Новогодние стихи на украинском языке

Понедельник, 28 Марта 2011 г. 10:27 + в цитатник
Это цитата сообщения Персефонаа [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Это мои любимые стихи, которые рассказывала мне в детстве бабушка.

	У лісі, лісі темному У лісі, лісі темному, Де ходить хитрий лис, Росла собі ялиночка І зайчик з нею ріс. Ой, снігу, снігу білого Насипала зима. Прибіг сховатись заїнько - Ялиноньки нема! Їшов тим лісом Дід Мороз, Червоний в нього ніс, Він зайчика-стрибайчика У торбі нам приніс. Маленький сірий заїнько, Іди-іди до нас! Дивись - твоя ялиночка Сія на весь палац!
	"Ялинка" (О.Олесь) Раз я взувся в чобітки, Одягнувся в кожушинку, Сам запрігся в саночки І поїхав по ялинку. Ледве я зрубати встиг, Ледве став ялинку брати, А на мене зайчик – плиг! Став ялинку віднімати. Я-сюди, а він – туди... „Не віддам, - кричить, - нізащо! Ти ялинку посади, А тоді рубай, ледащо! Не пущу, і не проси! І цяцьками можно гратись: Порубаєте ліси – Ніде буде і сховатись. А у лісі срізь вовки, І ведміді, і лисиці, І ворони, і граки, І розбійниці-синиці”. Страшно стало... „Ой, пусти! Не держи мене за поли! Бідний зайчику, прости, - Я не буду більш ніколи!” Низько, низько я зігнувсь, І ще нижче скинув шапку... Зайчик весело всміхнувсь І подав сіреньку лапку.
	"Зимова пісенька" (Л.Глібов) Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком! Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком, Бабу здоровенную, . Уночі страшенную, Зліпимо гуртом. Зробим очі чорнії, Рот і ніс червонії – Буде, як мара! День і ніч стоятиме З нашого двора. Гляне ясне сонечко В весняне віконечко – Бабу припече, Де й мороз той дінеться, Геть від баби кинеться, З ляку утече!
	Падав сніг (Платон Воронько) `Падав сніг на поріг,` `Кіт зліпив собі пиріг.` `Поки смажив, поки пік,` `пиріг водою стік.` `Кіт не знав, що на пирігТреба тісто, а не сніг.`
	КОЖУШОК Йшов сніжок на торжок Продавати кожушок. Кіт купив того кожуха, Загорнувсь по самі вуха. Як забіг у нім до хати, Хутро стало розтавати. Сів Воркотик за мішком Та й умився кожушком. П. Воронько