Справжнім колядкам та щедрівкам Бабуся і Дідусь намагались вчити мене змалку.
«Щедрик» я знаю з Дитинства!

Вельми вдячний Бабусі й Дідусю, що навчили…
Хоча я атеїст, але Різдво та «Щедрик» для мене священні…

Отже, бабуся запалювала лампадку біля ікон в Куті, свічки на столі та на святковій куті й під тими іконами треба було заспівати «Щедрик».


Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла Ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:

«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару —
Там овечки покотились,
А ягнята родились.»

Меланочка воду пила,
Тонкий фартух замочила.
Повій, вітре буйнесенький,
Висуш фартух тонесенький.

Меланочка наша, наша
Та спіймала в руки Пташа.
Співаючи заблудилась,
В чистім полі загубилась.

Прилетіли три Янголи,
Взяли Йсуса на небеса.
Прилетіли три Янголи,
Взяли Йсуса на небеса.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла Ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати…

Бабуся і Дідусь сідали на стільці під грубу й уважно слухали.
Відспівавши щедрівочку, я отримував дозвіл підійти до ялинки та взяти все, що душа забажає.

Свіже запашне печиво і ще теплі пиріжки ніби випромінювали тепло тієї душі, яка була вкладена в цю випічку…
А Бабуся і Дідусь в свою чергу світилися від щастя, сидячі під грубкою, і крадькома Бабуся куточком хустинки витирала сльозу…

© Дмитро Дзюба