Социальная психология, общество. Мой родственник из Киева попросил опубликовать его работу "Навіщо нам національна ідея", поданную для общественного обсуждения. Как пишет автор, работа выполнена с целью объединения всех украинцев, для завершения великой совместной цели - превращения Украины в страну-регионального лидера (цитата: "Ця робота виконана з метою об'єднання всіх українців, для звершення великої Спільної Української Справи - перетворення України в державу-регіонального лідера..."). Борис Алексеевич в своё время инспектировал сахарную промышленность Украины, а выйдя на пенсию, продолжает интересоваться развитием отрасли. Его глубокую обеспокоенность вызывали тенденции к разворовыванию и разрушению в сахарной промышленности, чему Борис Алексеевич активно пытался помешать, общаясь по этому вопросу с журналистами и депутатами. Концепцию, изложенную в данной работе, автор активно продвигает, например, записался на приём к А. И. Пальчевскому, стремится найти пути внедрения этих идей в жизнь. 

Мне импонирует в работе Бориса Алексеевича дух преодоления разногласий разных политических сил в интенции единства всех украинцев, эта работа - не политическая программа (в таком глобальном смысле), а в большей степени в ней акценты социально-гуманистические и научно-технические, делается упор на развитии потенциала науки и общества. В то же время, в этом определённая уязвимость для критики предложенной концепции развития, потому что автор обходит вниманием геополитические причины многолетних кризисов в развитии нашей страны, а это принципиально важный аспект. По моему мнению, убеждению, никакая национальная идея не принесёт Украине блага, если нашу страну будут использовать как площадку для глобальных геополитических игр. В этом смысле, только подлинная самостоятельность, независимость, внеблоковый политический статус страны, могут стать базисной основой успешного социально-экономического развития, стабильности, торжества закона (а не уличных банд, прикрывающихся псевдополитическими лозунгами). Основная идея работы не противоречит сказанному.  

Текст работы Бориса Алексеевича Куценко:

 

                                                                                         Для корабля,                                                                 

                                                                                         який не знає куди плисти,

                                                                                          немає попутного вітру.

                                                                                                              Сенека Л.А.

                                                                                          Зневірене суспільство

                                                                                          можна оживити тільки

                                                                                          сміливою метою. Грицик Ю. [1]                                                                

 

 

                                                                    Навіщо нам національна ідея

 

Київ 2020

 

Зміст

1. Національна ідея – особлива суспільна ідея………………..3
2. Сучасні суспільні трансформації…………………………....4
3. Українські реалії……………………………………………...6
4. Національна ідея України……………………………………9
5. Про стратегію реалізації національної ідеї України………..10

Післямова……………………………………………………..17

Література……………………………………………………..19

 

     Наразі Україна долає ряд складних викликів долі. Першочергові заходи держава спрямовує на боротьбу з пандемією коронавірусу, на подолання економічної кризи. В той же час важливо визначитись з перспективою нашого поступу в майбутнє.

     На 30-му році незалежності України наш народ заслуговує на те, щоб мати ясну  перспективу  перетворення  України  на  сильну й заможну державу. – Досить Україні бути «країною завжди не реалізованих  надій»  (Кендюхов О. Дзеркало тижня. Україна – 21 . - 27.10.2012 - №22 - (50) - с.4.).   Тому на часі визначити національну ідею України та розробити чітку стратегію реалізації цієї ідеї. Академік В. П. Семиноженко ще в 2008 р. зазначав: «Украина до сих пор  не  имеет  национальной  стратегии,  которая  дала  бы  возможность на основе обретенного суверенитета мобилизовать силы и потенциал нации для достижения важнейшей цели – построения эффективного государства образца ХХІ  века. И если украинской власти  эта  задача пока  остается непосильной, то украинскому обществу…она по плечу.» (№7–Зеркало недели.- 23.08.2008.-31(710)).

     В складних умовах сьогодення необхідні злагоджені спільні зусилля громадянського суспільства та влади, щоб розпочати та успішно поетапно рухати цю велику Спільну Українську Справу розбудови, осучаснення нашого життя. Маючи надійний дороговказ – національну ідею і чітку стратегію її реалізації, Україна  покине «колію  пастки  бідності, стан невдах третього світу» та перейде на шлях успішного розвитку.

     Пропонуємо для обговорення роботу «Навіщо нам національна ідея». В цій роботі розглянуто роль і значення національної ідеї в житті української держави і її народу. Автор пропонує і обгрунтовує варіант визначення національної ідеї України. В роботі проаналізовано можливості України втілити в життя цілі національної ідеї. Розглянуто концептуальні питання розробки стратегії реалізації національної ідеї України.

     Ця робота виконана з метою об'єднання всіх українців, для звершення великої Спільної Української Справи - перетворення України в державу-регіонального лідера, суб'єкт європейської та світової політики. Перші ж успіхи нашої великої Спільної Української Справи сприятимуть позитивним змінам, психологічному зламу в настроях зневіреної частини українського суспільства. Населення тимчасово не підконтрольних територій отримає інформацію для роздумів і  оцінки оточуючої дійсності та життєвих перспектив. Можна сподіватись, що українська діаспора, наші друзі і партнери за межами України схвально приймуть прагнення українського суспільства до змін, його поступ до такого омріяного щасливого майбутнього. Успішна Україна буде цікава їм своїми творчими здобутками, унікальними пропозиціями в різних сферах діяльності

      Дорогі українці, єднаймося, «роїмося» заради щасливого життя, заради України. Шановні співвітчизники! Будемо дякувати Вам за участь в обговоренні життєво важливих для країни питань, за ваші зауваження та пропозиції.

                     

                   Автор - Куценко Б.О.,Київ, 2020, boriskutsenko36@gmail.com

Куценко Борис Олексійович - інженер-технолог цукрового виробництва, кандидат технічних наук, доцент, інспектував цукрову промисловість України, в даний час – пенсіонер.

     На широке обговорення в громадянському суспільстві.

                                                                                   Група підтримки

                                                      

 

1. Національна ідея – особлива суспільна ідея

     Нові суспільні ідеї, знаходячись на вході до інноваційного процесу, дають старт створенню нових чи трансформації існуючих політичних і економічних інституцій,   «які   формують   стимули   і  мотивації   поведінки   людей»  [2]. «Стимули – це двигуни, що рухають суспільство, спонукають його членів до тих чи інших дій»[2].

     В зв'язку з тим, що інституції формують позитивні чи негативні стимули у громадян, напрям розвитку спільноти визначається типом політичних і економічних інституцій, які «доводять суспільство до процвітання, стагнації або розпаду» [2].

    Особливе місце серед прогресивних суспільних ідей належить національній ідеї. Ця ідея відіграє визначну роль як у житті окремих країн, так і в цивілізаційному поступі в цілому.

      Національна ідея – це визначальне поняття, яке лежить в основі світогляду нації. Це сукупність цінностей,  сформованих народом, що об'єднує, згуртовує людей, робить населення народом. Національна ідея  виражає ставлення нації до навколишнього буття та спрямовує всіх на його перетворення.

      Визначення  національної  ідеї  започаткує  рух країни в успішне майбутнє. Тому «національна ідея – це своєрідний сенс існування того чи іншого  народу і його держави. Держава, що не має такого сенсу, втрачає і майбутнє, і навіть сьогодення. Їй просто не вистачає довіри громадян, щоб розвиватись  далі» [1].

     Відсутність національної ідеї поглиблює спричинену іншими чинниками кризу всієї системи цінностей на трьох рівнях суспільства:   побутовому, соціально - політичному і державному. Це руйнує основу світогляду нації.             

«Якщо руйнується світогляд, то гине все» (Конфуцій).

     Тому одні нації, що не мають національної ідеї, деградують, занепадають. А інші нації національна ідея виводить на дивовижні вершини успіху.  

     Потужний позитивний вплив національної ідеї на свідомість людей, на моральний стан нації обумовлений її сильними якісними характеристиками. Така ідея містить амбітну ціль -  перебудову  життя нації, досягнення високої якості в усіх його сферах в зразковій  країні. А це відповідає  найзаповітнішим сподіванням і прагненням мільйонів, їх надіям на щасливе життя для теперішнього й прийдешніх поколінь.

     Спрямовуючи націю в майбутнє, на досягнення високих цілей,  національна ідея об'єднує, вмотивовує, надихає і окрилює народ,  примножує  його  сили,  мобілізує необхідні ресурси. Воістину, ідея, яка оволодіває масами, перетворюється у всеперемагаючу силу.

     Наразі саме така потужна ідея потрібна українському суспільству, щоб прискорити зміни в країні, «запалити і об'єднати весь народ, витягнувши його з історичної канави» [1], точніше вивірити курс в майбутнє.

     «Бо для корабля, який не знає, куди плисти, немає попутного вітру» (Сенека Луцій Анней).

2. Сучасні суспільні трансформації   

     При формуванні національної ідеї та стратегії її реалізації  слід  враховувати сучасні тенденції суспільного розвитку та теперішній стан  українського суспільства.

В сучасному світі прискорюється процес його системних трансформацій. На зміну капіталізму приходить постіндустріальне суспільство, а    точніше «суспільства постформаційної цивілізації» [3]. Це епоха позитивного заперечення капіталізму. Наразі постіндустріальний світ знаходиться тільки на початковій стадії свого становлення. [3].

     Суспільство «постформаційної цивілізації  –  це новий світ, в основі якого лежать загальнолюдські цінності, який все більше повертається  вліво, в бік людини» [3].

     «Тому акценти повинні розставлятися на актуалізації соціальної парадигми лібералізму, можливо, навіть на синтезі лібералізму і соціал – демократичних принципів розвитку суспільства»[3].

     Як  вказані суспільні трансформації сприятимуть людству у вирішенні сучасних складних проблем, знаходженні адекватних відповідей на  виклики цивілізації? Наприклад, такої проблеми, як поглиблення соціальної прірви між багатими і бідними. Зазначають [3], що «глобалізація    не вирішує, як сподівались, а навпаки, посилює майнову диференціацію. Цифри відомі: на долю 1% найбагатших людей у світі припадає  понад 50 % сукупного статку всіх жителів Землі. Багато викликів сучасного світу фокусуються на цій проблемі».

     При «співвідношенні багатства в пропорції 1:99 – один відсоток населення планети володіє таким же багатством, як інші 99%, в реальному   вимірі економіка працює на цей один відсоток. В світі формується розуміння того, що пропорція 1 до 99 – це межа. Не тільки моральна, а й фізична. Далі – колапс» [3]

Саме тому К. Шваб у Давосі - 12 наголосив на тому,  що «існує термінова необхідність глобальної трансформації, а починатись вона    повинна з глобального усвідомлення соціальної відповідальності» [4].

Форум Давос - 13 серед десяти найнебезпечніших ризиків найближчого десятиліття на першу позицію поставив збільшення розриву між  багатими і бідними.

     Вирішити цю проблему можливо тоді, коли «економіка буде працювати на всіх» [3].В центрі уваги Давосу – 17 була тематика формування відповідального і справедливого лідерства» [3].

     В нових умовах «зникає простір для силового лідерства, закінчується епоха гегемонії і одночасно починається «постгегемонівська ера» [3].Змінюється сама суть лідерства: «силове лідерство на основі комендантських функцій  відходить, а йому на зміну іде лідерство прикладу»[3].Для лідера-гегемона необхідні м'язи, а для лідера-прикладу – інтелект.

     В аполярному світі «логіка лідерства формується логікою і рухливістю функціональних форм, їх динамізмом та адаптивністю» [3].

     А розмір країни не має ніякого значення. Тому «лідером-прикладом» можуть стати і малі країни, прийде час – і Україна» [3].

     Країна – лідер прикладу повинна мати економіку, яка працює на всіх, на кожного громадянина цієї країни.

3. Українські реалії

     В  той час, як у  світі прискорюються процеси змін парадигм і стратегій суспільного розвитку, забезпечується економічне зростання, Україна  ніяк не може «вибратись із задвірків світової економіки» [5]. Після проголошення незалежності України мільйони її громадян сподівались зажити гідним життям в сильній і заможній державі. Наразі ці сподівання не справдились. Сусідні країни (Польша, Словаччина, Чехія,   Румунія, Естонія і т. д.) успішно розвиваються, а Україна після економічного спаду залишається в стані глибокої системної кризи: економічної, політичної, демографічної і моральної.

     І хоча наразі одужання хворого українського організму розпочалось, важке становище країни ускладнює війна на Сході, тимчасова втрата    частини території, частини промислового і сільськогосподарського потенціалу, частини працездатного населення. Сьогодні наш ВВП знаходиться на рівні 70% ВВП 1991 року. З того часу світова економіка і її ВВП зросли в 2,5 рази. «В 1992 році частка українського ВВП у   світовому ВВП (за паритетом купівельної спроможності) становила біля 1%, а станом на 2016 рік – менше ніж 0,3 %. Тобто, за 25 років ВВП нашої країни впав більше ніж утричі» [5].

     Останнім часом в країні відбуваються певні зрушення по ряду напрямів (створення систем державних електронних закупівель «Прозоро», електронного реєстру декларацій, отримано безвізовий режим, створено НАБУ і САП, НАЗК, тощо). Все це можна зараховувати в позитив. Але в цілому зміни політичних і економічних інституцій, так звані «реформи» - медична, пенсійна – ще не такі системні і ефективні, щоб забезпечити подолання кризових явищ та подальший перехід до швидкого зростання. Та й відбуваються зміни дуже повільно в контексті проблем та викликів, що постали перед країною. Зміни гальмуються через спротив системи, яка не була змінена після подій на Майдані. Бо багато хто у владних структурах зацікавлений у збереженні статус-кво. Їх повністю влаштовує те, що економіка, як і система в цілому, працює на задоволення в першу чергу потреб і інтересів вузького кругу багатих, в той час як решта українців ледь виживає. Україна все далі рухається  по траєкторії так званої «пастки бідності», тобто стану невдах третього світу. Через економічні негаразди (спад виробництва, низький рівень оплати праці, постійний ріст цін на продукти і товари першої необхідності і т. п.), високий рівень корупції, падіння рівня життя, відсутність перспектив значно посилилась міграція працездатного населення  в інші країни. Україна втрачає високоякісний людський капітал.

     За роки незалежності Україну покинули  двадцять п'ять тисяч наукових працівників. Але найгірше, що відтік мізків триває. «Країну покидає розумна і талановита молодь [6]. А ситуація в українській науці погіршується. Серед мігрантів значна частка конкурентноспроможних інженерно-технічних працівників, робітників престижних спеціальностей. За останні 10 років чисельність населення скоротилась на 10 млн. чоловік. По великому рахунку це може загрожувати національній безпеці країни.

     В період до кінця 2018 року такий стан справ в Україні обумовлював низький рівень довіри до всіх гілок влади та політиків всіх кольорів веселки. Більша частина населення перебувала в стані соціального розчарування, апатії, байдужості. Починається процес суспільного прозріння. Необхідно щоб тиск з боку громадянського суспільства став постійним. Тиск і контроль за діями влади допоможе звільнитись від його найбільших ворогів: олігархії, авторитаризму, корупції, бюрократизму державних органів, неправедного судочинства і т. д.

     Наразі після зміни влади все це залишається актуальним.

     Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що за рівнем розвитку суспільства, рівнем життя людей Україна відстала від розвинених країн. Нам необхідно прискорити процес трансформацій, забезпечивши інноваційний стрибок - перехід у новий якісний стан суспільства в усіх його складових.

     Спираючись на досвід успішних країн-реформаторів («азійських тигрів», Польщі, Словаччини, Естонії і т. д.) слід почати з формування національної ідеї, згідно з її визначення розробити ефективну стратегію виходу із кризового стану та подальшого розвитку задля досягнення цілей, передбачених національною ідеєю.

4. Національна ідея України

     Враховуючи наведену вище інформацію, пропонуємо таке визначення національної ідеї України:

     «До середини ХХІ століття перетворити Україну на державу-регіонального лідера, одну з найпривабливіших на планеті держав, в якій створені всі умови для заможного, щасливого життя всім її громадянам». Це буде розумно влаштоване суспільство. Для досягнення такої амбітної цілі необхідно докорінно реформувати, оновити, осучаснити майже всі структурні складові українського суспільства. В першу чергу – продуктивні сили, виробничі відносини, політичні та економічні інституції.

     Ці перетворення матимуть в своїй основі останні досягнення НТР, цінності постформаційної цивілізації. Разом з тим буде максимально збережено нашу ідентичність, національну культуру, моральні і духовні засади української спільноти.

     Основним принципом суспільного життя стане духовний розвиток громадян, а духовність пронизуватиме всі сфери суспільства.

     Нова Україна буде соборною, демократичною, правовою державою з розвинутим громадянським суспільством, в якому забезпечуються баланс інтересів усіх його верств, гарантії прав і свобод громадян.

      Україна майбутнього буде заможною, конкурентноспроможною, матиме високоякісний людський капітал, охорону здоров'я, освіту, науку і технології світового рівня, високотехнічну, експортно-орієнтовану економіку. Особливо сильною характеристикою цієї держави буде високий рівень інноваційності в усіх сферах життя і діяльності людей, відповідальне ставлення до навколишнього середовища і гармонізація відносин з природою.

     Нова держава і її економіка працюватимуть в інтересах усього суспільства, забезпечуючи високий добробут кожного громадянина. Україна буде надійно інтегрована в новий світовий порядок, займе чільне місце в світовому розподілі праці та відповідальності за долю людства, стане суб'єктом європейської та світової політики. Слід наголосити на тому, що Україна як держава-лідер прикладу не тільки зможе забезпечити щасливе життя свого народу, а й запропонує свої унікальні пропозиції іншим народам.

  5. Про стратегію реалізації національної ідеї України

      Чи є в Україні можливості для того, щоб вирватись із пастки бідності на орбіту успішного розвитку і досягти цілей, передбачених національною ідеєю? Такі можливості у нас є. Україна має потужний потенціал, достатній для того, щоб стати країною-лідером прикладу.

     Перш за все мова йде про наші сильні характеристики. Україна – найбільша за площею країна у центрі Європи, займає вигідне економіко – географічне і геополітичне положення, має гарні кліматичні умови (чотирьохсезонний клімат), багаті природні ресурси, людський капітал.

     Україна володіє значним промисловим потенціалом, в складі якого такі галузі як металургія, паливно – енергетичний комплекс, машинобудування і металообробка, харчова, хімічна і нафтохімічна, ВПК, тощо. Україна – велика європейська сільськогосподарська держава, яка має сприятливі кліматичні умови для інтенсивного розвитку АПК, випуску багатьох видів високоякісної рослинницької і тваринницької продукції.

     В країні функціонує освітня галузь (реформується наразі), а в науці ситуація погіршується. Нам необхідно «розвинути ряд нових сильних характеристик. Зокрема, дуже важливо є збереження високого людського потенціалу і виведення його на якісно новий рівень. Йдеться також про відновлення інфраструктури, налагодження високотехнологічного виробництва, посилення ролі і розвиток якісних суспільних характеристик». [7]

     В той же час необхідно зробити все можливе, щоб нівелювати наші послаблюючі чинники – макроекономічна нестабільність, високий рівень інфляції, корупції, низький рівень ВВП та повільне його зростання, відсутність ефективної системної стратегії дій, тощо.

     Необхідно також забезпечити ефективну керованість на всіх щаблях влади, підвищити рівень професіоналізму кадрів за рахунок активної кадрової політики.

     Сильні характеристики України, наші «вузькі місця», реальний стан справ в економіці і суспільстві слід врахувати в чіткій, системній, покроковій і поетапній стратегії реалізації національної ідеї. Ця стратегія буде базуватись на використанні останніх досягнень НТП: вітчизняних і зарубіжних сучасних технологій, устаткування та європейських принципів організації суспільства.

     Перехід на новий рівень науково-технічного розвитку потребує посилення інноваційної діяльності. Ключовими словами нової стратегії будуть «інновації, конкурентноспроможність, прискорення». В стратегії оновлення держави одним з пріоритетів повинно стати реформування існуючих та формування нових інституційних засад, необхідних для швидкого розвитку.

     Прискорити розвиток України потрібно за рахунок інноваційного стрибка в майбутнє. В Україні повинен запрацювати потужний інноваційний конвеєр, щоб забезпечити високий рівень інноваційності в усіх сферах життя. Інновації будуть використовуватись у всіх сферах людської діяльності, «перетворюючи будь-яку діяльність  на інноваційну»[8].

     Світовий досвід свідчить [8], що в основі інноваційного стрибка лежать доволі прості і не дуже затратні рішення. «Головний чинник успіху – систематичність і безперервність кроків по стимулюванню інновацій» [8]. Щоб інноваційний конвеєр працював надійно, потрібне відповідне організаційне, законодавче, фінансове забезпечення. Слід подбати про умови для підготовки і збереження високоякісних науково-технічних працівників і спеціалістів всіх інших сфер діяльності.

     Необхідно «розвивати людський капітал, який стане базовою перевагою та головною сильною характеристикою, наріжним каменем нації»[7].«Якщо буде поставлено за пріоритетну мету виховання конкурентоспроможного у світі молодого покоління українських політиків, вчених і дипломатів, Україна матиме успіх у першій половині ХХІ століття. Належним чином сплановане стратегічне застосування знань, розвиток науки і технологій забезпечуть покоління українців, які зможуть вивести країну на передові позиції серед країн Центральної та Східної Європи»[7].

     Розвиток економіки буде базуватись на інвестиційно-інноваційній моделі. Мета – індустріалізація (цифрові технології, робототехніка, тощо).Масштабне використання інноваційних проектів в усіх галузях економіки перетворить виробництво у високотехнологічне.

     Масштабність і високий рівень цієї роботи потребує відповідного інтелектуального потенціалу кадрів, їх високої кваліфікації.

     При формуванні стратегії розвитку промисловості та нової промислової політики необхідно спершу провести «якісну діагностику в різних секторах промисловості і порівняльний аналіз з конкурентами, визначити цілі і пріоритети розвитку, а також необхідні обсяги фінансування, врахувати наявні ресурси.

     Зазначають [10], що від вибору пріоритетів стратегії розвитку промисловості залежить чи буде Україна суб'єктом світової економіки, або їй відведена роль об'єкта чи навіть предмета».

     «Щоб не помилитись в цьому виборі важливо врахувати базові умови, які можуть стати як каталізатором, так і бар'єром на шляху її реалізації». Наприклад, «обмежені ресурси та слабкий потенціал для розвитку (рівень доходу нижче середнього – 2640 дол. В 2015 році, в Польші – 13340 дол.)» [10].

     Додана вартість переробної промисловості України впала до 14% ВВП в 2015

році, в той час як в 1992 році – 44%. Знизилась продуктивність праці, залишається на високому рівні енергомісткість виробництва. Втрачено значну частину кадрового потенціалу. Інвестиції в основний капітал, які характеризують здатність країни до розвитку, знаходяться на дуже низькому рівні.

     В таких умовах при розробці стратегії розвитку необхідно вибрати реалістичні пріоритети, враховуючи доступні внутрішні і зовнішні ресурси.

      Одне з найважливіших питань економічної політики – зміна галузевої структури на користь виробництв кінцевої продукції з високою доданою вартістю. Необхідно вбудовувати вітчизняні підприємства в ланцюжок доданої вартості, створювати замкнуті виробничі і економічні цикли. Переконливий приклад з деревообробки підтверджує переваги такого підходу. Додана вартість 1мᵌ фанерної сировини при експорті становить 16 доларів США, в кубометрі шпону 29 доларів США, а в кубометрі фанери – 108 доларів США.

        «В таких ланцюжках переробки і розгортається додана вартість, а з нею і вся економіка, що створює багатство народу» [9].

     Переробна промисловість України була ослаблена тривалим процесом деіндустріалізації, відтоку капіталу, кращих працівників. Тепер «новий індустріальний перехід або розвиток переробної промисловості – ключове питання економічної стратегії» [9].

      Вдосконалення галузевої структури, застосування сучасних технологій (цифрових, біотехнологій, тощо), нових форм організацій виробництва, перехід на більш високих технологічний рівень операцій дадуть можливість успішно вирішувати проблеми, що постають перед економікою країни. Одна з першочергових проблем – низький рівень та низькі темпи зростання нашого ВВП. «За прогнозами Світового банку в 2017 році наш ВВП збільшиться на 3,5%, а за два наступні буде зростати на 4% на рік»[5].Це недостатньо навіть для подолання бідності в країні.

    Світовий досвід свідчить, що ефективно боротись з бідністю можна, якщо ВВП країни буде збільшуватись як мінімум на 5 -6 % щороку. Нам потрібне стійке економічне зростання, щоб в короткостроковій перспективі підвищити ВВП.

     Для збільшення темпів нашого зростання необхідно змінити структуру українського експорту. Наразі понад 60%нашого експорту має низький рівень доданої вартості, а 30% експорту повністю залежить від кон'юнктури на світових ринках сировини» [5].

     В структурі нашого експорту на проміжні товари припадає 44%, тоді як Німеччині – 19%, в Польші – 17,5% [10]. Необхідно підвищити в структурі експорту частку готової продукції переважно наукомістких галузей машинобудування, хімічної та нафтохімічної, авіабудівної галузей.

     Завдяки вигідному географічному і геополітичному положенню Україна може надавати значний обсяг послуг: транспортних, туристичних, санітарно-курортних. В структурі нашого експорту послуг провідне місце займають транспортні послуги. Мається на увазі здійснення масових транзитних перевезень вантажів інших країн автотранспортом. Послуги надає наш морський флот. Унікальною пропозицією України є новий сектор авіаперевезень нестандартних великогабаритних і надважких вантажів літаком АН-124 «Руслан» та АН-225 «Мрія».

Значний обсяг транспортних послуг надає трубопровідний транспорт, здійснюючи транзит природного газу, аміаку, тощо. Нарощування обсягів транспортних послуг потребує як відновлення існуючої інфраструктури, так і інших заходів по підвищенню її ефективності.

Перспективним є використання можливостей для торгівлі послугами, зокрема за рахунок створення транспортних кордонів між портами Чорного і Балтійського морів, а також так званого «Шовкового шляху».

Україна може відновити славу морської держави за рахунок створення (відновлення) торгового, пасажирського та риболовного флотів. Також треба ширше використовувати великі можливості надання туристичних і санітарно-курортних послуг іноземним громадянам.

Займаючи вигідне географічне положення, унікальну по своєму геоекономічному значенню територію, маючи сприятливі кліматичні умови (чотирьохсезонний клімат, плюс чорноземи), Україна наразі виробляє значні обсяги сільськогосподарської продукції. Наш АПК – це високорентабельні виробництва. «Співвідношення доданої вартості його продукції до ВВП країни сягає 14%. Це навіть занадто, бо в ЄС всього 1,6%, в США – 1,3%, в Польші – 2,6%» [10].

Враховуючи сучасні виклики та прогнози на перспективу (зміна клімату, дефіцит води, тощо) в стратегії розвитку необхідно передбачити заходи з підвищення ефективності землекористування (ощадливе використання орних земель, сучасні ефективні технології і обладнання, добрива і заходи захисту рослин, тощо), з підвищення потенціалу виробництв для переробки і збереження продукції.

Реалізація цих заходів сприятиме підвищенню ефективності економіки, створенню нових робочих місць, збільшення обсягів виробництва і реалізації високоякісної продукції АПК на внутрішньому і зовнішньому ринках. Подальший інтенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва дозволить зберегти лідируючі позиції в світі з експорту продовольства, забезпечити потреби великої кількості населення Землі. Це буде ще одна унікальна пропозиція України світу, її вклад в світовий розподіл праці.

     А наш АПК поряд з ВПК, машинобудуванням, суднобудуванням, авіапромисловістю, транспортом як пріоритетними «локомотивами розвитку» спрямують економіку на шлях зростання.

     В центрі уваги нової держави буде людина з її інтересами і проблемами.

     В оновленій державі будуть створені комфортні умови для праці, навчання, відпочинку, творчості, всебічного розвитку особистості. Державною ідеологією буде ідеологія персоналізму [11].

     Втілення в життя нашої національної ідеї та її стратегії перетворить Україну в зразкову державу, державу-лідера прикладу, одну з найпривабливіших держав на планеті. Україна займе чільне місце в світі, стане суб'єктом європейської світової політики.

          Післямова

     Запропонована в даній роботі національна ідея України «До середини ХХІ століття перетворити Україну на державу - регіонального лідера, одну з найпривабливіших на планеті держав, в якій створені всі умови для заможного, щасливого життя всім її громадянам» має всі ознаки особливої суспільної ідеї, бо вона:

1. Започаткує рух України та її народу в успішне майбутнє, відкриваючи перспективу існування і розвитку цієї держави. Такій державі будуть довіряти українці, з нею пов'язуватимуть свої життєві плани.

2. Містить амбітну ціль – оновлення життя в українському суспільстві, перетворення України в зразкову державу-лідера прикладу.

3. Справить сильний позитивний вплив на свідомість кожного українця, на моральний стан нашого суспільства, будучи по суті своїй відображенням  сподівання, мрії, бажання і надій на щасливе життя в своїй омріяній справедливій державі; тому об'єднає і згуртує людей, надихне їх, генеруючи потужну колективну енергію. «Бо велике бажання дає ту потужну й невпинну колективну енергію, яка згодом втілюється в результат» [12].

     Так і буде. Український формат намірів, сподівань, можливостей і здатності – національна ідея України та її стратегія, як вектор-інтегратор, що акумулює велику мету, бажання народу жити щасливо в оновленій державі, його колективну енергію, кадровий потенціал, можливості економіки, досягнення науки і техніки, природні, фінансові ресурси виведе Україну на шлях успішного розвитку та звершення великої Спільної Української Справи.

     Національна ідея України і стратегія її реалізації – це дві нероздільні складові вектора-інтегратора і дороговказу, вірного і надійного дороговказу державі Україна та її народові на шляху до омріяної мети.

     Накреслить  цей дороговказ команда реформаторів – представників справжньої української еліти – «мізків нації».

     Інформація про цю національну ідею та її стратегію буде оприлюднена. Буде проведено (в установленому порядку) обговорення проектів, внесено зміни і доповнення (при необхідності). Верховна Рада України розгляне і затвердить національну ідею України і стратегію її реалізації.

     Дорогі співвітчизники! Єднаймося навколо нашої Великої Спільної Української Справи!

 

Література

1. Грицик Ю. А Україна нам навіщо? /Грицик Ю.// Експрес.-2016 - №2(8603).–

    С.4.

2. Філіпчук В. Яке майбутнє чекає Україну? / Філіпчук В.//Дзеркало тижня. -  

    2013. -  №32. – С.5.

3. Сколотяний Ю. Анатолій Гальчинський: «Глобальна перспектива – не

    багатополярний , а аполярний світ» / Сколотяний Ю. //  Дзеркало тижня.

    Україна. – 2017. - №4. – С.13.           

4. Карпець О. The Great Transformation. Shaping New Models/ Карпець О.//

    Свобода. -2012. - №4.

5. Ясинчук Л. Наш нещасливий ВВП / Ясинчук Л.// Експрес.-2018.-25 січня.-

    С.13

6. Ясинчук Л. Мінус 25 тисяч / Ясинчук Л.// Експрес.-2018.-25 січня.- С.18

7. Згуровський М. Болісне одужання через кризу. / Згуровський М.// Дзеркало

    тижня. -   2008.- №47(726).

8. Семиноженко В. Чи можливий в Україні інноваційний стрибок?/

    Семиноженко В. //  Дзеркало тижня. - 2013. -  №17. – 18.05-24.05. – С.13.

9. Власюк В. Домашнє завдання з переробки / Власюк В. //  Дзеркало тижня.

    Україна. – 2017. - №4. – С.10.   

10. Гіршфельд А. Створення стратегії розвитку промисловості – живий

     процес /Гіршфельд А. // Дзеркало тижня. Україна. - 2017. -  №4. – С.7.

11. Фурман А. В поисках новой государственной идеологии / А. Фурман,     

     В.Сабадуха, М. Давыдов // ZN. UA. - №5(151) – 14.02-21.02.- С.7

12. Тимошенко Ю. Дорогі українці /   Тимошенко Ю. // Київське слово. – 2018.-

       Грудень. – С.2

Березень 2020 р., м. Київ