PROLESOK,

PROLESOK,

Благодарю за цитирование!

Мой любимый штрудель яблочный рецепт.

PROLESOK, Спасибо за цитирование

Бiля рiчки, на долинi,
Де живуть тумани синi,
Де дiброви солов'їнi
На коханiй Українi
Є бiлесенька хатина
Чепурненька, там жоржини
Червонiють бiля тину.
Пахне в хатi хлiбом свiжим
I матусi голос нiжний
Кличе дiток до снiданку,-
Вже упоралася зранку:
Молоко парне в дiйницi,
Ще гарячi паляницi,
На столi -налитi соком
Яблука червонобокi/
Там моє дитинство жило,
Там джерельну воду пило,
На веселцi там гойдалось,
Щастя в хатi тiй смiялось.

(Людмила Стременовська)

Ой яснеє сонце вранцi
Iз-за гори сходить,
А мiй милий, мiй коханий
Тай по свiтi ходить.

А мiй коханий , мй любий
Тай по свiтi ходить.
Додому дорiженьки
Нiяк не знаходить.

Зацвiтає ожинонька
Бiла , зацвiтає
Ой горює дружинонька,
Милий не вертає

Ой горює дружинонька,
Милий не вертає
В чужiй хатi на чужинi
Iншу пригортає

А та iнша хитра й злая
Тай чарами поїть
А дружина серце крає,
Раноньки не гоять

А дружина серце крає
Сльозами вмиває
Личко бiле, очi синi,
Бо горенько має

Ой берiзоньки-сестрицi,
Зелена дiброво,
Прийшла до Вас на пораду,
Прийшла на розмову:

Ой берiзки бiлокорi,
Що ж менi робити?
Ви вмiєте, сестриченьки,
З вiтром говорити

Нехай хмари вiтер буйний
Несе на чужину
Голiвоньку йому зросить
Сльозами дружини.

Подув вiтер, задощило,
Захитались вiти
"Видно доля в тебе така-
Однiй вiковiти"
Нiчим тобi , люба сестро,
Ми не допоможем,»
Заплакали яснi очi
Запросила: «Боже!

Допоможи менi,Святий Боже,
Милого вернути,
Бо без нього менi в свiтi
Не жити, не бути.

Святий Боже, Святий Славний,
Пошли допомогу,
Вiдкрий йому яснi очi,
Покажи дорогу,

Покажи йому дорогу,
Покажи стежину
Хай верта хутчiш додому
Бо плаче дружина

I своє благословення
Пошли тому дому
Щоб не було того горенька
Нiкому, нiкому.
(Людмила Стременовська)

У сорочцi-вишиванцi,
У солом'янiм брилi
З сонечком за руку вранцi
Ходить Лiто по селi.

Розcипа по травах роси,
Соком фрукти налива,
В'яже у снопи покоси
(Розпочалися жнива).

Порятує пташенятко
Вiд сусiдського кота,
Що перевернув горнятко
Де сметанка молода.

Горобцiв в пилу скупає,
Лад в господi наведе,
З парубками заспiває
Як мила по воду йде

На левадi край села
З дiтьми череду пасе
I водицi з джерела
Людям в поле принесе.

Вже кипить робота зранку
В приднiстровському селi
Лине щебет солов'їний.
Ходить Лiто по землi.
(Людмила Стременовська)

I знову ти зозуленько-ворожко
Лічиш комусь щасливiї лiта.
А пам'ятаєш ти мою матусю,
Яка вона вродлива й молода?
А очі мамині, неначе синь небесна
Ти пам'ятаєш мамину ту синь?
Втопав колись у тих очах мій татко,
Що на селі був першим парубком-Василь
Та не збулось, така вже злая доля,
Така , матусю, та твоя весна.
Й скотилась по щоці сльоза поволі
Гірка немов отрута i рясна.
А згадуєш галявини суничні
Такі рясні, що нікуди ступить?
А близ Червоного містка криничку,
Де з ненькою спинялись воду пить?
Як сонечко за обрій закотилось,
Вмостилось спатоньки-втомилося за день,
Й дзвіночок лісовий так тихо, тихо
Мені малій на вушко: "дзень-дзелень"?
Як виглядала я матусю з поля-
В біленькій хусточці i сапка на плечі?
Серце від спогадів стискатється до болю...
А хліб той, мамин, згадуєш в печі?
А борщик, що матуся наварила?
Такий, он , нині в мене булькотить...
Все відійшло, де мамина могила
Дише цвіркун щоночі сюркотить.
Разом зi мною дощик плаче гiрко
Додолу кетяги понурила калина.
Матуся моя-нинi в небi зiрка
I плине час, немов туман долиною...
(Людмила Стременовська)

Повабить мене думка в далечiнь
Що десь сховалась за туманом сивим.
А там, яка я там була щаслива!
Яка там неба синь i высочiнь!

В тiй далинi дитячi мої роки
I зорепад дощем в старi гаї ,
I мамин голос там, усмiшка, кроки,
Й натрудженiiї рученьки її

Там над ставком бiлесенька хатина
Де зранку вже рум’ янять щоки ружi,
Де обiйнялось соняхiв подружжя,
Й цвiте червоним мамина хустина.

Ген небокрай заплутався в дорозi
I звив гнiздо на колесi лелека,
Що прилетiв iздалеку-далека,
Та "сторож"-палиця на рiдному порозi.

Он порається на городi ненька,
Огудиння де огiрковим цвiтом злите
I молоденьке пустотливе Лiто
Iз кошенятком бавиться маленьким.

(Людмила Стременовська)

Шепоче про кохання фiалцi горицвiт
I зорi iз небес попадали на трави
I роси пють, стає багряним свiт
У полумї ранкової заграви.
Бузкова вiхола загралася в саду,
Цiлується iз сонцем черемшина.
По травах росяних я босонiж пройду
«Дивись яка краса» -скажу я сыну –
«Он яблуня, неначе до вiнця
Зiбралася щаслива наречена.,
А там , дивись, в маленьких деревцят
Якi листочки нiжнi, а у клена
Такий солодкий сiк мураха пє,
А в тебе на плечi – зозулька божа,
Пташинка вже гнiздечко собi вє,
А хмарки в небi на овечок схожi.
Ой, подивись, грибочка вже маля
Тихенько причаїлось пiд сосною.
То, синку, наша матiнка Земля
Так рясно уквiтчалася весною.
(Людмила Стременовська)

Синочку мiй милий,
Ти вже дорослий.
Дай Бог тобi, сину,
В життєвiй дорозi
Iти, не спiткнутись,
Спiвати, не збитись,
В коханнi не зради
А щастя напитись,
З лукавим не знатись,
А правдою жити,
Батькiв шанувать,
Батькiвщину любити
(Людмила Стременовська)

спасибо за цитирование!

Спасибо большое, очень понравилось!
Пусть счастливым будет каждый шаг!

Какая прелесть!
Удачи, счастья, добрых дел,
Пусть будет светел каждый день!

Счастья Вам!

Класс!
Пусть в наступающем новом году, как снег в комнате растают все ваши печали,
как огни на новогодней елке сверкают каждый день радостью ваши глаза,
и судьба, словно добрый Дед Мороз вам весь год дарит приятные сюрпризы и дорогие подарки.
С наступающим новым годом, и пусть все 365 дней в этом году будут веселым праздником.

БЛАГОДАРЮ ЗА ЦИТИРОВАНИЕ!

Спасибо за цитирование !!!