Буковино, ти зелена, наш карпатський краю,
І найкращої земельки в світі я не знаю.
Все у тебе прекраснеє: гори і долини,
Милі зору, ніжні серцю твої полонини.

Ріки твої повноводні, гірські твої ріки,
Прут, Черемош гонять хвилі бурхливо навіки.
І сади цвітуть весною духмяно-духмяно,
А від квітів запашних І млосно, і п’яно.

І пташечка ранесенько у гаю співає,
А спів її неповторний - душа завмирає.
Вітерець доносить звуки, ніжні звуки, млосні,
Де не глянь на цю природу: пейзажі прекрасні.

Ця природа неповторна серденько раняє,
Краса її незрівнянна величчю вражає.
Я кохаю, тебе краю, навіки кохаю -
Найріднішої земельки у серці не маю.

Буковино, земле моя, моя Буковино -
Вірна дочка, краща квітка в вінку України.
Ти квітуєш у Карпатах жовто-синім цвітом,
Близька й мила для душі, дорослим і дітям.

Земле моя, Буковино, ти коханий краю,
Долі тобі щасливої у Бога благаю.
Боже милий, всемогутній, Господи Всевишній,
Даруй літа щасливії Буковині пишній.

© ЛЮЛЬКА НІНА

Буковина – розташована між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина – Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина – обл. Сучава Румунії). Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392 році, Буковина одержала від обширних букових лісів, що покривали значну частину її території.

Перші сліди людини на Буковині датуються епохою палеоліту. В період неоліту тут розселялися племена трипільської культури (4-3 тис. рр. до н. е.). У письмових джерелах землі Буковини вперше загадав грецький історик Геродот (5 ст. до н. е.), який вказував, що в цей час тут розселялися племена гетів.

За останні 650 років територія Північної Буковини входила до складу різних держав: впродовж 415 років (1359 – 1774 рр.) вона перебувала у складі Молдавського князівства, протягом 143 років (з 1775 по 1918 рр.) – Габсбурзької Австрії та Австро-Угорщини; майже 25 років (у період 1918 – 1940 та 1941 – 1944 рр.) – Румунії. Майже 48 років (1940 – 1941 та 1944 – 1991 рр.) північна частина Буковини входила до складу Української РСР, а відтак і СРСР. З 1991 року Чернівецька область – складова незалежної України.

За своїм географічним розташуванням, багатими рекреаційними ресурсами, економічним потенціалом, Буковина є привабливим регіоном для розвитку туризму. Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірничо-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування.

У Чернівецькій області нараховується 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду, у тому числі 7 заказників, 8 пам'яток природи, ботанічний і дендрологічний парк Чернівецького національного університету, Вижницький національний природний парк, Черемоський національний природний парк і Сторожинецький дендропарк, що мають загальнодержавне значення і увійшли в транснаціональну екологічну мережу Карпат (проект TACIS), а також 136 пам'яток природи, 40 парків, що є пам'ятками садово-паркового мистецтва, і 39 заповідних урочищ місцевого значення.

На Буковині налічується понад 70 річок, що належать до басейнів Дунаю та Дністра. Основу річкової системи краю складають Дністер, Прут, Серет, Черемош.

На території Чернівецької області розташовано: 836 пам'яток археології (з них – 18 національного значення), 586 пам'яток історії (з них – 2 національного значення), 779 пам'яток архітектури та містобудування (з них – 112 національного значення), 42 пам'ятки монументального мистецтва. До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. за № 878, включено 11 населених місць Чернівецької області: Вижниця, Герца, Глибока, Кельменці Кіцмань, Лужани, Новоселиця, Путила, Сторожинець, Хотин, Чернівці.