Ми досить подружились з Марлен і Девідом, я тут вже про них згадувала, зустрічаємось часто. Так кудись їздимо/ходимо, один до одного також, це навіть стало традицією, десь раз в два тижні то вони до нас, то ми до них. Причому стараюємось щось цікаве приготувати, або навіть прийти і готувати разом, вони нам свої національні рецепти показують, ми їм свої. І в цю пятницю вони до нас були приходили. Але взагалі-то я не про них хотіла розказати :), а саме про їх сина- Габріеля, якому 4 роки. Таке чудо, і розумний і веселий, ми отримуємо велике задоволення від спілкування з ним, і він ніби нас полюбив.
Він постійно щось таке цікаве скаже, щось зробить :).
Недавно Марлен розповідала мені : "Говорю з тобою по телефону, запрошую в гості, але ти тоді відмовилась (я прошки шморгала носом), чую якісь звуки, повертаю голову, а Габріель на стіл стакани (розбирається :)) ставить. Марлен його запитала, що це він робить, а він: " Так Влад і Таня прийдуть". Марлен почала розповілати, що не прийдуть, бо Таня хвора. Так Габріель: " Ну так Таня хай до лікаря йде, а Влад до нас в гості". Так що Владлена він мабуть більше любить :), але це не дивно, бо хто ще так може з ним гратись : подавати бейсбольний мяч коли вже всі зморилися, повзати на колінках з машинками, ганятись один за одним з допомогою мотоцикла з радіоуправління і т.д. І Владлен йому іграшки буває купує, а Габріель навіть інколи звонить до нас, щоб розповісти про свої нові іграшки :). Я теж звичайно рада, що вони так гарно між собою ладять , може Владлен собі малого захоче також.
Але Габріель мене також любить, він на всіх кіноактрис в журналі показує і каже, що це я :).
А він нам машину вибирав :)!. Коли ми їздили дивитись, то відкривали капот і т.д., заглядали всюди, малий же на нас подивився і собі почав , правда під машину :) заглядати і казати, що там все нормально. Їдемо додому, я його запитала як йому машина, а він - " Можна куплять, купите машину і ще потім потрібно газонокосилку купить ". Дитина дуже переживає, що в нас не має такої цікавої штуки, в нього навіть іграшка є в вигляді газонокосилки, .( О так і виростають люди з канадськими цінностями :)) .
В мене дуже багато класних фоток малого, дітей фоткать взагалі дуже вдячна справа, гарні кадри часто виходять, я ось цю фотку люблю наприклад:

11 листопада в Канаді день памяті ветеранів, що загинули в першій, другій світових війнах, корейській війні і миротворчих місіях.
Десь за тижня два до цього на вулицях почали зявлятись люди з такою приколотою на одязі квіткою маку:

Це символ памяті, носячи його, ти ніби показуєш, що ніхто і ніщо не забуто.
Квітки приходять на домашню адресу, ти можеш взяти їх в багатьох публічних місцях, можеш також пожертвувати якусь суму.
В сам день кількість навколишніх, хто носить квітку зросла мабуть до 95% і в 11 годин (так саме тоді, коли закінчилась перша світова) память загиблих вшановують хвилиною мовчання. І в нашому офісі рівно в 11 погасло верхнє світло і всі завмерли.
Ще дуже вразило наскільки близько це сприймають канадці, наскільки з повагою говорять про минуле( звичайно історія другої світової в школах тут подається трошки викривлено, применшують заслугу Радянського Союзу і т.д., але це окрема справа). А народу то в них загинуло то зовсім мало- в сумі з часу першої світової і 100 тисяч не набереться. Хоча річ звичайно не в кількості.
Головний зміст святкування- памятати, що війна- це те, що забирає найцінніше- людське життя і не потрібно зробити все можливе, щоб панував мир.

В минулу пятницю в вечері я підло сфоткала сплячого Владлена і виклала фотку тут, дуже вже мило він заснув перед телевізором. Ну і текст була якийсь написала, що він має таку звичку і т.д.
Заходжу в щоденник , а того запису немає. Я дуже здивувалась, так дизайн міняється постійно, до мене оновлення на з тих небагатьох щоденників, на які підписана , перестали приходити, але щоб вже записи стали зникати ?!
І просто так , на всяк випадок , скоріше шуткуючи запитала Влада, чи він не знищував ніяки записи. Мій же мій щоденник ніколи не читав, бо про наше життя знає дуже добре :), а літературними талантами, щоб описати це якось незвично чи цікаво я не володію. Тому навіть небажання бачити свою фотографію тут він по ідеї не повинен був мати, з причини не знання про цю фотографію :). Але виявляється коли я фотографувала і клацала по клавіатурі він був прокинувся на одне око і в силу своєї "врожденной сообразительности" здогадався куди може фотка піти. І оскільки я спідтишка виклала фотку, так же само тихенько фотка зникла. Так насміялась, варта відповідь :).
І як каже Владлен, тому в нас і такі чудові відносини, бо він "человек мягкий, спорить не способен" :). Ну дискутувати він теж може ще і як, але це коли немає способу просто з самого початку все тихенько по-своєму зробити :).
А про фотку то він правий - не варто було, вигляд сплячої людити - це приватне, святе можна сказати :). Тим більше мій щоденник для іншого був задуманий.

Хто сказав , що в Канаді холодно, що сніг випадає в лисподі, а тане в квітні ? :)
Все це не правда, у нас в лисподі + 15 , приємні вечори:

( розмито трошки , бо штатив зараз постійно в багажнику валяється, то фоткала з рук,а руки трусяться :)).

А те що це не в усій Канаді, а тільки на південному сході Онтаріо, і то далеко не питовий день для цієї пори року, то не важливо :)
Дійсно погода сьогодні просто чудова, я навіть спеціально додому пішки пішла (а так звичайно Владлен забирає). Йшла, насолоджувалась кольорами і запахами осені , і мій і без того завжди класний настрій ще більше покращувався :).

В цей понеділок я отримала пропозицію щодо роботи (звичайно попередньо пройшла співбесіди :)) і погодилась на неї. Так що з 14 листопада буду працювати в іншій компанії. http://www.equitrac.com/, знову тестером, продукт-" applications to interface with a variety of large electronic devices".
Вимоги були досить прості-досвід з подібним (пригодився досвід з Датексу, POS і ваги їх влаштували :)), базові знання мереж і операційних систем, MS SQL, самі елементарні знання в програмуванні, і не для програмування, просто для розуміння, що до чого :). Також у них є вимоги до англійської, менеджер навіть інтерів'ю спеціально провела по телефону, щоб зрозуміти, як я з командою зможу спілкуватись. Але мабуть мій англійський прошки таки піднявся, я гарно трималась ці 30 хвилин :).
Звичайно це не така класна позиція як в Sybase (вони до цих пір доречі мені не відповіли ), це знову контракт і поки тільки на 3 місяці з ймовірністю продовження. Але робота має бути досить цікавою, народ ніби там класний. Ну звичайно поки говорити рано, там побачимо, але на даний момент я рада. Тим більше зарплата там буде в 1,5 рази більша ніж тут :). і вони згодились на мої два тижні відпустки.

Вчора ж був канун дня всіх святих, тут це актично відмічається. Задовго наперед багато будинків прикрашаються гарбузами, "павутинням", страшними казковии героями, тут деякі фотки, яким було фойє в нашому будинку:
http://community.webshots.com/album/490512281lwWXkJ
А ось це миленька примара

не така вже і проста.
Одного дня до нашого будинку зайшла Марлен з малим, я вирішила налякати Габрієля, засунити руку в середину і поворушити. Але мабуть таке бажання виникало не тільки в мене, і науково-технічний процес знайшов своє відображення і на примарах :) Тільки я торкнулась створіння, спрацював прихований механізм, штука почала колихатись і відтворювати завивання. В результаті з несподіванки не тільки малий, а і я і Марлен налякались :)

А в самий вечір діти одівають костюми (на Новий рік вони доречі цього не роблять тут) і стукають в будинки (а цього не роблять на Різдво або Старий Новий рік :)), кажуть "trick or treat" і отримують цукерки.
Свято звичайно чуже нам, я не відчуваю, що це щось моє, але подивитись цікаво було, малі відьмаки і вампірчики такі прикольні від будинку до будинку бігали :).

Владленка сфоткав сьогодні:

Вчора-сьогодні в нас була дуже класна погода, тепло, сонячно.
Погода була настільки хороша, що я їй навіть пробачила три минулі тижні сірості і моросіння :).Ми звичайно скористались такою нагодою, провели багато часу на природі. Сьогодні наприклад зїздили в містечко Niagara-on-the-Lake (не путати з Niagara Falls :), хоч це і поряд).
Поїхали, бо чули дуже приємних відгуків, дехто навіть говорив, що це найкрасивіше містечко Онтаріо. До того ж нас дуже зацікавили в фрази " The colour is now at peak in the Niagara Falls region. The area is "simply beautiful". Dominant colours are red, burnt orange and yellow mixed with the green for contrast....." із The Fall Colour Progression report (уявляєте, є і такий :)!), тому що в нас вже пік пройшов, лисття почало опадати.
Що можу сказати- мої сподівання виправдались.
По-перше,містечко розташоване на втоці Ніагари в озеро Онтаріо і як зрозуміло з розшташування має чудові види:

( скажіть, зовсім не схоже, що це кінець жовтня)

Також це дозволяє організувати шикарний яхт клуб:

( на територію звичайно стороннім вхід заборонено, але це край, що видно з тераси ресторанчику, де ми обідали).

По-друше, люди по максимуму скористались цим і тільки примножили красу природи. В містечу чудові парки (здається їх площа більша ніж площа решти міста), збережена стара архітектура, є деякі цікаві музеї. Більшість нерухомості- це готелі, ресторанчики і магазини, одним словом приємне курортне місто. Навколо містечка теж дуже красиві місця.
Ми наробили кучу фоток, деякі фотки можна знайти за цією адресою: http://tanchik77.fotoplenka.ru/album136485/
(webshots зовсім споганився, тому вирішила спробувати якийсь інший ресурс).
Це між іншим була сама довга наша поїздка на даний момент, 150 км (1 час 40 хвилин) в одну строну, причому по хайвеям, але Владленка справився на "відмінно". Водить він класно, спокійно, впевнено, акуратно, реагує швидко і завчасно і отримує задоволення від процесу :).

Такий же і на імя Владьки існує звичайно

Недавно повернулись з ДН Марлен. Організовано було прикольно. Ми ж звикли, що всі ДН (як і решта свят ) проходять в основному за столом з кучою-кучою страв. А Північній і Південній Америці (в всякому разі так кажуть люди :)) популярні вечірки , які коротко можна охарактеризувати як фуршет. Так було і в Марлен. Були в основному приготовлені закуски, які стояли на тацях, і періодично хтось розносив по гостям. Також з напоями, Девід постійно всім все наливав :). Народ сидів на стільцях, диванах створючи щось на зразок колу, періодично стояв, переміщався, сторювались то маленькі групки, то одна велика група, постійно мінялись теми розмов. Діти грались окремо в ігровій кімнаті, навіть палатку були там собі поставили :).
Потрібно і собі так свята організовувати, немає відчуття тяжкого живота :) господарка не замучена перед святом, народ має можливість потріщати з ким хоче, ну і взагалі тяжко буває при великій компанії всіх розмістити за одним столом.
І так ДН дуже сподобалось, народ був дуже приємний і цікавий, інтернаціональний колектив, канадо-чілійсько-український :).

Я якось останній часом не пишу, що цікавого відбувається в нашому містечку.
Ось короткий реліз за останній час:
1)13 жовтня до University of Waterloo приїзджав Bill Gates виступав перед студентами і тільки ними, потрапити нестуденту на лекцію можливості не було :(
Так що мені тільки що і залишилось, це почитати його виступ: http://www.microsoft.com/billgates/speeches/2005/10-13Waterloo.asp
2) в нас з 7 жовтня 15 проходив Oktoberfest http://www.oktoberfest.ca/, ми на дещо ходили дивитись, але не можу сказати що мені все дуже сподобалось, німецька народна музика не моя музика :).
10 жовтня був парад, ми думали на нього подивитись, але уявляєте парад починався в 8.30 ранку.Ну хто в вихідний день так рано встає ? :) ми з Владленом спробували проснутись в 7.30, а проснулись, глянули один на одного і заснули знову :).
Але моя подружка Маша зробила такий героїчний вчинок заради свого сина і навіть фотки поробила, ось навіть хто на тому параді був (цю фотку Маша спеціально для мене зробила :)):

3) В жовтні в Kitchener-Waterloo проходить Einsteinfest http://www.perimeterinstitute.ca/activities/community/einsteinfest/ присвячений 100-річчю від народження Енштейна
Я нічого не відвідувала :(. Дещо не цікаве для мене, дещо в незручний час,а на дещо, коли я вирішила піти, не було вже місць :(.
Але я ходжу на курси англіської мови з фізиком-французом, він волонтирив ( працював задарма :)) на цьому фестивалі і саме цікаве мені поперерозповідав :).

Дівчата на роботі підсадили мене на коктелі :).
Взагалі тут це дуже прийнято, в барах п'ють або пиво або коктелі (вино тільки з повноцінною їжею), перед святковою вечерою в якості аперитиву. І коли народ в гості приходить, то це не завжи на вечерю, часто це тільки бар і якість розваги. Багато народу має в бейсменті своїх будинків (як спробувати перекласти, то напівпідвал мабуть найближче слово) кімнату відпочинку, в яку часто входить домашній невеличкий бар. Наприклад моя колега Меліса саме такий і має :).
Ми поки бару не маємо, але я купила шейкер. А кухонний комбайн я мала і раніше (бо в склад коктелів як правило входить сік, а найкраще коли він натуральний і свіжевіджатий). Виходить досить класно.
Ось як вигляжає мій улюблений ( на даний момент :)) Космополітен, рецепт від Меліси:

Колір дає сік журавлини ( клюква російською :)).

В пятницю, що минула, десь о четвертій зникла електроенергія в цілому кварталі, де я працюю. Пішла додому. А на моєму шляху був одне з центральних перехресть нашого містечка, ну відповідно і світофор. І тільки коли я підішла до самого перехрестя, я усвідомила, що світофор то не працює ( коли розпочала дивитись на сигнал). Бо машини їздили як звичайно, хвилину один напрямок, хвилину інший, пішоходи теж без остраху переходили в свій час. А коли перейшла , ще тільки хвилин стояла і дивилась як зачарована на це дійство.
Я завжди знала, що водії тут в Канаді, а особливо в таких містечках як наше, вічливі. всі один одного пропускають. Тут найчастіше побачиш жест -"дякую", або "їдь, я пропускаю", а не специфічний палець, як Києві :), але таке....
Ще мене захоплює, як всі тут зупиняються, як їде машина з мигалками (причому не поліція, такого тут мало, а як правило пожежники, це дуже частий випадок). Рух на вулиці просто завмирає, всі машини туляться то обочин. В мене перші рази теж виникало рефлекторне бажання завмерти, хоч я була пішоходом на тротуарі :).

Нопоїла Владьку чаєм з малиною, і він заснув. А то були зявились якись ознаки нежиті, я їх вирішила зупинити на самому початку :).
Він спить, я дивлюсь на нього і ламаю голову, щоб таке придумати, щоб вговорити його піти зі мною на танці ? :).
Річ в тім, що в нас на роботі з'явилась росіянка Таня, вона працює в іншому приміщенні, але ми активно спілкуємось. Так от вона розповіла мені , що в одному з нічних клубів нашого містечка щочетверга - Latin night, спочатку одна година- безкоштовний урок сальси, а далі всю ніч танці. Вона давно ходить і підбила мене. Мені дуже сподобалось, весело, танці якраз для мене - куча енергії і емоцій. Народ збирається класний і не підлітки :), атмосфера приємна . Але Таня і її друзі танцюють вже десь півтора року, ми в різних вагових категоріях, мені потрібен такий же як я партнер. А Владлен - ні в яку, минулий раз відвіз мене, віддав в руки Тані і строго в зазначений час забрав. Він абсолютно не проти щоб ходила я, але що до нього - всі мої хитрощі, обціянки, вмовлянки безсилі. Але без нього мені не так цікаво, хочеться розділити задоволення саме з ним, да і совість не дозволяє ходити самій.

За останній час мала ще одне інтерв'ю, яке не пройшла. Результат очікуваний, вони хотіли людину на лідер позицію, я не дуже підходила під їх критерії, але кликали і я сходила, щоб хоч досвіду набратись. Співбесіда тривала півтори години, з трьома людьми (один з них був Peter Baranowski, але говорив без каплі акценту ), навіть тест потім коротенький писала. Відповідь отримала через тиждень - "that you were a strong candidate but your team leadership skills weren't quite strong enough for this role".
Але є і приємна новина- компанія, де я зараз працюю, вирішила продовжити контракт зі мною ще десь на півтора місяці і дали мені трошки нових обовязків (дали тестувати нові модулі, нову функціональність, ну і етап простого тестування закінчується, починається конвертація данних та одночасна експлуатація старої і нової бази, а з нового року - вже повноцінна робота тільки нової ).
Я цим дуже задоволена, бо, по-перше, нової роботи поки не знайшла, а по-друге, мені тут подобається. Я вже подружилась з дівчатами тут, нові обовязки також цікаві, є де примінити інтелект :).

В нас довгі вихідні, в понеділок- Thanksgiving Day. Це те свято, при якому збирається вся сім'я до кучі і їдять індичку, мабуть всі бачили в американських фільмах :).
А ми вчора перший раз в житті брали участь.
Нас були запросили ті люди, в яких ми купили машину. Народ дуже класний, ми також познайомились з їх друзями. Всі такі цікаві,освітчені, обдаровані, з харизмою. Бувають такі компанії, потрапляєш в них, і прямо підзаражаєшся . Потріщали про все на світі, теми переливались одна в одну, час просто пролетів, ми відчували себе як дома, я була просто горда собою, теж нормально трималась, все розуміла і навіть дискутувала :).
Народ живе за містом, в дуже красивому і великому будинку-бунгало з відкритою концепцією планування- це коли кухня не відокремлена дверима, а перетікає з зали (тут це living room and dining room). Вони також мають класну бібліотеку і бар :)
Як проходила вечеря (наскільки мені відомо, це типовий варіант для канадців).
Запросили нас на 4, з 4 десь до 6 ми сиділи в біля каміна, пили різноманітні спиртні напої, розмовляли, чоловіки періодично відлучались на кухню( Владленка також активно допомагав :)), подивлювались на індичку, десь біля 6 всіх запросили до столу.
Перед самою вечерею промовляють молитву, на Thanksgiving Day традиційні страви- індичка, різні гарніри, типу товченої картоплі, соуси. Обовязково також готують гарбузяний пиріг, причому для поїдання десерту всі знову перебирались до каміну. Тостів не говорять (хіба тільки Олівія один раз сказала до мене - "ну, дай боже", і ми потім всім перекладали, що за секретні у нас розмови :) ).
А ще нам пакунків з їжею надавали, сьогодні цілий день їмо :)
Я до цих пір під приємним враженням. Надіюсь, ми продовжимо наше знайомство.

Сьогодні ми зробили нашу першу вилазку за місто на своїй власній машині (якщо не рахувати, що ми її забирали теж із-за міста):

Відвідали телефонне місто - воно було 11 років батьківщиною для Alexarder Bell family. В будинку, де вони проживали, зараз музей. А сусідній будинок був першим телефонним офісом. Найбільше нам сподобалась виставка-історія розвитку телефонного апарату. Прикольно, як мінявся його вигляд :).
Ось як виглядав колись комутатор:

Вже приїхавши, вияснили, що місто було батьківщиною ще для однієї видатної людини :), причому для більшості канадців Грецьки, при їх фанатизмі хокеєм, є набагато видатнішогою людиною ніж якийсь там Бел:

Місто розташоване на річці, дуже красива природа.Взагалі, отримали масу задоволення.
Владленка водить просто чудово,впевнено. Я теж стараюсь, Владька каже, що я не поганий штурман :)

Ми повністю оформили машину, заплатили податок, пройшли всі тести ( для регістрації б/у машини потрібно пройти тест на безпеку і кожні два роки потрібно проходити тест на викид шкідливих речовин). Процес оформлення дуже простий, приніс результати тестів, підписав бумагу, заплатив податок на купівлю та річну плату за номери (75$) і тобі видали постійні номери ( до того ми кілька днів використовували тимчасові, на вікні наклеїні :)).
З приводу такої події ми вирішили нарешті здати пивні бутилки :)) :

Батьки, які також це читають, будуть в шоці , вже і так отримувала зауваження :(, але це ж за дуже довгий проміжок часу, і ми не самі, це гості :).

СРОЧНО!
СНБО ожидала участь ГАИ, но в последний момент туда назначили Кинаха. Просто неправильно поняли слова
Президента: ТАКИНАХУЙЦЕСНБО!

До цих пір не можу розібратись з тим, як відношусь до того, що відбувається в України. Не можу сказати, що я підтримую якусь сторону, не бачу, де правда. Просто відчуття якось жалю і розчарування, сорому. Читаєш новини і настрій погіршується :(.

Владленка в минулу пятницю здав на G2.
Коротко розкажу про систему водіських посвідчень в Онтаріо. Спочатку потрібно здати теорію, отримуєш G1. Можеш водити тільки якщо біля тебе є хтось з стажем більше 4 років, і є деякі інші обмеження. Через рік ( якщо закінчив курси, то через 8 місяців) маєш право здати практику , отримати G2 і вже водити де завгодно , правда з 0% алкоголя в крові. Є ще G, тоді вже і пива спробувати можна :).
Якщо маєш посвідчення з попередньої країни проживання, можеш здавати раніше. Але посвідчення потрібно перекласти і завірити, і в нас це зайняло час :). Зараз це смішно, але пару місяців назад я їх офіс хотіла була тихенько підпалити :).
Ще коли Владлен здав теорію, вони дали спеціальне місце, де можна перекласти наші українські права. В тому місці українського перекладача не виявилось, як і взагалі в K-W, відсутні тут сертифіковані українсько-англіські перекладачі :).
Ми найшли сертифіковану контору в Торонто, переслали все, переклали і принесли переклад в офіс. Тьотю не влаштував такий переклад, попросили завірити в нашому посольстві, ми зробили і це ( все відповідно займає час і гроші), принесли, а добра тьотя нам не повірила , сказала, що підозріло печатка виглядає. І саме головне не могла пояснити, що ж нам робити, який переклад їй принести :). Ми накатали скаргу, посварились ( тобто посварилась я :), до того Владлен один їздив ) після цього вони обіцяли розібратись. А час їде, ми ж теж не одразу після теорії почали цей процес, а вони мовчать. Не витримали, приїхали знову розбиратись. Потрапили на іншу тьотю, вона не могла розібрати , що ми хочемо, глянула на документи і каже, так тут же все ОК і зарахувала переклад. О так то, і тут бюрократія трапляється і стукнуті на голову тьоті в установах бувають, що правда це рідкі екземпляри і випадки :). Погано що ця система( завірення попереднього стажу) в них не розроблена нормально, це тільки зараз недавно переклад почали вимагати. Щоденні речі тут давно вже формалізовані, все по стандартам і швидко, а якщось рідке, і не описані формати бумажок,то по-різному буває. Немає перекладача- і все- канадська машина обробити це нормально не може :)
Але все добре, що добре закінчується :).

Машину ми ту, на яку дивились, Toyota Corolla 2001, купили, вже оформили покупку. Процес дуже простий, просто вони приїхали до нас, підписали бумаги і віддали документи. Коштувала вона для нас 10 000 $ , це десь 8 500 американських. Ще потрібно податку заплатить 800 ( 8%, бо брали в приватної особи , інакше 15%) і так по дрібницям. В минулу суботу навіть страховий поліс оформили. Стахування тут обовязкове і досить дороге :(. У нас виходитиме поки 140 $ (це ще відносно дешево) в місяць. Це покриває 1 мільйон шкоди, яку ми завдамо, і якщо хтось без полісу в нас вріжеться. І більше фактичного нічого. Ми ж виплатили всю суму зразу, так що решта не обовязкова, і життєвої потреби немає. Стоятиме вона в підземному гаражі ( в нашу кварплату одне місце входить), біля роботи Влада теж нормальна стоянка. Звичайно є шанс в стовб вїхати, але маленький, не варто це суми, яку потріно платити щомісяця.
Так що завтра залишилось тільки все зареєструвати в міністерстві транспорту і можна їздить:)