А.Палій про Руь

Росія така ж Русь, як міліція – поліція

http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1916

Московія вдалася до простої маніпуляції з назвою... Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?..

Коли проблеми неможливо розв’язати, їх вирішують перейменуваннями. З 1 березня зіпсованої «перевертнями в погонах», насильством і продажністю міліції в Росії не існує – там віднині поліція.

Хоча, якщо табуретку назвати собакою – чи виросте від того в неї хвіст?

Російські філологічні вправи були б кумедні, якби не стосувалися України.

На прес-конференції в УНІАН депутат Держдуми Росії Сергій Марков розповів, що зараз усередині РФ тривають бурхливі дискусії, що таке Росія. «Це молода двадцятирічна політична країна чи це, перш за все, тисячолітня Росія, а нинішня Росія – це лише форма буття в історії. Іде бурхлива дискусія, особливо після подій 11 грудня на Манежній площі, з приводу російського народу. Російський народ всередині Російської Федерації – це державотворчий народ разом з іншими, чи в нас є, перш за все, політична нація – росіяни?»

А потім від цих міркувань про долю Росії депутат Держдуми перейшов до України: «В українській сучасній лексиці часто відбувається підміна понять. Наприклад, часто говорять «російська мова». Це груба помилка, яка спеціально робиться націоналістами. Тому що це ніяка не російська мова, а «русская».

Варто відзначити, що насправді «грубу помилку» – називати московитів росіянами – наказав зробити ще цар Петро І. А «руською мовою» ще в XVII-XVIII століттях називалася українська. Приміром, церковнослов’янсько-український («словено-руський») словник початку XVII століття Мелетія Смотрицького дає таке:

«Словенски переводимъ: Удержи языкъ свой от зла и устни свои же не глати лсти. Руски истолковуемъ: Гамуй языкъ свой от злого и уста твои нехай не мовятъ здрады».

Як бачимо, руська мова в Середньовіччі – це українська. Тієї «руської мови» росіянин Марков навряд чи второпає без перекладача.

Чи, за Марковим, Мелетій Смотрицький теж був націоналістом?

Значно цікавіше дискутувати з компетентними істориками. Але в них чомусь погляди збігаються.

Академік Петро Толочко, попри відомі політичні погляди, також вважає, що назва Русь – місцевого походження, що виникла на території України: "Вочевидь, "Русь" - дуже давнє слово іраномовного походження, пов`язане з назвами сарматських племен (роси, россомони, роксолани). Десь на межі VIII - IX століть воно закріпилося на середньому Дніпрі й перейшло на слов`ян. Не випадково літописець писав: "Поляни, іже нині зовомая Русь". Інакше кажучи, слов`яни з племені, яке стало ядром давньоруської держави, спочатку іменувалися полянами, але потім на них поширилася назва "Русь"... Вочевидь, зі словом Русь пов`язані й давні імена річок – Росі, а також її приток Росави й Роставиці".

Перший історично зафіксований напад скандинавів (на Англію) відноситься до 787 року. Це перша дата появи вікінгів у міжнародній історії.

Проте ще в IV ст. н. е. готський історик Йордан згадує плем`я россомонів, учасників антського союзу племен на Нижньому й Середньому Дніпрі.

Назва Русь з`являється вперше задовго до варягів – у середині VI століття. Сирійський автор Псевдо-Захарій Ритор говорить про народ Північного Причорномор`я і Подніпров’я як про народ "рос".

У "Житті Стефана Сурозького" – творі невідомого автора Х століття – у зв`язку з подіями кінця VIII століття згадується руський князь Бравлин і його похід на Сурож (Судак) та все узбережжя від Херсонеса до Керчі.

У "Хронографії" Феофана (810-814 роки) вказано, що роси становили частину флоту імператора Константина V в 774 році, хоча деякі дослідники твердять, що тут йдеться про червоний колір кораблів, що грецькою співзвучно з назвою "рос".
Близько 821 року Географ Баварський називає русів поряд із хозарами.

Середньоазійський учений аль-Хорезмі у своєму географічному творі "Книга картини землі", написаній між 836-847 роками згадує ріку Друс (Данапрос-Дніпро), яка тече з Руської гори, вочевидь, з Київських гір.

У франкській хроніці "Бертинські анали" від 839 року про посольство візантійського імператора до двору імператора франків хроніст-очевидець пише: "Він також послав з ними (послами) якихось людей, які сказали, що вони, тобто їхній народ, зветься Рос і що їхній король зветься хакан, прислав їх до нього візантійського імператора, як вони твердять, заради дружби". Таким чином, уже в 830-х роках руси мали впливово володаря.

Усе це теж було задовго до варягів.

Перші ж достовірно відомі дані про контакти подніпровських слов`ян із варягами датуються лише серединою ІХ століття. Тобто, якби варяги принесли ім`я русів, воно ніяк би не могло бути зафіксоване в VI-VIII століттях.

Найбільш достовірно назва і походження Русі трактується тим, що певна частина сарматських племен (найімовірніше – частина роксоланів) осіла в зручному місці в середині Дніпра – давньому цивілізаційному осередку, пристосованому водночас до зведення городищ, землеробства та використання водного шляху Дніпра для торгівлі й набігів. Поступово плем`я росів асимілювалося слов`янами, водночас зберігши й поширивши на слов`ян основні компоненти своєї культури та племінну назву.

Цікаво, що мандрівники фіксували в русів у Х-ХІ століттях шаровари й шапки з шликами, назву "жупан" для позначення керівника.

Слово "Україна" вперше з`явилося в літописах у 1187-го – того ж року, коли було написано "Слово о полку Ігоревім". Вживання назви “Україна” в літературі ХІІ-ХV століть свідчить, що в той період термін "Україна" вживався як синонім "князівства", "землі".

Україна позначає "наше князівство", "наша земля", "країна". І нині по-українськи слово "країна" означає власне країну.

Слово "українянин", яке зустрічається вже в ХІІІ столітті, а пізніше "українець", відповідно, означало "земляк", "співвітчизник".

Тому Україна є просто новою, більш молодою назвою Русі. А Русь, відповідно, є древньою назвою України.

У такій подвійній назві Україна типова. Це швидше правило, ніж виняток. Колись Франція звалася Галлією, а Іспанія – Іберією. До англосаксонського завоювання сучасна Велика Британія звалася просто Британією, потім Альбіоном, потім Англією, а сьогодні використовує одразу дві назви.

Китай змінював назву щоразу зі зміною правлячих династій.

Пізніші спроби привласнити назву Русі – це просто спроби колишніх околиць підняти свій престиж. Так, Німеччина в Х столітті назвала себе на честь Риму, а Румунія – навіть у ХІХ столітті.

Московія почала претендувати на спадок Русі щонайменше через п’ятсот років після князя Володимира з появою ідеї "третього Риму", через кілька століть після того, як були припинені державні зв’язки з Києвом.

Якщо українців це зможе втішити, то Московія з не меншим ентузіазмом аж до ХІХ століття претендувала на спадок другої Римської імперії, тобто Візантії.

Насправді Росія має таке ж відношення до "Кыєва" і князя "Володымира", як, приміром, Індія до англійського короля Георга. Між тим, у Росії є своя справді велика історія, особливо починаючи з XVIII століття. Але чомусь Росії її здається мало.

Українці ніколи не визнавали позбавлення їхньої країни імені "Русь". З часів Романа Великого всі галицько-волинські князі називалися "князями й господарями Руської землі", або "всієї Руської землі", а на їхніх печатках був відображений напис - "король Русі".

Гетьман Богдан Хмельницький у офіційних документах і в дипломатичному листуванні називався "господарем всієї Русі", "єдиновласником і самодержавцем руським".

У XVIII столітті в Україні з`являється геніальний історико-політичний твір - "Історія русів", який стверджує однозначний український характер Русі. Українські козаки в XVI-XVII століттях вважали свої походи на Стамбул продовженням походів Київських князів на Константинополь.

Тарас Шевченко у своїх творах не застосовує щодо Росії слів "Русь" і навіть "Росія", а завжди писав про "Московщину". В українській мові з ХVIII століття є слово "росіяни", яке поступово замінило «московіти», у той час як прикметник «руський» залишено для всього, пов`язаного з Київською середньовічної державою.

Тобто в Україні еліті від початку було зрозуміло, що з боку влади Московії мала місце проста маніпуляція назвою.

Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?

У Києві російський депутат Марков також порадував відкриттям, що «суржик – це прамова, це проторосійська мова, з якої сформувалися літературні російська, білоруська, українська мови». Як влучно цікавиться видання «Обком», «враховуючи, що український суржик як такий формувався шляхом накладення російськомовних канцеляризмів і неологізмів на утверджену граматичну основу української мови, то що слід вважати протомовою слов`ян? Слова на зразок «прідсідатель», «обізяна», «марожене» або «самальот»?

Варто відзначити, що історія маніпуляцій з назвами має в Росії глибоку традицію. Нещодавно ця країна звалася СРСР, а до того Московським царством, перед тим – Суздаллю й Заліссям.

Якось село Дедіново під Москвою почали називати «Макарами». Тому що цар Петро І спитав одного селянина: «Як звати?» Той відповів: «Макар». Цар відповів «Хорошо». Після цього всі селяни, щоб сподобатися царю, почали відповідати йому, що вони Макари.

Тож чи варто дивуватися лінгвістичним вправам депутата Маркова?

Олександр Палій,
історик, автор книги "Ключ до історії України" (2005), посібника для студентів та викладачів загальноосвітніх шкіл "Історія України" (2010)

7 причин ''почистить'' список друзей в соцсетях

 Полюбила Facebook и Вконтакте настолько, что количество друзей уже зашкаливает за 500? Похоже, это уже напоминает соревнование «за друзей»: у кого больше – тот и круче? Но стоит контролировать свою дружелюбность и дважды подумать, чем заводить друзей в социальных сетях. И вот почему.Читать далее

Перед смертью В.И.Илюхин занимался расследованием деятельности Путина по незаконному уничтожению самых современных ракетных комплексов РТ-23.

http://kprf.ru/dep/89252.html 

 

С.П.Обухов: Перед смертью В.И.Илюхин занимался расследованием деятельности Путина по незаконному уничтожению самых современных ракетных комплексов РТ-23

2011-03-20 15:59

Пресс-служба ЦК КПРФ

- В рамках работы над обвинительным заключением офицерского трибунала по "делу Путина" Виктор Иванович Илюхин вышел на беспрецедентные факты национального предательства, - отметил депутат Госдумы С.П.Обухов, рассказывая по просьбе СМИ о деятельности В.И.Илюхина в последнее время. - Широко известно, что по указанию В.Путина и без всяких обоснований были ликвидированы две наших военные базы во Вьетнаме (Камрань) и на Кубе (Лурдас), космическая станция «Мир», имевшие исключительно важное значение в обеспечении безопасности России.

Однако В.И.Илюхин раскопал документы, которые доказывали, что в 2002-2004 гг. по указанию В.В.Путина и настоянию американцев были уничтожены три дивизии ракетных войск стратегического назначения с ракетными комплексами РТ-23 на железнодорожной основе - самые современные комплексы, которые Россия получила от СССР и которым не было аналогов в мире. Было уничтожено несколько десятков ракет, несущих по 10 боезарядов каждая. Ракеты не исчерпали своего технического ресурса нахождения на боевом дежурстве.

Первоначально их складировали, была еще возможность восстановить, а затем просто уничтожили. Современные "Тополя" и в "подметки" не годятся по эффективности этим уничтоженным при Путине-президенте ракетным комплексам. B.И.Илюхин требовал от ФСБ и прокуратуры возбуждения против В.В.Путина уголовного дела по статье 275 УК РФ.

Кстати, именно в эти дни заканчивался законный срок ответов на запросы Илюхина с требованиями возбудить уголовное дело по данному эпизоду в разрушительной деятельности Путина. Вот письмо, которое в феврале 2011 года по данной проблеме направил Илюхин президенту Медведеву:

 

 

Президенту Российской Федерации

Д.А. Медведеву

 

Уважаемый Дмитрий Анатольевич!

 

Обращаюсь к Вам по очень сложному, но в то же время и важному для страны вопросу, имеющему прямое отношение к ее безопасности и обороноспособности. Все дело в том, что 10 февраля 2011 года по решению Общероссийского офицерского собрания состоялся общественный военный трибунал, рассмотревший деятельность В.Путина на посту Президента Российской Федерации.

Трибунал основное внимание уделил военному аспекту, роли в нем бывшего президента, и пришел к выводу, что проводимая им политика нанесла огромный ущерб внешней безопасности страны.

Подобный вывод основан на ряде обстоятельств. В частности, по указанию В.Путина и без всяких обоснований были ликвидированы две наших военные базы во Вьетнаме (Камрань) и на Кубе (Лурдас), космическая станция «Мир», имевшие исключительно важное значение в обеспечении безопасности России. В 2002-2004годах по его же указанию и настоянию американцев были уничтожены три дивизии ракетных войск стратегического назначения с ракетными комплексами РТ-23 на железнодорожной основе - самые современные комплексы, которые Россия получила от СССР и которым не было аналогов в мире. Было уничтожено несколько десятков ракет, несущих по 10 боезарядов каждая. Ракеты не исчерпали своего технического ресурса нахождения на боевом дежурстве.

В условиях явного отставания России в современных ракетах действия В.Путина причинили огромный ущерб обороне и безопасности страны, вызвали дополнительные колоссальные финансовые расходы по восполнению потерь.

Трибунал, прежде чем принять решение, выслушал экспертов, специалистов, изучил аналитические материалы, и только после этого сделал окончательные выводы. Хотя исследуемые факты носят вполне открытый характер, доступны для любого гражданина, способного к элементарному анализу и оценке событий в их связи.

Как бывший начальник Управления Генеральной прокуратуры Союза ССР по надзору за исполнением законов о государственной безопасности, утверждаю, что в обозначенных деяниях В.Путина есть признаки состава преступления, предусмотренного ст. 275 УК РФ.

1 марта 2011 года материалы трибунала мною направлены в Следственное управление ФСБ России для решения вопроса о возбуждении уголовного дела. Однако я хорошо понимаю, в какой непростой ситуации оказались следственные работники после их получения. И у меня нет уверенности в том, что им будет дана объективная оценка.

Я не могу рассчитывать на непредвзятое рассмотрение данного вопроса и в Государственной Думе, ибо В.Путин является лидером партии «Единая Россия», имеющей большинство своих представителей в Федеральном Собрании. Поэтому я предлагаю Вам создать смешанную комиссию из сотрудников Администрации Президента РФ и депутатов Госдумы от фракции КПРФ, «Справедливая Россия» и ЛДПР для проверки обвинений, выдвинутых против В.Путина офицерским трибуналом.

 

Буду благодарен, если о Вашем решении я получу информацию.

 

С уважением,

 

Заместитель Председателя Комитета по конституционному законодательству и государственному строительству

 

В.И. Илюхин. 

 

 

Справка:

 

Памятка начинающим блогерам

 

Этот пост для тех, кто впервые столкнулся с блоггерским делом. Сразу возникает вопросы: с чего начать, где брать информацию? Не претендую на первенство, все это изучала сама, и если кому-то будет это полезным - буду рада. (Код каждой записи в первом комментарии к ней)

Читать далее...

Евангелия Книги Келлс

Каждое из Евангелий представляет три страницы предисловия, художественно оформленные во всю длину инициалами, портретами евангелистов и начальной страницей. Пергаментные листы называются «фолиями». Кроме того, дополнительные страницы при двух ключевых проходах в тексте изображают Христа и Распятие. Самые необычные последние серии миниатюр, из которых сохранились только три, иллюстрированных рассказов был задуманы, но остались только эскизы.



Значение, которое придают символам евангелистов уникально для всего кельтского искусства. В большей степени огромная популярность, которую завоевало кельтское искусство и дизайн в современные дни, основана на исключительном качестве изображений, найденных в Книге Келлс.

Читать далее...

Обычаи русского народа. С японской точки зрения....изЖЖ..18 век

catherine-catty.livejournal.com/221697.html#cutid1

Previous Entry | Next Entry

Comments

catherine_catty wrote:

Митинг в поддержку Квачкова В.В.. Москва. 12 марта 2011

Кто хозяйничает в нашем Интернете?

Интернет, как и все остальные СМИ, давно и прочно захвачен паразитами, контролирующими банки, владеющие некими компаниями, которые распоряжаются акциями ещё кого-то, кто является собственниками самых популярных сетей и сайтов...
читать дальше