Недалеке закордоння.

Ресторан в готелі. Поруч, за столом «інтелігентна руська сім"я» із двух челавєк. П"ють віскі і їдять йогурт. Гомогенно короче.... Тихо плине розмова...

Вона - йому (з нотками ужаса): «И, представляешь, они его оставили там, а сами уехали. И он за год стал бендеровцем(!!!)...»

Я повертаюся, кажу: «У мене аналогічний случай був. Знавал я одного друга. «Умнєйший, опитнійший челавєк»... Віссаріона Бєлінского читав в оригіналі, кулєбяку готовив так, шо одно заглядєньє, як ішов «вприсядку» в клубі - баби тіряли сознаніє от восторга... І шо ви думаєте? - Поїхав у той їхній Львов, і там його у трамваї вкусив кондуктор. То лі онук Бандери, то лі якийсь дальній родствєннік самого Петлюри. І всьо... Пістєц пацану. Оце вже другий год десь в лісах на Закарпатті лазить з ружжом, як оборотєнь. Іскорєня все руське, що на путі не попадеться. Кажуть, що раз даже вбив мирного циркового медведя тільки за красну косоворотку...»

Короче, пересіли вони від мене... Я, правда, випивший був, так що - ізвіняюсь...

Vitalii Chepynoga