-Рубрики

 -Я - фотограф

Kyiv. Lavra Pecherskaya - Lavra Nebesnaya

Lavra Pecherskaya nebesnaya krasa.Foto Paul Lashkevich_ 05.Mar.2007_ 082.JPGLavra Pecherskaya.All Saints Bell.Foto Paul Lashkevich_14.June.2007_049.JPGLavra Pecherskaya.Lavra Nebesnaya Bell.Foto Paul Lashkevich_20.Sept.2008_DSC08039.JPG

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Paul_V_Lashkevich

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 08.09.2009
Записей: 15974
Комментариев: 6591
Написано: 25243

Выбрана рубрика ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД.


Другие рубрики в этом дневнике: Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА(3667), Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА(4483), Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА(2268), ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ(9166), ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ(5303), ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой(5283), ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ(3692), ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА(1053), ЧЕЛОВЕК: БОГУ угодно ли?(1254), ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души(1729), Человек: БОГ - ВЕРА - НАДЕЖДА - ЛЮБОВЬ(1177), ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ(1937), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: УМ разумный(2386), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: НОРМА и экстремизм - нелюди(2179), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: МАТЬ - отец - ближние - РОДИНА(2978), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО(4289), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ(2349), УКРАЇНА і Не российский мир(605), УКРАІНА - РОСІЯ - БЄЛАРУСЬ(1651), Слово рідне СЛАВЯНЕ(347), СЛОВО РІДНЕ мова РУСЬКА УКРАЇНСЬКА(343), Слова: ШРИФТ, печатные и виртуальные КНИГИ (492), СЛОВА: ПИСЬМЕННОСТЬ, РУКОПИСЬ, КАЛЛИГРАФИЯ(279), Слова: ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРМИНЫ(773), Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите(2330), СЛОВА: ИСТИНА-ЗАБЛУЖДЕНИЕ, ПРАВДА-ЛОЖЬ(1201), СЛОВА: Звук - Буква - Цифра - Цвет.(493), СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК (1343), РЕЛИГИЯ - УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ(103), Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ(664), Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО(2272), РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд(2918), РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus(490), Процесс: ФОРМА ОБЩЕНИЯ В ИНТЕРНЕТЕ?(650), Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ(3294), Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ(3736), Процесс - ТЕЛО - СТРУКТУРА - ВЕРА.(1806), Процесс - ДУША - ФУНКЦИЯ - НАДЕЖДА.(1798), Процесс - ДУХ - ЦЕЛЬ - ЛЮБОВЬ.(1801), ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА(3062), ПРОЦЕСС - Времени ход(1849), ПРОЦЕСС - Вектор(2173), Проблемы - Вопросы - Ответы(1981), ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством(2698), МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.(2996), МЫСЛИ: МЕДИТАЦИЯ - РАЗСУЖДЕНИЕ - deep thinking(902), МОЛИТВА(2967), КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ(739), ЗВОН КОЛОКОЛОВ(954), ДВИЖЕНИЕ: ЗВУК - ГОЛОС - ПЕНИЕ - МУЗЫКА - ШУМ(1242), БОГОРОДИЦА - ПРЕСВЯТАЯ - ПРИСНОДЕВА - МАРИЯ(587), БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ(2738), БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН(2293), А._МОЛИТВА_Читают-Поют(46), А. Павел В. Лашкевич. МУЗЫКА(56), А. Павел В. Лашкевич. Мои предпочтения.(757), А. Павел В. Лашкевич. Мои инициативы(80), А. Ознакомиться рекомендую - Paul_V_Lashkevich(2100), А. Ключевые ТЕМЫ СПИСКИ Ссылок(20), А. Как читать дневник Paul_V_Lashkevich?(54), TS - КОНФИДЕНЦИАЛЬНО - ИЗБИРАТЕЛЬНО(117), TS(179), Skype: You with Me(14), AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO(4525), All Internet(2228), A. Людська думка і мова(4498)
Комментарии (0)

Я убила 24 украинца - снайперша российского мира в Украине - - твари - пару

Пятница, 19 Июня 2015 г. 14:51 + в цитатник
crime.in.ua/news/20150616/snaypersha

+++

"Я убила 24 украинца". Снайперша «ДНР» похвасталась, как расстреливала пленных солдат (+фото)

Вт, 16/06/2015 - 17:27

Бывшая сотрудница налоговой службы Оксана Герасимова вместе с мужем уже более года воюет в рядах боевиков «ДНР» снайпером.

"Я убила 24 украинца", - хвастается 28-летняя женщина, мать малолетнего сына, в интервью газете The Daily Mail. Ее муж добавляет, что среди 24 убитых Оксаной были и двое украинских военных, которых захватили в плен во время боя в Майорске возле Горловки. Один из пленных был офицером, а другой – 22-летним пехотинцем. "Он молил за свою жизнь и рассказал, что у него есть жена и ребенок", - говорит муж снайперши. Но боевичка убила обоих, сказав, что делает это ради своего сына.

Боевики заверяют, что якобы за голову Оксаны украинская сторона назначила вознаграждение в $200 тысяч. Они искренне верят в это, потому что личные данные Оксаны внесены в базу сепаратистов сайта «Миротворец».

1

Оксана вместе с мужем

2

3

Читайте также:

Контрразведчики поймали предателя в рядах СБУ. Подполковник оказался шпионом из ГРУ

На Донетчине российские спецназовцы прикидываются местными «шахтерами». Никто не верит

Путинские наймиты обстреливают силы АТО и мирное население. В бой брошена бронетехника

Террорист «Кундуз» убивает земляков из Авдеевки во славу Путина (+фото и видео)

 
 

Читайте нас в соцсетях: FacebookВКонтактеTwitterLJGoogle+ или через RSS
 
 

 

 
 

 
 
 

Loading...
 

 


загрузка...

 

 


Читайте также

 

62-летняя старушка в рукопашной схватке убила собутыльницу

Пт, 19/06/2015 - 14:30

38-летняя женщина погибла в рукопашном бою с подвыпившей 62-летней бабкой.

 
 

Убийца и грабитель выдавал себя за бойца АТО

Пт, 19/06/2015 - 14:08

В Луганской области задержали уроженца города Яворов Львовской области, который приехал в зону АТО убивать и грабить людей. Сейчас его обвиняют в расстреле супружеской пары ради завладения их автомобилем. Злоумышленник при этом выдавал себя за военного, а на украденную машину прицепил вместо номеров знак «АТО».

 
 

Тем временем в России. Губернатор Самарской области призвал жителей региона просить пенсии у Бога

Пт, 19/06/2015 - 13:11

Губернатор Самарской области Николай Меркушкин в ходе заседания ученого совета Самарского государственного университета (СамГУ), 17 июня, сделал неожиданное заявление.

 
 

Имение беглого Курченко превратят в военный госпиталь (+фото)

Пт, 19/06/2015 - 12:55

Именье беглого младоолигарха Сергей Курченко, которое он построил на берегу Каневского водохранилища на незаконно захваченных землях военного полигона, переоборудую под госпиталь для реабилитации бойцов АТО.

 
 

Конституционный суд дал добро на снятие неприкосновенности с депутатов и судей

Пт, 19/06/2015 - 12:37

Конституционный суд Украины (КСУ) признал конституционным законопроект, поданный на рассмотрение парламента, о лишении депутатов Верховной Рады и судей неприкосновенности.

 
 
 

Ефремов харчами заманивает в свою партию жителей «ЛНР»

Пт, 19/06/2015 - 11:37

В городах, подконтрольных банде «ЛНР», люди экс-нардепа Александра Ефремова заставляют бюджетников вступать в организацию «Мир Луганщине». Скорее всего, эта организация станет основой будущей партии, которая примет участие в местных «выборах» и станет «партией власти» в «ЛНР».

 
 

Украинские бойцы возле Золотого сократили поголовье двух террористических банд

Пт, 19/06/2015 - 11:30

На Луганщине в районе села Золотое силы АТО уничтожили БМП путинских наймитов и провели «сокращение штата» двух пехотных групп боевиков.

 
 

В Донецк на «боевую утилизацию» прибыли амнистированные из тюрем РФ уголовники

Пт, 19/06/2015 - 10:40

В Донецк из учебных лагерей Ростовской области и Крыма, под конвоем российских оккупантов, прибыло террористическое пополнение. Среди прибывших много уголовников, недавно амнистированных из тюрем.

 
 

Террористы навязывают силам АТО бои в Марьинке: украинские бойцы жгут бронетехнику врага

Пт, 19/06/2015 - 10:03

Российско-террористические войска сохраняют активность, продолжая обстреливать позиции украинских войск и гражданских объектов в Марьинке, и осуществляют попытки наступательных действий.

 

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
УКРАЇНА і Не российский мир
Русский - ИСКОННОЕ + российский: нео - имперское, стремящееся поглотить Русское и Украинское и прочая, и прочая, и прочая......


Процитировано 1 раз
Комментарии (0)

духовная брань - бездуховная брань - о россии - Украина без ядерного оружия

Пятница, 19 Июня 2015 г. 14:42 + в цитатник
liveinternet.ru/users/paul_...364870397/

http://fakty.ua/201056-stroub-telbott-ya-skazal-kr...racshenii-boegolovok-v-rossiyu
+++

ядерные боеголовки

КАК ЭТО БЫЛО

Строуб Тэлботт: "Я сказал Кравчуку, что самое большее, что мы можем сделать, — это помочь финансово в возвращении боеголовок в Россию..."

Анна ИВАНЕНКО, «ФАКТЫ»

10.06.2015

Размер текста: Абв  Абв  Абв  

 

Бывший госсекретарь США описал в мемуарах американско-российскую операцию по принуждению Украины к безъядерному статусу в обмен на гарантии ее территориальной целостности. Недавние заявления Белого дома о том, что Вашингтон не планирует поставлять украинской армии летальное оружие, вызывают стойкое ощущение дежавю…

На брифинге пресс-секретарь Белого дома Джош Эрнест, сопровождавший президента США Барака Обаму в Германию на саммит «Большой семерки» (G7), заявил, что участвовавшие в нем лидеры промышленно развитых стран не хотят возвращения к холодной войне. «Полагаю, что есть некоторые, в частности президент Путин, которые пытаются вернуть или вновь разжечь менталитет холодной войны. Но определенно это не в планах США или членов «семерки», — подчеркнул Джош Эрнест. Он также сообщил, что Вашингтон не планирует поставлять украинской армии наступательные виды вооружения.«По мнению президента Обамы, это (поставки. — Ред.только привело бы к дальнейшей эскалации ситуации, которая должна быть решена дипломатическим путем», — заявил пресс-секретарь Белого дома. При этом Джош Эрнест подчеркнул: «США дали понять, что у нас довольно сложные отношения с Россией, что, несмотря на существенные разногласия относительно дестабилизирующих действий России в Украине, мы можем сотрудничать по ряду вопросов, которые важны для национальной безопасности в обеих наших странах».

Примечательно, что подобная трактовка, образно говоря, существенных разногласий, которые не являются препятствием для плодотворного сотрудничества с Россией, звучала из уст американских дипломатов и 24 года назад, когда, по сути, стартовала операция по принуждению Украины к отказу от ядерного вооружения. Как известно, результатом кампании стало подписание в 1994 году Будапештского меморандума, названного уникальной победой администрации Билла Клинтона, к которой приобщился и его предшественник, Джордж Буш-старший.

Если полистать подшивки ведущих мировых газет того времени, можно сделать вывод, что завизированное в январе 1994 года в Москве заявление Клинтона, Ельцина и Кравчука (предшествовавшее подписанию 5 декабря в Будапеште меморандума) именно под давлением американцев не стало юридически обязывающим документом. Просто как политико-правовой документ оно требовало от России и США «заботиться» о безопасности Украины. Президент США поставил свою подпись под заявлением со словами «national security assurances», означающими «заверение национальной безопасности». Киев, которому пообещали признание суверенитета государства в обмен на передачу России ядерных арсеналов, заверения посчитали… «гарантиями». Сейчас многие отечественные политики корят себя за столь вольный перевод. Впрочем, как свидетельствуют мемуары бывшего госсекретаря Строуба Тэлботта, именуемого еще и «архитектором политики администрации Клинтона по новообразованным странам бывшего Советского Союза», «в эпизоде с вывозом ядерного оружия из Украины» перевод не имеет значения.

Так, в книге воспоминаний «Спец по России» Строуб Тэлботт признает, что США комфортно чувствовали себя в биполярном мире, где существовали только две ядерные сверхдержавы: Соединенные Штаты и СССР. Но все изменилось после распада Советского Союза, в результате которого Украина стала третьим (а были еще Беларусь и Казахстан) по потенциалу ядерным государством.

И американцы стали активно работать над тем, чтобы вернуть статус-кво, то есть склонить Украину согласиться с утилизацией, а лучше — вывозом огромных ядерных арсеналов на территорию России. В 1991 году президент Леонид Кравчук говорил, что он «против перемещения ядерного оружия»: «Мы не собираемся раздеться догола и безразлично смотреть, как наши соседи наращивают вооружения…» Но перспектива появления на карте мира еще одной ядерной державы не устраивала ни США, ни Россию. Несговорчивому Киеву они поочередно грозили то исключением из программы партнерства, то энергетическими санкциями.

Описывая процесс принуждения Киева к безъядерному статусу, Строуб Тэлботт цитирует отнюдь не дипломатические выражения, с помощью которых американцы «убеждали» в ходе переговоров своих визави из Украины. Правда, нет комментариев по поводу выступления в 1993 году в Верховной Раде тогдашнего премьер-министра Леонида Кучмы, который настаивал на сохранении в Украине нескольких межконтинентальных баллистических ракет с ядерными боеголовками, поскольку у этих ракет продолжительные сроки хранения…

Вскоре после этого Тэлботт прибыл в Киев, как он пишет, в «столицу несчастной и нервной страны», чтобы провести переговоры о судьбе «осиротевших ракет», которые «националисты в Украине держали в качестве сдерживающего средства против провокаций и агрессии со стороны России». О встрече с Леонидом Кравчуком Тэлботт написал: «Он (Кравчук. — Ред.пожелал астрономическую сумму в обмен на ракеты: миллиарды долларов в качестве «компенсации» и американское обещание, что мы будем расценивать нападение на Украину как нападение на США — почти такие же гарантии безопасности, как данные нашим ближайшим союзникам. Это обязало бы нас выступить на стороне Украины в случае возникновения конфликта между ней и Россией из-за ядерного оружия или по какому-либо иному поводу. Я сказал Кравчуку, что самое большее, что мы можем сделать, — это помочь финансово в возвращении боеголовок в Россию, где они будут демонтированы с американской экономической и технической помощью, в обмен на московские гарантии, подкрепленные США, что Россия будет уважать независимость Украины».

О результатах последовавшей поездки в Кремль за гарантиями для Киева Тэлботт сообщил:«По словам посла России в США Лукина, отношения России с Украиной похожи на отношения между Нью-Йорком и Нью-Джерси. США должны относиться ко всему происходящему в пределах бывшего Советского Союза как к начинке «черного ящика». Евгений Примаков, руководитель российской разведки, «сравнивал украинцев с детьми, в руки которых попало отцовское заряженное ружье и которые безрассудно считают, что могут использовать его в своих собственных целях».

Американский политолог Збигнев Бжезинский тогда прокомментировал ситуацию так:«Чтобы изолировать Украину на международной арене, российские политики умело использовали обеспокоенность администрации Клинтона ядерным статусом Украины. Играя на американских страхах (и на том, что администрация, очевидно, отдавала предпочтение российскому контролю над ядерным оружием Украины), Москве довольно успешно удалось представить новых лидеров в Киеве как носителей угрозы международной стабильности».

Как признал Строуб Тэлботт, американцы действительно склонялись к российской позиции о скорейшей передаче ракет России с минимальными гарантиями для Украины. Бывший замгоссекретаря написал в мемуарах, что Кремль и российские дипломаты были более понятны официальному Вашингтону, чем незнакомые и «параноидальные» украинцы.

Вспоминая о первом прилете Клинтона в Украину (12 января 1994 года), Тэлботт отходит от дипломатической вежливости еще дальше. «Когда мы приземлились, все было похоже на то, что нас оставили с носом. Зленко (тогда — глава МИД Украины. — Ред.и Бутейко(советник президента Украины по вопросам нацбезопасности. — Ред.снова попытались затравить своего президента и открыть дискуссию на темы, для закрытия которых мы пролили немало крови (речь идет о позиции дипломатов, настаивавших на действенных гарантиях украинской независимости и территориальной целостности. — Ред.). Клинтон и Кристофер, не имеющие привычки отчитывать руководителей государств, в этот раз решили сделать исключение. Они сказали Кравчуку настолько откровенно, насколько это было возможно, что, если тот откажется от уже достигнутой договоренности, это будет серьезным регрессом в отношениях Украины как с Россией, так и с США. Пока Зленко и Бутейко сердито молчали, Кравчук, который весь дрожал, пообещал Клинтону, что будет придерживаться предварительно достигнутой договоренности и не будет выкидывать никаких фокусов в последнюю минуту при подписании трехстороннего заявления через два дня в Москве».

В общем, по словам американского дипломата, так выглядела большая победа администрации Клинтона. А его соотечественник Збигнев Бжезинский двадцать лет назад назвал сотрудничество Москвы и Вашингтона в операции по принуждению Украины к безъядерному статусу «преждевременным партнерством». Он советовал администрации Клинтона отказаться«от одностороннего преувеличенного восприятия вопроса о статусе ядерного оружия как лакмусовой бумажки в американско-украинских отношениях. Существование независимой Украины, — предупреждал Бжезинский, — имеет куда большее значение, чем-то, быстро или нет Украина демонтирует свой постсоветский ядерный арсенал».

К этому совету стоило бы прислушаться и администрации нынешнего президента США.

 

Заметили ошибку? Выделите её и нажмите CTRL+Enter

  •  
  •  
  •  
  •  
 
 
 
В связи с участившимися провокациями и попытками разжигания межнациональной розни мы приняли решение временно отключить возможность комментирования материалов на сайте.
Читайте также

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
УКРАЇНА і Не российский мир
Русский - ИСКОННОЕ + российский: нео - имперское, стремящееся поглотить Русское и Украинское и прочая, и прочая, и прочая......

Комментарии (0)

У 1931 РОЦІ БУЛО 81 МІЛЬЙОН УКРАЇНЦІВ.

Дневник

Пятница, 19 Июня 2015 г. 12:38 + в цитатник

http://svoboda-online.org.ua/blogs/post/78

\+++

У 1931 РОЦІ БУЛО 81 МІЛЬЙОН УКРАЇНЦІВ. ВІД VIKTOROF'S БЛОГ

"У 1931 році в СРСР українців було більше, ніж росіян. ПАМ'ЯТАЙМО!!! За Нашу и Вашу Волю

 

У 1931 році в СРСР українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів. 

 

Така цифра вказана у книзі “На велікой стройкє”, виданій 1931 року в Ленінграді. Такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року.

 

Ні цієї енциклопедії, ні книги немає в жодній бібліотеці в Україні. Вдалося відшукати “На великой стройке” у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон. Слід зазначити, що сюди не ввійшли українці Галичини, яка перебувала у складі Польщі. Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР є 26 мільйонів. - Куди поділися всі інші? Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років.

 

І зараз росія ніяк не заспокоїться, продовжують знищення нашого народу.

 

Питання вже стоїть так, або їх переможемо ми за підтримки світової спільноти, або вони знищать нас і підуть далі, як і ведеться по фашистським законам дикої орди рашистів.

-------------------------------------------------------------------

І сьогодня ми воюємо з потомками перевертнів Гітлера-Сталіна"

 

 

З інтернету

 

Що можна добавити від себе.

Казав, кажу і буду казати - сильна Україна непотрібна нікому - ні заходу, ні сходу.

І тим і іншим потрібна буферна зона, де можна робити все, що завгодно.

 

Докази? Безліч.

 

І якщо ми самі себе не зможемо захистити, то можемо зникнути.

 

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (3)

духовная брань - бездуховная брань - о россии

Дневник

Пятница, 19 Июня 2015 г. 12:05 + в цитатник

+++

 
 
 
 
 
 

Хотят ли русские войны? Еще как!
Протоиерей Чаплин: "Слава Богу, мирная жизнь скоро закончится"

В программе "Клинч" на радиостанции "Эхо Москвы" председатель Синодального отдела РПЦ по взаимодействию церкви и общества, протоиерей Всеволод Чаплин выразил надежду, что спокойствие и мир в России скоро закончатся:
... See More
 
Unlike · Comment · Share · 4 hrs
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
УКРАЇНА і Не российский мир
Русский - ИСКОННОЕ + российский: нео - имперское, стремящееся поглотить Русское и Украинское и прочая, и прочая, и прочая......

Комментарии (0)

Високопоставлений чиновник добровольцем пішов в АТО і прийняв смерть героя Джерело: h

Четверг, 18 Июня 2015 г. 03:08 + в цитатник
patrioty.org.ua/visokoposta...rt-geroya/

+++

Високопоставлений чиновник добровольцем пішов в АТО і прийняв смерть героя Червень 17, 2015 20:03 | Тематика: Суспільство | 7 Comments Читати про: втрати українських військових, Донбас, Михайло Горяйнов, Чермалик 3,49177 Високопосадовець пожертвув собою заради того, щоб залишилися живими бійці його групи. Михайло Горяйнов. Фото: http://censor.net.ua/ Уродженець Краматорська Михайло Горяйнов, директор департаменту Фонду державного майна України, добровольцем відправився на фронт і героїчно загинув. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на Цензор.НЕТ. Михайло Горяйнов, директор Департаменту міждержавних майнових відносин, інвестиційної, видавничої та адміністративно-господарської діяльності Фонду державного майна України, був високопоставленим державним службовцям 3-го рангу. На фондовому ринку України, серед банкірів і фінансистів у Михайла – репутація визнаного експерта. У нього була «бронь», і він не підлягав мобілізації як цінний фахівець. У Михайла було все – любов, дружба, будинок, достаток, найширші зв’язку по всьому світу, багато родичів і друзів особливо на Донбасі і в Росії. Але 2 червня 2015-го року Михайло Горяйнов повів розвідгрупу сімдесят третій морського центру спеціальних операцій в атаку на опорний пункт російських військ під селищем Чермалик Донецької області, щоб знищити мандрівний міномет окупантів, обстрілював селище. Завдання було виконано. Але капітан-лейтенант Горяйнов Михайло Геннадійович в цьому бою, загинув як справжній герой. Шлях і вчинок, який пройшов справжній патріот України Михайло Горяйнов, гідний того, щоб його запам’ятав кожен з нас, щоб його вивчали в українських школах і держустановах як приклад служіння своєму народу. Михайло Горяйнов народився 22 червня 1976 року в Краматорську Донецької області. Батько, Геннадій Олексійович, згадує: «Він говорив: «Я народився в день війни, війна це моє покликання». Він не вагався з вибором професії. Відразу після школи вступив до Київського інституту сухопутних військ, факультет розвідки. Після закінчення навчання його направили для проходження служби на острів Майський – у легендарну частину морського спецназу, де базувалася 7-а окрема бригада спеціальних операцій ВМС України, з часом переформована в 73-й центр морських спеціальних операцій. Морський спецназ став дорогою життя для Михайла. Горяйнов все життя підтримував тісні зв’язки зі спецназом, з однокашниками по інституту. Його захоплення – стрілянина, холодна зброя, якою він прекрасно володів, рукопашний бій. У званні старшого лейтенанта йому довелося звільнитися в 1998 році з армії, без якої він не мислив свого життя. Згадує батько: «Це були часи Кучми. Армію свідомо знищували, спецназу постійно затримували зарплату. Соромно сказати, але одного разу офіцерам довелося вкрасти картоплю з поля для своїх родин, тому що у них не було взагалі нічого – ні грошей, ні особистих речей, щоб розрахуватися за їжу. Після цього Михайло був змушений звільнитися з армії, не міг більше принижуватися. Але спецназ він не залишив, і регулярно приїжджав в частину». Горяйнов після звільнення з армії зумів знайти роботу в Києві, і швидко зробив кар’єру у сфері фінансів та цінних паперів. У Фонді держмайна Горяйнов доріс до рівня директора Департаменту. На фондовому ринку його знають всі – він учасник багатьох семінарів, конференцій по всій країні. По пошуку легко знайти десятки посилань про різних експертних заходах фінансистів, в яких брав участь Михайло. У нього була маса зв’язків, чіткі принципи, і його кар’єра розвивалася при всіх урядах, він завжди був затребуваний у своїй справі. У Михайла багато родичів на Донбасі, в Росії, багато друзів. Раз на рік на 22 червня, свій день народження він запрошував їх усіх до Києва, в невеликий ресторан на Ленінградській площі. У цей день 22 червня друзі вже не побачать Михайла, залишиться тільки пам’ять. Він був душею компанії. Коли почалася війна, у Михайла була маса причин займатися своєю справою. Але війну на Донбасі він сприйняв як свою особисту біль. В свій будинок він поселив три сім’ї біженців з Донбасу, і робив усе, що було в його силах, щоб допомогти співвітчизникам. У нього було високе положення, і його посада була захищена «бронею» від мобілізації. Йому не складно було б знайти роботу в будь-якій великій фінансовій структурі. Але він вважав своїм обов’язком зайнятися волонтерською роботою. Регулярно їздив на фронт, і використовував свої зв’язки для збору коштів для допомоги армії. Михайла глибоко вразила загибель капітана 2-го рангу Олексія Зінченка – командира сімдесят третього центру, який 17 серпня під Старобешеве загинув під залпом російських «Ураганів», які накрили наш базовий табір. Горяйнов дізнався про трагедію одним з перших. Він заїхав з волонтерською допомогою в штаб сектора «Б» в Новосвітлівка і там йому повідомили, що зв’язок із Зінченком і його групою раптово зник. Сталося недобре. Михайло взяв автомат, бо до Старобешевого було 150 кілометрів по «сірій» зоні – території, яка ніким не контролювалася по суті. Він заїхав у знищений табір, зібрав зброю і документи, вцілілі після обстрілу. Потім поїхав шукати Зінченко – командир був ще живий, в лікарні. Михайло був поруч з Олексієм, якого, на жаль, не вдалося врятувати. Після загибелі Зінченко 73-й центр очолив капітан 1 рангу Юрій Борисович Олефіренко – один з творців українського спецназу, ветеран Афганістану, який пішов у запас перед війною, але знову став у стрій. Михайло добре знав Олефіренко. Його загибель потрясла всіх, хто знав цього видатного воїна. Поминки по Олефіренко йшли в дні важкого бою за Донецький аеропорт. У присутності офіцерів сімдесят третього центру Михайло оголосив усім: «Хлопці, я вирішив – йду на війну. У наш час сидіти в тилу соромно». Як розповіли співробітники ФДМ: «Михайло зайшов у бухгалтерію, він був у такому гарному шкіряному пальто, костюмі, посміхнувся, він завжди посміхався: «Ну що, хто тут говорить, влада в стороні, за «бронею» сховалася? Знімайте з мене «бронь», я йду добровольцем “. Головбух йому:« У вас «бронь», Михайло Геннадійович, це багато документів і дозволів треба оформити, так швидко оформити не можна». А він передає папку:«Я вже всі папери підготував – оформляйте». У всього оточення Михайла його намір йти на фронт викликало здивування. Але рішення зрозуміли і прийняли. Його близький друг – командир спецпідрозділу, який займається в зоні АТО протидиверсійних операціями в прифронтових районах, запропонував Михайлу перевестися до нього в частину на серйозну посаду. Але Горяйнов все схвальні пропозиції відхилив. “73-й центр – це моя сім’я”. Він узяв на себе виконання найнебезпечніших завдань, і хотів проявити себе там, де мало хто вміє, і мало хто готовий ризикувати – в рейдах в демілітаризованій зоні. Тому ніяких високих постів, ніяких благополучних посад, ніякого прифронтового тилу – директор департаменту ФДМ став простим командиром розвідувальної групи, строго по своїй військовій спеціальності, ніяких поблажок. Тут всі рівні і всі по-чесному. Горяйнов повернувся в сім’ю морського спецназу. На поминках Михайла до кореспондента «Цензор.Нет» вервечкою підходили люди, які говорили як багатьом допоміг їм у житті Михайло. Вони розповідали з гіркотою про те, як важка їхня втрата. Але коли люди починали розповідати про вчинки і справах Михайла, особи відразу світлішали і з’являлися посмішки. Ось розповідь про останній бій офіцера морського спецназу, який пішов на завдання у складі групи Михайла: «Михайлу Горяйнову не треба було проводити тривалу додаткову підготовку. Він зберіг високі професійні якості. Ми були знайомі з ним ще до війни, багато спілкувалися з самого початку бойових дій. У нього була прекрасна фізична форма, відмінні тактичні навички. Це був талановитий і харизматичний лідер. Він згуртував навколо себе бійців. Вони виконали ряд розвідувальних виходів у нашому секторі, забезпечили командування важливими розвідданими. А потім командуванню нашого загону надійшло звернення від наших підрозділів та місцевих органів влади в селищі Чермалик. «Кочівний» 120 мм міномет у порушення режиму припинення вогню і Мінських угод про перемир’я постійно обстрілював селище, і буквально тероризував місцевих жителів. Горяйнов зі своєю групою добровільно зголосився зробити наліт, виявити і знищити порушників режиму припинення вогню в демілітаризованій зоні. Об’єктом атаки став комплекс промислових будівель недалеко від Чермалик. Саме там, за розвідданими, базувався мандрівний міномет і його розрахунок. Операція була підготована відмінно. Була проведена ретельна розвідка. Кожен воїн отримав детальний інструктаж, прекрасно знав свою бойову задачу. Група була екіпірована всіма необхідними видами спорядження та озброєння, які в заявці замовив командир. Особливі заходи Горяйнов зробив для забезпечення скритності операції. На інструктажі перед виходом він сказав: «Ризиково, але ризик виправданий. Не виключені втрати». Міномет в Чермалик продовжував вести обстріл. 2 червня вночі група непоміченою вийшла на об’єкт. Противник вів спостереження, місцевість була відкрита, але Горяйнов придумав такий маршрут, на якому виявити нас ворогові не вдалося. Підходи з боку поля, де ми повинні були йти за задумом операції, добре прострілювалися, і йти там виявилося не вигідно, укриттів ніяких. Горяйнов повів нас по запасному маршруту. Спостереженням було встановлено, що противник розміщується в окремій будівлі з підвальним приміщенням, обладнаному в якості бункера. За цією будівлею знаходився стаціонарний пункт стрільби з великокаліберного кулемета «Утес». Поруч з бункером, в 20 метрах ближче до нас, був невеликий бетонний паркан, і за ним знаходився сам міномет, який бив по Чермалику. На жаль, ми не могли почати атаку з атаки кулеметного гнізда, тому що обійти непоміченими опорний пункт було неможливо, місцевість там відкрита. Ми вийшли на дистанцію 120 метрів до об’єкта атаки. Все було тихо. У ударної групі було сім бійців, включаючи Михайла. Наліт був зухвалим. В 5.11 Горяйнов дав наказ атакувати. Ми дали залп гранатометів по бункеру, і рвонули вперед – треба було скоротити дистанцію, зблизитися з бункером, і знищити розрахунок міномета. Горяйнов вів нас за собою, він біг попереду, поруч з опорним пунктом командир виявив бойовика, який збирався відкрити вогонь і на бігу нейтралізував його, перш ніж той встиг вистрілити. Але противник виявився добре підготованим. За секунди ми добігли до невисокого кам’яного паркану, але з бункера почали вибігати солдати супротивника, і займати оборону. Вони були у високому ступені готовності – ніхто не вибігав роздягнений, в тапочках, всі були в повній формі, зі зброєю, і вони відразу відкривали вогонь, коли вибігали з бункера. Ми били по тих, хто вибігає. Потім ми досягли бетонного паркану і міномета, до бункера було всього 20 метрів, але дістатися до нього вже не вдалося. Зав’язався бій на короткій дистанції, де до супротивника можна було легко докинути каменем, і легко розгледіти риси обличчя. На самому початку бою серйозно поранило нашого кулеметника, він випустив лише один короб. Я зайняв його місце. Завдяки грамотним діям, фактору несподіванки і високому рівню вогневої підготовки, наш вогонь був дуже ефективний, ми взяли з собою великий боєкомплект, гранати. Ми поклали навколо бункера не менше 10-12 ворогів в найкоротший час. Однак ворог продовжував вести вогонь у з бійниць бункера, і нові солдати продовжували вступати в бій. Виявилося, що в бункері був не тільки розрахунок міномета з охороною, а набагато більша кількість солдатів. Я добіг до паркану, і кинув гранату в міномет. Завдання було виконано. У цей момент противнику вдалося зайняти позицію великокаліберного кулемета. Це відразу змінило розклад сил не на нашу користь. Кулемет відкрив вогонь по краю бетонного паркану, і ми вже не мали шансів подолати простір до бункера. Кулемет придушити не вдалося. Бронебійні кулі били в наш паркан, і відколювали величезні шматки бетону, які відлітали в нас. Паркан кришився, і довго б він не витримав. А у нас почав закінчуватися боєкомплект. Для стрілецької бою навіть 5 хвилин інтенсивної перестрілки – це багато. А ми билися вже більше 15 хвилин. Я випустив 6 коробів – і в мене залишилося небагато патронів для прикриття відходу, та ж ситуація з патронами була і у всіх інших бійців. Треба було відходити під вогнем противника, при не пригніченому кулеметі, при повній видимості, при тому, що з бункера в 20 метрах від нас продовжував стріляти. Ситуація здавалася згубною для всієї групи. Якщо кулемет і бункер будуть притискати нас ще хвилин 10, то патрони у нас закінчаться, паркан розвалиться, і нас переб’ють всіх. Наші життя повністю залежали від рішення командира – самостійно піти звідти вже ніхто не міг. В 5.29 Михайло дав команду на відхід. Ми рвонули, витягуючи пораненого кулеметника. Ми чули щільний вогонь, але по нас він вівся не так прицільно, це здавалося просто дивом. Але це не було чудом. Як виявилося, капітан-лейтенант Горяйнов в момент відходу групи зробив спробу знищити кулемет противника, щоб прикрити наш відхід. Михайло відволік весь вогонь на себе, щоб прикрити винос пораненого товариша. Він отримав кілька смертельних поранень і загинув смертю хоробрих. Він врятував нас усіх у безнадійній ситуації ціною свого життя. Ми повернулися на базу по маршруту, який перед операцією розробив Михайло. Евакуація пройшла успішно. Нас зустріло командування, і подякувало за знищення міномета і виконання бойового завдання. Бій з військової точки зору вважається успіхом. Ворогові нанесені тяжких втрат. За даними агентурної розвідки, серед знищених ворогів були громадяни Російської федерації. Але ніхто в нашому загоні не вважає цей бій успіхом. Тому що в ньому загинув наш друг і бойовий побратим … На похорон Михайла в Києві командування відпустило всю нашу групу на один день – для нас була честь нести його тіло на своїх плечах. Тому що сам Михайло Горяйнов віддав життя за Батьківщину, заради честі і заради своїх друзів і близьких ». На похоронах Михайла Горяйнова до Києва 7 червня прийшли сотні людей – на погляд набагато більше 500 чоловік. Прибули генерали і офіцери збройних сил. Прибули численні друзі і знайомі. Співробітники Фонду держмайна. Багато людей приїхало з Донбасу, з окупованих територій. Були друзі і товариші по службі з Росії. Усім їм було зрозуміло, за що віддав життя Михайло, уродженець Донбасу, киянин.
Джерело: http://patrioty.org.ua/visokopostavleniy-chinovnik-dobrovoltsem-pishov-v-ato-i-priynyav-smert-geroya/

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Mонастырь - Curtea de Arges

Четверг, 18 Июня 2015 г. 02:50 + в цитатник
https://www.facebook.com/ki...nref=story

Arges Cathedral and monastery in Romania

+++

Liliana Elena Jighira Legends of Curtea de Argeș have inspired many Romanian poets, among them the celebrated Vasile Alecsandri. One traditional legend describes how Neagoe Basarab, while a hostage in Constantinople, designed a splendid mosque for the sultan, returning to build the cathedral out of the surplus materials.

Manole legend

A legend tells of Radu Negru employing a Meşterul Manole or Manoli as architect. With Manole being unable to finish the walls, the prince threatened him and his assistants with death. At last Manole suggested that they should follow the ancient custom of placing a living woman into the foundations; and that she who first appeared on the following morning should be the victim. The other masons warned their families, and Manole was forced to sacrifice his own wife. Thus the cathedral was built.

When Manole and his masons told the prince that they could always build an even greater building, Radu Negru had them stranded on the roof so that they could not build something to match it. They fashioned wooden wings and tried to fly off the roof, but, one by one, they all fell to the ground. A spring of clear water, named after Manole, is said to mark the spot where he fell.

This motif is widespread in South-East Europe, most notably also in Russia, like the blinding of the Masons of Saint Basil's Cathedral by Ivan the Terrible. (Wikipedia).
Like · Reply · 19 mins

Vesna Isabela Rizova How Orthodoxy connect people around world on magical way smile emoticon
Like · Reply · 1

 
Orthodox Christian Network's photo.
Orthodox Christian Network's photo.
Orthodox Christian Network's photo.
Orthodox Christian Network's photo.

The beautiful Arges Cathedral and monastery in Romania

Like · Comment · 

+++

Рубрики:  БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ
ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
A. Людська думка і мова
БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН
ЗВОН КОЛОКОЛОВ
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
ДВИЖЕНИЕ: ЗВУК - ГОЛОС - ПЕНИЕ - МУЗЫКА - ШУМ
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
БОГОРОДИЦА - ПРЕСВЯТАЯ - ПРИСНОДЕВА - МАРИЯ
КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus

Комментарии (0)

На Тернопільщині селяни захищають своє право бути в канонічній Церкві

Четверг, 18 Июня 2015 г. 02:41 + в цитатник
news.church.ua/2015/06/18/n...ij-cerkvi/

++

На Тернопільщині селяни захищають своє право бути в канонічній Церкві

 

У неділю, 14 червня, в селі Башуки, Кременецького району Тернопільської області розкольники за підтримки радикалів захопили храм Української Православної Церкви на честь Святого Архістратига Михаїла.

За інформацією прес-служби Тернопільської єпархії УПЦ, зловмисники зламали двері храму і дзвіниці, замінили замки та впустили туди активістів так званої УПЦ КП у супроводі 5-ти священиків. Активну участь у захопленні храму брали кілька десятків людей у камуфляжах із символікою Правого Сектору. В підтвердження даної інформації спеціально для офіційного сайту УПЦ було надано ВІДЕО>>.

голова Юридичного відділу Української Православної Церкви протоієрей Олександр Бахов

Голова Юридичного відділу Української Православної Церкви протоієрей Олександр Бахов

Коментуючи дану ситуацію, голова Юридичного відділу Української Православної Церкви протоієрей Олександр Бахов зазначає: «Те, що відбувається у Башуках – є злочином та прямим порушенням Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Згідно цього ж Закону держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій (ст. 5), тому вона зобов`язана захистити релігійні громади незалежно від їх чисельності та конфесійної приналежності».

Релігійна громада на честь Святого Архістратига Михаїла Української Православної Церкви існує в селі з 1991 року, зареєстрована у відповідності до законодавства України та на законних підставах володіє храмом.

Проблеми розпочалася на Великдень, коли група людей вирішила перевести релігійну громаду УПЦ в розкол.

«Питання парафіяльного життя повинно вирішуватись тільки релігійною громадою, – зазначає прот. Олександр Бахов. – Для того, щоб рішення релігійної громади було законним, необхідно аби воно приймалося згідно її Статуту та Статуту про управління Української Православної Церкви. В цих документах визначається порядок прийняття рішень та органи управління релігійною громадою, якими є  Парафіяльні збори на чолі з настоятелем. Тому, будь-яке рішення такого роду має прийматися парафіяльними зборами, які скликаються настоятелем за участі членів релігійної громади. Ні голова села, ні депутати, а ні будь-хто інший, хто не є членом релігійної громади, не може приймати жодних рішень щодо долі релігійної громади та її майна».

Однак деякі активісти вирішили провести в селі своєрідний «референдум», під час якого збирали підписи мешканців. Варто відзначити, що в селі – 620 чоловік, які могли б проголосувати. З них тільки 270 осіб підтримали ідею переходу в «київський патріархат», ще 55 були проти, а 15 утрималися.

Голова Юридичного відділу УПЦ звертає увагу на те, що за таких обставин рішення про зміну підлеглості (перереєстрацію) релігійної громади з УПЦ на «УПЦ КП» могли приймати за участі членів інших релігійних організацій. За свідченнями місцевих жителів, в селі за різними підрахунками проживає від 80-ти до 200-т чоловік протестантів, а також є члени інших конфесій.

настоятель храму на честь Святого Архістратига Михаїла протоієрей Василь Горюк

Настоятель храму на честь Святого Архістратига Михаїла протоієрей Василь Горюк. Фото: reporter.vesti

«Заяву про перереєстрацію в обладміністрацію подали від імені релігійної громади на честь Святого Архістратига Михаїла Української Православної Церкви особи які не мали на це повноважень, – розповідає настоятель храму отець Василь Горюк. – А на сесію сільської ради, де обговорювалась доля нашої парафії ані мене, ані адвоката не допустили».

На цій сесії голова сільради В. Ф. Шиманський відкликав попередній позитивний висновок щодо долі релігійної громади УПЦ. Раніше в офіційному листі він гарантував дотримання конституційних прав віруючих, наголосивши на тому, що в селі Башуки буде утворено нову релігійну громаду УПЦ КП, а релігійна громада УПЦ залишиться. Однак, в новому листі В. Шиманський вказав на недійсність свого попереднього повідомлення: «…для забезпечення правопорядку і нормального співіснування жителів села Башуки, вважаємо за доцільне перереєструвати громаду УПЦ в громаду УПЦ КП, так як переважно значна частина віруючих громадян є прихильниками УПЦ КП».

Варто відзначити, що розкольники неодноразово намагалися заволодіти храмом на честь Святого Архістратига Михаїла Української Православної Церкви, а до силових захоплень залучали радикалів.

«Чергове захоплення почалося 14 червня 2015 року приблизно о 6.30 ранку. Активісти «КП» зламали замок храмової дзвіниці і почали дзвонити у дзвін. До цього моменту на галявині перед храмом вже перебували автомобілі, які не належать місцевим жителям. Зокрема, кілька мікроавтобусів з розпізнавальними знаками Правого Сектора. Потім загарбники проникли всередину храму і, ймовірно, провели богослужіння за участю розкольницького священика. При цьому значна частина прихильників «УПЦ КП» вишикувалася кордоном біля входу в храм», – зазначається в повідомленні прес-служби Тернопільської єпархії УПЦ.

Біля захопленого храму в Башуках

Біля захопленого храму в Башуках

Працівники правоохоронних органів,  які прибули до храму, втручатися в події не хотіли.

Коментуючи дію правоохоронців в такій ситуації, протоієрей Олександр Бахов зазначив: «Слідча оперативна група, яка прибула на місце події, мала б припинити вчинення злочину або встановити всі обставини його вчинення. В даному випадку це можна порівняти з тим, коли проникли до вашого помешкання шляхом зламу дверей. В такій ситуації правоохоронці повинні опитати свідків, зняти відбитки пальців, попросити визначити господаря помешкання чи нічого не зникло та інше. Так вчиняють за нормальних умов».

Як повідомляють у єпархії, міліція лише зафіксувала, що середину замка храму замінили. А в цілому співробітники МВС не поспішали втручатися і припиняти злочин, що відбувався у них на очах. «За їх словами, вони намагалися не допустити прямого насильства. І при цьому залишилися повністю байдужими до факту замаху на майно і права віруючих», – зазначають у єпархії.

«Правоохоронні органи повинні відповідно реагувати, на повідомлення про вчинення злочину – неправомірне заволодіння чужим майном, пошкодження чужого майна, перешкоджання здійснення релігійної діяльності. Безумовно в цьому випадку настоятель повинен подати заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів», – зазначає голова юридичного відділу УПЦ.

В єпархії повідомили, що від настоятеля храму прийняли заяву про зрив богослужіння, заяву про заволодіння майном зареєструвати відмовилися, обмежилися прийняттям звернення громадян.

«Нажаль є така практика, що міліція не приймає заяву про злочин за формальними ознаками, або приймає її як звернення громадян і протягом 30 днів надає відповідь у відповідності до Закону України «Про звернення громадян»», – описує ситуацію, яка складається останнім часом отець Олександр. Голова юридичного відділу УПЦ рекомендує наполягати на тому, щоб правоохоронці реєстрували заяву про злочин. Інакше: «якщо у діях правоохоронців вбачається упередженість, або не належне виконання своїх обов’язків, варто це оскаржувати».

До захоплення храму релігійною громадою УПЦ села Башуки вже було подано сім скарг: в Обласну адміністрацію, до Генеральної прокуратури та правоохоронних органів. У зв’язку із постійним тиском на парафіян релігійної громади УПЦ, правлячий архієрей Тернопільської єпархії митрополит Сергій надіслав звернення до Голови Тернопільської обласної адміністрації про недопущення перереєстрації громади. Та по факту, в даний час храм в Башуках залишається захопленим, при цьому представники «УПЦ КП» не надали жодних документів, які б підтверджували їх право на користування церквою.

 


Просмотров: 749

 

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus

Комментарии (0)

логично

Дневник

Среда, 17 Июня 2015 г. 01:53 + в цитатник

https://www.facebook.com/kievplashkevich/posts/10205414537180274?comment_id=10205414555340728&offset=0&total_comments=1&ref=notif&notif_t=feed_comment

+++

 
 
Paul V. Lashkevich shared a link.
3 mins · 
 
Like · Comment · 
  • Nedim Khalilov Вот и спор начался...
    Теперь начнут друг друга винить, - кто больше дурак...
    ИГИЛ - это главным образом засекреченный совместный проект РФ, США... для дестабилизации мира...
    Предпринята реализация этого проекта перед 81 сессией ГА ОНН на котором будет рассмотрен Итоговый Документ и возможно будет вынесена резолюция которая станет основанием для переформатирования всего мироустройства...
    Других причин нет
    Like · Reply · 1 min

+++

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (1)

ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - ПРОДОЛЖ.

Среда, 17 Июня 2015 г. 23:43 + в цитатник
Это цитата сообщения Paul_V_Lashkevich [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - ПРОДОЛЖ.
 

http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich/post364706441/

 

ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - ПРОДОЛЖ. В КОММЕНТАРИИ

(продолжение)

http://bogoslov.org.ua/publikk/119-interv-yu-ta-komentari/422-mitropolit-oleksandr-zakharchenko-i-novinskij-meni-ckazali-u-tebe-e-dva-tizhni-shchob-obrati-predstoyatelem-antoniya

Тиск, про який ви розповідаєте, ініціювався з Москви?

Я не думаю. Можливо, хтось з кимось на цю тему говорив. Але заздалегідь було все прогнозовано, мав бути або Онуфрій, або Антоній. Втручання Росії особисто я не бачу. Обидва кандидати Москву влаштовували.

Спершу була така думка, що буде обрано митрополита Антонія. Владика Антоній декілька разів зустрічався з Патріархом. В принципі, кандидатуру Антонія «засвітив» свого часу і Блаженніший митрополит Володимир, коли Патріарх Кирило приїжджав до Києва. Тоді він говорив Патріарху, що «ось Антоній, непоганий вибір був би». Фігура Антонія виникла тоді, коли відбулися три відомі синоди (у 2011-2012 роках). Ситуація була дуже напруженою. Блаженніший, хоч і тяжко хворий, мав дуже чітке бачення ситуації і не погоджувався з тим, щоби йти по спочинок, передати владу Синодові. Сформувалася група ієрархів, які дотримувалися альтернативної точки зору на проблеми церковного життя. Я був особистим секретарем і помічником владики Володимира. Можна сказати, що я був найближчим його помічником. І зрадити його, навіть, коли б це було для мене дуже вигідно, я не міг. Не міг з моральних причин, бо вважав це зрадою свого Предстоятеля і Вчителя. Під тиском обставин владика Митрофан (митрополит Митрофан, 2000 – 2012 – керівник справами УПЦ) приєднався до групи ієрархів, які тоді були опонентами курсу Блаженнішого і підтримав рішення, які, на мою думку, на думку Богословсько-канонічної комісії УПЦ, мають сумнівне канонічне значення. Виникла загроза фактичного відсторонення Митрополита Володимира. Блаженнішому і мені потрібна була допомога. Тут і виникла постать митрополита Антонія, якого я достатньо добре знав, причому тоді виключно з позитивної сторони.

В чому виражалася допомога і для чого?

Допомога в тому, що потрібно було створити альтернативу. Якщо мене можна було ігнорувати, то він як ректор, як нова, незадіяна у конфлікті особа, міг стати керуючим справами, хорошою допомогою Предстоятелю в Синоді, адже мене виключили з його складу. Цю посаду владика Антоній і посів у березні 2013 року.

Владико, нині ви є настоятелем Спасо-Преображенського собору. Але його було зведено за кошти вірян УАПЦ. При тому, що земля, на якій храм стоїть, перебуває у власності комерційної структури. Якщо ініціатором побудови храму виступили віруючі УАПЦ, які і збирали кошти на нього, чи не доцільно було б повернути храм у їхню власність?

Ну хто за гроші парафіян сьогодні будує храми? Пожертв вірян вистачить хіба на сотню цеглин... Так, ініціатором була громада УАПЦ, так, починалося будівництво їх зусиллями, хоча закладку робив владика Павло. Але ж далі храм будувався коштом «Ліко-Холдингу». Наскільки я знаю, наш староста пан Ігор Лисов певним чином розрахувався з громадою УАПЦ за те, що вони вклалися у будівництво. Ось тут поряд знаходиться Борисоглібський храм, у ньому тихо і мирно відправляють богослужіння представники УАПЦ. Хоча храм також формально належить «Ліко-Холдингу». Якби я був нешляхетною людиною, то міг би разом з нашим старостою зайти в Борисоглібський храм і заявити, так само як нещодавно заявили мені: «тут має бути один спільний комплекс». Але з моральних причин я цього не роблю. Адже це — насилля над сумлінням інших людей... Так, ми належимо до різних юрисдикцій. Але ми намагаємося жити мирно, шукати і знаходити компроміс. Надіюсь в подальшому майбутньому і молитимемось спільно за одним престолом.

Миряни УАПЦ обурюються. Як з цим бути?

Якщо цих мирян буде більше, ніж наших, тоді так. Але наразі все навпаки. Ніхто не забороняє приходити в Спасо-Преображенський Собор і молитись там з нами.

Якщо УПЦ зацікавлена, то коли ініціює процес єднання православ'я, від чого це залежатиме?

Православна Церква має візантійське походження, а в таких Церквах завжди велику роль відігравав державний чинник. Згадайте, як діяли монархи, згадайте як було у болгарських, сербських Церквах. Розкол — це проблема невинятково церковна. Політичне православ'я, яке свого часу за нашої ініціативи було засуджене в УПЦ (МП), врешті-решт призводить до масштабних суспільних конфліктів. Антагонізм у суспільстві на релігійній основі певною мірою завжди присутній. І держава не може заплющити очі на це. Держава має стежити, щоб релігійні конфлікти не загрожували національній безпеці. Все, що виходить за межі статутних зобов'язань та порушує чинне законодавство, має присікатися. А отже СБУ має не «торти» шукати, а використовувати механізми моніторингу та упередження правопорушень у релігійно-суспільній сфері.

Чи може бути болгарський приклад об'єднання церков оптимальним для України, коли б держава ухвалила закон про те, що в країні повинна бути одна православна церква? Чи не викличе він ще більше протистояння в суспільстві?

Звісно, цей сценарій можливий. Як саме, чи це варіант оптимальний – важко наразі сказати. Для початку потрібно зібратися і подумати, як це зробити. Зібратися в тому числі разом з представником від держави. Церква відокремлена від держави. Але ж на нас усіх поширюється юрисдикція держави, але ж ми усі маємо виконувати її закони. Я не закликаю до втручання держави, але вона має ініціювати зміни. У Візантії імператори ініціювали скликання Вселенських Соборів та залагодження церковних та богословських конфліктів. Так, не завжди таке втручання було етично виправданим, не завжди держава відстоювала саме православну точку зору... Але у нашій традиції закладена певна повага до інституту держави. Це — важливий елемент православної ментальності. Саме тому я вважаю корисним, якщо держава, перша особа держави - ініціюватиме суспільно-церковний рух за примирення, за об'єднання. Суспільство чекає від Церкви єдності. І цього ж чекає від нас, церковних ієрархів, народ Божий, вірні. А отже, ми не маємо згаяти історичного шансу на об'єднання українського православ'я. Ініціатива має належати державі. Вона має сказати: нам набридло, що наші громадяни ворогують на релігійному, церковному ґрунті, будьте ласкаві, панове ієрархи, вирішіть цю проблему, подолайте свої розбіжності, знайдіть спосіб об'єднатися, дослухайтесь до слів Спасителя «Будьте єдині».

Першу частину інтерв'ю з Олександром Драбинком читайте тут Митрополит Онуфрій вихований на найкращих взірцях російської церковної традиції  

Михайло Глуховський, «Главком»

+++

https://www.facebook.com/palamist/posts/833847206704714

+

Драбинко зробив своїми деструктивними діями все щоб обрали саме митрополита Онуфрія, доводив усім, що Київ уже змінює місцеблюстителя митрополита Онуфрія, і предстоятельство його для УПЦ не буде катастрофою,
а тепер критикує і доводить, що завжди був впевнений, що Онуфрій ніколи не зміниться
Ех, Саша, Саша. Назад би вернути лютий 2014го, показати майбутнє все - цікаво щоб сказав дорогий і симпатичний вл. Олександр, і які були б його вимоги.... Може розумні... Маю надію, що хоч тепер буде якесь зростання, хоча друга частина розчарувала - за всіма розумними словами тон ображеної дитини і навіть жіноча істеричність. І це тоді, коли треба було б битися як на фронті, приймати на себе відповідальність... Ну да ладно, може ще щось буде толкове. До речі, перечитайте публікації Драбинко за 2009 рік - патріарх Кирило геній, батько укр народу, його візити не мають ніякого політичного виміру, русмір чудова ідея. Чудова, нічого не скажеш

8 червня представники УПЦ КП і УАПЦ під час спільного засідання Комісії для ведення діалогу домовилися до кінця цього місяця визначитися з...
GLAVCOM.UA
 
Like · Comment · 
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО
A. Людська думка і мова
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
УКРАЇНА і Не российский мир
Русский - ИСКОННОЕ + российский: нео - имперское, стремящееся поглотить Русское и Украинское и прочая, и прочая, и прочая......
РЕЛИГИЯ - УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ
Важливе про події в Українській Православній Церкві - історія та сучасність - прогнози.

Комментарии (1)

ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - ПРОДОЛЖ. В КОММЕНТАРИИ

Среда, 17 Июня 2015 г. 23:42 + в цитатник
Это цитата сообщения Paul_V_Lashkevich [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

ПАПА КРЕМЛЮ - МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) ИНТЕРВЬЮ ГЛАВКОМ - 2 ЧАСТЬ - продолж. в комментарии

http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich/post364235096/
 

http://bogoslov.org.ua/publikk/119-interv-yu-ta-ko...obrati-predstoyatelem-antoniya
+++

Митрополит Олександр: Захарченко і Новінський мені cказали: «У тебе є два тижні, щоб обрати предстоятелем Антонія»

Деталі
 
Дата публікації
Автор: Редактор БДУ
Категорія: Інтерв'ю та коментарі
Перегляди: 120
  • Друк
  • E-mail

b-00300960-a-000300828 червня представники УПЦ КП і УАПЦ під час спільного засідання Комісії для ведення діалогу домовилися до кінця цього місяця визначитися з проведенням Об'єднавчого Собору. Примітно, що під час переговорів церковників, які відбувалися у Михайлівському золотоверхому монастирі, в якості спостерігачів були присутніми представники Вселенського патріарха Варфоломея - єпископ УПЦ в Канаді Іларіон та єпископ УПЦ в США Даниїл. Цей факт, за задумом, мав надати більшої легітимності процесу об'єднання церков в Україні.

Натомість в УПЦ Московського патріархату воліють не сприймати серйозно об'єднавчі потуги УПЦ КП і УАПЦ, вважаючи ці церкви неканонічним.

У другій частині інтерв'ю «Главкому» митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський, вікарій Київської митрополії Олександр (Драбинко) розповів, на яких умовах можливе церковне єднання в Україні, чому УПЦ (МП) з одного боку виступає за єдину Україну, з іншого не поспішає карати священнослужителів-сепаратистів. Митрполит також розказав про хід кримінальної справи про доведення до смерті Блаженнішого митрополита Володимира.

Першу частину інтерв'ю з Олександром Драбинком читайте тут Митрополит Онуфрій вихований на найкращих взірцях російської церковної традиції

Чи відповідає дійсності інформація про те, що начебто усіх архієреїв з так званого «проукраїнського крила» УПЦ МП наприкінці листопада викликали до Москви, де нібито патріарх Кирило мав ініціювати церковний суд над рівненськими архієреями (церковні діячі виступили за єдність Української помісної православної церкви, засудили Росію як агресора) за самоуправство. Вас чи ваших колег викликали до Москви у ці дні?

Так, я читав про це. Не думаю, що таке було. Такі дії викликали би ще більший спротив у Церкві.

Цей скандал у Рівному передував нещодавній гучній заяві УПЦ КП і УАПЦ щодо об'єднання задля створення єдиної церкви. На яких умовах УПЦ МП могла би включитися в об'єднавчий процес?

На сьогоднішній день - ні на яких. Це виходить із позиції Предстоятеля: «Если идет речь о воссоединении, то здесь наша позиція такая: у нас двери открыты, мы не имеем права их закрывать, но эти двери являються дверями покаяния». Умови існують одні – це покаяння «розкольників», як їх називають, і повернення їх до Московського патріархату, в лоно тієї Церкви, яку ми маємо на сьогодні, тобто УПЦ (МП). Ніякого діалогу, отже, бути не може. Однак умова об'єднання УПЦ (МП) з УПЦ КП – це набуття помісного статусу об'єднаної Української Церкви, до чого УПЦ (МП) на сьогоднішній день, судячи з усього, не готова. Свого часу при митрополиті Володимирі було започатковано підготовку для діалогу, відбулося декілька засідань. Питання подолання церковних розколів тоді обговорювалося. Працювала очолювана митрополитом Володимиром комісія Міжсоборної присутності Помісного Собору РПЦ з питань подолання розколів. Відносини з представниками неканонічних церков були дружні. Ми збиралися на різних заходах, неофіційно спілкувалися. Була знівельована пристрасність, дратівливість по відношенню одне до одного. Наступним етапом мав би бути стіл переговорів і пошук шляхів єдності, вирішення питання розділення. У нас же і в державі є таке розділення, є різні менталітети, є різні соціокультурні прошарки. Автокефальний рух виник на Західній Україні в кінці 80-х років. Він фактично поширився на всю Україну, він нікуди вже не подінеться. Це треба сприймати як реальність. В такому напрямку слід шукати вирішення проблеми. Хоч хтось в УПЦ (МП) тоді говорив про подолання розколу. Сьогодні про це мовчать.

У тому, що діалог припинився, є воля митрополита Онуфрія?

Я проти того, щоб звалювати усю відповідальність на одну людину. Так, безумовно, позиція Предстоятеля з цього питання дуже важлива. Але канонічний лад Церкви передбачає соборність, передбачає можливість дискусій та спільного пошуку оптимального рішення. Не треба в усьому звинувачувати Главу Церкви. Це — спільна відповідальність нашого єпископату. Разом з тим ні для кого не секрет і позиція Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Свого часу Митрополит Онуфрій сказав: «Я убежден, что у нас нет никаких духовных аргументов в пользу того, чтобы отсоединяться от Московского патриархата». З тих пір позиція не змінювалася.

Блаженніший митрополит Володимир був великим прихильником об'єднання православ'я в Україні. А що нині робить УПЦ МП для цього об'єднання?

Я не знаю. Я знаю тільки, що вона повинна робити. Потрібно повернутися до того стану, коли цей діалог було започатковано. Ухвалити для себе таке рішення і сісти за стіл переговорів. Просто поставити одне одному запитання, хто у чому винен і як це питання вирішити. А таких зустрічей я не бачу.

Чому?

Це питання не до мене. Я вже рік, як не секретар Предстоятеля.

А ви ставили це питання митрополиту Онуфрію?

Ні, не ставив, але знаю відповідь. Моє кредо — це відновлення Православної України. Мене не цікавить статус, на базі якого це відбудеться. Чи це буде помісний статус, чи будь-який інший. Мене цікавить одне, аби у нас врешті-решт припинився розкол. Давайте розпочинати діалог. І, врешті-решт, оберемо той варіант, який буде оптимальним, який зможе реально об'єднати розділену Українську Церкву. За бездіяльність карає історія і Бог.

Така непоступливість - це позиція митрополита Онуфрія, чи, вато визнати, що це наслідок тиску Москви?

Не можу цього стверджувати. Проте знаю інше — як можна вийти з цієї ситуації, як перестати боятися діалогу. Ми маємо стати на церковний ґрунт. Нам варто згадати слова Духовного заповіту Блаженнішого Митрополита Володимира: не можна абсолютизувати значення автокефалії, але не можна і сприймати автокефалію як загрозу загальноцерковній єдності. Адже всі Помісні Церкви перебувають у молитовному та євхаристичному спілкуванні. По суті — це не різні Церкви. Це — одна Православна Церква у різних країнах.

o-00300900-a-00030082

Чи поділяє верхівка церкви позицію митрополита Онуфрія, чи виправдав він надії, які на нього покладалися?

Обираючи Митрополита Онуфрія, архієреї голосували скоріше не за його умовно-політичну платформу, а за його особистість — за ченця, молитовника, людину невладолюбну, терпиму.

Сьогодні у суспільства чимало питань до нинішнього Блаженнішого. Але ми живемо у надзвичайних умовах, в умовах війни. Тому, критикам Блаженнішого варто пам'ятати про чинник війни... Я взагалі проти огульного засудження. Подібний досвід ми вже мали за радянських часів, коли радянські письменники писали, що не читали «Архіпелаг Гулаг», але засуджують Солженіцина. Митрополит Онуфрій потрапив у дуже відповідальну і дуже складну історичну ситуацію. Напевно, ви вже зрозуміли, що я маю право в силу свого виховання і сформованого світогляду не поділяти певних його поглядів на суспільно-політичне життя. Але я закликаю українське суспільство до діалогу з Предстоятелем. Не потрібно будувати мури між суспільством та Предстоятелем УПЦ (МП). Потрібна якимось чином доносити до нього свою позицію, свій біль, свої сподівання.

А що ви особисто думаєте про митрополита Онуфрія та його позицію?

Я митрополита Онуфрія давно знаю. Яким він був, таким він є, таким він, думаю, і залишиться. Це стабільність, для мене його поведінка — не новина. Погано це чи ні, залежить від обставин. Сам по собі він чудова людина, він дає дуже гарні духовні поради.

Мені переказали одну історію. Хтось прийшов до Блаженнішого і почав говорити про мене не вельми приємні речі, вимагати, щоб Блаженніший усунув мене від активного церковного життя. А Блаженніший відповів: я за нього молюся. Ви знаєте, це — відповідь справді віруючої людини. Якщо нам щось не подобається, то ми маємо, перш за все, молитися за ближнього. «Покарати», «розжалувати у солдати», «заборонити писати та малювати» — ми століттями жили у межах цієї поліцейської моралі. Але це логіка Вавилону, логіка комуни, але не Церкви. Церква — це не політична партія. Тут інші закони. Тут має бути інше ставлення до людини, до її свободи, до її поглядів.

УПЦ (МП) на сьогодні — це люди з різними поглядами. У нашому єпископаті є певні панівні настрої, певні панівні тенденції. Але Церква — це не лише єпископат, це не приватна власність єпископату. Основа Церкви — це Євхаристія. Це місце та подія, де зібрана повнота Церкви — єпископ, пресвитеріум та народ Божий. Чому я про це згадав? Я хочу ще раз підкреслити — ми не маємо морального права психологічно відокремлюватися від народу, серед якого живемо. Ми маємо дослухатися до думки народу, до думки суспільства. Блаженніший — людина молитви, посту, усамітнення. Але завдання Предстоятеля — стати вищим за свою природу, вищим за свої погляди, вищим за свій психологічний тип.

Вас, протоієрея Георгія Коваленка, митрополита Софронія називають проукраїнським крилом в УПЦ. Наскільки воно велике, хто ще з єпископів поділяє вашу позицію?

Я би не називав це проукраїнським крилом. Це просто люди зі своєю думкою. Є люди, які свою думку висловлюють, а є ті, які просто мовчать (прикро, коли вони в них взагалі відсутня).

Патріарх УПЦ КП Філарет каже, що в УПЦ МП таких близько 20 архієреїв. Згодні?

Думаю, можливо навіть і більше. Справа в тому, що так склалися обставини, у єпархіях є двоякі думки на те, що відбувається. Але всі дивляться, орієнтуються завжди на Главу Церкви. При Митрополиті Володимирові, наприклад, можна було висловлювати свою думку, і процес ішов на зближення, на локалізацію цієї конфронтації, на відхід від ситуації конфлікту та чорно-білого мислення, коли з одного боку «святі та Божі», а з іншого — «розкольники», «біснуваті» та «політикани».

Хто кого ображає такими словами?

На жаль, сьогодні офіційні ЗМІ УПЦ (МП) повернулися до конфронтаційної лексики середини 90-х років. Почитайте те, що пишуть російські он-лайн видання, почитайте, які інтерв'ю роздають деякі наші ієрархи. Не буду називати конкретні імена. Вони відомі і без мене.

Які ієрархи є найвпливовішими в УПЦ МП?

На це запитання однозначно відповісти не можу, це залежить від багатьох факторів. Це відомі ієрархи, яких ви самі часто бачите на екранах телевізорів та шпальтах газет.

Є думка, що якби не такі люди зі скандальною репутацією як владика Павло, в УПЦ МП було би утричі більше віруючих. Чи згодні ви з цим?

Не факт. УПЦ (МП) зараз має низку системних проблем. І претензії до нашої Церкви з боку суспільства теж мають системний характер. Тут справа не в особистостях. Річ у тому, що ми усі стоїмо перед вибором. Ми маємо обрати куди йти далі. Якою Церквою бути? Задовільнитися становищем впливовою Церкви, яка окормлює російську меншину в Україні? Або бути зі своїм народом, бути справжньою Церквою українського народу. Що стосується владики Павла... Розумієте, це характер людини. Владика Павло на екрані телевізора і владика Павло в особистому спілкуванні — це зовсім різні люди. У нього живий, запальний характер. Це цілком інша вдача, інша психологія. Інколи владика робить спонтанні заяви. Але їх не варто сприймати як політичні «маніфести». Це, скоріше, емоційна реакція на ситуацію. Кращого господаря годі шукати.

Скандальна поведінка, вочевидь, притаманна не тільки владиці Павлу. Нещодавно співробітники СБУ нагрянули на вечірку, де святкувалось 25-річчя працівника Одеської єпархії УПЦ, телеведучого Дмитра Півня. Там виявили торт прикрашений символами терористичної «ДНР». Скільки людей з подібними поглядами в УПЦ?

У мене зустрічне питання. СБУ немає більше чим зайнятися, як торти «ДНР» відслідковувати? Якщо потрібно, я підкажу їм декілька інших місць, де варто було б пошукати. Нехай би займалися суттєвішим чимось. Я знаю особисто Дмитра Півня, він вміє працювати з телебаченням, вміє працювати з пресою, володіє пером, фотоапаратом, розумні поради давав владиці Агафангелу інколи. Коли мені потрібно було дізнатися, що відбувається на Одещині, він розповідав, грамотно аналізуючи ситуацію. Я не знаю, чи особисто йому сподобався цей торт, і яких він сам по собі поглядів притримується.

Але погодьтеся, коли у країні війна, коли є клірики УПЦ, що ховають зброю у храмах, вступають до лав терористичних організацій, то одеська історія з тортом виглядає якось дивно... От СБУ нагрянула на цю вечірку і задала питання Дмитрові — нащо йому цей торт? А він — не знаю наскільки щиро, але ж з чудовим почуттям гумору відповів — «ми планували знищити шляхом поїдання». А от настрої подібні – це серйозно. Треба задуматись звідки вони в молодих людей і хто їх сіє.

o-00300898-a-00030082

То які погляди в цієї людини, ви ж кажете, що добре знаєте її?

Є таке сучасне церковне прислів'я: «що у владики на думці, те у секретаря єпархії на язиці». Дмитро Півень — співробітник Одеської єпархії. Отже, логічно, що його думки і поведінка —певна проекція поглядів що панують в Одеській єпархії.

Лише у 2014 році зі складу УПЦ МП на Тернопільщині вийшли шість парафій. Подібні випадки є і в центральних областях України. Наскільки цей відтік великий, яка його причина?

Великого потоку немає. Є певні парафії, які приєдналися до Київського патріархату. Однак у більшості випадків усе залежить від позиції священика. Є багато священиків, які користуються певною ідеологічною свободою. І вони користуються цією свободою, аби служити своїй Церкві і своїй Батьківщині, не виходячи зі складу канонічної Церкви. Якщо потрібно, то українською служать, моляться за перемогу української зброї, збирають і надсилають гуманітарну допомогу для військових. Тобто перебуваючи у лоні канонічної церкви, одночасно з цим проявляють патріотизм до своєї держави, до своєї армії. А є випадки, де з волі священика або ж з волі його керівництва проводиться зовсім інша лінія. Є чимало випадків, коли священики відмовляються молитися за наше військо, за полеглих героїв. На парафіян тиснуть, парафіянам розповідають казочки нібито окремішнього українського народу немає, української мови немає, а є лише великий російський народ, велика російська культура. Від таких священиків сьогодні люди тікають.

А хіба циркулярні листи з молитвами, які розсилаються з Москви не є тиском?

Ну, хтось прочитав таку молитву, а хтось зберіг її на пам'ять, але молиться так, як йому підказує сумління. От і владика Івано-Франківський (Єпископ Івано-Франківський і Коломийський Тихон (Степан Чижевський – «Главком») нещодавно сам визнав, що фактично, так би мовити відійшов від Москви, керуючись власним сумлінням, принципом церковної доречності.

Якщо тиску немає, чому парафії переходять до УПЦ КП?

Люди прагнуть Української Церкви. Української не за назвою, а за живим зв'язком з українським народом. Те, що деякі парафії переходять сьогодні до Київського Патріархату свідчить про те, що певна частина нашої пастви не вірить, що УПЦ (МП) є Церквою українського народу, навіть більше – не вірять, що ми можемо у близькому майбутньому стати такою Церквою.

З одного боку позиція митрополита Онуфрія досить жорстка, представників УПЦ КП він називає розкольниками, з іншого боку УПЦ дозволяє певні вольності на місцях, аж до молитов за українську зброю і допомоги армії в боротьбі з агресором. Не бачите розбіжностей?

Ми можемо чай/каву пити з ними (священиками УПЦ КП, або УАПЦ), але співслужити разом ми не маємо права, оскільки не винесено остаточного соборного рішення про вирішення нашої проблеми, подолання розділення. А так можемо разом кошти збирати, їхати в АТО, мовою однією служити, але тільки не співслужити. От у чому проблема. Ми можемо бути однодумцями, але не маємо канонічного євхаристичного спілкування.

Як працюють зараз на окупованій частині Донбасу храми УПЦ (МП), скільки їх?

Єпархії, архієреї та духовенство виконують свої обов'язки в такому обсязі, як це дозволяють військові умови. Їм особливо важко в цей час, оскільки лінія фронту ділить їх єпархії, а настрої по різні сторони різні. Деякі священики, патріотично налаштовані, покинули територію так званих «ЛНР» і «ДНР», бо були погрози в їх бік. В нашому храмі тимчасово служить один такий священик. Декілька днів тому прийшов, спитав, чи можна з нами молитися? Я кажу, що якщо документи в порядку, то можна, попередньо вияснивши у митрополита Луганського і Алчевського Митрофана, чи немає у цього священика ніяких канонічних перепон. Цей священик потрапив до «розстрільних списків» терористів, оскільки окормляв духовно бійців батальйону «Айдар».

Якщо у самопроголошених республіках завтра скажуть, що не підпорядковуватимуться Київській митрополії, як реагуватиме УПЦ МП?

Не думаю, що правлячі архієреї цих «республік» згодяться приймати подібне рішення. Хоча дула автоматів спроможні на все... Таке питання не поставало. Вони служать в єпархіях УПЦ (МП), які є частиною РПЦ, місцеві вважають, що це російська Церква, вважають, що це церкви «ДНР» і «ЛНР».

У цих самопроголошених республіках є священики, які відкрито підтримують сепаратистів. Як УПЦ МП бореться з цими проявами?

Певен, про це достеменно знає СБУ. Звичайно, є такі священики, і про них відомо. Вони нічого особливо і не приховують. Називати не буду нікого по іменах. Інтернет знає все. Свого часу подібні настрої серед духовенства панували в Криму. Наші попередження були проігноровані.

Наприклад, підтримав сепаратистів монастир у Нікольському на Донеччині, засновник якого Зосима (Сокур) був духівником Януковича. УПЦ МП таку позицію монастиря не засуджує?

Ідеологія єднання з Росією, відділення від України, неприйняття українства і української Церкви в релігійному плані походила від цього так званого старця Зосими. Варто почитати його заповіт, і все стане ясно. В цілому позиції ніхто не засуджував. Монастир знаходиться на території, непідконтрольній Україні. Керівником монастиря є митрополит Донецький Іларіон. Отже, це, скоріше, питання до керуючого Донецької єпархією, а не до мене... Сьогодні говорять часто про федералізацію. З церковної точки зору, кожна єпархія – це самостійна структура, в якій свій єпископ керує своєю Церквою. Федералізація на рівні Церкви притаманна їй від початку. Єдине, що ми маємо спільне з єпархіями, це коли збираємося на Архієрейський Собор, разом молимося, разом вирішуємо загальноцерковні проблеми, приймаємо загальнообов'язкові для виконання постанови. Священноначаллю нашої Церкви про настрої в даному монастирі відомо.

Ви хочете сказати, що керівництво УПЦ МП не засуджує дії священиків і не відповідає за їх діяльність?

Це залежить від позиції місцевого єпископа. Клірик підпорядкований канонічно своєму єпископу. Разом з тим, якщо на адресу церковного керівництва будуть надходити скарги, то їх будуть розглядати. Клірик, який бере до рук зброю, має бути канонічно покараний. Цього вимагають священні канони і це неможливо ігнорувати. Керівництво УПЦ (МП) дає загальні настанови: як бажано робити. А конкретні рішення приймаються на місцях.

Але хіба це не іде врозріз із офіційною позицією УПЦ, яка виступає за територіальну цілісність України?

Так, у своїх офіційних документах УПЦ стверджує, що виступає за територіальну цілісність та суверенітет України. Проте історичний процес триває, а переможців не судять. Коли звільнять окуповані території і Крим, тоді можна буде давати оцінку того, як вони поводилися, виносити рішення. Якщо не звільнять, вони будуть на місці героями для місцевих сепаратистів. Особливо зважаючи на релігійне забарвлення цієї війни.

Яка ситуація із храмами УПЦ МП в Криму, чи всі вони перереєструвалися за російськими законами, хто нині власник цих храмів?

Канонічно вони належать УПЦ (МП), як і були. От так як мій храм, припустимо. Я в ньому звершую богослужіння як ієрарх УПЦ (МП), а належить він компанії «Ліко-холдінг» (компанії, яка займається будівництвом і продажем житла у Києві. Її почесним президентом є Ігор Лисов, екс-нардеп від Партії регіонів – «Главком»). Таким чином, клір храму та громада юрисдикційно належить до УПЦ (МП), а земля і храм належить приватному власнику, який збудував його за свій кошт. Подібно і в Криму, де храми і земля з точки зору Російської Федерації належать їй, а духовенство формально підпорядковується УПЦ (МП). Принаймні, такий стан речей у Сімферопольській і Керченській єпархіях.

УПЦ МП добровільно передала храми до РПЦ?

Росія заявила, що це її територія. До Києва з Криму приїхав владика Лазар, привіз документи і доповів Священному Синоду про те, що йому потрібно перереєструвати статут єпархії відповідно до вимог російського законодавства. Відповідне рішення Синодом і було ухвалено.

Які були варіанти, щоб не віддавати Росії власність?

Так, варіанти були. Якщо УПЦ (МП) говорить про цілісність держави, вважає, що Крим – це Україна, тоді слід було видати постанову яка визнає, що це (Крим) є тимчасово окупованою територією. З цієї тимчасово окупованої території керівництво єпархій переноситься в Херсон чи Миколаїв. Варто було тимчасово винести канонічне управління за межі окупованих територій до вирішення ситуації. Лишалася б, звісно, юридична проблема – статус парафій, землі, храмів, її вони могли вирішувати самостійно.

Немає проблем, які не підлягають вирішенню. Потрібна лише воля захищати власні церковні та канонічні права, згідно українського законодавства.

Але цього зроблено не було, значить УПЦ МП визнала Крим територією Росії?

З юридичної точки зору сталося саме так. Жодних інших заяв я не чув.

Назад ситуацію повернути можна?

Відповідні рішення уже прийнято. Йдеться і про сферу відповідальності владики Лазаря. Вийшло так, що приймаючи відповідну ухвалу, згідно прохання владики Лазаря, Священний Синод прийняв рішення, про благословіння на відчудження майна української Держави. Це викликало гостру критику з боку суспільства, держави. На мою думку, Синоду не протрібно було брати на себе таку відповідальність, залишивши це на розсуд керуючого архієрея.

На владику Лазаря тиснули?

Мені це невідомо.

Минулого року ви розповіли подробиці тиску на митрополита Володимира з тим, аби він зрікся сану предстоятеля церкви. Чи проводиться зараз розслідування, чи встановили факти тиску слідчі, чи допитували вас по цій справі?

Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури проводиться досудове розслідування щодо перевищення службових повноважень працівниками спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУ МВС України в Києві та незаконного позбавлення мене волі. Найближчого часу справу буде передано до суду. Окремим провадженням розслідується вчинення шкоди здоров'ю Блаженнішого Митрополита Володимира, що були наслідком цих злочинних дій.

Існує декілька запитань, на які я не маю відповіді. Митрополита Володимира лікували тривалий час, все було гаразд. Тільки не розумію, чому, коли майже щодня брали аналізи, не виявляли, що у нього онкологічне захворювання є? Під час хірургічного втручання виявили пухлину, що їй уже 16 місяців! Як можна було не виявити онкологію в сучасних умовах? Щодо розслідувань, то у мене немає інформації про його хід. Сам я не робив ніяких заяв з цього приводу. Нікого не звинувачую. Хоча як відповідальному за лікування Митрополита, з невідомих причин, мені не було повідомлено про його дійсний діагноз. Дізнався про те, що це онкологія тільки через два тижні (після того як було зроблено операцію). Було лише повідомлено, що потрібне хірургічне втручання. Я підписав необхідні документи оскільки довіреність про відповідальність за своє лікування Митрополит Володимир доручив мені.

Щодо розслідування. Митрополита Володимира відвозили до Франції. Без мене. Згідно пізніших висновків Митрополиту Володимиру не можна було робити хіміотерапію по тому протоколу, за яким його почали там лікувати. Мене фактично ізолювали від Предстоятеля, насильно утримували, не випускати з України не мали права. Отже, адекватно оцінити ситуацію не було можливості. В той часобмежували мої права і обов'язки в контролі за процесом лікування. Висновки робіть самі.

Якщо маєте багато питань без відповідей, чому самі не піднімаєте тему, не звертаєтеся до правоохоронців?

Вважаю на сьогодні це не на часі. Ведеться слідство, в ході якого, я думаю, багато спливе фактів.

Частиною цієї справи була історія, пов'язана з порушення кримінальної справи за фактом викрадення ігумені Калісфенії влітку 2013 року, яка є кумою екс-генпрокурора Віктора Пшонки. Тоді вас підозрювали у причетності до нібито її викрадення і навіть тривалий час протримали в ізоляції, у том числі від митрополита Володимира, про здоров'я якого ви піклувалися.

Справа про викрадення монахині Калісфенії була закрита у березні 2014 року. Мене утримували представники спецпідрозділу «Грифон» за дорученням колишнього міністра МВС. Справа за фактом мого незаконного утримання розслідується.

Яка доля ігумені Калісфенії, чи допитували її слідчі, якщо вона була фігурантом сфабрикованого викрадення, чому не понесла відповідальність?

Сьогодні вона на своїй посаді. Митрополитом Володимиром разом із моїм відстороненням від справ до вияснення обставин, було підписано розпорядження про відсторонення її від послуху ігумені, до вияснення обставин справи, яке з невідомих причин так і не вступило в силу. До кінця земних днів Блаженнішого Митрополита Володимира ігуменя Калісфенія у нього не була. В справі багато запитань. Де Панько і кошти, хто її шукає? (Наталія Панько – подруга Калісфенії. Свого часу пропонувала багатим парафіянам та ієрархам УПЦ дорогі автомобілі зі знижкою, а також пропонувала віддавати їй гроші задля отримання потім великих відсотків, її називали посередником між Калісфенією і церковним начальством – «Главком»). Чоловік Наталії Панько зараз викладає в університеті, наче нічого і не трапилося. Раніше він працював в Адміністрації Президента, був політичним куратором або як зараз кажуть «кришею» Наталії (мова іде про екс-першого заступника Голови Державного управління справами Олексія Панька – «Главком»). Свого часу на «мітинги» біля будівлі Митрополита збиралися близько 25 людей з телекамерами (мітинги ошуканих людей), і вимагали повернути їм гроші. Бо їм казали, що гроші в Лаврі, гроші у Київській митрополії. Усі справи були передані митрополиту Антонію, він ними займався. Сьогодні немає ані відповідачки, ані інформації про те, що з позовами. Вся історія нібито кудись провалилася під землю. Чи людям їх гроші стали не потрібні, що вони нікого не шукають? Хоча тоді був страшний ажіотаж. Дійсно, тоді я зустрічався з Калісфенією, мене Блаженніший попросив, мовляв, розберися, брала вона ті гроші, чи не брала? Вона сказала, що не брала гроші, більш того, нібито Наталія Панько їй самій винна певну суму. На тому наша зустріч із нею і закінчилась.

За інформацією слідства, скинути Блаженішого Володимира, змусити його зректися посади наказав глава РПЦ Кирило Гундяєв. Чи міг бути такий наказ?

Я не ідеалізую сучасну Росію. Але я знаю, що в Україні були і є люди, яким вигідно ховатися за тінню «імперської Москви» та Патріарха. Так, мені відомо, що в московських церковних структурах були люди, які вважали, що Блаженнішому варто піти на спокій, вважали, що він «забагато собі дозволяє» та «надто проукраїнський». Думаю, що Москва тоді вела себе набагато обережніше, ніж хотіли би деякі ієрархи в Україні.

Під час хвороби Митрополита Володимира я неодноразово спілкувався з Патріархом Кирилом по телефону. Патріарх знав, що я опікуюсь станом здоров'я Митрополита Володимира. Думаю на Патріарха впливали. Певні сили хотіли його руками «вирішити» питання з Предстоятелем УПЦ. Його не завжди об'єктивно інформували й інформують. Варто пам'ятати і те, що в сучасній Росії Церква не має того ступеня свободи, яка була у пізні радянські часи або за доби Єльцина та Патріарха Олексія ІІ.

Перебуваючи в Україні на святкуванні 1025-річчя Хрещення Русі в кризовий період «справи монахинь» Патріарх попросив ввести його в курс справи. Я почув з його уст: «Мені сказали, що ти повинен приїхати в моє розпорядження до Москви». Мені те саме сказав Захарченко (Віталій Захарченко, глава МВС при Януковичі, - «Главком»), що я маю відбути в розпорядження Патріарха Кирила. Хоча я тоді пояснював йому (Захарченку), що до мене в Москві своєрідне сприйняття, що опікуюсь хворим Митрополитом Володимиром. На це Захарченко відповів, що «це не твоя турбота, а опікуватись є кому, є митрополит Антоній і родичі». Отже, тоді з Патріархом у нас відбулося людяне спілкування. Я подякував йому за розмову і поради.

Хто міг дати Захарченку вказівку відправити вас до Москви, кого самі підозрюєте?

Я не знаю, чия то була ідея. Не думаю, що сам Захарченко був таким обізнаним у церковних справах, щоби вигадувати такі «ребуси» всередині церковного життя. Якщо і підозрюю когось, то наразі промовчу. Майбутнє покаже.

Чому після смерті Митрополита Володимира вибір зупинився на Онуфрії?

Перед смертю Митрополита Володимира, коли ми спілкувалися з Блаженнішим, десь за рік, чи за півтора до його смерті, я його спитав, кого ви бачите своїм наступником? Він казав, що це складне питання. А тоді сказав, що, можливо, владика Онуфрій, бо він такий м'який, рівний, терпимий. Потім почався дуже сильний тиск, починаючи з цієї історії (історія з хворобою Блаженнішого Володимира і утримання під арештом владики Олександра – «Главком»), оскільки президент (Віктор Янукович) хотів бачити на чолі церкви митрополита Антонія. А Захарченку були дані доручення всіляко сприяти цьому. Взагалі, це була би непогана кандидатура на посаду Предстоятеля, якби він був більш самостійним та проукраїнським. Бо він освічена і гарна людина. Шкода, що історія так розпорядилася, що проект його предстоятельства виявися проектом Януковича.

Він був головним конкурентом Онуфрія на виборах?

Конкуренції як такої не було. За митрополита Онуфрія проголосували всі, хто хотів стабільності і того життя, яке було при Митрополиті Володимирі. Старше покоління за нього голосувало. Хто голосував за митрополита Антонія? Це ті, хто орієнтувався на владику Антонія та відомого бізнесмена Вадима Новінського, який був дуже близьким до Януковича, мав певні преференції по бізнесу і щедро допомагав УПЦ. Новінський — потужний бізнесмен, це вельми цікава особистість. І хоча ми з ним далеко не однодумці у церковних питаннях, у нас різні політичні симпатії. Але у мене викликають повагу його здібності. У нього феноменальна пам'ять, він знає напам'ять цілі уривки богослужбових текстів. За часів Януковича Новінський відігравав ключову роль у церковній політиці. Умовно кажучи, за часів Януковича це був «обер-прокурор» або «куратор» УПЦ (МП) від тодішнього президента. І саме Захарченко і Вадим Новінський свого часу мені казали: «у тебе є два тижні, щоб обрати предстоятелем Антонія», відправивши на пенсію Митрополита Володимира.

Тиск, про який ви розповідаєте, ініціювався з Москви?

Я не думаю. Можливо, хтось з кимось на цю тему говорив. Але заздалегідь було все прогнозовано,

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: НОРМА и экстремизм - нелюди
БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ
ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: УМ разумный
ЧЕЛОВЕК: БОГУ угодно ли?
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО
A. Людська думка і мова
БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК
Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: МАТЬ - отец - ближние - РОДИНА
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ
Человек: БОГ - ВЕРА - НАДЕЖДА - ЛЮБОВЬ
ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА
Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА
Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ
РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus
УКРАЇНА і Не российский мир
Русский - ИСКОННОЕ + российский: нео - имперское, стремящееся поглотить Русское и Украинское и прочая, и прочая, и прочая......
РЕЛИГИЯ - УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ
Важливе про події в Українській Православній Церкві - історія та сучасність - прогнози.


 Страницы: 737 ... 712 711 [710] 709 708 ..
.. 1