Они реально разговаривают!
- Общение в Духе но не о Боге
Ссылка на видео
http://blogger-ilf.ru/post196396887/play
Видно, что дети из обезпеченной благополучной семьи. Ильф_Вагизов, по - моему дети адекватны, серьёзны для своего возраста, веселы и энергичны. Они говорят "в Духе но не о Боге", нет автоматического наследования действий друг друга. Такие дети ближе к Богу, чем те, кто много "думают" и "говорят" о Боге в душевной нечистоте.
Особенно далеки от Бога по моему Душевногму чувству те, кто смеётся над любой религиозной традицией и отрицает Христианскую Традицию и её составные встроенные элементы.
Традиция мертва - если нет носителей: носители есть. Традиция действует искажённо, если она в руках невежд и фанатиков. Тогда у посторонних людей вне традиции возникает впечатление "паразитизма и даже некрофилии" традиции. Всё проще: Традиция создаёт новое , демонтирует старое и поддерживает жизнь народа по единому Высшему безсмертному принципу 0 от Бога.
Традицию нельзя понять, если считать себя "умнее".
Видео говорящих детей вызвало у меня ассоциацию с фразой из Писания: "будьте как дети". Эти дети именно и есть наилучшая иллюстрация того, как "просто и естественно мы должны жить". Им ещё никто не объяснил и они не поняли, что "перед камерой и в обществе так себя не ведут" и т.д.
Новому поколению Бог дарит и то, что мы потеряли в жизни, и сверх того - наделяет их новыми качествами для развития общества и личности каждого из них. Желаю родителям этих детей: "не навредите Вашим детям".
Очень доброе видео - это правда жизни, а не привычный злой мультфильм или развращающая даже взрослых передача по телевидению. Если просмотреть представленное видео редко, но не отвлекаясь и вдумчиво пытаться понять, что же произходит на экране, тогда будет положительный результат
Благодарю, Павел В. Лашкевич, Киев
+++



+++

(Добавил ссылку к себе в дневник)

 Вдаримо українським шинком по австріяцькій кнайпі! (І. Соколов, 1864)

++++

На картине реалистически изображно "место невежества" - Корчма  - шинок в Україні - генделик в Україні

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Кнайпа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. http://uk.wikipedia.org/wiki/Кнайпа

Вдаримо українським шинком по австріяцькій кнайпі! (І. Соколов, 1864)

Кна́йпа (від нім. Kneipe) — корчма, шинок — гастрономічний заклад, де подають насамперед спиртні напої.

У німецькомовних країнах означає перш за все пивну (пивницю). Подекуди окрім напоїв подають також і страви, тому межа між кнайпою і рестораном не є чіткою, щоправда у Німеччині, згідно з регіональними законами про заборону куріння у ресторанах, ознакою кнайпи вважається відсутність кухні.

В Україні цей термін найчастіше вживається у Галичині, особливо у Львові, де нерідко маючи на увазі кафе говорять кнайпа або також кав'ярня (каварня). Історична назва перших кав'ярень — цукерня, пов'язана також зі Львовом — це були кондитерські, де до кави пропонували випечені свіжі тістечка. Декілька десятиліть тому в Галичині досить часто вживалося слово пивниця — заклад, де, насамперед, можна було випити пива. В домашньому господарстві термін пивниця (деколи вимовляли півниця) вживався тільки в одному зі своїх значень, а саме — підвал, погріб, льох. Цікаво, що у Львові багато кнайп, пивниць розміщено в підвалах і напівпідвалах.

Іншою важливою відмінністю кнайпи від ресторану є її традиційна роль як місце зустрічей та спілкування громадськості. Особливо на вихідні та у свята, коли вона стає місцем відпочинку у колі друзів та знайомих. В залежності від місцевих особливостей різних країн світу такі заклади називаються по різному:
у англомовних країнах подібний заклад історично називали таверною, проте сьогодні цю роль здебільшого перейняли паби (англ. public house);
кафе в Італії, Франції, також Австрії і багатьох інших країнах;
чайхана в країнах Середньої Азії;
ідзакая (яп 居酒屋) у Японії;
шинок в Україні;
Генделик в Україні.
 

 Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови

http://movahistory.org.ua/wiki/Хронологія_мовних_п...нішня_історія_української_мови

+++

1 Про сайт
2 Хронологічні таблиці
3 Допоміжні сторінки
4 Бібліотека
5 Категорії


Поточна версія сайту — 0.2
Про сайт
Навіщо створено цей сайт
Що треба знати про сайт
Історія сайту
Хронологічні таблиці
До кінця XV ст.
XVI ст.
XVII ст.
XVIII ст.
XIX ст.
1900–1916.
1917–1919.
1920-ті
1930-ті
1940-ві–1960-ті
з 1970-тих
Допоміжні сторінки
Скорочення, уживані в таблицях
Список використаних джерел
Бібліотека
Категорії

Головні категорії: Персоналії, Освіта, Документи та матеріали, Словники, Правопис, Хронологічні таблиці
Сайт створено за підтримки видавництва КІС та Громадської організації "Вікімедіа Україна".
 

http://ua.wikimedia.org/wiki/Вікімедіа_Україна

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Що треба знати про сайтЗміст [сховати]
1 Вміст сайту
2 Підґрунття сайту
3 Структура сайту
4 Структура енциклопедичної статті
5 Бібліотека
6 Додаткові сторінки
7 Помилки та їх усування
8 Про співпрацю та участь у проєкті
9 Засади сайту


Вміст сайту

На сайті йдеться не про «внутрішню» історію мови, тобто розвиток фонетики, словотвору, синтакси, еволюцію граматики тощo (це предмет лінґвістичного аналізу, проблема фахових мовознавців — див., зокрема, ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ), а про історію «зовнішню», тобто події, пов'язані з мовою як визначальним чинником життя людини та суспільства.
Підґрунття сайту

Метою сайту є дати користувачеві якомога точнішу й надійнішу інформацію про зовнішню історію української мови. Подано посилання на різнопланові джерела, здебільшого наявні в Інтернеті. Найширше використано такі джерела:
Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. Київ: Генеза, 1997.
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX – XX ст. Київ: Генеза, 2000.
Довідник з історії України (А-Я). За заг. ред.І. Підкови, Р. Шуста. 2-е вид., доопр. і доповн. Київ: Генеза, 2001.
e-Енциклопедія історії України.
Сайт ІЗБОРНИК. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації та його дзеркало
Юридична енциклопедія.В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998.
Українська Вікіпедія
Українська мова. Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О (співголови), Зяблюк М.П., та ін. Київ: Українська енциклопедія, 2000.
Енциклопедія українознавства. Загальна частина. В 3-х томах. Київ: Інститут археографії, 1994.
Енциклопедія українознавства. Словникова частина. В 10 томах. Львів: НТШ, 1993 – 2000.

Перші три джерела складають узгоджений комплекс, що його головні засади поділяє й укладач сайту. Проте технічне оформлення електронної версії книжок в багатьох випадках не дає змоги використовувати ці джерела безпосередньо (на жаль, неможливо робити посилання на більшість статей довідника). Тому укладач створив на сайті дзеркала тих статей, що на них є посилання.
Структура сайту

Основою сайту є хронологічна таблиця. Вона дає читачеві змогу побачити розмаїття різнопланових подій, що безпосередньо чи опосередковано впливали на розвиток української мови. Кожен пункт має посилання на першоджерела, переважно доступні в Інтернеті.

Хронологічна таблиця містить дати й факти з історії писемної мови, зокрема функціювання мови в церкві, офіційній сфері, правництві, науці й освіті, укладання словників, творення підручників, розвитку преси. Історію української мови неможливо вивчити та усвідомити, не торкаючися еволюції цензурних заборон та адміністративних заходів. Докладно висвітлено питання, пов'язані з розвитком правопису, лексикографії та термінології. Подано дати найважливіших подій, пов'язаних з мовою: заснування навчальних закладів, друкарень, видавництв, наукових та освітніх товариств тощо. Таблиця не містить даних, пов'язаних із важливою, але надто великою темою нової української літератури (наведено лише кілька посилань, що стосуються найкардинальніших подій), проте висвітлює працю письменників у царині мовознавства та лексикографії. Дати подано за джерелами [1].

Деякі події з історії мови неможливо збагнути, не знаючи тодішніх історичних умов. Отже, постала потреба подати історичне тло мовних подій. Таблиця містить дати деяких (не завжди визначних) історичних подій, що так чи так вплинули на долю мови, а також найпотрібніший історичний матеріял та історичні коментарі. Такі пункти подано дрібнішим шрифтом. Укладач не мав на меті давати хронологію подій, що відбулися після здобуття незалежности, бо цей період менш-більш відомий читачам. Хронологія тут дуже фраґментарна, заторкнуто лише деякі події, що видаються укладачеві найважливішими.

Другим шаром сайту є енциклопедичні статті з різних джерел, що їх немає в Інтернеті, або немає змоги посилатися на них. У статтях подано посилання на інші статті цього сайту, посилання на інші сайти, де є статті на ту ж тему, та посилання на тексти творів і документів, що є на цьому сайті чи доступні в Інтернеті.
↑ Питання точного датування досить тонке і в деяких випадках потребує окремого дослідження. Тут зазначимо лише, що країни, до складу яких в різні часи входили українські землі, приймали датування за григоріянським календарем неодночасно: Польща в жовтні 1582 р., Австрія в січні 1584 р., Угорщина в листопаді 1587 р., Росія в лютому 1918 р., Україна (УНР) в лютому 1918 р. Див. Григоріанський календар
Структура енциклопедичної статті

Усі тексти енциклопедичних статей (за винятком текстів у фігурних дужках) є точними копіями першоджерел. Кожна така стаття має надзаголовок із назвою джерела, і її подано на кольоровому тлі, що відповідає даному джерелу. Усі додатки до статей, додаткову літературу та посилання на інші джерела подано на білому тлі. Якщо стаття не має кольорового тла та надзаголовка, це означє, що її написав автор сайту за матеріялами, наведеними у переліку літератури.
Бібліотека

Окремим підрозділом сайту буде бібліотека текстових та графічних електронних копій книжок та статей. Книжки виставлено у форматі pdf (текстові файли) та djvu (графічні, можливо з OCR шаром). Головна перевага формату djvu для образів — за однакової якости значно менший обсяг файлу (приблизно в 5 разів), ніж pdf. Аби читати цей формат, треба встановити на комп’ютер користувача будь яку програму-проглядач. Залити проглядача з Інтернету можна безплатно, наприклад, з офіційного сайту djvu: http://djvu.org/resources/ Крім того, в Інтернеті є баґато інших безплатних програм-проглядачів цього формату.
Додаткові сторінки

Дають змогу подивитися списки використаних на сайті першоджерел та скорочень.
Помилки та їх усування

Звичайно, таблиця не є всеосяжною й не застрахована від помилок, хиб та прогалин. Оскільки укладач не має ані часу, ані бажання боротися з інтернет-вандалізмом, сторінки сайту захищено. Усі зміни вносять лише адміністратори. Про завважені помилки прошу повідомляти адміністраторів, контактна адреса movahistory@gmail.com. Укладач буде вдячний за критичні зауваги, поправки, уточнення та вказівки на події чи джерела, що їх бракує в таблиці. Ваші зауваги буде оперативно враховано.
Про співпрацю та участь у проєкті

Користувачі, що бажають зробити внесок у розвиток сайту, мають зареєструватися на сайті й повідомити про своє бажання брати участь у проєкті на контактну адресу movahistory@gmail.com. За умови дотримуватись засад сайту, вони отримають відповідний доступ і зможуть вносити правки у наявний текст чи створювати свої тексти.
Засади сайту

Кожен пункт таблиці має посилання на джерело. Повну назву джерела неодмінно вносимо у список використаної літератури й встановлюємо посилання на нього. Це не стосується пунктів, де зацитовано періодичне видання, позаяк дату зафіксовано в таблиці, а назва є в тексті повідомлення. Також не подаємо посилань на повідомлення про вихід друком словників, бо сам словник є першоджерелом. Цитати, коли це можливо, подаємо зі збереженням авторського правопису. В енциклопедичній статті на кожне прізвище, що його вперше згадано, подаємо посилання на персоналію (звичайно, якщо є хоч якась інформація про цю особу). Також бажано давати посилання на статті про навчальні заклади, громадські, політичні чи професійні об’єднання, державні заклади, видавництва, друкарні, періодичні видання. Якщо відомі інші ресурси на цю тему в Інтернеті, обов’язково подаємо посилання на них.
 

 Етимологія та історія української мови

http://ua-etymology.livejournal.com/

++++++++++++++++++++++++++++++++++

укр. мова в імперські часи

http://ua-etymology.livejournal.com/271550.html

shtangist1 (shtangist1) пишет в ua_etymology
@ 2011-09-22 02:06:00


Метки данной записи: Різне


укр. мова в імперські часи
Доброго дня. Підкажіть, коли ваша ласка, імена та роботи вчених, які у часи Рос. Імперії підтверджували існування укр. мови як окремої від російської (українські, зарубіжні, особливо цікавлять російські)

Дякую.
 

+++

(2 комментария) - (Добавить комментарий)

conservator_85
2011-09-22 07:28 am (local) (ссылка)
Наприклад, Олексій Шахматов та Ян (в укр. та рос. виданнях його називають Іваном Олександровичем) Бодуен-де-Куртене.

(Ответить)


maksymus
2011-09-22 08:11 am (local) (ссылка)
Це дуже складне питання у такому формулюванні. Тому, що питання зводиться до того, коли в науці почали чітко розрізняти мову, діалект, говірку, наріччя, піднаріччя. Чим ближче до початку XIX ст., то частіше один і той же автор міг вживати означення взаємозамінно.

Тому, з одного боку, на ваше запитання можна відповісти так, що будь-які вчені, з самого початку XIX ст., згадуючи про руську (ruthenishe), південноруську, малоросійську, українську, підтверджували її існування, як окремої. А з другого — були політичні обставини, які нерозривно зв’язані з визначенням мови. Бо за визнанням окремої мови в східноєвропейській традиції, що бере початок з німецького романтизму, слідувало визнання окремішності народу, а це одразу ставало політичною заявою.

Наприклад, хоч кого з західноукраїнських діячів початку XIX ст. взяти, висловлювання про свою руську мову починають з підкреслення її окремішності. (Наприклад, І. Могильницький.) А от те, коли австрійська влада звертає увагу на окрему українську мову, можна датувати до року. На розгляд цензора В. Копітара (один з відомих філологів того часу) 1834 року потрапив рукопис альманаху «Зоря», і він у своєму цензорському висновку помічає, що «малоросійська майже так само відрізняється від великоросійської, як чеська від польської», називаючи мову то руською мовою, то русняцьким діалектом. Після «весни народів» 1840-х за межами Російської імперії, та після відлиги кінця 1850-х в самій імперії (і наступних обмежень саме на мову), питання про окремішність української уже було розв’язане.