Ми зустрічаємось з паном Демчаком, заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності, членом партії «Блок Петра Порошенка», раннім вечором п’ятниці у його громадській приймальні, що на Подолі, до речі, в одній будівлі з офісом його колишнього банку. Наш співрозмовник охоче відповідає на всі питання, уточнює моменти стосовно змісту своїх законопроектів, що не одразу зрозумілі StockWorld.com.ua, і навіть погоджується на публікації інтерв’ю без погодження. Мрія, а не спікер? Тож ми намагались дізнатись у нього, коли вітчизняний фінансовий сектор прийде до омріяного стану, і що для цього потрібно.
StockWorld.com.ua: Хотілось би розпочати бесіду із досить загального питання: як Ви оцінюєте розуміння парламентарями ролі та місця фондового ринку у вітчизняній фінансовій системі? Адже, зважаючи на успіхи в голосуванні тих чи інших законопроектів, є небагато підстав про те говорити.
Руслан Демчак: У Верховній Раді зібрані фахівці-практики з різних галузей. Природньо, що пересічний депутат, не може знатися на всьому. Для цього і існують профільні комітети, в яких парламентарі можуть реалізувати свою компетентність. Тому те, що депутати можуть не розбиратися в інвестиційному бізнесі, – нормально. І задача комітету фінансової політики і банківської діяльності, в якому, до речі, представлені різні фракції, через членів комітету донести до всіх депутатів ту чи іншу ідею. Наприклад, у Фракції Партії «Блок Петра Порошенка» прийнято довіряти думці членів відповідних комітетів. Тобто судження фахівця з певного профільного питання є базовим для прийняття рішення фракцією.
SW: І все ж таки, якщо говорити про кількісне вираження – скільки розуміється, скільки не розуміється?
РД: Можу говорити про себе. Це мій перший термін в Верховній раді, тому одразу, не маючи досвіду роботи з законопроектами, намагався читати всі тексти. Потім зрозумів, що це фізично неможливо, адже в них налічується десятки тисяч сторінок. Ти мусиш все прочитати, осмислити, потім ідуть зміни… Тоді я дослухався до рекомендації депутатів-старожилів – сконцентруватись на роботі свого комітету. Думаю, такий саме підхід працює і в інших моїх колег. Тому так: на фондовому ринку має знатися і знається Комітет з фінансової політики і банківської діяльності, і це логічно. SW: А як Ви оцінюєте ефективність роботи Парламенту із прийняття законопроектів стосовно розвитку фінансового сектору? РД: На жаль, з початку цієї сесії, якщо говорити про фінансову сферу, був розглянутий лише один законопроект, але я не можу назвати його суттєвим. Йде мова про відміну сплати 2 %-ого податку до Пенсійного фонду при продажі валюти, але ми ж розуміємо, що це поточні, не структурні зміни. А також один стратегічний – «Про споживче кредитування» (№2455), який імплементує Європейські директиви і Регламенти в цій галузі. Тому, сподіваюсь, що в один із найближчих «фінансових днів» Рада більш плідно попрацює.
SW: Торкнімось інших питань розвитку фінансового сектору. Ви є автором ряду законодавчих ініціатив щодо оздоровлення банківської системи, валютної лібералізації, що є певною мірою ключовими орієнтирами для вітчизняного фінансового сектору. В чому ще Ви вбачаєте пріоритети, необхідність структурних змін, висловлюючись Вашими словами?
РД: Досить складно перерахувати все, якщо мова йде більш ніж про 40 проектів. Акцентую увагу на основних напрямах, що знаменують собою усю подальшу законодавчу роботу. Перший – це створення ринкової інфраструктури, другий – посилення ефективності регуляторів і третій – підвищення захисту прав споживачів фінансових послуг. За кожним із них «стоїть» біля 15 законопроектів.
SW: Які з них вже готові, на яких Ви та Парламент ще зосередите свої зусилля?
РД: В попередньому інтерв’ю ми з Вами вели мову про законопроект № 3498 про регульовані ринки і деривативи, який об’єднав в собі два напрями – розширення прав регуляторів та поліпшення інфраструктури. Є ще два законопроекти мого авторства – №2456д, супутній до прийнятого №2455, спрямований на захист прав споживачів фінансових послуг, а також законопроект №5361, що врегульовує використання платіжних систем та емісію і обіг електронних грошей. Після прийняття цього законопроекту в Україні отримують правове поле світові платіжні системи: Pay Pal, Apple Pay, Google Wallet та ін.
Окремо хочу розповісти про дуже прогресивний і потрібний банківському ринку, законопроект, що має «пройти по зеленому коридору», № 5388. Це зміни до закону про капіталізацію банків, які стосуються процедури приєднання банків і припинення здійснення банківської діяльності без ліквідації юридичної особи, тобто «самоліквідації» банку.
В банківському секторі є системна проблема – виведення великої кількості банківських установ через примусову ліквідацію, що, в свою чергу, спричиняє велике навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, якщо вкладники неплатоспроможних банків так чи інакше отримують свої кошти через фонд, то акціонери, за чинним законодавством, не отримують буквально нічого. Розглянемо ситуацію – якщо навіть всі активи такого банку продаються і коштів достатньо на виплати 100 % вимог кредиторів, і, якщо якась сума залишається, то акціонери її не отримують! Кошти направляються на баланс ФГВФО, тобто на закриття проблем інших банків, які ліквідуються!
Наприклад, в банку «Хрещатик» акціонери за два дні до введення тимчасової адміністрації дійсно виводили кошти, бо зіштовхнулись із вибором: або втратити все, або хоч щось «спасти». Я не виправдовую їх. Але банківському сектору неодмінно потрібно дати можливість цивілізовано вийти з ринку, без порушення закону.
SW: Яким чином Ваша ініціатива вирішує ситуацію?
РД: По-перше, ми спростили процедуру приєднання банків – вона раніше не була прописана. Тепер можна буде швидко вступити у правонаступництво новим банком за зобов’язаннями та активами банку, що припиняє свою банківську діяльність. Лише уявіть – скільки в кожному банку кредитів, заставного майна, іншого майна, корпоративних прав, акцій, іпотек, обтяжень, і все це необхідно перереєструвати. Тому законопроект спрямований на швидку процедуру переводу активів та пасивів від банку, що ліквідується, до банку-правонаступника. Це все потрібно для того, аби з двох банків створити один, капітал якого відповідатиме вимогам регулятора. Ми разом з моїм колегою, Михайлом Довбенком, який є співавтором даного законопроекту, прописали цей момент таким чином, щоб статутні капітали просто об’єднувались. Звісно, зважаючи на вартість акцій, і тут також передбачена пришвидшена процедура прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в тому числі щодо деномінації. Передбачена спрощена процедура отримання дозволу Антимонопольним комітетом.
SW: А якщо банк «потерпає», але при цьому не знайшов, до кого приєднатися?
РД: В такій ситуації банк, що хоче цивілізовано покинути ринок, може подати заяву до Національного банку про готовність здачі банківської ліцензії. Раніше, якщо банк писав таку заяву, він мав ліквідуватись і як юридична особа. Зараз буде прописана можливість, після надання 180 днів на закриття усіх зобов’язань – стосовно вкладників, кредиторів (крім субординованих боргів), НЕ повністю ліквідовуватись, а, наприклад, отримати дозвіл на факторингову діяльність, чи продовжувати діяльність як професійного учасника фондового ринку, якщо банк мав ліцензії зберігача чи торгівця. Єдине, що потрібно буде зробити, – змінити назву (небанківська установа не може містити у назві слово «банк»). Можна навіть стати компанією нефінансового сектору, згорнувши всі видані кредити. Таким чином, ми не ліквідуємо підприємство, даємо можливість акціонерам банку, які не можуть докапіталізувати свої банки, цивілізовано вийти із банківського ринку. І, якщо ми зможемо оперативно, протягом наступних двох місяців, прийняти цей законопроект, то найближчим часом побачимо багато зливань, точніше, приєднань, можливо, і перекваліфікації банків у фінансові компанії. До речі, це вже звична світова практика. І, найголовніше, ми перестанемо бути свідками такого масового примусового виводу банків з ринку.
SW: До яких ще законодавчих актів Ви докладаєте наразі зусилля?
РД: Хотів би звернути увагу на законопроект №5068, спрямований на захист прав власників деяких видів облігацій. А саме корпоративних, муніципальних облігацій та облігацій, випущених міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Це нові і затребувані інструменти; в бонди МФО, гадаю, будуть активно вкладатися банки, а муніципалітети, напевно, будуть значно активніше випускати свої боргові папери – децентралізація цьому допоможе. Тому потрібно захистити права потенційних власників цих інструментів, зважаючи на попередню негативну практику, в тому числі дефолти за корпоративними облігаціями. Ми передбачили цілий комплекс мір, спрямованих на захищеність та підтримку інвесторів.
Не можна не згадати про деривативи, що стануть новим ковтком для фондового ринку, адже базовим активом може бути будь-що, що торгується на організованомуу ринку, але передусім варто робити ставку на сільгосппродукцію. Коли з’являться ці інструменти, і ринок буде готовий їх прийняти, зокрема, під них працюватиме інфраструктура (біржі, БТС – багатосторонні торгівельні системи – авт., клірингові установи), коли будуть розширені повноваження регулятора, передусім – вчасно реагувати на зловживання, у ринку з’явиться колосальний ресурс. І не лише зовнішній, а й внутрішній. Я певен, що ці інструменти будуть користуватись попитом у внутрішніх інвесторів.
SW: Як Ви оцінюєте перспективу прийняття вказаних Вами законопроектів і взагалі розгляду інших законодавчих ініціатив, спрямованих на розвиток фінансового сектору?
РД: Я вбачаю складність у тому, що взагалі досить мало наших, фінансових, законопроектів виноситься в зал. Мабуть, депутати з інших комітетів більше «працюють ліктями». Наприклад, це стосується комітетів з соціальної, податкової, бюджетної політики, паливно-енергетичного комплексу та економічного розвитку, промисловості та підприємництва. Вочевидь, вони вміють переконати Голову Верховної Ради, членів Погоджувальної ради, що займається формуванням порядку денного поточного сесійного тижня, про те, що саме їх законопроекти потрібно розглядати першочергово в залі. Ще одна проблема, – представники фінансового ринку бояться змін і використовують свої приватні контакти із діючими депутатами. Зрізають голоси, приходять знімати в залі із розгляду системоутворюючі законопроекти. Такі «лоббісти» блокують реформи, маючи ілюзію, що краще довше попрацювати у «мутній воді», не розуміючи, що створюють для себе ж проблеми. Тут прошу підтримки прогресивної частини фінансового ринку.
SW: Останнім часом дуже активно обговорюється просування України у рейтингу Doing Business, про ті законопроекти, що спрямовані на підвищення позицій України в ньому. Як Ви можете оцінити ці успіхи, зокрема, щодо реєстрації підприємств та підприємців, захисту прав міноритаріїв? Що ще необхідно зробити в цьому напрямі? Та чи варто взагалі – що цей рейтинг насправді може змінити, покращити, вдосконалити?
РД: За попередній рік ми просунулися у рейтингу лише на три позиції, це дуже мало. Але нам потрібно продовжувати працювати у цьому напрямі, бо цей рейтинг є показовим для багатьох інвесторів. Стосовно законодавчих актів розробки нашого комітету – ми завжди працюємо, пам’ятаючи про це, в тому числі про захист прав та інтересів акціонерів.
SW: Такими питаннями ми зазвичай завершуємо бесіди з багатьма нашими спікерами. Що б Ви хотіли розповісти StockWorld, а ми у Вас не спитали?
РД: Дуже важливим є сьогодні для України імплементувати європейські директиви і регламенти, що стосуються фінансового сектору, законодавчі зміни, які ми наразі провадимо, ідуть так чи інакше у цій канві. Наголошу, що втілюючи у життя ці реформи, ми будуємо ринок капіталу. Гадаю, що нам не варто вигадувати велосипед – все і без нас давно працює у світі. Тож ми повинні орієнтуватись саме на цю ціль, на таку стратегію. Впровадивши європейські стандарти, ми зможемо дуже швидко запустити в Україні ринок капіталу, який за своїм обсягом може бути не менше банківського.
SW: Ви гадаєте, цього достатньо – взяти і «пересадити» європейське законодавство в український грунт?
РД: Безумовно, треба зважати на українську специфіку. Але хіба у нас є ринок капіталу, хіба нас влаштовує стан інвестиційної сфери? Це риторичне питання. Знаєте, Лех Валенса сказав: «Жити за європейськими стандартами важко, але поза їх межами – неможливо». Тож, певен, ми маємо на це рівнятися і орієнтуватися.

https://www.stockworld.com.ua/

На цьому тижні має бути проголосований законопроект №3555 "Про фінансову реструктуризацію". Профільний комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради рекомендує парламенту прийняти його за основу. Законодавчу ініціативу також підтримують і в Національному банку, і бізнес спільнота.
Основною метою законопроекту є створення ефективного та дієвого механізму добровільної фінансової реструктуризації боргів підприємств України та їх досудової санації.
Однак, як часто буває, знаходяться ті, хто критикує та готовий не розібравшись нівелювати будь які позитивні надбання.
Міф №1 – Верховна Рада списує борги корпорацій
Насправді закон не є механізмом ухилення від сплати по кредитах юридичними особами. Його прийняття дозволяє банкам та іншим кредиторам (підприємствам) домовитись із боржником про умови виплати боргу на взаємовигідних умовах. Законопроект не нав’язує конкретні умови реструктуризації, не визначає термінів та відсоткових ставок.
Міф №2 – Законопроект не враховує інтересів банкірів
Міф полягає в тому, що нібито держава втручається у їх взаємовідносини із клієнтами та буде вимагати поступків для несумлінних позичальників, що в свою чергу дозволить їм ухилятись від виконання зобов'язань.
Навпаки, для банків це додатковий юридичний механізм проведення фінансової реструктуризації кредитів юридичних осіб, в тому числі підвищенні класності кредитів в розумінні НБУ та як наслідок розформування резервів. Закон підготовлений з метою відновлення банківського кредитування і зокрема економічної активності боржників.
Міф №3 – Законопроект дублює положення закону про банкрутства («Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)
Це хибне припущення. Законом №3555 передбачена повністю «позасудова» процедура, на відміну від процедури «за рішенням суду». Це є переважним підходом для майже всіх зацікавлених сторін (банків, кредиторів і боржників) на відміну від процедури банкрутства. У законі про фінансову реструктуризацію встановлюється більш гнучкий порядок для врахування інтересів меншої групи кредиторів, аніж за законом про банкрутства, що вимагає участі всіх кредиторів. Вимога щодо участі всіх кредиторів, передбачена в законі про банкрутства, робить її процедуру занадто довгою та негнучкою.
Якби закону про банкрутства було достатньо, тоді банківський сектор України не мав би такої кількості «непрацюючих» кредитів, які за оцінками експертів є одними з найвищих в Європі. Отже, процедура банкрутства сама по собі не є достатньою, оскільки в Україні вона історично орієнтована на ліквідацію боржника, що суперечить цілям закону про реструктуризацію.
Міф №4 – Процедура банкрутства може затягнутися через положення щодо проходження повторної санації
Це є некоректним розумінням положень закону. Не може існувати будь-якої затримки в провадженні до його фактичного порушення. Відповідно до законодавчого акту, якщо провадження не було порушене, розгляд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство лише призупиняється на три місяці.
У випадку, коли процедура реструктуризації є успішною – заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде відхилена. Якщо вона є неуспішною, заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде розглянута, а план реструктуризації може бути базисом для роботи ради кредиторів та арбітражного керуючого. Тому не можна вважати ці три місяці втраченим часом.
Міф №5 – Неефективність рішень досудової санації Київським апеляційним господарським судом (може призвести до корупції і як такий є неприйнятним)
Насправді, незрозуміло чому автори цієї тези вважають корупцію більш ймовірною в Київському апеляційному господарському суді, а не на рівні місцевих господарських судів. Концентрація справ в одному місці сприяє кращій ефективності санації та послідовності при прийнятті рішень. Виконання цього положення у випадках процедури реструктуризації, передбаченої проектом закону, є важливим для відновлення звичайних практик кредитування.
Міф №6 – Побоювання щодо тимчасового характеру закону
Виникають зауваження до авторів з приводу тимчасового характеру закону, який має діяти протягом трьох років. Що у тимчасових законах не можуть пропонуватися зміни до законів України, що діють на постійній основі (наприклад, стосовно іпотек, реєстрації, обтяжень і банкрутства).

Насправді, іноземний досвід доводить, що аналогічні закони, зазвичай приймались на період до трьох років. Тимчасовий характер закону розрахований на вирішення специфічних обставин кризи та заохочує сторони до його застосування протягом терміну дії. Інакше сторони не отримають переваг.
Якщо закон буде діяти на постійній основі, у сторін не буде жодних стимулів його застосовувати і цілі прискореного відновлення економіки не будуть досягнуті.
Оскільки закон є “спеціальним”, для запобігання двозначності, у ньому ж можуть пропонуватись зміни до інших законів, що діють на постійній основі, якщо останні містять суперечливі положення.
Міф №7 – У законі не передбачено, яка заборгованість суб’єкта господарювання підлягає фінансовій реструктуризації
Будь-яка. Дійсно, у законі чітко не визначається, які борги мають бути реструктуризовані, однак це пояснюється тим, що в залежності від кожного конкретного випадку, заборгованість буде відрізнятись. Тим не менш, законом чітко зазначено, що заборгованість, яка підлягає реструктуризації, обов’язково включає заборгованість перед “залученими кредиторами”, якими є фінансові установи та кредитори боржника (хоча б один із кредиторів).
Міф №8 – Законопроект №3555 плутають із законом про реструктуризацію зобов'язань фізичних осіб за кредитами в іноземній валюті
Законопроекти "Про фінансову реструктуризацію" і "Про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отриманих на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)" (№4004) не є альтернативними, та регулюють абсолютно різні сфери.
Законопроект "Про фінансову реструктуризацію" передбачає добровільну реструктуризацію боргів не фізичних осіб, а працюючого бізнесу.
Міф №9 – Законопроект суперечить нормам ряду інших законопроектів:
- №2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)
- №2507а «Про виконавче провадження» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)
- №2508а Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо приватних виконавців) (статус – зареєстровано, очікує розгляду)
Це не відповідає дійсності. Процедурно будь який законопроект проходить експертизу ГНЕУ (Головне експертне управління), яке не виявило таких суперечностей.

Закон про реструктуризацію розроблявся за технічної допомоги ЄБРР і Світового банку, а також за участю НБУ та Мінфіну.
Подібні закони були прийняті у країнах, що постраждали від Азійської фінансової кризи кінця 90-х (наприклад, в Індонезії, Малайзії, Південній Кореї і Таїланді), а також у Туреччині після фінансової кризи в цій країні 2001-2003 рр. Подібні закони також були прийняті у Хорватії, Чорногорії, Сербії та ін. Прийняття законів значно сприяли вирішенню питання, пов’язаного з непрацюючими кредитами та відновленням банківського і корпоративного секторів.
Сподіваюсь, законопроект на прийняття якого чекають і представники бізнесу, і банківські установи буде проголосовано вже 17 березня на черговому засіданні Верховної Ради України.

Підприємства зможуть реструктуризувати до 200 млрд грн. проблемної заборгованості, що становить близько чверті загальної заборгованості корпоративного сектору України.
Коли економіка згортається, то закономірним наслідком є – криза тотальних взаємних неплатежів. Законопроект №3555 «Про фінансову реструктуризацію» включений до порядку денного третьої сесії Верховної Ради і направлений на те, щоб розмотати цей платіжний клубок.

Основна задача законопроекту, якщо компанія-боржник є потенційно життєздатною (що має бути підтверджено звітом незалежного експерта) — можливість уникнення ризику банкрутства та повернення до стабільної діяльності.
Кредиторами такої компанії-боржника можуть бути, як банки України, так і ФГВФО, а також звичайні контрагенти.

Результатами реструктуризації можуть бути:
• Перегляд строків погашення, розміру процентних ставок чи інших умов кредитного договору;
• Надання нового фінансування боржнику;
• Списання частини боргу;
• Зміна структури корпоративного управління боржника;
• Вжиття інших заходів, погоджених сторонами.

Така практика широко використовувалась у світі країнами, які пройшли через кризи корпоративного боргу: Великобританія, Австрія, Угорщина, Туреччина.

Український законопроект розроблено за участю експертів Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. За основу законопроекту №3555 було взято успішний «Стамбульський підхід» (Istanbul Approach), яким скористалася Туреччина після глибокої фінансової кризи 2000-2001 років і який прописаний у турецькому законі «Про реструктуризацію заборгованості фінансового сектору і змін до деяких законодавчих актів» від 31 січня 2002 року.

Туреччина дозволила компаніям, які не могли оплатити свої борги перед банками та іншими фінансовими установами, у зв'язку з економічною кризою 2001 року, реструктурувати борги за кредитами і при необхідності, надавали додатковий ресурс боржнику.

«Стамбульський підхід» був застосований протягом 2002-2005 рр. За цей період було реструктуризовано борги 322 компаній, 221 з яких були великими. Сума реструктуризованих боргівстаном на кінець 2002 року становила близько 16% від загального обсягу виданих кредитів в країні.

Сьогодні, фактично ми створюємо такі ж можливості на внутрішньому українському ринку по реструктуризації, які є в міжнародному праві, аналогічно яким нещодавно скористалася Україна при реструктуризації своїх зовнішніх зобов’язань.

Для підприємств це вирішення проблеми платоспроможності. Вони матимуть шанс повернутись до успішної економічної діяльності, а для громадян – це збереження робочих місць підприємствами, які виграли від реструктуризації.

На сьогодні маємо прогресивні показники по створенню 159 об’єднаних територіальних громад, які фактично випереджають час. Вони об’єднали майже 800 рад із понад 1000 населених пунктів та більше 1,5 млн громадян, розроблені та затверджені Перспективні плани розвитку областей. Однак, чинне законодавство передбачає лише створення громад, а закони, які повною мірою мають забезпечити їх функціонування – відсутні.
Так об’єднані територіальні громади станом на сьогодні не мають можливості: зареєструвати об’єднану громаду або ліквідувати старі ради, створити нові органи управління громадою чи створити власні комунальні підприємства, також законодавчо не передбачено можливість надання населенню адміністративних послуг об’єднаними громадами. При тому, що кожна сільська рада надавала понад 100 послуг, починаючи від звичайних довідок, і закінчуючи посвідченням прав на землю.
Ми не маємо права допустити, щоб таким чином ідея децентралізації дискредитувала себе на самому початку.
Наразі потребують найскорішого прийняття законопроекти: №3106 (щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та їх правонаступництво), який було прийнято в першому читанні за основу і проголосовано за скорочену процедуру підготовки законопроекту до другого читання та законопроект №3510 (щодо розмежування земель на територіях об’єднаних територіальних громад).
Законопроект №3106 має врегулювати відносини, що виникають у зв’язку з державною реєстрацією новоутвореного та утвореного у результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення органу місцевого самоврядування як юридичної особи. Також законопроект усуне недоліки правового регулювання правонаступництва об’єднаних територіальних громад та узгодить процедури реорганізації.
Законопроект №3510 врегулює питання передачі земель поза межами населених пунктів. До земель комунальної власності будуть віднесені усі землі за межами населених пунктів в межах територій об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
27 листопада вже прийняті в цілому закони №2983 (щодо механізму бюджетного фінансування на перехідний період), який має врегулювати питання державної реєстрації та бюджетні відносини в процесі добровільного об’єднання громад та №3490 (щодо регулювання процедури складання проектів бюджетів ОТГ), який визначає особливості формування бюджетів об’єднаних територіальних громад і дозволить громадам прийняти свій єдиний бюджет на 2016 рік.
Прийняття вказаних законопроектів та подальша комплексна робота в частині передачі повноважень органів виконавчої влади об’єднаним територіальним громадам – це підґрунтя до того, що вже наприкінці 2017 року в Україні пройдуть ще одні місцеві вибори і до цього часу будуть створені об’єднані територіальні громади на 100% території країни.

Групою народних депутатів України з метою досягнення стабілізації економіки та підвищення якості і доступності фінансових послуг в рамках стратегічних задач визначених у «Стратегії розвитку України 2020» та Коаліційні угоді розроблено законопроект, яким покликано відновити довіру між позичальниками та кредиторами – №2286а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами».
Нажаль сьогодні більшість банків згорнули свої програми кредитування і працюють лише з окремими клієнтами, репутація яких перевірена роками, або на тих умовах, що не дозволяють охопити весь ринок. Кошти банків сьогодні спрямовуються переважно не на довгострокове кредитування, а на короткі споживчі позики та безризикові інструменти НБУ та Уряду.
Ще одна тенденція банківського бізнесу – це проблемність стягування заставного майна. За оцінками незалежних експертів рівень ефективності Державної виконавчої служби України сьогодні лише 3-4%. При цьому існують високі затрати стягувачів та боржників при примусовому виконанні рішень, за даними Світового банку близько 40% стягнутої заборгованості перерозподіляється на користь третіх осіб.
Таким чином, банківський сектор України, як «кровоносна система» розвитку економіки перетворюється на малорозвинений бізнес для виконання окремих обслуговуючих операцій, по типу переказу коштів або зарплатних проектів.
Новий законопроект щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами, спрямований в першу чергу на встановлення прозорих та чесних правил взаємодії банку і клієнта, на побудові правовідносини на основі повного розуміння відповідальності за свої кроки.
Законопроект покликаний вирішити в першу чергу питання зменшення ризиків банківських установ на всіх стадіях кредитування: видача, обслуговування, повернення. Адже високі ризики банків при здійсненні кредитування, б’ють не тільки по банківських установах. Від цього страждають і вкладники та інші кредитори банків, а також добросовісні позичальники, які змушені сплачувати високу вартість кредитних ресурсів.
Законопроектом передбачено внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Це викликано необхідністю ліквідації дискримінаційного статусу забезпечених кредиторів у процедурі банкрутства та вдосконалення законодавства з метою унеможливлення використання процедур банкрутства для ухилення від повернення отриманих кредитів.
Внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо доступу до інформації державних реєстрів та баз обумовлено тим, що 12.09.2012р. розпорядженням Кабінету Міністрів України №940-р було внесено зміни до низки нормативних документів, які регулюють діяльність державних реєстрів. У результаті – з 01.01.2013 р. банки втратили пряму можливість отримувати інформацію із Єдиного реєстру довіреностей та Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.
Оперативне отримання інформації з державних реєстрів надасть можливість оперувати об’єктивними даними про потенційного клієнта, його майновий стан та зобов’язання (як на стадії отримання кредитів, так і в процесі стягнення заборгованості).
Необхідне внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми договору застави транспортного засобу та опису основного зобов’язання в договорі застави рухомого майна.
За відсутності підтримки гарантій прав та законних інтересів кредиторів-інвесторів та боржників (позичальників), вітчизняних автовиробників банківські установи не зацікавлені в активному відновленні кредитування, в тому числі, кредитування придбання автомобілів та кредитування аграрного сектору України та промислових підприємств на придбання спеціалізованої сільськогосподарської техніки / великотоннажної технологічної техніки.
Необхідність внесення змін до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» зумовлена тим, що у банківських установах знаходяться крім грошових коштів померлих власників ще й інше рухоме майно, що перебуває на збереженні у банківських установ, за договорами про надання в оренду індивідуального сейфа для зберігання цінностей, та/або у заставі, за договорами закладу тощо.
Через відсутність нормативних підстав додатково у довідках зазначати інформацію щодо іншого рухомого майна, виникає неврегульованість, яка обмежує права спадкоємців на отримання спадщини у повному обсязі.
Необхідність внесення змін до ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зумовлена неможливістю користуватися своїми коштами особам, які знаходяться за кордоном. Наприклад, пенсіонерам чи особам, що не мають фізичної можливості з’явитися до банку для отримання картки. Діючі норми наразі також не дають змоги довіреним особам, що мають належним чином засвічені довіреності, отримувати платіжні картки.
Прийняття вказаних змін сприятиме зменшенню ризиків банківських установ у взаємостосунках із клієнтами, у перспективі це сприятиме здешевленню кредитних ресурсів, що зробить банківський кредит більш доступним для суб’єктів господарювання та громадян. Також прогнозований позитивний результат лише від розформування резервів, які сформовані банками під негативно класифіковані кредити, принесе Державному бюджету України до 20 млрд. грн. (за рахунок сплати податку на прибуток).

За даними Національного банку України, загальна кількість валютних іпотечних позик в Україні складає сьогодні 55,7 тисяч, а сума боргу — 2,4 мільярди доларів.
Консолідована позиція НБУ та українських банків лягла в основу законопроекту «Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)».
Законопроект є альтернативним відомому закону №1558-1 «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті», який Верховна рада 2 липня прийняла в третьому читанні. Однак він так не вступив у силу оскільки негативно впливає на банківську систему в цілому та концептуально не був підтриманий МВФ.
Новий альтернативний законопроект не включає в реструктуризацію всі валютні споживчі кредити, а точено виокремлює тільки кредити, що були надані на придбання житла чи земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, який є або стане у майбутньому єдиним житлом позичальника. Відповідно, такий підхід зменшує об’єм кредитів, що підпадатиме під реструктуризацію.
Даний законопроект має соціальну складову в форматі часткового прощення кредитних заборгованостей та включення особливих умов для учасників АТО та їх сімей.
Передбачається, що конвертація буде проходити за поточним курсом на суму заборгованості до 2,5 млн. грн.
Позичальникам, у яких кредит був взятий на єдине житло, передбачається прощення не менше 25% боргу, тим, у кого це житло соціальне (квартири площею до 60 кв. м і будинки площею до 120 кв. м) – не менше 50%. Учасникам АТО та інвалідам І групи, а також багатодітним сім’ям чи сім’ям з дитиною інвалідом І групи при наявності єдиного житла – щонайменше 50%, а єдиного соціального житла – не менше 70%.
Учасникам АТО, які стали інвалідами І групи, які мають єдине житло – не менше 80%, тим, що мають соціальне житло 100%. У разі загибелі учасника АТО, його спадкоємцям буде прощено 100% боргу.
Разом з тим, банкам надається можливість за власним рішенням збільшувати рамки пільгових умов по реструктуризації. Наприклад, додатковим фінансовим послабленням може бути і заміна валюти зобов’язань за кредитом по курсу, нижчому, ніж офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату проведення реструктуризації, встановлення відсоткової ставки на нижчому рівні, ніж передбачено законом або зміна форми погашення тощо.
Вважаю необхідно зафіксувати розмір прощення, щоб не було зловживань з боку банкірів. Банки можуть використовувати такий підхід до реструктуризації оптимізуючи податок на прибуток офіційно списуючи кредити із завищеним збільшеним дисконтом. Створиться чорний ринок із доплатою готівкою.
Наразі 19 банків підтримали даний законопроект.
Концепція даного законопроекту має бути презентована Кабінету міністрів 26 листопада представником Міністерства фінансів, а згодом законопроект переданий на розгляд депутатам Верховної Ради.
http://minfin.com.ua

Про це народний депутат від Блоку Петра Порошенка, заступник голови Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Руслан Демчак заявив у своєму коментарі, повідомляє прес-служба депутата.
Як відомо, на минулому тижні у парламенті відбувся «економічний день», в рамках якого розглядались інвестиційні, антимонопольні та дерегуляційні законопроекти. Ряд законопроектів стосувався фінансового сектору України.
Як зазначив Руслан Демчак, за авторства його та інших членів комітету, в рамках реформування фінансового сектору України на 2015-2020 рр., були внесені для прийняття законопроекти №2449, №2286а, №3111.
«На засіданні комітету фінансової політики та банківської діяльності законопроект №3111 був відправлений на доопрацювання більшістю голосів. Розгляд цього закону буде внесений в порядок денний Цільової команди реформ, яка збирається на площадці НБУ. Законопроекти №2449 та №2286а були внесені до зали Верховної Ради, але при сигнальному голосуванні не вистачило голосів. Тому, щоб законопроекти не були відхилені, мною як автором, було прийнято рішення перенести їх розгляд на два тижні пізніше. І хоча всі три законопроекти направлені на відновлення банківського сектору, основна причина відмови підтримки, що обговорювалась у залі ВР – це незгода більшості депутатів із політикою керівництва НБУ» – зазначає Руслан Демчак.
Довідка:
Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України, реєст. № 3111. Створення Кредитного реєстру є зобов’язанням України відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, укладеного в межах спільної з Міжнародним валютним фондом програми в рамках Механізму розширеного фінансування. Проект закону сприятиме зменшенню випадків кредитування пов’язаних осіб, що є вкрай важливо для стабільного розвитку банківської системи. Законопроект не передбачає ліквідацію приватних бюро кредитних історій, які функціонують в Україні, а навпаки – має на меті формування важливої складової системи обміну інформацією, необхідною для здійснення кредитування. Така практика поширена як мінімум у 14 країнах Єврозони.
Законопроект про внесення змін до статті 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків”, реєст. № 2449дає право Національному банку не відносити банк до категорії проблемних та неплатоспроможних, у разі якщо погіршення його фінансового становища спричинене зростанням курсу іноземних валют до національної валюти України та/або формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. Є структурно важливим, що його реалізація спрямована насамперед на стабілізацію роботи банківської системи України та посилення захисту прав інших кредиторів банків.
Законопроект щодо відновлення довіри між позичальниками та кредиторами, реєстраційний № 2286а. Він створює ефективні інструменти врегулювання проблемної заборгованості недобросовісних позичальників, нівелюючи високі ризики для банків.

В рамках імплементації кращих міжнародних практик для забезпечення ефективного нагляду та розвитку фондового ринку (ринок капіталів) в Україні, а також з метою реалізації затверджених положень Національної ради реформ – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) спільно з міжнародними організаціями, в тому числі із Міністерством фінансів, МЕРТ, НБУ, а також ЄБРР, МВФ і USAID – завершують розробку комплексного законопроекту щодо врегулювання товарного біржового ринку та ринку похідних інструментів - деривативів.
Україна має всі шанси стати країною, на котування цін якої на сільськогосподарську продукцію на біржевому ринку, має рівнятися світ. І хоча законопроект передбачає більш широку лінійку базових інструментів (товарів, валют), основна ставка все ж таки робиться на сільськогосподарські товари.
Пропонується через електронні складські розписки створити похідні інструменти - деривативи (право: купити, продати по зазначеній ціні, в зазначені терміни базовий актив, наприклад партію зерна і т.п.).
На сьогоднішній день деривативи укладаються, але їх обсяги незначні та мають коротку лінійку. Законопроектом передбачається, що обсяг ринку деривативів перевищуватиме ВВП, будуть наявні всі групи деривативів та гібридні фінансові інструменти.
Згідно законопроекту, регулювання та функціонування ринку здійснюватиметься відповідно до вимог ЄС.
Обсяг біржової торгівлі має збільшитись на понад 5% оптового обороту на відміну від наявного на сьогоднішній день – 0,026%.
Нові взаємовідносини передбачатимуть наявність ескроу-рахунків.
Законопроект вперше передбачає, що кваліфікованими інвесторами можуть виступати міжнародні фінансові організації, іноземні держави та їх центральні банки, фінансові установи України та НБУ, а також юридичні та фізичні особи, що можуть бути визнані кваліфікованими інвесторами. Це дасть можливість наповнити український ринок капіталів живими ресурсами, на думку експертів, об’єм ринку капіталів може сягати об’єму рівного банківському сектору!
Найближчим часом законопроект буде поданий до Верховної Ради.

В Раді зареєстрований проект Закону про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», щодо соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції, реєстр.№ 3339.
Як розповів автор даної законодавчої ініціативи, народний депутат України фракції Партії «Блок Петра Порошенка», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак, метою та завданням законопроекту є поліпшення соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей шляхом надання їм соціальної допомоги.
«Всі ми знаємо, що основним джерелом доходів сімей учасників АТО, де, у переважній більшості, є неповнолітні діти, є державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям – тобто щомісячна допомога, яка надається у грошовій формі, а її розмір залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї. Чинний Закон «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» передбачає, що розрахунок середньомісячного доходу такої сім’ї базується на сукупному доході усіх її членів з усіх джерел надходжень упродовж шести місяців, які передують місяцю звернення щодо призначення державної соціальної допомоги. У переважній більшості військовослужбовці, які беруть участь у антитерористичній операції, позбавлені можливості матеріально допомагати своїм сім’ям. Крім того, учасники АТО, в силу об’єктивних та суб’єктивних факторів, не в змозі надавати довідки щодо своїх доходів. Тому, на теперішній час гостро постає питання щодо гарантій належного соціального захисту з боку держави учасників АТО та членів їх сімей. Однією з гарантій по підвищенню матеріального становища цих громадян повинно стати прийняття законопроекту, який обумовить реальну соціальну підтримку таких сімей з дітьми», – розповів Руслан Демчак.
Він зазначив, законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які передбачають, що до сукупного доходу сім’ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на час її проведення.
«При призначенні державної соціальної допомоги членам сімей військовослужбовців, які приймають безпосередню участь у АТО, до середньомісячного сукупного доходу сім’ї не враховується отримане ними, у період їх безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції, грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги», – сказав Демчак.
Депутат переконаний, що прийняття даного Закону, дасть можливість надати соціальну підтримку та забезпечити гарантований державою прожитковий мінімум для сімей з дітьми, батьки яких беруть участь в АТО.

5 лютого, Верховна Рада ухвалила Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

Прийняття цього закону надає можливість декільком територіальним громадам (сільським, селищним або міським) об’єднуватися, що в свою чергу дає їм можливість отримувати додатково фінансування другого бюджетного рівня – доходів районного бюджету.
Фактично такі об’єднання громад матимуть повноваження і ресурси на рівні міст обласного значення.

Сьогодні точиться чимало дискусій, багато сільських рад апелюють до того, що в них забрали податок на доходи фізичних осіб (25%) і передали на більш вищі рівні бюджету. Однак, коли вони об’єднаюся, такі територіальні об’єднання зможуть отримувати податок на доходи фізичних осіб на рівні 60%. Як це зараз розписано у бюджетному кодексі 2015 року для районних бюджетів.

Отже є фінансова мотивація і логіка для об’єднань, і це є базисом добровільності.
Держава не заставляє об’єднуватись вона відкриває можливості для того щоб громади могли більше отримувати доходів і відповідно на свій розсуд більше розпоряджатись видатками по місцевим бюджетам.

Об’єднання територіальних громад може триватиме до 3-4 місяців. А до 15 жовтня всі об'єднання територіальних громади мають бути зареєстровані задля того, щоб затверджувати бюджет на наступний рік по новому – більш вигідному принципу!