Протягом І кв. 2011 р. кількість створених приватних підприємств значно зменшилась, в порівнянні з цим періодом 2010 р., а зупинених суб’єктів господарства – збільшилась.

Замість чистого приросту в 26,7 тис. СПД в І кв. 2010 р. станом на 01.04.2011 р., кількість підприємців скоротилась на 12,6 тис. При цьому ще 1 березня в ДПАУ відмічали ріст кількості платників податків на 2,5 %.
Враховуючи, що згідно з розрахунками заступника голови ДПАУ Олександра Клименко, сприяння мінімізаторам надавали приблизно 170 тис. фізичних осіб-єдиноподатників, резерв скорочень ще далеко не вичерпаний. Ймовірно, саме цей факт дає податківцям підґрунтя стверджувати, що масової ліквідації бізнесу в Україні після прийняття Податкового кодексу так і не відбулось.

В уряді заперечують згубну роль Податкового кодексу, пояснюючи скорочення кількості підприємців, переходом останніх на загальну систему оподаткування. Мало того, голова фінансово-митно-податкового комітету ВР Віталій Хомутинник стверджує, що парламент вже врахував побажання малого бізнесу, схваливши 19 квітня в першому читанні зміни до Податкового кодексу відносно сплати Єдиного соціального внеску (законопроект №8217). Ймовірно, такими потрібно вважати звільнення платників єдиного податку від штрафів, у випадку порушення порядку сплати пенсійних внесків.
При цьому, в цей самий день парламентарі відмовились посилити персональну відповідальність посадових осіб за перешкоджання підприємницької діяльності (законопроект №7535) та відмінити фактичну заборону на співробітництво юросіб з «спрощенцями» (№8217-2), а також встановити до кінця року мораторій на податкові перевірки малого бізнесу (№8018). Законопроект №8276 про спрощену систему оподаткування так і не включено в порядок денний, так само як і проект про повернення «спрощенки» станом на 1 січня 2010 р. (№8289).

Уряд присипляє підприємців обіцянками «врахувати усі побажання бізнесу», представивши концепцію реформування спрощенки. Але офіційного документу від Кабміну, що підтверджував би узгодження позицій уряду та бізнесу, за словами Віталія Хомутинніка, так і не надійшло. Замість цього, Кабмін намагається повернути, відмінені лише три місяці тому, норми Податкового кодексу по оподаткуванню НДС послуг в сфері інформатизації, інжинірингових, юридичних та інших (проект №8321). Така непослідовність свідчить про відсутність чіткої стратегії податкових реформ.

Уряд готує три законопроекти, які на думку чиновників, допоможуть легалізувати виплату зарплат в Україні.

По загостренню пристрастей та соціальним наслідкам, ці новації можливо порівняти хіба що з проведенням пенсійної реформи. Перший законопроект посилює адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення трудового законодавства. Наприклад, директор чи фізособа-підприємець за те, що не оформив співробітника на роботу або виплатив йому зарплату в конверті, буде змушеним заплатити до 8500 грн. штрафу (або відробити виправні роботи до 2 років та заборона займатись певною діяльністю – до 3 років). Другий проект закону пропонує штрафувати юросіб. За таке ж грубе порушення компанію «покарають» на 34 тис. грн. за кожного неоформленого співробітника. Дуже показово, що приватний підприємець буде покараним і як посадова особа, і як суб’єкт підприємницької діяльності. На кінець, третім проектом чиновники мають намір ввести поняття мінімальної «гарантованої зарплати». У восьми категоріях, в залежності від рівня кваліфікації співробітника та займаної посади. Тобто, фактично держава намагається вказувати приватним підприємствам, кому і скільки платити за роботу. І відповідно, скільки віддавати до бюджету нарахувань на фонд оплати праці.

В результаті примусової легалізації зарплат 1,5 млн. громадян, уряд очікує додатково отримати 50 млрд. грн. Податківці відрапортували, що в І кварталі 2011 р. 12,5 тис. підприємств підвищили рівень оплати праці та додатково сплатили в бюджети різних рівнів 19,1 млн. грн. податку на прибутки фізосіб. Тобто, приблизно по 1528 грн. з кожного підприємства. В порівнянні із зусиллями минулого року (донарахування та штрафи 619 млн. грн.) – не густо. Не допомагає навіть «пряник» у вигляді автоматичного відшкодування ПДВ для тих, хто сплачує робітникам 2,5 мінімальних зарплати.

Збільшення податкового навантаження змусить підприємства в черговий раз скоротити персонал, що став занадто дорогим. Якщо ж це не можливо з технічних причин, то гроші в конвертах отримають не тільки робітники, але і перевіряльники. На щастя, нові закони створять для цього багато приводів. Норму індикативної зарплати можна буде обійти, оформивши працівника на 2-3 категорії нижче, ніж того вимагає Мінсоцпраці. В будь-якому випадку, працювати у збиток ніхто не буде. Проте державі прийдеться брати на себе турботу про соцзабезпечення нових безробітних, серед яких можуть виявитись, до речі, і колишні директори та власники підприємств, покарані за нелегальне працевлаштування.

Найбільш очевидний шлях вирішення проблеми – створити ефективну шкалу оподаткування на фонд заробітної плати. Адже разом з податком на прибуток відрахування в соцфонди вже становлять 50%.

Чому інвестори продовжують скуповувати дорогоцінний метал

На Товарній біржі Нью-Йорку (COMEX) 5 квітня 2011 р. було встановлено новий історичний рекорд вартості золота. Його ціна вперше перевищила позначку в $1450 за трійську унцію (1 грам).
Ні для кого не є таємницею, що певне послаблення хватки економічної кризи – сумнівне досягнення Центральних банків багатьох країн світу, що залили проблеми фінустанов з їх поганими кредитами та токсичними активами масою свіжонадрукованих доларів, євро та інших грошових одиниць. «Валютні війни» принесли перші розрухи – стрімко почали зростати світові ціни майже на усі реальні активи та матцінності – метали, продовольство, хлопок та акції підприємств. Споживчі ціни в країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в лютому зросли на 2,4% в порівняні з тим же місяцем 2010 р., що стало максимальним стрибком з жовтня 2008 р.
Щоб не гадати, чия грошова одиниця знеціниться швидше, інвестори тверезо розсудили, що краще вкладати у вічні цінності: золото та срібло. Ось і виходить, що це не активи зростають в ціні, а знижується вартість грошей. Звісно ж, існують побоювання, що після значного підйому вартість золота може різко впасти, поки що спостерігається зворотній процес. Аналітики змагаються в прогнозах цін на дорогоцінні метали. Наприклад, в міжнародній золотовидобувній компанії AngloGold Ashanti вважають, що ціна буде зростати на $100 в рік, досягнувши до 2012 р. $1500 за унцію, а до кінця 2012 - $1600. І навіть Джордж Сорос, який весь 2010 рік лякав світ «міхуром», що надувається на ринку золота, продовжував весь цей час збільшувати свої вклади в дорогоцінний метал.
Українські банки пропонують для купівлі золоті злитки, а також існує можливість розмістити «золотий» депозит під 3-4% річних. На фоні прогнозів подорожчання золота на 7-8% в рік, вважаю такий депозит дуже гідним інструментом збереження власних заощаджень.

Результати досліджень USAID по Україні (грудень, 2010 року) показали досить песимістичний портрет типового українського споживача фінансових послуг. Більшість населення нажаль має помірний рівень фінансових знань і часто завищує оцінку власних знань та навичок щодо продуктів споживчого кредитування.

В свою чергу кредитодавці, іноді зловживають такою необізнаністю споживачів ставлячи їх в такі умови, при яких практично є неможливим виконання своїх зобов’язань. Одна із головних причин – заборгованість розраховується кредитодавцем за досить складними формулами, що є не зрозумілими для споживача.

Незважаючи на норми закону (ст.51 Конституції України про рівні права і обов'язки у шлюбі, ст.61 Сімейного кодексу України про те, що об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя), кредитодавці часто укладають договори без згоди на те іншого члена подружжя.

На даний час законодавством України досить поверхнево передбачена можливість захисту прав споживачів – позичальників. Так, норми Цивільного кодексу України (ст.ст.1054-1057) передбачають тільки загальні умови кредитного договору, Закон України «Про захист прав споживачів» хоча і дає визначення споживчого кредиту, однак не обмежує кредитодавців в можливості укладати кредитні договори зі споживачем на недобросовісних та несправедливих умовах.

З метою захисту прав споживачів фінансових послуг та законодавчого закріплення обмежень можливості зловживань кредитодавців по відношенню до споживачів вважаю наразі нагальним створення та лобіювання законопроекту про «Про заборону зловживання фінансовою та юридичною необізнаністю споживачів з боку кредитодавців при видачі та обслуговуванні споживчих кредитів та про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів».

Прийняття такого законопроекту підвищить правову захищеність споживачів від зловживань з боку кредитодавців шляхом надання кредитів на умовах відкритості та прозорості.

Куди і як іноземці хочуть вкладати гроші в Україні

В кінці березня в Києві відкрилось представництво Європейського інвестиційного банку. Цей інститут Євросоюзу фінансує інфраструктурні проекти в Україні з 2006 р. (загальна сума в EUR 466 млн.), але тільки зараз, однією із останніх великих міжнародних фінустанов, офіційно закріпила свою присутність в нашій країні. Це зайвий раз підтверджує зростаючий інтерес іноземних інвесторів до вкладень в українську економіку. Індекс інвестпривабливості України в І кв. 2011 р., в порівнянні із попереднім кварталом, виріс не сильно – на 0,12 та досяг позначки 3,4 пункту по п’ятибальній шкалі.

Мінфіну доручено за півроку широко проінформувати ділові кола країн-партнерів про можливості України. ЇЇ сподіваються представити, як надійну інвестиційну гавань та європейський культурно-туристичний центр. У відповідності з держпрограмою інноваційно-інвестиційного розвитку України до 2015 р., нараховується 163 проекти на загальну суму 368 млрд. грн. Згідно з даними Мінекономрозвитку, тільки у 40% проектів є реальне фінансування. Інші чекають інвесторів, готових вкладати кошти на термін від 3 до 10 років. Уряд готовий витратити 765 млн. грн. на здешевлення кредитів для інвесторів, які вирішили підтримувати інноваційні проекти в реальному секторі економіки.

Але західні інвестори бажають бачити в Україні цивілізовані підходи до ведення бізнесу. В посткризовий період всіх інвесторів цікавить наявність доходу та прибутковість компанії, а не просто активи та потенціал росту. Дослідження Міжнародного фонду Блейзера свідчать про те, що більшість інвесторів хвилює посилення в 2010 р. корупції в Україні, а також неможливість захисту своїх інтересів в судах. Посол США в Україні Джон Теффт жалівся, що американським компаніям в Україні заважає «кумівство» в економіці. Американська торгова палата письмово попередила владу України про можливість економічної ізоляції нашої країни, в разі прийняття законопроекту №8053, яким вводиться державна монополія на експорт харчових та сільгосппродуктів. До речі, найбільший інтерес в інвесторів викликає вкладання саме в АПК та харчопром.

Зокрема, ЄБРР готовий подвоїти фінансування проектів в АПК (в 2010 р. було вкладено близько EUR 150 млн.), але все буде залежати від готовності приватних інвесторів вкладати кошти в Україну. Поки що деякі компанії заявили про наміри переорієнтуватись на інші країни, наприклад, Бразилію.

Интервью для журнала «Власть денег»

Маргарита Ормоцадзе | Март 2011, (№302)

О том, чего может стоить беспредел украинских силовиков, бизнесмен Руслан Демчак знает не понаслышке. Прошлым летом милиционеры вынесли серверы из его офиса, из-за чего пропала финансовая отчетность компаний группы UBG, в т. ч. страховщика «Добробут». Вернуть имущество удалось после обращения к министру внутренних дел.

Мультимиллионер Руслан Демчак в детстве мечтал стать офицером КГБ или разведки. Под впечатлением сериала «Семнадцать мгновений весны» юный школьник всерьез размышлял о карьере в спецслужбах. И хотя в зрелом возрасте Демчак реализовал себя в роли предпринимателя, кое-что у Штирлица он позаимствовал.

С одной стороны, бизнесмен позиционирует себя как публичную персону: участвует в телевизионных программах, ведет несколько блогов. С другой стороны — не публикует полную биографию, ревностно относится к разглашениям фактов личной жизни, и, по возможности, сторонится политики. От последнего правила он отступил лишь однажды: очарованный «Фронтом Змин» Арсения Яценюка, в 2009 году Демчак возглавлял рабочую группу «Фронта змин» по реформированию здравоохранения. Но до вступления в партию дело не дошло. «Ознакомившись с предвыборной программой Арсения Яценюка, я понял, что это программа социалистической партии. И она не соответствует ни заявленному образу, ни духу. Я капиталист, буржуа по своим внутренним убеждениям. Какой может быть социализм?!» — рассказывает Демчак.

Не найдя общих взглядов с политиками, Руслан Демчак позиционирует себя как независимый от власти предприниматель. Но в Украине независимость власти и бизнеса — миф. Наверное, из-за этого Демчак начал уделять внимание собственным рычагам влияния на чиновников — через общественные организации. В ноябре 2009 года он зарегистрировал Всеукраинскую общественную организацию защиты прав потребителей финансовых услуг. Рекламировать структуру предприниматель решил самостоятельно — появившись весной 2010-го на билбордах в разных районах столицы. В феврале с. г. он возглавил Федерацию работодателей Киева, заявив о намерениях помогать киевскому бизнесу и власти находить общий язык. Тогда же эта структура заявила, что полностью поддерживает реформы, начатые президентом Виктором Януковичем и правительством.

Вас приглашали вступить в ряды какой-либо политической партии?
— Разговоры были, с тремя политическими группами перед президентскими выборами. Но в ходе переговоров я понял, что все сводится к спонсорству избирательных компаний, а меня это не устраивает.

Думаете, кто-то поверит, что вы занимаетесь крупным бизнесом совсем отстраненно от политики?
— Я бы сказал, что сегодня я и моя бизнес-группа незаангажированы с позиции политики. Вообще, бизнесу в Украине проще быть нейтральным. Чем дольше владелец сохраняет политический нейтралитет, тем лучше для бизнеса.

А как же с лоббированием, с простотой решения вопросов «для своих»?
— В 1990-е гг. и позже мы видели, как появляются структуры, построенные вокруг неких государственных проектов — квот, тендеров, госзаказов. Но это «совковый» подход — выбить под себя «нефтяную трубу» и черпать ресурсы. Это бизнес-тунеядство. Время такого бизнеса закончилось, или заканчивается, так как при каждой смене власти подобные предприятия могут быть попросту прикрыты. Настоящий бизнес генерирует конкурентоспособный продукт, а рынок потребляет его.

Осенью прошлого года многие бизнесмены жаловались на усилившееся давление со стороны властей. Вы его ощутили?
— Если речь идет не о бизнесе, а о «нефтяной трубе», то предприниматели, которые привыкли работать с определенной веткой власти, всегда будут ощущать давление при смене политических команд. Другая причина давления — финансирование политических сил и, как результат, такие бизнесмены столкнулись с политической расправой. Мой бизнес — рыночный, не поддерживал ни одну из политических партий. Так что давления со стороны новой власти мы не испытываем. Однако отсутствие давления на бизнес не означает наше удовлетворение властью. Наш бизнес растет, и чтобы процессы проходили успешно, нам нужно ускорять различные согласовательные процедуры, которые зависят от чиновников. В Киеве с этим масса проблем — вопросы земли, аренды, рекламы часто зависают.

И поэтому вы пошли в Федерацию работодателей Киева?
— Да. Я чувствую в себе силы помочь изменить что-то в нашей системе. Я хочу сократить расстояние при коммуникации между местной властью и бизнесменами. Например, в Калужской области РФ уже несколько лет фиксируется максимум инвестиций на душу населения в России. Секрет в том, что губернатор раздал всем основным бизнесменам и инвесторам свой прямой мобильный телефон. И при возникновении каких-то вопросов на местах с бюрократическим аппаратом они могут ему в любой момент позвонить, обратиться за помощью. Для предпринимателя важно, чтобы его вопросы решались быстро и эффективно. Все остальное он сделает сам, так как представляет самую активную часть общества.

Вы же не можете заставить г-на Попова раздать свой телефон всем киевским предпринимателям…
— Этот телефон точно будет у нас, и я лично буду лоббировать встречу Попова или другого чиновника с предпринимателями. По закону «заполнения вакуума», в местах пробелов в работе государственных органов создаются структуры, которые делают за них эту работу. В Федерации работодателей Киева я вижу свою роль в том, чтобы помогать бизнесменам и власти договариваться. Это в большей степени статус лоббиста. Мы не созданы, чтобы «лечить» власть. Мы попытаемся упростить взаимодействие власти и бизнеса.

В будущем вы видите себя депутатом Киевсовета?
— Не обязательно быть депутатом, чтобы коммуницировать с властью. Федерация работодателей может быть намного более мощной площадкой для лоббирования, нежели депутатство в Киевсовете. Тем более, сейчас Киевсовет реально не работает, он политически заангажирован.

Золотые 90-е
У большинства украинцев 1990-е годы ассоциируются с галопирующей инфляцией, купонами, очередями и разрастающимся аппаратом чиновников периода «кучмизма». И только для относительно немногих людей 1990-е стали «золотым временем», позволившим заработать первичный капитал и основать свой бизнес. К ним относится и Руслан Демчак. В 1997 году 23-летний Демчак открыл брокерскую компанию «Эквивес-финанс», которая проводила операции с ценными бумагами и активно принимала участие в приватизационных сделках. Эта компания, позже переименованная в «Инициативу», стала основой для корпорации Ukrainian Business Group. На сегодняшний день насчитывает более десяти видов деятельности. Среди них — входящий в группу небольших РД Банк, страховая компания «Добробут», строительные и деревообрабатывающие предприятия.

Свою общественную деятельность во главе Федерации работодателей Киева бизнесмен умело совмещает с частным интересом. «Есть частные медицинские фирмы, которые готовы взять районные коммунальные поликлиники в управление и вывести их на европейский уровень», — говорит Демчак, владеющий одной из крупнейших в стране сетей частных медицинских клиник «Добробут». Не менее примечательно влияние на финансовый рынок и Всеукраинской общественной организации защиты прав потребителей финансовых услуг, публикующей рейтинги недоверия к финансовым организациям. Так, по данным за декабрь 2010 года, в таких антирейтингах «засветились» Альфа-Банк, Приватбанк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, Украинская пожарно-страховая компания. Но банкир и страховщик Руслан Демчак уверяет, что ухудшить имидж коллег по бизнесу его организация не стремится.

Как вы заработали свой первый капитал?
— Это было как в бородатом анекдоте… Купил яблоко за рубль — продал за два. Купил два яблока по рублю — продал за четыре. А потом умер дядя, и оставил мне миллион (смеется).

И кто ваш «дядя»?
— Дяди нет, я все заработал сам. Еще в 1990-х годах я создал инвестиционную группу «Инициатива», которая специализировалась на работе с ценными бумагами. Это был период концентрации пакетов акций. Приватизация проходила среди сотрудников предприятия, а мы участвовали в сделках по концентрации этих акций в руках портфельных собственников. Что-то оставляли и себе. Например, АО «Строймеханизация». Но мы не брезговали никакой работой, и поэтому выстояли. Мы сдавали в аренду наши самосвалы, чтобы перевозить свеклу в Черкасской области, и строили курятники в Черниговской, дороги — во Львовской и Житомирской областях.

Упомянутая вами «Строймеханизация» связана с предпринимателем Дмитрием Елмановым?
— Нет. В Украине была одна «Строймеханизация» до 1991 года. Кстати, первое ее название «СталинСтрой». В 2003 г. мы выкупили донецкую ветку этой компании. У г-на Елманова — столичная «Строймеханизация».

У вас есть деловые партнеры, являющиеся совладельцами бизнеса?
— Нет, я в бизнесе один.

Тогда почему, согласно отчетности РД Банка, у вас всего 15,7% акций этого учреждения?
— Все остальное записано на моего младшего брата. Он мне помогает.

Правда ли, что базовые клиенты РД Банка — ваши же компании?
— Нет. Хотя работа нашего банка не ориентирована на широкую розницу. Оплошность всей нашей банковской системы была в том, что банки кредитовали потребление — покупку товаров, а не производство товаров и предоставление услуг. Если бы они кредитовали бизнес, а не ритейл, то кризис и его последствия могли бы быть не такими болезненными, как сейчас. Мы придерживаемся именно такой стратегии. Мы кредитуем тех, кто смог выжить в 2008-2010 гг., кто по-прежнему продолжает работать и продает.

Вы — банкир. Как другие банкиры реагируют на деятельность вашей общественной организации по защите прав потребителей финансовых услуг, которая регулярно публикует списки банков и СК, на которые жалуются граждане?
— У меня спрашивали, почему мы включили тот или иной банк или страховую компанию в список недобросовестных структур и рейтинг недоверия. Мы им честно показали суть жалоб. Вы знаете, мы этим банкам оказали добрую услугу — собрали массив отзывов об их реальных проблемах. Клиенты смогли решить проблемы, финансисты узнали, где слабые места.

«Добрые» истории
Среди всех бизнес-проектов Руслана Демчака наиболее заметным является группа «Добробут». Киевляне, проживающие в Дарницком районе столицы, узнали об этой компании в начале 2007 года, когда вместе с квитанциями об оплате услуг ЖКХ получили платежку за страхование жилья от СК «Добробут». Речь шла о сумме порядка 10 грн./месяц. О том, что услуга эта добровольная, некоторые граждане поняли уже после того, как оплатили чек. В ответ на возмущение горожан компания Демчака заявила, что это был пилотный проект, запущенный по договору с Главным информационно-вычислительным центром — святая-святых киевских муниципальных предприятий. Тогда же в компании рассказали о грандиозных планах — переговорах с Ощадбанком и киевской мэрией по массовому страхованию столичных квартир. Но до реализации проекта дело не дошло.
В следующий раз «Добробут» «попал в историю» летом 2010 года. Тогда на запрос корреспондента «ВД» о предоставлении финансовой отчетности страховщика за год 2009-й, в компании извинились, объяснив, что все серверы находятся… в милиции. А отчетность «добробутовцы» пытаются восстановить вручную. Электронная почта сотрудников компании не работала на протяжении месяца. Как оказалось впоследствии, серверы были изъяты правоохранительными органами чуть ли не по ошибке. И рассказывая о тех событиях, Руслан Демчак настойчиво отметает сценарии с попыткой рейдерского захвата его бизнеса. Наверное, даже слишком настойчиво.

В 2006 году ваша страховая компания «Добробут» вела переговоры с киевской мэрией и Ощадбанком по запуску проекта массового страхования жилья в столице. Почему договор не был заключен?
— Переговоры мы вели, но достигнуть договоренностей не удалось. Тогда мы даже сотрудничали с киевским Главным информационно-вычислительным центром, который печатает квитанции по оплате услуг ЖКХ, и по одному из районов столицы — Дарницкому — сделали экспериментальную рассылку. Но было много негативных отзывов от потребителей, так как люди не разобрались, что это была добровольная услуга. Наша ошибка была в том, что мы делали это без предварительной информационной подготовки. Это было массовое страхование имущества от несчастных случаев, в том числе от залива соседей. А любое массовое страхование — дешевле. Это выгодный бизнес, и выгодное страхование для людей. Кстати, в Москве такая программа страхования жилья давно работает.

Что случилось с финансовой отчетностью СК «Добробут» за 2009 год? По нашей информации, у вас изъяли серверы?
— Во время одной из проверок, представители МВД вынесли наши серверы. Мы серверы вернули.

На каком основании были изъяты ваши серверы?
— На основании решения суда по уголовному делу, в котором фигурировал и наш клиент. Проблема в том, что под любое уголовное дело, которое не имеет никакого отношения к деятельности твоей компании, представители силовых структур могут получить постановление прокурора на обыск. Нужное решение суда — тоже не проблема.

Это была попытка захвата бизнеса?
— Это была нейтрализация бизнеса. С какой целью? Я думаю, с целью демонстрации статистики. Госорганам же нужно показывать отчеты о проведенной работе, по проведению обысков. Работу выполнили, получили галочку. Правоохранительные структуры у нас часто занимаются внутренней показухой. Это как гаишник, который не помогает на светофоре развести затор, а стоит за углом и ловит на знак.

Вы знаете, кто заказал изъятие ваших серверов?
— Я же говорю — никакого заказа на мой бизнес не было. Милиция действовала для выполнения целей статистики.

Как долго вы возвращали серверы?
— Часть вернули через три дня. Другую часть — спустя несколько недель.

Вы пытались оспорить действия милиции?
— Мы написали жалобы в Генпрокуратуру, МВД. Не знаю, подействовали они, или тот факт, что на серверах не было информации, имеющей отношение к уголовному делу. Но серверы нам вернули. Впрочем, из-за действий правоохранителей у нас упали все сайты корпорации и пропали некоторые базы данных. Это было просто какое-то вредительство! Я знаю такие случаи, когда украинские компании выносят свои серверы за границу. После ситуации 2010 года мы тоже рассматриваем такую возможность.

На Цветочной улице
Детская мечта Руслана Демчака о Штирлице отчасти реализовалась. «Часто, возвращаясь домой из школы, я фантазировал, как бы показал родной город Липовец Винницкой области иностранцам. Видимо, пропаганда так действовала на детей…» — вспоминает бизнесмен, который большую часть своих отпусков посвящает прогулкам по «штирлицевским» местам — европейским столицам. За пятнадцать лет он исколесил все знаковые города Старого света, и, по собственному признанию, в совершенстве изучил их географию. Благо, времени на отдых у Руслана Демчака много. Например, новогодние праздники у него растянулись на целый месяц, прошлогодний летний отпуск — на два. «Инфраструктурно я могу себе это позволить. У меня налаженный, организованный бизнес, и я уверен, что даже в мое отсутствие все будет работать», — отмечает Демчак. Искушенный европовед, он больше всего любит две страны — Швейцарию и Францию.

Что вас привлекло в Швейцарии?
— Там я много хожу пешком. Практически все столицы Европы знаю без карты, сходу вспоминаю географию центров столиц. Мне можно позвонить, находясь, допустим, в центре Лондона, и я скажу, куда нужно повернуть, или как быстро добраться до искомого места. Так же хорошо я знаю Москву. Мне нравятся пешие прогулки, когда ты видишь город не из окна автомобиля, а «живьем». В таких прогулках по европейским столицам я черпаю для себя вдохновение, и новые бизнес-идеи. Потому что многое в Европе уже реализовано, в Украине это нужно просто повторить, с привязкой к нашему менталитету.

Какой первый город в Европе вы посетили?
— Это были Афины в 1996 году. Потом долго выбирал между Римом, Парижем и Лондоном, и понял, что мой город — это Париж. Как ни странно, он нравится мне своим однообразием. В нем чувствуется единый стиль. Для этого много сделал Наполеон III, в свое время полностью перестроивший Париж. Он и дал городу стандарты, которые поддерживаются до сих пор. Для меня как для бизнесмена все, что имеет стандарты и точную структуру, является природной, комфортной средой.

У вас есть место в Париже, куда особенно часто хочется возвращаться?
— Париж сам по себе такое место. Я люблю где-то подыскать комфортную лавочку у пруда и полдня провести за книгой. Например, в парке возле Эйфелевой башни. Прошлым летом я просидел там несколько часов. Читал роман «Подросток» Федора Достоевского (предпоследний роман писателя, написан в 1875 г. — прим. «ВД»). Это не очень раскрученная вещь классика. Вся книга построена на разговоре отца с сыном.

И что вас впечатлило в этом романе?
— В какой-то момент отец рассказывает сыну, что в будущем наступит такой период, когда люди не смогут отдавать друг другу долги, целые страны обанкротятся,и это будет происходить во всем мире. Тогда вещи обесценятся, и мир окислится. Ничего не напоминает?

Перспективы
В ближайшем будущем основная деятельность Руслан Демчака связана с Федерацией работодателей Киева. Благо, планы у структуры совершенно грандиозные, и дело не только в налаживании диалога между властью и бизнесом. Например, на повестке дня — попытка запустить в Киеве экспериментальный проект по возвращению НДС иностранцам, закупающимся в столичных магазинах. Дабы реализовать идею tax free в Киеве, нужно участие ГНАУ, Минтранса и Таможенной службы. Даже если переговоры не увенчаются успехом, Демчак получит отличный лоббистский опыт. «И киевскую, и украинскую федерации работодателей я считаю недостаточно влиятельными. Но 10% работодателей сегодня представляют собой намного большую силу, чем все профсоюзы в стране, и могут сделать намного больше, чем профсоюзы», — уверен Демчак.О политических же перспективах говорить можно будет ближе к концу года текущего. Хотя Руслан Демчак настаивает на политической независимости, но коллеги по бизнесу не исключают, что к парламентским выборам 2012 года предприниматель может приблизиться к одной из политических сил. Насколько близко — покажет время.

9 березня 2011 набрала законної сили нова редакція закону «Про виконавче провадження», що посилює процедуру виконання судових рішень. Відтепер спрощується процедура вилучення майна боржника, в тому числі і нерухомого.

Так, держвиконавець отримує можливість безперешкодно проникати в приміщення боржника, якщо є відповідне рішення суду. Якщо за позичальником велика прострочка за кредитом і при цьому він не виконує протягом 15 днів рішення суду про виселення із заставної квартири, то державний виконавець має право примусово виселити його вже наступного дня після закінчення цього терміну. Зміни і посилення не торкнулися неповнолітніх мешканців заставних квартир – їх як і раніше не можна виселяти, не надавши іншого житла.

Виконавчі служби отримали доступ до всіх електронних баз, що стосуються майна громадян, тепер вони зможуть безперешкодно користуватися даними БТІ, земельного кадастру, МРЕВ, виявляти майно боржника, накладати на нього арешт і продавати за рішенням суду, що значно прискорить процедуру стягнення з боржника.

Заборона виїзду закордон. Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника (!) – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.

Крім того у новій редакції закону передбачено збільшення адміністративної відповідальності фізособи за невиконання рішення суду – від адміністративного штрафу до кримінальної відповідальності.

Ще одним з нововведень є те, що державним виконавцям дозволяється звертати стягнення на кошти відокремлених підрозділів юридичної особи (наприклад, філій материнських компанії). Попередня редакція закону дозволяла звертати стягнення на кошти підрозділів тільки у разі відсутності грошових коштів на рахунку власне юридичної особи.

Нова редакція закону встановлює, що арешт, накладений держвиконавцем на рахунки боржника, автоматично поширюється на всі гроші, які будуть розміщені на рахунках, відкритих після того як був накладений арешт.

Важливим нововведенням є норма, яка встановлює граничний розмір зниження вартості майна, якщо воно не було продано в перший раз на публічних торгах. Якщо майно (будь-яке рухоме і нерухоме) не буде продано протягом 2 місяців, воно підлягає уцінці, але не більше як на 30%. Якщо і після цього майно не буде продано, тоді ціну можуть знизити до 50% від початкової вартості. У разі, якщо протягом наступного місяця майно все одно не продано, його пропонують забрати стягувачу. Якщо ж стягувач протягом 15 днів з дня одержання повідомлення не заявив про бажання залишити у себе непродане майно, арешт з авто знімається і повертається боржникові.

Не дивлячись на ворожу реакцію правозахисників, потрібно відмітити, що до сих пір в Україні спостерігались великі труднощі в питаннях виконання судових рішень. На практиці, перемога в суді ніяк не гарантувала фактичного стягнення боргу. Якщо відповідач ставив собі за мету зірвати виконавче впровадження, як правило, йому це вдавалось.

Зрозуміло, що ситуацію, що склалась, не можливо вважати нормальною і вона потребує втручання, в тому числі і на законодавчому рівні. Але при цьому важливо пам’ятати і про загрози, які вселяють занепокоєння експертам: органи виконавчої влади можуть почати зловживати новими повноваженнями. Існує тільки один спосіб попередити порушення: платники повинні самі забезпечити контроль за дотриманням законодавства та звертатись зі скаргами до адміністративного суду при найменших порушеннях. Правова держава не виникає сама по собі, її роблять такою її громадяни.

Інтерв’ю з головою Ради Федерації роботодавців Києва Русланом Демчаком

Ви очолюєте Федерацію роботодавців Києва вже декілька місяців. Що за цей час Вам вдалося зробити, чого досягти?
Звичайно, часу пройшло небагато. Почну з підсумків 2010 року: проведено інвентаризацію ресурсів Федерації роботодавців Києва, систематично розсилалися аналітичні матеріали по членам Федерації роботодавців, а також було укладено договори із Регіональною митницею і Регіональною податковою адміністрацією міста Києва.

Вже з 2011 року Федерація роботодавців Києва почала безпосередньо роботу із підприємствами по залученню їх в якості асоційованих членів. Відповідно до статті 6 Закону «Про роботодавців України», об’єднання роботодавців, яким являється Федерація роботодавців Києва, може відповідно до своїх статутних умов залучати на пряму роботодавців – юридичних осіб як асоційованих членів. На кінець лютого вже подали свої заявки тридцять компаній. Тому основна робота направлена на те, щоб залучити до Федерації роботодавців Києва більшу кількість бізнесменів і, відповідно, збільшити вагу цієї організації у місті.

В робочому порядку вже затверджена структура Федерації, обраний новий Голова, затверджена Виконавча дирекція, призначений Виконавчий директор, обрано Голову Ревізійної комісії та її положення.

Структура почала працювати в он-лайні, тобто вона стала більш живою і активною. Вже було подано порядку десяти рекомендацій по доповненню у нормативні та законодавчі проекти, які надсилалися в нашу організацію від міністерств та відомств України.

24 лютого проведено З’їзд Федерації, на якому були присутні представники державних адміністрацій та їх заступники, представники міністерств, народні депутати України, провідні бізнесмени країни, а також члени організацій роботодавців Києва та України. В цілому на заході були присутні більш ніж сто людей.

На З’їзді ми проголосили стратегію Федерації на 2011 рік та запросили представників бізнесу до членства в ФРК. Головною тезою моєї промови для присутніх було те, що Київ не потрібно ділити – на владу та бізнес. Потрібно один одного «підсилювати». Федерація роботодавців Києва – це площадка для співпраці бізнесу та влади.

Які найближчі плани у ФРК?
Основна мета Федерації роботодавців Києва – стати живою реальною лобістською структурою бізнесменів Києва і стати площадкою, яка б об’єднувала і владу, і бізнесменів.

Як бізнесмен я чітко розумію, що потрібно бізнесу: підтримувати конкурентоздатність підприємств, для розвитку потрібні інвестиції, а також зменшення, а бажано, взагалі відсутність регуляторного тиску зі сторони держави.

Знаючи це, ми як Федерація роботодавців, яка представляє інтереси роботодавців міста Києва, будемо намагатися забезпечити цю потребу.

Які переваги членства у Федерації роботодавців Києва для бізнесменів?
Сьогодні, для членів нашої організації ми пропонуємо такі переваги:
• безкоштовні тренінги, на базі, вже діючого, тренінг-центру;
• плануємо залучати роботодавців до участі у робочих групах по створенню законотворчих і нормативних документів;
• будемо залучати їх до участі у телевізійних бізнес ток-шоу і навчальних тв-програм, що дасть можливість підняти рівень бізнес-культури в Києві в цілому;
• плануємо розміщувати на нашому сайті базу інвесторів та маркетингових досліджень, фокус-груп по галузевим напрямкам;
• обов’язково, запропонуємо на нашому сайті можливість розміщення власних бізнес-проектів, тих проектів, які бізнесмени хотіли б щоб вони були помічені інвесторами, трансформуємо їх в формат доступний для іноземних інвесторів;
• плануємо розширити кількісний склад нашої організації, і я впевнений, що до кінця 2011 року в нашу організацію буде входити понад 1000 членів;
• спростимо комунікацію наших членів із місцевою владою;
• для популяризації бренду самого міста Києва і зближенню бізнесменів Києва із інвесторами, відкривати представництво за кордоном, так, до 1 листопада 2011 року, ми відкриємо перше представництво у інвестиційній столиці – місті Лондон. Це питання, вже вирішено.

Щоб підрезюмувати, я хотів би сказати, що відповідно до Закону України «Про організації роботодавців», роботодавці, об’єднуючись, мають право відстоювати свої інтереси, але ми зробимо акцент не на боротьбу, ми зробимо акцент на співпрацю. Ми впровадимо не менше двох-трьох загальноміських проектів по державно-приватному партнерству і реалізуємо їх в 2011 році.

Якою ви бачите федерацію через рік?
Через рік я бачу Федерацію реальною лобістською структурою. Ми прагнемо до того, щоб це була престижна структура і бажана для входження будь-якого підприємства міста Києва. Тому, ми для цього, протягом 2011 року, реалізуємо ряд заходів, які будуть не просто надавати можливість входження, а мотивувати входити до складу нашої Федерації. Це основна задача – бути корисним для бізнесу, реально вирішувати ті запити, які бізнесмени будуть давати. Це і є основний лейтмотив нашої діяльності, і результату діяльності, в кінці 2011 року.

Чи вважаєте Ви, що рух роботодавців України сьогодні мало цікавий бізнесменам?
Будь-який процес має бути ринковим, він не повинен бути штучним, якщо рух роботодавців буде корисним бізнесу, то він і буде надалі розвиватися, якщо він не буде корисним, то він просто помре, тобто, це як природний відбір.

Очоливши Федерацію роботодавців Києва, ви пішли з бізнесу. Чому було прийнято таке рішення?
Я вважаю, що можу зробити набагато більше для свого міста. В мене є такий принцип, що якщо хочеш щось зробити, то перше, почни із свого двору, із своєї сім’ї, потім з вулиці, потім зі свого міста, потім можеш зробити щось для країни. Для мене прийшов час зробити послугу для Києва. Я відчуваю в собі потенціал об’єднати бізнесменів Києва і спільними зусиллями реалізувати загальноміські проекти по державно-приватному партнерству.

Сьогодні Ви бізнесмен громадський діяч. Що Вам по духу ближче?
В першу чергу я – людина. Усіх грошей не заробиш, і мені дуже важливо щоб коли підростуть мої діти, щоб вони запитали: «А чому ми живемо в такому місті?». Я сподіваюсь, воно буде гарним, не буде брудних вулиць, обдертих будинків та недорозвиненої інфраструктури. Місто не буде наповнене наркоманами і бомжами. Я сподіваюсь, що Київ буде сучасним і привабливим для всіх, щоб я міг своїм дітям відверто відповісти, що я для цього зробив все, що міг. Тому, якщо говорити, що мені ближче, то мені ближче бути людиною, бути громадянином, якщо для цього потрібно бути бізнесменом – я буду бізнесменом, якщо потрібно бути громадським діячем, в тому числі, я буду і громадським діячем.


Інтерв’ю підготовлено для Федерація роботодавців України

На днях пройшов третій з’їзд Федерації роботодавців міста Києва. На жаль, тільки третій, а не дев’ятнадцятий. Саме в даний момент формується правове поле, в якому нам, підприємцям, необхідно буде працювати дуже довго. Серйозні побоювання викликають підзаконні акти, якими обростає Податковий кодекс. Не дивлячись на те, що наша організація відносно молода, ми разом з Федерацією роботодавців України вже зараз впливаємо на цей процес, не погоджуємось із запропонованими формулюваннями, вносимо свої пропозиції, намагаючись пом’якшити наслідки нововведень для українського бізнесу.

Однак проблема не тільки у складному законодавстві, ми вимушені працювати в дуже своєрідному бізнес-середовищі. Очевидно, що поки підприємцю буде арифметично вигідно заплатити своїм співробітникам гроші в конвертах, а у випадку перевірки відкупитись від податкової, правила гри будуть формуватись аж ніяк не на законодавчому рівні. Для того, щоб усунути перекоси, нам, роботодавцям, які бажають жити в правовій державі та працювати по єдиним для усіх правилам, знадобиться потужна лобістська структура, спроможна підтримувати конструктивний діалог бізнес-еліти та влади.

Сьогодні існує все необхідне для того, щоб об’єднати та створити таку структуру. Ми готові стати площадкою на базі якої, бізнесмени зможуть швидко та ефективно проводити комунікації з владою.

Єдина перешкода на шляху до спільної мети – розрізненість підприємницьких організацій. Для того, щоб отримати потрібний результат, нам потрібно не просто навчитись об’єднуватись, а змогти стати єдиними.

Тому, Федерація роботодавців Києва звернулася до всіх організацій роботодавців створити Єдиний спільний представницький орган.

За всіх часів люди намагались об’єднувати зусилля для досягнення свої цілей. Цією людською рисою користуються шахраї, організовуючи так звані покупки в групах. Суть полягає в тому, що учасники групи, що бажають, наприклад, купити машину, протягом тривалого періоду вносять певну суму в якийсь фонд, з якого, по мірі накопичення коштів, купуються автомобілі. Щомісяця право на отримання кредиту на купівлю автомобіля розігрується серед учасників групи. Здавалося б, така група повинна існувати до тих пір, поки останній учасник отримає автомобіль. Зрозуміло, якщо збираються знайомі між собою люди, домовляються про внески і відповідальність за фінансову дисципліну, вони цілком можуть купувати автомобілі, по мірі можливостей, та розподіляти їх між собою. Але на практиці все виявляється зовсім по іншому.

Як свідчать звернення громадян у Всеукраїнську громадську організацію «Захисту прав споживачів фінансових послуг», головний фокус шахраїв в тому, що учасники не знають один одного, як правило, не бачать списків і не в змозі слідкувати за чисельністю бажаючих купити машину. Таким чином, організаторам нічого не коштує час від часу вводити в групу нових членів та «розігрувати» автомобілі на їх користь. Це найбільш очевидна причина неспроможності такої схеми фінансової взаємодопомоги. Враховуючи ризик потрапити до шахраїв, об’єднувати свої купівельні спроможності краще з найближчими родичами.

Незалежний дослідницький інститут IFAK Ukraine провів традиційне опитування DW-Trend, в ході якого було виявлено проблеми, що турбують українців більш за все. 79% опитаних в першу чергу назвали стурбованість станом економіки. На другому місті виявилось процвітання корупції.

Економічна ситуація в нашій країні дійсно вселяє побоювання. Подорожчання палива, комунальних послуг та основних продуктів харчування не може не хвилювати громадян, оскільки прибутки в більшості галузей, останнім часом, зросли несуттєво. Однак, занепокоєння повинен викликати не тільки, і не стільки, поточний стан справ, а ті причини, що до нього призвели. Економічна ситуація динамічна, вона може змінитись на краще, але тільки за умови, якщо суспільство зробить правильні висновки щодо причин кризи і знайде в собі сили усунути їх. В іншому випадку кризовий стан загрожує перейти в хронічну форму.

Однією з основних причин сповільнення української економіки можна назвати посилення податкового тиску. В зв’язку з прийняттям Податкового кодексу наші підприємці не очікують нічого доброго в найближчому майбутньому, а тому багато з них зайняли очікувальну позицію. Іноземні інвестори теж дуже не люблять змін в законодавстві, тому приток інвестицій сповільнився.

Однак ця ситуація не безвихідна. Існують перспективні галузі, де підприємства можуть розвиватись навіть в перехідних умовах. Передусім, я маю на увазі сільське господарство, харчову та переробну промисловість. Зараз склалася ситуація, за якої продукти харчування помітно подорожчали, а попит залишився практично на колишньому рівні. Все це створює сприятливий інвестиційний клімат. Саме в цій галузі зможуть знайти притулок для своїх капіталів ті інвестори, яким стало незатишно в звичних сферах бізнесу.

Досвід розвинутих країн показує, що персоніфікована («другий» рівень накопичення пенсій) пенсійна система підштовхує людину до більш відповідального відношення до легалізації своїх доходів, стимулює бути більш ефективним протягом періоду активної трудової діяльності. На мій погляд, пенсійна система, що розвиває в людях почуття відповідальності, краща ніж консолідована («перший» рівень накопичення пенсії), коли платники перераховують гроші в загальний казан, не дуже сподіваючись на те, що вони будуть використані по призначенню.

Але суттєва обставина, що впливає на негативне сприйняття громадянами накопичувальних рахунків пенсійного страхування – високі інфляційні очікування. Ймовірно, для багатьох потенційних вкладників причиною скепсису стала думка про те, що буде з гривнею через 15-20 років. Зрозуміло, що ніхто не може гарантувати стабільність курсу національної валюти в такій довгостроковій перспективі. Мінімізувати подібні ризики можна шляхом введення щорічної індексації вкладів відповідно до рівня інфляції.

І на кінець «третій» рівень накопичення пенсії – недержавні пенсійні фонди (НПФ). Хоча і врегульовані державою, але по своїй суті – приватні організації, а відповідно, підвищені ризики уходу з ринку (банкрутство, фінансові піраміди) раніше терміну закінчення накопичення пенсій. Вважаю, що забезпечити довіру вкладників можливо шляхом створення незалежної, можливо навіть державної, системи гарантування пенсійних вкладів. Механізм її роботи міг би бути аналогічним Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який працює зараз в банківській сфері. Таким чином, держава могла б стати гарантом платоспроможності НПФ, що неодмінно підвищить рівень довіри громадян до нової для нас системи пенсійного забезпечення.

Як завжди, диявол ховається в деталях. Тому, всі ті, хто неуважно прочитав умови кредитування, дивуються, чому користування кредитом обходиться не у 20-30%, а в 50-60%. При уважному розгляду, арифметика виходить нескладна. Так, наприклад, найпідступніший пункт, присутній в багатьох договорах кредитування, передбачає стягнення 1% за обслуговування кредиту. Цифра «1» розслаблює споживача, і він думає, добре, оплачу. Тільки вчитавшись, стає зрозумілим, що цей «невеликий» відсоток оплачується не одноразово, а щомісячно! Таким чином, маємо + 12% на рік. Додамо до цього відрахування на страхування фінансових ризиків банку 5-10%, а також інші «дрібниці»: разова комісія за видачу кредиту (1-2%), відрахування на страхування життя боржника (1-1,5%), плату за погашення (1%), можливі штрафи за дострокове погашення кредиту або розстрочку щомісячних платежів (2-6%). Шляхом додавання додаткових відсотків до основної ставки, отримуємо неочікувані для багатьох боржників 50-60% на рік. Тому перед тим як взяти кредит на споживчі цілі, краще ще раз впевнитись в його необхідності, а наважившись оформлювати кредит, уважно прочитати договір та добре розпитати співробітника банку про можливі комісії та інші додаткові платежі.

За кількістю поданих скарг до Європейського суду з прав людини Україна займає третє місце – близько 10 тисяч скарг в рік. Ще більша кількість скарг надходить з Росії (33 тис.) та Туреччини (13 тис.). Для порівняння, представники інших держав подають не більше 400 заяв.

За таких умов, більшість справ українців чекають своєї черги роками. При цьому понад 70% справ, ще й повертаються через допущені помилки. Саме тому, готувати весь пакет документів краще не власноруч, а доручивши це іноземним юридичним чи адвокатським компаніям.

Отже, якщо ви вирішили звернутися до Європейського суду з прав людини, пам’ятайте, подати скаргу до нього можна тільки тоді, коли будуть вичерпані усі засоби захисту прав особи в Україні, і не пізніше ніж через шість місяців після винесення останнього рішення.

Європейський суд розглядає не будь-які порушення прав, а тільки ті, що закріплені в Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Офіційними мовами Європейського суду є англійська та французька мови. Написати скаргу можна на російській чи українській мові (хоча бажано одразу перекладати текст скарги на одну з офіційних мов), але в подальшому спілкування з судом буде проводитись лише двома офіційними мовами.

На сайті Європейського суду (www.echr.coe.int) знаходиться інструкція щодо порядку заповнення формуляру скарги. Заповнювати його можна як в електронному вигляді так і власноруч. Заяву слід відправляти тільки поштою на адресу: The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F-67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE.

До заяви обов’язково прикріплюються копії головних документів, що стосуються справи (рішення судів всіх інстанцій). Пам’ятайте, відсилати необхідно лише копії документів, оскільки документи не повертаються, тому оригінали документів мають залишатися у вас.

Україна ще жодного разу не ігнорувала рішення Європейського Суду, адже за невиконання рішень Суду встановлено штрафні санкції для держави. Як найбільше покарання – виключення з Ради Європи.

Рішення Європейського суду набирають законної сили через три місяці після його винесення, ще три місяці даються державі для того, щоб здійснити виплати. Виплати проводить безпосередньо державне казначейство. Однак, слід мати на увазі, що гроші на виплати за результатами рішень Європейського Суду закладаються в державному бюджеті і швидкість їх виплат залежить від його наповнення.

Цим матеріалом доводимо до відома клієнтів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» інформацію щодо ситуації, яка на сьогодні склалась в «Родовід банку».

Минулого тижня стало відомо, що Постановою Національного банку України від 14.12.2010 №546 в Публічному акціонерному товаристві «Родовід банк» продовжено дію тимчасової адміністрації на три місяці з 16 грудня 2010 до 15 березня 2011 року і, відповідно, повноваження тимчасового адміністратора «Родовід Банку» Ю.Г.Райтбурга продовжено ще на три місяці.

Як повідомило керівництво Нацбанку, причина – необхідність вивчення структури активів банку, в тому числі в зв’язку з передачею зобов’язань від Укрпромбанку.

В самому «Родовід Баку» ситуацію жодним чином не коментують, жодної офіційної інформації стосовно ситуації, яка склалась на сьогоднішній день банк не надає.

Нагадаємо, що з 16 березня 2009 року НБУ ввів в ПАТ «Родовід Банк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, а також було встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців – до 15 вересня 2009 року.

15 вересня НБУ своєю черговою постановою N551 продовжив мораторій на задоволення вимог кредиторів в «Родовід Банку» строком на один місяць – з 16 вересня 2009 до 15 жовтня 2009 року. Під дію мораторію не підпадали зобов’язання стосовно договорів банківських вкладів (депозитів), договорів банківських рахунків, а також зобов’язання відносно переказу коштів в межах встановлених лімітів.

Складається ситуація, яка підтверджує загальновідому приказку, що «самое постоянное – это временное».

На сьогоднішній день Банк не виконує свої обов’язки перед вкладниками. Нещодавно Родовід зменшив ліміти в 10 разів, і добовий ліміт з 1000 гривень знизився до 100 гривень, проте декілька днів тому були затверджені вже абсолютно нові ліміти: відтепер вкладник зможе знімати з поточного чи карткового рахунку, куди були переведені його кошти, не більше 500 гривень, 45$ чи €63 за тиждень. Але й цю суму зняти практично нереально, адже в банкоматах грошей не має, в результаті, вкладники змушені звертатися до відділень банку, де знімають комісію, що складає 2% від суми.

У такій ситуації юристи Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» радять, по-перше, якщо ж все таки переоформляти депозитні договори, то на найменший термін з розподілом суми депозитів до граничного рівня суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (до 150 тис. грн.). Родовід банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-який договір, укладений особою сьогодні, підпадає під його дію.

Інший вихід – захищати свої права шляхом звернення до суду, однак клієнт має чітко розуміти, що до завершення дії тимчасової адміністрації, навіть з позитивним рішенням суду – виплата не буде здійснена. Однак після виведення з банку тимчасової адміністрації, виконавчі листи будуть виконані.

Можна довго сперечатися про доцільність страхування свого майна, наводити різні аргументи за і проти. Споживачів хвилюють в першу чергу особисті вигоди від придбання полісу. Зрозуміло, це правильно і з усіх боків обгрунтовано. Проте, зважуючи плюси і мінуси страхових продуктів, варто взяти до уваги ще один важливий аргумент на користь придбання страховки: її соціальну роль.
Я не маю на увазі високопарність, а говорю про конкретну практичну користь для того ж споживача. Річ у тому, що дуже часто збиток майну страхувальника завдається з вини дорожньої служби, ЖЕКу та іншіх організацій, відповідальній за стан міської інфрастуртури. У таких випадках страхова компанія відшкодовує збиток своєму клієнтові, а потім звертається з регресним позовом, наприклад, до дорожньо-експлуатаційного управління району і стягує збитки, що зазнали, з недбайливих господарників. Оскільки страховики мають сильні юридичні служби, то, як правило, вони виграють суди і комунальники вимушені платити за свою безладність. Програючи суди і виплачуючи компенсації, більшість керівників міських служб мимоволі починають замислюватися про можливі наслідки допущених порушень і заставляють підлеглих усувати недоробки до того, як з їх вини хтось постраждає і звернеться в страхову за відшкодуванням.
Шкода лише, що поки що керівники комунальних служб не несуть персональної відповідальності за збитки, понесені бюджетом в результаті регресних позовів. Тоді громадсько-корисний ефект від страхування був би набагато помітніший.

У арсеналі страховиків немало прийомів, що дозволяють компанії істотно знижувати розмір компенсації або ж зовсім нічого не виплачувати. Бажаючи застрахуватися, багато клієнтів вивчають і порівнюють договори компаній, зупиняючи свій вибір на тій, договір якої здається найбільш зрозумілим. При цьому важливо розуміти, що деякі пастки розставлені за рамками договору. Наприклад, при оформленні страхового випадку раптово може виникнути питання про утримання податків з суми виплати. На всі заперечення клієнта співробітники компанії посилаються на закон і запевняють, ніби окрім договору потрібно ще і закони країни виконувати. Зрозуміло, закони виконувати потрібно, проте сплата ПДВ – це обов'язок компанії, а не її клієнта.
Але майте на увазі, що згідно із законом про оподаткування фізичних осіб, лише в тому випадку, якщо страхова виплата не була використана на відновлення застрахованого майна, страхова виплата вважається доходом і оподатковується на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від отриманої суми.
Ще один сюрприз може бути пов'язаний з розділом договору «Обов'язки страхувальника». Часто в ньому перерахований ряд неістотних на перший погляд умов, проте невиконаний страхувальником обов'язок розглядається як порушення договору, а значить і виплата виявляється під питанням. Інколи в цьому розділі обмежений час, протягом якого страхувальник зобов'язаний заявити про випадок. Якщо, припустимо, протягом години цього не сталося, висока вірогідність, що компанія вважатиме себе вільною від зобов'язань.
Аби не втрачати гроші через подібні нюанси, бажано перед укладенням договору дізнатися, як виплачує компенсації вибрана СК: з утриманням податку, або без. Про це можуть сказати співробітники компанії, що працюють у відділі врегулювання збитків, а так само клієнти, які вже страхувалися і отримували компенсацію. Інформація про традиції виплат багатьох СК є в Інтернеті. По відповідному пошуковому запиту можна дізнатися багато нового про більшість страхових організацій.
Що стосується обов'язків страхувальника, досить прочитати цей розділ, запам'ятати основні пункти і відповідати на питання представників страховика відповідно умов договору.

Сьогодні банки поступово набирають обертів у споживчому кредитуванні, проте на не досить гуманних умовах (під 25%-100% річних).
Споживчі кредити поступово повертаються до великих супермаркетів, магазинів електроніки та побутової техніки.
За даними Національного банку України на жовтень 2010 року темпи приросту споживчих кредитів складають 11,1% на рік, із них в національній валюті – 3,2% на рік, в доларах США – 16% на рік. У валюті банки, як правило, кредитують на купівлю нерухомості та авто. Тому в даному випадку слід звернути увагу на статистику кредитування у гривні.
Наявність великої кількості товару на складах і падіння продажів спонукають магазини заманювати покупців можливістю купити товар у кредит. Також з’являються пропозиції розстрочки - такий тип кредитування є найбільш вигідним для споживача і був досить популярним ще за радянських часів. Але, варто підкреслити, що більшість магазинів використовують саме схеми кредитування.
При оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж у ситуації з оформленням кредиту в банку. Це пов’язано з тим, що дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим, а отже, більш ризиковим.
Звертаю увагу, що перед оформленням покупки важливо дізнатись:
- про можливість погашення кредиту достроково (чи не передбачені договором штрафні санкції) та пункт договору, в якому передбачається можливість банку збільшувати відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку;
- про строки погашення кредиту та можливі санкції за несвоєчасну сплату внесків по кредиту;
- яким чином можна повернути кошти, якщо виникне необхідність повернути бракований товар .
Для уникнення подібних ситуацій слід, по-перше, детально ознайомлюватися з умовами договору кредитування до його підписання, по-друге, закриваючи повністю кредит – отримати довідку про відсутність зі сторони банку до вас жодних претензій і квитанцію про повне погашення кредиту.

Купуючи новий автомобіль, особливо в кредит, не можна обійтися без полісу КАСКО. Також Ви отримаєте від продавця гарантійний талон. Природа цих документів багато в чому схожа.
Трапляється, умови гарантії конфліктують з досить важливими пунктами договору страхування. Найбільш поширене непорозуміння – визначення СТО для ремонту і обслуговування автомобіля. У недорогих полісах страхування зазвичай вказується, що компанія відшкодовує вартість ремонту не на фірмовому СТО, а на середньостатистичній станції обслуговування. У гарантійних документах навпаки – протягом зазначеного терміну слід відвідувати лише фірмові станції технічного обслуговування, інакше гарантія може бути втрачена повністю або частково. Складність ситуації посилюється істотною різницею у вартості послуг фірмових і інших СТО.
Автовласник постає перед нелегким вибором: самому платити за відновлення машини і зберегти гарантію, або ж відправитися на рекомендовану страховиком СТО і змиритися з втратою гарантії. Важко дати однозначну рекомендацію, як поступити в такій ситуації, у кожному конкретному випадку потрібно оцінювати залишковий термін гарантії, характер пошкоджень і інші обставини. Аби уникати подібних ситуацій, бажано вибрати такі умови страхування, які не загрожують втратою гарантії. А якщо вже договір підписаний і нічого змінити не можна, доцільно порадитися із страховиком, перш ніж їхати на СТО. В більшості випадків краще шукати рішення до того, як дилер дізнався про пошкодження машини.
До юристів Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» звертаються застраховані, які не можуть отримати виплату. А причина тут в тому, що страхова компанія спочатку погоджується виплатити компенсацію по страховому випадку, але для ремонту пропонує лише свою СТО, на якій черга - на найближчих півроку. Логічно, що для автомобіля їздити півроку без ремонту - не найкращий варіант. За усною згодою, СК дозволяє ремонтуватися на якійсь іншій СТО, але після того, як справа зроблена, апелює до договору, в якому написано, що це було заборонено робити, таким чином клієнт втрачає право на відшкодування витрат.
У котрий раз не втомлююся нагадувати – уважно читайте свої договори. Якщо сумніваєтеся, краще порадитися з незалежним експертом (страховиком, юристом). Якщо ж договір підписаний – умови доведеться виконувати.

Вступ України до СОТ, приєднання країни до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур і Конвенції про тимчасове ввезення передбачають проведення митної реформи. Ще більшим стимулом до модернізації митної служби є різке зростання корупції в митниці, розмір якої вже загрожує не лише економічному розвитку, але і викликає зростання інфляції через збільшення цін на імпортні товари.
Одна з основних причин ситуації, що склалася, - складна і забюрократизована система подачі і оформлення митних декларацій. Велика частина країн вже відмовилися від паперового документообігу на митниці і упровадила технологію так званої «віртуальної митниці» - оформлення всіх необхідних документів в електроном вигляді. Український уряд прийняв рішення про впровадження віртуальної митниці ще кілька років тому, проте ще й досі нічого для цього не зроблено.
Друга проблема української митниці – нечітке описання процедури визначення митної вартості імпортних товарів. Митниця при визначенні вартості імпорту спирається на деяку «базу даних», в якій врахована вартість аналогічних товарів, що раніше ввозилися. Такий підхід до визначення вартості імпорту не враховує ні біржових коливань цін на товари, ні різницю цін залежно від країни надходження товару, умов постачання або об'єму закупівель.
Впровадження європейської практики визначення митної вартості товарів – за цінами інвойсу – не приведе до зменшення сплати податків і зборів (просто податківці збиратимуть до бюджету більше, ніж митники) і значно спростить життя імпортерам.
Також стримує економічний розвиток відсутність гнучкості митного законодавства відносно сучасних форм комерційних угод – лізингу, факторингу, концесії і т.д. По суті, митник визнає лише один тип договору – купівлі-продажу. В результаті вітчизняні підприємці стикаються з проблемами при модернізації металургійних заводів, НПЗ і хімічних підприємств, спостерігається спад в нафто- і газовидобуванні через складнощі з ввезенням устаткування.
Не менш важливим завданням є і прийняття сучасного Митного тарифу. Митний тариф України, що діє, побудований на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року, тоді як вживання заходів тарифного і нетарифного регулювання в більшості країн світу, зокрема в країнах Європейського співтовариства, СНД здійснюється на основі ГС-2007.
У зв'язку з цим в українських імпортерів та експортерів виникає ряд складнощів, обумовлених розбіжностями в товарних кодах країни-експортера і України під час митного оформлення і неможливістю співставлення митної статистики і обміну інформацією.

У цілому модернізація економіки неможлива без гнучкого митного законодавства, яке включало б відстрочення і розстрочку митних платежів, вживання банківської гарантії і поручительства при ввезенні товарів.

Сподіваюсь, що всі ці проблеми вирішить нова редакція Митного кодексу, яка зараз готується Кабінетом міністрів України.