Сьогодні день весняного рівностояння( http://en.wikipedia.org/wiki/Equinox) і канадці вітають один одного з першим днем весни. Я на робоіт тільки годину , а вже провела 4  майже однакових розмови на тему весни, теперішньої погоди і поганого прогнозу :).

Подобається мені як Google.ca оформлює свій сайт до кожної дати\свята, ось яка зараз картинка з приводу першого дня весни:

 

І ще про одну українську греко-католицьку церкву, вона знаходиться майже за 100 км від нас, просто щедевр архітектури:

Тут більш класні фото і поясненя:

http://www.flickr.com/photos/jeannot7/3262244575/

http://www.flickr.com/photos/snuffy/sets/72157614509145934/

 

Відносно різноманіття церкв, ну і звісно моя улюблена "українська" тема:).

Українські цекрви в межах 30 км від мого місця проживання, вірніще ті, про які я знаю.

Ukrainian Orthodox Church of St. Sophia ( Українська православна церква святої Софії):

В нашому містечку, я була тут на службі. Православна церква, адаптова під канадські мірки, народ більшість часу сидить, служба проходить на українсько-російсько-англійській мові, причому батюшка на всіх цих трьох мовах говорить з легким акцентом, виявилось що він поляк за національністю.  Сюди ходять як і старі імігранти, так і нові. Багато не тільки українців, а і росіян і білорусів. Зараз при вході до церкви вісить транспорант-обява про продаж вареників:).

Ukrainian Catholic Church of the Transfiguration

В нас в місті. На службі тут не була, здається це церква яку в нас називають греко-католицькою. При церкві є окрема будівля- українських клуб, бувала там , наприклад на фестивалі писанок. В клубі також є дуже цікаві стенди про історію української іміграції до наших містечок. В основному тут збираються нащадки старих імігрантів,  деякі вже і українською не говорять.

St. Mary’s Ukrainian Catholic Church: 

В сусідньому містечку, ніколи там не була. Наступна ще в одному містечку поряд, теж там ніколи не була.

Holy Protection Mother Of God Ukrainian Catholic Church:

Зараз в інеті повно фоток з Київського Тижня Мод, особливо вразили роботи дизайнера Олени Буреніної :

 Я не памятаю точно коли вперше його побачила, памятаю тільки свої сумарні відчуття\враження. Було це десь 14, 5 років тому. Я, соромязлива( справді! :)) першокурсниця, жила в гуртожитку  і часто ходила в гості до Наталі, а потім і жила в неї, на той момент моєї одногрупниці. В неї по сусідству жили три дуже красивих дівчини, Люда, Таня і Галя. Вони були такими красивими, такими модними і витонченими,  до того ж вони були вже другокурсницями...  Ну і звичайно в таких дівчат були кавалери, теж такі ж класні.  І дівчата і їх хлопці були привітними і вічливими, здоровались і посміхались, тільки здається Танин хлопець при зустрічі мене як не бачив. Завжди серйозний, ходив завжди в сірому плащі. Можливо не красень, але памятаю як відмітила для себе :), що симпатичний, привабливий. Ще памятаю його голос, памятаю що коли його вперше почула, то голос мені дуже сподобався. Але в серці явно нічого не ойкнуло, нічого не сказало мені, що це ВІН.

Пройшло 3, 5 роки. Я на той момент вже майже 4 роки зустрічалась з одним хорошим хлопцем, відносини щоправда були далеко не самими хорошими, кохання між нами вже ( чи взагалі ніколи?) не було. Він на той час вже ні з ким не зустрічався. За цей час ми звичайно багато перетинались,  моя компанія і його компанія стали добрими друзями.  І ми з ним стали справжніми друзями. Я поступово дізналась, шо не такий вже він серйозний :), а насправді великий гуморист, що він добрий, розумний, цікавий і надійний. Мені дуже подобалось проводити час з ним, все більше приваблював його характер і зовнішність. Але так і має бути між справжніми друзями, хіба ні? а те що приваблює фізично, то може здається? і це ж контролювати можна :). І тут явно переломного моменту не було, я не прокинулась ( як фільмах :)), з думкою- так я ж його люблю! :). Ні, це прийшло поступово. В моїй душі поступово склались в одне всі частинки разом - мій веселий сміх від його розповіді, про те як я сумую за ним після тижня розлуки, про те, як все тяжче стримувати своє бажання провести рукою по його волоссю, про те , просто про те, що поряд з ним- я щаслива. Ще мабуть вплинув той факт, що закінчувався час його навчання, він думав повертатись до себе на батьківшину ; думаючи про це, я усвідомила, що дуже боюсь його втратити і що я закохалась :)! На моє велике щастя, він відчував те ж саме. Нам навіть не потрібно було про це говорити, просто прийшов час, коли ми це знали один про одного.

Пройшло ще майже 4 роки. За цей час ми і сварились і мирились,  мінялись і дорослішали, але все ще кохали один одного і останні півроку жили разом. В один прекрасний момент ми прокинулись і різко вирішили одружитись :), в першу чершу тому що для подачі документів на іміграцію до Канади нам потрібно було бути одруженими. Було це в четвер,а вже  в суботу, 16 березня 2002 року ми були оформляли наше одруження. Це було в мене на батьківщині,  і оскільки я люблю цифру 17, то,  по- знайомству, попросила саме її поставити в свідоцтво. Так що, виходячи із свідоцтва про одруження, вчора виповнилось 7 років нашому із Владом шлюбу.

Ось така в нас не дуже романтична історія :). В нас не було кохання з першого погляду, я б сказала що в нас еволюційне кохання, яке поступово виросло, пройшло через деякі трудноші, випробування, позбулось всього непотрібного, виросло саме в велике почуття  і виховало нас. І після 11 років відносин, семи років шлюбу мені хочеться процитувати слова Ліни Костенко:

Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.  

А ще я дуже щаслива, що мені пощастило не тільки в коханні, а й в дружбі, більшість наших друзів з тих часів так і залишись бути нашими друзями.

В минулу пятницю ми  з Марлен і Девідом ходили в ресторан. Звичайно, для нас похід в ресторан без Даньки- це вже велика і рідкісна подія :), але пишу я про це тут не тому. Просто місце, куди  ми ходили, дуже цікаве. Це перероблена в ресторан церква(New Apostolic Church).

Для більшості українців словосполучення "перероблена в ресторан церква" звучить дико. Для мене це також не вично, навіть враховуючи що я сама в церкву не ходжу, але ж виросла  в оточенні, де до святих будівель відносяться дійсно як до святих. В Канаді( Штатах, і навіть в багатьох країнах Європи ) до цього відносяться зовсім по- іншому, різних віросповідувань тут дуже багато, будівлі церкв дуже різні і їх досить часто перероблюють в щось інше.  Наприклад зараз в Квебеці і зокрема Монреалі значно зменшилась кількість католиків, багато цекрв закриваються і перероблюються. І навіть перероблюються в житло, причому дуже модне і дороге, і від самої будівлі стараються зберегти як можна більше деталей.

А ресторан виявився дуже кравивим ( фото не мої, з сайту ресторана): 

Влад подарував невідомі для мене квіти :

коли розпустились більше:

Ніхто випадково не знає їх назви?

Все-таки канадська зима не вічна :) і до нас прийшла весна, вже кілька днів сонячно і тепло, на вулиці і парки буквально висипались дорослі і діти. На вулиці ще поки нічого не цвіте :(, але дома в мене повно квітів, навіть орхідея яку ми збирались викинути, розквітла.  Чи то вона теж мені вирішила подарунок на ДР зробити? :). Просто мені її подарували, вже з бутонами, більше року назад і вона довго цвіла, місяців вісім, а потім стала виглядати як помираюча , але коли Влад запропонував її викинути, злякалась і розпустила нові квіти :)

Я ж за квітами доглядаю по мінімуму, але чи то квіти зараз повиводили такі стійкі, чи то вони мене пробачають :), але ростуть дуже гарно і квітнуть постійно. 

День народження у мене саме 11 березня 1977 року. Щороку передивлюсь цей момент :)

Мрiї здiйснились, це - бризки нових вражень у вирi дня.
Все тобi дарую, дарую в день народження.

----

Медлено минуты убегают вдаль,
встречи с ними ты уже не жди,
и, хотя нам прошлого немного жаль,
лучшее конечно впереди!

 

Photo: Doug Ives/The Canadian Press

Так на дорогах Канади зустрічають і віддають честь машинам що перевозять тіла загиблих  в Афганістані солдатів.  Імена, портрети і історії кожного загиблого публікуються на центральних сторінках всіх газет. 

За час миротворчої місії в Афгані число канадських солдатів, шо віддали своє життя вже перевалило за сотню. Причина більшості смертей- вибухи і міни. І можливо не всі канадці підтримують ідею цієї місії, не згідні з тим, що це потрібно афганцям і Канаді, але відношення до солдат завжди дуже-дуже позитивне. І в цілому суспільство і держава приділяють дуже багато уваги всім воєнним.

Photo: Tom Hanson/The Canadian Press

A news photographer lies on a snowbank to take a picture at the Bank of Canada in Ottawa after it cut interest rates.

Так, кредитну (позикову) ставку в нас понизили до 0,5%, такою низькою вона не була за всю свою історію.

В нас в місті не особливо відчувається, але по Канаді зросла кількість безробітніх . Акції, цінні бумаги падають в ціні. Вартість нерухомості знижується, щоправда це поки також не стосується нашого міста. Народ мало витрачає, так як хвилюється за майбутнє, а це звичайно погано впливає на економіку. Замкнутий круг.

Але Канада ще досить непогано тримається :):

Влад на днях отримав  замовлений ним зовнішній спалах до своєї фотокамери і весь вечір випробував його, фоткав Даню. А  я вчора розбирала ці фотки, відбирала гарні( фотка з останнього посту якраз із цього сету). Розбираю, дивлюсь на деякі фото і мене не покидає враження, що вони щось мені нагадують, що я це вже десь бачила і зрозуміла що ж вони мені нагадуть! :)

тато і син, кольоровий варіант:

чорнобілий варіант:

Звичайно, не точна копія, але дуже схожі, не тільки в цілому , а і в мілких милих деталях:). І Даня дійсно виглядає трошки старше свого віку, бо Владу на середньому фото 2 роки 10 місяців.

І коментарях ще фото.

Тато побув в Канаді всього два тижні і вже повернувся додому, а мама залишається до 12 квітня.

Я намагалась підготувати їм як можна інтенсивнішу культурну програму (показати місця типу Ніагарський водопад), але як мені здалось найбільше враження на них справили не ці туристичні місця, а атмосфера і люди. Доброзичливість і вічливість, розміреність життя і посмішки навколо. Маму приємно здивувало, що коли Данька в супермаркеті  вирішив пробігтись перед возиком іншого покупця, той не тільки не почав кричати, що за дитиною погано дивляться :), а й почав робити Дані компліменти. І в цілому мама в захваті від відношення до дітей і скільки для них всього зроблено. А тата вразив канадець, що подарував нам два білети на хокей( ми стояли в черзі, а в нього якраз трапилось два лишніх). І атмосфера на хокеї тату сподобалось, як всі стоячи співають гімн, що приходять туди цілими сімями, як обладнаний зал.

Ще їм сподобались дороги і вічливість водіїв, чисті вулиці. Кажуть що дуже зелено , парки гарні,  і дивують величезній кількості білочок :).

Про продукти сказали, що інші, але в цілому досить непогані, що риба і фрукти хороші. Ми з ними їздили на фермерський базарчик і на саму ферму , так батьки дуже високо оцінили мясо і мед звідти.

Модель BlackBerry, який мені фірма видала в користуівання 2, 5 року, вже зовсім стара.  А оскільки в мене до шефа стільки прохань( про те щоб часткоао працювати дома, про те щоб перейти на скорочений робочий тиждень, то сервера мені потрібні, то переглянути написаний мною геніальний план ), то я вирішила його поки не турбувати такими дрібницями, не натякати ще й на новий телефон. Він і так мене вже боїться, блідніє коли я розкриваю рот :).  Але вчора шеф видав мені кучу нових телефонів для використання при тестуванні і сам мимоходом заявив що йому соромно за мій корпоративний телефон, що його потрібно здавати в музей :) , запропонував мені два телефона на вибір:

http://na.blackberry.com/eng/devices/blackberrycurve8900/curve_specifications.jsp і http://na.blackberry.com/eng/devices/blackberrybold/bold_specifications.jsp

Я цілий день думала :)  який вибрати.  Коротко, то перший, Curve 8900 ( інша назва Javelin,) наш самий новий серед анансованих і по всім параметрам кращий ніж Bold, крім одного, Bold -3G.

І вибрала Curve 8900 , звичайно на 3 G інет швидший, але скільки мені того інета потрібно? :), а так він більш жіночий  і взагалі в Влада вже Bold :). 

Тут огляд мого нового телефону :http://crackberry.com/blackberry-javelin-8900-smartphone-review

Мій татусь такий щасливий !

А ще  він дуже радіє з " футбольних задатків"  у Дані :), бо той любить бігати і стукати по мячикам чи кулькам ногою, доганяти і  знову стукати :). Так дідусь вже встиг помітити в онука фізичні дані і талант,  хороші швидкість і координацію :).

Так що навіть не знаю, бо Влад мріє про сина-тенісиста, а я про сина- фігуриста :).

Кульки повітряні надуті, подарунки готові, тортик, свічка і т.д. Я ж не віриться що Дані завтра виповниться рік. Інколи здається що цей рік був довгим і надзвичайно багатим, наповнений скількома цікавими моментами, відкриттями. А інколи, що цей рік пролетів так швидко, і ніби тільки вчора я вперше приклала Даню до своїх грудей. Але одне точно- цей рік був надзвичайно щасливим :).

Даня і лайка Марвік , з Ice Dogs Festival на минулих вихідних:

фото

Знайшла нові для себе ресурси- http://ukraineeconomy.blogspot.com/, http://www.fitchratings.com/corporate/index.cfm

Взагалі останнім часом на очі трапляється дуже багато статей статей про українську економіку в канадській пресі, вчора наприклад прочитала невеселий огляд з назвою  Ukraine's Banking System Risks Collapse.