ПАПА КРЕМЛЮ |
Дневник |
|
"Дорогий ворог" Путін провалив італійський бліцкриг |

+++
Сергій Сидоренко, Європейська правда _ Четвер, 11 червня 2015, 18:10
"Історичний" візит Путіна до Італії, на який в Кремлі покладали великі надії, завершився неймовірно успішно для Києва.
За його підсумками не було жодних натяків на те, що російському лідеру вдалося переконати (або змусити) Рим знизити підтримку України. Хоча саме на це очікували в Москві.
Ніхто не знає напевне, про що російський президент говорив за закритими дверима із прем’єром, керівником правлячої партії Італії Маттео Ренці. Але достеменно відомо, якою стала відповідь Рима.
В четвер – досить неочікувано і всупереч побажанням Путіна – нижня палата парламенту Італії ратифікувала Угоду про асоціацію. Нагадаємо, Україна просила про це майже рік.
І, нарешті, навіть зустріч Путіна з Папою Римським стала для Росії безуспішною. Російському лідеру "вдалося" образити понтифіка своїм запізненням, а у підсумковій заяві з’явилися нотки роздратованості Ватикану, зазначають профільні ЗМІ.
А тепер про це – дещо детальніше.
Артпідготовка до візиту
Як вже повідомляла "Європейська правда", візит Путіна до Італії був екстреним і надважливим – в Москві зрозуміли, що почали втрачати підтримку Італії, свого багаторічного та вірного партнера.
І те, як майбутній приїзд Путіна висвітлювався в італійських ЗМІ, додало оптимізму в Кремлі.
Ми вже писали про інтерв’ю Путіна найпопулярнішій газеті Італії, Corriere della Sera – воно, без перебільшення, стало прикладом того, як робити компліменти інтерв’юйованому політику.
Це, звісно, мало певні суб’єктивні причини – головний редактор та ключовий журналістCorriere della Sera, які їздили на інтерв’ю до Путіна, мають зв’язки з Росією – сімейні чи історичні. Але це – типова картина для тих журналістів, які опікуються також і Україною в італійських ЗМІ.
Але реальність виявилася іншою – сумною для Росії та позитивною для України.
Вже після початку візиту позитивне ставлення в Італії змінилося на критичне. І це так само було очевидно за публікаціями провідних ЗМІ.
До вашої уваги – титульна сторінка газети La Repubblica, другої за впливовістю в Італії, від 10 червня.
Її заголовок – слова "Дорогий ворог" на тлі фото Володимира Путіна – є більш ніж промовистим.
![]() |
Проросійської позиції тут немає, але в матеріалі змальовано надпотужну медійну підтримку візиту президента РФ, якого під час поїздки до Італії супроводжували 70 (!!!) представників російських ЗМІ і "батальйон російських олігархів" (цитата).
Навіть Corriere della Sera знизила проросійський запал. Видання детально аналізує позицію папи Франциска, який не відмовився від зустрічі з Путіним. Між тим у Corriere впевнені, що, "незважаючи на потужний тиск з боку США", Ватикан "має прихильну позицію до російського лідера".
В сухому залишку
Перший провал чекав на Путіна у Ватикані, і він, без сумніву, сам долучився до його створення.
Російський президент на годину запізнився (!) на зустріч з Папою Римським (!).
Хоча об’єктивних причин для цього не було – це не було запізненням через погодні умови чи щось на зразок цього. Папа не скасував зустріч і годину смиренно чекав на російського гостя. Хоча місцевим ЗМІ, які не звикли до регулярних запізнень Путіна, довелося розмірковувати – чи не було це показовим жестом.
Про підсумки цієї зустрічі "Європейська правда" вже повідомляла. У комюніке Ватикану виявилося декілька сигналів про те, що Папа Римський не задоволений діями російського лідера. Він натякнув на нещирість російських зусиль про встановлення миру і не став вживати стандартний для Ватикану епітет про "сердечну зустріч".
Насамкінець папа Франциск подарував Володимиру Путіну медальйон з янголом-миротворцем і закликав до солідарності зі світом у побудові миру.
Та розмова з понтифіком – це питання високої політики, не дотичної до болючого для РФ санкційного питання. А головною для Путіна стала зустріч із прем’єром Ренці, яка відбулася в Мілані в середу пообіді.
Відповідь Ренці
Переговори не завершилися підписанням якихось стратегічних документів чи анонсом важливих домовленостей, але російські ЗМІ (згадаймо про медійний десант з Москви!) після неї повідомили про переможний візит свого президента.
До вашої уваги, приміром, стаття російського "Комерсанта".
"Сегодня он (Ренці) был, безусловно, в очень хорошей форме.
После демонстрации такой формы "семерка" может и в "шестерку" превратиться",
– пише Андрій Колесніков.
Щоправда, при цьому в "Комерсанті" не наводиться жодної цитати Ренці, яка б підтверджувала, що Ренці погодився змінити позицію щодо РФ. Але є цитата Путіна, яка доводить, що господар Кремля шантажував свого італійського колегу:
"Итальянские компании, которые боролись за российские контракты, встали — из-за санкций в адрес некоторых российских финансовых учреждений… решайте эти проблемы… мы партнеров найдем… по линии ВТС (военно-технического сотрудничества. — А. К.) итальянские компании могли заработать миллиард евро. Это не случилось".
Відповідь Ренці на російський шантаж надійшла дуже оперативно і виявилася більш ніж красномовною.
Нижня палата парламенту Італії, за ініціативою партії Ренці, терміново і неочікувано навіть для Києва ратифікувала Угоду про асоціацію з Україною. Тобто зробила саме те, чого Путін закликав Ренці не робити.
Як свідчать дипломатичні джерела "Європейської правди", ще за добу рішення про ратифікацію не було. "З парламенту в середу ввечері повідомили, що мають намір голосувати", - розповів один з дипломатів.
Нагадаємо, Україна протягом року просила Рим розпочати нарешті ратифікаційний процес, і жодні вмовляння не діяли. Але одного візиту Путіна виявилося достатньо, щоби схилити терези на бік України.
"Це вкотре доводить, що найкращим чинником євроінтеграції України є Володимир Путін", - жартома сказав у розмові з "Європейською правдою" співробітник одного з європейських посольств.
...
Тому лишається побажати Володимиру Путіну таких самих плідних візитів до інших проблемних країн, починаючи з Австрії.
Дякуємо, Володимире Володимировичу.
+++
Видимо и невидимо |
Дневник |
http://patrioty.org.ua/shokuyuchi-kadri-u-donetsku-v-richtsi-kalmius-plavayut-vidrizani-golovi-lyudey-foto-21/
+++

+++
+++
Сдаётся мне, что Пуйло к Папе за индульгенциями поперся..
+++
|
Миру - мир ... желала Россия Алексанра - 3 - об этом напомнил звон колокола |
Дневник |
Миру - мир ... желала Россия Алексанра - 3 -
об этом напомнил звон колокола

+
https://www.facebook.com/kievplashkevich/posts/10205305900704430
+
http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich/post363758269/
+
|
По делам судите их - анти - Майдан - проповедник и исполнители |
Дневник |

духоносное ..... " #наРоссии___10403342_696069387169356_7295345027631636093_n "
+++
https://www.facebook.com/kievplashkevich/posts/10205305778821383
+++
|
российским патриотам - информация ... имеющий уши да услышит... |
Дневник |
+++
Добрый день друзья и Слава Украине!
Вашему вниманию я предоставил две фотографии. На них вы видите двух недочеловеков позирующих на камеру с отрезанными ушами. Эти уши принадлежали украинским военным...
Скажу коротко. Я в них не вижу людей,не вижу людей я и в тех кто молча их поддержал. Их нужно уничтожать,уничтожать без сожаления и так что бы последующие поколения вспоминали жестокости своих кумиров с великим ужасом.
Смерть,смерть и только смерть моральным уродам!ж
+++
|
террористами - повстанцами похищены 12 Православных монахинь в Сирии |
Дневник |


+++
Print
Rebelii islamisti au rapit un grup de calugarite din manastirea greaca ortodoxa a Sf. Tecla (Mar Taqla) din Maaloula (nordul Damascului). Mgr Mario Zenario, nuntiul Vaticanului in Damasc, a confirmat informatia dupa ce a vorbit cu Patriarhatul Grec-Ortodox. Prin intermediul diplomatului de la Vatican, Patriarhatul a cerut tuturor sa se roage pentru cele rapite.
”Oamenii inarmati au dat buzna in manastirea Sf. Tecla din Maaloula in aceasta amiaza. De acolo, au luat cu forta 12 calugarite”, a spus Mgr Zenari, citand o declaratie a Patriarhatului. Grupul de islamisti le-a dus, se pare, la Yabrud, la 80 km nord de capitala. Nici nuntiul, nici Biserica Ortodoxa Greaca nu cunosc motivele din spatele acestei operatiuni de rapire.
Rebelii islamisti au invadat micul oras pe 5 septembrie dupa ce au alungat trupele regimului cu sprijinul brigazilor al-Nusra, legate de Al Qaeda. Dupa ce au preluat controlul orasului, au atacat violent cladirile
crestinilor, uciand trei tineri catolici. Mai mult de 3 mii de oameni au fugit din oras, intreaga populatie crestina a acestuia, cautand refugiu in Bab Touma, cartierul crestin al Damascului. Unii au gasit adapsot la rudele din Liban sau in manastirile greco-catolice din regiune.
Doar musulmanii au ramas in oras, alaturi de cele 40 de calugarite din Manastirea Sf. Tecla, care au ramas sa ajute zecile de copii orfani. De ieri, Maaloula a devenit scena unor confruntari violente intre armata si rebeli, inclusiv membri ai militiei extremiste Jabat-al-Nusra. Confruntarile au loc mai ales in partea de sus, cea mai veche, a orasului, unde manastirile ortodoxa Sf. Tecla si greco-catolica St. Sergius sunt localizate.
De acolo, rebelii au lansat numeroase atacuri asupra pozitiilor armatei din partea de jos a orasului. Luptele se intensific. ”Armata incearca sa recastige controlul asupra orasului de la nordul Damascului. Din acest motiv, a lansat o ofensiva majora asupra rebelilr, care incearca sa tina piept fortelor guvernamentale prin parjolirea zonelor pe care le au sub control”, au declarat sursele AsiaNews.
Biserică incendiată la graniţa siriană cu Turcia
Incendierea a fost precedată de nenumărate alte acte de vandalism. Au fost furate vasele cultice, icoanele au fost tăiate şi arse, iar clopotele – topite.
Publicaţia arabă creştină Tel Abyad a relatat evenimentele din 28 noiembrie 2013, petrecute la graniţa dintre Siria şi Turcia. Ştirea a fost preluată de televiziunea onlineSalam 1.În completare, aceasta a prezentat şi un film în care un grup terorist, intitulat Al- Sham Gish, a ars o biserică în oraşul de frontieră Tel Abyad. Incendierea a fost precedată de nenumărate alte acte de vandalism. Au fost furate vasele cultice, icoanele au fost tăiate şi arse, iar clopotele – topite.
Incidentul a avut loc pe fondul unui număr tot mai mare de conflicte armate în regiune. Astfel, în oraşul Rakka, aflat în apropiere, au fost înregistrate mai multe răpiri din rândurile creştinilor siro-iacobiţi. În plus, în orasul Deir ez-Zor, forţele guvernamentale au descoperit un depozit în care au fost închişi mai mulţi creştini şi care, ulterior, a fost incendiat.
Un nou sat devastat: Deir Atieh
Middle East Monitor, cotidian de limbă arabă, a publicat în ediţia din prima zi a lunii decembrie informaţii despre cucerirea unei alte localităţi din Siria, de către forţele rebele Al-Nasur.
Militanţii islamici au invadat oraşul Deir Atieh, aducând teroare şi moarte. Atacul nu s-a rezumat doar la distrugerea bisericii creştine din localitate şi a principalelor clădiri deţinute de către creştini. Rebelii au intrat în spital şi au luat ostatici pe cei bolnavi, separându-i pe creştini de restul pacienţilor. Salonul în care au fost mutaţi credincioşii ortodocşi a fost izolat, iar îngrijirea acestora a fost interzisă. Creştinii au fost închişi, lăsaţi, pur şi simplu, să moară – ignorându-se legea recunoscută pe plan mondial, care protejează viaţa celor aflaţi în instituţiile spitaliceşti.
Aproximativ 25 de mii de oameni din populaţia creştină au încercat să se refugieze în localităţile încă libere. Dar, satul a fost înconjurat, organizându-se mai multe puncte de control. Aici au fost cerute actele de identitate, credincioşilor refuzându-li-se părăsirea localităţii.
Situaţia este incertă. De pe 1 decembrie nu mai există nicio veste legată de soarta creştinilor din Deir Atieh. Nu se ştie nimic despre cei din spital care, cu siguranţă, au nevoie de îngrijiri urgente. Trupele guvernamentale duc lupte de gherilă pentru recucerirea locului. Dar, şansele de câştig sunt destul de mici, având în vedere că în Siria sosesc zilnic războinici Al Qaeda, care se alătură rebelilor Al-Nasur.
Cei doi episcopi sirieni răpiţi au fost localizaţi în Turcia
În urmă cu aproximativ nouă luni, militanţii opoziţiei siriene au răpit, în apropierea oraşului Aleppo, doi episcopi. Mitropolitul greco-ortodox Paul de Alep, fratele Patriarhului Ioan al Antiohiei şi Johanna Ibrahim, Mitropolitul siro-iacobit al aceluiaşi oraş, se aflau într-o misiune caritabilă în satul Kafr Dael.Maşina lor a fost atacată, şoferul, care era şi diacon, a fost ucis, iar episcopii au fost urcaţi în alt vehicul, pierzându-li-se urma.
Veşti nu au existat până săptămâna trecută, când agenţia de ştiri Interfax a relatat informaţiile obţinute de la Marele Muftiu al Siriei, Ahmad Badreddin Hassoun. Conform spuselor clericului musulman, cei doi episcopi sunt, în prezent, pe teritoriul Turciei, ţinuţi ostatici de către militanţii ceceni.
Informaţiile au fost obţinute prin implicarea Elenei Agapova, reprezentantă a Societăţii Imperiale Ortodoxe a Palestinei. Comunicatul dat de aceasta, după reluarea discuţiilor cu Ministerul de Interne Turc, precizează că episcopii au fost răpiţi pentru a şantaja Patriarhia de Antiohia, care revendică domenii în Antakya, pe teritoriul Turciei, într-o zonă locuită de către separatiştii ceceni.
Problema celor doi episcopi răpiţi a fost atinsă şi de generalul Abbas Ibrahim, reprezentant al Organizaţiei Naţiunilor Unite, în cadrul Ligii Arabe. După întrunirea din Qatar, s-a auzit că episcopii sunt ţinuţi ostatici în oraşul Bsaktin, la 20 de kilometri nord-vest de graniţa cu Siria. Emirul Qatar-ului, Şeicul Tamim bin Hamad Al Thani, a promis Patriarhului maronit, Bechara Rahi, că va ajuta la eliberarea celor doi clerici.
+++
|
Нагородити посмертно: 21-річний герой самотужки відбив атаку на блокпост..... |

+++
Нагородити посмертно: 21-річний герой самотужки відбив атаку на блокпост, прикривши неозброєних побратимівБлог Травень 23, 2015 10:17 | Тематика: Блоги, Суспільство | 9 Comments Читати про: загиблий герой, Павлоград 2912345284 Коханій дівчині, збираючись на фронт, Андрій сказав: «Малыш, я вернусь через два месяца, и мы поженимся» 21-річного Андрія Абросимова посмертно нагородили орденом «За мужність». Хлопець загинув, відбиваючи раптову атаку терористів на блокпост в Добровольському районі Донецької області. Як розповідали товариші по службі Андрія, бойовики заскочивши наших військових зненацька. Щоб дати можливість товаришам дістати з наметів зброю, Андрій став відстрілюватися сам. І фактично відбив атаку. В останній момент, коли хлопець зупинився, щоб поміняти ріжок в автоматі, йому в голову влучила снайперська куля. Патріоти України пропонують ознайомитися з матеріалом, котрий підготував кореспондент «Фактів», познайомившись з близькими загиблого героя «У нас все спокойно, — успокаивал парень родных. — Верьте мне, а не телевизору» — Атаку террористов отбили, — рассказывает Ирина, близкий друг семьи Абросимовых. — Уже на похоронах боевые товарищи Андрея вспоминали, что благодаря ему они все-таки успели взять оружие и задействовать две бронированные машины. Начался настоящий бой. «И мы победили, — рассказывали ребята. — Один боевик был убит, еще двое ранены. Террористы отступили. Мы бросились к Андрею — надеялись, что ему еще можно оказать помощь. Но он был уже мертв». В том бою погиб еще один наш военный. Его расстреляли в упор, пуля попала в сердце. Он, как и Андрей, погиб мгновенно. Подробности боя военные пока не раскрывают, ведь боевые действия продолжаются. Но на похоронах Андрея Абросимова все говорили одно: «Этот парень — герой. Мы обязаны ему жизнью». *Андрея в отряде очень любили — О том, как погиб сын, мать Андрея узнала уже на похоронах, —говорит Ирина. — Мы ведь не знали, что блокпост, который он охранял, боевики обстреливали едва ли не каждый день. С Андрюшей созванивались по нескольку раз в день, но он всегда бодрым голосом отвечал: «У нас все спокойно. Не волнуйтесь». Поговорив с ним, включала новости. А там рассказывали о боях. «Точно все в порядке? — перезваниваю. — Тут по телевизору показывали…» «Верьте мне, а не телевизору, — отвечал Андрей. — Журналисты всегда преувеличивают». Если бы мы только знали, что никто не преувеличивал! Мы понимали, что военным в зоне АТО не до разговоров. Андрей мог не брать трубку, но потом обязательно перезванивал: «Как дела? Да все у нас в порядке. Почему тяжело дышу? Да это я просто за едой бегал». И начинал в подробностях рассказывать, где он ее купил и что еще ел в тот день. Рассказывал очень живо, даже шутил. «Поговорила с ним и вроде бы отлегло от сердца, — рассказывала мне его мама. — Может, у них там действительно все в порядке?» Я понимаю, почему Андрей не говорил правду. Очень уж он любил своих родителей, не хотел, чтобы они волновались. Мама и папа Андрея пенсионеры, у обоих проблемы со здоровьем. Он старался их беречь. Запрещал им работать — говорил, что сам может их обеспечивать. Сразу после школы пошел в армию, а отслужив год, устроился охранником в супермаркет. «Высшее образование — это, конечно, хорошо, — говорил он. — Но на него еще денег нужно заработать. И это должен делать я, а не родители». Вот таким он был принципиальным. Все заработанные деньги отдавал родителям. Он был их единственным ребенком и чувствовал свою ответственность. По словам Ирины, когда Андрею пришла повестка, он тут же пошел в военкомат. — Он и не мог по-другому, — вспоминает друг погибшего Игорь. — Еще в марте, когда российские боевики оккупировали Крым, Андрей воспринял это очень болезненно. «У нас просто так отнимают нашу землю, а мы сидим сложа руки?! — возмущался он. — Да я готов самостоятельно ехать в Крым и выгонять оккупантов!» Но когда в апреле Андрей эту повестку получил, меня вдруг охватило плохое предчувствие. Раньше со мной такого не случалось. А тут как будто внутренний голос сказал: Андрей не должен никуда ехать. Что-то подсказывало, что приближается беда. Я не выдержал, сказал об этом Андрею. «Не выдумывай, — отмахнулся друг. — Если надо ехать, поеду. Я же не какой-то там дезертир». Вечером он получил повестку, а уже в семь часов утра был с вещами в военкомате. «Малыш, я вернусь через два месяца, и мы поженимся» — Тогда, в апреле, мы еще до конца не понимали, что такое война, — задумчиво говорит Ирина. — Сейчас, когда на Донбассе погибли уже девять человек из нашего Павлограда, понимаем. Андрея на Донбасс направили не сразу. Первое время он был в учебной части. Его мама, как и сам Андрюша, очень переживала за страну и даже не просила сына остаться. Когда он находился на учениях, мы были за него спокойны. На майские праздники Андрей приезжал домой… В Донецкую область поехал уже в середине мая. По словам сослуживцев Андрея, последняя неделя перед его смертью выдалась самой тяжелой. Оказалось, на их блокпост трижды являлись террористы с требованием сдаться. — Все три раза переговоры с боевиками вел Андрей, — продолжает Ирина. — Террористы прямо заявляли: «Отдавайте оружие и сдавайтесь. Долго вы здесь все равно не продержитесь». Андрей говорил им убираться. За день до его гибели террористы пришли опять. На этот раз их было двое. «Если не сдадитесь добровольно, мы вас убьем, — заявили они. — Еще не передумали?» Андрей в очередной раз их прогнал. В тот же день Андрей последний раз поговорил с мамой. О террористах, естественно, ничего не сказал. Рассказывал о бытовых вещах — что купил какую-то майку и ел на обед «вкусняшки». «Вкусняшками» он называл сухую вермишель. По сравнению с пайками, которые им выдавали, даже это было роскошью. На следующий день мама, как всегда, начала ему звонить, но он не брал трубку. Перезвонила мне: «Андрюша почему-то не отвечает. У меня плохое предчувствие». Я начала ее успокаивать — мол, подожди, он обязательно перезвонит. И тут приходит наша общая знакомая: «Ходят слухи, что Андрея ранили. Ты ничего не знаешь?» Я позвонила его друзьям, но они тоже были не в курсе. Мы начали обзванивать все донецкие больницы, пытались дозвониться в часть. Так и не смогли ничего узнать. Тем временем в супермаркет, где работал Андрей, пришло извещение о его смерти. — Я ничего этого не знала, но чувствовала, что произошло что-то страшное, — вспоминает мама Андрея Ирина Абросимова. — Даже помолиться не смогла — мысли в голове путались, я еле сдерживалась, чтобы не заплакать. И тут во двор зашли парни в военных кепочках. Они еще ничего не сказали, только поздоровались. Но я все поняла по их лицам. «Только не говорите, что он погиб», — сказала одними губами, чувствуя, как подкашиваются ноги. Как же я надеялась, что они сейчас скажут: «Нет, с ним все в порядке!» Военные опустили головы. «Да, — сказал один из них. — Ваш Андрей погиб…» — На похоронах все благодарили маму за такого сына, — вспоминает Ирина. — Военные плакали, становились перед гробом на колени. А рядом стояла красивая худенькая девочка. Она плакала навзрыд. Я знала, что у Андрюши была девушка Аня, но ни разу ее не видела. Там на похоронах и познакомились. 19-летняя Аня Черемисова создала в социальной сети «ВКонтакте» страничку памяти Андрея Абросимова. На ней друзья оставляют теплые отзывы и воспоминания о погибшем. А в центре страницы фотография Ани и Андрея и подпись: «В тот вечер, когда была сделана эта фотография, ты сказал мне: «Малыш, я вернусь через два месяца, и мы поженимся». «На похоронах кто-то сказал, что Господь забирает лучших. Это правда» — Я тогда не думала, что он говорит об этом всерьез, — признается Аня. —Мы встречались всего четыре месяца, но за это время Андрей успел стать для меня самым близким человеком. Познакомились в супермаркете, где Андрей работал охранником. Я устроилась официанткой в пиццерии напротив. Андрей часто забегал к нам на кофе, и сразу мне понравился. Он как-то отличался от других. Наверное, потому, что всегда улыбался. Всегда приветливый, в хорошем настроении. Он как будто излучал энергию. Мы начали чаще общаться, и я поняла, что влюбилась. С Андреем я чувствовала себя защищенной. Когда он ушел служить, мы созванивались по десять раз за день. Андрей рассказывал, что к ним приходили террористы, требовали сдаться… Я старалась не показывать ему своего волнения. На похоронах мне рассказали, что буквально за полчаса до нападения боевиков Андрей говорил сослуживцам обо мне. «Когда я предложил ей пожениться, она, наверное, мне не поверила, — признался он ребятам. — Но я не шутил. Вернусь с победой и сразу приду к ней с кольцом. Я уже даже свою речь продумал». *Аня и Андрей встречались всего четыре месяца, но уже не представляли жизни друг без друга — Я тоже об этом знал, — говорит Станислав, друг Андрея Абросимова. — Андрей любил Аню и мечтал жениться. «Победа — и сразу свадьба, — как-то сказал он. — Можешь уже готовить поздравительную речь». Узнав, что он ценой своей жизни спас товарищей, я не удивился. Поступить по-другому Андрей не мог. Мы с ребятами называли его нашей совестью. Приходя на работу, он первым делом у каждого сотрудника спрашивал, как дела, все ли в порядке. Когда несколько месяцев назад мне срочно понадобились деньги, я даже не успел ему об этом сказать. Андрей пришел сам и протянул мне конверт: «Я слышал, что у тебя проблемы… Не переживай. Вернешь, когда получится». Хотя сам жил от зарплаты до зарплаты. На похоронах кто-то сказал, что Господь забирает лучших. Это правда. Таких, как наш Андрюха, нет и больше не будет. — Несколько дней назад маме Андрея приснился удивительный сон, — рассказывает Ирина. — Будто бы Андрей приехал домой целый и невредимый. «Я так обрадовалась, — рассказывала его мама. — Хотела его обнять, но не смогла — он как будто стал… тенью. «Ты не волнуйся, мам, — сказал. — Я здесь. И теперь всегда буду рядом».
Джерело: http://patrioty.org.ua/nagoroditi-posmertno-21-richniy-geroy-samotuzhki-vidbiv-ataku-na-blokpost-prikrivshi-neozbroyenih-pobratimiv/
+++
|
Eliseo M. Roig - Bell - Ringers |
Дневник |
|
разместите этот пост с просьбой подписать петицию о запрете притравочных станций. |
Осталось всего лишь 30 тысяч подписей и этот кошмар для животных будет закончен, не будьте равнодушными. (Прочитайте описание и помогите распространить эту информацию, минута вашего времени, и мир может стать добрее).

Мы, граждане России, обращаемся к мировой общественности и просим поддержать наше требование о запрете травли - обучения охотничьих собак для убийства животных, которое разрешено законодательством Российской Федерации и является настоящим садизмом и варварством.
Есть много притравочных станций в России, где содержащиеся в неволе дикие животные становятся жертвами жестокости. Их кусают и рвут охотничьи собаки за деньги, заплаченные их владельцами. Травля является своего рода бизнесом. Лисы , медведи, еноты , волки, кабаны , барсуки , белки, зайцы , куницы и их детёныши используются для притравки. Федеральное законодательство позволяет обучение на живых животных круглый год, и не считается с биологической природой живых существ.
Они живут в аду. Они содержатся в тесных, грязных клетках , полных экскрементов . Клетки настолько малы, что животные могут едва шевелиться или изменить положение. Они настолько голодны, что у них нет сил, чтобы защитить себя от собак. Они покидают клетки только для того, чтобы быть укушенным или чтобы их терзали собаки. Если они ранены или искалечены , за ними не ухаживают, но используют для обучения собак снова и снова , пока они не умрут от ран.
Для притравки на этих "станциях" используют также бездомных котят и щенков. Этот "обучающий" садизм рекламируется на сайтах и в печати.
Чем агрессивнее и злее собака, тем более ценной она является и используется для разведения. Охотники проводят соревнования среди охотничьих собак , где животных травят в течение нескольких дней.
P. S. Мы прикрепили одни из самых безобидных картинок, что бы не травмировать психику читателей.
Подписать петицию можно по этой ссылке.

Ссылка на ПЕТИЦИЮ, которую нужно подписать
|