Рецепты камры и бальзама Кахара |
Метки: макс фрай камра бальзам кахара |
Мева |
Дневник |
МЕВА
Відбилась малою від рідної скелі
І гналась все далі та далі — світами.
І змірила оком безкраї пустелі,
Та впала на хвилі — сумна, до нестями.
Хотіла вертати, та змучені крила
Падуть, гей паруси, як вітер уйметься.
Пустилась з водою — марна і безсила,
А хвиля по хвилі несеться, несеться.
Часом заридає тривожним скиглінням,
То знов засміється сміхом до одчаю,
І вічно кружляє з болючим терпінням
Над хланню страшного, грізного безкраю.
Петро Карманський
Чогось так зачепив цей вірш...
Зразу захотілося намалювати знесилену чайку-меву з розпластаними крилами на хвилях безкрайого моря...
Метки: петро карманський вірш мева |
Дощ в чорно-білих тонах |
Дневник |
Настроение сейчас - осінньо-весняне
Цими днями у нас трохи падав дощ і я ніби знову поринула у чарівний світ вологої землі, заплаканих вікон, сірого неба і легкого суму. Часом мені подобається така погода. Вона приносить якесь умиротворення, уповільнення в життя.
От і захотілося зробити підбірку відповідних світлин. Просто для себе...
Так приємно дивитися на розмитий світ...
гуляти під прохолодними струменями...
споглядати на сплески під ногами...
мати можливість просто побути на самоті з самою собою...
Приємно відчувати плинність життя...
та його непорушність...
відчувати пульсацію всім тілом...
пити її долонями...
І просто гуляти вечірнім дощовим містом....
поринаючи у свій неповторний світ... )))
Метки: фото дощ |
Кисюни :))) |
Метки: коты |
Бессмертные Замки |
Метки: замки стихи |
А по ночам она превращалась в кошку... |
Метки: кошка ночь любовь мистика |
Майже романс |
Дневник |
Пожовтіла тополя. І клен збагрянів.
Осінь надворі. Пора сумувати.
І видіння з тобою проведених днів
(З тобою! Посеред розквітлих лугів!)
Забувати пора...
Пора забувати!
Жовте листя так легко летить повз вікно,
Та чи легко навчу свою пам'ять твердити,
Що минулось не літо - всього лиш кіно,
Де біжать дощові і ромашкові титри...
Метки: грицько чубай лірика |
Про меня... |
Я ЖЕНЩИНА -ОСЕНЬ Автор плэйкаста: 198116 Создан: 17 июня 2008 7:57 |
Метки: осень |
Слова під зорями... |
Дневник |
Не говорім палких освідчень -
Словес безбарвних, перетертих.
Бо зорі вниз летять у відчаї,
В ту ніч освідчуючись смерті.
Бо трави, в темінь проостаючи,
Життю освідчуються в ночі.
Тож розуміймо, не питаючи,
Свою задуманість пророчу.
І розкажім собі обіймами
Про тишину над оболонями.
Най зорі падають невпіймані,
Минаючи твої долоні!
Тож розкажім собі безмовно так,
Тож розкажім собі цілунками,
Як, спивши соку велемовного,
Вночі трава зростає лунко.
І будьмо так! - мовчання мовбито,
З багатомовними очима...
Свою любов безслівно мовити
Навчімо, дівчинко, навчімо...
Грицько Чубай
Метки: грицько чубай |
Вечір |
Дневник |
День відходить, кудись поквапившись.
Вечір. Тиша. Тебе нема.
І в роялі холодні клавіші
Білі-білі, немов зима.
Три зорі, мов тугі бемолі.
Три тополі, мов до-ре-мі.
І в тенетах німого болю
Я один при отій зимі.
Сині тіні в снігах митарствують.
Небо - наче сріблястий грот.
Над душея всевладно царствують
Дивні очі зелених нот.
Білій тиші в лице зорію.
Кожен порух її ловлю,
І тобою забуте грію
Захололе пташа - люблю.
Грицько Чубай
Метки: грицько чубай |
Балада про втечу |
Дневник |
Людина втікала від синього неба,
Втікала від радості і від зла.
Людина втікала сама від себе,
Але нікуди втекти не могла.
Не оглядаючись, стежку міряла.
Втікала зиму.
Втікала літо.
Та все, що її було, - в неї вірило.
Наздоганяло, щоби боліти.
Небо над нею дихало спрагло.
На п'яти радощі наступали...
Людина спокою й тиші спрагла,
Та в підлість вона упала.
І все, що бігло услід, - відступилося,
Її покинуло серед поля.
Людина без неба лишилася.
І без радощів, і без болю,
І в душі вже нічого не плаче -
Бо без болю душа німа.
І людина тоді побачила,
Що зникла вона сама!
І побігла до свого неба,
І до радості, і до зла.
І побігла сама до себе.
Та догнати себе не змогла.
Грицько Чубай
|
Туга за Кубою |
Дневник |
Метки: куба пристрасть брудні танці-2 |
Рассматривая стёртые страницы |
Дневник |
Метки: рассматривая стёртые страницы сказоч-ник |
Красивые слова |
Дневник |
Метки: любовь гюго отверженные |
Самота |
Дневник |
Метки: герман гессе самота степовий вовк |
Осінні поезії |
Дневник |
Метки: ліна костенко осінь вірші |
Счастье? |
Дневник |
Метки: мгновение счастье грусть радость |