій. Цікаво, що існує багато згадок про язичницьких волхвів, але фактично ніколи не говориться про головного волхва. У багатьох народів детально описуються функції, які мав виконувати головний маг чи волхв племені. Можливо, на Русі головним волхвом був сам великий князь?.. Та й у Києві Олег місцем для своєї князівської резиденції обрав Лису Гору... Крім того, він володів талантом віщування, пророчим даром, був відуном. Олег постає як кудесник і через звуковий збіг Вольга-волхв, а ім’я Олег у скандинавських мовах перекладається як “віщий”, “святий”» (Оксана Сліпушко. Князь Олег — сплав легенди i бувальщини).
Подібним чином Велика княгиня Ольга, судячи з її діянь і величезного авторитету,безумовно належала до варни брахманів. ПРОДОЛЖЕНИЕ - http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich/post347662630/
|