Коли в пятницю гуляли по парку, перший раз тут в Канаді почула українську мову вживу, від незнайомих( бо Наталя і Юрка ще не забули, да і Владленка інколи фрази кидає, типу - Щось зникло? :)). Мимо нас проходила дуже приємного вигляду пара, років 50-60, чоловік щось розповідав і тут чую- Ця будівля ще за часів... . Ми аж зраділи. А так взагалі тут можна почути яку завгодно мову, російську чую дуже часто.
Продовжую читали народу лекції про Україну, мене вже мабуть націоналісткою рахують :). Існує дуже багато не правильних думок про Україну в світі, так я виправляю становище :).
Коротоко становище можна охарактеризувати так - 99% європеців в Канаді знають , хто такі українці, навіть досить багато про державу. Китайці , індуси часто негативно відносяться до розпаду СРСР і орієнтації на Європу і т.д.( от що робить дружба з Росією і пропаганда :)). Латиноси взгалі часто не бачать різниці між Україною і Росією. Великий процент канадців теж щось да знає про Україну, мені тяжко оцінуювати який, але питання- звідки-звідки? і де ця держава? ще ні разу не чула. Всі знають щонайменше що в Європі десь біля Росії .
А скільки тут серед канадців ураїнських прізвищ, скільки народу має українські корні і гордиться ними! Коли ми з Наталею зустріли чергового такого українця, Наталя навіть пошуткувала, мабуть тут всі українці, як не в першому, то хоч в третьому поколінні кров знайти можна :).
Цікаво інколи почути щось про Україну від росіян. Якось народ з групи почув, як я щось говорю російською до Лени, і почали питати, як так трапилось, що ми з різних держав, а я її мову знаю. Ми почали розповідати про історію наших держав і т.д. Все було класно, народ ніби навіть трохи нас зрозумів. І зі всім сказаним Леною я була згідна. Але була одна фраза, яка заставила мене задуматись, кусок в перекладі:
Л- і взагалі ми обоє словяни, мови мають багато спільного, я не можу говорити українською, але розумію.
Я- так, мови мають єдине походження, хоча звичайно є багато відмінностей.
Л- ну да, ви ж частину слів взяли з російською, а частину з польської, ті що з польської я не розумію
Я прямо в шоці була . Цікаво, мабуть же більшість росіян так і думає, українська- це суміш польської і російської, а не унікальна мова. Бо якщо так думає освітчена , розумна жінка, причому яка позитивно в принципі до України як незалежної держави відноситься, то що ж тоді чекати від решти?
Хоча звичайно я великої проблеми з цього не роблю, прекрасно розумію, що для когось з Колумбії- я і росіянка Інна- один народ, але ж потрібно комусь нести освіту в маси? :) Плюс мій дух протиріччя :). Мабуть би при зустрічі з членом УНА-УНСО я б розповідала, що ми з росіянами братські народи.
Адже і про братські народи і про унікальність мови- і те і те правда :).
Але саме в Канаді я себе гостріше відчула представником українського народу, відчула гордість за мою країну, за свій народ. І дійсно є за що.

Почала мучити :). Ні , не можу сказати, що мені тут погано, що не цікаво( я така людина, що мабуть би і в пустелі друзів і розваги знайшла б :)). Плюс тут є Владлен, Наталя і Юра, і так багато народу з України, але інколи як защемить,як захочеться опинитись в Києві чи біля мами .
От сьогодні говорю з Ромою по його мобільному і чую як на Санін Льоня і Міла звонять, кажуть що через годинку в гості прийдуть, і так мені захотілось в нашу квартиру, готовитись до їх приходу :). Або як сказали Оленка і Юра, що 25 одружуються ( вітаємо !!!), то так стало жаль, що мне то там не буде :(. Або як розповідала на курсах як у нас святкують Паску- і кажу- ми з чоловіком звичайно їздимо до моїх батьків , на Західну Україну, а там... І тут усвідомлюю що цього року ми не поїдемо і мабуть літом в Севастополь також :(.
Так би хотілось мати все одночасно- і Канаду і Україну, нових і старих друзів, батьків недалеко і високий рівень життя .
Хоча звичайно я багато звоню, є інет і ми в гості приїдемо, не все так погано, можна сказати, що майже все маю одночасно .
Але що точно можу сказати, навіть якшо я і повернусь на Україну, то про поїздку в Канаду як мінімум не жалітиму, вона вже зараз дала кучу нових вражень, досвіду і можливість подивитись на деякі речі з іншої точки зору.

Не можу сказати, що тут переважна більшість католиків, але католицька Паска- офіційний вихідний, причому не так як у нас понеділок додається( як сказав братик Саня сьогодні, на те щоб народ відійшов :)), а пятниця, шоб всі підготувались. А школи (відповідно і мої курси) мають і понеділок вихідним.
Свято відмічається дуже активно, як і в нас ( ну в всякому разі на Західній Україні :)), яйце теж великий символ, але що не звично для нас- ще заєць, шоколад і лілії :).
Погода нарешті встановилась дуже класна, тепла, сонячна. Владленка вчора сказав- Нет, все-таки весна в Канаде будет!, дійсно вже весна робила кілька спроб прийти, на кілька днів навіть їй це вдавалось, але зла стара зима поверталась( якогось такого типу казку ми читали в молодших класах :)), але здається останній прихід- це досить серйозна заявка.
Вчора ми з Владом ми використали його додатковий вихідний на місцеві розваги: погуляли по Кіченеру( бо Ваттерлу знаємо вже як свої пять пальців :)), просто по вуличках, по центру, по Вікторія парку. Кіченер-Вателу все більше нам подобаються.
Тут деякі фотки:
http://community.webshots.com/album/305814240LuFvdm
А сьогодні ми лазили по магазинам, я прямо хворою після цього себе почувала, не можу скказати, що я і так це діло люблю, але коли ще до цього додаються кучі народу( Паска :())- це взагалі страх. В цю пятницю і неділю всі магазини, навіть пролуктові закриті!( тут взагалі їх режим роботи інколи шокує). Але похід був корисним, купили кучу потрібних речей, мені навіть вдалось вмовити Влада купити йому дещо з одягу ( бо це велика проблема завжди, відмовка- У меня все есть!). Правда прийшлось згодитись з тим що 1) це буде дуже швидко2) міряти нічого не буде потрібно 3) це буде одна недорога річ 4) і вона буде йому подобатись 5) ми підемо в LCBO і магазин техніки. Але я вже професіонал в цих питаннях, око треноване :), 5 хвилин ( новий рекорд!), а дома коли дома приміряв рубашку- сидить ідеально.
В LCBO Влад купив собі синього Славутича( Облонь відсутня :() я його не дуже люблю, то мені був куплений польский ZYWIEC( з принципу, як не українське, то хоч словянське пиво :) + воно мені подобається ).
А ще ми прикупили чілійський Савіньйон( біле вино), класний, до запеченого в фользі лосося смакує :)

Сьогодні їздила з курсами на екскурсію на мемонітську ферму недалеко від Ватерлу, дивились, як же збирається такий відомий кленовий сік, як виробляється сироп.
Цікаво, між деревами налагоджена ціла система пластикових труб, сироп виробляють простим кипятіння, причому за допомогою деревяних дров.
Все таке натуральне, справжнє. Люди приємні, собака скаче, грається зі всіма. Яблуні ростуть, пасіка, кінь, корови.
Як побувала, так ще більше батьків захотіла побачити :(.
Купила меду, сиропу, яблук в них.
Тут взагалі дуже багато приділяють вихованню національної свідомості, гордості за рідний край, починаючи з таких же екскурсій для дітей в школах до можливості безкоштовно отримати знамено Канади.
Всі медіа на це працюють.І це вдається, в країни то і нації як такої немає, історії кіт наплакав, а народ дуже любить, гордиться Канадою, це модно:).
І інший народ на курсах, запитаєш про його державу, послухаєш, так найкраща в світі. Хіба підійшла раз одна українка і з такої надією до мене- "Ведь правильно что я уехала, ничего там хорошого нет и не будет?" І мабуть ще дивується, чому я не виявляю більше бажання з нею розмовляти :).

Памятаю, тут говорили, шо на моїх фотках і не зрозуміло, чи це Канада, чи Україна. Так я знайшла фотку, яка зібрала в собі все так багато типового для Канади:


1) пямятник-клюшки. Де ще так люблять хокей?
2) дитячий майданчик. Їх тут дуже багато!
3) прапор. І самої Канади, і Онтаріо і якоїсь фірми і т.д. на кожному кроці.
4) досить типовий будинок

В суботу ми були вибрались в Торонто. Їздили ми на автобусі, мені дуже сподобалось, швидко(1 година 15 хвилин з центра одного міста до центра іншого), дешево і комфортно.
Я так люблю саме перше знайомство з містом, коли ти виносиш перше враження., коли стараєшся зрозуміти його життя Що можу сказати, Торонто мені сподобалось, я не закохалась в нього з першого погляду, але якусь частинку свого сердця віддала. Місто має свій характер, воно дуже живе, суміш культур і стилів. Причому не так, як звичайно острівцями - тут старе місто, а тут нове, тут бізнес, тут розваги, центр Торонто як ряднина з манюсенькиз клаптиків, заходиш за вугол і не знаєш що там побачиш. Чи італійський ресторанчик, чи китайський магазин, чи хмарочос, чи каток, чи людину, трохи не в собі( їх тут досить багато, говорять самі з собою, носять щось ну дуже дивне). Людей на вулицях теж тяжко охарактеризувати, всі дуже різні, в цілому не дуже приємні якісь( не наші :)).
Ми обмежились в перший візит тільки прогулянками по місту , музеї, башню відклали на наступні, обходили весь центр, бачили дуже багато, ось фотографії:
http://community.webshots.com/album/299465954aeevUo
Навіть бачили, як гелікоптер піднімається з даху хмарочоса :


А допомагали нам познайомитись з містом Костя і Марина.
Костя- це товариш товариша Влада :), до цього був знайомий лише по переписці і телефону.
Народ дуже приємний, веселий.

Сьогодні 3 роки ,як ми з Владленом розписались. Правда святкувати це смішно, ми навіть саме весілля не святкували, так з друзями на шашлик виїхали :). І сама дата досить дискусійна, в документі то 17, але розписувались то 16 :).
Але сам факт, 3 роки це вже досить чималий термін, тим більше що зустрічаємось ми мабуть років 7, тобто вже досвідчена сімейна пара :).
Що можу сказати, я дуже щаслива, надіюсь Владька так само :). І як здається мені, наші відносини тільки кращають з часом :).

На Україні коли я дивилась на наше старше покоління, в мене постійно виникало відчуття провини. Бо коли ще молоді (особливо иій круг) живуть досить нормально, то пенсіонери... Як правило все життя пропрацювали, стільки зробили, а в результаті - мізерна пенсія, недостатня для прожиття. А вже не говорю про втрачені вклади і т.д. Рідко зустрінеш посміхнену стару людину, як правило в очах втома і сум. А ще гірше, що в мене персіонер в Україні асоціюється або з знервованою бабусею в автобусі або з бабусею , що стоїть біля магазину з стаканчиком опустивши очі, збирає копійки, або з бабусею, що збирає пляшки. Соромно :(, дуже сильно надіюсь, шо ситуація покращиться( в принципі вона таки покращилось з 90 років, але не достатньо).
Тому посміхненні, щасливі старші люди приємно вражають в Канаді. Вони ведуть досить активний спосіб життя, водять машини( правда після 70 потрібно перездавати на права і проходити медогляд частіше). Їх можна побачити і на катку і на концерках і т.д.( білети для них з знижкою всюди). Відчувається, що вони мають щасливе, забезпечене життя.
І я вирішила розповісти про систему персональних фінансів, про пенсії і т.д. Тим більше я саме зараз книжку про це читаю- і словарний запас поповнююі для інтеграції в суспільство :). Все це дуже суттєво відрізняється від того, що на Україні.
По-перше, коли ти працюєш, то платиш податок в аналог нашого пенсійного фонду ( 4,95%) і компанія за тебе мінімум 4,95 (деякі компанії мають спеціальний бенефіт, збільшують з кожним твоїм пропрацьованим на них роком процент). Правдо береться цей податок тільки з проиіжку між 3,5 і 31,5 тисячами . Все це йде на твій персональний рахунок( ну не рахунок, але точно відомо скільки ти заплатив ). Щомісячна сума пенсії- це 25% суми, з якої нараховувались податки, поділена на кількість місяців робочого стажу або 120( більше з них).
Йти на пенсію ти маєш між 60 і 70 років( причому кожен недопрацьований або перепрацьований місяць до 65 років дає 0,5% зменшення або збільшення загальної суми) . Кожен рік відкладена сума перераховується з розрахунку інфляції. Якщо ти помер, а не вибрав всю суму, то пенсію наслідує твоя половина.
Насправді сума цієї песії не дуже велика, виходить десь 500- 700 доларів, найвища десь 950.
По-друге, є пенсія за віком, дається всім, хто має 65 років і прожив 10 років в Канаді, десь 350- 450 доларів( якщо ти маєш великий прибуток, то ця пенсія менша, а то і взагалі немає). Якщо ж ти не працював, то тобі до песії за віком додають ще грощей до прожиткового мінімуму( десь ще 300 доларів).
Тобто пропасти тобі не дадуть :).
Але як склалось в мене враження, далеко не тільки за рахунок цього живуть канадські пенсіонери. Бо держава заохочує мати так званий RRSP, спеціальний рахунок для пенсії, кладучи гроші на який ти не платиш податку з них (а податки тут високі :)). Плюс, як правило всі мають до того часу виплачене власне житло. Часто взагалі будинок продається (бо тяжко за ним доглядати, ну і не потрібен такий великий, діти вже свої виплачують або мають), а люди переїзджають в кондо( мабуть саме в такий ми намагались колись поселитись:)).
Крім того, тут є для пенсіонерів ряд пільг, наприклад- знижена ціна або безкоштовні ліки (ну а так медицина всім безкоштовна :)), проїзд дешевший( але не безкоштовний!).
Кому можливо буде ця тема цікава, то найшла російською нормальні викладки :
http://www.totrov.com/russian/pension_system_r.htm

Взагалі заберу фотоапарат у Владлена :)

Мені здається все більше подобається фотографувати :)

ДН я особливо не святкувала .
Сходила з дівчатами з курсів в ресторанчик.
http://community.webshots.com/album/292833780bhicCW
тут я виклала деякі фотки з дівчатами
і взагалі я була додала ще інші фото
http://community.webshots.com/user/tanchik123
Вечором дома організували святковий вечір на чотирьох.
Вже старію, не відчуваю, шо ДН- це свято:). Навпаки всілякі думки про плинність і цінність життя почали приходити в голову :).
Вихідні теж пройшли звичайно. В суботу ми з Владленкою багато гуляли по місту, частенько загдялаючи в різні меблеві магазини :). Ми поки ще не купляємо, так прицінюємось, дивимось на вибір спалень. Що можна сказати, вибір просто величезний, але і ціни по українським міркам далеко не низькі.
В неділю ми з Наталею наготували пельменів і запросили Діму , Олю і Дениску в гості . Виявилось, що Денис дуде любить Paint, особливо підмальовувати фотографії :).
О, а ще ми з Наталею їздили по магазинам, купляли квіти і горщики для них. Я спочатку поїхала просто за компанію, але як подивилось на цю красу, теж собі купила :).
В ось погляньте, яка краса, які крокуси в мене є :):

В мене з 11 по 21 березня канікули (тут і в звичайній школі в цей час).
Мене перевили на наступний рівень, буду ходити до інших викладачів і з іншим народом. Мабуть викладачі захотіли мене з моїми подружками роз'єднать :) ( бо їх поки залишили :( ). Надіються, що я не буду всіх смішить, наївні, я буду в гості приходить :). Але здається в мене прогрес деякий є+ плюс я і так була далеко не самою гіршою, коли прийшла до них. Мала велику бесіду про мій англійський з викладачами, кажуть граматика в мене суперна, читаю , розумію на слух нормально і навіть пишу непогано, а от говорю не дуже добре, не використовую весь свій словарний запас, роблю помилки, але кажуть на це потрібен час і все в мене буде добре. Надіюсь :).
Відсвяткували мій День народження на курсах, я приносило печиво і цукерки. Народ проспівав мені Happy birthday. Сама від себе не чекала, але коли почула як 20 чоловік це співає, зашарілась :). Особливо радів народ вечором, коли я сказала, що 11 березня в Україні вже наступило.
Десь півгодини говорили не про бізнес англійський, а про традиції святкувать :).
А Анаміка і Марлен запросили мене завтра на ланч. Уявляєте, в Америці (в і Південній і Північній) прийнято запрошувати іменинника на обід (а не навпаки, як в Європі) :).

Так не привично, що цей день тут зовсім не святкується. Ми правда звичайно відсвяткували, і привітаннь я отримало чимало, і троянди від чоловіка були :).
Розповіла про те як на Україні святкують цей день на Англійському для жінок, вирішили розвивати це свято і в Канаді :).

Сходили з Наталією (вже за традицією :)) на каток. В нас виходить все краще і краще.
Доречі в Кіченері сьогодні завершився чеипіонат світу з фігурного катання черед юніорів, але коли ми виявили його наявність :), всі білети були продані :(.
Ми з Владленом недавно повернулись з вулиці, гуляли. На вулиці вже стає трошки схоже на весну, сніг тане і запах весни зявився :). В нашому районі тиша і спокій, людей , машин мало. Доречі повітря досить чисте, не знаю, може все-таки впливає, що кожна машина тут дійсно проходить техогляд :), а з іншої сторони тут в місто не таке велике і по площі розтянуте.
Виявили з Владленкою, що зовсім поряд з нами знаходиться досить прикольний бар Chill, приємна атмосфера, спробували там пива і креветок гріль. Окремо про креветки - таких звичних в Україні морських( середньоморських) тут немає, зате багато океанських, вони більші в кілька раз, на смак такі ж, або і смачніші.
За останні три дні багато звонила в Україну, від цього маю класний настрій. Владленка теж помітив , як на мене впливають дзвінки на Україну і як бачить, що я сумна, каже- ну позвони вже, позвони :).

Тут можна подивитись, де саме знаходиться Waterllo (відносно Торонто і т.д.)
http://uk.multimap.com/wi/browse.cgi?client=public...&multimap.x=308&multimap.y=164

Виявляється це їмя досить часто зустрічається в Канаді і Штатах, причому як повне імя серед місцевих. Я навіть ручку знайшла з ним в магазині :). З прізвищем гірше :). Часто коли записують, то приходиться по буквам говорить (що і в Україні траплялось, але тут тільки три Ч- вже шість букв :) ), але я примудрилась, в не установах себе Руденко називаю , букв менше якщо що :).
Доречі народ на курсах легко моє імя запомятовує, виявилось, що чи не в половині країн є таке ж :). Навіть в Індії, правда пишеться Tania.
Ще зустріла дівчину з Ефіопії , звати Ніна (хто не знає, так звати мою маму :)).

Нічого цікавого не відбувається.
Я ходжу на курси, Владлен на роботу. І я і він задоволенні :).
На курсах я подружиласьх Анамікою (індійка), Марлен (чілійка) і Машею (росіянка). Дівчата дуже класні, добрі. Ми постійно веселимось, вчителі нас намагаються розєднати навіть, кажуть ми вредні :), інколи прогулюємо уроки разом :). І навіть наша обмежена англійська нам не заважає один одного розуміти :). Звичайно культури дуже різні (причому все так намішано :), бо чілійка і індійка одружені з канадцями, росіянка з іранцем), близькими подружками нам не стать, але спілкуватись-одне задоволення.
Влад теж дуже задоволений своїм колективом.
Сьогодні ми лазили по магазинам, розвиваємо нашу кредитну історію:). О, забула сказати, Влад вже десь два тижні має кредитну картку. Заїхали і в LCBO :), купили мартіні і пива Корона, бо в нас валялись два лайма( тут прийнято Корону з ним пить, кидаючи дольку в бутилку). Приїджаємо додому, а там стоїть точно така сама упаковка пива :), виявляється Наталя і Юра теж почали переживать, що лайми пропадуть:).

На фотографії добре видно яка вогода :).
Весною і не пахне, навпаки, снігу побільшало, навіть на вчора прогнозували 10-50 см снігу. Слова богу прогноз не став реальністю.
А сьогодні мене на курсах порадували, виявляється весна тут офіційно приходить лише 21 березня, і взагалі в Ватерлу багато опадів( навіть для Канали), так що сніг ше може йти і йти :(.

Може хто забув, як я виглядаю :)
І разом демонструю роботу нового об'єктива.

Як я вже говорила, народу тут в групах багато, тому звичайно ККД тут може і менше, аде враховуючи, що на курсах я провожу багато часу+ плюс викладач не розуміє ураїнської :) + я з народом тріщу на курсах -- прогрес є, і навіть сильно помітний :). Вже шуткую англіською і народ навіть сміється :). Ще помітила, шо жінки, навіть дуже погано знаючи мову, завжди можуть обговорити своїх чоловіків, дієту і моду:). А діти теж прекрасно обходяться без мови. В нас на курсах є щось типу дитсадка ( безкоштовного), жінки, поки вчаться лишають там дітей. Бачила сьогодні як хлопчик і дівчинка граються, десь трьохрічні, хлопчик щось іспанською говорить, а дівчинка до нього-китайською і таке враження що розуміють один одного :).
Виклодачі в нас класні, в кожного щось своє особливе. Наприклад Донна любить практику примінять :). Був в нас урок присвячений продуктам, їжі, рецептам, їх історії і т.д. Так Донна принесла хлібопічку( тут багато людей використовує, і я хочу купить :)) і ми спекли хліб ( паралельно звичайно проводили урок). А в кінці його з'їли :) Коли по кімнаті пішов запах свіжого хліба, я одразу маму пригадала :(.
Людвіг теж прикаліст, коли хтось помилився і написав on the table замість at the table , він на практиці показав в чому помилка, при словах on the table виліз на стіл, не знаю, як той хто помилився, але я на все життя різницю відчула :)
Джен коли перевіряє написане, не виправляє, а просто підкреслює місце і пише тип помилки, а ти вже сам повинен додумати, виправити і знову їй здати. На мене дуже добре діє :), почала менше помилок робить.