Не готуйте 12 страв на Різдво! Насправді обов’язкових було лише три – і вони вас здивують.
У цьому відео я розбираюся, що насправді їли українці на Святвечір і звідки взялася магічна цифра 12.
Говоримо про кутю, узвар, різдвяний хліб і РЕАЛЬНЕ меню наших прабабусь.
І про те, що математика вирішує не завжди, а головне – трохи в іншому.
А що, як я скажу вам, що на Різдво не треба готувати 12 страв?
Достатньо всього трьох. Здивувалася я так, коли про це дізналася.
Отож, сьогодні ми говоримо про справжні страви, які українці готували на Різдво і рахуємо, скільки їх реально було.
Про те, що на Різдво обов'язково має бути 12 страв, я чула, мабуть, ще з дитинства.
Начебто тільки так строго математично наші предки накривали столи у це свято.
Але насправді все виявилося трохи не так. І обов'язковими в Україні на Різдво є всього три страви.
Перша головна страва - це кутя.
Це слово походить із Давньої Греції і означає буквально зерно, як символ достатку, відродження і просто гастрономічна база
будь-якої кухні.
За основу куті переважно брали пшеницю, але були регіони, де використовували ячмінь або
перловку.
А от є розповсюджений варіант рискуті.
Це взагалі досить недавня традиція.
Ну, з історичної точки зору їй років за 200, коли багаті зазвичай містяни, які мали гроші, вони хотіли ще краще і купували імпортний продукт.
Тоді він називався ще в XV столітті Риж, але рис.
І варили рисову кутю.
Але ми повернемося до давньої куті, супер традиційної.
Ми вже взяли за основу пшеницю. До пшениці додавали горіхи і обов'язково мак.
Ті, хто міг собі дозволити, брали ще сухофрукти і розводили кутю не просто водою, а узваром, який підсолоджували медом.
Ця страва обов'язково мала бути солодкою.
Стосовно консистенції кутів, в залежності від регіону вона була різною.
Десь робили рідку, щоб можна було їсти ложкою, а десь таку густу, щоб та ложка аж стояла в ній.
А тепер переходимо до другої головної страви Різдва.
І ми вже її згадували. Це узвар.
До речі, кутю і узвар завжди подавали у парі.
До узвару наші предки клали все, що росло у них в садках.
А через те, що свято зимове, то звісно, що це були не свіжі фрукти, а сушені.
Отож, традиційний набір для узвару - це сушені яблука, копчені груші, копчений чорнослив, можуть бути вишні.
Усі фрукти добре підпікали, щоб був цей характерний присмак, який робить узвар узваром.
І третя обов'язкова страва - це різдвяний хліб. Знову ж таки, залежно від регіону, різдвяні хліби різнилися.
Наприклад, на Тернопільщині пекли обладки.
На Одещині особливе печиво схоже на імбирний пряник. Надніпрянщина - це різдвяний колач.
І так, саме через о колач.
Це така кругла пісна булка з отвором посередині, могла бути плетиною.
І це така найрозповсюдженіша випічка для цього свята.
Отож, кутя, узвар та хліб - це є основні різдвяні страви.
А далі кожна господиня сама вирішувала, що ще їй готувати.
Дуже розповсюдженим варіантом були вареники.
Наприклад, з капустою, картоплею чи навіть гречкою, засмажені цибулькою на олії.
До вареників господині полюбляли ще готувати рибу.
Вдавалося пімати лина. Це дуже жирна риба. Це було взагалі класно.
Але підходили і карасики, і поропи, і все, що в'юни. От по зимі ловлять, ловилися в'юни.
Але ми звикли, що це дуже проста і віднотна кухня. Але наше панство цілком собі острини могли дозволити.
Е-е, ну, які в Дніпрі лови осети ловилися в Дніпрі ще у XV столітті.
Тобто риба різна е на ваш статок, е, у біля моря от Одеська область, туди от райони Безсарабії.
Е, це було морська риба. Ну, зрозуміло, в регіонах, де з цим були проблеми, то використовували сушену в'ялену рибу і варили щось,
якийсь от борщ з сушеними карасиками.
До речі, улюблений рецепт Тараса Шевченка, який просив, щоб йому прислали сушеної риби, ее, для того, щоб він зворив
справжнього українського борщу.
В переважній більшості регіонів, окрім півдня, де лісів обмаль, готували ще різноманітні страви з грибами.
Також на столі міг бути борщ, капустняк чи рибна юшка.
Популярними ще були страви із квасолі.
Наші предки дуже берегли свої ресурси і не були такими марнотратними, як подекуди ми сьогодні.
Тому пам'ятаєте про узвар.
Так от, оті фрукти, які залишались, ставали начинкою для пирога.
Ну, бо навіщо добру пропадати? І плюс ще одна страва на столі.
Або навіть просто мисочку посипали горішками.
І це були ой, це така була смакота. Е, діти дуже любили.
А чим же це все запивали?
Взагалі алкоголь не вітався.
І вважалося, що узвару цілком достатньо, але пили все одно.
В Україні існувала традиція пивоваріння. І, до речі, це була жіноча справа.
Так от, господині варили пиво і робили це на Миколая.
Також пили горілку, а якщо мали нормальні статки, то могли замовляти навіть іноземні вина.
Але, що дуже важливо, напиватися було не прийнято.
Класна історія, яку б я порадила. От що робили і це робили переважно на Різдво. Веренуха.
Той, хто спробує її приготувати, наважиться.
Ну, я думаю, що ви більше літвійни вживати не будете.
І нічого проти не маю, але в нас є абсолютно унікальний продукт з корицею, з апельсинами, з різними фруктами, які просто дуже довго томиться.
От піч, коли топили 40°.
Так, але можна це і в духовці зробити, але так годин з 10. І тоді хочете п'єте безалкогольне, хочете добавляєте горілки.
А тепер давайте спробуємо зараз трохи підсумувати і уявити собі різдвяний стіл наших предків.
На ньому обов'язково стоять кутя, узвар, різдвяний хліб.
Далі ще наша уявна господиня зварила пісний борщ, наліпила вареників з капустою та картоплею.
Із рибних страв на нашому столі юшка та смажені карасики.
Ще ми маємо тушковану квасолю із грибами.
Із напоїв нехай буде пиво та варенуха.
Якщо ми порахуємо, то в нас виходить 11 страв, але якщо додати ще сіль, а її, до речі, також рахувала як страву, то виходить 12.
Отака наша уявна господиня виявилася розумничка. Ми отримали непоганий стіл.
І давайте вже закриємо питання: звідки ж взялися оті 12 страв, якщо основних всього три?
Фахівці кажуть: 12 - це просто така усталена цифра. Вона має кілька пояснень.
Перше - це 12 місяців у році, а друге - це 12 апостолів.
До речі, олімпійських бохів теж було 12.
Оце і уся таємниця.
А тепер повернемося до Різдва.
В Україні це був той вечір, коли вдома збиралася уся родина.
В нашій традиційній культурі не поїхати до батьків чи родичів на святвечір - це було щось геть погане.
Навіть говорили, якщо ти на Різдво не вдома, то ти наче неприкаяний і, значить, отак будеш цілий рік по святах
валандатись. Також вірили, що на цю вечерю збиралися душі померлих рідних, тому для них залишали місце та ставили на стіл окрему тарілку.
Ця вечеря обов'язково була пісна і поминальна в першу чергу.
Всі задоволення, маю на увазі гастрономічні, почнуться вже на ранок, а поки це ще останній день посту.
І от саме оцю традицію, коли уся родина на Різдво збирається за одним столом, я би дуже хотіла, щоб наслідували українці.
А скільки страв буде на тому столі, то вже не так і важливо.
