Ми зустрічаємось з паном Демчаком, заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності, членом партії «Блок Петра Порошенка», раннім вечором п’ятниці у його громадській приймальні, що на Подолі, до речі, в одній будівлі з офісом його колишнього банку. Наш співрозмовник охоче відповідає на всі питання, уточнює моменти стосовно змісту своїх законопроектів, що не одразу зрозумілі StockWorld.com.ua, і навіть погоджується на публікації інтерв’ю без погодження. Мрія, а не спікер? Тож ми намагались дізнатись у нього, коли вітчизняний фінансовий сектор прийде до омріяного стану, і що для цього потрібно.
StockWorld.com.ua: Хотілось би розпочати бесіду із досить загального питання: як Ви оцінюєте розуміння парламентарями ролі та місця фондового ринку у вітчизняній фінансовій системі? Адже, зважаючи на успіхи в голосуванні тих чи інших законопроектів, є небагато підстав про те говорити.
Руслан Демчак: У Верховній Раді зібрані фахівці-практики з різних галузей. Природньо, що пересічний депутат, не може знатися на всьому. Для цього і існують профільні комітети, в яких парламентарі можуть реалізувати свою компетентність. Тому те, що депутати можуть не розбиратися в інвестиційному бізнесі, – нормально. І задача комітету фінансової політики і банківської діяльності, в якому, до речі, представлені різні фракції, через членів комітету донести до всіх депутатів ту чи іншу ідею. Наприклад, у Фракції Партії «Блок Петра Порошенка» прийнято довіряти думці членів відповідних комітетів. Тобто судження фахівця з певного профільного питання є базовим для прийняття рішення фракцією.
SW: І все ж таки, якщо говорити про кількісне вираження – скільки розуміється, скільки не розуміється?
РД: Можу говорити про себе. Це мій перший термін в Верховній раді, тому одразу, не маючи досвіду роботи з законопроектами, намагався читати всі тексти. Потім зрозумів, що це фізично неможливо, адже в них налічується десятки тисяч сторінок. Ти мусиш все прочитати, осмислити, потім ідуть зміни… Тоді я дослухався до рекомендації депутатів-старожилів – сконцентруватись на роботі свого комітету. Думаю, такий саме підхід працює і в інших моїх колег. Тому так: на фондовому ринку має знатися і знається Комітет з фінансової політики і банківської діяльності, і це логічно. SW: А як Ви оцінюєте ефективність роботи Парламенту із прийняття законопроектів стосовно розвитку фінансового сектору? РД: На жаль, з початку цієї сесії, якщо говорити про фінансову сферу, був розглянутий лише один законопроект, але я не можу назвати його суттєвим. Йде мова про відміну сплати 2 %-ого податку до Пенсійного фонду при продажі валюти, але ми ж розуміємо, що це поточні, не структурні зміни. А також один стратегічний – «Про споживче кредитування» (№2455), який імплементує Європейські директиви і Регламенти в цій галузі. Тому, сподіваюсь, що в один із найближчих «фінансових днів» Рада більш плідно попрацює.
SW: Торкнімось інших питань розвитку фінансового сектору. Ви є автором ряду законодавчих ініціатив щодо оздоровлення банківської системи, валютної лібералізації, що є певною мірою ключовими орієнтирами для вітчизняного фінансового сектору. В чому ще Ви вбачаєте пріоритети, необхідність структурних змін, висловлюючись Вашими словами?
РД: Досить складно перерахувати все, якщо мова йде більш ніж про 40 проектів. Акцентую увагу на основних напрямах, що знаменують собою усю подальшу законодавчу роботу. Перший – це створення ринкової інфраструктури, другий – посилення ефективності регуляторів і третій – підвищення захисту прав споживачів фінансових послуг. За кожним із них «стоїть» біля 15 законопроектів.
SW: Які з них вже готові, на яких Ви та Парламент ще зосередите свої зусилля?
РД: В попередньому інтерв’ю ми з Вами вели мову про законопроект № 3498 про регульовані ринки і деривативи, який об’єднав в собі два напрями – розширення прав регуляторів та поліпшення інфраструктури. Є ще два законопроекти мого авторства – №2456д, супутній до прийнятого №2455, спрямований на захист прав споживачів фінансових послуг, а також законопроект №5361, що врегульовує використання платіжних систем та емісію і обіг електронних грошей. Після прийняття цього законопроекту в Україні отримують правове поле світові платіжні системи: Pay Pal, Apple Pay, Google Wallet та ін.
Окремо хочу розповісти про дуже прогресивний і потрібний банківському ринку, законопроект, що має «пройти по зеленому коридору», № 5388. Це зміни до закону про капіталізацію банків, які стосуються процедури приєднання банків і припинення здійснення банківської діяльності без ліквідації юридичної особи, тобто «самоліквідації» банку.
В банківському секторі є системна проблема – виведення великої кількості банківських установ через примусову ліквідацію, що, в свою чергу, спричиняє велике навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, якщо вкладники неплатоспроможних банків так чи інакше отримують свої кошти через фонд, то акціонери, за чинним законодавством, не отримують буквально нічого. Розглянемо ситуацію – якщо навіть всі активи такого банку продаються і коштів достатньо на виплати 100 % вимог кредиторів, і, якщо якась сума залишається, то акціонери її не отримують! Кошти направляються на баланс ФГВФО, тобто на закриття проблем інших банків, які ліквідуються!
Наприклад, в банку «Хрещатик» акціонери за два дні до введення тимчасової адміністрації дійсно виводили кошти, бо зіштовхнулись із вибором: або втратити все, або хоч щось «спасти». Я не виправдовую їх. Але банківському сектору неодмінно потрібно дати можливість цивілізовано вийти з ринку, без порушення закону.
SW: Яким чином Ваша ініціатива вирішує ситуацію?
РД: По-перше, ми спростили процедуру приєднання банків – вона раніше не була прописана. Тепер можна буде швидко вступити у правонаступництво новим банком за зобов’язаннями та активами банку, що припиняє свою банківську діяльність. Лише уявіть – скільки в кожному банку кредитів, заставного майна, іншого майна, корпоративних прав, акцій, іпотек, обтяжень, і все це необхідно перереєструвати. Тому законопроект спрямований на швидку процедуру переводу активів та пасивів від банку, що ліквідується, до банку-правонаступника. Це все потрібно для того, аби з двох банків створити один, капітал якого відповідатиме вимогам регулятора. Ми разом з моїм колегою, Михайлом Довбенком, який є співавтором даного законопроекту, прописали цей момент таким чином, щоб статутні капітали просто об’єднувались. Звісно, зважаючи на вартість акцій, і тут також передбачена пришвидшена процедура прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в тому числі щодо деномінації. Передбачена спрощена процедура отримання дозволу Антимонопольним комітетом.
SW: А якщо банк «потерпає», але при цьому не знайшов, до кого приєднатися?
РД: В такій ситуації банк, що хоче цивілізовано покинути ринок, може подати заяву до Національного банку про готовність здачі банківської ліцензії. Раніше, якщо банк писав таку заяву, він мав ліквідуватись і як юридична особа. Зараз буде прописана можливість, після надання 180 днів на закриття усіх зобов’язань – стосовно вкладників, кредиторів (крім субординованих боргів), НЕ повністю ліквідовуватись, а, наприклад, отримати дозвіл на факторингову діяльність, чи продовжувати діяльність як професійного учасника фондового ринку, якщо банк мав ліцензії зберігача чи торгівця. Єдине, що потрібно буде зробити, – змінити назву (небанківська установа не може містити у назві слово «банк»). Можна навіть стати компанією нефінансового сектору, згорнувши всі видані кредити. Таким чином, ми не ліквідуємо підприємство, даємо можливість акціонерам банку, які не можуть докапіталізувати свої банки, цивілізовано вийти із банківського ринку. І, якщо ми зможемо оперативно, протягом наступних двох місяців, прийняти цей законопроект, то найближчим часом побачимо багато зливань, точніше, приєднань, можливо, і перекваліфікації банків у фінансові компанії. До речі, це вже звична світова практика. І, найголовніше, ми перестанемо бути свідками такого масового примусового виводу банків з ринку.
SW: До яких ще законодавчих актів Ви докладаєте наразі зусилля?
РД: Хотів би звернути увагу на законопроект №5068, спрямований на захист прав власників деяких видів облігацій. А саме корпоративних, муніципальних облігацій та облігацій, випущених міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Це нові і затребувані інструменти; в бонди МФО, гадаю, будуть активно вкладатися банки, а муніципалітети, напевно, будуть значно активніше випускати свої боргові папери – децентралізація цьому допоможе. Тому потрібно захистити права потенційних власників цих інструментів, зважаючи на попередню негативну практику, в тому числі дефолти за корпоративними облігаціями. Ми передбачили цілий комплекс мір, спрямованих на захищеність та підтримку інвесторів.
Не можна не згадати про деривативи, що стануть новим ковтком для фондового ринку, адже базовим активом може бути будь-що, що торгується на організованомуу ринку, але передусім варто робити ставку на сільгосппродукцію. Коли з’являться ці інструменти, і ринок буде готовий їх прийняти, зокрема, під них працюватиме інфраструктура (біржі, БТС – багатосторонні торгівельні системи – авт., клірингові установи), коли будуть розширені повноваження регулятора, передусім – вчасно реагувати на зловживання, у ринку з’явиться колосальний ресурс. І не лише зовнішній, а й внутрішній. Я певен, що ці інструменти будуть користуватись попитом у внутрішніх інвесторів.
SW: Як Ви оцінюєте перспективу прийняття вказаних Вами законопроектів і взагалі розгляду інших законодавчих ініціатив, спрямованих на розвиток фінансового сектору?
РД: Я вбачаю складність у тому, що взагалі досить мало наших, фінансових, законопроектів виноситься в зал. Мабуть, депутати з інших комітетів більше «працюють ліктями». Наприклад, це стосується комітетів з соціальної, податкової, бюджетної політики, паливно-енергетичного комплексу та економічного розвитку, промисловості та підприємництва. Вочевидь, вони вміють переконати Голову Верховної Ради, членів Погоджувальної ради, що займається формуванням порядку денного поточного сесійного тижня, про те, що саме їх законопроекти потрібно розглядати першочергово в залі. Ще одна проблема, – представники фінансового ринку бояться змін і використовують свої приватні контакти із діючими депутатами. Зрізають голоси, приходять знімати в залі із розгляду системоутворюючі законопроекти. Такі «лоббісти» блокують реформи, маючи ілюзію, що краще довше попрацювати у «мутній воді», не розуміючи, що створюють для себе ж проблеми. Тут прошу підтримки прогресивної частини фінансового ринку.
SW: Останнім часом дуже активно обговорюється просування України у рейтингу Doing Business, про ті законопроекти, що спрямовані на підвищення позицій України в ньому. Як Ви можете оцінити ці успіхи, зокрема, щодо реєстрації підприємств та підприємців, захисту прав міноритаріїв? Що ще необхідно зробити в цьому напрямі? Та чи варто взагалі – що цей рейтинг насправді може змінити, покращити, вдосконалити?
РД: За попередній рік ми просунулися у рейтингу лише на три позиції, це дуже мало. Але нам потрібно продовжувати працювати у цьому напрямі, бо цей рейтинг є показовим для багатьох інвесторів. Стосовно законодавчих актів розробки нашого комітету – ми завжди працюємо, пам’ятаючи про це, в тому числі про захист прав та інтересів акціонерів.
SW: Такими питаннями ми зазвичай завершуємо бесіди з багатьма нашими спікерами. Що б Ви хотіли розповісти StockWorld, а ми у Вас не спитали?
РД: Дуже важливим є сьогодні для України імплементувати європейські директиви і регламенти, що стосуються фінансового сектору, законодавчі зміни, які ми наразі провадимо, ідуть так чи інакше у цій канві. Наголошу, що втілюючи у життя ці реформи, ми будуємо ринок капіталу. Гадаю, що нам не варто вигадувати велосипед – все і без нас давно працює у світі. Тож ми повинні орієнтуватись саме на цю ціль, на таку стратегію. Впровадивши європейські стандарти, ми зможемо дуже швидко запустити в Україні ринок капіталу, який за своїм обсягом може бути не менше банківського.
SW: Ви гадаєте, цього достатньо – взяти і «пересадити» європейське законодавство в український грунт?
РД: Безумовно, треба зважати на українську специфіку. Але хіба у нас є ринок капіталу, хіба нас влаштовує стан інвестиційної сфери? Це риторичне питання. Знаєте, Лех Валенса сказав: «Жити за європейськими стандартами важко, але поза їх межами – неможливо». Тож, певен, ми маємо на це рівнятися і орієнтуватися.

https://www.stockworld.com.ua/

Руслан Демчак та Михайло Довбенко, депутати Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності пропонують вдосконалити процедуру реорганізації банків шляхом приєднання та припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи

Про це свідчить зареєстрований законопроект №5388 «Про внесення змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків" щодо вдосконалення процедур спрощеної капіталізації та реорганізації банків». Цей Закон має тимчасову дію до 1 січня 2019 року, тому має можливість регулювати норми, які зазначені у Цивільному та Господарському Кодексах, законах «Про акціонерні товариства», «Про банки та банківську діяльність» без зміни цих законів та кодексів.
Так, українські банки мають привести статутний капітал до розміру, не меншого, ніж: 200 млн гривень - до 11 липня 2017 року; 300 млн гривень - до 11 липня 2018 року; 400 млн гривень - до 11 липня 2019 року; 450 млн гривень - до 11 липня 2020 року; 500 млн гривень – до 11 липня 2024 року.
Як зазначає один із авторів зареєстрованого законопроекту Руслан Демчак: «Єдиним швидким шляхом виконання вимог капіталізації та збільшення розміру статутного капіталу банку можливо за рахунок додаткових внесків. Нажаль, враховуючи сьогоднішню складну економічну ситуацію, не кожен акціонер банку спроможний це зробити. Альтернативним способом дотримання банками вимог законодавства, може стати злиття (приєднання) банків.
Проте, такий інструмент зараз майже не використовуються з огляду на його складність та тривалість процедури. Основним недоліком є те, що механізм приєднання не враховував специфіку банківської діяльності. Крім того, чинним законодавством недостатньо врегульована процедура і порядок припинення установою банківської діяльності за рішенням її акціонерів, з відповідним відкликанням банківської ліцензії, обов’язково ліквідувалась і сама юридична особа. Що унеможливлювало ведення бізнесу в подальшому такою особою, як небанківська фінансова для прикладу» - пояснив парламентар.
Законопроект №5388 описує процедуру приєднання банку (Банк що приєднується) до іншого банку (Банк правонаступник), а також описує процедуру припинення банком здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи.
Важливо, що з метою захисту інтересів вкладників, проектом закону пропонується вирішити проблему забезпечення безперервності обслуговування клієнтів банку, що приєднується, протягом проведення усієї процедури реорганізації.
При приєднанні клієнти будуть проінформовані про Банк правонаступник, а всі умови договорів залишаються незмінними. У разі припинення банком здійснення банківської діяльності, всім вкладникам та кредиторам такого банку будуть повернуті вклади і заборгованість у повному об’ємі і тільки після цієї обов’язкової процедури НБУ відкличе ліцензію у банка. Якщо ж банк по якимось причинам не знайде вкладника чи кредитора за адресою вказаною в банківському договорі протягом 30 днів, то кошти будуть перераховані на депозитарне зберігання визначеній нотаріальній конторі, де клієнти Банку у зручній для них час отримають свої вклади поза процедурою припинення Банком здійснення банківської діяльності.
Як зазначив народний депутат Михайло Довбенко: «Важливо, що для банка, який припиняє здійснення банківської діяльності, не обов’язково, згідно законопроекту, дострокове згортання його активів, після здачі банківської ліцензії він може далі обслуговувати видані ним кредити у якості факторингової компанії».
«Загалом прийняття законопроекту сприятиме стабілізації роботи банківського сектору. Сподіваюсь, що на наступному тижні законопроект буде внесений в порядок денний поточної сесії Верховної Ради» - розказав Руслан Демчак.
В свою чергу Довбенко додав, що законодавчі зміни були розроблені разом із експертами НБУ та є надважливими і довгоочікуваними для банківського сектору: «Ми надаємо банкам додатковий механізм вижити на ринку у надскладних економічних обставинах, або цивілізовано вийти із банківського ринку і продовжити бізнес вже у якості небанківських фінансових установ, а клієнти в свою чергу отримують захист їх прав та вкладів у повному об’ємі».

На цьому тижні має бути проголосований законопроект №3555 "Про фінансову реструктуризацію". Профільний комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради рекомендує парламенту прийняти його за основу. Законодавчу ініціативу також підтримують і в Національному банку, і бізнес спільнота.
Основною метою законопроекту є створення ефективного та дієвого механізму добровільної фінансової реструктуризації боргів підприємств України та їх досудової санації.
Однак, як часто буває, знаходяться ті, хто критикує та готовий не розібравшись нівелювати будь які позитивні надбання.
Міф №1 – Верховна Рада списує борги корпорацій
Насправді закон не є механізмом ухилення від сплати по кредитах юридичними особами. Його прийняття дозволяє банкам та іншим кредиторам (підприємствам) домовитись із боржником про умови виплати боргу на взаємовигідних умовах. Законопроект не нав’язує конкретні умови реструктуризації, не визначає термінів та відсоткових ставок.
Міф №2 – Законопроект не враховує інтересів банкірів
Міф полягає в тому, що нібито держава втручається у їх взаємовідносини із клієнтами та буде вимагати поступків для несумлінних позичальників, що в свою чергу дозволить їм ухилятись від виконання зобов'язань.
Навпаки, для банків це додатковий юридичний механізм проведення фінансової реструктуризації кредитів юридичних осіб, в тому числі підвищенні класності кредитів в розумінні НБУ та як наслідок розформування резервів. Закон підготовлений з метою відновлення банківського кредитування і зокрема економічної активності боржників.
Міф №3 – Законопроект дублює положення закону про банкрутства («Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)
Це хибне припущення. Законом №3555 передбачена повністю «позасудова» процедура, на відміну від процедури «за рішенням суду». Це є переважним підходом для майже всіх зацікавлених сторін (банків, кредиторів і боржників) на відміну від процедури банкрутства. У законі про фінансову реструктуризацію встановлюється більш гнучкий порядок для врахування інтересів меншої групи кредиторів, аніж за законом про банкрутства, що вимагає участі всіх кредиторів. Вимога щодо участі всіх кредиторів, передбачена в законі про банкрутства, робить її процедуру занадто довгою та негнучкою.
Якби закону про банкрутства було достатньо, тоді банківський сектор України не мав би такої кількості «непрацюючих» кредитів, які за оцінками експертів є одними з найвищих в Європі. Отже, процедура банкрутства сама по собі не є достатньою, оскільки в Україні вона історично орієнтована на ліквідацію боржника, що суперечить цілям закону про реструктуризацію.
Міф №4 – Процедура банкрутства може затягнутися через положення щодо проходження повторної санації
Це є некоректним розумінням положень закону. Не може існувати будь-якої затримки в провадженні до його фактичного порушення. Відповідно до законодавчого акту, якщо провадження не було порушене, розгляд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство лише призупиняється на три місяці.
У випадку, коли процедура реструктуризації є успішною – заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде відхилена. Якщо вона є неуспішною, заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде розглянута, а план реструктуризації може бути базисом для роботи ради кредиторів та арбітражного керуючого. Тому не можна вважати ці три місяці втраченим часом.
Міф №5 – Неефективність рішень досудової санації Київським апеляційним господарським судом (може призвести до корупції і як такий є неприйнятним)
Насправді, незрозуміло чому автори цієї тези вважають корупцію більш ймовірною в Київському апеляційному господарському суді, а не на рівні місцевих господарських судів. Концентрація справ в одному місці сприяє кращій ефективності санації та послідовності при прийнятті рішень. Виконання цього положення у випадках процедури реструктуризації, передбаченої проектом закону, є важливим для відновлення звичайних практик кредитування.
Міф №6 – Побоювання щодо тимчасового характеру закону
Виникають зауваження до авторів з приводу тимчасового характеру закону, який має діяти протягом трьох років. Що у тимчасових законах не можуть пропонуватися зміни до законів України, що діють на постійній основі (наприклад, стосовно іпотек, реєстрації, обтяжень і банкрутства).

Насправді, іноземний досвід доводить, що аналогічні закони, зазвичай приймались на період до трьох років. Тимчасовий характер закону розрахований на вирішення специфічних обставин кризи та заохочує сторони до його застосування протягом терміну дії. Інакше сторони не отримають переваг.
Якщо закон буде діяти на постійній основі, у сторін не буде жодних стимулів його застосовувати і цілі прискореного відновлення економіки не будуть досягнуті.
Оскільки закон є “спеціальним”, для запобігання двозначності, у ньому ж можуть пропонуватись зміни до інших законів, що діють на постійній основі, якщо останні містять суперечливі положення.
Міф №7 – У законі не передбачено, яка заборгованість суб’єкта господарювання підлягає фінансовій реструктуризації
Будь-яка. Дійсно, у законі чітко не визначається, які борги мають бути реструктуризовані, однак це пояснюється тим, що в залежності від кожного конкретного випадку, заборгованість буде відрізнятись. Тим не менш, законом чітко зазначено, що заборгованість, яка підлягає реструктуризації, обов’язково включає заборгованість перед “залученими кредиторами”, якими є фінансові установи та кредитори боржника (хоча б один із кредиторів).
Міф №8 – Законопроект №3555 плутають із законом про реструктуризацію зобов'язань фізичних осіб за кредитами в іноземній валюті
Законопроекти "Про фінансову реструктуризацію" і "Про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отриманих на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)" (№4004) не є альтернативними, та регулюють абсолютно різні сфери.
Законопроект "Про фінансову реструктуризацію" передбачає добровільну реструктуризацію боргів не фізичних осіб, а працюючого бізнесу.
Міф №9 – Законопроект суперечить нормам ряду інших законопроектів:
- №2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)
- №2507а «Про виконавче провадження» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)
- №2508а Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо приватних виконавців) (статус – зареєстровано, очікує розгляду)
Це не відповідає дійсності. Процедурно будь який законопроект проходить експертизу ГНЕУ (Головне експертне управління), яке не виявило таких суперечностей.

Закон про реструктуризацію розроблявся за технічної допомоги ЄБРР і Світового банку, а також за участю НБУ та Мінфіну.
Подібні закони були прийняті у країнах, що постраждали від Азійської фінансової кризи кінця 90-х (наприклад, в Індонезії, Малайзії, Південній Кореї і Таїланді), а також у Туреччині після фінансової кризи в цій країні 2001-2003 рр. Подібні закони також були прийняті у Хорватії, Чорногорії, Сербії та ін. Прийняття законів значно сприяли вирішенню питання, пов’язаного з непрацюючими кредитами та відновленням банківського і корпоративного секторів.
Сподіваюсь, законопроект на прийняття якого чекають і представники бізнесу, і банківські установи буде проголосовано вже 17 березня на черговому засіданні Верховної Ради України.

За підсумками 2015 року маємо: значний дефіцит державного бюджету, зростання зовнішнього боргу, дворазова девальвація гривні, інфляція на рівні 43,3% – що є максимум за останні 20 років! – і рецесія більш як 11%. У цьому році, експерти прогнозують інфляцію на рівні 20-25%, при цьому НБУ заявлено 12%.
Голова НБУ неодноразово заявляла, що Національний банк переходить до стратегії гнучкого інфляційного таргетування (FIT – Flexible Inflation Targeting), і що тепер регулятора не цікавить курс національної валюти.
Чому ж це не виходить?
Рішення, у першу чергу, полягає у підвищенні ефективності державної економічної політики у сфері монетарного регулювання.
Результатом впровадження виваженої монетарної політики буде сприяння рівноваги грошового ринку, а відповідно зниження інфляції, забезпечення валютної стабільності, поступове економічне зростання та зниження рівня безробіття населення. І вже на другому етапі буде ефективне таке "миле серцю" – гнучке інфляційне таргетування.
Заходи монетарної політики є необхідними у такій послідовності (правильна чітка послідовність – дуже важлива):
1. З метою управління ліквідністю банківської системи необхідно, у якості основного інструменту управління, розвинути використання операцій РЕПО на відкритому ринку.
На днях Нацбанк оптимізував інструменти управління ліквідністю банківської системи, зокрема, кредити овернайт, операції прямого РЕПО та кредити рефінансування строком до 90 днів, що надаються за допомогою проведення тендерів.
2. Визначити, у якості проміжної цілі управління ліквідністю банківської системи, ключову ставку монетарної політики (UKRON), рівень якої буде цільовим для ставок міжбанківського ринку.
Зараз такою є ставка за депозитними сертифікатами овернайт НБУ. Однак вона є необґрунтовано високою і, враховуючи специфіку операцій постійного доступу, відповідно, не працює на мотивацію банків до кредитування, створює профіцит ліквідності.
Для зниження невизначеності та формування позитивних очікувань учасників ринку варто розробити графік оголошень рівня ключової ставки.
3. Розширити коридор процентних ставок комерційних банків.
З метою знищення бар'єрів для максимального функціонування міжбанківського ринку, а також стимулювання кредитної активності банків, необхідно вивести операції постійного доступу НБУ із розряду конкуренто привабливих. З цією метою, після початку активної фази виконання пунктів 1 та 2, необхідно розширити коридор процентних ставок за операціями постійного доступу: ставки за депозитними сертифікатами овернайт – знизити, а ставки за рефінансуванням овернайт – підвищити.
4. Після активізації роботи міжбанківського ринку і подолання його фрагментації необхідно впровадити заходи політики обов'язкового резервування та створення помірного структурного дефіциту ліквідності у банківській системі, для забезпечення керованості процентних ставок монетарним регулятором.
5. Розробити і впровадити інструменти та операції монетарної політики для стимулювання кредитування реального сектору економіки. Для цього необхідно розробити середньострокові інструменти та схеми рефінансування банків, зокрема середньострокових депозитних сертифікатів НБУ.
Такі заходи є необхідними для мобілізації надлишкової ліквідності, яка зараз використовується для спекулятивних операцій, та перенаправлення її в реальний сектор економіки через механізми структурного рефінансування.
6. Послабити валютні обмеження. Стимулювати повернення валютної виручки в Україну – для цього впровадити план заходів разом з урядом.
Другий етап – гнучке інфляційне таргетування – розробляється тільки з врахуванням результатів першого етапу та особливостей наявного економічного розвитку.
Необхідність впровадження змін у монетарній політиці – очевидна. Проект Стратегії монетарної політики на 2015-2018 роки розроблений.
Однак його реалізація потребує прискорення та об'єднання зусиль Нацбанку, ВР, кабміну та президента.


http://www.epravda.com.ua

За своїми розмірами державний сектор України є одним із найбільших у Європі. У нас функціонує більше 4000 суб’єктів господарювання державної частки.
У 2015 році Кабінет міністрів затвердив перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації (постанова Кабінету міністрів №271 від 12 травня 2015 року). За пропозиціями уповноважених органів управління до переліку було включено понад 300 державних об'єктів, які підлягають приватизації.
Зокрема підпадають під приватизацію підприємства добувної промисловості, енергетичної та нафтогазової, транспортної та будівельної галузей, сільського господарства, а також хімічної промисловості.
Однак, з огляду на досвід країн Організації економічного співробітництва та розвитку, процес приватизації зазвичай проходить доволі поступово. Наприклад, Іспанія здійснювала продаж державних підприємств майже 20 років. Реалізація програми приватизації в Канаді почалася у 1985 р. і триває до сьогоднішнього дня, при цьому до 1997 року було приватизовано лише 26 державних підприємств. У Великобританії команді Маргарет Тетчер за 10 років вдалося продати тільки 20 державних підприємств, у Мексиці за 6 років було приватизовано 150 компаній. Польща за весь приватизаційний період змогла зменшити частку державних підприємств до 70 компаній, тоді як на початку їх було 8453.
Але мабуть суттєва відмінність України в тому, що ми змушені продавати підприємства по демпінговій ціні 0,68 млрд дол. США за 300 підприємств. Тут грають роль і військовий конфлікт на Сході країни, й економічна криза, наслідком якої є необхідність шукати додаткові джерела доходів до державного бюджету.
Найбільш успішний досвід продажу державних компаній, що прямо вплинув практично на всі країни світу, належить Великобританії. Вона розпочала цей процес ще у 1979 році. Приватизація охопила такі великі компанії, як British Airways, British Gas, British Petroleum, British Steel, а також підприємства комунального господарства. Програма з приватизації тривала до 1995 року і принесла державі 134 млрд дол. У результаті великомасштабної британської приватизації розміри державного сектора скоротилися на 2/3. При цьому, Великобританія збільшила кількість індивідуальних акціонерів з 4 млн осіб у 1983 році до майже 10 млн у 1995 р.

Показовою була стратегія уряду Тетчер, яка передбачала створення доступних акцій для дрібних акціонерів. Це дозволило розповсюджувати їх серед населення, що також сприяло наступному сприятливому психологічному клімату для подальших емісій. Таким чином, наприклад, акції компанії British Telecom були продані майже двом мільйонам осіб, у тому числі 200 тисячам співробітникам самої компанії.
Це дуже актуально для України, де в умовах кризи банківського сектора фізичні особи втратили останню можливість пасивних інвестицій у формі депозитів. Таким чином могли б з’являтися нові інвестиційні інструменти.
Питання приватизації державних підприємств для України сьогодні вкрай актуальне. З одного боку, існуючі державні активи – це масштабне джерело корупції, оскільки більшість з них працюють в інтересах окремих бізнес-груп, з іншого боку, велика частка є просто збитковими. А наша держава, на жаль, немає грошей на їхній розвиток. Наприклад, збитки найбільших держкомпаній у 2014 році становили 101 млрд грн, у першому кварталі 2015 року – 9,7 мільярда гривень.
З метою попередження подальшого руйнування та занепаду підприємств потрібна передача новим власникам, які мотивовані в розвитку та прибутковості.
Для проведення якісної процедури приватизації державних підприємств в Україні вважаю за необхідне:
- врешті-решт проголосувати Верховною Радою законопроект №2319 про приватизацію державних підприємств, який 8 грудня 2015 у десятий раз не було проголосовано(!);
- врахувати досвід інших країн, зокрема Великобританії, у частині системи регулювання діяльності природних монополій у післяприватизаційний період, що включало ліцензування та контроль над цінами.

112.ua

На сьогодні в Україні відсутні органи досудового врегулювання спорів між фінансовими установами та споживачами. Хоча такі органи функціонують у всіх країнах ЄС та багатьох інших країнах світу. Створення інституту фінансового омбудсмена може стати доступною альтернативою державній судовій системі.
Фінансовий омбудсмен виступає посередником при виникненні конфліктних ситуацій між фінансовими інститутами (банки, кредитні спілки, страхові компанії) та громадянами. При цьому фінансовий омбудсмен не виконує контрольно-наглядові функції, однак, при систематичному порушенні прав клієнта він має право інформувати про це регулятора.
Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року передбачається, що реалізація проекту по створенню фінансового омбудсмену, буде завершена до кінця червня 2016 року.
Функції фінансового омбудсмена в Україні будуть сфокусовано на розгляді звернень громадян, вирішенні спорів та узагальнені правозастосовної практики з метою виявлення системних проблем.
Механізм в дії такий. Перед зверненням до омбудсмена громадянин звертається до фінансової установи, до якої у нього є претензії. Протягом певного терміну – у різних країнах він становить від 10 днів до 8 тижнів – установа повинна дати відповідь. Якщо він не влаштовує клієнта, тоді він звертається до фінансового омбудсмена.
Максимальне обмеження по сумі спору складає близько 200 тис. грн. Для порівняння, у Європі такий поріг складає – 100 тис. євро, в Росії менше – 300 тис. рублів.
Рішення омбудсмену є обов’язковим, якщо сторони його приймають. У разі ж неприйняття право на судове розслідування зберігається за учасниками процесу.
Як правило, використання механізмів альтернативного вирішення спорів підвищує довіру споживачів до ринку фінансових послуг, забезпечує пришвидшене та менш витратне розв'язання спорів, ніж це здійснюється у судовому порядку. За кордоном ці механізми популярні не тільки серед споживачів, але і серед надавачів фінансових послуг.
Передбачається, що процедура вирішення спору не буде перевищувати трьох місяців, що скоротить час розгляду справи мінімум на 50% від того терміну, який витрачається на це сьогодні.
Запровадження фінансового омбудсмену також передбачає зменшення витрат фінансових установ на розгляд справ на 25% вже протягом першого року діяльності, а в подальшому на 50%.
Відповідно до зарубіжної практики, прозорість та довіра фінансовому омбудсмену сягає 40% підтримки серед споживачів фінпослуг. Цьому сприяє також і доступність цього сервісу. Звернення споживачів, як правило, безкоштовне, або здійснюються за мінімальну ціну. Крім того, в таких випадках відсутня потреба у сторони мати представника або адвоката.
Перевагою також є об’єктивне зниження навантаження на регуляторів та судову гілку влади. Компетентність спеціалістів фінансового інституту омбудсмену сприяє тому, що менше ніж 10% рішень оскаржуються в судах.
Українська модель фінансового омбудсмена буде складатись із 32 осіб, з яких 24 будуть безпосередньо займатись прийняттям та аналізом скарг. Як показує досвід інших країн, зазначена кількість осіб розглядає більше 5000 скарг на рік. При цьому, наприклад у Вірменії кількість скарг-звернень на рівні 4 тис/рік, у Великобританії понад 1,5 млн./рік.
Одним з принципових питань при створенні інституту фінансового омбудсмена стає вибір механізму його фінансування. Попередня приблизна оцінка бюджету по створенню фінансового інституту в Україні – 10 млн. грн. Джерелами фінансування виступатиме ринок у відповідній пропорції та/або за кількістю поданих скарг, що є міжнародною практикою. Пропонується два види внесків: залежно від розміру активів станом на кінець попереднього року або залежно від кількості рішень фінансового омбудсмена, стороною яких є фінансова установа, за попередній квартал.
Створення інститутів фінансового омбудсмена важливо тим, що фінансова грамотність, фінансова культура в країні буде підвищуватися, а практика, напрацьована омбудсменом, матиме значення для подальшого розвитку законодавчої системи.

reforms.in.ua

Монетизація пільг означає, що замість безкоштовних чи дешевих послуг пільговики отримують від держави гроші, які платитимуть за ці послуги на загальних підставах. Протягом шести років Міністерство соціальної політики України буде впроваджувати проект «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку, який погодився надати нашому Уряду позику в 300 млн доларів на його реалізацію.
Метою проекту є покращення результатів діяльності системи соціальної допомоги та соціальних послуг в Україні для малозабезпечених сімей. Реформа соціальних виплат буде базуватися на трьох принципах: ефективності, адресності та монетизації. На першому етапі реалізації мають бути ліквідовані всі неефективні пільги. Нараз їх точна кількість не відома.
В Україні більше 40 категорій громадян, які отримують пільги. За оцінками експертів для фінансування усіх пільг, передбачених чинним законодавством України, необхідна сума, що перевищує обсяг бюджетних коштів, які виділяються на фінансування зараз. За різними оцінками для надання усіх існуючих пільг державі потрібно від 180 до 500 млрд грн.
Варто зазначити, що певні кроки у напрямку реформування системи надання та обліку соціальних пільг вже зроблено. Наприклад, з 2003 року в Україні було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). У цьому реєстрі зафіксовано 13,2 млн. одержувачів пільг, 26 мільйонів посвідчень (тому що одна людина часто має право одночасно на різні категорії пільг).
Після усунення неефективних пільг уряд планує перейти до адресної допомоги і монетизованих пільг. З одного боку необхідно буде провести моніторинг за рівнем доходів людей, які претендують на пільги, а з іншого – об’єднати всі види допомоги в одну програму соціального захисту зі створення єдиної бази даних одержувачів.
В нашій країні вже були зроблені перші кроки у реалізації реформи з монетизації пільг. Наприклад, Львівська та Волинські області впроваджували пілотні проекти. Причому експеримент по монетизації всіх пільг з оплати електроенергії у Волинській області можна вважати успішним. Заборгованостей з виплат та оплати немає.
Ідея монетизації пільг перенесена в Україну з країн Європейського Союзу і США.
Доречі, Україна – єдина країна пострадянського простору, де найбільшою мірою збережено систему пільг, що сформувалася здебільшого за часів СРСР та у 1990-і роки. Інші країни колишнього СРСР, які також успадкували радянську систему пільг та привілеїв, врешті вдавалися до її скасування чи реформування – заміни пільг грошовими виплатами та/чи адресною допомогою.
Країни Прибалтики скасували пільги практично одразу після виходу зі складу СРСР. Білорусь, Киргизстан, і навіть Росія, вдалися до реформування системи пільг вже у 2000-х роках. При цьому мета і механізми реформування, попри певні спільні риси, а також наслідки реформи різнилися в різних країнах.
Перевагами переходу на систему монетизації пільг є те, що грошова виплата розраховується на норму послуги, а пільговик платитиме за фактичне її споживання. Монетизація пільг покращить фінансовий стан підприємств, які надають пільгові послуги, наприклад такі, як транспортні компанії.
Загалом же система монетизації сприятиме прозорості використання бюджетних коштів.

Підприємства зможуть реструктуризувати до 200 млрд грн. проблемної заборгованості, що становить близько чверті загальної заборгованості корпоративного сектору України.
Коли економіка згортається, то закономірним наслідком є – криза тотальних взаємних неплатежів. Законопроект №3555 «Про фінансову реструктуризацію» включений до порядку денного третьої сесії Верховної Ради і направлений на те, щоб розмотати цей платіжний клубок.

Основна задача законопроекту, якщо компанія-боржник є потенційно життєздатною (що має бути підтверджено звітом незалежного експерта) — можливість уникнення ризику банкрутства та повернення до стабільної діяльності.
Кредиторами такої компанії-боржника можуть бути, як банки України, так і ФГВФО, а також звичайні контрагенти.

Результатами реструктуризації можуть бути:
• Перегляд строків погашення, розміру процентних ставок чи інших умов кредитного договору;
• Надання нового фінансування боржнику;
• Списання частини боргу;
• Зміна структури корпоративного управління боржника;
• Вжиття інших заходів, погоджених сторонами.

Така практика широко використовувалась у світі країнами, які пройшли через кризи корпоративного боргу: Великобританія, Австрія, Угорщина, Туреччина.

Український законопроект розроблено за участю експертів Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. За основу законопроекту №3555 було взято успішний «Стамбульський підхід» (Istanbul Approach), яким скористалася Туреччина після глибокої фінансової кризи 2000-2001 років і який прописаний у турецькому законі «Про реструктуризацію заборгованості фінансового сектору і змін до деяких законодавчих актів» від 31 січня 2002 року.

Туреччина дозволила компаніям, які не могли оплатити свої борги перед банками та іншими фінансовими установами, у зв'язку з економічною кризою 2001 року, реструктурувати борги за кредитами і при необхідності, надавали додатковий ресурс боржнику.

«Стамбульський підхід» був застосований протягом 2002-2005 рр. За цей період було реструктуризовано борги 322 компаній, 221 з яких були великими. Сума реструктуризованих боргівстаном на кінець 2002 року становила близько 16% від загального обсягу виданих кредитів в країні.

Сьогодні, фактично ми створюємо такі ж можливості на внутрішньому українському ринку по реструктуризації, які є в міжнародному праві, аналогічно яким нещодавно скористалася Україна при реструктуризації своїх зовнішніх зобов’язань.

Для підприємств це вирішення проблеми платоспроможності. Вони матимуть шанс повернутись до успішної економічної діяльності, а для громадян – це збереження робочих місць підприємствами, які виграли від реструктуризації.

Запрет рекламы нулевых кредитов, уголовная ответственность для сотрудников банков и другие способы защиты интересов заемщиков.
Верховная Рада рассмотрела пакет законопроектов направленных на защиту прав потребителей. ЗУ №2455 о потребительском кредитовании, которым предусматривается совершенствование процедуры выдачи потребительских кредитов - принят в первом чтении. Связанный с ним законопроект № 2456 о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования защиты прав потребителей финансовых услуг, был отправлен на повторное первое чтение, но будет в ближайшее время доработан и вынесен в зал Верховной Рады.

Вопрос разработки и принятия этих законов назревал давно. Существующие нормативно-правовые акты не позволяют эффективно и комплексно работать системе регулирования потребительского кредитования, а финансовая грамотность украинцев находится на довольно низком уровне.

Большинство европейских стран шли именно путем разработки отдельного закона, регулирующего потребительское кредитование. Так делала Австрия, Болгария, Хорватия, Чехия, Латвия, Польша, Португалия, Словакия и Испания.Для Украины очевидна необходимость привести законодательство в соответствие с международными практиками и директивами ЕС.

Действие закона №2455 распространяется на все потребительские кредиты для физлиц - кредиты для личных, семейных нужд и не охватывает кредиты для предпринимательских целей. Нормы выписаны таким образом, чтобы достичь баланса интересов между потребителями и финансовыми учреждениями.

Нормы закона должны обезопасить потребителей финансовых услуг от нарушения их прав, в частности предоставления неполной информации для принятия кредитных решений. В свою очередь он позволит минимизировать выдачу кредитов заемщикам с ненадлежащей кредитоспособностью. Это является базой для нового рынка потребкредитования уже по европейским стандартам, а не по стандартам "дикого" капитализма, где отношение в лучшем случае заканчивались коллекторами.

Защита прав потребителей

После принятия закона, потребитель будет проинформирован о реальной ставке кредита. Предполагается, что в расчет эффективной ставки будут включаться все проценты по кредиту и платежи за другие услуги кредитора, связанные с займом. Банк должен будет предоставить для ознакомления все условия, касающиеся кредита до заключения договора, и сообщить о дополнительной стоимости услуг третьих лиц (страховщиков, оценщиков и т.д.), если она ему известна. И даже после подписания договора заемщик в течение 14 календарных дней может требовать его расторжения, если некоторые требования будут не комфортными.

Также будет закрыт вопрос осведомленности потребителя в рекламных материалах. Реклама "нулевых" процентных ставок будет запрещена.

Поменяется очередность погашения требований по потребительскому кредиту. В первую очередь, будет выплачиваться сумма просроченного долга, во вторую - текущие платежи "тела кредита" и проценты, в третью - суммы штрафных санкций. Сейчас, по действующей редакции Гражданского кодекса Украины основная сумма долга ("тело кредита") оплачивается в третью очередь, а штрафные санкции во вторую.

Устанавливается ответственность финансовых учреждений за нарушение прав потребителей. Закон содержит четкие нормы относительно прав уполномоченных органов применять финансовые санкции к банкам и финансовым учреждениям, виновных в нарушении прав потребителей финансовых услуг. Лица, нарушившие требования законодательства несут уголовную, административную и гражданско-правовую ответственность в соответствии с законом.

Заемщики получат дополнительную возможность защиты своих интересов, через так называемый институт исков в пользу неопределенного круга лиц. Предполагается усилить защиту коллективных интересов, когда имеют место неоднократные аналогичные споры или иски к одному и тому же финансовому учреждению.

Требования к кредиторам

Данный законопроект вводит ряд требований для финучреждений: как для банков, так и небанковских учреждений (кредитные союзы и др.). Для них будут работать одинаковые правила относительно рекламы услуг, раскрытия информации и ответственности за нарушение прав потребителей финансовых услуг. Это создаст одинаковые конкурентные условия для самих финансовых учреждений.

На уровне закона устанавливается обязанность банка или другого финансового учреждения проводить оценку кредитоспособности заемщика. Проведение такой оценки для банков было закреплено требованием Национального банка Украины. Для небанковских финансовых учреждений такая обязанность вообще не был установлена. Такое нововведение, поставит всех кредиторов в равные условия. К финучредениям, которые не проведут такую оценку, будут устанавливаться соответствующие штрафы.

Закон также регулирует деятельность кредитных посредников (брокеров, агентов), которая до настоящего момента не была урегулирована. Потребительские кредиты могут предоставляться с участием кредитных посредников, деятельность которых может включать консультирование, работу, связанную с подготовкой и заключением договоров о потребительском кредите и другие услуги установленные НБУи Нацкомфинуслуг. При этом, кредитный посредник не вправе одновременно действовать от имени и в интересах потребителя и кредитора.

Также данным законопроектом предлагается установить дополнительные полномочия государственным регуляторам (НБУ, Нацкомфинуслуг и НКЦПФР) в рамках реализации задач защиты прав потребителей финансовых услуг. Также госорганы получат расширенные права на применение к виновным лицам санкций за нарушение таких прав.

Сейчас законопроект №2456 дополнительно направлено на доработку, но в ближайшее время до конца текущей сессии он будет вынесен в зал Верховной Рады повторно.

www.liga.net

В основу классификации банков I и II групп Нацбанк заложил понятные и прозрачные критерии. Есть государственные банки, есть коммерческие, а есть банки с иностранным капиталом. В основе классификации банков III и IV групп совершенно другие критерии. В СМИ уже появлялись перечни групп, на которые Нацбанк якобы поделил кредитные учреждения, и названия банков, которые были отнесены к тому или иному кластеру. И хотя в НБУ неоднократно заявляли, что подобные списки являются неправомочными, у меня есть информация, что определенная работа в НБУ все же ведется. Например, я знаю о двух случаях, что в банках, отнесенных к самому худшему кластеру, уже работают кураторы.
Нельзя проводить кластеризацию без внесения соответствующих изменений в нормативно-правовые акты: в закон «О банках и банковской деятельности», в Хозяйственный кодекс, в акты НБУ. Пока никакого официального постановления о делении на кластеры я не видел. А если его нет, нельзя даже надзор строить по кластерному принципу. Безусловно, НБУ может использовать внутренние методики – это его право. Но ставить штампы – значит нарушать систему свободной конкуренции.
Однако вопрос кластеризации – не единственный, который беспокоит банкиров. Хотелось бы получить ответ, как цивилизованным путем уйти с рынка. Насколько мне известно, один из банков подал в НБУ предложение по самоликвидации, однако регулятор к этому не готов. В Украине не было еще ни одного прецедента. А выводить банки с рынка за один день путем введения временной администрации – неправильно. Нужно найти способ цивилизованного выхода с рынка.
Сейчас единственный вариант, который есть у банков, – объединение. Мне кажется, регулятору нужно прописать возможность получения «усеченных» банковских лицензий. Это позволит естественным путем сегментировать весь банковский сектор. По типу лицензии можно будет делить банки на кластеры. Банки же смогут самостоятельно решать, что им делать: выбрать подходящий кластер или объединиться с другими банками и стать универсальным учреждением. Возможно, кто-то захочет заниматься расчетно-кассовым обслуживанием. К расчетным банкам могут выдвигаться наименее жесткие требования к капиталу. Если учреждение не сможет выполнять даже эти нормативы, оно сможет перерегистрироваться в финансовую компанию. В случае ликвидации Нацкомфинуслуг финкомпании будут подконтрольны НБУ, поэтому никаких существенных перемен для такого учреждения не будет.

finclub.net

На сьогодні маємо прогресивні показники по створенню 159 об’єднаних територіальних громад, які фактично випереджають час. Вони об’єднали майже 800 рад із понад 1000 населених пунктів та більше 1,5 млн громадян, розроблені та затверджені Перспективні плани розвитку областей. Однак, чинне законодавство передбачає лише створення громад, а закони, які повною мірою мають забезпечити їх функціонування – відсутні.
Так об’єднані територіальні громади станом на сьогодні не мають можливості: зареєструвати об’єднану громаду або ліквідувати старі ради, створити нові органи управління громадою чи створити власні комунальні підприємства, також законодавчо не передбачено можливість надання населенню адміністративних послуг об’єднаними громадами. При тому, що кожна сільська рада надавала понад 100 послуг, починаючи від звичайних довідок, і закінчуючи посвідченням прав на землю.
Ми не маємо права допустити, щоб таким чином ідея децентралізації дискредитувала себе на самому початку.
Наразі потребують найскорішого прийняття законопроекти: №3106 (щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та їх правонаступництво), який було прийнято в першому читанні за основу і проголосовано за скорочену процедуру підготовки законопроекту до другого читання та законопроект №3510 (щодо розмежування земель на територіях об’єднаних територіальних громад).
Законопроект №3106 має врегулювати відносини, що виникають у зв’язку з державною реєстрацією новоутвореного та утвореного у результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення органу місцевого самоврядування як юридичної особи. Також законопроект усуне недоліки правового регулювання правонаступництва об’єднаних територіальних громад та узгодить процедури реорганізації.
Законопроект №3510 врегулює питання передачі земель поза межами населених пунктів. До земель комунальної власності будуть віднесені усі землі за межами населених пунктів в межах територій об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
27 листопада вже прийняті в цілому закони №2983 (щодо механізму бюджетного фінансування на перехідний період), який має врегулювати питання державної реєстрації та бюджетні відносини в процесі добровільного об’єднання громад та №3490 (щодо регулювання процедури складання проектів бюджетів ОТГ), який визначає особливості формування бюджетів об’єднаних територіальних громад і дозволить громадам прийняти свій єдиний бюджет на 2016 рік.
Прийняття вказаних законопроектів та подальша комплексна робота в частині передачі повноважень органів виконавчої влади об’єднаним територіальним громадам – це підґрунтя до того, що вже наприкінці 2017 року в Україні пройдуть ще одні місцеві вибори і до цього часу будуть створені об’єднані територіальні громади на 100% території країни.

За даними Національного банку України, загальна кількість валютних іпотечних позик в Україні складає сьогодні 55,7 тисяч, а сума боргу — 2,4 мільярди доларів.
Консолідована позиція НБУ та українських банків лягла в основу законопроекту «Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)».
Законопроект є альтернативним відомому закону №1558-1 «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті», який Верховна рада 2 липня прийняла в третьому читанні. Однак він так не вступив у силу оскільки негативно впливає на банківську систему в цілому та концептуально не був підтриманий МВФ.
Новий альтернативний законопроект не включає в реструктуризацію всі валютні споживчі кредити, а точено виокремлює тільки кредити, що були надані на придбання житла чи земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, який є або стане у майбутньому єдиним житлом позичальника. Відповідно, такий підхід зменшує об’єм кредитів, що підпадатиме під реструктуризацію.
Даний законопроект має соціальну складову в форматі часткового прощення кредитних заборгованостей та включення особливих умов для учасників АТО та їх сімей.
Передбачається, що конвертація буде проходити за поточним курсом на суму заборгованості до 2,5 млн. грн.
Позичальникам, у яких кредит був взятий на єдине житло, передбачається прощення не менше 25% боргу, тим, у кого це житло соціальне (квартири площею до 60 кв. м і будинки площею до 120 кв. м) – не менше 50%. Учасникам АТО та інвалідам І групи, а також багатодітним сім’ям чи сім’ям з дитиною інвалідом І групи при наявності єдиного житла – щонайменше 50%, а єдиного соціального житла – не менше 70%.
Учасникам АТО, які стали інвалідами І групи, які мають єдине житло – не менше 80%, тим, що мають соціальне житло 100%. У разі загибелі учасника АТО, його спадкоємцям буде прощено 100% боргу.
Разом з тим, банкам надається можливість за власним рішенням збільшувати рамки пільгових умов по реструктуризації. Наприклад, додатковим фінансовим послабленням може бути і заміна валюти зобов’язань за кредитом по курсу, нижчому, ніж офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату проведення реструктуризації, встановлення відсоткової ставки на нижчому рівні, ніж передбачено законом або зміна форми погашення тощо.
Вважаю необхідно зафіксувати розмір прощення, щоб не було зловживань з боку банкірів. Банки можуть використовувати такий підхід до реструктуризації оптимізуючи податок на прибуток офіційно списуючи кредити із завищеним збільшеним дисконтом. Створиться чорний ринок із доплатою готівкою.
Наразі 19 банків підтримали даний законопроект.
Концепція даного законопроекту має бути презентована Кабінету міністрів 26 листопада представником Міністерства фінансів, а згодом законопроект переданий на розгляд депутатам Верховної Ради.
http://minfin.com.ua

Про це народний депутат від Блоку Петра Порошенка, заступник голови Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Руслан Демчак заявив у своєму коментарі, повідомляє прес-служба депутата.
Як відомо, на минулому тижні у парламенті відбувся «економічний день», в рамках якого розглядались інвестиційні, антимонопольні та дерегуляційні законопроекти. Ряд законопроектів стосувався фінансового сектору України.
Як зазначив Руслан Демчак, за авторства його та інших членів комітету, в рамках реформування фінансового сектору України на 2015-2020 рр., були внесені для прийняття законопроекти №2449, №2286а, №3111.
«На засіданні комітету фінансової політики та банківської діяльності законопроект №3111 був відправлений на доопрацювання більшістю голосів. Розгляд цього закону буде внесений в порядок денний Цільової команди реформ, яка збирається на площадці НБУ. Законопроекти №2449 та №2286а були внесені до зали Верховної Ради, але при сигнальному голосуванні не вистачило голосів. Тому, щоб законопроекти не були відхилені, мною як автором, було прийнято рішення перенести їх розгляд на два тижні пізніше. І хоча всі три законопроекти направлені на відновлення банківського сектору, основна причина відмови підтримки, що обговорювалась у залі ВР – це незгода більшості депутатів із політикою керівництва НБУ» – зазначає Руслан Демчак.
Довідка:
Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України, реєст. № 3111. Створення Кредитного реєстру є зобов’язанням України відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, укладеного в межах спільної з Міжнародним валютним фондом програми в рамках Механізму розширеного фінансування. Проект закону сприятиме зменшенню випадків кредитування пов’язаних осіб, що є вкрай важливо для стабільного розвитку банківської системи. Законопроект не передбачає ліквідацію приватних бюро кредитних історій, які функціонують в Україні, а навпаки – має на меті формування важливої складової системи обміну інформацією, необхідною для здійснення кредитування. Така практика поширена як мінімум у 14 країнах Єврозони.
Законопроект про внесення змін до статті 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків”, реєст. № 2449дає право Національному банку не відносити банк до категорії проблемних та неплатоспроможних, у разі якщо погіршення його фінансового становища спричинене зростанням курсу іноземних валют до національної валюти України та/або формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. Є структурно важливим, що його реалізація спрямована насамперед на стабілізацію роботи банківської системи України та посилення захисту прав інших кредиторів банків.
Законопроект щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами, реєстраційний № 2286а. Він створює ефективні інструменти врегулювання проблемної заборгованості недобросовісних позичальників, нівелюючи високі ризики для банків.

Напевно такої колосальної корупції, яка існує на українській митниці, немає в жодній іншій сфері.
Наразі Уряд України, у відповідності з міжнародним досвідом, має намір укласти угоду терміном на 2-3 роки з однією з європейських компаній, якій передадуть для спільного управління українські митниці. Тобто буде подвійне паралельне управління та спільний прозорий аудит.
До кінця тижня мають бути оголошений тендер та критерії, за якими буде запрошена іноземна компанія до співпраці.
Найбільш ймовірним партнером по даній реформі може стати британська компанія Crown Agents, яка працює з клієнтами в більш ніж 100 країнах. Її управлінські компетенції полягають в широкому діапазоні секторів, забезпечуючи управління державними фінансами, гуманітарній та антикризових заходах, банківській справі та управлінні інвестиціями, закупівлями і логістикою, продовольчою безпекою, спрощення процедур торгівлі, охорони здоров'я, ІТ-консалтинг і навчання.
Необхідно зазначити, що співпраця Crown Agents із українськими чиновниками і управлінцями триває понад десять років. Спеціалісти британської компанії надають консультації в різних галузях та проектах. Наприклад, із останніх це – реалізація проекту «Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС», основною метою якого є реформа системи державних закупівель відповідно до принципів ЄС. Вартість проекту становить 4 млн. євро.
Реформування митниць має всесвітні приклади по Латвії, Болгарії, Албанії, Індонезії, Південному Судану, Мозамбіку. Діяльність міжнародних експертів направлена від початкових консультацій до повного управління всіма митними операціями в країні.
Наголошую, в Україні дана співпраця не означає повного управління іноземною компанією українською митницею. Мова йде насамперед про надання консультаційних послуг із побудови ефективного кадрового потенціалу, автоматизації процесів, аналізу законодавчого забезпечення та моніторингу вантажів у складі спеціальних операційних груп. Крім того, попередньо наголошувалось, що Кабмін хоче в порядку експерименту віддати на першому етапі тільки 4 з 25 митниць в управління іноземній компанії (Закарпатську, Львівську, Волинську та Чернівецьку).
Досвід Болгарії показує, що залучення іноземних експертів протягом 2002-2010 року сприяло збільшення надходжень до бюджету (на 80%), що в грошовому еквіваленті становить 2 млрд. євро. За три роки реформування латвійської митниці, обсяг стягнутих податків і мит зріс за різними підрахунками на 90%.
За словами експертів, абсолютно реально після проведення тендерних процедур запустити пілотний проект вже з січня 2016 року, а до квітня можливо повністю реалізувати процес залучення іноземців до спільного управління митницями.
http://pravda.press/

В рамках імплементації кращих міжнародних практик для забезпечення ефективного нагляду та розвитку фондового ринку (ринок капіталів) в Україні, а також з метою реалізації затверджених положень Національної ради реформ – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) спільно з міжнародними організаціями, в тому числі із Міністерством фінансів, МЕРТ, НБУ, а також ЄБРР, МВФ і USAID – завершують розробку комплексного законопроекту щодо врегулювання товарного біржового ринку та ринку похідних інструментів - деривативів.
Україна має всі шанси стати країною, на котування цін якої на сільськогосподарську продукцію на біржевому ринку, має рівнятися світ. І хоча законопроект передбачає більш широку лінійку базових інструментів (товарів, валют), основна ставка все ж таки робиться на сільськогосподарські товари.
Пропонується через електронні складські розписки створити похідні інструменти - деривативи (право: купити, продати по зазначеній ціні, в зазначені терміни базовий актив, наприклад партію зерна і т.п.).
На сьогоднішній день деривативи укладаються, але їх обсяги незначні та мають коротку лінійку. Законопроектом передбачається, що обсяг ринку деривативів перевищуватиме ВВП, будуть наявні всі групи деривативів та гібридні фінансові інструменти.
Згідно законопроекту, регулювання та функціонування ринку здійснюватиметься відповідно до вимог ЄС.
Обсяг біржової торгівлі має збільшитись на понад 5% оптового обороту на відміну від наявного на сьогоднішній день – 0,026%.
Нові взаємовідносини передбачатимуть наявність ескроу-рахунків.
Законопроект вперше передбачає, що кваліфікованими інвесторами можуть виступати міжнародні фінансові організації, іноземні держави та їх центральні банки, фінансові установи України та НБУ, а також юридичні та фізичні особи, що можуть бути визнані кваліфікованими інвесторами. Це дасть можливість наповнити український ринок капіталів живими ресурсами, на думку експертів, об’єм ринку капіталів може сягати об’єму рівного банківському сектору!
Найближчим часом законопроект буде поданий до Верховної Ради.

В Раді зареєстрований проект Закону про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», щодо соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції, реєстр.№ 3339.
Як розповів автор даної законодавчої ініціативи, народний депутат України фракції Партії «Блок Петра Порошенка», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак, метою та завданням законопроекту є поліпшення соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей шляхом надання їм соціальної допомоги.
«Всі ми знаємо, що основним джерелом доходів сімей учасників АТО, де, у переважній більшості, є неповнолітні діти, є державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям – тобто щомісячна допомога, яка надається у грошовій формі, а її розмір залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї. Чинний Закон «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» передбачає, що розрахунок середньомісячного доходу такої сім’ї базується на сукупному доході усіх її членів з усіх джерел надходжень упродовж шести місяців, які передують місяцю звернення щодо призначення державної соціальної допомоги. У переважній більшості військовослужбовці, які беруть участь у антитерористичній операції, позбавлені можливості матеріально допомагати своїм сім’ям. Крім того, учасники АТО, в силу об’єктивних та суб’єктивних факторів, не в змозі надавати довідки щодо своїх доходів. Тому, на теперішній час гостро постає питання щодо гарантій належного соціального захисту з боку держави учасників АТО та членів їх сімей. Однією з гарантій по підвищенню матеріального становища цих громадян повинно стати прийняття законопроекту, який обумовить реальну соціальну підтримку таких сімей з дітьми», – розповів Руслан Демчак.
Він зазначив, законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які передбачають, що до сукупного доходу сім’ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на час її проведення.
«При призначенні державної соціальної допомоги членам сімей військовослужбовців, які приймають безпосередню участь у АТО, до середньомісячного сукупного доходу сім’ї не враховується отримане ними, у період їх безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції, грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги», – сказав Демчак.
Депутат переконаний, що прийняття даного Закону, дасть можливість надати соціальну підтримку та забезпечити гарантований державою прожитковий мінімум для сімей з дітьми, батьки яких беруть участь в АТО.

«Національний банк України продовжує пом'якшення грошово-кредитної політики, розпочате минулого місяця. Поступовий відхід від політики "дорогих грошей" стає можливим завдяки стійкому зниженню ризиків для цінової стабільності в Україні», - пояснює регулятор.
У липні-серпні була зафіксована дефляція, а базова інфляція була близька до нуля. Проведення виваженої монетарної та фіскальної політики дозволило знизити інфляцію попиту, стабілізувати валютний ринок і знизити інфляційні очікування. Останньому сприятимуть завершення операції реструктуризації суверенного боргу України, продовження ефективної співпраці з Міжнародним валютним фондом і підтримка з боку інших міжнародних партнерів.
Зниження облікової ставки стало можливим завдяки уповільненню інфляції в країні та стабілізації ситуації на фінансових ринках, зокрема, збалансованості та відновленню рівноваги на валютному ринку.
За інформацією Голови НБУ, з початку 2015 регулятор викупив на міжбанку понад $ 1,3 млрд. А після того, як в країну почала заходити валютна виручка запровадив практику проведення валютних аукціонів, на яких з минулого тижня викупив вже $ 80 млн. Крім того, зараз в Україні працює місія Міжнародного валютного фонду, за підсумками якої влада розраховує отримати третій кредитний транш у розмірі $ 1,7 млрд.
«У підсумку золотовалютні резерви НБУ повинні вирости до $ 15 млрд. - Перевищити три місяці імпорту країни. План до кінця року: наростити розмір резервів до $ 18 млрд.», - підкреслила Валерія Гонтарєва.
Нагадаємо, що наприкінці серпня цього року слідом за звісткою про реструктуризацію зовнішнього боргу України, Національний банк України повідомив про зниження облікової ставки з 30% до 27% і анонсував її подальше зниження при збереженні спокійної ситуації на ринку. З початку року з приводу високої облікової ставки було багато критики на адресу НБУ. Але це було вимушене рішення щоб вгамувати лютневу девальвацію гривні. Фактично це стало першим зниженням облікової ставки за останні два роки.
Повторне зниження облікової ставки є в цілому позитивним сигналом для економіки України і зокрема для банківського сектору, підтвердженням комплексу послідовних заходів, спрямованих на виконання цілей Нацбанку зі сприяння відновлення економічного зростання.
Тобто прогнози НБУ стосовно стрімкого зниження інфляції в Україні до 12% до кінця 2016 року є більш оптимістичними, ніж очікувалося.
В довгостроковій перспективі зниження облікової ставки сприятиме покращенню ситуації на макроекономічному рівні і власне дає підстави говорити про нові тенденції до кредитування економіки банками.

Розпочавши свій виступ на парламентських слуханнях «Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу» Руслан Демчак зазначив, що наразі у Верховній раді є критична маса депутатів-бізнесменів, які із середини знають всі проблеми бізнесу: «Довгий час очолюючи Федерацію роботодавців Києва, розумію щоденні проблеми бізнесу, і глобальні економічні, які мають вплив на всю економіку України та підприємництво. Можливо, сьогодні не тими темпами йдуть очікувані зміни, але вони є! Макроекономічні показники дійсно стабілізувалися. Ми бачимо це по курсу гривні, по зменшенню облікової ставки НБУ. Сподіваюсь, що облікова ставка і в подальшому буде зменшуватися, що буде створювати додаткові внутрішні можливості для кредитування українськими банками».
У своїй промові Руслан Демчак зазначає, що для стимулювання розвитку підприємництва в Україні та підтримки малого та середнього бізнесу сьогодні необхідно стимулювати державі: ділову активність, дерегуляцію та інвестиційну привабливість.

Зокрема народний депутат зазначає, що стимулювати ринок потрібно, але не через споживача: «Які б ми податки не виставили, якщо товар не продається, якщо немає ринку, якщо немає прибутку, то немає з чого за нього платити.

Давайте згадаємо 2006-2007 рік, хіба тоді податки були нижчі? Податок на прибуток був навіть вищий ніж зараз, всі інші ж податки були такого самого рівня. Але бізнесмени згадують ті часи, як самі успішні. Звичайно, ми розуміємо в чому була суть успіху. Споживчий ринок був підігрітий споживчими кредитами, відповідно все гарно продавалося.

На сьогоднішній день, ми повинні стимулювати ринок, але не через споживчі кредити, а через виробництво. Тим більше, що після реструктуризації зовнішнього боргу ми маємо передишку. І необхідно використати цей момент для того, щоб капіталізувати бізнес. Наше завдання законодавчо забезпечити механізми трансформації кредитних зовнішніх ресурсів в кредитні ресурси для малого та середнього бізнесу з обмеженням маржі кредитора для здешевленого позикового фінансування» - підкреслює парламентар.

У своєму виступі Руслан Демчак також звертає увагу, що ринок капіталів сьогодні не працює: «У нас 50% фінансового ринку не працює, і я сподіваюсь, що зараз за допомогою нової команди, яка є в Національній комісії по цінним паперам і фондовому ринку, ринок капіталів запуститься, в тому числі запрацюють біржі. Особлива надія на спотовий ринок сільськогосподарської продукції».

Всі українські Уряди, у тому числі і не найефективніші, намагалися провести податкову реформу. Звучали запальні промови, повторювалися все ті ж правильні слова про поліпшення інвестиційного клімату. Але благі бажання стикалися із одним питанням - "за які кошти!?". Адже наші бюджетні зобов'язання складають майже половину ВВП (близько 47% ВВП в 2015 році). Власне, на цьому некомфортному питанні всі податкові реформи і закінчувалися, а "реформатори" губилися у пошуках "компенсаторів" мільярдних бюджетних втрат від зниження податкового навантаження.

Ідея "все по 20%" звучить красиво, але її вигоди для платників податків зовсім не очевидні. По суті, єдиною реальною зміною буде зниження ЄСВ, але навіть сама Міністр фінансів визнала, що зниження ЄСВ до 20% не компенсується підвищенням податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб.

Але головне, що зараз є, це – політична воля. Президент звернувся до Наталії Яресько із пропозицією доопрацювати проект податкової реформи. Він наголосив на тому, що податкова політика має стимулювати економічне зростання, а податкова реформа бути більш суттєва, і особисто готовий взяти на себе політичну відповідальність.

Президент заявив, що згоден провести переговори з Міжнародним валютним фондом, щоб той дозволив Києву реалізувати податкову реформу у прийнятній для України формі і прогарантував необхідне покриття додаткових видатків, якщо воно буде потрібно.
Щодо дерегуляції та контролю бізнесу, то він має бути чесним і прозорим для всіх: «Необхідно спланувати та протягом року провести повне «перезавантаження» регуляторної системи з усуненням штучних регуляторних бар’єрів та формуванням нових ефективних регуляторних моделей у взаємодії з виробниками та споживачами і з урахуванням європейського досвіду» - пояснює Руслан Демчак.
Для реалізації, як зазначає Руслан Демчак, необхідно створити центри обслуговування платників, укомплектовані не обов’язково державними службовцями, але виключно із сервісною функцією, які б приймали звітність та надавали методологічну допомогу. В областях та у великих містах – регіональні управління (із можливістю надання аудиторських, юридичних консультацій та з питань адміністрування податкового боргу). Для великих платників податків – окремий центральний офіс.

«Необхідно запровадити програму для малого бізнесу, мікропідприємств «Сплата податків в розстрочку» на період 2016-2017 рр., адже є аналогічний позитивний досвід у країнах ЄС. Важливим також є запровадження механізму медіації – альтернативного врегулювання податкових спорів (створення незалежної від ДФС колективного органу для розгляду податкових спорів, рішень якого будуть обов’язковими для виконання контролюючими органами)» - підкреслює Руслан Демчак.

Руслан Демчак запропонував такі основні преференції для інвестора, що необхідно запровадити: застосування прискореної амортизації або розділення ризиків при амортизації основних засобів шляхом віднесення на витрати 50% їх вартості в перший рік експлуатації; застосування податкових векселів ПДВ під час ввезення інвестором нового устаткування, обладнання та комплектуючих строком на 3 роки; звільнення від сплати ввізного мита при ввезенні нового устаткування та обладнання.

«Головне – це пам’ятати, що в такі важкі для всіх часи, необхідно бути вдячним інвестору за те, що він приходить в економіку України, а нам, депутатам Верховної Ради необхідно не займатись популізмом і не ділити, що це не зробила економіка, а підтримати законодавчі ініціативи, які буде надавати Президент» - завершив Руслан Демчак.

Значимість Коаліційної угоди - у чіткості сформульованої позиції плану дій влади, для якнайшвидшого відродження країни.

Ця Угода – це своєрідна дорожня карта, програма дій. Депутати, які підписали її, погоджуються з тими принципами, засадами та цінностями, які прописані в документі.

Я повністю підтримую задекларовані в Коаліційній угоді принципи рівності перед законом та підзвітності перед суспільством. Як і всі учасники Коаліції, я виступаю за скасування депутатської недоторканності. Також вважаю за необхідне вести постійний діалог з своїми виборцями, доносити до них інформацію про нові законодавчі ініціативи та зміни в чинному законодавстві.



Головними завданнями, що ставить перед новою чинною владою Коаліційна угода, є:

забезпечення обороноздатності України;
відновлення економічного зростання;
захист прав і свобод наших громадян;
звільнення тимчасово окупованих територій України.

Головним інструментом для досягнення цих змін мають стати реформи, які будуть стосуватися практично всіх сфер життя.

Основою для реформ стане реалізація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, адже саме вимоги представників ЄС дуже влучно підкреслюють ті слабкі ланки, на яких має зосередитися влада.

Загалом в Коаліційній угоді прописано 17 реформ:

Реформа системи національної безпеки та оборони.
Конституційна реформа.
Оновлення влади та антикорупційна реформа.
Судова реформа.
Реформа системи органів правопорядку.
Реформа виборчого законодавства.
Децентралізація та реформа публічної адміністрації.
Забезпечення прискореного економічного розвитку.
Регуляторна політика, розвиток підприємництва та забезпечення умов конкуренції.
Реформа фінансового сектору.
Реформа сільського господарства.
Реформи енергетики та енергонезалежність.
Інфраструктура та транспорт.
Забезпечення громадян комунальними послугами та реформування житлової політики.
Соціально-гуманітарна реформа.
Реформа системи охорони здоров’я.
Реформа системи управління довкіллям та інтеграція екологічної політики у інші галузі політики.

Що важливо, в Коаліційній угоді прописано не просто абстрактне описання реформ, а чіткий план дій - з конкретними завданнями та термінами.

Для підвищення обороноздатності нашої держави у відповідності до сучасних вимог та досвіду, набутого в ході АТО, а також для розвитку оборонно-промислового комплексу для задоволення потреб армії передбачені наступні дії:

- Затвердження нової редакції стратегії національної безпеки та військової доктрини

- Визначення «вірогідного противника»

- Скасування позаблокового статусу України

- Інтеграція в європейську систему безпеки, входження в НАТО

- Запровадження в державі планування та прогнозування системи безпеки – координатор РНБО, уточнити завдання ат функції

- Реформування підходів до мобілізації

- Створення системи інформаційної безпеки

- Реформування системи розвідувальних органів.


Нагальною для країни є реформа Збройних Сил України, яка буде реалізовано завдяки наступним крокам:

- Прийняття нових документів оборонного планування із урахуванням досвіду, набутого в ході АТО.

- Затвердження нового військового адміністративного поділу.

- Удосконалення інфраструктури мобілізації (військомати та їх працівники).

- Заходи з підвищення престижу та мотивації військової служби.

- Впровадження механізму призначення військових комендантів на звільнених територіях.

- Реформування військової освіти (урахування досвіду країн-членів НАТО).

- Відновлення підприємств ОПК із тимчасово окупованих територій на території, контрольованій державою.

- Спільне виробництво озброєння із світовими виробниками.

- Надання можливості виробляти та випробовувати озброєння приватними розробниками.


Безумовно, найболючішою для нового уряду, як і для кожного українця, є ситуація, що склалася на Сході України, в Луганській та Донецькій областях, а також в Криму.

Формування та реалізація державної політики щодо тимчасово окупованих територій та територій, тимчасово не підконтрольних органам української влади, передбачає:

протидію діяльності окупаційної влади;
міжнародні позиви до РФ;
захист прав громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях;
визначення статусу вимушених переселенців;
створення додаткової інфраструктури органів державної влади на суміжних територіях;
інформаційна політика;
контроль реалізації міжнародних норм щодо окупованих територій.