Война продолжается. Россия оказалась, как и ожидалось, фашистским государством с агрессивной политикой. Украина отвоевывает свои позиции пока на собственных территориях в границах 1991 года, хотя мною и писалось ниже про реальные границы Украины, которая создавалась ещё до Октябрьского переворота в 1917 году и до очередного коммунистического обмана сменилось 3 страны, враждовавших друг с другом, в границах гораздо более широких, чем УССР, а именно Украина с Центральной Радой, Гетьманат Скоропадского и УНР после "злуки" с ЗУНР в единую УНР с Директорией в Киеве. Кстати, СССР основала и УСРР, но мирный договор ПНР и СССР с демаркацией границ подписали только в 1923 году. А претензии РСФСР на пересмотр постсоветских границ только в правовом поле ставят под сомнения само право РСФСР или РФ, как именно таковой правопреемника, на каждую пядь "своей" земли: спорным становятся все земли и территории в РФ, когда эта страна перестает выполнять межгосударственные соглашения о границах и прочие. Поэтому Границы Украины в границах УСССР на 1 декабря 1991 года, когда проводился Референдум о поддержке Независимости Украины признаны всем миром и легитимны, а вопрос можно ставить лишь о лишении РФ тех "земель", которые ею захватывались, тем более территории УНР, Сахалина с Курильскими островами, Восточной Пруссии (Калининградской области), Абхазии, Осетии, Приднестровья и др.
Ну вообще "про сейчас:
Напротив Международного суда ООН в Гааге будет курсировать "украинский" трамвайФОТО21.12.2022 02:41
В Гааге появился трамвай с уникальным украинским дизайном, призывающим поддержать фандрейзинговую платформу UNITED24, начатую Президентом Украины Владимиром Зеленским.
Как сообщает корреспондент Укринформа, трамвай №1 курсирует между двумя городами в Королевстве Нидерланды – Гаага и Делфт, и проходит через их центральные улицы.
Этот проект стал продолжением инициативы группы венских волонтеров во главе с украинскими дипломатами Олегом Вербовым и Виталием Литвином, которые творчески подошли к продвижению платформы UNITED24 в Европе. https://www.ukrinform.ru/rubric-uarazom/3638131-na...irovat-ukrainskij-tramvaj.html
А в ООН: Одним из основополагающих принципов ООН с момента ее основания является солидарность с людьми, страдающими от нищеты и угнетения. Цели в области устойчивого развития представляют собой всеохватную повестку дня в области развития. Эта повестка дня прежде всего учитывает интересы людей, опирается на нормы в области прав человека и предполагает активизацию глобального партнерства. Будучи убежденной в том, что развитие культуры солидарности и поощрение концепции общей ответственности являются важными составляющими в борьбе за ликвидацию нищеты, Генеральная Ассамблея постановила провозгласить 20 декабря каждого года Международным днем солидарности людей. https://www.un.org/ru/
Про ситуацию в Украине https://www.who.int/europe/ru/emergencies/situations/ukraine-emergency ВОЗ тесно сотрудничает со своими офисами в Украине и соседних странах, а также с партнерами, чтобы быстро реагировать на чрезвычайную ситуацию в области здравоохранения, вызванную конфликтом, и минимизировать перебои в предоставлении важнейших медицинских услуг.
Россияне хуже зверей, а "Ужасный экоцид: оккупанты убили своими гидролокаторами более 120 дельфинов в Одесской области" - это реалии. Читающие это русские и россияне понимают наконец, что именно русских весь цивилизованный мир считает оккупантами и фашистами. А их руководство даже не надеется сохранить временно оккупированные территории и , тем более, не считаются с интересами населения: они просто уничтожают редких животных в природе и имущество простых людей в поселениях и городах. https://www.unian.net/ecology/zhahliviy-ekocid-oku...MTcuMS4xNjcxNTg4NTUyLjUwLjAuMA..
Ну и Президент Украины обеспечивает информацию для населения о своей деятельности на 3 языкахhttps://www.president.gov.ua/ru/news/prezident-ukr...sya-z-ukrayinskimi-vijsk-79973 (украинском, русском и английском).
Читайте сами в интернете! Гуглите! Используйте Фейсбук! Слушайте и смотрите сайты и в сайтах, думайте!

Морпехи ВСУ показали запрещенные химические снаряды, которыми воюет рф (видео)
Чтобы удержать позиции, морпехам пришлось надеть средства химической защиты https://www.stopcor.org/section-suspilstvo/news-mo...voyue-rf-video-04-12-2022.html
Елена Бурдейная
Журналист, редактор
4.12.2022 15:35
Морские пехотинцы 36-й ОБМП ВСУ показали кадры с запрещенным химическим оружием, которое использует армия рф.
Информация обнародована в Telegram-канале "Оперативный ВСУ".
Армия рф в который раз применила аэрозольные гранаты К-51, в которыз используется химическое вещество хлорпирит. Гранату на позиции ВСУ сбросил дрон, заявил украинский боец.

Чуть раньше

РФ применила на фронте химическое оружие: эксперт рассказал об опасности этих гранат
Автор https://tsn.ua/ru/ato/rf-primenila-na-fronte-himic...nosti-etih-granat-2165959.html
Дата публикации
07:16, 26.09.22
Оккупанты применяют против украинских военных газовые гранаты К-51, которые относят к химическому оружию.
Военный эксперт Олег Жданов прокомментировал использование оккупантами на фронте газовой гранаты К-51.
Эту гранату россияне применили на Южнобужском направлении 24 сентября.

Конвенция о запрещении разработки, производства, накопления и применения химического оружия и о его уничтожении
Принята в Париже 13 января 1993 года https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/chemweapons.shtml
Статья I
Общие обязательства
1. Каждое государство — участник настоящей Конвенции обязуется никогда, ни при каких обстоятельствах:
а) не разрабатывать, не производить, не приобретать иным образом, не накапливать или не сохранять химическое оружие или не передавать прямо или косвенно химическое оружие кому бы то ни было;
b) не применять химическое оружие;
с) не проводить любых военных приготовлений к применению химического оружия;
d) не помогать, не поощрять или не побуждать каким-либо образом кого бы то ни было к проведению любой деятельности, запрещаемой государству-участнику по настоящей Конвенции.
2. Каждое государство-участник обязуется уничтожить химическое оружие, которое находится в его собственности или владении или которое размещено в любом месте под его юрисдикцией или контролем, в соответствии с положениями настоящей Конвенции.
3. Каждое государство-участник обязуется уничтожить все химическое оружие, оставленное им на территории другого государства-участника, в соответствии с положениями настоящей Конвенции.
4. Каждое государство-участник обязуется уничтожить любые объекты по производству химического оружия, которые находятся в его собственности или владении или которые размещены в любом месте под его юрисдикцией или контролем, в соответствии с положениями настоящей Конвенции.
5. Каждое государство-участник обязуется не использовать химические средства борьбы с беспорядками в качестве средства ведения войны.

Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 30.11 орієнтовно склали:

особового складу ‒ близько 88880 (+500) осіб ліквідовано ,

танків ‒ 2914 (+3) од,

бойових броньованих машин ‒ 5872 (+6) од,

артилерійських систем – 1902 (+1) од,

РСЗВ – 395 (+0) од,

засоби ППО ‒ 210 (+1) од,

літаків – 280 (+0) од,

гелікоптерів – 261 (+0) од,

БПЛА оперативно-тактичного рівня – 1562 (+7),

крилаті ракети ‒ 531 (+0),

кораблі /катери ‒ 16 (+0) од,

автомобільної техніки та автоцистерн – 4429 (+6) од,

спеціальна техніка ‒ 163 (+0).

Дані уточнюються.

Бий окупанта! Разом переможемо! Наша сила - в правді!
https://www.mil.gov.ua/news/2022/11/30/za-dobu-sil...0-bpla-%E2%80%93-genshtab-zsu/

Новейшая новость в легальном интернете! https://news.un.org/ru/story/2022/11/1434732 Генассамблея ООН одобрила резолюцию о возмещении Украине ущерба, нанесенного российским вторжением
В Генассамблее ООН сегодня возобновила работу 11-я чрезвычайная сессия по Украине. На голосование был вынесен предложенный десятками стран проект резолюции по созданию международного механизма, который обеспечит возмещение Украине ущерба, нанесенного «агрессией со стороны России». Документ был принят при поддержке 94 стран, против проголосовали 14 делегаций и 73 государства воздержались
https://www.ukrinform.ru/rubric-polytics/3614342-g...araciam-ukrainy-ot-rossii.html «За» проголосовали 94 стран, против – 13, воздержалось – 74.

Против голосовали: белоруссия, Центральноафриканская Республика, Китай, Куба, Северная Корея, Эритрея, Эфиопия, Иран, Мали, Никарагуа, россия, Сирия, Зимбабве.Резолюция содержит подтверждение позиции государств ООН по поддержке суверенитета, независимости, единства и территориальной целостности Украины и требование к россии немедленно прекратить применение силы и полностью и безоговорочно вывести все свои вооруженные силы с территории Украины в пределах ее международно признанных границ.

Генассамблея признает, что россия должна быть привлечена к ответственности за нарушение международного права, в частности, ее агрессию, а также международного гуманитарного права и прав человека. Соответственно, юридические последствия для россии должны включать возмещение ущерба, нанесенного Украине.
https://www.president.gov.ua/news/reparaciyi-yaki-...platiti-za-skoyene-ce-te-79137 Наш президент на государственном языке На майданчику ООН наші дипломати дуже довго працювали з партнерами, щоб погодити та ухвалити дві дуже важливі резолюції. Перша з них сьогодні підтримана – щодо створення міжнародного компенсаційного механізму, який дасть змогу відшкодувати всі збитки, завдані російською війною, причому за рахунок російських же активів. Репарації, які Росії доведеться заплатити за скоєне, – це тепер частина міжнародно-правової реальності. Другу резолюцію – для створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України – ще погоджуємо з нашими партнерами. Зробимо все, щоб вони обидві запрацювали. Сьогодні ж за співголовування Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша та керівника Офісу Андрія Єрмака відбулося засідання Координаційної ради України з питань захисту і безпеки дітей. Я дякую пану Гутеррішу за це.
Обговорили, як зупинити депортацію українських дітей у Росію й повернути додому всіх, хто був силою вивезений. Як мінімум це майже 11 тисяч дітей – ми їх знаємо поіменно. Але це лише ті, про кого ми знаємо. А насправді вивезених більше.
Також у засіданні взяли участь посли провідних держав, яких ми закликаємо допомогти з реалізацією цього завдання. Щоб повернути всіх депортованих, нам справді буде потрібна міць усього світу. Я вірю, що ми зможемо це забезпечити!
Дякую всім, хто допомагає Україні!

Есть ещё про "большую 20" https://www.dw.com/ru/gruppa-dvadcati-g20-bolshaja-dvadcatka/t-17445810 "Большая двадцатка" (G-20, Группа двадцати; официально - англ. The Group of Twenty major advanced and emerging economies) - клуб правительств государств с наиболее развитой и развивающейся экономикой.
Ну и на фронте победа https://www.mil.gov.ua/news/2022/11/14/prezident-u...m-yaki-zvilnyali-hersonshhinu/ У межах робочої поїздки на деокуповану частину Херсонщини Президент України Володимир Зеленський вручив державні нагороди військовослужбовцям, які відзначилися під час звільнення Херсона та області.
Глава держави наголосив, що визволення територій дається Україні нелегко. За цим – колосальні зусилля українських захисників.
«Ворог нічого просто так нам не віддає. У цій війні ми платимо дуже високу ціну. Свобода коштує нам життя і здоров’я наших найкращих людей», – сказав Президент.
Він подякував воїнам за мужність і самовідданість у захисті України.
«Вітаю вас зі звільненням Херсона. Бажаю здоров'я вам, вашим сім'ям, дітям. І вперед, до перемоги! Слава Україні!» – зазначив Глава держави.



1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.

Решил снова написать, даже не про Иран с Россией, а "близко".
После того как Швейцария запретила Берлину осуществлять поставки снарядов для зенитных самоходных установок (ЗСУ) Gepard в Украину, председатель комитета по обороне в бундестаге Мари-Агнес Штрак-Циммерман (Marie-Agnes Strack-Zimmermann) призвала провести тщательную проверку цепочек поставок боеприпасов в Германию. Напомнив об этом прецеденте в интервью агентству dpa в Берлине в воскресенье, 6 ноября, она заявила, что Германия больше не может находиться в подобной зависимости.
"С точки зрения политики безопасности с 24 февраля мир изменился, и Германии необходимо при заказе снарядов незамедлительно проверить, какими путями происходит их поставка, и в случае необходимости изменить эти пути", - сказала политик. https://www.dw.com/ru/glava-komiteta-oborony-v-bun...avsikov-boepripasov/a-63663637
оротко
Министр иностранных дел Ирана Хосейн Амир Абдоллахиян признал, что страна поставляла России беспилотники
17 стран Евросоюза отправили Украине 500 энергогенераторов, чтобы поддержать страну на фоне регулярных отключений электричества
Запорожскую область ночью обстреляли ракетами С-300, повреждены несколько предприятий, сообщил глава Запорожской областной военной администрации Александр Старух
Контрнаступление ВСУ на Херсон продолжается с конца августа. В середине октября оккупационные власти начали "организованное перемещение" жителей Херсона с правого берега Днепра на левый и в российские регионы, а российские силовики вывозили ценные вещи - от офисных стульев до памятников. По оценкам замглавы Херсонского облсовета Юрий Соболевский, на правом берегу Херсона сейчас находятся не менее 20 тыс военных, но представители оккупационной власти переехали в Скадовск и Геническ.
От войны пострадали 20 процентов украинских природоохранных территорий и 3 млн гектаров лесов.
8 заповедников и 10 национальных парков остаются оккупированными, приводит данные украинское отделение Всемирного фонда дикой природы.
Под угрозой уничтожения находятся 16 объектов Рамсарских угодий - водно-болотных угодий на территории Украины, добавляют в WWF
https://www.bbc.com/russian/live/news-63440797
Сайты Русской службы Радио Свобода Svoboda.org, Severreal.org, Sibreal.org заблокированы в России
Что делать?
Без инструментов для обхода блокировок вы не можете заходить на наши сайты напрямую и открывать ссылки на наши материалы из соцсетей. Поэтому:
Подписывайтесь на наши страницы в Telegram, Facebook, Twitter, YouTube, VK, Instagram – там можно смотреть наши видео, читать истории и узнавать новости, не переходя на сайты.https://www.svoboda.org/block

На девятом месяце полномасштабного российского вторжения в Украину уже очевидно, что говорить о начале переговоров с агрессором можно будет тогда, когда россияне покинут оккупированные земли.
Такое заявление сделала вице-премьер, министр по реинтеграции Ирину Верещук в интервью изданию Corriere della Sera, отметив при этом, что любые территориальные уступки, о которых говорят некоторые западные политики полностью исключены.
На вопрос журналиста, когда между Украиной и РФ начнется дипломатия, она ответила: "Изменение темпа может произойти только тогда, когда Россия покинет земли, на которые она вторглась". https://www.unian.net/war/ukraina-ozvuchila-uslovi...ovorah-s-rossiey-12036552.html

Украинские защитники в Херсонской области уничтожили склад с боеприпасами российской армии.
Как передает Укринформ, об этом оперативное командование "Юг" сообщает в Фейсбуке.
По информации ОК "Юг", по состоянию на 12:00 6 ноября украинские ракетно-артиллерийские подразделения выполнили 90 огневых задач по позициям, логистическим объектам, местам дислокации и технике противника. https://www.ukrinform.ru/rubric-ato/3608874-na-her...skij-sklad-s-boepripasami.html
На этой неделе удалось обеспечить продолжение работы зернового коридора в Черном море. По итогам семи дней из портов Одессы, Черноморска и Южного вышли 28 судов, которые перевозят более 800 тысяч тонн агропродукции. Направления – Египет, Ливия, Марокко, Алжир, Оман, Турция, Китай и Эфиопия. Причем судно в Эфиопию зафрахтовано Продовольственной программой ООН, на борту – 30 тысяч тонн пшеницы. И это типичный перечень стран, которые потребляют большую часть нашего аграрного экспорта.
Именно на примере экспортной зерновой инициативы мы показали, что мир способен гарантировать стабильность, несмотря на любые угрозы, которые создает Россия. Мир не поддался на российский шантаж, ключевые субъекты действовали решительно, и как результат – обострения продовольственного кризиса удалось избежать. Это один из наиболее значимых международных результатов всей осени. Когда мир объединен, у террористов нет шансов.
Еще одно доказательство силы от реального объединения мира – это работа нашей благотворительной платформы United24. Сегодня ровно полгода после ее запуска. https://www.president.gov.ua/ru/news/mayemo-zabezp...rayinskogo-neba-j-budemo-78973
Ну и по-украински https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/ Бахмутський напрямок – один із найгарячіших на східному фронті. Нахабні росіяни вдень і вночі, за будь-якої погоди, атакують українські позиції. Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 06.11 орієнтовно склали / The total combat losses of the enemy from 24.02 to 06.11 were approximately:
особового складу / personnel ‒ близько/ about 75930 (+490) осіб ліквідовано / persons were liquidated,
танків / tanks ‒ 2765 (+7) од,
бойових броньованих машин / APV ‒ 5611 (+10) од,
артилерійських систем / artillery systems – 1781 (+5) од,
РСЗВ / MLRS – 391 (+0) од,
засоби ППО / Anti-aircraft warfare systems ‒ 202 (+0) од,
літаків / aircraft – 277 (+0) од,
гелікоптерів / helicopters – 260 (+0) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня / UAV operational-tactical level – 1465 (+3),
крилаті ракети / cruise missiles ‒ 399 (+0),
кораблі /катери / warships / boats ‒ 16 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн/ vehicles and fuel tanks – 4184 (+7) од,
спеціальна техніка / special equipment ‒ 155 (+0).
Дані уточнюються / Data are being updated
Бий окупанта! Разом переможемо! Наша сила - в правді!/ Strike the occupier! Let's win together! Our strength is in the truth!
Ну и ещё желающим картиночки!

1.


3.


4.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.

Така інформація у загальному доступі інтернетом https://www.mil.gov.ua/news/2022/11/01/vorozha-pro...-situaczijnoi-obiznanosti-zsu/ Розпочалася нова хвиля інформаційної атаки на систему ситуаційної обізнаності, яку використовують Збройні Сили України.

Сьогодні російськими пропагандистськими ресурсами розпочата нова інформаційно-психологічна операція ворога (іпсо), а саме шириться інформація про нібито злам системи ситуаційної обізнаності, що використовується Збройними Силами України.

Ця іпсо розпочата ворогом саме зараз, невипадково, адже нещодавно оновлена версія цієї системи була успішно представлена на щорічній конференції експертів та розробників NATO Tide Sprint. Тому невдовзі після цього ворог з метою дискредитації почав атакувати систему і поширювати мережею пропагандистських ресурсів інформацію про нібито злам та доступ до її даних.

Щоб припинити підхоплення дезінформації ворога вітчизняними інформаційними ресурсами Міністерство оборони України повідомляє, що система працює стабільно, дані в ній надійно захищені, і несанкціонованих проникнень не зафіксовано. У Міноборони над захистом системи працюють найкращі ІТ-розробники та фахівці з кібербезпеки, які моніторять ворожу активність в режимі реального часу.

Міністерство оборони України усвідомлює, що інформаційні системи та інструменти, які застосовують наші захисники, є стратегічною ціллю для ворога, як і критична або енергетична інфраструктура країни. Водночас, оборонне відомство констатує, що ця іпсо ворога є провальною. У межах регулярного діалогу Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Президентом Франції Еммануелем Макроном.

Глави держав предметно обговорили нову хвилю ракетного терору з боку Росії та безпекову ситуацію на лінії фронту.https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayi...rozmovu-z-prezidentom-fr-78849
Всі документи бази даних "Законодавство України" (станом на 2 листопада 2022 р.) — 264101 документ https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/a#Find
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0 Toicon-icon-stone-invade.svg Україна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Російське вторгнення в Україну: як допомогти й отримати допомогу під час війни https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D...%D0%92%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0
https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3605858-boi-na...ta-tri-skladi-boepripasiv.html На минулу добу на Південнобузькому напрямку українські військові ліквідували 25 російських загарбників, а також знищили значну кількість техніки та три склади з боєприпасами.
https://www.bbc.com/ukrainian/features-63473224 Базу Чорноморського флоту в бухті Севастополя вранці 29 жовтня атакував "рій" морських і повітряних дронів. Така масштабна операція відбулася вперше в світовій історії. Москва звинуватила в цьому Україну і Британію.

За даними міністерства оборони РФ, кораблі в бухті атакували як безпілотні літальні апарати (БПЛА) так і морські ударні дрони. Російські військові підрахували, що перших було 9, а других - 7 штук.
https://www.unian.ua/incidents/v-odesi-vbivcya-kot...ira-novini-odesi-12031353.html В Одесі в колабораціонізмі викрили чоловіка, який застрелив кота з вікна власної квартири. В Одесі вбивця кота виявився прихильником "русского мира"
Можна ще читати цікавинки українською на Фейсбуці та Гуглити!
Ще трохи малюночеів

1.


2.


3.


6.


7.


8.


9.


10.


11.

Где-то в районе 6 октября была своеобразная ситуация на сайте ООН, но теперь вроде там есть и по-русски. https://www.un.org/ru/
Там есть https://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/hunger/ Полезные ссылки
Международный фонд сельскохозяйственного развития
Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН
Всемирная продовольственная программа
ЮНИСЕФ — Вопросы питания
Программа «Нулевой голод»
«Думай. Потребляй. Экономь. Уменьши свой пищевой след»
ПРООН — Вопросы борьбы с голодом
Если же кто-то хочет знать правду про войну Украины с Россией, то лучше научиться читать и понимать украинский язык. Теперь правдивая информация создается на ресурсах, которые реально легальны в цивилизованном мире. Я об этом, правда, писал раньше. Но можно и напомнить https://www.bbc.com/ukrainian/topics/czp6w66edqpt Російсько-українська війна ВВС Українська служба. На русском, правда, тоже есть https://www.bbc.com/russian/topics/cez0n29ggrdt, но есть разница: Война России с Украиной. Узнайте, что делает Би-би-си для повышения доверия и прозрачности в онлайн-новостях https://www.bbc.com/russian/institutional-50098149
Американцы пишут https://ru.krymr.com/a/khersonshchina-deokkupatsiya-knyazevka-olgyno/32107762.html «Делали, что хотели. Забирали, стреляли». Села на Херсонщине после деоккупации. Можно там поискать и другое интересненькое. https://ru.krymr.com/z/22626 https://www.radiosvoboda.org/a/yakym-bude-novyi-etap-viyny/32107644.htmlНа дев’ятий місяць повномасштабної війни Росії проти України бойові дії знову змінюються. Українські сили оборони сповільнили, але продовжують свій наступ, що активно триває з вересня. Що буде впливати на бойові дії у найближчі місяці? Чи перейде війна у фазу окопної і яких загроз тепер стане більше на передовій? Если совсем тяжело с украинским (а многие и забыли, что русский язык является диалектом украинского), то можно самим на https://www.svoboda.org/ посмотреть . Может я и повторяю предыдущие публикации, но редко писал. А теперь решил вроде часто. Хороший ресурс, по моему мнению, https://www.dw.com/ru/mid-ukrainy-uslovie-peregovo...e-prekrasenie-vojny/a-63597528 Это Германия. На украинском есть https://www.dw.com/uk/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/s-9876. Всегда советовал и советую смотреть самим первоисточники. https://www.ukrinform.ua/rubric-ato на украинском, а по русски https://www.ukrinform.ru/
Президент по-украински https://www.president.gov.ua/, а по-русски https://www.president.gov.ua/ru
Конечно, есть и просто коммерческая журналистика . Про войну на украинском https://www.unian.ua/war, а по-русски https://www.unian.net/war?_gl=1*1h0hvt7*_ga*ODE4NT...MDUuMS4xNjY3MTUzMTM4LjQ4LjAuMA.. Утомился! Добавлю картинок, которые "не влезли" в предыдущую публикацию, но не хочу уже их игнорировать, поскольку подобраны. Можете читать всё и даром!





1.


2.


3.


4.


5.

Уззал случайно, что лидер РФ рассказывает, что Украину создал Ленин В.И., поэтому её легитимность или что-то ещё им воспринимается как что-то сомнительное. Об истории Украины и человечества я вроде писал раньше и с картинками. Но просто сложно понять не только, почему РФ напала на Украину, когда в Украине полно этнических русских даже в силовых структурах, а и то, что не хотят в РФ, получается, признавая себя правопреемником СССР , поддерживать идеологию и "завет" основателя и лидера той страны. И я родился в СССР, но в УССР!
Вот просто приведу кое-какие цитаты из "другого мира", о котором вроде знают в "русском мире", но мало хотят считаться с правами и мнением хоть специалистов. Конкретно о тогм периоде, когда и Ленин В.И. стал кем-то в государстве, и Украина откалывалась от 2 империй в свою государственность.
https://eleven.co.il/diaspora/regions-and-countries/15410/
Патриотический подъем, охвативший с начала Первой мировой войны народы всех вступивших в нее стран, не обошел стороной и евреев. В синагогах Киева, Житомира, Одессы молились за победу российского оружия, в синагогах Львова, Тернополя, Черновиц — за успех Австро-Венгрии и Германии.

На торжественном богослужении, посвященном началу войны, кантор и хор одесской синагоги с подъемом исполнили российский гимн, затем по улицам города прошла еврейская патриотическая манифестация. Еврейские общины Одессы, Бердичева, Севастополя выделяли в общинных больницах и богадельнях места для раненых российских солдат; раненые австрийцы до прихода русских войск находили приют в еврейских больницах Бродов и Дрогобыча. Удельный вес евреев в действующей российской армии был выше, чем в составе населения России в целом; тысячи евреев погибли или были ранены в боях, многие получили награды за храбрость: Х. Иофин из Киева стал полным георгиевским кавалером, двумя георгиевскими крестами были награждены Л. Брусиловский, И. Идельман, С. Сафьян и Я. Фрейдин из Одессы, Г. Константиновский из Луганска, М. Каплан из Проскурова, Г. Фейгензон из Бердичева. Не меньшую доблесть проявили и евреи из Западной Украины, сражавшиеся в рядах австро-венгерской армии. В отличие от российских коллег, они имели возможность продвигаться по службе: так, уроженец Черновиц Э. фон Зоммер (1868–1946) за подвиги в боях на территории Галиции получил дворянство и чин генерал-майора.

Мирное еврейское население Украины оказалось в зоне военных действий уже в первые дни войны. В августе–ноябре 1914 г. русская армия заняла почти всю Восточную Галицию и Северную Буковину, включая Тернополь, Львов, Галич и Черновицы. Многие евреи (до 400 тыс. человек) бежали во внутренние районы Австро-Венгрии; оставшиеся подверглись издевательствам, насилию и повальным грабежам, были лишены равных с христианами прав. Русская военная администрация закрыла еврейские учреждения, евреев-служащих увольняли с работы. Многие евреи были в ходе боевых действий взяты в качестве заложников или арестованы по обвинению в шпионаже (в Городенке близ Станислава /см. Ивано-Франковск/ девятерых евреев повесили как шпионов). В ряде городов и местечек русские войска, прежде всего казаки, устроили еврейские погромы, в которых приняли участие и местные украинцы; 27 сентября 1914 г. жестокий погром (вошедший в историю как «кровавое воскресенье») произошел во Львове.

В мае 1915 г. австро-германские войска перешли в наступление, и в июне Северная Буковина и Восточная Галиция (кроме Тернополя) вновь оказались под контролем Австро-Венгрии. Возобновилась деятельность еврейских общин, часть беженцев вернулась в родные места. Однако в результате военных действий и оккупации те отрасли промышленности, в которых были заняты евреи, пришли в упадок, что привело к резкому снижению жизненного уровня еврейского населения. Летом 1916 г. в результате нового русского наступления были вторично захвачены Галич, Станислав и Черновицы. Уходя летом 1917 г. из Восточной Галиции, русские солдаты учинили кровавый погром в Тернополе.

В 1914–16 гг. в города и местечки Новороссии, Подолии и других областей Восточной Украины прибыли десятки тысяч евреев, выселенных из прифронтовой полосы по приказу русского военного командования (подробнее об этом см. Россия. Евреи России в конце 19 в. — начале 20 в. Первая мировая война) или добровольно покинувших районы боевых действий на территории Польши, Белоруссии, Литвы, Курляндии. Численность еврейского населения Восточной Украины, особенно Одессы, Киева (где уже к январю 1915 г. проживало 87 240 евреев), городов Подолии и Крыма значительно возросла; летом 1915 г. фактически была упразднена черта оседлости. В местах массового скопления беженцев, в том числе в Одессе, Екатеринославе (см. Днепр), Киеве, велась благотворительная и культурная работа.

Положение евреев Восточной Украины (как и всей Российской империи) с началом войны ухудшилось. Уже в августе 1914 г. почтовые учреждения получили распоряжение уничтожать все письма, содержащие хотя бы несколько слов «на еврейском языке», то есть на идиш или иврите. Летом 1915 г. сотни евреев Полтавы, Екатеринослава и других мест были взяты в качестве заложников и брошены в тюрьмы; одновременно власти запретили издавать какие бы то ни было газеты или журналы на иврите или идиш. В то же время Государственная дума приняла в 1914 г. закон, разрешивший преподавание языков национальных меньшинств в частных учебных заведениях; это дало возможность открыть первые школы на языке идиш.

После Февральской революции
После Февральской революции 1917 г. в Восточной Украине сложилась своеобразная политическая обстановка. Действовали губернские комиссары российского Временного правительства и Советы рабочих и солдатских депутатов; одновременно в Киеве образовался (на интернациональной и корпоративной основе) Совет объединенных общественных организаций, представлявший все партии и группировки города. Он избрал исполком в составе 15 человек; еврейские ассоциации представлял в исполкоме И. Фрумин, затем И. Слоним. Несколько дней спустя (4 марта 1917 г.) украинские партии создали Центральную раду во главе с профессором М. Грушевским; возник Совет объединенных еврейских организаций во главе с доктором Г. Быховским и Совет объединенных польских организаций.

10 июня 1917 г. Центральная рада издала свой Первый универсал, в котором провозгласила Украину автономным краем в составе Российской республики (подчеркнув, что стремится гарантировать права всех населяющих его народов, в том числе еврейского), а 12 июня сформировала правительство Украины — Генеральный секретариат. В июле, после того, как Временное правительство признало ограниченную автономию Украинского края, еврейские партии Восточной Украины получили 50 мест (из 822) в Центральной раде и пять мест (из 55) в ее исполнительном органе — Малой раде (их заняли представители Бунда, По‘алей Цион, Объединенной еврейской социалистической рабочей партии /Фарейникте/, Фолкспартей и сионистов); кроме того, некоторые евреи представляли в Центральной раде российские и украинские партии: А. Марголин — Украинскую партию социалистов-федералистов, М. Балабанов — меньшевиков, Шкловский — российских эсеров. В состав Генерального секретариата вошли бундовец М. Рафес (в качестве генерального контролера; позднее его сменил другой представитель Бунда, А. Золотарев, 1879–?) и член Фарейникте М. Зильберфарб, ставший вице-секретарем по еврейским делам Генерального секретариата по национальным делам.

Еврейское вице-секретарство на Украине стало первым государственным учреждением такого рода в еврейской истории. В его задачи входили: защита интересов евреев Украины, предотвращение их юридической дискриминации и физического насилия по отношению к ним, регулирование внутренней жизни еврейского народа, обеспечение бесперебойной работы существующих еврейских учреждений и создание новых в случае необходимости. Все законы, правила и распоряжения, исходившие от центральных властей и касавшиеся евреев как таковых, вступали в силу лишь с письменного согласия вице-секретарства, в составе которого было три отдела — общий, по делам народного образования и по делам местных общин. С октября 1917 г. при вице-секретарстве начал действовать совещательный орган — Еврейская национальная рада; предполагалось включить в нее по пять делегатов от каждой еврейской партии, представленной в Малой раде, однако сионисты отказались войти в Национальную раду в знак протеста против ее «узурпации» социалистами (которым предложенная формула гарантировала прочное большинство в этом органе). В то же время сионисты положительно относились к украинскому национальному движению. В апреле 1917 г. с рядом статей в его защиту выступил один из лидеров сионистов Н. М. Сыркин (1878–1918). Летом 1917 г. еврейские социалистические партии и Фолкспартей поддержали Центральную раду в конфликте с Временным правительством России.

Среди еврейских социалистических партий наибольшее число сторонников на Украине имел Бунд. В августе 1917 г. здесь действовали 60 его отделений, которыми руководили Южный областной комитет и три районных комитета (в Киеве, Екатеринославе, Одессе). Из несоциалистических партий и организаций значительным влиянием пользовались сионисты, блок ортодоксальных группировок Ахдут и Агуддат Исраэль. Евреи активно участвовали и в деятельности общеполитических партий, прежде всего социалистических. Так, в состав Киевского комитета РСДРП/б/ входили Дора Иткинд, И. Крейсберг (1898–1919), М. Майоров (Биберман; 1890–1938), Екатеринославского — Серафима Гопнер (1880–1966), Я. Яковлев (Эпштейн; 1896–1938), Николаевского — И. Скляр, И. Шварц (1879–1951), Одесского — В. Юдовский (1880–1949), Харьковского — Е. Тиняков (1893–1918), М. Рухимович (1889–1938). В Екатеринославе (см. Днепр) городским головой был избран меньшевик И. Полонский, в Киеве товарищем (заместителем) городского головы — меньшевик А. Гинзбург-Наумов (1878 г. — после 1931 г.). Многих евреев избирали членами советов рабочих депутатов и их исполкомов.

Победа Февральской революции способствовала активизации еврейских общественных организаций. 9–11 мая 1917 г. в Киеве прошло областное совещание представителей еврейских общин и культурно-просветительских учреждений Киевской, Волынской, Черниговской, Полтавской и Херсонской губерний, на котором было предложено созвать всероссийскую еврейскую конференцию для выработки программы всероссийского еврейского съезда. В работе этой конференции, состоявшейся в Петрограде в июле 1917 г., участвовали делегаты Одессы, Екатеринослава, Харькова, Киева, Бердичева, Елисаветграда (см. Кропивницкий), Кременчуга. При их участии было принято решение созвать еврейский съезд в декабре 1917 г., однако из-за захвата власти большевиками он так и не состоялся.

Снижение уровня жизни, вызванное продолжавшейся войной и развалом экономики, привело к новому усилению юдофобии на Украине. В Киевской, Полтавской, Екатеринославской, Волынской губерниях, в Одессе во второй половине 1917 г. усилилась антисемитская пропаганда, в селе Снежки Киевской губернии распространились слухи о ритуальном убийстве евреями христианской девочки. В Елисаветграде толпа перекопала еврейское кладбище, рассчитывая найти там спрятанные продукты; в Александровске происходили грабежи еврейских лавок. На Киевщине, Волыни, в Подолии вновь начались погромы; их инициаторами были отступавшие из Галиции после провала июньского наступления солдаты русской армии. В ряде мест крестьянские сходки принимали решения о выселении евреев: это происходило, например, осенью 1917 г. в Проскуровском, Литинском, Брацлавском уездах Подольской губернии.

Пытаясь предотвратить погромы, Центральная рада опубликовала в марте 1917 г. воззвание к населению Украины с призывом не поддаваться на провокации антисемитов, не верить клевете на евреев. В воззвании от 20 октября 1917 г., подписанном от имени Рады генеральным секретарем по национальным делам А. Шульгиным, осуждалась юдофобская пропаганда: «Достойные кары агитаторы, пользуясь темнотой народной массы, пробуют разжечь чувство национальной вражды... Все сознательные украинцы должны всей своей энергией помочь Генеральному секретариату и местной администрации в борьбе против этого проклятия, перешедшего нам в наследство от царского режима». В октябре–ноябре 1917 г. против погромов выступили также генеральный секретарь по внутренним делам В. Винниченко и генеральный секретарь по военным делам С. Петлюра, призвавший воинов украинской армии пресекать антиеврейские беспорядки. «Если вы их допустите, — заявил он, — то покроете позором украинское войско. Никакие погромы не должны быть допущены на нашей земле».

Во второй половине октября Центральная рада, вступившая в конфликт с Временным правительством по вопросу о выборах во Всеукраинское учредительное собрание, образовала Краевой комитет защиты революции на Украине, в который вошли представители украинских и еврейских социалистических партий, российских эсеров, меньшевиков и большевиков. Вечером 26 октября, сразу после захвата большевиками власти в Петрограде, по инициативе российских эсеров и меньшевиков, а также Бунда Малая рада осудила большевистский переворот; резолюцию о его непризнании сформулировал представитель Фарейникте М. Литваков. Большевики, вышедшие из Центральной рады и Комитета защиты революции, 29 октября подняли в Киеве вооруженное восстание против Временного правительства, которое представлял штаб Киевского военного округа. Выступление возглавил созданный 27 октября ревком, в состав которого входили Я. Гамарник, А. Горвиц (1897–1918), И. Крейсберг, И. Кулик (1897–1941). 31 октября восстание победило, но власть в Киеве, а затем и почти на всей территории Украины перешла к Центральной раде. В ее Третьем универсале от 7 ноября 1917 г. провозглашалось создание Украинской Народной Республики (УНР) в составе Российской Федерации, декларировались широкие демократические свободы и социальные права, включая национально-персональную автономию для этнических меньшинств. Представители еврейских партий в Малой раде проголосовали за принятие этого документа. Бундовец А. Золотарев заявил: «Когда мы видим, что освобожденный украинский народ дает и нашему народу свободу, мы берем на себя часть ответственности за этот акт и от всего сердца подписываемся под Универсалом». В правительство УНР вошли два еврея — А. Золотарев и М. Зильберфарб. Во всероссийское Учредительное собрание, выборы в которое состоялись в ноябре 1917 г., прошли пять евреев: по национальному списку — сионисты А. Гольдштейн (от Подольской губернии), В. Тёмкин (от Херсонской губернии), Н. Сыркин (от Киевской губернии) и беспартийный О. Грузенберг (от Херсонской губернии), по списку эсеров — член Фарейникте Д. Львович (от Херсонской губернии).

Несмотря на разногласия между украинским большинством Рады и депутатами от еврейских партий по вопросу о сепаратном мире с Германией, Центральная рада и ее правительство в совместном заявлении осудили еврейские погромы; тем не менее в первой половине ноября их число на Киевщине, Волыни и в Подолии превысило 30, а всего в сентябре–декабре 1917 г. на Украине произошло 57 погромов. Особой жестокостью они отличались в Умани, Погребище, Монастырище, Тараще, Сквире, Каневе Киевской губернии, в Дубно, Овруче, Остроге, Полонном Волынской губернии, Ямполе Подольской губернии. На Волыни и Киевщине погромы продолжались и в январе–феврале 1918 г.; дальше деклараций о борьбе с ними Рада не пошла. В ответ на запросы фракции сионистов в Малой раде 28 ноября и 19 декабря 1917 г. Петлюра и Винниченко обещали принять все меры для защиты еврейского населения вплоть до выделения для этой цели воинских частей, но фактически ничего не сделали.

В ряде городов и местечек создавались еврейские дружины самообороны, Центральная рада не препятствовала их деятельности. Уже летом 1917 г. такие дружины возникли в Одессе и Екатеринославе, осенью — в Голованевске, Овруче, Тараще, Дымере, Брацлаве, Немирове и других населенных пунктах. 10–15 октября 1917 г. в Киеве под председательством И. Трумпельдора прошла конференция представителей союзов евреев-воинов, выработавшая план создания Всероссийской еврейской самообороны. Однако попытка Союза евреев-воинов Юго-Западного фронта организовать единую систему еврейской самообороны окончилась неудачей; большинство еврейских партий не одобрило эту идею, полагая, что ее реализация усилит погромные настроения. Генеральный секретарь по еврейским делам М. Зильберфарб рекомендовал евреям вступать в отряды местной гражданской самообороны — так называемого «вольного казачества», однако если на первых порах эти отряды, созданные весной–летом 1917 г. (поначалу в них были и евреи), действительно предотвратили ряд погромов, то в ноябре–декабре того же года «вольные казаки» сами стали в ряде мест (например, в Каневе, Тараще, Прилуках) активными погромщиками, а 20 января 1918 г. «вольные казаки» под руководством М. Ковенко разогнали проходившую в Киеве Всероссийскую конференцию евреев-воинов; глава Всероссийского союза евреев-воинов И. Гоголь и его заместитель Боярский были убиты.

11–12 декабря 1917 г. в Харькове состоялся 1-й Всеукраинский съезд советов, избравший ЦИК Украины, который провозгласил Центральную раду низложенной, а УНР — рабоче-крестьянской республикой. 17 декабря ЦИК сформировал собственное правительство — Народный секретариат, в состав которого вошли евреи-большевики Э. Лугановский (1885–1940; секретарь по продовольственным делам) и В. Люксембург (секретарь по судебным делам). В конце декабря 1917 г. харьковское правительство начало против Центральной рады войну; фактически ее вели российские отряды Красной гвардии.

Украинская Народная Республика
9 января 1918 г. Центральная рада приняла Четвертый универсал, в котором Украина была объявлена независимой республикой. При голосовании по этому вопросу представители еврейских партий в Раде воздержались, поскольку у них, как писала 13 января газета «Найе цайт», были опасения, что «события, которые могут сопутствовать процессу независимости, могут поставить в особо опасное положение еврейские массы». В Четвертом универсале Центральная рада подтвердила закон о национально-персональной автономии, принятый ею 9 января 1918 г. Он гласил: «Каждая населяющая Украину нация имеет право в пределах УНР на национально-персональную автономию, то есть на самостоятельное образование своей национальной жизни... Закон автоматически распространяется на русских, поляков и евреев». Было создано министерство по еврейским делам (в соответствии с Третьим универсалом от 7 ноября 1917 г.) и Еврейская национальная рада. В январе 1918 г. прошли выборы руководящих советов большинства еврейских общин Украины, которых к тому времени насчитывалось около 600. 15–18 января 1918 г. в Харькове состоялась 1-я Всеукраинская сионистская конференция.

Тем временем наступление большевистских войск продолжалось; ему способствовали организованные большевиками восстания против Центральной рады. В результате победы такого восстания в Одессе 17 января 1918 г. была создана Одесская советская республика во главе с совнаркомом, в который вошли большевики-евреи В. Юдовский (председатель), Л. Рузер (1881–1959; комиссар финансов), А. Хмельницкий (1889–1919; комиссар юстиции) и другие. 16 января началось восстание в Киеве, в котором приняло участие немало еврейских рабочих; в возглавивший его ревком входили евреи Я. Гамарник, А. Горвиц, И. Крейсберг. Областной комитет Бунда выступил против восстания.

26 января большевистские отряды овладели Киевом. Еврейские партии встретили большевиков враждебно. «Они, — писал лидер Бунда М. Рафес, — расстреляли все национальные завоевания революции на Украине». Тем не менее некоторые еврейские рабочие вступали в отряды Красной гвардии, продолжавшие борьбу с Центральной радой, эвакуировавшейся в Житомир. Г. Чудновский (1890–1918) стал комиссаром Киева по гражданским делам, И. Крейсберг — комиссаром финансов. Отступавшие из Киева украинские войска учинили еврейский погром в Новоград-Волынском. (Если в 1917 г. основными погромщиками были деморализованные солдаты российской армии, то с января 1918 г. погромы становятся делом регулярных войск УНР — гайдамаков /то есть воинов С. Петлюры/, а также «вольных казаков».)

27 января 1918 г. представители Центральной рады заключили со странами австро-германского блока Брест-Литовское мирное соглашение, по которому последние признавали государственную независимость Украины и обещали оказать ей помощь в борьбе с большевиками. 18 февраля австро-германские войска перешли в наступление по всему фронту; 1 марта они вступили в Киев. В их авангарде шли отряды Центральной рады; по пути из Житомира в Киев они учинили еврейские погромы в Коростене, Бердичеве, а также в Бородянке, Клавдиеве и особенно в самом Киеве. Громили евреев и отступавшие подразделения Красной армии: только в Новгород-Северском они убили 88 человек, в Середина-Буде — 25, в Глухове — свыше 100. Немало евреев погибло в Екатеринославе в конце марта 1918 г., в Симферополе — в апреле того же года. В начале апреля 1918 г. близ Кременчуга советские власти подвергли пыткам, а затем расстреляли 17 евреев, обвиненных в шпионаже в пользу Центральной рады и немцев.

Пытаясь предотвратить австро-германскую оккупацию Донбасса и промышленных центров Левобережья Украины, большевики и их союзники учредили в конце января 1918 г. «независимую» Донецко-Криворожскую республику. В ее совнарком вошли и евреи-большевики Б. Магидов (1884–1972; нарком труда), М. Рухимович (нарком по военным делам), А. Каменский (1885–1938; нарком госконтроля). В марте 1918 г. территорию этого государственного образования заняли германские войска, и оно прекратило свое существование. Такая же участь постигла в конце апреля 1918 г. провозглашенную в марте того же года в Крыму Социалистическую советскую республику Тавриды, где совнарком возглавляли евреи-большевики Н. Слуцкий (1884–1918), затем Ж. Миллер.

Наступая вместе с немцами и австрийцами на востоке Украины, отряды Центральной рады продолжали громить евреев. Погромы произошли на станции Гребенка, в местечках Гоголево, Радомысль, Брусилов, Ковшино и многих других; на станции Ромодан за две недели было убито 40 человек. В Полтаве, Константинограде и Кременчуге еврейских заложников подвергли порке. Известный русский писатель, полтавчанин В. Короленко выступил в их защиту, в связи с чем в его адрес поступило немало писем с угрозой расправиться с ним как с «жидовским запроданцем». С 1 по 20 марта 1918 г. украинские солдаты грабили, истязали и расстреливали евреев в Киеве, главным образом на территории Михайловского монастыря. Вмешательство городской думы, пославшей делегацию в войсковые части и обратившейся непосредственно к С. Петлюре, не привело к прекращению эксцессов. Ознакомившись с настроениями украинских солдат, член думской делегации Л. Чикаленко сказал: «Они утопят украинскую свободу в еврейской крови». Лишь председателю Центральной рады М. Грушевскому удалось (и то не сразу) прекратить погром; ни один из его участников не был наказан.

Тем не менее представители еврейских партий, выступая с протестами против погромов, продолжали заседать в Центральной раде. Функционировало министерство по еврейским делам; в конце января 1918 г. после отставки М. Зильберфарба его возглавил И. Хургин (?–1926), а с апреля того же года — Я. З. В. Лацкий-Бертольди (занимал этот пост до ликвидации министерства в июле 1918 г.). Повысилась роль Еврейской национальной рады, которая после отставки Зильберфарба с поста министра превратилась в высший орган еврейской общественности Украины. С апреля 1918 г. министерство по еврейским делам стало подотчетным Раде.

Гетманское правление
29 апреля 1918 г. на Украине произошел государственный переворот. Съезд хлеборобов-собственников учредил гетманское правление и избрал гетманом П. Скоропадского; Центральная рада была разогнана. Реальная власть перешла к австро-германскому командованию. Еврейские партии отнеслись к оккупационному режиму отрицательно, но никаких действий, направленных против него, не предпринимали; основная масса евреев Украины видела в германских и австрийских войсках силу, способную защитить их от погромов. Еврейские промышленники, крупные торговцы и финансисты приветствовали переворот, надеясь, что оккупационная администрация обеспечит неприкосновенность частной собственности и экономическую свободу. Одесский финансист С. Гутник вошел в состав гетманского правительства в качестве министра торговли и промышленности, банкир А. Добрый тесно сотрудничал с немцами.

За переворотом Скоропадского последовала ликвидация отрядов «вольного казачества» и «гайдамаков» (дружины еврейской самообороны были распущены Центральной радой еще в марте 1918 г.). Новые власти стремились исключить антиеврейские эксцессы и погромы. Вместе с тем, представители оккупационной администрации позволяли себе антисемитские выходки. Так, в марте 1918 г. на железнодорожном вокзале Киева были вывешены рядом два плаката: «Остерегайтесь карманников!» и «Остерегайтесь евреев-менял!». В августе 1918 г. австро-венгерское командование направило раввинам Волынской, Подольской, Екатеринославской и Херсонской губерний циркулярное письмо, в котором говорилось: поскольку за «единичных членов еврейской нации», которые «пытаются склонить ... солдат к различным преступлениям», отвечает «все еврейство», подобные действия могут повлечь за собой «контрибуцию на еврейское население и исключительные меры против него». Австрийский комендант Верхнеднепровска (Екатеринославская губерния) запретил «местным жителям иудейского вероисповедания вступать в какие-либо сношения» с солдатами, пригрозив за первую «провинность» поркой, за вторичную — расстрелом. В июле 1918 г. гетманским указом были ликвидированы министерство по еврейским делам и все национальные рады, включая еврейскую, отменен закон о национально-персональной автономии. Под самыми различными предлогами на евреев накладывали контрибуцию. В Северной Таврии оккупационная администрация отправила в концлагерь всю еврейскую общину Геническа по доносу уволенного учителя талмуд-тора.

Крестьянские повстанческие отряды, боровшиеся с австро-германскими и гетманскими войсками, громили евреев, обвиняя их в том, что они привели немцев на Украину. Особенно много погромов произошло летом 1918 г. в Звенигородском и Таращанском уездах Киевской губернии, где находился основной очаг движения. 5 июля в местечке Лысянка повстанцы подвергли евреев издевательствам и убили около 40 человек (бесчинства прекратились с прибытием германского отряда). 18 евреев были убиты в деревне Торчицы, десять — в Жашкове, по семь человек — в Винограде и Рыжановке.

Наряду с повстанцами-крестьянами, борьбу с оккупационной администрацией и гетманскими властями вело большевистское подполье, в рядах которого было немало евреев. В состав Повстанческой девятки, возглавившей его в апреле 1918 г., вошли большевики Я. Гамарник, Р. Фарбман, левый эсер И. Штейнберг. Подпольная работа приобрела новый размах после создания компартии Украины (КП/б/У), первый съезд которой состоялся в Москве в июле 1918 г. В состав избранного им ЦК вошли Ш. Грузман, И. Крейсберг, П. Ровнер (?–1919), Р. Фарбман, И. Шварц, Я. Яковлев (Эпштейн). В сентябре 1918 г. секретарем ЦК КП/б/У стала Серафима Гопнер. Многие большевики-евреи вели подпольную работу на местах — М. Белоцкий (1899–1944), Е. Филиппов (Эдельштейн; 1870–1919), А. Снегов, В. Юдовский. В то же время Всеукраинский съезд раввинов, состоявшийся в мае 1918 г. в Одессе, объявил проклятие советской власти.

В сентябре 1918 г. на Украине прошли выборы нового Временного еврейского национального собрания (формально считались выборами делегатов Всеукраинского съезда еврейских общин). В них участвовали члены советов 168 еврейских общин из 194, зарегистрированных в июле. Из 125 делегатов съезда 42 представляли общих сионистов, 23 — Бунд, 16 — Ахдут, 14 — Це‘ирей Цион, 12 — Фарейникте, 11 — По‘алей Цион, четыре — Фолкспартей. Первая и единственная сессия Еврейского национального собрания (она же — Съезд еврейских общин) состоялась в ноябре 1918 г. Ее участники обратились к мировому сообществу с требованием признать евреев нацией, могущей войти в Лигу Наций (подготовка к созданию которой начиналась в то время), дать гарантии восстановления еврейского национального и политического центра в Палестине, допустить еврейскую делегацию на мирную конференцию. Собрание сформировало делегацию на эту конференцию в составе пяти человек, избрало 25 членов Малого национального собрания и образовало Еврейский национальный секретариат.

Директория и Совнарком
В августе 1918 г. оппозиционные правительству Скоропадского украинские партии и организации объединились в Украинский национальный союз (УНС). 14 ноября 1918 г., после капитуляции австро-германского блока, руководители УНС образовали в Киеве Директорию и призвали народ свергнуть гетмана. 16 ноября с аналогичным призывом выступил в Белой Церкви С. Петлюра. Его отряды двинулись на Киев, где тем временем вспыхнуло антигетманское восстание, в котором участвовали и боевые дружины еврейских партий — Бунда, Фарейникте, По‘алей Цион. 14 декабря 1918 г. войска Директории овладели Киевом. Еврейские социалисты приняли участие в антигетманском движении также в Фастове, Черкассах, Коростышеве, Гайсине, Немирове и Бердичеве.

Уже 10 декабря 1918 г. Директория восстановила закон о национально-персональной автономии и учредила (на временной основе, до формирования министерств) отдел по делам национальных меньшинств во главе с Ш. Гольдельманом. При вступлении Директории в Киев ее приветствовали делегации Еврейского национального секретариата, еврейской общины города, Союза еврейских учителей, Бунда. В конце декабря 1918 г. было воссоздано министерство по еврейским делам во главе с одним из лидеров По‘алей Цион А. Ревуцким. Оно разработало программу финансирования еврейского образования, подготовило проект нового закона о еврейских общинах, придававшего им светский характер. Но эти начинания не удалось реализовать, поскольку уже на исходе 1918 г. Красная армия развернула наступление против Директории. 3 января 1919 г. большевистские части заняли Харьков. Этому предшествовало восстание в городе (2 января) под руководством большевистского ревкома во главе с Я. Яковлевым (Эпштейном). Одним из членов ревкома был Я. Гамарник. Затем большевистские войска взяли Полтаву, Екатеринослав, а 5 февраля 1919 г. — Киев. Власть в городе перешла в руки исполкома Киевского совета, в который входило восемь евреев.

За время пребывания Директории в Киеве Еврейский национальный секретариат зарегистрировал около 60 погромов. Чаще всего они происходили на железнодорожных станциях, где евреев высаживали из поездов, грабили, избивали, а нередко и убивали. Так было, например, 19 декабря 1918 г. на станции Бобринская, затем на станциях Сарны, Казатин, Жмеринка, Ромодан, Бахмач, Олевск и других. Кровавые погромы учинили отряды Директории в Летичеве, Меджибоже (оба — Подольская губерния), Прилуках Полтавской губернии, Домбровицах Волынской губернии. Шесть дней длился в январе 1919 г. погром в Бердичеве (17 евреев погибли, 40 получили ранения, сотни были ограблены), два дня — в Житомире (погибли 53 человек, 19 были ранены), 17 дней — в Овруче (Волынская губерния). Центральный совет профсоюзов Украины, Центральный комитет помощи погромленным (созданный в январе 1919 г.), Киевская городская дума протестовали против антиеврейских бесчинств, обвиняя Директорию в пассивности. Глава правительства В. Чеховской запланировал ряд антипогромных мероприятий, но Директория саботировала их осуществление.

В большевистский Совнарком Украины (первоначально — Временное рабоче-крестьянское правительство; сформировано 28 ноября 1918 г. в Курске) входили А. Хмельницкий (нарком юстиции) и Б. Магидов (нарком труда). Всеукраинскую ЧК возглавлял (до марта 1919 г.) И. Шварц. В мае 1919 г. в Совнарком вошел (в качестве наркома госконтроля) А. Иоффе. Немало евреев было и среди военачальников и политработников Красной армии, которая в апреле 1919 г. заняла почти всю Украину. Восьмой армией командовал Г. Сокольникова (Бриллиант), 45-й стрелковой дивизией, а затем Южной группой войск 12-й армии — И. Якир. Дивизионными военкомами были Я. Гамарник, М. Рухимович, И. Минц (1896–1991), Л. Мехлис, членами революционных военных советов армий — М. Владимиров (Шейнфинкель, 1879–1931), И. Кизильштейн (1889–1931) и другие.

В процессе формирования большевистских органов власти и управления функции большинства министерств Директории перешли к соответствующим наркоматам, а министерство по еврейским делам было попросту упразднено; та же участь постигла и Центральный комитет помощи погромленным. Впоследствии в системе наркомата соцобеспечения создавались органы, призванные оказывать помощь «трудовому народу, пострадавшему от еврейских погромов», однако в 1919 г. они не успели даже использовать средства, выделенные на эти цели Директорией. Постепенно исчезли почти все еврейские национальные партии. Уже в феврале 1919 г. левое большинство Бунда на Украине образовало Комбунд, а левое крыло Фарейникте — Объединенную еврейскую социалистическую партию. В мае 1919 г. они объединились в Еврейский коммунистический союз Украины (Комфарбанд), который сразу заявил о своем стремлении слиться с КП/б/У, что и произошло в августе 1919 г. В июле 1919 г. последовал (формально — по требованию Комфарбанда) роспуск сионистских организаций, которому предшествовали обыски в их помещениях. Продолжала действовать лишь близкая к большевикам Радикал-социалистическая партия По‘алей Цион (возникла в апреле 1917 г.; ее штаб-квартира находилась в Одессе).

Погромы и отношение властей
Органы советской власти на Украине вели активную борьбу с антисемитизмом, которым отличались и части Красной армии, особенно Таращанская дивизия. Уже в феврале–марте 1919 гг. ее шестой полк устроил погромы в Росаве и Мироновке Киевской губернии. В конце июня в Теофиполе Волынской губернии таращанцы убили свыше 150 евреев, разграбили почти все еврейские дома, из них 176 сожгли. В начале мая 1919 г. Богунский полк громил евреев в местечке Золотоноша Полтавской губернии. Красноармейцы учинили еврейские погромы в Клевани Волынской губернии, Бердичеве, Обухове и Погребище Киевской губернии. Еврейскими погромами, как правило, сопровождались столкновения между участниками антибольшевистских крестьянских восстаний и подразделениями Красной армии, причем во многих случаях (например, в Василькове, Обухове, Умани Киевской губернии, Немирове Подольской губернии в апреле–мае 1919 г.) красноармейцы довершали начатое повстанцами. Неоднократные обращения советского правительства Украины по этому поводу к рабочим, крестьянам, красноармейцам, равно как и декрет от 13 февраля 1919 г. об уголовной ответственности (вплоть до смертной казни) за погромы не возымели действия.

Пыталась бороться с антисемитизмом и Директория, находившаяся с 2 февраля 1919 г. в Виннице, откуда из-за наступления Красной армии ей пришлось в начале марта эвакуироваться в Проскуров, а затем в Ровно и Каменец-Подольский. По инициативе П. Красного (министра по еврейским делам) и других евреев, сотрудничавших с Директорией, 27 мая 1919 г. она приняла постановление о создании чрезвычайных государственных комиссий для расследования погромов и привлечения виновных к уголовной ответственности. Правительство УНР выпустило ряд антипогромных воззваний, однако практически никаких реальных мер не предпринималось; более того, антисемитскую пропаганду вела правительственная пресса: например, в официальном издании военного министерства «Видродження» писалось: «Евреи были на стороне поляков, когда мы с ними воевали, и за это дорого заплатили. Теперь Украина борется с Московщиной, и еврейство вновь перешло в лагерь наших врагов. Заплатит оно и за это».

В тех районах Украины, которые находились под контролем Директории, погромы стали для евреев постоянным бедствием. Восемь дней продолжались бесчинства в Василькове Киевской губернии, семь — в Златополе, 15 — в Литине, девять — в Балте и т. д. Жестокие погромы учинили воинские части УНР в Белой Церкви, Ананьеве, Елисаветграде, Новомиргороде, Радомысле, Сквире, Жмеринке (дважды), Теплике (Подольская губерния) и других местах. Больше всего жизней унесла резня в Проскурове. 6 февраля 1919 г. город заняла бригада атамана Семесенко, он издал приказ о введении осадного положения, в котором, помимо прочего, говорилось: «Особенно предупреждаю жидов. Знайте, что вы — народ, нелюбимый всеми нациями, а вы причиняете такие беспорядки христианскому народу. Пока вас не атакуют — сидите тихо...» В ночь на 15 февраля группа рабочих во главе с большевиками подняла восстание, которое войска Семесенко быстро подавили. После этого он выпустил листовку, где говорилось, что «это дело одних жидов», и, собрав своих солдат, заставил их поклясться перед знаменем, что они вырежут всех евреев. За три с половиной часа было убито 1650 человек, в том числе женщины и дети, вплоть до грудных младенцев. 18 февраля один из отрядов бригады Семесенко учинил кровавый погром в Фильштине, где погибло 485 евреев. Пять дней длился в марте 1919 г. погром в Житомире, жертвами которого стали 317 человек. В начале июня 1919 г. при захвате Каменец-Подольского войсками Директории украинские солдаты на протяжении трех дней грабили и убивали евреев. 52 человек погибли в самом городе, 78 — в местечке Китайгород в четырех км от него. Затем последовали погромы в других городах и местечках Подолии — Проскурове, Браилове, Баре, Оринино, Яхновке, Песчанке, Брацлаве. Всего с декабря 1918 г. по август 1919 г. войска Директории устроили десятки еврейских погромов, уничтожив десятки тысяч человек.

С середины лета 1919 г. отношение Директории к евреям начало меняться. Гражданская администрация, к которой перешла власть в Каменец-Подольском, осудила погромы и призвала евреев сотрудничать с украинцами. 17 июля С. Петлюра принял делегацию евреев города, заверивших его, что еврейское население поддержит Директорию, если она будет решительно пресекать погромы. Петлюра обещал принять соответствующие меры и 20 июля издал приказ, обязывавший командиров воинских частей бороться с погромной агитацией в местах их дислокации. В приказе говорилось: «Евреи стали на путь помощи нам в борьбе с врагом и в строительстве Украинской независимой республики. Поэтому любые насилия принесут нам лишь вред, внесут разброд в наши ряды и погубят все наше дело». Аналогичное воззвание было подписано Петлюрой 26 августа 1919 г. В июле–октябре в Каменец-Подольском, Проскурове, Виннице и ряде других городов и местечек были организованы митинги солидарности евреев с Директорией. Делегаты конференций еврейских партий (Фарейникте, Бунда, общих сионистов, По‘алей Цион, Це‘ирей Цион, Фолкспартей), прошедших в Каменец-Подольском в конце августа, высказались в поддержку УНР. С конца августа 1919 г. Директория, главной опасностью для которой к тому времени стали не большевики, а деникинцы (см. ниже), всячески демонстрировала свою готовность помочь евреям. Правительство УНР выделило Комитету помощи пострадавшим от погромов 11,4 млн гривен (около шести миллионов рублей). Активизировалась деятельность министерства по еврейским делам; в ряде населенных пунктов оно восстановило еврейские школы, провело выборы в Советы еврейских общин. В Каменец-Подольском университете были созданы кафедры еврейской истории и литературы.

Особой жестокостью по отношению к евреям отличались многочисленные повстанческие отряды (фактически банды), воевавшие с большевиками и деникинцами. Атаманы Ангел, Волынец, Гончар-Батрак, Дьяков, Зеленый, Казаков, Ляхович, Мордалевич, Огородников, Сокол, Соколов, братья Соколовские, Струк, Тютюнник, Шепель и другие «прославились» кровавыми погромами. Почти все общины Подолии и Киевщины пострадали в результате их бесчинств, которые приняли наибольший размах в Немирове, Тульчине, Тростянце, Ямполе, Шаргороде, Красном, Ладыжине, Балте, Рыбнице (ныне на территории Молдовы), Браилове, Жмеринке, Литине, Пиляве, Староконстантинове, Деражне, Погребище, Межигорье, Михалполе, Калиновке, Хмельнике. В Брацлаве члены банды Волынца убили и ранили в начале мая 1919 г. около 200 евреев. В Брусилове было уничтожено все еврейское население, в Гайсине погибло 152 человек, в Дубно (Волынская губерния) число погибших и раненых достигло 300 (всего в этом городке проживало около 900 евреев). В Радомысле бандиты Дм. Соколовского перебили около 400 евреев.

Жестокие погромы устраивал атаман Зеленый, первоначально сотрудничавший с Красной армией. В апреле 1919 г. один из его приспешников расстрелял 30 евреев в Василькове. Входивший в банду Зеленого отряд атамана Клименко захватил в районе Межигорья два парохода; 94 пассажира-еврея были утоплены в Днепре. Во время налета объединенных сил Зеленого на Куреневку (предместье Киева) погибло 15 евреев, 20 получили ранения. Большевики направили против банд Зеленого карательную экспедицию, изгнавшую их с Киевщины, но в конце июня 1919 г. они овладели селом Триполье, где разбили присланный из Киева отряд рабочих. Среди попавших в плен бойцов этого отряда была группа киевских комсомольцев, в основном евреев (около 100 человек); их утопили или расстреляли (спаслись шесть человек; этот эпизод вошел в историю как «трипольская трагедия»). Продолжая набеги на города и местечки, бандиты Зеленого убили 20 евреев в Ржищеве, 20 — в Переяславе, 25 — в Кагарлыке, около 150 — в Юстинград-Соколовке (за то, что община не смогла уплатить наложенную на нее контрибуцию), около 400 — в Погребище. Лишь в сентябре 1919 г. Зеленый был окончательно разгромлен.

В начале мая 1919 г. на юге Украины вспыхнул антибольшевистский мятеж Н. Григорьева, бывшего командира дивизии Красной армии. Его сторонники захватили целый ряд городов и местечек, повсеместно учиняя еврейские погромы: в Елисаветграде они уничтожили по меньшей мере 1325 человек, в Радомысле — около тысячи, в Черкассах — около 700, в Тульчине — 520, в Умани — 550, в Брацлаве — 240, в Фундуклеевке (на Киевщине), где жили около 500 евреев, — 170, в Смеле — свыше 80, в Каменке — 75, в предместье Екатеринослава (во время боев за город) — свыше 150, и т. д. В конце мая мятеж был подавлен.

На значительной части территории Украины действовали выступавшие под анархистскими лозунгами отряды Н. Махно, численность которых достигла 40 тыс. человек. В 1919 г. — первой половине 1920 г. они сражались главным образом против деникинцев (зачастую во взаимодействии с Красной армией, а иногда в ее составе), с осени 1920 г. — против большевиков. Значительное влияние оказывали на махновцев лидеры анархистской организации «Набат», базировавшейся в 1919–20 гг. в Харькове, в особенности Всеволод Волин) — председатель Военного революционного совета движения, его главный идеолог и ближайший сподвижник Махно. Среди махновских лидеров было еще несколько евреев: начальник контрразведки движения Л. Задов (Зиньковский; 1893–1937), П. Турчанинов (Лев Черный; 1875–1921), командир бригады М. Чередняк (1883–?), член редколлегии газеты «Набат» И. Гутман (партийная кличка Эмигрант), А. Канторович (Барон), командир группы А. Клейн (1891–1921), редактор газеты «Путь к свободе» И. Теппер (Гордеев) и другие.

Н. Махно и все руководители этого движения осуждали антисемитизм и активно боролись с еврейскими погромами, принимая против их участников самые суровые меры (вплоть до расстрела). В феврале 1919 г., например, созванный махновцами Гуляйпольский районный съезд Советов принял резолюцию «против грабежей, насилий и еврейских погромов, чинимых разными темными личностями, прикрывающимися именем честных повстанцев». В апреле 1919 г. Махно лично застрелил коменданта железнодорожной станции Большой Токмак за то, что тот вывесил транспарант «Бей жидов, спасай революцию, да здравствует батько Махно!». В мае 1919 г. были расстреляны 22 махновца, учинившие кровавый погром в еврейской сель­ско­хо­зяй­ст­вен­ной колонии Горькая. Махно издал ряд приказов и воззваний, направленных против погромов. Тем не менее, рядовые махновцы были настроены антисемитски и в ряде случаев (например, летом 1919 г. в Александровске) устраивали массовые убийства евреев.

Тяжелым бедствием стал для евреев поход на Украину войск генерала А. Деникина, прежде всего Добровольческой армии. 24 июня 1919 г. она заняла Харьков, 31 августа — Киев; в начале сентября деникинцы контролировали всю Восточную Украину, за исключением тех районов Подолии и Волыни, которые находились под властью Директории. Солдаты Добровольческой армии, особенно казаки, повсеместно устраивали погромы под лозунгом «Бей жидов, спасай Россию!». В Фастове они уничтожили свыше 1300 евреев, в Черкассах — около 150, в Смеле — 130, в Монастырище — свыше 120. Убийства сопровождались изощренными издевательствами, массовыми изнасилованиями и грабежами; многие еврейские местечки сжигали дотла. В сентябре–декабре 1919 г. в Киеве почти ежедневно происходили грабежи, убийства, изнасилования. Отступление деникинцев на юг в конце 1919 г. — начале 1920 г. (после взятия Киева большевиками 16 декабря 1919 г.) через Киевщину, Подолию и Херсонщину также сопровождалось повальными погромами, перераставшими в поголовное истребление еврейского населения: только в местечке Кривое Озеро Подольской губернии в декабре 1919 г. было вырезано около шестисот человек. В большинстве случаев деникинские погромы носили организованный характер; ими руководили офицеры, издававшие приказы о борьбе с «жидами» или «жидовскими комиссарами» и выпускавшие листовки соответствующего содержания. Всего деникинцы учинили на Украине не менее 296 погромов и нападений в 267 населенных пунктах и на железной дороге. Оголтелую юдофобскую пропаганду вели группировавшиеся вокруг Деникина крайне правые партии и организации (Союз русских национальных общин, Русское собрание и другие); антисемитские статьи печатались не только в черносотенных газетах «Киевлянин» и «Вечерние огни», но и в кадетской «Заре». Распространению погромных настроений способствовали публикации, которые готовили отдел пропаганды Особого совещания (квазиправительства при Деникине) и Осваг (Осведомительное агентство — деникинская контрразведка).

Многие евреи, особенно зажиточные и религиозные, надеялись, что Добровольческая армия восстановит на Украине порядок, свободу частного предпринимательства и вероисповедания. 8 августа 1919 г. представители еврейских общин Екатеринослава, Харькова, Таганрога и Ростова-на-Дону обратились к Деникину с верноподданническим письмом, в котором приветствовали Добровольческую армию как «избавительницу» от гнета пролетарской диктатуры и выражали готовность помочь ей деньгами и людьми, а также просили подтвердить специальной декларацией равноправие еврейского народа (как это сделал А. Колчак в Сибири); Деникин отказался удовлетворить эту просьбу. Тем не менее в октябре 1919 г. в Киеве был создан Еврейский комитет содействия возрождению России, в который вошли (как частные лица) общественные и политические деятели различной ориентации — от религиозных ортодоксов до социалистов. В воззвании комитета указывалось, что еврейство «кровно заинтересовано в победе начал государственности над диким разгулом классового и национального террора».

В отдельных случаях деникинские генералы, заботясь о поддержании дисциплины и считаясь с общественным мнением в поддерживавших Добровольческую армию странах Антанты, издавали антипогромные приказы; так поступали, например, В. Май-Маевский, возглавлявший в 1919 г. Добровольческую армию, и командующий войсками екатеринославского направления Ерманов. Однако эти приказы не возымели никакого действия. В Белой Церкви, Корсуни, Черкассах, Конотопе, Нежине, Борисполе и других городах евреев спасали представители общественности и местное население. В сентябре 1919 г. бывший киевский городской голова Е. Рябцев, бывший член Генерального секретариата УНР А. Зарубин и другие основали в Киеве Лигу борьбы с антисемитизмом; при ней действовало Бюро юридической помощи погромленным. Несмотря на противодействие деникинской администрации, Лига выступала против погромов, требовала решительной борьбы с ними. Сбор пожертвований в пользу пострадавших от погромов организовал Евобщестком.

Положение в Крыму
Сравнительно стабильным было положение евреев в Крыму, особенно в период австро-германской оккупации (апрель–ноябрь 1918 г.). В сентябре 1918 г. в Симферополе состоялся съезд представителей еврейских общин Крыма. Был учрежден Союз еврейских общин Крыма во главе с Д. Пасмаником. Функционировали и другие еврейские организации, в том числе ОЗЕ, содержавшее санатории в Ялте и Евпатории. 15 ноября 1918 г., в связи с выводом германских войск, было сформировано Крымское краевое правительство под председательством караима С. Крыма (1867–1935), опиравшееся на Добровольческую армию и англо-французские войска; министром внешних сношений стал М. Винавер. В результате притока беженцев с Украины и из центральных районов России численность еврейского населения Крыма удвоилась и достигла 100–150 тыс. человек. В апреле 1919 г. была провозглашена Крымская социалистическая советская республика, просуществовавшая до июня 1919 г., когда Крымом овладели войска Деникина; в отличие от других мест, их пребывание здесь не сопровождалось антиеврейскими эксцессами. В Крыму активно действовали сионистские организации, в том числе ячейки Хе-Халуца, созданные И. Трумпельдором (находился в Крыму в мае–августе 1919 г.); в районе Джанкоя на частной ферме еврейская молодежь проходила подготовку к сель­ско­хо­зяй­ст­вен­ному труду в Эрец-Исраэль. Летом 1919 г. в Симферополе работало Палестинское бюро, помогавшее евреям выехать в Эрец-Исраэль. В октябре 1919 г. в Балаклаве состоялось совещание сионистских организаций юга России с участием М. Дизенгофа, представителей Крыма, Киева, Одессы, Ростова-на-Дону. В 1920 г. в Эрец-Исраэль отправилась (через Севастополь) так называемая Крымская группа в составе 120 человек.

После того, как в апреле 1920 г. фактическим диктатором Крыма стал генерал П. Врангель, деятельность еврейских организаций активизировалась. Функционировали кооперативные ассоциации взаимопомощи, культурные и просветительские общества (в том числе Тарбут), школы и детские сады с обучением на иврите. Последние месяцы правления Врангеля характеризовались нарастанием антисемитизма, хотя до погромов не дошло, чему способствовало обращение в октябре 1920 г. к Врангелю Комитета защиты прав евреев, живущих в России и сопредельных странах (Комитет находился в Стамбуле), которое по сути было апелляцией к международному общественному мнению. Летом 1920 г. врангелевское Правительство юга России выступило с «декларацией по национальному вопросу», в которой заявило, что все народы России вправе определять форму правления путем «свободного волеизъявления». В ноябре 1920 г. Красная армия вновь захватила Крым. Крымский областной ревком возглавил Б. Кун, а обком большевистской партии — Розалия Землячка.

Западная Украина
После распада Австро-Венгрии (осень 1918 г.) в Восточной Галиции возникла Западно-Украинская Народная Республика (ЗУНР). Ее независимость была провозглашена 18 октября 1918 г. Украинской национальной радой, сформированной во Львове представителями различных партий и групп; было объявлено о равноправии национальных меньшинств и о том, что «евреи признаются отдельной нацией» (им было предоставлено 13% депутатских мест в Раде, что соответствовало доле евреев, численность которых в Восточной Галиции составляла в то время около 660 тыс. человек, в составе населения края). 1 ноября власть во Львове перешла к Раде; одновременно в Восточную Галицию вторглись войска Польши, не признавшей суверенитета ЗУНР, начали действовать легионы, сформированные из галицийских поляков. Комитет общественной безопасности, созданный еврейскими партиями и общественными организациями в эти дни, объявил о нейтралитете евреев; тем не менее некоторые из них приняли участие в украинско-польской войне. 21 ноября польские части заняли Львов и устроили трехдневный еврейский погром, убив 142 человек и разрушив 50 домов. Правительство ЗУНР переехало в Тернополь, а затем в Станислав.

Война продолжалась до лета 1919 г.; Восточно-Галицийская еврейская национальная рада (высший орган еврейской автономии) настаивала на еврейском нейтралитете; ее поддержал состоявшийся 18–20 декабря 1918 г. в Станиславе съезд еврейских национальных рад края. Это вызывало недовольство как украинцев, так и поляков, однако власти ЗУНР не препятствовали созданию отрядов еврейской самообороны. 15 февраля 1919 г. еврейская милиция сумела пресечь попытку погрома в Тернополе, предпринятую украинскими крестьянами из окрестных деревень. Государственный секретариат (правительство) ЗУНР и президент республики Е. Петрушевич уделяли серьезное внимание борьбе с погромной агитацией. В марте 1919 г. было опубликовано специальное распоряжение об уголовной ответственности за призывы к еврейским погромам; тогда же к президиуму Государственного секретариата был прикомандирован представитель Еврейской национальной рады. Выходили газеты на идиш «Подолер идише цайтунг» и «Тогблат». Многие евреи вступили в Украинскую галицийскую армию, где был сформирован Еврейский курень (1200 человек) во главе с лейтенантом С. Лайнбергом, среди его солдат выделялась группа гимназистов-старшеклассников из Тернополя.

В январе 1919 г. правительство ЗУНР подписало в Киеве соглашение с правительством Директории о вхождении Западной Украины в состав УНР. Однако уже летом 1919 г. всю Восточную Галицию заняли польские войска; 25 июня 1919 г. Совет десяти (руководящий орган Парижской мирной конференции) решил включить ее в состав Польши. Весной 1920 г. польская армия захватила значительную часть Правобережной Украины, но летом того же года была вынуждена оставить ее под натиском Красной армии. Отступая, поляки иногда поджигали еврейские местечки, грабили и избивали евреев; отряды Директории, участвовавшие в походе польских войск на Украине, также устраивали погромы. Громили евреев и части Красной армии, хотя ее командование пыталось с этим бороться. В мае 1920 г. бойцы Первой Конной армии учинили погром в местечке Любар Волынской губернии, а в конце августа, отступая под ударами польских войск, — несколько кровавых погромов в Восточной Галиции, затем снова на Волыни — в Барановке, Чуднове, Рогачеве. В сентябре 1920 г. реввоенсовет Первой Конной армии расформировал за погромы шестую кавалерийскую дивизию; 153 участника бесчинств были расстреляны.

Продолжение погромов и самооборона
В 1920 г. на Украине продолжали действовать крестьянские банды; и на территории, находившихся под контролем Красной армии, и в районах, занятых польскими войсками, эти банды устраивали (хотя и реже, чем в 1919 г.) еврейские погромы. В конце марта 1920 г. отряд атамана Куровского учинил подлинную резню в местечке Тетиев Киевской губернии. Поклявшись по требованию атамана не щадить ни одного еврея, бандиты уничтожили сотни человек; от полного истребления еврейского населения Тетиева спасли вступившие в местечко красноармейцы.

Всего в 1918–20 гг. в 1300 населенных пунктах Украины имело место свыше 1500 еврейских погромов; в ряде населенных пунктов они происходили неоднократно: в Черняхове Волынской губернии — десять раз, в Елисаветграде — пять, в Володарке Киевской губернии — четыре, и т. п. Точные данные о числе погибших отсутствуют, поскольку многих евреев убивали на дорогах, в поле, в лесу, в поездах и т. п.; по различным подсчетам, это число составляет от 75 тыс. до 200 тыс. человек. Около 200 тыс. евреев было ранено и искалечено; свыше 50 тыс. вдов и до 300 тыс. сирот остались без кормильцев; десятки тысяч женщин подверглись насилию. В телеграмме, которую Всеукраинский комитет помощи погромленным направил в феврале 1920 г. правительствам, парламентам, еврейским общинам зарубежных стран, говорилось, что трагедия, переживаемая евреями Украины, «не имеет себе примера со времен резни Хмельницкого... Все ужасы, выпавшие еврейству за последние два столетия, в частности, все кровавые жертвы в последнюю мировую войну, бледнеют перед тем, что творится теперь».

В ряде случаев сопротивление погромщикам оказывали отряды еврейской самообороны, спонтанно возникавшие в некоторых населенных пунктах. Они не могли сражаться с частями регулярной армии, но нередко отражали нападения банд. В Богуславе, Немирове, Корсуни, Овруче, Хабном, Хмельнике еврейские дружины не раз обращали погромщиков в бегство. Настоящей боевой единицей стал еврейский отряд, сформировавшийся в местечке Голованевск Подольской губернии. Его бойцы — несколько сотен юношей — имели на вооружении не только винтовки и самодельные гранаты, но и артиллерийское орудие; отряд защищал от бандитов не только сам Голованевск, но и окрестные местечки. Активно действовала в Одессе Еврейская милиция по борьбе с погромами, насчитывавшая около 600 человек и располагавшая несколькими пулеметами. Помогали предотвратить погромы и одесские евреи-уголовники во главе с М. Винницким (Мишкой Япончиком; ?–1919).

В 1919 г. — начале 1920 г. помощь евреям, пострадавшим от погромов на Украине, оказывали главным образом зарубежные организации, прежде всего Джойнт; секция народного комиссариата социального обеспечения Украины во главе с М. Рафесом, созданная с этой целью в начале 1920 г., из-за отсутствия средств действовала малоэффективно. В 1920–21 гг. активное участие в решении проблемы жертв погромов приняли Сетмасс, ОРТ и другие некоммунистические объединения. Еврейский общественный комитет помощи погромленным (Евобщестком; идиш — Идгезком), созданный при их участии в июле 1920 г., к началу 1921 г. открыл в 22 городах Украины десять продовольственных пунктов, свыше 30 детских домов и школ, 12 профессиональных училищ и мастерских, четыре лечебно-санаторных учреждения.

После установления советской власти
С восстановлением советской власти в Восточной Украине возобновился процесс ликвидации независимых еврейских организаций. Уже в начале 1920 г. Киевский губернский революционный комитет предписал членам всех еврейских партий, работникам их учреждений и руководителям еврейских общин дать подписку в том, что они полностью сворачивают свою деятельность, а также сдать архивы, печати и наличные деньги. Аналогичные акции осуществлялись и в других местах Украины. Закрывались еврейские религиозные учреждения, их фонды конфисковывались (этим занимались созданные в 1919–20 гг. подотделы губисполкомов по «ликвидации имуществ религиозных организаций»). «Забота» о евреях и руководство их национальной жизнью были возложены на еврейские секции при комитетах КП/б/У, создававшиеся на основании постановления ЦК КП/б/У от 18 августа 1919 г. Свою работу они начали в декабре 1919 г. — январе 1920 г.
Поскольку пишу я, то просто напомню тем , кто не знает о М.Грушевском. Это всё тот же человек, который профессор истории, сооснователь Центральной Рады, сталинист, основатель школы советских историков, советский академик. Более всего он известен ничем иным, как размещением своей физиономии на купюрах 1000₴! О нем есть даже в Википедии, текст которой по одному и тому же вопросу на русском, украинском, английском, иврите и других языках обычно отличается. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%83%D...%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 и https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%83%D...%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
Ну вот что-то о нем:
Михаи́л Серге́евич Груше́вский (укр. Миха́йло Сергі́йович Груше́вський; 17 (29) сентября 1866, Холм, Царство Польское, Российская империя — 24 ноября 1934[6], Кисловодск, СССР) — украинский историк, общественный и политический деятель, революционер. Один из лидеров украинского национального движения, председатель Украинской Центральной рады, профессор Львовского университета (1894—1914), академик ВУАН и Академии наук СССР, член НТШ и Чешской академии наук и искусств. Основатель украинской научной историографии[7].

Грушевский наиболее известен как автор «Истории Украины-Руси» — десятитомной монографии, ставшей основополагающим трудом в истории украинистики и повлёкшей острые научные споры. Он отстаивал тезис об обособленности славянского населения на территории нынешней Украины, начиная с середины I тысячелетия нашей эры, таким образом, Грушевский постулировал концепцию неразрывного этнокультурного развития в регионе, которое, по его мнению, в конечном итоге привело к формированию особого этноса, отличного от других восточных славян. Согласно концепции Грушевского, Киевская Русь рассматривалась как форма украинской государственности, то есть как «Украина-Русь». Опираясь на данное историографическое допущение, Грушевский, с одной стороны, провозглашал этногенетическое различие украинского и русского народов и принципиальное расхождение векторов их развития, а с другой стороны, постулировал государственную преемственность украинцев как гегемона в отношении Киевской Руси[8]. При этом политика собирания русских земель от Ивана III до Екатерины II рассматривалась Грушевским как сугубо негативное явление. Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з санаторіїв у м. Кисловодськ (Ставропольський край, РРФСР, СРСР, нині РФ) і несподівано захворів на карбункул. Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, який хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом[19]. Помер від сепсису (зараження крові) через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня.

Наступного дня газета «Вісті» вмістила повідомлення від Ради Народних Комісарів УСРР про смерть Грушевського. У постанові Раднаркому зазначалося:

«Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб на місяць».

Тіло Грушевського перевезли до Києва, поклали в головній залі Української Академії Наук, а 29 листопада відбулися похорони[13]. Похований на Байковому кладовищі Києва (ділянка № 6, біля Вознесенської церкви). Автори пам'ятника скульптор Іван Макогон і архітектор Василь Кричевський.
Ну и немножко "про сейчас" : Во время этой войны армия и народ Украины показали, что можно не бояться и не воспринимать всерьез то, что вещает российская пропаганда, – Андрей Ермак на круглом столе Института Брукингса. Со временем количество государств, поддерживающих Украину и не доверяющих российской пропаганде, будет расти, но над этим нужно работать. Об этом заявил руководитель Офиса Президента Украины Андрей Ермак во время онлайн-участия в круглом столе, организованном американским Институтом Брукингса.

В мероприятии приняли участие около 50 ученых, общественных деятелей и лидеров мнений. Модерировала встречу вице-президент, директор по внешней политике Института Брукингса Сюзанна Мелони.

Отвечая на вопросы участников по поводу трудностей с признанием России государством – спонсором терроризма, Андрей Ермак подчеркнул, что РФ – это страна, которая виновата в ужасной войне в Украине, которая бомбит цивильные объекты, убивает мирных людей, в том числе детей, создает концентрационные лагеря. Поэтому она должна быть признана миром государством – спонсором терроризма.

Руководитель Офиса Президента выразил благодарность ООН и Генеральному секретарю Организации Антониу Гутерришу за лидерство в реализации зерновой инициативы и других проектов.

«Иногда важен уровень личной коммуникации. Бывало, что мы разговаривали по два-три раза в день, если это было необходимо, если что-то вызывало обеспокоенность – продовольственный кризис или освобождение пленных. Конечно, мы очень благодарны», – рассказал Андрей Ермак.

Руководитель Офиса Главы государства напомнил, что за резолюцию в поддержку территориальной целостности Украины проголосовали 143 члена Генеральной Ассамблеи ООН.

«И это еще один мощный сигнал того, что у сообщества свободного мира большое будущее, потому что оно имеет сильную позицию», – отметил он.https://www.president.gov.ua/ru/news/pid-chas-ciye...-ukrayini-pokazali-sho-m-78793
У Президента Украины Владимира Зеленского появился канал в мессенджере Viber.
Присоединяйтесь, чтобы получать актуальные новости самым удобным для вас способом.
Подписаться: https://bit.ly/3TZXLfK https://www.president.gov.ua/ru/news/u-prezidenta-...anal-u-mesendzheri-viber-78785
Я лично пользуюсь больше Фейсбук, но есть что-то и в Твиттере, а также использую Вайбер, Вотсапп, Телеграм, Скайп, Фейсбук мессенджер. Есть смартфон с этими приложениями. Война всё идет. Россия продолжает перебрасывать в Беларусь свои войска: есть угроза ракетных ударов по Украине https://www.unian.net/war/rossiya-prodolzhaet-pere...MDQuMS4xNjY3MTEwMjA3LjUzLjAuMA..
Жизнь идет своим чередом https://www.ukrinform.ru/rubric-society/3603904-ukraina-peresla-na-zimnee-vrema.html В ночь на 30 октября украинцы перешли на зимнее время, переведя в 4 часа утра стрелки часо

Каких-то серьёзных событий вроде не происходит. Повседневность... Всё как вчера или позавчера. Не меняется почти ничего существенно в окружающей действительности. Но решил что-нибудь написать. Проверить саму возможность изложить мысли здесь, в "ресурсе". Вот смайлы: Что бы это значило? Ну есть такие вот!
Кто это читает, конечно, ждет новостей. Пожалуйста!
https://www.dw.com/ru/kiev-na-deokkupirovannyh-ter...vany-okolo-1000-tel/a-63556820 пишут, что "На недавно освобожденных от российских войск территориях эксгумировали тела около 1000 погибших военнослужащих и гражданских лиц, сообщило министерство по вопросам реинтеграции временно оккупированных территорий Украины. На месте лишь одного из самых массовых захоронений в Изюме эксгумированы 450 тел, указывается далее. "Открываются шокирующие факты зверств оккупантов: среди погибших не только военные, но и гражданские - взрослые и дети. Но точные данные станут известны только после экспертизы", - отметило ведомство." Вообще "доблестные" российские войска из "братьев-славян" русской православной веры, среди которых, конечно, почти преобладают буряты, тувинцы, чеченцы, иранские инструкторы и любители ислама (ну плохо знаю различия россиян и русских) вторглись в соседнюю для них Украину (к нам) и там "победоносно" убивали детей и женщин, всех подряд мужчин, насиловали, как ни странно, не только женщин и детей, но и мужчин... Кстати, вроде "русский мир" против пропаганды гомосексуализма... Но , оказывается, "за рубежом" во время "спецоперации", где убито уже более 68000российских военнослужащих, а тысячи тяжелораненых добито "своими же", нормально. Самое интересное, что и украинская пропаганда оказалась местами "дефективной": рассказывали, что россияне удивлялись туалетам с унитазами, водопроводу и канализации в пригородах даже Киева, но тут же все выжившие в оккупации рассказывали, что крали русские массово стиральные машины. Прямо тренд какой-то! Ведь только другое думаешь: такие "стиралки" без водопровода и канализации, как и без электричества, работать не будут. Значит всё-таки есть там, в РФ, у этих хоть "богатых русских" "коммунальный рай", который по-русски называется жильё "со всеми удобствами", а по-украински переводится "житло зі всіма вигодами". Но есть в этой бытовой технике такая печальная для "обогатившихся" (ну кто "освободил" людей от стиральных машин) печальная особенность: много нужно денег на оплату воды и электроэнергии, а самое "влияющее" - это то, что для хорошей дорогой стиральной машины нужно использовать при стирке дорогие хорошие моющие средства. А качество бытовой химии российского производства всегда вдохновляло иностранные для Рф и "свои" сетевые компании завозить "из вне" капсулы, гели и порошки для стирки в автоматизированных хороших стиральных машинах. Но тут что-либо удивление перестаёт вызывать, поскольку многие российские "вояки" "обогатились чрезмерно", накрав кульки и даже целые мешки поношенных женских трусов... Это понятно: многие из них и их женщины те трусы перестирывать и не собираются, поэтому что ж переживать, что отсутствует канализация с водопроводом, как и стиральная машина, или при нарушении правил стирки изделия, в том числе стирке в "дешевом" стиральном порошке такие трусы просто испортятся.
Ну хватит, надоело, устал.
Кто хочет новости почитать на русском или по-русски, то есть ещё
https://www.ukrinform.ru/
https://www.unian.net/ecology/v-zapovednik-tuzlovs...MDMuMS4xNjY2ODA2MjQzLjU1LjAuMA..
https://www.president.gov.ua/ru/news/andrij-yermak...vu-z-radnikami-prezident-78721
Сведения о войне есть и на английском, доступные всему "цивилизованному миру" https://www.mil.gov.ua/en/news/2022/10/26/the-tota...the-enemy-from-24-02-to-26-10/
Желающие могут сами выходить в Фейсбук и на Гугле искать, поэтому , я так считаю, лучше просто напомнить об этом.
Кстати, вероятно, россияне разных конфессий знают, что до появления "Великой России" люди на Земле существовали и без русских. Но про это я уже писал раньше. Был первый человек Адам уже 5783 года тому назад, но РФ и даже россиян тогда не было, как и "русского мира".

Там ещё попытаюсь картинок из всемирной истории прицепить, а то многие россияне и русские не знают, что у Восточных славян вообще своих князей и правителей не было: если говорить о варягах, то это скандинавский народ (они же викинги и норманы), в т.ч. Владимир, который в Киеве в 988г. н.э. Русь крестил. Но и до него люди жили.





1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.


16.


17.

Прошло 2 дня, но "русскоязычная" публикация не исчезла. Можно процитировать: Соединенные Штаты на встрече Совета Безопасности ООН заявили, что не сомневаются в происхождении дронов-камикадзе, которые Россия в последнее время массово использует против Украины, и готовят санкции против Ирана.

Как сообщает "Европейская правда", об этом говорится в заявлении Госдепа.

Вопрос об иранских дронах в Украине вместе подняли США, Великобритания и Франция.

"Мы выразили глубокую обеспокоенность по поводу приобретения Россией этих беспилотников у Ирана, вопреки резолюции Совбеза ООН 2231. США еще в июле начали предупреждать о планах Ирана предоставить БПЛА России для использования в её варварской войне против Украины, и сейчас у нас есть достаточно доказательств того, что этими беспилотниками бьют по украинскому гражданскому населению и инфраструктуре", - отмечает Госдеп.

"Пока Иран продолжает врать и отрицать предоставление России оружия для использования в Украине, мы будем работать с союзниками и партнерами, чтобы предотвратить передачу России опасного вооружения. Мы без колебаний применим санкции и другие соответствующие инструменты против всех, причастных к этому процессу", - отмечается в коммюнике.

Госдеп добавляет, что Вашингтон продолжит предоставлять Украине масштабную военную помощь, включая средства противовоздушной обороны, чтобы она могла защищаться от этой новой угрозы.

Как известно, РФ в последнее время массово применяет для ударов по Украине дроны-камикадзе, которые специалисты идентифицируют как иранские "Шахед-136", а российские силы используют их под названием "Герань". Тегеран неоднократно отрицал передачу беспилотников России. В Белом доме считают опровержения Ирана неправдой.

В МИД Украины заявили, что предоставление Ираном оружия России для ведения полномасштабной войны делает его соучастником агрессии и военных преступлений на территории Украины, Дмитрий Кулеба призывает разорвать с Тегераном дипломатические отношения. https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2022/10/20/7149025/
Утверждение о том, что сбивать иранские дроны средствами противовоздушной обороны слишком дорого, неверно. Так считает военный эксперт, генерал-лейтенант в отставке и бывший заместитель начальника Генштаба ВСУ Игорь Романенко. Об этом он сказал в эфире телемарафона «Єдині новини».

Игорь Романенко отреагировал на статью британского издания The Guardian, в которой говорилось, что на сбивание иранских беспилотников Украине приходится тратить больше, чем сами они стоят. Журналисты со ссылкой на аналитиков украинского OSINT-сообщества Molfar написали, что стоимость сбитых за чуть более месяца беспилотников составляет от $11,66 млн до $17,9 млн, а средства, потратившие на их убытки, обошлись в $28,14 млн грн. https://zn.ua/UKRAINE/ekspert-nazval-diletantskoj-...kie-drony-slishkom-doroho.html
Постоянный представитель России при ООН Василий Небензя заявил, что покидает зал заседания Совета Безопасности ООН, чтобы не слышать выступления постпреда Украины Сергея Кислицы.

Источник: Укринформ (там много чего есть на русском https://www.ukrinform.ru/rubric-ato/3599084-nocu-r...rszo-i-tazeloj-artillerii.html)

Прямая речь Кислицы: "Я сожалею, что Совет Безопасности все еще вынужден слушать этого представителя, поскольку единственное, что он сделал за почти восемь месяцев вторжения - это громоздил ложь за ложью. На каждом заседании. О каждом аспекте агрессивной войны, которую заказал его хозяин в феврале".

Детали: Кислица, реагируя на бегство Небензи, выразил надежду, что вскоре России вообще не будет в Совете Безопасности ООН, где она незаконно занимает место СССР как постоянного члена этого органа.

При этом он процитировал российского постпреда, который уверял, что "целью специальной военной операции России не является оккупация Украины или причинение вреда местному населению" и что она "не влияет на критически важную гражданскую инфраструктуру".

Постпред Украины рассказал членам Совбеза, что в результате целенаправленных атак со стороны России, начиная с 24 февраля, украинские правоохранительные органы зафиксировали повреждение или разрушение 51 412 объектов гражданской инфраструктуры.

С 10 октября произошло около 300 ракетных нападений и атак беспилотников на объекты энергетики и другой гражданской инфраструктуры в Киевской, Запорожской, Днепропетровской, Житомирской, Кировоградской, Львовской, Полтавской, Винницкой, Хмельницкой, Сумской, Харьковской, Ивано-Франковской, Николаевской, Донецкой областях, отметил Кислица.
https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/10/22/7372984/
Более ранний материал из, так называемых "голосов" https://www.golosameriki.com/a/united-nations-cond...-parts-of-ukraine/6787267.html
Генеральная Ассамблея ООН в среду подавляющим большинством голосов осудила «попытку незаконной аннексии» Россией четырех частично оккупированных регионов Украины и призвала все страны не признавать этот шаг. Это решение усилило дипломатическую международную изоляцию Москвы с тех пор, как она вторглась в Украину.

143 страны – три четверти Генассамблеи ООН, состоящей из 193 членов – поддержали резолюцию, в которой также подтверждаются суверенитет, независимость, единство и территориальная целостность Украины в пределах ее международно признанных границ.

Против принятия резолюции проголосовали только пять стран – Россия и присоединившиеся к ней Сирия, Никарагуа, Северная Корея и Беларусь. Еще 35 стран воздержались при голосовании, в том числе Китай, Индия, ЮАР и Пакистан. Еще 10 стран не приняли участие в голосовании.
Есть и такой "голос" http://www.golos.com.ua/rus/article/359279
А вот, то,Ю что вчера вечером сказал наш Президент https://www.president.gov.ua/ru/news/zhoden-udar-t...shih-zahisnikiv-zvernenn-78657 "Российские пропагандисты врут, когда говорят, что этот террор против нашей инфраструктуры и людей может как-то затормозить активные действия наших военных или создать какие-то трудности нашей обороне. Украинцы едины и точно знают, что у России нет шансов выиграть в этой войне. Наши Силы обороны получают все необходимое для защиты государства и ежедневно – я подчеркиваю: ежедневно – продвигаются вперед."
Успешное контрнаступление ВСУ на многих направлениях и начало частичной мобилизации в РФ вынуждает российских военных массово убегать из страны и искать способы для сохранения своей жизни.

Украина уважает международное право, поэтому в оккупантов есть возможность добровольно сдаться в плен. Для этого можно позвонить по номеру: +38-066-580-34-98, +38-093-119-29-84.

Потом российские военнопленные должны выполнить все требования украинских военных. https://fakty.com.ua/ru/ukraine/20220910-bilyj-pra...yak-pravylno-zdatysya-v-polon/
С выходным! Идет 5783 год , заканчивается месяц тишрей и начинается хешван. Когда появился этот календарь, русских и российских не было. Подумайте здравомыслящие люди об этом и историях, которые Вам рассказывают разные мерзавцы, научившиеся своим "историям" еще в системе ВПШ Компартии СССР. Или Вы тоже происходите от обезьяны!?

Решил написать по-русски, хоть и про Украину! Есть ли в настоящей действительности что-то на таком языке? Оказывается есть, но уже для многих такое же доступное, как и этот ресурс. Смотрим.
https://www.un.org/ru/ "403 ERROR The request could not be satisfied." Явно для россиян, чтобы им удобнее жилось. Но есть ещё и медицина.https://www.who.int/ru вполне функционирует : "Призыв к оказанию помощи в связи с чрезвычайной ситуацией — Украина и сопредельные страны
29 сентября 2022 г.
| Публикации
Призыв к оказанию помощи в связи с чрезвычайной ситуацией — Украина и сопредельные страны
ГРУППА ВОЗ
ВОЗ Европа, Штаб-квартира ВОЗ (штаб-квартира)
КОЛИЧЕСТВО СТРАНИЦ
12
English https://www.who.int/publications/m/item/emergency-appeal---ukraine-an-refugee-receiving-and-hosting-countries". Вообще есть где и что почитать.
Для любителей английской словесности https://www.bbc.com/russian Смотрим: Коротко
В ночь на 6 октября россияне снова обстреляли украинские города в тылу. По некоему объекту в Харькове удар нанесен дроном-камикадзе, по целям в Запорожье - предположительно ракетами
Путин подписал законы о вхождении в состав России четырех оккупированных регионов Украины - они будут добавлены в Конституцию России в качестве субъектов РФ
ВСУ продолжают наступление в Херсонской области. На северо-востоке области украинцы продвинулись на десятки километров
На северо-восточном участке фронта украинская армия продолжает продвижение к городам Сватово и Кременная в Луганской области
США заявили о выделении Украине очередного пакета военной помощи на 650 млн долларов, включающего еще четыре системы HIMARS
Зеленский узаконил отказ от переговоров с Путиным
Президент Путин подписал указ о передаче Запорожской АЭС в собственность России
Для украинофилов есть и эксклюзив https://www.bbc.com/ukrainian : Щонайменше 38 осіб, у тому числі 22 дитини, загинули внаслідок нападу чоловіка, озброєного пістолетом та ножем, на дитячий садок на північному сході Таїланду.

Напад стався у провінції Нонгбуалампху. Спочатку повідомлялося, що поліція веде розшук білого пікапа Toyota з номерами, виданими в Бангкоку.

Потім у Центральному слідчому бюро Таїланду (CIB) повідомили, що чоловік наклав на себе руки, а також застрелив свою дружину і дитину.

За даними правоохоронних органів, нападник - 34-річний Панья Камраб. Минулого року його звільнили з поліції за вживання наркотиків.

Як повідомив представник поліції, напередодні Камраб був присутній на судовому слуханні у справі про наркотики.
Но есть ещё и США, например https://www.radiosvoboda.org/a/news-praha-samit/32068191.html : Лідери 44 країн Європи і сусідніх регіонів зібралися на саміт у столиці Чехії Празі – на тлі війни Росії проти України і різкого погіршення відносин між країнами Європейського союзу і РФ.

Йдеться про першу зустріч нової неформальної організації – Європейської політичної спільноти. У ній беруть участь представники всіх 27 країн ЄС, держав-кандидатів на вступ до блоку, а також тих країн, які пов’язані з ЄС економічними угодами і поділяють загальноєвропейські цінності.

Запрошення отримали лідери України, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Молдови, а також Великої Британії, Туреччини, Сербії та інших країн, що не входять до Євросоюзу. Білорусі й Росії серед запрошених немає.
Но есть "оно" и на русскомhttps://www.svoboda.org/a/rossiya-vydelit-belarusi...portozameschenie/32068160.html. Там:


Россия выделит Беларуси кредит размером в 1,5 миллиарда долларов для целей импортозамещения. Об этом заявил в четверг вице-премьер правительства России Алексей Оверчук. По его словам, документы об этом "или подписали, или вот-вот подпишем", но в любом случае параметры кредита уже определены. Много всего там, устал... Поэтому просто пару действующих ссылок и кино смотреть! По телевизору.
https://www.unian.net/war
https://ukurier.gov.ua/uk/
http://www.golos.com.ua/rus
https://ukc.gov.ua/
https://inter.ua/ru
https://kyivcity.gov.ua/
https://www.ukrinform.ru/
https://moz.gov.ua/
https://www.president.gov.ua/ru
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0
Приятного просмотра! Ещё "на довесок" пару фотографий из разных историй.











1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.


16.


17.


18.


19.


20.


21.


22.


23.


24.


25.


26.


27.


28.


29.


30.


31.


32.


33.


34.


35.


Настроение сейчас - аховое

В колонках играет - звуки природы

Вложение: 13440975_sssciprecommends.pdf

https://t.me/spravdi/18239


ЗСУ знищили вже понад 60 тисяч окупантів!


Загальні втрати росіян за час повномасштабного вторгнення в Україну:


- особового складу близько 60110 (+500) осіб ліквідовано,


- танків 2377 (+23) од,


- бойових броньованих машин 4975 (+26) од,


- артилерійських систем – 1405 (+8) од,


- РСЗВ – 337 (+1) од,


- засобів ППО 176 од,


- літаків – 264 од,


- гелікоптерів – 227 (+1) од,


- БПЛА оперативно-тактичного рівня – 1015 (+6),


- крилатих ракет 246 од,


- кораблів/катерів 15 од,


- автомобільної техніки та автоцистерн – 3796 (+10) од,


- спеціальної техніки 131 од.





https://t.me/CinCAFU/266



Вітаю з Днем територіальної оборони України!





Сформовані безпосередньо під час війни, ви стали невід’ємною частиною Збройних Сил України і страшним сном для ворога.





Ви взяли до рук зброю, щоб захистити свободу і рідних. Ще вчора люди мирних професій, сусіди, колеги, друзі, сьогодні - побратими і посестри. Під гаслом «Готові до спротиву!» Сили територіальної оборони ЗСУ довели, що українці сміливі, вільні, незламні!





Разом до Перемоги!





Лиман 🇺🇦 https://www.facebook.com/100007211555008/videos/4085131868377610/

https://www.facebook.com/volodimir.bezbah

Вчера весь цивилизованный мир отмечал своего рода «юбилей», скорее  значимое для планеты Земля событие : впервые за время нашествия рашистов в Украину число убитых российских военнослужащих превысило 50000 (пятьдесят тысяч человек). Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 06.09 орієнтовно склали / The total combat losses of the enemy from 24.02 to 06.09 were approximately:

особового складу / personnel - близько/ about 50150 (+350) осіб ліквідовано / persons were liquidated,

танків / tanks ‒ 2077 (+9) од,

бойових броньованих машин / APV ‒ 4484 (+25) од,

артилерійських систем / artillery systems – 1179 (+22) од,

РСЗВ / MLRS – 296 (+2) од,

засоби ППО / Anti-aircraft warfare systems - 156 (+0) од,

літаків / aircraft – 236 (+0) од,

гелікоптерів / helicopters – 207 (+1) од,

БПЛА оперативно-тактичного рівня / UAV operational-tactical level – 876 (+9),

крилаті ракети / cruise missiles - 209 (+4),

кораблі /катери / warships / boats - 15 (+0) од,

автомобільної техніки та автоцистерн/ vehicles and fuel tanks – 3305 (+19) од,

спеціальна техніка / special equipment - 109 (+2).

Найбільших втрат противник зазнав на Донецькому напрямку. / Russian enemy suffered the greatest losses (of the past day) at the Donetsk direction.

Дані уточнюються / Data are being updated

Бий окупанта! Разом переможемо! Наша сила - в правді!

Strike the occupier! Let's win together! Our strength is in the truth! The total combat losses of the enemy from 24.02 to 06.09 | Міноборони (mil.gov.ua)

Вспоминается уже старая публикация  Когда приезжаешь в Бучу, Ирпень, Гостомель, разгромленные и разграбленные российскими оккупантами, где уже убраны от человеческих тел и разбитой военной техники улицы...

«Русский мир» никакой не мир – это война, кровь, смерть и страдания миллионов (golos.com.ua)

Про Украину на русском можно почитать Новости Украины - последние новости Украины сегодня - УНИАН (unian.net), Официальное интернет-представительство Президента Украины (president.gov.ua), Новости Укринформ (ukrinform.ru),РУС - BBC News Україна, Чрезвычайная ситуация в Украине (who.int)

Читайте оригиналы информации на известных сайтах и доверяйте в первую очередь самим себе!

 

Фотографии Владимир_Безбах : Грамоты и т.п.

сертифікати

 Давно не писал в дневник... А почему? Жизнь такая! 

Продолжается война на Юге Украины, фактически, с Россией. В этих условиях связи, в том числе деловые, между Украиной и Россией ( в том числе с фирмами в Москве) стали проблематичными. Каждый день поступают в интернет сведения об этом вооруженном конфликте. А в 12.00 сегодня будет минута молчания. "В Украине за период вооруженной агрессии РФ погибли 152 ребенка и 146 детей получили ранения. Такие данные Мониторинговой миссии ООН по правам человека в Фейсбуке приводит Офис омбудсмена, передает Укринформ. Как отмечается, сегодня Украина впервые на государственном уровне чтит память детей, погибших в результате вооруженной агрессии Российской Федерации против Украины, и отмечает Международный день детей - невинных жертв агрессии..." В результате российской агрессии в Украине погибли 152 ребенка и 146 были ранены – ООН (ukrinform.ru)

А тут ещё началась и продолжается пандемия коронавируса Коронавирус COVID-19 (who.int) Каждый день кто-то гибнет!

Но компьютер имею, интернет работает, пенсию по инвалидности платят и родной брат, ставший уже гражданином Германии, там работает и помогает. Живу. Часть лекарств покупаю, что-то получается по льготным государственным программам... В магазинах всего полно и покупателей мало, потому что всё дорожает, а у людей заработок всё затруднительнее. И за интернет надо платить... И за мобильник надо платить... И коммуналку надо оплачивать. За всё надо платить! Только и экономии, что, пребывая дома, меньше протираешь одежду, но больше постельное и нательное бельё. Время есть. Нашёл себе занятие, благодаря гуманистической политике многих медиков и бизнеса, который тех спонсирует: смотрю много лекций и вебинаров бесплатно через компьютер, подсоединенный к хорошему интернету. Всё видно и слышно. Зарплата и должность отсутствует, но диплом врача есть: получил сертификаты. Многие из них были присланы только после успешной сдачи тестов по материалам конференции или вебинара. Разместил среди своих фото копии вышеуказанных документов.

Мирного неба и здоровья тем, кто это читает!

Щорічно 24 жовтня людство відзначає Міжнародний День Організації Об`єднаних Націй (ООН).
http://www.calendarium.com.ua/ua/mizhnarodnii_den_organizatsii_obiednanih_natsii_oon
(У цей день в 1945 році після перемоги над фашизмом був прийнятий ... У 1948 році відбулося найбільш значуще досягнення ООН - підписання ... 24 жовтня 1945 року Статут підписали представники 50 країн як остаточний документ, що забезпечує гарантії миру і безпеки. У числі цих країн була і Українська РСР, що перебуває тоді в складі СРСР).

Основні структури ООН розташовані в Нью-Йорку, деякі служби – в Женеві та Відні. http://www.un.org/ru/charter-united-nations/index.html Як один з переможців у Другій світовій війні, Радянський Союз, за її підсумками та на підставі міжнародних договорів закріпив за собою право володіти і розпоряджатися величезними територіями в Європі і Азії, отримав доступ до колосальних природних і людських ресурсів. Країна вийшла з кровопролитної війни з економікою адміністративно-командного типу, переважна частина якої працювала на військово-промисловий комплекс. У сфері впливу СРСР перебували країни так званого Східного блоку, 1949 року була створена Рада Економічної Взаємодопомоги. 4 березня 1944 р. з Москви до Києва надійшла директива, на основі якої 6-та сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон «Про утворення союзно-республіканського Народного комісаріату закордонних справ УРСР», також внесла відповідні зміни до своєї Конституції.



У 1922 році, на момент свого створення, Радянський Союз успадкував більшу частину території, багатонаціональну і поліконфесійну структуру Російської імперії. З колишніх територій Російської імперії незалежність, протягом 1917—1921 років, здобули Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія і Тува, а Бессарабія була анексована Румунією.
Стратегія нової адміністративної реформи була розроблена у спеціальній постанові ВУЦВК "Про впорядкування та прискорення робіт з адміністративно-територіального поділу УСРР" (1 лютого 1922 р.). А принципи поділу і норми населення територіально-адміністративних одиниць розкривала постанова наступної, III сесії ВУЦВК "Про адміністративно-територіальний поділ та про спрощення радянського апарату" (25 жовтня 1922 р.). Район як адміністративно-територіальна одиниця з кількістю населення від 25 до 40 тис. осіб охоплював групу сіл (сільський) або створювався у великих містах (міський). Цього ж року були внесені зміни до губернського поділу: Одеська і Миколаївська губернії об'єднувались в Одеську, Запорізька приєднувалась до Катеринославської, Кременчуцька зовсім розформовувалася. Загальна кількість губерній зменшилася з 11 до 9. Це був перший крок до наступної ліквідації губернського устрою. У 1925 р. губернії як адміністративно- територіальні одиниці були скасовані. Постанова III сесії ВУЦВК також передбачала нові зміни нижчого і середнього рівнів системи управління і стала правовою основою здійснених впродовж 1924-1925 рр. основних заходів, що сприяли завершенню
адміністративно-територіальної реформи: було утворено 53 округи (згодом їх кількість зменшилась до 41-го) і 706 районів на території УСРР замість 102 повітів і 1989 волостей узгоджено території сільрад з територією колгоспів (привело ж значного зменшення кількості останніх); завершено класифікацій населених пунктів на міста, селища, села. Зокрема, зміни у мереж міських поселень призвели до того, що багато міст і містечок
стали селами, а частина робітничих селищ Донбасу і Придніпров'я дістали статус міста. Тривало подальше вдосконалення адміністративно-територіального устрою: зазнала змін мережа районів і сільрад, змінювалися мережі губерній та округ. Станом на 1 січня 1929 р. 41 округ УСРР (Молдавську АСРР прирівнювалась до округу) поділявся на 579 районів. Постановою РНК УСРР "Про виділення національних районів; рад" (серпень 1924 р.) була закладена законодавча основа створення національних адміністративно-територіальних одиниць Протягом 1920-х років на території УСРР було організовано 12 національних районів: сім німецьких, три болгарських, по одному польському і єврейському. Формувались також селищні і сільські національні ради. Відвертим порушенням визнаного більшовиками тоді національного принципу територіальної організації стала передача; складу РСФРР Шахтинської і Таганрозької округи Донецької губернії (1924 р.), де переважну більшість населення становили українці (71,5%). До того ж, відхід від УСРР цих територій цілісність українського економічного району Донбасу. Натомість УСРР було передано 11 волостей Путивльського повіту і тільки окремі волості і селища інших етнічно-українських повітів - всього лише близько 14% спірної території. Незважаючи на протести людності, великі простори етнічних українських земель залишились у складі РСФРР. Близько двох мільйонів українського населення опинилось в іншомовному і іншо-культурному середовищі, під страшним тиском асиміляційних економічних і інформаційних факторів. Відкритим втручанням центру в справи УСРР, порушенням ЇЇ територіальної єдності стало також утворення в 1924 р. Молдавської автономної соціалістичної радянської республіки (МАСРР), до складу якої було включено
низку районів Балтської та Одеської округи. Дещо пізніше до МАСРР було приєднано м. Балту та її околиці. Не приховуючи претензій на Бессарабію, СРСР юридично включив її до складу МАСРР. Наприкінці 1920-х pp. загальні засади організації місцевої влади було закріплено конституційно. Згідно з положеннями Конституції УСРР (1929 р.) на місцях влада належала радам робітничо-селянським і червоноармійських депутатів, районним і окружним з'їздам рад та обраним ними виконкомам. Делегати районних з'їздів обиралися міськими, сільськими і селищними радами, а також військовими частинами армії та флоту; делегати окружних - міськими радами окружних міст і районними з'їздами за нормами й у порядку, встановленими ВУЦВК. Чергові з'їзди скликалися раз на рік, позачергові - за пропозицією вищих з'їздів рад або їхніх виконкомів, а також відповідними виконкомами за власною ініціативою чи на вимогу рад, які представляли не менше третини виборців даного району. Виконкоми обиралися на з'їздах, що діяли в період між ними і вважалися вищими органами радянської влади на відповідній території. Вони підпорядковувалися з'їздам, вищим виконкомам ВУЦВК і РНК УСРР. На триступеневу систему управління, призвело до змін у правовому полошиш u окружних з'їздів Рад. Ці зміни, знайшли своє законодавче закріплення у низці нових положень про місцеві органи влади, затверджених ПІ сесією ВУЦВК у постанові "Про адміністративно-територіальний поділ та про спрощення радянського аппарат (25 жовтня 1925 p.). Відмінні риси цих положень від попередніх полягали у тому, що ними повніше і конкретніше регламентувати правове положення всіх місцевих органів державної влади, включаючи міські і селищні Ради. Іншою особливістю нових положень було те, що вони закріплювали подальше розширення повноважень органів влади, і, насамперед, районної і сільської ланок. Положення згаданої постанови також вносили важливі змінні організаційну структуру райвиконкомів і сільрад з метою поліпшення діяльності цих органів. Суттєво розширювалася компетенції сільських Рад, зокрема у сфері охорони громадського порядку її адміністративної діяльності, культури і благоустрою. Велике значення мало і Положення про міські і селищні Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (12 жовтня 1927 p.), яким уперше в повному обсязі регламентувалися всі основні питанні організації і діяльності міських і селищних Рад. Здійснення всіх і цих заходів було спрямоване на забезпечення підвищення значи мості місцевих органів державної влади, на формування єдиної централізованої системи Рад у масштабах усієї країни. Однак попри подібні організаційно-правові заходи, хоч, як і раніше, влада формально належала радам і їх виконавчим комітетам, але фактично керівництво здійснювали компартійні органи.
Єврейський район — національний район УСРР (згодом — УРСР) із центром у селищі Велика Сейдеменуха. Перший із утворених у СРСР єврейських національних районів. З 1946 по 1958 рік, вже не будучи національним, мав назву Калінінський. Утворений 1927 року в межиріччі Інгульця та Дніпра на території Сейдеминухського району, виділеного у межах Херсонської округи у 1926 році. До складу району ввійшли 39 єврейських і 8 неєврейських поселень, які з часом об’єднали у 8 єврейських національних рад, 1 німецьку та кілька українських. Основу району склали 4 єврейські сільськогосподарські колонії Херсонщини з дожовтневим стажем та 22 переселенські висілки, що з’явилися на землях держфонду 1925 року. У складі району перебували Калініндорфська (1931 її населення становило 2 238 осіб), Бобровокутська (831), Фрайлебенська (1157), Молотовська (878), Ерштмайська (1652), Львовська (1549 осіб) єврейські сільські ради. 1928 року євреї становили 85,7 % населення району, німці — 2,6 %, українці — 11,7 %. У районі діяли 4 комітети незаможних селян (569 членів), 17 колективних об’єднань (з яких 3 артілі, 9 машинно-тракторних товариств, 5 товариств спільного обробітку землі), сільгоспкооперація охоплювала 78,7 % господарств, а споживча — 88,8 %. Соціально-економічне обстеження району 1928 показало, що 52,8 % господарств були безкінними, 27,2 % мали одного коня, 19 % — двох, лише 1 % — 3-х і більше. У дожовтневих колоніях на господарство припадало 0,78 корови, 4,8 десятини ріллі, 118 виноградних кущів, 9,4 плодових дерев. Зважаючи на високий рівень розвитку виноградарства та садівництва, керівництво району вважало переважну більшість господарств району середняцькою 73,4 % жителів району становили селяни, 9,1 % — ремісники, 5,6 — робітники й наймити з наділом, 3,5 — службовці, 2,8 — крамарі, 5,6 % — декласовані елементи. Згідно з урядовими планами, район мусив розвиватися як сільськогосподарський багатогалузевий. Завдяки значним капіталовкладенням упродовж першого переселенського року було закладено господарські та культурні підвалини його подальшого розвитку: створено 9 нових шкіл, семирічка з інтернатом для дітей переселенців, 2 медпункти, 2 сельбуди, 2 хати-читальні. Перші кроки розбудови району відбувалися на тлі настороженого ставлення окружних властей та значного підвищення антисемітизму довколишнього українського селянства. Адміністративний центр колонію Велика Сейдеменуха в 1927 році було перейменовано на Калініндорф, населення якого 1926 року налічувало 1855, а 1930 — 1915 осіб. Тут містилися семирічна школа, лікарня (1 лікар, 10 місць), МТС. На початку 1930-х років район населяли понад 16 тис. осіб (12 916 євреїв, 3 492 українці, 722 німці).
З вересня 1930 підпорядковувався безпосередньо центральній владі УСРР. На момент реорганізації українських округ щільність населення в районі становила 23,2 особи/кмІ (і була найнижчою серед нацрайонів), 92,5 % посівів становили зернові, 1,8 % — технічні культури. Попри непоказні відомості про стан сільського господарства, район був передовим за темпами колективізації: у колективні господарства влилося 66,2 % господарів району. Площа району дорівнювала 502 кмІ. Він включав 7 сільрад, які на 1 січня 1930 налічувало 11 657 мешканців, 77,4 % яких становили євреї. За тодішньою класифікацією, район був маломіцним сільськогосподарським: без великої промисловості, малих промислових і ремісничих закладів, за відомостями державних служб, налічувалося 225, де загалом працювали 329 осіб, з яких 27 були найманими працівниками. У районі діяли 40 зернових товариств (2 292 члени), 1 скотарсько-молочарське (325 членів), 8 сільськогосподарських споживчих товариств (5 886 членів), 20 крамниць, 2 комуни, 34 сільгоспартілі (1 942 члени), 6 товариств спільного обробітку землі (42 члени). Радгоспів у районі не було. На 100 осіб дорослого населення припадало 107,3 школярів. 1932 року ввійшов до складу новоутвореної Одеської області.[2] З тодішніх 13 674 мешканців району 11 198 були євреями, 71 % з яких становили нові поселенці. За відомостями на 1 січня 1933 район складався з 1-ї селищної та 13-х сільських рад, де загалом проживали 14 359 осіб. 1935 року район налічував 8 неєврейських і 39 єврейських поселень. Згідно з відомостями Одеського обкому КП(б)У район входив до десятки районів з найвищою смертністю від недоїдання. Утім, офіційні документи в розпал голодомору 1932—33 в УСРР заперечували його згубні наслідки в районі, зокрема, у постанові секретаріату ВУЦВК «По доповіді Калініндорфського РВК» від 1 листопада 1933 р. зазначалося, що врожайність у районі порівняно з 1932 підвищилася з 4,2 ц до 8,5, кінське поголів’я зросло на 3,7 %, рогатої худоби — на 2, свиней — на 15 %. Вартість трудодня збільшилася з 1—1,5 кг до 8 кг, а в колгоспах «Ройтер Октябрь», «Смидович» — перевищила 12 кг. Упродовж голодомору 1932—33 в УСРР і після нього найгострішою проблемою району було незадовільне розгортання переселенської кампанії, що стояло на заваді планам радянської влади з розв’язання «єврейського питання». Відповідно до постанови ВУЦВК «Про склад нових адміністративних районів Одеської області» від 17 лютого 1935 район збільшив свою територію за рахунок приєднання Ново-Гнеднівської сільради Снігурівського району. Станом на 15 грудня 1935 площа району дорівнювала 860,2 км2. Наприкінці серпня 1936 року район укрупнився шляхом приєднання селищ Червоно-Любецьке, Заповіт та Полтавка Мар’янівської сільради Снігурівського району. У районі діяли Калініндорфський педтехнікум та агрономічний технікум у селі Львове, 46 шкіл (3 середні, 14 неповних середніх, 29 початкових), 7 фельдшерських пунктів, 7 пологових будинків, районна лікарня, 3 стаціонарні та 3 пересувні кіноустановки. У Калініндорфі розміщувався міжрайонний єврейський колгоспний театр. Упродовж 1930—1935 років тут видавалися районні газети «Колвиртемес» (мовою ідиш) і «Колгоспна правда» (українською мовою), а також працював Єврейський колгоспний театр, який у лютому 1939 відсвяткував своє 5-річчя. У 1937 році район передано новоствореній Миколаївській області. 26—27 грудня 1937 відбулися численні мітинги та урочистий пленум райвиконкому з нагоди десятої річниці від заснування національного району, які засвідчили «торжество ленінської національної політики в УРСР». За даними 1938 р., площа району зросла до 0,9 тис. кмІ, а кількість сільрад — до 13. У місцевій пресі підносився як взірець втілення програм ВКП(б) із колективізації сільського господарства. 1939 місцеві колгоспи засіяли 42 351 га. У колективних господарствах налічувалося 139 тракторів, 81 комбайн, 56 вантажних автомобілів. Пересічна врожайність дорівнювала 17 ц з 1 га. У середньому на колгосп припадало 3 ферми. Попри репресії наприкінці 1930-х рр., жертвами яких стали найвидатніші місцеві діячі (зокрема, секретарі райкому КП(б)У Лезман і Абрам, голова райвиконкому Бабичев, завідувач земельного відділу Сигал, директор МТС Мільштейн, редактор районної газети Мендель), район як національний у законодавчому порядку не ліквідовувався. Протягом 1939—41 років повноцінно функціонував і розвивався як адміністративно-територіальна одиниця. Станом на 1 травня 1940 площа району становила 0,9 тис. кмІ. У ньому налічувалося 13 сільрад. З осені 1941 року перебував у зоні німецько-нацистської окупації. З 15 листопада 1941 у складі Херсонського ґебіта. Внаслідок масових страт у селі Штерндорф (Мала Сейдеменуха) загинуло 667 осіб єврейської національності, у Бобровому Куті — 917, Калінінському (Велика Сейдеменуха) — 1875, Молотовому — 1496, Львовому — 550. 30 березня 1944 року Калініндорфський район перейшов до складу новоутвореної Херсонської області й у статусі національного район не відновлювався, переважну більшість його населення становили українці. У 1946 році район перейменовано на Калінінський. 1958 року район скасовано.
Дії більшовиків, спрямовані на викорінення з свідомості людей релігії, зокрема іудаїзму, "червоний терор" проти "буржуїв", у т. ч. й дрібних власників (серед яких було чимало євреїв), запровадження "воєнного комунізму", ліквідація багатопартійності – не лише не сприяли нормалізації життя єврейських громад, а навпаки – руйнували його. Багато євреїв вирішило якнайшвидше покинути підпорядковану більшовикам тер. Протягом 1920–21 з УСРР виїхало за кордон коло 200 тис. євреїв. Кількість біженців була б ще більшою, якби з ініціативи Головного бюро євсекцій при ЦК РКП(б) радянський уряд не вжив адміністративних заходів для гальмування еміграційного потоку. У роки голоду 1921–1923 років в УСРР єврейство землеробських колоній та дрібних містечок України так само постраждало, як і представники інших нацменшин. Значну допомогу голодуючим євреям, а також не євреям надав Джойнт (США). Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 1926 рік на терені УСРР мешкало більше 1,5 млн євреїв (1 574 391 осіб), що становило 5,4 % заг. кількості нас. республіки. Переважна більшість (74,4 %) проживала в містах, меншість (22,6 %) – у сільс. місцевості. За умов нової економічної політики відбулося певне оздоровлення екон. життя єврейс. громад. В містечках розвивалося кустарне вир-во. Від 1922 по 1934 більше ніж у 3,5 раза зросла чисельність євреїв-хліборобів, що стало наслідком реалізації держ. програми аграризації єврейства. Для створення єврейс. колоній протягом 1925–26 було виділено бл. 109 тис. десятин землі в пд. регіонах України й 58,4 тис. десятин у Криму. Протягом 1920-х рр. було створено 162 нові єврейські колонії в Запорізькій окрузі, Криворізькій окрузі, Маріупольській окрузі, Мелітопольській окрузі, Одеській окрузі, Херсонській окрузі. Керівництво переселенням євреїв здійснював Комітет із землевпорядкування єврейських трудящих. Еконогмічну допомогу надавали Агро-Джойнт, Єврейське колонізаційне товариство, Товариство землевпорядкування єврейських трудящих та ін. організації. 28 березня 1928 року Президія ЦВК СРСР ухвалила виділити для заселення євреями район річок Біра та Біджан (обидві – притоки річки Амур у Азії). Упродовж 1928–33рр. з України та Білорусії до Біробіджану (нині центр Єврейської а. о., РФ) прибули понад 20 тис. євреїв, проте більше половини з них згодом повернулися на місця попереднього проживання.
З початку 1920-х рр. офіційна робота серед євреїв України зосереджувалася в Головному бюро євсекцій ЦК КП(б)У та відповідних бюро євсекцій губернських комітетів КП(б)У. Існувало також Центральне єврейське бюро при Наркомосі УСРР, єврейське бюро або інспекції при губернських, містечкових та повітових відділах народної освіти. В квітні 1924р. розпочала діяльність Центральна комісія в справах національних меншин при ВУЦВК (ЦКНМ), у штаті якої передбачалося утворення єврейської секції. Дещо пізніше підрозділи ЦКНМ при ВУЦВК були створені при окружних і районних виконкомах. Водночас при містечкових радах (переважно у фінансових, земельних відділах та ін.) діяли єврейські "національні столи". Функціонували єврейські судові камери, єврейські підрайони міліції. 1925р. в УСРР налічувалося 19 єврейських сільських і стільки ж містечкових рад, 1929р. – відповідно 92 і 66. 1927р. на Херсонщині було створено Калініндорфський єврейський нац. Район (прол що вже йшлося вище), 1929р. на Запоріжжі постав Новозлатопольський, а 1930р. – Сталіндорфський єврейський національний район. До 1931 нац. районуванням в УСРР було охоплено 250 тис. євреїв – 14,2 % їх загальної кількості. У Кримській Автономній Соціалістичній Радянській Республіці (тоді РСФРР) було сформовано два єврейських національних райони – Фрайдорфський (1931р.) і Лариндорфський (1935р.). Створення єврейських національних підрозділів у державних органах УСРР і Криму сприяло поліпшенню задоволення культурних і господарчих потреб єврейського населення. Головним знаряддям "комунізації" українського єврейства за доби коренізації продовжували залишатися євсекції. Під їхнім постійним прицілом перебували релігійно-культурні інституції, які століттями регулювали соціальне й духовне життя єврейського народу. Значна увага приділялася також витісненню з широкого вжитку івриту як "реакційно-клерикальної мови". Навіюванню нових комуністичних цінностей сприяла «нова єврейська освіта», установи якої перебували у віданні Наркомосу УСРР. У 1928/29 навчальному році в 475 єврейських школах УСРР навчалося 70,5 тис. дітей, у 39 школах змішаного типу – 11,5 тис. У 1931р. в УСРР діяло 3 педагогічних, 5 сільсько-господарчих, 20 індустріальних єврейських технікумів. Абсолютна більшість єврейських трудових шкіл існувала в місцях компактного проживання євреїв. Там, де єврейські сім'ї мешкали некомпактно, національні школи або ж взагалі не створювалися, або ж існували в дуже незначній кількості. Це сприяло мовній асиміляції єврейства. Разом із тим у серед. 1920-х рр. 38 тис. єврейських дітей УСРР взагалі не відвідували державні школи, віддаючи перевагу навчанню в підпільних хедерах. За умов «коренізації» певних успіхів досягла видавнича справа. Випуском літератури мовою ідиш спочатку опікувалося кооперативне видавницво Культурліги, пізніше – Державне видавництво України та Всеукраїнська філія Центр. вид-ва народів СРСР. 1930-го мовою ідиш видано 419 найменувань книг і періодичних видань загальним накладом 2,6 млн прим. З ініціативи Головного бюро євсекцій ЦК КП(б)У у 1926 році було засновано Кафедру єврейської культури, зусиллями керівництва якої Гебраїстична історико-археографічна комісія 1929-го була ліквідована. В складі самої кафедри протягом 1920–поч. 1930-х рр. працювали талановиті науковці, зокрема: Н.Штіф – знавець мови та літератури на ідиш 15–18 ст., І.Співак – лінгвіст, С.Боровий – історик.
Протягом 1920-х рр. тривало становлення молодих пролетарських письменників і поетів, сповнених рішучої готовності "служити пером" більшовицькій владі (І.Фефер, І.Кіпніс, Н.Лур'є та ін.). Поряд з ними все ще творили "ідейно нестійкі" літератори, які намагалися дистанціюватися від політики. Когорту цих останніх наприкінці 1920-х рр. поповнили Д.Бергельсон, Д.Гофштейн, Л.Квітко, П.Маркіш, Дер Ністер та ін., котрі повернулися з еміграції. В міру посилення репресивного тиску більшовицької влади ідейний вододіл між "пролетарськими" та "ідейно нестійкими" письменниками та поетами ставав дедалі більш умовним. Поетична збірка Д.Гофштейна "Радість нового буття", видрукувана трагічного 1933, стала сумним символом цього. Заборона єврейських "буржуазно-клерикальних" постановок і натомість нав'язування "героїко-революційної" та атеїстичної тематики спричинили згортання діяльності одних єврейських театральних колективів та зміну ідейного обличчя ін. У1925 році в Харкові на базі ліквідованої театральної студії Культурліги постав Харківський державний єврейський театр, першою постановкою якого стала антирелігійна п'єса Е.Лойтера "Пурим-Шпиль". У наступні роки державні єврейські театри було засновано також у Києві (1928), Одесі (1933). Натомість створений у Києві 1922 стаціонарний єврейський театр "Кунст-Вінкл" ("Куточок мистецтва") 1928 перетворився з стаціонарного на пересувний, а 1931 припинив своє існування. 1929 був створений Київський державний єврейський театр, який 1934 об'єднався з Харківським державним єврейським театром, що переїхав до Києва. Після встановлення рад. влади чимало талановитих єврейс. художників виїхали за кордон. Ті митці, які залишилися в СРСР або повернулися з еміграції (І.Рабинович, О.Тишлер, Т.Фраєрман, Й.Чайков, Н.Шифрин), були, врешті-решт, змушені пристосовуватися до існуючих реалій – ідеологічних обмежень і визнання лише тих творів, у яких у райдужних тонах змальовувалися успіхи соціалізму. Проявлялося наростання еміграційних настроїв: 1925 певною лібералізацією еміграційної політики радянської влади поспішили скористатися 35 тис. українських євреїв, наступного року про своє прагнення виїхати до США, країн Європи та Палестини заявили ще 60 тис. євреїв. Мала місце в цей період і нелегальна еміграція. До кінця 1920-х рр. кількість синагог у радянській Україні все ще залишалася значною (станом на 1926 – 1034). Традиційно високим був і духовний авторитет рабинів. Активно працював створений на українському терені 1922 Комітет рабинів СРСР (Ваад раббаней СССР), засновником і керівником якого був ребе з Любавичів Й.Шнеєрсон. Знаковою подією в житті єврейських релігійних громад стало проведення 1926 з'їзду рабинів у Коростені. Учасники зібрання обговорювали питання про порушення свободи совісті в СРСР та необхідність рішучої протидії антирелігійній пропаганді. Найвиразнішим свідченням протидії найбільш активної частини єврейства радянізації стало існування впродовж 1920-х рр. в СРСР і, зокрема, в УСРР розгалуженої мережі підпільних осередків сіоністських політичних партій та молодіжних організацій. Формально єдиною легально діючою опозицією протягом 1920-х рр. залишалася Єврейська комуністична партія Поалей Ціон, під керівництвом якої (до злиття з Російською комуністичною спілкою молоді в січні 1923 року діяла Єврейська комуністична спілка молоді. Через заборони та переслідуваня сіоністські партії були змушені перейти на нелегальне становище, проте не тільки зберегли, а й суттєво збільшили свою популярність серед широких верств єврейства. Це стосувалося, зокрема, осередків Сіоністської трудової партії та Соціалістичної сіоністської партії, що постали (1920р.) після розколу організації Цеїре Ціон. У тісному контакті з сіоністськими політичними партіями діяли в Україні й численні сіоністські молодіжні рухи та організації, а саме –"Маккабі", Гашомер гацоїр, "Гехолуц" та ін. Наприкінці 1925 на обліку Державного політичного управління УСРР перебував 7601 член сіоністських політичних партій, а кількість дійсних членів сіоністських організацій обраховувалася спецорганами в 30 тис. осіб. Восени 1924р. по містах і містечках України прокотилася хвиля масових арештів активістів сіоністського руху. Завершенням розгрому цього руху стала офіційна заборона 1928 діяльності Поалей Ціон. Згортання непу, форсована індустріалізація, примусова колективізація сільського господарства , як і Голодомор 1932–1933 в УСРР не обійшли єврейської спільноти: попри відновлення на терені УСРР 1932–33 діяльності Агро-Джойнту помітна частина містечкового єврейства розділила трагічну долю українських селян. 1930-ті рр. пройшли під знаком перманентного терору. В роки «антирелігійної п'ятирічки» більшість синагог в Україні припинила свою діяльність, значна частина рабинів були репресовані. Різко скоротилися кількість назв і наклади літератури та періодичних видань мовою ідиш. Єврейські навчальні заклади поступово були перетворені на звичайні, змішаного типу: 1939 І/3 єврейс. дітей уже навчалися в російськомовних, а третина – в україномовних школах. Чимало євреїв було репресовано. Загалом у міжвоєнний період в Україні за політичними мотивами засуджено 264 тис. євреїв, ще 87 тис. проходили в кримінальних справах. 70 тис. дорослих і 35 900 дітей – членів сімей засуджених євреїв – "ворогів народу" – були вислані за межі України. Характерною рисою суспільного життя в СРСР 2-ї пол. 1930-х рр. стала прихована "боротьба" сталінського керівництва проти "єврейського засилля" – поступове обмеження чисельності євреїв у складі органів державної та партійної влади, силових структурах. За таких умов серед частини єврейства посилювалися асиміляційні настрої.
Восени 1918 західноукраїнські землі перетворилися на об'єкт міжнаціональних змагань. За таких обставин єврейські національні ради, які утворилися в багатьох містах, презентували осібний політичний курс. Комітет громадської безпеки, який утворився 1 листопада 1918р. у Львові, закликав євреїв до нейтралітету в польсько-українському протиборстві. А Єврейська національна рада Буковини (утворена 14 жовтня 1918р., складалася з представників Сіоністської партії, Буковинської соціал-демократичної партії та Єврейської національної партії) висловилася за дотримання нейтралітету в назріваючому українсько-румунському протиборстві. 11 листопада румунські війська оволоділи Буковиною Північною, але євреї ухилилися від участі в Генеральному конгресі Буковини, на якому було ухвалено з'єднати край із Румунією. Ставлення євреїв Східної Галичини до Західноукраїнської Народної Республіки почало змінюватися після 22 листопада 1918р., коли антисемітські елементи з-посеред поляків вчинили у Львові кривавий антиєврейський погром. Серед єврейських політиків почав формуватися проукраїнський табір. Його лідером став І.Вальдман, якого згодом, ухвалою диктатора ЗУНР Є.Петрушевича, було призначено уповноваженим у справах єврейського населення Східної Галичини. Законодавство ЗУНР аж ніяк не обмежувало повноту громадян. та нац. прав для євреїв. Постановою секретаріату освіти і віросповідань від 26 березня 1919р. було надано дозвіл на вивчення в середніх навчальних закладах єврейської мови та історії. Євреям, пропорційно до їхньої чисельності, було гарантовано 27 місць у Сеймі ЗУНР, депутати мали обиратися в 5-ти національних єврейських виборчих округах. 5 квітня 1919р. був створений Єврейський децернат (представництво) з метою захисту інтересів єврейського населенняі. У складі Української Галицької армії під час українсько-польської війни 1918–1919 діяв Єврейський курінь Української Галицької армії. Але західноукраїнські землі були розділені між Румунією, Чехословаччиною та Польщею. І в Румунії, зокрема, зводилися штучні перешкоди на шляху набуття євреями громадянства. В грудні 1918р. було ухвалено закон про "індивідуальну натуралізацію" євреїв, які мешкали на новоприєднаних землях (тобто – у Буковині та Бессарабії). Згідно з цим законом для здобуття громадянства кожен єврей в індивідуальному порядку мав звертатися до судових інстанцій. Чисельність євреїв та їхній відсоток від загальної кількості населення в різних регіонах Західної України були різними. У1921р. на території сучасних Львівської області, Рівненської області, Волинської області, Івано-Франківської області та Тернопільської області проживало 657 тис. євреїв. На Буковині разом із Хотинщиною 1924р мешкало 128 тис. євреїв, а в Закарпатті на початку 1930-х рр. – понад 80 тис. Найчисельнішою єврейс. громадою була львівська, тут кількість євреїв у 1921 становила 77 тис. (у 1939 ця громада налічувала до 110 тис. осіб) У відсотковому відношенні (до всього загалу населення міста) найбільше євреїв мешкало у Чернівцях. У Львові євреї складали 33 % загальної чисельності жителів міста, у Чернівцях – 37,8 % (42,5 тис. осіб). Більшість євреїв проживала в провінційних містах і містечках. У деяких містечках вони складали найбільшу національну групу й істотно впливали на їхнє життя. Традиційно найпотужніші єврейські партії вели активну боротьбу за право репрезентувати єврейську громадськість у законодавчих органах. Інколи єврейські партії діяли спільно з представниками інших націй, зокрема, євреї співпрацювали з українською громадськістю у виборчих кампаніях до законодавчих органів Польщі, Румунії та Чехословаччини (так було, наприклад, 1922 та 1928 на українських землях, за винятком Галичини, що входили до складу Польщі). Погіршення україно-єврейських взаємин у Західній Україні 1924–26 спричинили: процес над С.Штайгером – єврейським студентом, якого було помилково запідозрено в замаху на польського урядовця, скоєному українськими націоналістами; укладання єврейськими парламентарями сепаратних домовленостей з владою, що звело нанівець творення єдиного політичного табору національних меншин у країні; процес над убивцею С.Петлюри в Парижі (Франція). У повсякденному житті більшість євреїв говорила мовою ідиш, проте чимало євреїв активно оволодівали і державними мовами. Зокрема, багато євреїв Закарпаття віддало перевагу угорській або чеській мовам. З середини 1920-х рр. євреї на українських землях, що увійшли до складу Польщі, а до 1917р були під владою Російської імперії, масово почали оволодівати польською мовою. Окрім сіоністських партій, активно діяли Єврейський національний фонд (Керен каємет) та Фонд для розбудови Палестини (Керен гайєсод), що провадили практичну діяльність щодо колонізації євреями Палестини. В багатьох містах і містечках діяли молодіжні сіоністські організації, що готували євреїв до виїзду в Палестину, напр., Гехолуц (Піонер).
Протягом 1919–23 євреї, які залишили західноукраїнські землі, заснували в Палестині сільсько-господарчі кібуци (добровільні спілки). Ті, хто переїхав до Палестини 1924–28, оселилися здебільшого в містах. 1929–39рр з західноукраїнського регіону до Палестини виїхало понад 23 тис. євреїв. Однак Палестина не була єдиним напрямом єврейської еміграції. Чимало євреїв виїжджали до інших країн Європи та США. Однією з інституцій, яка надавала їм практичну допомогу в цьому, було Єврейське центральне еміграційне товариство в Польщі. Протягом 1925–31 його допомогою на Волині скористалися понад 10 тис. осіб. Аналогічні еміграційні процеси відбувалися і в інших регіонах. У міжвоєнний період рідні місця залишило близько 10 % євреїв Закарпаття. Зменшилася й чисельність євреїв Буковини (зі 128 тис. у 1924 до 93 тис. у 1930). Заклики щодо обмеження кількості євреїв в ун-тах лунали як у Польщі, так і в Румунії. Ареною антиєврейських виступів стала Львівська політехніка. 1935-го року у ній, а 1937 й у Львівському ун-ті (Львівський національний університет) було запроваджено «лавкове гетто» – на лекціях євреї мали сидіти окремо (зазвичай на останніх лавах) від студентів інших національностей. На початку Другої світової війни до складу СРСР були приєднані так звана Західна Україна, Бессарабія та Північна Буковина. Тут на той час проживало більше 1 млн євреїв. Серед репресованих новою владою також було чимало євреїв – представників "ворожих класів". Масовій депортації було піддано 65 тис. євреїв – біженців із Польщі, які відмовилися прийняти радянське громадянство. Найбільш активними серед єврейських підпільних орг-цій та таємних груп були різноманітні молодіжні сіоністські організації, зокрема Бетар. Чимало з членів цих груп так само, як і представники лівих єврейських партій, наприклад Бунду, було заарештовано та знищено органами НКВС УРСР при відступі радянської влади влітку 1941 в тюрмах Львова, Добромиля, Стрия, Самбора, Золочева, Луцька, Дубна й ін. міст та містечок – серед тогочасних жертв радянського терору, які були закатовані органами НКВС, кількість євреїв сягала 10 %.
За умов гітлерівської окупації в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 переважна більшість євреїв західноукраїнських регіонів зазнала тотального знищення. На загал жертвами Голокосту стали майже 1,6 млн євреїв України.

Протягом 1939—1946 рр. Значна територія була анексована СРСР та загарбані деякі нові території (Вторгнення СРСР до Польщі, приєднання Прибалтики, приєднання Тувинської Народної Республіки, приєднання Бессарабії та Північної Буковини, північної частини Східної Пруссії, відвоювання Південного Сахаліну й південних островів Курильської гряди). Завдяки жорсткому контролю за етно-національними групами, впровадженню в масову свідомість пропагандистських гасел «непорушної дружби і братерства народів» вдалося звести до мінімуму кількість міжнаціональних (етнічних) конфліктів. В Конституції СРСР проголошувалась єдина, нова історична спільність людей - радянський народ/ СРСР складали союзні республіки, які за Конституцією вважалися суверенними державами; за кожною з яких Конституцією закріплювалося право виходу зі складу СРСР, але в законодавстві були відсутні правові норми, що регулювали процедуру цього виходу. Лише в квітні 1990 року був прийнятий відповідний закон, який передбачав можливість виходу союзної республіки з СРСР після реалізації досить складних і важко здійсненних процедур. У 1985 році Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов і його соратники по партії оголосили про нову програму ідеології і старт реалізації пакету реформ під загальною назвою Перебудова. Внаслідок чого різко зросла політична активність народу, сформувалися масові, в тому числі радикальні і національні об'єднання і організації. Спроби реформування системи управління призвели до поглиблення кризи в країні.Першим проявом напруженості в період Перебудови стали події в Казахстані. 16 грудня 1986 року в Алма-Аті відбулася демонстрація протесту після того, як вранці того ж дня, Пленум ЦК Компартії Казахстану відправив на пенсію багаторічного партійного лідера республіки Дінмухамеда Кунаєва і «одноголосно обрав» на його місце — Геннадія Колбіна, який працював до цього першим секретарем Ульяновського обкому КПРС. Демонстрація була придушена внутрішніми військами. Ці події відомі в Казахстані як «Грудневе повстання», також Желтоксан. Пізніше, грудневі виступи стали офіційно оцінюватися в Казахстані як подія, «що стало початком розпаду тоталітарної системи, імпульсом до вирішення питання щодо державної незалежності Казахстану». Учасники цих подій були повністю реабілітовані, постраждалим в ході придушення заворушень була надана певна соціальна допомога. Деяким з них надано житло. У 2006 році на центральній площі Алма-Ати було зведено пам'ятник «На честь незалежності», присвячений «Желтоксану». У червні 1989 року спалахнули міжетнічні зіткнення в Новому Узені між казахами і вихідцями з Кавказу, для придушення яких були задіяні бронетранспортери, танки, бойові вертольоти та інша військова техніка. 15 й 16 липня в Сухумі відбулися зіткнення між грузинами і абхазами. Найбільшою гостротою вирізнявся карабаський конфлікт, який розгорівся в 1988 році. Відбулись взаємні етнічні чистки, що привело до втечі вірмен з Азербайджану і азербайджанців з курдами-мусульманами з Вірменії. У 1989 році Верховна Рада Вірменської РСР оголошує про приєднання Нагірного Карабаху. Влітку того ж року Вірменська РСР вводить блокаду Нахічеванської АРСР, а Народний Фронт Азербайджану як відповідь оголошує економічну блокаду всієї Вірменії. У квітні 1991 року між двома радянськими республіками фактично починається війна. Відбуваються заворушення в Ферганській долині, де змішано проживають кілька народів. В кінці травня 1989 року в Ферганській області Узбецької РСР загострилися відносини між узбеками і турками-месхетинцями. У червні того ж року там зафіксовано погроми і вбивства турків-месхетинців, що стало причиною масової евакуації турків-месхетинців з республіки. У перших числах травня 1990 року, в узбецькому Андижані проходять погроми, ініційовані групою радикальних футбольних фанатів після незапланованого скасування матчу між командами «Спартак» (Андижан) і «Пахтакор» (Ташкент). Були розграбовані, зруйновані і спалені квартири і будинки «багатих бухарських євреїв і багатих вірмен», знищений павільйон з продажу прохолодних напоїв і майстерня по ремонту взуття. За медичною допомогою звернулися 44 людини, 13 були госпіталізовані, двоє перебували в тяжкому стані. Через місяць на території Киргизької РСР вибухнули міжетнічні зіткнення, відомі як «Ошська різанина» (1990). 13—20 січня 1990 року в місті Баку, пройшли заворушення, що супроводжувалися масовим насильством щодо вірменського населення, — грабунками, вбивствами, підпалами і знищенням майна. Рішення про реабілітацію депортованих в 1930-1940-х роках народів, призводить до наростання напруги в низці регіонів, зокрема, в Криму — між кримськими татарами і українцями та росіянами. В Пригородному районі Північної Осетії, — між осетинами та інгушами.
7 лютого 1990 Центральний Комітет КПРС оголосив про ослаблення монополії на владу, протягом декількох тижнів пройшли перші конкурентні вибори. Значну частину місць в парламентах союзних республік отримали національно-демократичні сили.
Протягом 1990—1991 років відбувся «Парад суверенітетів», в ході якого всі союзні (однією з перших була РРФСР) і багато автономних республік прийняли Декларації про суверенітет, в яких оскаржили пріоритет загальносоюзних законів над республіканськими, чим розпочали «війну законів». Також ними були вжиті заходи з контролю над місцевими економіками, включаючи відмови сплачувати податки в союзний і федеральний російський бюджети. Ці конфлікти перерізали багато економічних зв'язків, що ще більше погіршило економічне становище в СРСР.

Першою територією СРСР, що оголосила незалежність в січні 1990 року у відповідь на бакинські події, була Нахічеванська АРСР. До серпневого путчу оголосили про незалежність п'ять союзних республік (Литва, Латвія, Естонія, Вірменія і Грузія), про відмову вступати в заплановану федерацію (Союз Суверенних Держав) і перехід до незалежності оголосила ще одна республіка — Молдова. За винятком Казахстану, в жодній з центральноазіатських союзних республік не було організованих рухів чи партій, які ставили собі за мету досягнення незалежності. Серед мусульманських республік, за винятком азербайджанського Народного Фронту, рух за незалежність існував лише в одній з автономних республік Поволжя — партія «Іттіфак» Фаузі Байрамової в Татарстані, яка з 1989 року виступала за незалежність Татарстану. Відразу після подій Серпневого путчу незалежність проголосили майже всі союзні республіки, які залишились, а також кілька автономних поза Росією, частина з яких пізніше стали невизнаними державами.
У ніч на 11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР на чолі з Вітаутасом Ландсберґісом проголосила незалежність Литви. На території республіки було припинено дію Конституції СРСР і відновлено дію литовської конституції 1938 року. Таким чином, Литва стала першою з союзних республік, що оголосила незалежність, і однією з п'яти, які зробили це до серпневих подій і ДКНС. Незалежність Литви тоді не була визнана ні центральним урядом СРСР, ні іншими країнами (крім Ісландії). У відповідь на це радянським урядом в середині 1990 року була зроблена економічна блокада Литви, а пізніше була застосована і військова сила — починаючи з 11 січня 1991 року радянськими частинами були зайняті Будинок друку у Вільнюсі, телевізійні центри і вузли в містах, інші громадські будівлі (т. зв. «партійна власність»). 13 січня радянські війська штурмом взяли телевежу у Вільнюсі, зупинивши республіканське телемовлення. Місцеве населення здійснювало масову протидію, в результаті чого загинуло 13 осіб, десятки отримали поранення. 16 січня Верховна Рада Литовської РСР видала Постанову «Про опитування жителів Литовської Республіки» (уточнивши його потім постановою від 18 січня 1991 року), згідно з якою в Литві мало пройти всенародне опитування з питання незалежності республіки, вже проголошеної 11 березня минулого року. Це було розцінено Президентом СРСР як намір блокувати виконання в республіці рішень про проведення всесоюзного референдуму щодо збереження СРСР. Він назвав це опитування і спроби оголосити його «плебісцитом про майбутнє Литовської держави» — юридично недійсними. Участь у всесоюзному референдумі було блоковано місцевою владою і відбулося тільки на виборчих дільницях, організованих в обмеженій кількості в будівлях, контрольованих до того моменту силовими органами Центру. 9 лютого було проведене всенародне опитування (або ж «виборча консультація») з питання незалежності Литви. У ньому взяло участь 84 % виборців, 90,4 % з них висловилися за незалежну демократичну Литовську Республіку. На цій підставі 12 лютого Ісландія визнала факт декларованої раніше незалежності Литви. 11 березня 1991 Комуністична партія Литви утворила Комітет національного порятунку Литви, на вулицях було введено армійське патрулювання. Однак реакція світової громадськості і посилення впливу демократичних сил в Росії унеможливили подальші силові дії. У ніч на 31 липня 1991 року невідомими (надалі було встановлено, що це були співробітники вільнюського і ризького загонів ОМОН) на контрольно-пропускному пункті в Мядінінкай (на кордоні Литви з Білоруською РСР) були розстріляні 8 його працівників.
12 листопада 1989 року Верховна Рада Естонської РСР прийняла Постанову «Про історико-правову оцінку подій, що мали місце в Естонії в 1940 році», яка визнала незаконною декларацію від 22 липня 1940 року про входження ЕРСР в Радянський Союз. 23 березня 1990 року Компартія Естонії вийшла зі складу КПРС. 30 березня 1990 року Верховна Рада ЕРСР прийняла постанову про державний статус Естонії. Заявивши, що окупація Естонської Республіки Радянським Союзом 17 червня 1940 роки не перервала де-юре існування Естонської Республіки, Верховна Рада оголосила державну владу Естонської РСР незаконною з моменту її встановлення і проголосила початок відновлення Естонської Республіки. Був оголошений перехідний період до формування конституційних органів державної влади Естонської Республіки.

3 квітня 1990 року Верховна Рада СРСР прийняла постанову № 1410-I «Про введення в дію Закону СРСР Про порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної республіки з СРСР», фактично оголошуючи юридично нікчемними декларації Верховних Рад прибалтійських республік про анулювання входження в СРСР і будь-які наступні рішення, що випливають з них. 8 травня того ж року Верховна Рада Естонської РСР прийняла закон про визнання недійсним найменування «Естонська Радянська Соціалістична Республіка». Також згідно з цим законом було припинено використання герба, прапора і гімну Естонської РСР як державних символів і відновлено дію Конституції Естонської Республіки 1938 року (де в статті 1 зазначено, що Естонія є самостійною і незалежною республікою). 15 травня по ініціативі робітників заводів союзного підпорядкування перед будівлею Верховної Ради зібрався мітинг, на якому представники російськомовного населення республіки зажадали скасування постанови ВР від 8 травня «Про державну символіку» і відставки керівників Естонської РСР. Пізніше натовп рушив до будівлі Верховної Ради і увірвався на її територію. Голова уряду Едгар Савісаар виступив по республіканському радіо до народу: «Люди Естонії … Представники Інтерруху і Об'єднаної ради трудових колективів атакують будівлю Верховної Ради… Відбувається спроба перевороту … Повторюю — нас атакують …». Тисячі естонців вийшли на захист свого уряду. Незабаром учасники штурму покинули будівлю парламенту, після чого члени загону самооборони «Кайтселійту» взяли під охорону урядові установи, пошту і радіо. У ніч з 1 на 2 вересня члени організації «Кайтселійт» встановили прикордонні стовпи і шлагбаум на території Ленінградської і Псковської областей РРФСР, де проходила радянсько-естонська межа, закріплена Тартуським мирним договором у 1920 році. 12 січня 1991 року в ході візиту в Таллінн Голови Верховної Ради РРФСР Бориса Єльцина між ним і Головою Верховної Ради Естонської Республіки Арнольдом Рюйтелем було підписано «Договір про основи міждержавних відносин РРФСР з Естонською Республікою», в якому обидві сторони визнали одна одну суверенними державами і суб'єктами міжнародного права. 3 березня відбувся референдум з питання незалежності Естонської Республіки, в якому взяли участь лише правонаступні громадяни Естонської Республіки (переважно естонці за національністю), а також особи, які отримали так звані «зелені картки» Конгресу Естонії (умовою отримання картки була усна заява про підтримку незалежності Естонської Республіки. Було видано близько 25 000 карток, їх власникам згодом було надано громадянство Естонії). 78 % тих, хто проголосував підтримали ідею національної незалежності від СРСР.[19]

4 травня 1990 року Верховна Рада Латвійської РСР прийняла Декларацію про відновлення незалежності Латвійської Республіки. 3 березня 1991 року декларація була підкріплена всенародним опитуванням. Через 5 місяців, 21 серпня Верховна Рада Латвії прийняла конституційний закон «Про державний статус Латвійської Республіки»[22], який остаточно підтвердив незалежність держави.
9 березня 1990 року сесія Верховної Ради Грузинської РСР ухвалила постанову «Про гарантії захисту державного суверенітету Грузії» в якому оголосила, що введення військ Радянської Росії в Грузію в лютому 1921 року і заняття її території були з правової точки зору військовим втручанням (інтервенцією) і окупацією з метою повалення існуючого політичного ладу (Грузинської Демократичної Республіки), а з політичної точки зору фактичною анексією. Засуджуючи «окупацію і фактичну анексію Грузії Радянською Росією як міжнародний злочин», ВР оголосила, що прагне до анулювання наслідків порушення Договору від 7 травня 1920 року для Грузії і до відновлення прав Грузії, визнаних Радянською Росією цим договором. Також було оголошено про початок переговорів щодо відновлення незалежної Грузинської держави, оскільки Договір про утворення СРСР, на думку депутатів, «був по відношенню до Грузії незаконним». 28 листопада 1990 року в ході виборів була сформована Верховна Рада Грузії на чолі з Звіадом Гамсахурдіа, який пізніше (26 травня 1991 року) був обраний президентом на всенародному голосуванні. 15 листопада 1990 року парламент прийняв постанову про перейменування Грузинської РСР в Республіку Грузія. 31 березня 1991 року в ГРСР відбувся референдум щодо відновлення незалежності Грузії, на якому за висунуте питання проголосувало 98,93 % учасників референдуму. 9 квітня в 12 годині 30 хвилин Верховна Рада країни прийняла Акт про відновлення державної незалежності Грузії. Вона стала п'ятою з союзних республік, що оголосили незалежність ще до серпневих подій (ГКЧП).
23 вересня 1989 року Верховна Рада Азербайджанської РСР прийняла Конституційний закон про суверенітет Азербайджанської РСР. 29 грудня того ж року року в Джалілабаді активісти Народного фронту захопили будівлю міськкому партії, при цьому десятки людей були поранені.[26] 31 грудня на території Нахічеванської АРСР натовп людей зруйнував держкордон з Іраном. Майже 700 км кордону було знищено. Тисячі азербайджанців перетнули річку Аракс, натхнені першою за довгі десятиліття можливістю братання з своїми співвітчизниками в Ірані. 10 січня 1990 Президія Верховної Ради СРСР прийняла постанову «Про грубі порушення закону про державний кордон СРСР на території Нахічеванської АРСР», рішуче засудивши подію[28] 11 січня 1990 року група радикально налаштованих членів Народного фронту штурмом взяла кілька адміністративних будівель і захопила владу в місті Ленкорань, скинувши радянську владу. 19 січня надзвичайна сесія Верховної Ради Нахічеванської АРСР прийняла постанову про вихід Нахічеванської АРСР з Союзу РСР і оголошення незалежності. В ніч з 19 на 20 січня 1990 радянська армія штурмувала Баку з метою розгрому Народного фронту і порятунку влади Комуністичної партії в Азербайджані. 30 серпня 1991 Верховна Рада Азербайджанської РСР прийняла Декларацію «Про відновлення державної незалежності Азербайджанської Республіки», а 18 жовтня був прийнятий Конституційний акт «Про державну незалежність Азербайджанської Республіки». 10 вересня було проведено Надзвичайний з'їзд Комуністичної партії Азербайджану, на якому приймається рішення про розпуск компартії. 29 грудня пройшов референдум про державну незалежність Азербайджану (вже після того, як Азербайджан підписав алматинський протокол до Біловезької угоди щодо припинення існування СРСР і після того, як Рада Республік Верховної Ради СРСР прийняла декларацію про визнання цієї угоди), на якому за незалежність проголосувало 99,58 % учасників референдуму.

У травні 1989 року був створений Народний фронт Молдови, який об'єднав в собі ряд націоналістичних організацій. 23 червня Верховна Рада Молдавської РСР затвердила Висновок спеціальної комісії по пакту Молотова-Ріббентропа, в якому створення Молдавської РСР було оголошено незаконним актом, а Бессарабія і Північна Буковина — окупованими румунськими територіями. На підставі Висновку 31 липня президія Тираспольської міської ради проголосила, що якщо Молдавська РСР була створена незаконно, то лівобережжя Дністра також було незаконно в неї включено, і президія «не вважає себе зв'язаною якими-небудь зобов'язаннями перед керівництвом Молдови». 7 листопада Народний фронт Молдови зірвав проведення військового параду в Кишиневі, а 10 листопада був здійснений штурм будівлі МВС республіки, в ході якого постраждали кілька співробітника МВС і прихильників НФМ. Георге Гімпу замінює прапор МРСР (нині державний прапор в невизнаному Придністров'ї) на прапор Румунії (прапор у Молдови того ж забарвлення, але з національним гербом) над парламентом МРСР, 27 квітня 1990 року. Зростання молдавського націоналізму, проголошення курсу на вихід з СРСР і заклики до об'єднання з Румунією, введення прапора на кшталт румунського триколора як державного, позбавлення державного статусу російської мови і переклад молдавської на латинський алфавіт — викликали негативну реакцію у жителів південної і східної Молдови. 12 листопада відбувся Надзвичайний з'їзд представників гагаузького народу, на якому була проголошена Гагаузька АРСР у складі Молдови, але Президія парламенту республіки скасувала рішення Надзвичайного з'їзду, назвавши їх антиконституційними. Слідом за цим у кінці 1989 — на початку 1990 року в Придністров'ї був проведений референдум щодо незалежності регіону. 2 вересня 1990 року на II Надзвичайному з'їзді депутатів всіх рівнів Придністров'я була проголошена Придністровська Молдавська РСР. Обидві держави не були визнані керівництвом СРСР. 6 травня 1990 року уздовж всієї річки Прут, що розділяє Молдову і Румунію, відбулася акція «Міст квітів», в ході якої жителі Румунії перетнули радянсько-румунський кордон без пред'явлення будь-яких документів. Друга акція подібного роду сталася 16 червня 1991 року, коли жителі Молдавської РСР перетнули кордон в бік Румунії. 23 червня 1990 року Верховна Рада РСР Молдова прийняла декларацію про суверенітет. 19 серпня відбувся I З'їзд народних депутатів — гагаузів, обраних до Рад різних рівнів, на якому була прийнята «Декларація про свободу і незалежність гагаузької народу від Республіки Молдова», проголосивши Республіку Гагаузія у складі СРСР. 21 серпня на надзвичайному засіданні Президії Верховної Ради Молдови рішення щодо проголошення республіки було визнано незаконним, а проведення з'їзду депутатів — антиконституційним. У жовтні в Гагаузії були оголошені вибори в неконституційний орган — так звану Верховну Раду Гагаузії. Прем'єр-міністр Молдови Мірча Друк 25 жовтня, з метою зірвати вибори направив в Комрат («Похід на Гагаузію») автобуси з волонтерами в супроводі міліції. У Гагаузії розпочалась мобілізація, проте прибуття частин Радянської Армії запобігло кровопролиття. 27 серпня 1991 року Верховна Рада Молдови прийняла Декларацію про незалежність і визнала незаконним встановлений в 1940 році кордон з Україною. Населення східної та південної Молдови, прагнучи уникнути інтеграції з Румунією, оголосило про невизнання незалежності Молдови від СРСР і проголосило утворення двох нових республік, які виявили бажання залишитися в СРСР. Першою про відділення від Молдови оголосила ГССР, яка пізніше після розпаду СРСР поміняла свою назву на Республіка Гагаузія. На наступний день в знак солідарності з гагаузами про вихід із складу Молдови оголосила так само і ПМССР, яка теж пізніше в ході референдуму після розпаду СРСР поміняла свою назву на ПМР.

6 серпня 1990 року голова Верховної Ради РРФСР Борис Єльцин зробив в Уфі заяву: «беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути».

З серпня по жовтень 1990 року відбувається «парад суверенітетів» автономних республік і автономних областей РРФСР. Більшість автономних республік проголошують себе радянськими соціалістичними республіками в складі Росії. Зокрема 20 липня Верховна Рада Північно-Осетинської АРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Північно-Осетинської АРСР. Слідом за цим 9 серпня була прийнята Декларація про державний суверенітет Карельської АРСР, 29 серпня — Комі РСР, 20 вересня — Удмуртської Республіки, 27 вересня — Якутської-Саха РСР, 11 жовтня — Башкирської РСР-Башкортостану, 18 жовтня — Калмицької РСР, 22 жовтня — Марійської РСР, 24 жовтня — Чуваської РСР, 25 жовтня — Горно-Алтайської АРСР. 30 серпня 1990 року Верховна Рада Татарської АРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Республіки Татарстан. У декларації, на відміну від деяких союзних і майже всіх інших автономних російських (крім Чечено-Інгушетії) республік, не було вказано знаходження республіки ні в складі РРФСР, ні в СРСР і було оголошено, що як суверенна держава і суб'єкт міжнародного права вона укладає договори і союзи з Росією та іншими державами. В ході масового обвалу СРСР Татарстан з таким же формулюванням прийняв декларації і постанови про незалежність і входження в СНД, провів референдум, прийняв конституцію. 18 жовтня 1991 була прийнята Постанова Верховної Ради про державну незалежність Татарстану. Восени 1991, при підготовці до підписання 9 грудня 1991 Договору про створення ССД як конфедеративного союзу, Татарстан знову оголосив про бажання самостійного вступу в ССД. 26 грудня 1991 року, у зв'язку з Біловезькою угодою про припинення існування СРСР і створення СНД, була прийнята Декларація про входження Татарстану в СНД на правах засновника. Влітку 1990 року група видних представників чеченської інтелігенції виступила з ініціативою проведення Чеченського національного з'їзду для обговорення проблем відродження національної культури, мови, традицій та історичної пам'яті. 23-25 листопада в Грозному пройшов Чеченський національний з'їзд, який обрав Виконавчий комітет на чолі з головою генерал-майором Джохаром Дудаєвим. 27 листопада Верховна Рада Чечено-Інгушської АРСР під тиском виконкому ЧНС і масових акцій прийняла Декларацію про державний суверенітет Чечено-Інгушської Республіки. 8-9 червня 1991 пройшла 2-я сесія Першого Чеченського національного з'їзду, який оголосила себе загальнонаціональним Конгресом чеченського народу. Сесія прийняла рішення про позбавлення влади парламенту і проголосила Чеченську Республіку Нохчи-чо, а тимчасовим органом влади проголосила Виконком ЗКЧН на чолі з Джохаром Дудаєвим. Події в Москві 19-21 серпня 1991 року стали каталізатором політичної обстановки в республіці. 19 серпня з ініціативи Вайнахської демократичної партії на центральній площі Грозного почався мітинг на підтримку російського керівництва, але після 21 серпня він став проходити під гаслами відставки Верховної Ради разом з його головою за «пособництво путчистам», а також перевиборів парламенту. 1-2 вересня 3-тя сесія ЗКЧН оголосив Верховну Раду Чечено-Інгушської Республіки позбавленою влади і передав всю владу на території Чечні Виконкому ЗКЧН. 4 вересня відбулося захоплення грозненського телецентру та будинку радіо. Голова Грозненського виконкому Джохар Дудаєв зачитав звернення, в якому назвав керівництво республіки «злочинцями, хабарниками, казнокрадами» і оголосив, що з «5 вересня до проведення демократичних виборів влада в республіці переходить в руки виконкому та інших загальнодемократичних організацій». У відповідь на це Верховна Рада оголосила з 00 години 5 вересня до 10 вересня надзвичайний стан в Грозному, але через шість годин Президія Верховної Ради скасувала надзвичайний стан. 6 вересня голова Верховної Ради Чечено-Інгушської АРСР Доку Завгаєв пішов у відставку, а в.о. голови став Руслан Хасбулатов. Через кілька день 15 вересня відбулася остання сесія Верховної Ради Чечено-Інгушської Республіки, на якій було прийнято рішення про саморозпуск. Як перехідний орган була утворена Тимчасова Вища Рада, яка складалась з 32 депутатів.

19 серпня 1991 група політиків з оточення Горбачова оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС). Вони зажадали від президента, який знаходився на відпочинку в Криму, введення в країні надзвичайного стану або тимчасової передачі влади віце-президенту Геннадію Янаєву. Тільки дві союзні республіки — Азербайджанська і Білоруська РСР підтримали ДКНС, інші республіки — Латвійська, Литовська, Молдавська і Естонська РСР відкинули акти ГКЧП. Після оголошення про створення ДКНС та ізоляції Горбачова в Криму, Єльцин очолив протидію ДКНС і перетворив Будинок Рад Росії в центр опору. Уже в перший день подій Єльцин, виступаючи з танка перед Білим домом, назвав дії ДКНС державним переворотом, згодом оприлюднив низку указів про невизнання дій ДКНС. 23 серпня Єльцин підписав указ про призупинення діяльності КП РРФСР а 6 листопада — про припинення діяльності КПРС.

Поразка і саморозпуск ДКНС фактично привів до краху центральної влади СРСР, перепідпорядкування владних структур республіканським лідерам і прискоренню розпаду Союзу. Протягом місяця після путчу оголосили про незалежність одна за одною органи влади майже всіх союзних республік. Деякі з них для надання легітимності цих рішень провели референдуми про незалежність. Негайно, у вересні 1991, західними країнами була масово визнана незалежність прибалтійських республік (яка ними була оголошена ще на початку 1990-го).

2 жовтня 1991 року на аеродромі Ювілейний (Байконур) пройшла зустріч керівників 12 республік СРСР (не були присутні лідери Латвії, Литви та Естонії). 18 жовтня 1991 року в Кремлі був укладений Договір про економічне співтовариство. Його підписали лідери восьми республік (крім Азербайджану, Грузії, Молдови та України) та М. С. Горбачов як президент СРСР. Учасниками договору визнавалися свобода виходу із товариства, приватна власність, свобода підприємництва і конкуренція. Договором дозволялося введення національних валют; передбачалося поділ золотого запасу СРСР, його алмазного і валютного фондів. 28 жовтня 1991 року на пост Голови Верховної Ради РРФСР обрано Руслан Хасбулатов. 6 листопада 1991 указом Президента РРФСР Б.Єльцина діяльність КПРС і Комуністичної партії РСФСР на території Росії була припинена.

14 листопада 1991 сімома республіками з дванадцяти (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан) було прийнято рішення щодо укладання договору про створення Союзу Суверенних Держав (ССД) як конфедерації зі столицею в Мінську. Підписання було намічено на 9 грудня 1991 року. 8 грудня 1991 року глави трьох з чотирьох республік, засновників Радянського Союзу, — Білорусі, Росії та України, — зібравшись в Біловезькій пущі, констатували, що СРСР припиняє своє існування, оголосили про неможливість утворення Союзу Суверенних Держав і підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав. Підписання угоди викликало негативну реакцію Горбачова, однак після серпневого путчу реальної влади він вже не мав. За словами Бориса Єльцина, Біловезька угода не розпускала СРСР, а лише констатувала його фактичний до того моменту розпад. 10 грудня Верховна Рада України c застереженнями ратифікувала угоду про створення СНД. За ратифікацію проголосувало 288 депутатів. Відразу після цього відбулася телефонна розмова Кравчука з Шушкевичем, який в цей момент вів засідання Верховної Ради Білорусі. Після закінчення цієї розмови білоруські депутати поставили угоду на голосування. За ратифікацію проголосувало 263 депутата. Згадки про СРСР залишалися в Конституції Республіки Білорусь року аж до прийняття нової в березні 1994 року. 19 грудня, у зв'язку з ратифікацією угоди про створення СНД, президент РРФСР Борис Єльцин підписав постанову російського уряду про припинення діяльності МВС СРСР на території Російської Федерації. Укладення угоди про про створення СНД викликало суперечності з приводу того, чи розпускала вона Радянський Союз, оскільки була підписана лідерами тільки 3 республік з 15. Будь-які сумніви відпали 21 грудня 1991 року, коли на зустрічі президентів у Алма-Аті (Казахстан) до організації приєдналося ще 8 республік: Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Підписані керівниками колишніх радянських республік Алма-Атинська декларація і Протокол до Біловезької угоди підтвердили розпуск Союзу і формально заснували Співдружність. Учасники зустрічі також «прийняли» відставку Горбачова. Хоча сам Президент СРСР і не збирався офіційно залишати політичну сцену, він повідомив CBS News, що піде у відставку, як тільки побачить, що функціонування СНД є реальним. Слід зазначити, що утворена організація була заснована не як конфедерація, а як міжнародна (міждержавна) організація, яка характеризується слабкою інтеграцією і відсутністю реальної влади в координуючих наднаціональних органів. Членство в цій організації було відкинуто прибалтійськими республіками, а також Грузією (вона приєдналася до СНД тільки в жовтні 1993 року і заявила про вихід з СНД після війни в Південній Осетії влітку 2008 року).

25 грудня Президент СРСР Михайло Сергійович Горбачов оголосив про припинення своєї діяльності на посаді президента СРСР «з принципових міркувань». Звернення останнього радянського лідера до народу почалося рівно о 19 годині за московським часом і транслювалось в прямому ефірі центрального телебачення. Того ж вечора Горбачов підписав указ про складання з себе повноважень Верховного Головнокомандувача радянських Збройних Сил і передав право на управління стратегічною ядерною зброєю президенту Росії Борису Єльцину. Сам Єльцин на цю церемонію не з'явився. У своїх спогадах президент СРСР писав: "Мені передали, що президент Росії незадоволений моїм виступом, обурений і відмовляється прибути, як ми домовилися, в призначений час. Пропонує зустрітися «в нейтральному місці». Зустріч між головними високопосадовцями так і не відбулась, тому ядерний чемоданчик замість російського очільника отримав міністр оборони колишнього Радянського Союзу Євген Шапошников. У той же день угода про створення СНД була ратифікована Верховною Радою Таджикистану. За тиждень до цього Горбачов зустрівся з Єльциним і визнав доконаний факт розпаду Радянського Союзу. 25 грудня Верховна Рада РРФСР прийняла закон про зміну юридичної назви країни з «РРФСР» на «Російську Федерацію», підтвердивши у цьому символічному рішенні суверенітет нової держави. 25 грудня, о 19:32 вечора за московським часом, після того, як Горбачов залишив Кремль, радянський прапор був спущений, а на його місці замайорів російський триколор. У своїх прощальних словах Горбачов прозвітував про внутрішні реформи і розрядку, але визнав: «стара система рухнула, перш ніж нова встигла запрацювати». В той же день президент Сполучених Штатів Джордж Буш офіційно визнав незалежність 11 пострадянських республік, зокрема й України. 26 грудня сесія Ради Республік Верховної Ради СРСР, з якої на той момент не були відкликані тільки представн

http://www.who.int/ru/news-room/detail/18-06-2018-who-releases-new-international-classification-of-diseases-(icd-11)

https://blogs.korrespondent.net/blog/science/3922020/ Гомеопатія в Україні: міфи та реалії.
Кому вигідне цькування гомеопатів, я визначити можу досить важко. Але скільки невігласів: недоучок та напівдурнів критикує чи намагається спаплюжити те, про що просто не має ніякого уявлення.
Побачив цілу навалу пройдисвітів та недоучок, в котрих може дипломи і регалії є, а з порядністю завжди проблеми. а про що йде мова? А про якесь, запущене ще і чинушами з МОЗ, яких самих гнати треба в три шиї, бо паскудить вміють, а щось запропонувати корисне не в змозі, цькування гомеопатії. Звісно повно контрафакту в світі. В РФ та деяких країнах ЄС з цим напрямком альтернативної медицини почали боротися через перш за все появу шахраїв з підробками, а також недоброякісну конкуренцію з боку фінансово-промислових груп. Навіщо нам, в Україні, знищувати власні досягнення і виробництво?!
Головний критерій ефективності лікування - це задоволені пацієнти.
Головна перевага гомеопатії - це доступність та відносна безпечність. Я сам не гомеопат, але лікар за освітою з досвідом роботи за спеціальністю (нині інвалід, Ветеран праці) і вважаю себе пристойною порядною людиною...При прийомі гомеопатичних ліків слід обмежити приймання кави, шоколаду, алкогольних напоїв та ароматичних трав, в їжі обмежити подразнюючи речовини та спеції...Зберігати в недоступному для дітей місці!...
Прочитав же я про гомеопатію вперше такі праці: ПоповаТ.Д,ЗеликманТ.Я. Гомеопатическая терапия.-К.:Здоровья,1990.-240с.; ПоповаТ.д.очерки о гомеопатии: Записки врача-гомеопата.- К.:Наукова думка, 1988.-192с.; Ж.Шарет Практическое гомеопатическое лекарствоведение.-К.:Украинская советская энциклопедия им. М,Бажана, 1990.-206с...Хто питає - той не блудить. Рекомендую просто продивитись посилання, які наводжу нижче тут:
http://www.polykhrest.od.ua/other/years_articles181.php
http://zdorovaukraina.org.ua/gomeopatija/
http://www.homeopat.kiev.ua/content/47-ganeman.html
http://nmu.ua/zagalni-vidomosti/kafedri/nevrologyy...oj-medytsyny/istoriya-kafedry/
http://kmu.edu.ua/sample-page/kursi/

На http://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-42011509?ocid=socialflow_facebook появился перевод с английского статьи http://www.bbc.com/future/story/20160223-what-would-happen-if-aliens-contacted-earth
By Chris Baraniuk Що ми робитимемо, якщо з нами зв'яжуться інопланетяни?
Кріс Баранюк
BBC Future
23 February 2016
Nearly 40 years ago, radio astronomer Jerry Ehman was scanning a part of the sky hoping to detect a signal from an alien civilisation. All of a sudden, he picked something up. The signal was incredibly short, just a burst, but it registered as a distinct spike – a sort of momentary broadcast. On a print-out, he circled the blip in red pen and wrote one word: “Wow!”.
For decades we’ve been listening out for a message from space. Organisations like Seti analyse unusual radio signals to catch potential transmissions from an intelligent alien civilisation. But what would happen if they really heard one?
Уже багато десятиліть дослідники прослуховують космос, сподіваючись почути послання від позаземних цивілізацій. Будь-які незвичайні сигнали ретельно перевіряють. Але що станеться, якщо ми справді отримаємо повідомлення з інших світів?

Нам звонят инопланетяне! Что будем делать?
Крис Баранюк
BBC Future http://www.bbc.com/ukrainian/magazine-russian-42012785

А разве нет?! Это мое мнение от прочитанного
https://isralove.org/load/1-1-0-1650

Михаил Жванецкий пишет то, что наболело на душе не только у него. Можно не читать, но лучше прочесть весь материал.

Здравствуйте друзья! Сейчас мы живём в очень жестоком и страшном мире. Но бывают и проблески. Произошло не значительное, но приятное событие : вдруг расцвел кактус, который у нас уже много лет, и мы даже не надеялись, что он может зацвести. Фотографии цветка может каждый увидеть.

  

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №133/2017
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"
Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:
1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (додається). 4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України П.ПОРОШЕНКО
15 травня 2017 року


Додаток 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від «28» квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» http://www.president.gov.ua/storage/j-files-storag...4bb4ae6a900d483_1494864914.pdf

ЮРИДИЧНІ ОСОБИ, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)
ВИТЯГ
422. ТОВ «Мэйл.РУ ГРУП» (ООО «Мэйл.РУ ГРУП»), м. Москва, пр-кт Ленінградський, б.39, стр.79, ИНН 7714789489, ОГРН 1097746572813
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань; 5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії; 6) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; 7) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 8) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 9) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 10) заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності; 11) заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru)


423. ТОВ «Вконтакте» (ООО «Вконтакте»), м. Санкт- Петербург, вул. Херсонська, 12-14, літер А, пом. 1-Н, ИНН: 7842349892 , ОГРН: 1079847035179 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань; Три роки 187 Продовження додатка 2 № з/п Ідентифікаційні дані (повне найменування та реквізити юридичної особи) Вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України «Про санкції») Строк застосування 5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 6) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; 7) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 8) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 9) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 10) заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності; 11) заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru)

424. ТОВ «В Контакті» м. Київ, вул. Червоноарміська, 5, оф. 32, код ЄДРПОУ 38004331
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; Три роки 188 Продовження додатка 2 № з/п Ідентифікаційні дані (повне найменування та реквізити юридичної особи) Вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України «Про санкції») Строк застосування 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань; 5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 6) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; 7) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 8) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 9) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 10) заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності; 11) заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru)
425. ТОВ «Мейл.РУ Україна» м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, код ЄДРПОУ 36001370 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань; 5) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 6) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; 7) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 8) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 9) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 10) заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності; 11) заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru)

Завтра наступает Первое мая. Для многих - это Международный День Солидарности Трудящихся. Мне особенно запомнился он в 1986-м году, когда моих родителей вынудили прийти самим и привести меня с братом под радиоактивные осадки на Крещатик. Теперь есть люди с сомнительной репутацией, которые хотят отменить таковой праздник. Но профсоюзы или трейдюнионы есть во всём мире. И это их день и всех, кто работал и хочет зарабатывать честно. В этом году из-за особенностей календарей и культур совпадает несколько важных дат. 
1 мая ️2017года 🕐🔔 - это 5 ияра 5777-го года 🕎✡️. 
День памяти павших в войнах Израиля и жертв террора (Йом а-Зикарон) отмечается накануне Дня Независимости Израиля. Это израильский государственный день траура. Каждый год к этому дню точно подсчитано число евреев, погибших в арабо-израильских войнах и терактах с 1860 года. 5 ияра 5708 года по еврейскому календарю (14 мая 1948 года) была провозглашена независимость государства Израиль. Через несколько часов после рождения государства семь арабских стран, без объявления войны, перешли границы и начали военные действия. Но еще до официального начала войны в кровавых налетах арабов пали религиозные еврейские поселения Гуш-Эцион — четыре поселения, находящиеся в непосредственной близости от Иерусалима. 

Этот конфликт начался раньше, но 3 года тому назад исполняющий обязанности президента Украины Турчинов объявил о начале Антитерористической операции на Донбассе (АТО). Немного об этом здесь: http://112.ua/ato/za-tri-goda-ato-pogibli-svyshe-2...i-raneniya-lysenko-384379.html

Всемирный день здоровья - 7 апреля 2017 г. http://www.who.int/campaigns/world-health-day/2017/ru/
http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs369/ru/ Сегодня многие говорят в мире о депрессии. Давайте рассуждать о ней с позиций профессионалов.Основные сведения о депрессии: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs369/ru/
Рекомендации ВОЗ: http://www.who.int/mental_health/management/depression/ru/
Тематический обзор о депрессии: http://www.who.int/topics/depression/ru/

Депрессия является одним из приоритетных состояний, которые входят в Программу действий ВОЗ по заполнению пробелов в области охраны психического здоровья (mhGAP). Целью Программы является содействие странам в расширении служб для лечения людей с психическими и неврологическими проблемами, а также проблемами, связанными с употреблением наркотиков и других веществ. Такое лечение может проводиться работниками здравоохранения, не являющимися специалистами в области охраны психического здоровья.
Программа исходит из того, что при надлежащем уходе, психосоциальной поддержке и медикаментозном лечении десятки миллионов людей с психическими расстройствами, включая депрессию, могли бы жить нормальной жизнью, даже в условиях ограниченных ресурсов.

Ще один день у житті. Вирішив зробити пост, наче щоденник про повсякденність. Проблеми лікаря-інваліда ніде не зникли. Завтра День сміху. Наче сьогодні нічого смішного не відбувається. На перекидному календарі позначено «Міжнародний день резервного копіювання». Як його відзначають?! В ЗМІ, особливо по радіо та телебаченню, новини починаються з нової інформації щодо загиблих та поранених в АТО. Ну от ще й у цьому ресурсі хай буде посилання: http://www.radiosvoboda.org/a/28399862.html Ситуація в зоні бойових дій на Донбасі (карта) Інфографіка Міністерства оборони України.

Написал опус http://blogs.korrespondent.net/blog/kyiv/3816906/

Чому я проти введення пені за прострочку платежів за комірне (ЖКХ).

Платежі за комірне слід платити вчасно. Але чи залежить ця вчасність від нас самих? Ви скажете, що здебільшого так. А я б дослідив перепетії на власному прикладі. Про це мій опус далі.

Я вважаю таку пеню нині несправедливою: 

    Вранці 15лютого2017р, електронна платіжка ГІОЦ з'явилася на сайті в Особистому кабінеті на утримання будинку, холодну воду, електроенергію, водовідведення та газ (на опалення та гарячу воду графи ще не з'явилися). А паперової досі небуло. В електронній платіжці з сайту суми до сплати зазначені не зручно (а то і помилково), бо в них відсутнє зазначення розміру субсидії. В паперовому рахунку, наприклад за за грудень, на газ є корекція та зазначається розмір субсидії. Сама електронна платіжка ГІОЦ зроблена так по дурному, що всі графи скоригувати теж не можливо, а можна лише окремі. Якщо зараз сплатити за утримання будинку, то, коли прийде за опалення, слід буде повторно сплатити тей же розмір оплати (бо графу не прибереш). Минулого місяця платіжки Київенерго з'явилися 21 січня з проханням сплатити до 20 числа! Епопея продовжується. 

   Десь вдень дозвонився до Киїенерго: оператор сказав, що в них субсидія надійшла і за гарячу воду борг (бо то показники лічильника за гарячу воду з ГІОЦ не надходили, дак ввів через сайт Київенерго в кінці січня), а за опалення - переплата ( бо ті лічильники перевіряю не я сам особисто). Вечір. Паперових платіжок ще немає. На сайті ГІОЦ в особистому кабінеті з'явилися графи на опалення та гарячу воду, але заповнено без врахування субсидій. За утримання будинку субсидія врахована. На сайті самого Київенерго зазначено, що данні за цей місяць не остаточні та ще можуть змінюватися до кінця місяця.

     Наступив новий день - 16 лютого. Платіжка ГІОЦ паперова з рахунками на утримання будинку та холодну, а також на водовідведення гарячої води (ВГВ) з врахуванням субсидії надійшла вдень. За все треба платити... За ВГВ навіть переплата! А за газ, опалення та гарячу воду платіжок ще немає. За електроенергію, кажуть, платіжку надсилають тільки за наявнності боргу. Написав до Київводоканалу. 

    Ранок 17.02.2017. Отримав повідомлення Київвводоканал  електронною поштоюу: 

Ваше звернення зареєстровано 17.02.2017 за номером Б-4554/0/8/15-17 та опрацьовується. Тема звернення:

 Консультація щодо опломбування/розпломбування лічильника (а не те, що я писав)

 Текст звернення: Особовий рахунок: ******

В платіжці станом на 01.02.2017 зазначено надмірний обсяг споживання холодної води - 27.1 (поточні 161.1; попередні 134.0), хоч ми використовуємо десь по 3-5 щомісяця. У платіжці за 01.01.2017 (попередній) споживання 3.0, поточні 158.2; попередні 155.2, а сплатив я за показником 163.1 (108.78-88.92=19.86) обов'язковий платіж 19.87: була перепалата та субсидія (субсидія на весь опалювальний сезон). Нині на лічильнику 167.1. Отже за січень та початок лютого ми витратили 4.0 (після останньої сплати). Але ж не 27.1! Нам потрібен перерахунок та пояснення, як враховувати субсидію, бо витрати наші менші обов'язкового платежу (якщо врахувати субсидію та витрати). 

Орієнтовна дата відповіді 19.03.2017.

    Для тих, хто ще цікавиться цією епопеєю. Настало 18.02.2017р. нових платіжок немає. електронний сайт Київгазу тимчасово не працює з технічних причин. У сайті ГІОЦ виникли зміни: в особистому кабінеті сума знизилася та показало переплату за опалення, суму за утримання будинку, переплату за електрику... Та за газ сума без врахування субсидії та за холодну воду ота "неточна". Вдень надійшла платіжка Київенерго на папері з тим же, що і на сайті. "Скоригував газ" за поточний місяць по платіжці за попередній, а воду по лічильнику і сплатив через інтернет банківською карткою. Платіжки за газ ще так і не було!

Спросите чому? А я в ранковому шоу по телебаченню подивився гороскоп на свій знак. А там порада: сьогодні вигідно борги сплатити та розрахуватись!

Всім бажаючим додатрок: перелік сайтів щодо вигод.

https://www.gioc.kiev.ua/

http://kyivenergo.ua/te-home/

http://vodokanal.kiev.ua/ua

http://energy.kyivgaz.ua/

 

https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/908
Про оптимізацію використання Fm-радіомовлення в Україні

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА, ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Нещодавно Королівство Норвегія заявило, що припинятиме ефірне радіомовлення на Fm-частотах та переходить виключно на цифрове радіомовлення. Така позиція згубна для України та світу . Вона може спричинити безліч проблем. Перш за все в світі, в тому числі у громадян Україним та на її території, накопичилося багато Fm-радіоприймачів, музичних центрів, гаджетів, мобілок і т.п., які здатні приймати радіосигнал на Fm-частотах. Крім того ця інфраструктура досить розвинена та зручна, бо є багацько передавальних станцій та частоти для Fm-радіомовлення. Я вважаю прилади та радіомовлення на Fm-частотах таким же надбанням людства, як хліб чи колесо. Хоч, звісно, можна їсти пластикову їжу з тюбиків та літати на реактивному ранці за плечима (є і такі винаходи). В той же час доступ до цифрового радіо через інтернет вже доступний настільки, наскільки доступний сам інтернет та прилади для нього (комп'ютери, гаджети і т.п.). Отже відмовлятися від інфраструктури мовлення на Fm-частотах Україні не варто.
В той же час є проблеми радіомовлення на Fm-частотах, зумовленні нераціональним використанням ресурсу радіочастот, а саме аналогове телебачення та кілька локаторів перекривають діапразон Fm-частот навіть у Києві. Отже, на мою думку, слід припинити функціонування такого телебачення та інших приладів, які створюють хвилі на Fm-частотах, котрі сприймаються відповідними радіоприймачами та подібними пристроями. Ресурс, котрий вивільниться, я пропоную передати Державному радіо, яке вже має 3 канали суто загальнонаціональні та один канал іномовлення. Також є проблема з наявним ресурсом мовлення на Fm-частотах через те, що одні й ті ж самі радіокомпанії ретранслюються на різних Fm-частотах в різних місцинах. Інший частотний діапазон теж має бути вивчений та стандартизований: по всій Україні загальнодержавні канали мають передавати сигнал на однакових Fm-частотах, а місцеві станції мати окремі частоти (свої для кожної місцини з ресурсу всіх частот, спеціально наданих для місцевого радіомовлення на Fm-частотах). За такої системи сигнал самих передавачів буде сильнішим для сприйняття споживачами/слухачами та синхронним (а нині Fm-станції глушать одне одного передаючи різний контент на однакових Fm-частотах в різних регіонах). Це збільшить пеокриття радіомовленням на Fm-частотах України та надасть змогу ще передавати його населенню Тимчасово Окуппованних РФ територій. Крім того на Fm-частотах можна передавати сигнали Цивільної оборони чи про надзвичайні ситуації. А обмеженість частотного ресурсу Fm-частот є підставою для конкурсного відмору мовників на Fm-частотах як загальнодержавних, так і місцевих. Радіомовлення на Fm-частотах Україні потрібно!
Петиція №41/000908-17еп

Дата початку збору підписів: 12 січня 2017 р.

Електронна петиція “Робудова та порятунок міської електрички” від 05-10-2016 опублікована на сайті сервісу електронних петиції Київської міської ради
Посилання https://petition.kievcity.gov.ua/petition/?pid=4713&icf=1

Звільнити від оподаткування прибуток фізичних осіб від відсотків за депозитними рахунками в банках та інших фінустановах
ЕКОНОМІЧНА, ЦІНОВА, ІНВЕСТИЦІЙНА, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА, РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА БУДІВНИЦТВО, ПІДПРИЄМНИЦТВО Петиція №41/000110-16еп опублікована на порталі 'Електронні петиції до Кабінету Міністрів України'. Дата початку збору підписів: 29 серпня 2016 р. http://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/110

Замінити субсидії на справедливі субвенції СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ Петиція №41/000269-16еп Дата початку збору підписів: 31 серпня 2016 р. http://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/269
Діюча нині система субсидування комірного є складовою політики економічного абсурду. Утворилась ситуація, коли майже половина всіх "сімей" України отримують субсидію чи на неї претендують. сама практика вивчення добробуту "сімей" є злочинною та протирічить нормам міжнародного публічного права. В світі кожен має платити та відповідати сам за себе! А в Україні може проживати в одній квартирі одинокий( без дітей та не одружений) інвалід з низькою пенсією та незадовільними житлово-побутовими умовами разом зі старенькою матусею, яка,. щоб не голодувати, працює - таку "сім'ю" з двох одиноких людей вважають єдиним цілим та можуть не надати субсидію, бо працююча пенсіонерка має зарплату до пенсії (а оплата за двох комірного більша пенсії інваліда чи більша її половини поза опалювальним сезоном). В той же час здорові працездатні особи не хочуть отримувати офіційну зарплату (платити податки та відрахування в пенсійний фонд), щоб мати ще субсидію від Держави. Держава не стимулює молодь шукати офіційний заробіток та порушує економічні принципи регулювання економіки: міграція робочої сили відбувається збочено чи протиприродньо. Є ще сім'ї, де поряд с пенсіонером за інвалідністю чи віком, проживають злодії чи інші асоціальні елементи: пенсії в такого пенсіонера за всіх платити не вистачає, а ті не працюють чи зарплату пропивають... Сама система нарахування субсидій стала анегдотичною: людина може відправити декларацію поштою, але слід записатися до держслужбовця та прийти у зазначений термін... Держава вуитратилась на соцзахист: замість допомоги інвалідам до пенсії гроші пішли на зарплати та канцприладдя службовцям!
Цю ситстему ще можна було б терпіти, якби держава сама без всяких заяв та декларацій вела реєстр сумісно проживаючих осіб та службовці самі отримували б відомості про значимі доходи та автоматично нараховували субсидії всім "сім'ям". Але таке було б справедливо (хоч і зручніше людям, дешевше державі), коли кожен громадянин отримував би індивідуальну платіжку за самого себе та сплачував тільки свою долю комірного індивідуально. Чом це старенька має платити за інваліда, а інвалід витрачатися більше інших інвалідів?! Де справедливість в тому, що немічні співмешканці можуть виселятись за борги, створені їхніми родичами (а розсіляти такі сім'ї не має правового поля взагалі). Ще один "недолік" в системі субсидій, яка є: багацько людей здорових та працюючих отримують субсидію на одного (особливо в котеджах) більшу, ніж пенсія чи комірне одного киянина, а то і "сім'ї"!
Пропоную відмінити таку порочну систему житлових субсидій та замінити субсидії на справедливі субвенції: кожен інвалід та пенсіонер за віком, не залежно від прибутків, має отримувати певну кількість тепла, води, електроенергії, коштів на вивіз сміття і т.п. безкоштовно від держави, а за надлишки сплачувати , як всі. Держава ще може внести до такого переліку сиріт, тимчасово непрацездатних, дітей і т.п. Але кожен має отримати ці конкретні послуги в межах більших реальної норми споживання. За цих умов люди будуть самі економити та соціальна напруга спаде, а діяльність держслужбовців стане ефективною: інваліди першої та другої груп мають мати право на безкоштовні комунпослуг, як і на безкоштовний проїзд в громадському транспорті чи життєвонеобхідні ліки. Пенсіонери за віком теж мають отримати, крім безкоштовного проїзду, оплачене державою комірне. Інші пільговики отримують компенсації грошима (наприклад родини загиблих в АТО), тому можуть переїхати в менше за площею помешкання чи утеплити котедж.

Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!

Ти зрікся мови рідної. Заріс
Твій шлях і зник у безіменнім зіллі...
Не маєш ти на похороні сліз,
Не маєш пісні на весіллі!

Ти зрікся мови рідної. Твій дух
На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закаменіє друг
І посивіє рідна мати.

Ти зрікся мови рідної. Віки
Ти йтимеш темний, як сльота осіння.
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сніг, журба —
Її не понесеш нікому!

Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх-погорду!

Ти зрікся мови рідної...

Текст віршу є в посиланні  http://www.ebk.net.ua/Book/buunt/ukr_lit_tvory/part1/112.htm

            Московський проспект переназвали проспектом С.Бандери. Yа черзі заміна визволителя Києва генерала Ватутіна на генерала УПА Шухевича. Подивимося на сам сайт КМДА, де є хоч якась інфа. Рішення начебто прийняте щодо БандериС. на основі вивчення громадської думки. На сайті є таке: Обговорення з 28 Березня 2016р. по 28 Травня 2016р.
(Завершено) Обговорення щодо перейменування проспекту Московського у Оболонському та Подільському районах на проспект Степана Бандери
Кількість користувачів, що приймають участь в обговорюванні проекту:
5697
Запропоновано редакцій / пропозицій:
226
Підтримка проєкту: Так:3146 Ні:2548
http://projects.kievcity.gov.ua/
Одразу виникає питання, а чому в Києві, де проживає десь 3000000 осіб "право" висловитися є лише в 5679 чи, скоріше, реальна можливість? За таку зміну висловилось відкрито 3146, тобто менше 0.1049% населення. Чому Київзрада посміла знехтувати думкою населення чи хоч її повноцінним вивченням та образила нацменшини та суспільну мораль? А в нас такі закони! там що ще 226 пропозицій? А ніхто їх теж не розглядав взагалі. так вони, щоб були ву сайті. Хто при посаді - той і правий, а країна - кради що хочеш, як в тебе підтримка від бандюків чи якогось підпільного проводу з недержавним нелегальним військовим підрозділом! А на Заході та Сході вже не мовчать, то й я мовчати вже не буду!
Тепер ще про одного вбивцю:
Обговорення з 28 Березня 2016р. по 28 Травня 2016р.
(Завершено) Обговорення щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича Кількість користувачів, що приймають участь в обговорюванні проекту:
5794
Запропоновано редакцій / пропозицій:
270
Підтримка проєкту: Так:3165 Ні:2627
А нижче я наведу текст листа-коментаря, який я написав десь у обговоренні. Вона заявила, що українці ж такий мирний народ, що всіх інших винищували тільки на своїй землі. Тож дослівно відповідь їй і всім таким на російській (бо вона написала російською та відмітила, що нині живе в США) на противагу новій секті чи псевдотечії з гаслом "націоналісти всіх країн єднайтеся". Зрозуміло, що я голосував проти героїзації ОУНців та УПАВців, подавав свої пропозиції в цей сайт та навіть писав до Київзради (і лист є). Але в листі з Київзради про перейменування вулиць в Києві взагалі, а не про сасудження націоналізму киянами та світом та неприпустимість героїзації колаборантів конкретно. Тому ту відписку В.Галета Департаменту Суспільних комунікацій КМДА від 08.07.2016 на мій лист до Київради від 09.06.2016 № 08/б-7157 (е) не публікую.Ну хто ж не притомився і цікавиться: читтайте!
Вы начитались Ленина и коммуняко-бандеровцев, которые популяризируют идею прогрессивности национализма угнетенных наций, а сами живёте в США. "ваша земля" - это где? Земля принадлежит землевладельцу. В Украине коммунисты украли её у хазаевов и роздали нищим селянам, а теперь большое число украинцев получают паи за землю в сёлах и, фактически, пользуются краденным! евреи в Украине - единственный коренной народ, сохранивший свою идентичность более 1.5 тысячи лет. Варяги нанимались иудео-хазарам, создавшим Киевскую Русь, из дикарей, не имевших между собой ничего общего, в охранники и армию, а потом взяли деньги и убили своих сюзеренов. Язычники Святослав и Владимир Рюриковичи были многоженцами, правда и первый талмудист Иегуда га наси (Гамлиель первый) имел 700 жён, потому что больше не мог содержать, а в Явне не осталось больше евреев-мужчин (кроме ещё десятка талмудистов-плапнтаторов, выращивавших оливки на масло). Вся эта "Украина-Русь" построена на лжи и насилии. даже крестили украинцев насильно. Против Ярослава Мудрого и этого крестителя в Киеве было несколько восстаний. Значительная часть казачества из Батурина и Глухова - это крещёные добровольно евреи, но сохранились и сейчас нормальные. И они проклинают колиивщину и Богдана Хмельницкого веками за геноцид евреев, как и Гитлера, Сталина, Шухевича, Бандеру и всех Мельникивцев (вроде О.Телиги). Гетьмана Скоропадского в 1918 году избрал съезд землевладельцев, а Стецько во Львове - самозванец и провокатор. Да и Львову с окружающими сёлами меньше 1000 лет, а сами Венгры жили 1500лет тому за Уралом и переселислись сюда. И.Франко потратил много сил, чтоб вообще убедить галычан и русинов, чтоб они признавали себя украинским этносом. При иудеохазарах Причерноморье было густо населено: аланы - это просто толпа еврейских беженцев из иудеи, разгромленной Римом, в Иудейскую войну в 70-м г. н.э. и позже во время восстания Бар-Кохбы, а скифы и сарматы - это иудеохазары и есть. было модно у этих полу-эллинов переходить в иудаизм, когда христианство было сектой иудаизма для посторонних, а Аравия, где родился мусульманский Магомет, как и Геймланд (а так называется земля, украденная русскими и варягами) была тоже еврейским королевством (ещё Фалаша в Эфиопии и Вавилония). Но вам же нравится быть кем-то, чем-то великим и чистым. А чистые и порядочные - это вроде моей бабушки (матери отца, которая спасла дедушку-еврея в Холокост, а потом её в ссылку в Крым большевики этапировали (эсер Муравьёв расстрелялеё отца: дволрянина русской империи из казаков выговского, одного мужа забрали и расстреляли в Голодомор 1932/33, другое в другое время). А что-то толпа "пострадавших от советов" ОУНцев и УПАвцев не замучена в ГУЛАГах, а жива и незаконные льготы получает из местных бюджетов в ряде областей и городов, где даже мусор можно в зерновозах перевозить. Так что, милочка, не гневите Б-га: "ваша земля" - это та, на участок которой есть документ на право власности на ваше имя. и то, надо реституцию провести, если кто-то хочет справдливости. интересно, а чем румынские и польские паны лучше или хуже были селянам Западной Украины, чем большевики? Но это ж не они написали. А то я б про "секретную директиву" Сталина напомнил, согласно которой в партизанских отрядах Украины и Белоруссии уничтожали евреев-беженцев, а также мужчин-евреев запрещалось принимать в партизаны сверх определённой квоты по этническому признаку, дабы по задумке Берии местное "коренное" население видело в них своих, а не ж***-большевиков. Так что смотрите за собой и не слушайте этих комуняко-бандеровцев, лидеры которых моложе меня лет от 5 и младше, почему я лично на референдуме за независимость голосовал, а они в песочнице игрались или в проекте их ещё не было.

Електронна петиція “Про застосування монументального мистецтва для увіковічнення пам'яті видатних осіб, на честь котрих в Києві існують названі топоніми.” від 19-07-2016 опублікована на сайті сервісу електронних петиції Київської міської ради https://petition.kievcity.gov.ua/petition/?pid=4152&icf=1

Написав російською статтю у сайті для лікарів. Дуже проблема лікарської помилки чи недбалості просто спонукала. Кого система пропустить на https://www.doktornarabote.ru/Publication/Single/174404, запрошую переглянути