Для тих хто не знає- 16 січня ми з Владом вилетіли в Торонто , де нас мав зустріти наш друг- Юрка Гапон.
По-перше, долетітили ми дуже класно.
Ніяких проблем, ексцесів і т.д. Таможня , інші служби. що в Борисполі. що в Торонто нами не зацікавились абсолютно.
Правда по дорозі ми вияснили з Владом,що забули адрресу Юрки на папері( правда так і не вияснили , чия це провина :)).
І це нас трошки лякало, бо адресу, де ми маємо зупинитись, могли запитати в іміграційному відділі аеропорту в Торонто, крім того, а як би він нас не зустрів, куди їхать?
Але і це не стало проблемою, адресу в нас запитали, але віднеслись з розуміння, що ми не знаємо куди їдемо :), попросили відіслати пізніше,.
Доречі враження від аеропорту дуже приємне- все дуже чисто, продумано. але тут було і перше не дуже приємне враження( поки єдине за ці дні),- дуже повільний клерк, що оформляв наші документи. При цьому він був дуже вічливим, шуткував. але- друкував ОДНИМ пальцем і тд. Але розумієте якщо це саме неприємне враження, то яка це класна країна :).
Юрка нас зустрів. Доречі в нього Форд-Екскорд 1998 року, а не Додж, як я встигла декому сказать, Додж в нього була перша машина.
В Наташіі Юрки дуже класна квартира , що найбільше сподобалось- що в кожній кімнаті сам регулюєш температуру.
Ми тільки повечеряли. попили пива і лягли спати, так закінчився наш довгий день- 16 січня.
17 січня ми подали на SIN - самий головний документ для роботи в Канаді. Теж сподобалась установа, де це робиться, все дуже швидко, я зробила помилку в анкеті, допомогли виправить, пошуткували (а щоб було десь у нас в державній установі?).
Що ще здивувало- серед клерків є досить великий процент чоловік середнього віку, в Україні такого не побачиш.
Ще в цей день ми гуляли по молу( супермакреті), зробили першу покупку :), а так дивились на ціни і асортимент, не можу сказати, що була прямо вражена- але вибір більший ніж в Україні, особливо щодо овочів і фруктів. заходила в деякі відділення з одягом- перше враження- одяг дуже простий і дешевий.
В магазин нас відвіз Юрка( вони взагалі стільки для нас роблять, навіть не знаю, як будемо віддячувать), а от назад ми перший раз скористались автобусом.
Яка тут система- автобуси ходять рідко, десь раз в 15-30 хвилин, але по точному розкладу, ти точно знаєш, в який час він буде на твоїй зупинці.
Сам автобус зупиняється на зупинці, коли там хтось стоїть, або коли хтось із пасажирів дьорне за спецвірьовку в салоні,.
Народу дуже мало в трансорті, фактично пусті ходять.
Білети, як на мене дорогі-2,25, якщо оптом( по 5)купуєш-1,45.
білети продаються в супермаркетах, або платиш водію( здачі не дають).
При вході в салон( всі заходять лише через передні двері) вставляєш білет в спеціальне місце біля водія, можеш попросити на заміну трансфер( він діє як білет на протязі 1 години), це зручно, для тих хто пересідає.
18 січня ми вже самі робили вилазку в місто, намагались відкрити рахунок в тому ж банку , що і Юрка( там найвигідніші для нас умови), але нас поки ніодного канадського документу, прийдеться почекати три тижні.Поміняли частину наших дорожніх чеків ( ми в них вивозили кошти), без комісії.
Ще ми ходили по іншому магазині, дивились на техніку, іграшки( Саня, поки виробництва вашої контори не зустріли, але там взагалі вибір малий був).
Про англійську- поки більш-менш розумію, але сама говорю невдало :( Дивимось тут телевізор, у Наташі і Юри, Сонька, 27 дюймів з функцією титриів, так я не слухаю, а читаю :).
Сьогодні, 19 січня, випало багато снігу, -5, а вчра і позавчора було до -10, але дуже сонячно.
Через годинку у Владлена буде перша співбесіда .
Якщо його візьмуть, то ми будемо шукати квартиру десь поряд, інакше- в Торонто і квартиру і роботу.
Грались сьогодні з Наташею в іграшку, що Віталік передам Юрці, щось погано канадці(ми) знають Україну, особливо тему Спорт :).