Сумка вже зібрана, головне купальник/плавки не забути :), зараз в ресторанчик з Марлен і Девідом, а після нього спати, бо завтра в 6 ранку виїзджаємо.

У мого коханого сонечка сьогодні ж ДН.
Святкувати великою компанією  він не захотів. Ну звичайно це ж його ДН, як хоче , так і святкує :). А захотів  Владленка кудись на берег океану  :).
З задачею знайти якусь нам класну подоріж в теплі краї на 4 дня ( бо більше двох днів відпустки важко взяти, тільки місяць на новій роботі працює + субота-неділя),  щоб крім океану там ще багато чого цікавого було, да ще й щоб недорого коштувало, я думаю, що справилась на відмінно :).
Завтра раненько вилітаємо до Маямі, повертаємось в понеділок в ночі. Доречі летіти туди тільки 3 години. А відпочивати будемо не самі, в пятницю з маленьким розривом в часі ( десь на дві години пізніше) в  аеропорту Маямі приземляється літак з Дюхою і Інною.  Погуляємо :)! покупаємось , фламінго і крокодильчиків пофоткаємо, збираємось там  супер заповідник відвідати.
Звичайно номери в готелі  я теж забронювала, будемо і в центрі нічного життя і до океану недалечко. Ось цей готель, обвела червоним  кружечком :)  (одна із фоток Маямі Біч з повітря) :

 Ще пригадала що в суботу ми ходили в гості до Роланда і Аніти ( тих канадців що давний час жили в Україні).  Як на Україні побували :), в них  скільки предментів інтер'єру з України, картин, вишиванок.  А вечерю яку вони приготували для нас - все українські страви! :).

  В мене її  фактично не буде :(, в всякому разі  поки нічого не вийде з обіцяною мною вебконференцією :( з мої колишніми колегами з Датексу, яку я планувала провести в один із вихідних днів . Мені тут взагалі чуть не прийшлось на вихідних працювати :).

  Класний вчора вечір вийшов. 

 Ми з Владленом збирались провести тихий спокійний вечір тільки вдвох , подивитись якийсь із  закачаних  фільмів ( чого вже не робили дуже давно).  Але тут позвонили Наталя з Юрою, а потім і Юліана з Сашею, з ідеєю приїхати до нас. Юліана і Саша привезли замочений шашлик, ми тільки всі разом приготували його на барбекю біля нашого будинку. Наталя з Юрою привезли тортик.  Тобто не тільки не потрібно було гостей годувати, вони ще й нас нагодували :).

 А ще  спочатку ми пограли в бадмінтон з Наталею і Юрою, Владлен навіть зломав ракетку :). В нас просто дуже дешевий і  відповідно поганий набір був, потрібно буде  щось нормальніше купити, хоча б такі як в Юри і Наталі.

 Доречі я  здається  давно про Наталю і Юру не згадувала :). В них все дуже класно :). Роботами задоволені, в будинку, що купили, зробили ремонт ( не в тому плані що щось не так було, просто  багато оновили і покращили).  Тиждень тому  вони повернулись із відпустки з  Домініканської республіки. Їм дуже- дуже сподобалось, вже будують плани як поїдуть туди знову :).

  Виявлюється і Штатах, і в Канаді є деякі парки , в яких не можна знаходитись після визначиної години. Перевірено на власному досвіді :).  Після цього часу  приїзджає дядя( чи ренжер чи то ще хтось) і просить покинути територію.
  Ми просто минулої неділі виїзджали великою компанією на природу : ми, Саша і Юліана, Дюха і ще один його друг зі Штатів, Вітя з Маринкою, їх друзі. Робили шашлик, жарили сосиски і т.д. День так класно і весело пройшов!
  Вечір....Ми саме пригадали, як нас в Штатах попросили з парку після заходу сонця і ствержували що Канада то вільна країна :), але тут приїхав канадський дядя сазав, що парк вже не працює. Але все-таки Канада більша демократична країна :), дядя був не в формі і не в поліцейській машині, як в Штатах , і сказав зі сміхом, що зір в нього поганий, випивки він не бачить:).
 Фоток немає, бо ми були взяли тільки один фотик на всіх, в якому після третьої фотографії сів акумулятор :). І то ті три нещасні фотографї і суботні фотки ми забули переписати з Дюхиного фотика :). Є одна тільки фотка з суботи, з Владлена мобільного :), ми теж по природі з народом лазили:  

 В нас тут така спека встановилась останні дні, ось зараз півпершої ночі, а за вікном 19, а вдень десь 30, а з вологістю то як 35 відчувається. Вже другий день здається що ось-ось буде гроза.
 

  Як соромно :(. Я всюди вживала Отава, а не Оттава( зараз вже виправила). Я чомусь вважала що правило української мови  з незбереженням подвоєнням приголосних в словах іншомовного походження( на відміну від російської) працює і для власних назв. Не те що я саме правило використовувала :) , але чомусь Оттава мені російським варіантом здавалось. Але все-таки щось мене мучило коли я "Отава" писала, пошукала в інеті, точно Оттава,  доречі класна ссилка http://www.vesna.org.ua/txt/grm/pidruchn/ilona.html#P_ONE . Але є мова, де одна т, болгарською - "Отава" :).

  Оттава сподобалась. І не просто сподобалась як місто, яке варто відвідати, це місто в якому хочеться жити. В ньому почуваєш себе затишно.  Інколи Оттава нам з Владом нагадувала Київ (не явно будівлі, просто загальне відчуття), особливо коли стояли на схилах річок.  Владленка навіть сказав- " їм би тут православних куполів на берегах додати...."

 Природа. Дуже багато зелені і води. Місто стоїть на двох річках: Оттаві (ця річка власне і є кордоном між  провінціями Онтаріо і Квебек), Рідо (Rideau),  також  звичайно через місто пролягає відомий  200-км Рідо канал. Парки тянуться впродовж річок, опоясують всю Оттаву, всі вони красиві, гарно доглянуті, кожен має свій характер.  Багато паркових доріг і доріжок для велосипедистів, різноманітної живності.

 Архітектура. Хмарочосів мало. Багато будівель в псевдоготичному стилі (парламент,  готелі Chateau Laurier и Lord Elgin). Також дуже цікаві будівлі Національної галереї і музею Цивілізації (скло, бетон, незвичні форми), сучасні, але гарно вписуються в загальний архітертурний ансамбль.  Всі цікаві  будівлі, музеї знаходяться поряд один від одного, можна не використовувати транспорт.  Гуляти дуже приємно. Вулиці в центрі широкі, є якесь відчуття  простору , але при цьому не пустоти. Якось все так до ладу, все стоїть на своїх місцях. 

 Ритм життя.  Ми звичайно були на вихідних, може в робочі дні інакше, але місто не здається шумним, переповненим, при цьому життя кипить, багато ресторанчиків, нічних клубів і т.д.  Населення - з прилягаючими районами близько мільйона.  Деякі музеї розчарували (як музей сучасної фотографії), деякі навпаки, неочікувано сподобались.  Незабутні враження від екскурсії по монетному  дворі,  показували і розповідали як колекційні монетки роблять, піднімала золотий злиток вартістю 300 тисяч долярів, тяжкий :), фотографувати там не давали :(.  В цілому  культурне життя  тут  дійсно є (на відміну від багатьох інших міст Канади :)). Відчутно що це столиця.

 Сам фестиваль тюльпанів. Не вразило особливо. Частина тюльпанів відцвіла вже, але прогулятись по паркам всеодно було дуже приємно. Самі концерти, організація були нормальними, але і не можу сказати що дуже цікавими для нас. Тобто фестиваль був нормальним, але було багато речей по місту які нам сподобались ще більше. Наприклад ботанічний сад з бузком, краща колекція ніж в Києві!

 Тобто в цілому поїздкою дуже задоволена, також в нас був класний готель: прямо в центрі, але дешевий, ми знімали на 4-х двох кімнатний номер з кухонькою, хоча нею ми користувались мало- зранку варили каву :).  Подорож було також легкою, 5 з половиною годин їзди в одну сторону, пробок не було, ми з Владом взагалі були  просто пасажирами (їздили вчотирьох на одній машині ).  Погода була неідеальна, прохолодно, часто хмарно, періодично йшов дощик, але з іншої сторони - сонечно теж виглядало. Потрібно буде ще на зимній фестиваль  зганять.  От би ще там  зимою було тепліше і друзі туди теж переїхали, то і ми б з Владом теж не задумуючись почали там шукати роботу :).

тут: http://tanchik77.fotoplenka.ru/album200144/
розповідь напишу вже завтра, може :)

 Дуже цікаво оформлена виставка присвячена історії Канади http://www.civilization.ca/hist/canp1/canp1eng.html, починається з човнів вікінгів і закінчується сучасністю, не просто опис і якісь експонати, а все об'ємне, човни- то справжні човни, відтворені також архітектурні будівлі того  часу і т.д.
 Роль українців в розбудові Канади також показана, ось наприклад  церква- http://www.civilization.ca/hist/phase2/mod6e.html, і одна з фоток з виставки:

Коли находять хмари, але будівілі готелю Chateau Laurier і парламенту ще освітлені сонечком, вид стає просто нереальним, як з якоїсь казки

  Сьогодні вечором виїзджаємо на три дні до Оттави, на фестиваль тюльпанів і так по місту  погулять. У нас же понеділок- також вихідний, Victoria day (день королеви). Одне погано- дощик обіцяють на ці вихідні в Оттаві :(. Ну надіюсь же не весь час буде йти дощ :), ну і навіть якщо так, то ми теж сумувати не збираємось, тим більше що ми не самі їдемо, а Юліаною і Сашою.

 Я ж в школі і університеті вчила німецьку, вчить то вчила, але не з великим успіхом :), ніколи дуже добре не знала, а зараз взагалі не використовую, і все призабула остаточно. Але неочікувоно виявилось,  що якісь залишки знань в мене є :).

 Продукт, над яким я зараз працюю, продається і в Європі, тому ми підтримуємо різні мови ( в додаток до англіської німецьку, іспанську, італійську і звичайно французьку). Перекладом займаємось не ми, а стороння найнята компанія, правопис тестувати не потрібно :). Але просто як частина regression ми працююємо з іншомовними інтерфейсами. Ось зараз у мене інтерфес користувача німецькою . Тут і виявилось що в закутках памяті знання німецької в мене залишились.  Так ніби слова позабувала, а коли зустрічаю - перекласти можу. І хоч читати можу нормально, не те що як деякі мої колеги :).  Ось тільки що почула як  можна прочитати nash Drucker ( by printer) :), а довгі слова( такі типові для німецької ) народ взагалі боїться читати :).

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на, зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов

Є багато різних свят, які Україна переймає зараз з інших країн, більшість з цих свят того зовсім неварта, але ось сьогоднішній день - чудова традиція. Бо ніколи не буде зайвим день для слів подяки нашим матусям.

Шахтар-Динамо
А тато який засмучений був, коли додому звонила :(.

Я вчора, в пятницю, розпочала свою футбольну кар'єру в Канаді, відіграла першу гру, початок був веселий, під дощиком  :). Ось моя команда- http://www.gary-smith.net/gunners/members.htm.
Я розумію, що цей факт  шокує багатьох, особливо тих хто бачив, як я грала на Україні :), таланту я особливого не маю. Але що робити- дівчат в команді мало і ніхто не вірив, що дівчина з України не вміє грати :).  Мабуть вас шокує і склад команди : чоловіки і жінки в перемішку, але в моїй лізі( да і взагалі часто в Канаді) грають саме змішані команди, на полі має бути не менше 4 дівчат, детальні правила - http://www.gary-smith.net/gunners/rules.htm. Так що грають тут більше для задоволення, хоча і виграти стараємось :).  Гравці в командах різного класу, дехто грає ну дуже класно.
 Що ще про гру?... ми виграли :) я грала  правого захистника, грала ні би не так і погано, надіюсь до наступної гри допустять :) ,один з голів що нам забили був в результаті проходу по моєму краю :(, але там не тільки моя вина була :) .Поля тут дуже хороші, травичка ідеальна. Я перший раз в житті грала в справжніх бутсах, на мокрому полі особливо відчувається навіщо вони потрібні :). І так у мене справжня форма :),  номер - "11"( "7" забрав хтось раніше), великувата трохи  :),немає малих розмірів в принципі. Але бутси мого розміру :),  ми їх самі купляємо, а форму видають. І навіть щитки маю :)( теж купляємо самі , якщо і де хочемо). Грають всі не особливо агресивно, травм не було :).
  Переж грою боялась що сьогодні не зможу ходити, все-таки велике поле, 90 хвилин. Але тут можна робити скільки завгодно замін ( я йшла з поля і потім поверталась), так що якось і не сильно втомилась, ноги трошки відчуваю, але в межах норми, плавала, гуляла сьогодні без проблем.

 24 травня маємо закінчити проект над яким я зараз працюю. Як завжди основна робота приходиться на кінцевий період :). По канадський міркам у нас страшна запарка, люди по 9 годин навіть працюють :) ( в цілому всі тут працюю повільно, по три раза все обговорюють і т.д. і звичайно ніяких затримок на роботі :)  !). А я люблю такі періоди,  робоче життя нарешті кипить по стравжньому. А ще в мене зараз дуже цікаве завдання- Report Manager і особливо воно цікаве тому, що ми підтримуємо різні бази данних. Ну спеціалістом по T-SQL я була вже давно, навіть сертифікованим :), а зараз Oracle,  PLSQL  мучаю, скоро теж зможу екзамен здавати :) Я раніше, наївна, думала що між їх sql різниця не велика . Ага, зараз..

Ось наприклад елементарне: обмеження по кількості (N) строк

MS SQL Servers: SELECT TOP N  ... FROM *

ORACLE:  SELECT... FROM *  WHERE ROWNUM <=N

MySQL:  SELECT... FROM *    LIMIT N

   Вже другу ніч підряд сниться, що я гостюю в  батьків. Минулу ніч снилось, що мама водить мене по садку, показує, які нові деревця вони посадили. А позаминулої ночі снилось що я прокидаюсь дуже пізно в батьківському домі, бо сиділи дуже допізна, а мама пошкодувала будити .
  Сни дуже реальні, все в таких яскравих кольорах, груші цвітуть, все відувається як і має в цю пору року  :); тато, мама, малі і навіть сусідка, що гукає до нас з мамою в садок , приснились в таких деталях !, навіть Рокі і той хвостом так весело махає.
  Це на мене мабуть так остання розмова з родиною, в неділю, вплинула. Малі саме у батьків і коли я звонила, вони там вчотирьох шуміли, забирали один в одного трубку, щоб зі мною поговорити, а на задньому фоні чути той класний гам , такий типовий для дружніх сімей, яким є про що поговорити . Так захотілось було до них, обняти маму, повоювати з Санею і Ромкою, показати свої монетки вживу тату...  А так зараз я вже менше скучаю, вірніше не менше, а якось спокійніше, без різких нападів смутку і сліз. Але саме після таких розмова, коли вся вся сімя збирається кучі, різко хочеться перелетіти океан, опинитися в тому колі щастя, веселого шуму і теплоти.  Звонимо ми  також вже рідше :(, десь раз в тиждень до моїх, Влада і братиків, десь по півгодинки- годинці розмовляємо. Звичайно взагальному з малими спілкуюсь частіше, все таки інет велика сила :), але від телефонних розмов я отримую значного більше задоволення, друковані букви не дають того відчуття близкості :(.
  Піду спати, може продовжиться моє гостування :).