Песня из фильма «В бой идут одни „старики“» (1973), снятого актером и реж. Леонидом Быковым.


«Hiч яка мiсячна» — популярна українська пісня на слова поезії Михайла Старицького (1840–1904), співається на музику Миколи Лисенка (1842–1912) з Антигуанського романсу.

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Ти ж не лякайся, що нiженьки босиi Топчуть холодну росу. Я ж тебе, рiдная, аж до хатиноньки Сам на руках вiднесу. Сядемо вкупочцi бiля хатиноньки — I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, срiбнею хвилею Котиться в полi туман.

Ноченька лунная, летняя, ясная, Звёзды так ярко горят. Выйди любимая, за день усталая Хоть на минуточку в сад. Сядем вдвоём под цветущей калиною, Сами себе господа, Глянь: серебристый туман над равниною Спрятал траву без следа. Не беспокойся, что босые ноженьки Вдруг окунутся в росу, Если захочешь, тебя, моя рыбонька, Я на руках понесу. Не опасайся замёрзнуть, лебёдушка, Тихо вокруг и тепло. Я обниму и согреет, как солнышко Пылкое сердце моё. Юрий Челоногов

Нiч яка мiсячна - исполняет Евгений Дятлов
Музыка Николай Лысенко, Стихи Михаил Старицкий

Нiч яка мiсячна Тема: Любовь Автор плэйкаста:Наталья.Гацкова Создан: 10 февраля 22:33

"Народный" вариант стихотворения М.П. Старицкого Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядемо вкупочцi тут пiд калиною — I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею Стелеться полем туман. Гай чарiвний, нiби променем всипаний, Чи загадався, чи спить: Он на стрункiй та високiй осичинi Листя пестливо тремтить. Небо незмiряне, всипане зорями, — Що то за божа краса! Перлами ясними ген пiд тополями Грає краплиста роса. Ти не лякайся, що нiженьки босi Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло - нi вiтру, нi хмар: Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар. Ти не лякайся, що можуть пiдслухати Тиху розмову твою: Нiчка поклала всiх, соном окутала, — Анi шелесне в гаю. Сплять вороги твої, знудженi працею, — Нас не сполоха їх смiх. Чи ж нам, окраденим долею нашею, Й хвиля кохання — за грiх? * - http://www.leonid-bykov.ru/fight/6.htm

Михаил Петрович Старицкий ВИКЛИК Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною — І над панами я пан... Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить; Небо незміряне всипано зорями — Що то за Божа краса! Перлами-зорями теж під тополями Грає перлиста роса. Ти не лякайся-но, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько: Тепло — ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, Й займеться зразу, мов жар; Ти не лякайсь, аби тут та підслухали Тиху розмову твою: Нічка поклала всіх, соном окутала — Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знуджені працею, Нас не сполоха їх сміх... Чи ж нам, окривдженим долею клятою, Й хвиля кохання — за гріх? 1870