НОТАТКИ ЩОДО ДАВНЬОЇ СВАСТИКИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Історія нашого дослідження почалася з детективного сюжету. Співавтор цієї статті, розбираючи науковий архів Віктора Петровича Петрова (1894-1969), що зберігався його дружиною Софією Федорівною Зеровою, виявив вирізку статей з журналу "Germanen-Erbe" ("Германська спадщина") за вересень-жовтень 1942 р. Увагу серед них привернув допис П. Грімма "Нордичні знахідки молодшого кам'яного віку з України". Науковець зацікавився двома горщиками з розкопок К. Мельник-Антонович біля с. Кириківки колишньої Харківської губернії, що рясніли свастиками. Він публікаує фотознімки цих посудин та розгорнуті замальовки всіх знаків, відносячи їх до пам'яток шнурової кераміки України. П. Грімм, у зв'язку із знахідками з Кириківки, порушує тему походження свастики. Він зазначає, що найдавніші зображення свастик трапляються в комплексах неолітичної культури лінійно-стрічкової кераміки (VI тис. до Хр.). Появу ж класичних свастик німецькі вчені пов'язували з пластом так званих "нордичних культур", хоча й оперували на підтвердження цієї тези одиничними погано документованими фактами. За такої ситуації посуд з Кириківки суттєво розширював фонд "нордичних" свастик.

Та залишимо на час свастики й розповімо трохи про людину, що зберігала нацистський журнал у радянському Києві. В.П. Петров (Домонтович) став одним з найбільших інтелектуалів України в ХХ ст. як вчений, культуролог, мислитель, історіософ, письменник. Наприкінці 1941 р. його мобілізовано у діючу армію, й як людину з потужним аналітичним розумом, інтегровану в світову культуру, заслано до тилу німецьких військ. Він працював в окупаційних установах Києва, відступив з частинами вермахту, виконував розвідувальну службу в західній Німеччині. 1949 р., після провалу, йому організовано втечу до СРСР. Сферу його діяльності в СРСР обмежили ареологією, а в 1958 р. дозволили навіть повернутися до рідного Києва.

У Києві ж, але раніше - 1942 р., В.П. Петров зустрічався з П. Гріммом - директором Київського історичного музею, який і вручив колезі свою працю щодо "нордичних" знахідок. Пауль Грімм після війни працював у НДР і вже після смерті Петрова приїжджав до нашого міста ще раз. Зберегти статтю, витерши дарчий напис, українського науковця змусив інтерес до найдавніших знакових систем на теренах України, що включали серед інших знаків і свастику. Позаяк у фондах Національного музею історії України згадані горщики із свастиками не збереглися, то публікація їх П. Гріммом помітно доповнювала фонд джерел до вивчення знакових систем первісної доби в Україні.
Продовження

Русский гитлер-югенд.

Жизнь без рук и ног: двигайся вперед и делай, что велит душа .


В Америке Алексея Талай часто принимали за Ника Вуйчича: прохожие улыбались и здоровались, просили разрешения сфотографироваться. В характере двух сильных людей, действительно, много общего. «15 лет назад я умер, чтобы родиться заново» «Последняя жертва второй мировой войны,» – писали о нем немецкие газеты. У войны были счеты к семье Талай: дед моего собеседника, Алексей Трофимович, вернулся с фронта победителем. Имя внуку дали в честь деда: Алексей. 8 мая 1999 года 16-летний первокурсник Оршанского техникума Алеша Талай приехал в деревню, чтобы поздравить деда-ветерана с наступающим праздником. Вышел во двор – увидел, что мальчишки разложили костер в опасной близости от деревянных построек. Пацаны при виде взрослого разбежались. Алексей принялся тушить пламя, разбрасывая палкой горящие головешки… В этот момент и раздался взрыв.
Читать далее...

Маленький Ленин.

При разработке нагрудного значка октябрёнка, скульптору Николаю Томскому была адресована личная просьба наркома просвещения Луначарского - несколько изменить звезду для октябрят Биробиджана. Чтобы она вызывала меньшее отторжение со стороны их родителей.
Иосиф Сталин не одобрил.
Несколько пробных образцов так и хранятся в специальном фонде Музея вооружённых сил в Москве.

 

Стрижка ногтей по дням недели

Ногти – они являются регулятором приема энергии. Около ногтей всегда находится масса жизненно важных точек, которые соединены со всеми внутренними органами тела. Ногти являются регулятором приема энергии, то их стрижка меняет ритм жизни:

Понедельник - стрижка ногтей является профилактикой гинекологических и урологических заболеваний. Именно в этот день остригается печаль, тоска, комплексы и память о разных неприятностях.

Вторник - остригаются неожиданные неприятности, приобретается защиту в экстремальных ситуациях, и так же состригают заболевания крови и головы.

Среда - остригается неразбериха в мыслях и делах, улучшается нервная система, повышается иммунитет, улучшаются инстинкты, и повышается успех в учебе, общении и приближаются хорошие известия.

Четверг - остригаются болезни печени, продляется срок жизни и повышается уверенность в себе.

Пятница - увеличивается красота грубого физического тела. Мужчинам не рекомендуется состригать ногти, так как это усиливает скапливающиеся в теле шлаки и замедляется метаболизм клеток и так далее. 

Суббота - это очень благоприятно, так как это день аскезы, сострижение ногтей в субботу укрепляет здоровье, снимает кармические долги и улучшает саму аскезу. То есть, если женщине необходимо провести какую-то аскезу, плоды которой она бы отдала на благополучие семьи, то перед самой аскезой ей хорошо бы состричь ногти.

В воскресенье - состригать ногти не рекомендуют, потому это день Солнца и такие большие очистительные обряды в воскресенье делать не рекомендуется.

31-й блок-пост. Прячутся под землей.

Колись територія від "Сяну до Дону" звалася Київською Руссю. Однак Вже у 1187 р у Іпатіївському Літописі вперше з'явилось слово "Україна".

Сьогодні навколо України точиться чимало розмов. Обговорюють вже не тільки політичну чи економічну ситуацію, а й країну загалом. І не дарма. Неодноразово ми розповідали вам про відомих людей українського походження, про українську культуру та мистецтво, про традиції та звичаї. Однак так і не згадували, звідки ж походить сама назва.

То звідки взялась назва «Україна»?

Колись територія від «Сяну до Дону» звалась Київською Руссю. Однак вже у 1187 році у Іпатіївському літописі вперше з’явилось слово «Україна». Рядки "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона..." були пов’язані зі смертю Володимира Глібовича, переяславського князя. Це сталось під час походу на половців, а даний уривок означає «за ним же Україна багато потужила».

Цей же літопис містить розповідь про князя Ростислава Берладника, який завітав до «України Галицької». А у Галицько-Волинському літописі містяться рядки про князя Данила Галицького, котрий «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов, і всю Україну».

Історики відшукали у літописах підказки, як можна трактувати назву «Україна». Наприклад, Олександр Палій притримується думки, що це був синонім слів «князівство» або «земля».  Іван Огієнко стверджував, що так називали «граничну Переяславську землю». Але є імовірність, що так охрестили всі інші землі київські. Канадський історик українського походження Орест Субтельний, вважав, що слово «Україна», яке вперше з’явилось 1187 року, означає географічно «Київське порубіжжя». А Віталій Скляренко каже, що буква «у» в багатьох мовах, зокрема в українській, означає не «біля», а «в середині», тому не доцільно трактувати «Україну», як граничну територію чи окраїну. 
 

Продовження

Предчувствие беды...

 Юрий Касьянов,волонтер сообщества "Армия SOS", активист.Предчувствие большой войны.

Цитата сообщения natkissa
 

Предчувствие большой войны. Чем ближе к передовой, тем сильнее. Чем сильнее предчувствие, тем резче контраст с реальным положением дел. Нет видимых признаков обещанной свыше эшелонированной обороны, нет цельной линии фронта. Войска по-прежнему стоят разрозненно - от перекрестка к перекрестку; "сборная солянка" - подразделения бригад разбросаны от севера до юга, и тщательно перемешаны, словно специально... Управляемость войсками плохая, координация между ведомствами и родами войск ужасная, единое командования командует только на бумаге, разведка почти отсутствует; и тыловики "вешаются", разыскивая своих подопечных на всех фронтах...
Нет мобильных и хорошо вооруженных батальонно-тактических групп, способных проводить наступательные операции, громить силы противника, и действовать самостоятельно. Не хватает дальнобойных боеприпасов для артиллерии, а сама артиллерия, как и вся остальная военная техника, по бОльшей части неисправна. По-прежнему основной инструмент связи и управления на войне - мобильный телефон... И самое скверное, командующие у нас все те же - полководцы времен сдачи Крыма, "герои" Иловайска, архитекторы операций по "разблокирования" 32-го поста, и по грядущей сдаче 31-го, 30-го, 29-го...
К войне готовятся они. Создают ударные группировки из регулярных российских подразделений и наемников, концентрируют их на направлениях удара, "отжимают" плацдармы, изматывают наши части постоянными обстрелами; проводят разведку боем, засылают диверсионно-разведывательные группы, ведут подрывную работу...

Война будет. Она представляется неизбежной. Хотим мы этого или нет - не имеет значения. У Путина свои планы. Скорее всего, ударят от Волновахи на Бердянск, пробивая сухопутный коридор в Крым; и от Брянки на Лисичанск, с последующим окружением нашей северной группировки в Счастье, и центральной в Дебальцево. Вряд ли будут атаковать в лоб; битва за Донецкий аэропорт не только образец мужества и стойкости наших бойцов, но и способ оттянуть, сковать наши силы. Поэтому же обстреливаются и подвергаются атакам Мариуполь, Дебальцево, Счастье. Наступления следует ожидать на других участках фронта...

Мы - "за мир". Мы не отвечаем адекватно. Не защищаем позиции. Теряем людей. Договариваемся о цене на газ. Соглашаемся выплачивать "долги"... После того, как у нас отобрали Крым, и разрушили бОльшую часть промышленности на востоке. После того, как они убили столько наших людей. Накануне нового наступления. В одном шаге от потери свободы и независимости Украины.

http://obozrevatel.com/blogs/45017-predchuvstvie-bolshoj-vojnyi.htm