лише на фейсбуці

доки я усіх вас не розгубила, напишіть у лічку хто ви там і я неодмінно додам

 

Читать далее...

я сьогодні побувала наче у казці про 12 місяців. надворі сніг та мороз, а тут квіти та краса. чесно кажучи, коли виникла ідея сходити в ботанічний сад 2 січня (виникла у мене), сама віднеслася до неї скептично. подумала, та хто там працюватиме і що там за сад взагалі. враження неперевершене. квіти, тепло, аромати, пташки. ціна вхідного квитка мене вразила - 5 грн. розділила фото з прогулянки на дві частини. і та зимова, можливо, мені навіть більше до душі. взагалі, маю намір ще "прогулятися" садибами класиків української літератури: Панаса Мирного, Івана Котляревського, Володимира Короленка. Дуже цікавить тогочасна атмосфера їхніх будинків. Так що далі буде...

смотреть

цілий ранок слухаю АВВА  і роблю приблизно ось таке))))

 

у  мене таке буває.) купила вчора в подарунок братові цей календарик і так його полюбила за вчора і сьогоднішній ранок, що тепер шкода віддавати. піду сьогодні купувати інший. я там гарні також бачила.

Ходила купувати одній дівчинці ляльку. Не знала, які зараз бувають ляльки. Виявилося, дуже дивні. Купила ось таку. Сказали, зараз вони модні і всі дівчатка граються. Сподіваюсь, сподобається.) У мене ляльки були геть інші.)

Подивилася вчора один фільм відомого польського режисера і зрозуміла, що тепер у мене будуть "секретні" фільми, про які нікому не розповідатиму.

 

Люди, проснитесь,

вокруг Всё рождено для любви,

ну а вы Дерётесь - что север, что юг,

А многие дети не ели халвы. (Увы...)

Вранці, коли забирала речі з роботи, за мною дорогою ув"язався великий чорний пес. Майже такий, про котрого я мрію, лише з білою плямою на грудях.
- Малий, нічого не маю для тебе, - кажу йому з жалем.
У руках несу два великих пакети.
Він кілька вулиць мовчки біжить поряд.
- Шкода так, - продовжую із ним розмову, бо чомусь відчуваю, що він дуже голодний. Думаю, куди б зайти дорогою та щось купити.
Раптом з церкви, повз яку проходимо, виходять дві літні жіночки. Починають кликати пса і дістають із сумок якісь пакетики з їжею. Він щасливий почав їсти. А у мене було таке дивне відчуття збігу, наче я вмисне його сюди привела, а ті жінки також знали, що ми прийдемо.

...розмова з колишнім колегою під час корпоративу. (це не загравання, він давно і щасливо одружений). (передано практично дослівно).

- Інна, ти дуже вродлива!

- Дякую.

- Але чоловіки бояться таких жінок. Навіть не уявляєш наскільки.

- ? (роблю здивований вигляд)

- Для чоловіка немає нічого гіршого за відмову, йому вже краще під потяг кинутися. 

- Якщо вродлива, отже повинна відмовити?

- Так! Я коли вперше тебе побачив, дві думки виникло: перша - яка красуня і друга - зараз вона дістане мачете та усіх порубає. До тебе на вулиці страшно підійти, коли ти йдеш.

- Страшно?

- Здається. що у тебе купа залицяльників і дуже високі вимоги.

- Але ж тепер ти мене знаєш.

- Знаю, але якби не знав - не підійшов би, це точно.

- Можна бути надто гарною?

- Так. Таким жінкам складно у житті.

- І що мені робити?

- Ти повинна сама давати чоловікові зрозуміти, що він тобі не байдужий. Вміти користуватися красою.

- Зазвичай, так і роблю. Я чесна в стосунках.

- Це добре. Тоді я за тебе спокійний.

(кінець розмови)

 

 о шостій ходила до маникюрниці.  місто у цей час казкове. я неодмінно тепер вмисне прокинуся раніше та піду фотографувати, але дуже хочу, щоб на дворі був туман.

Читать далее...

У тебя столько лиц. Внутри ты думаешь одно, снаружи выражаешь что-то другое. Ты не одно органическое целое.
Расслабься и разрушь расщепление, которое создало в тебе общество. Говори только то, что подразумеваешь. Действуй согласно собственной спонтанности, никогда не заботясь о последствиях. Эта жизнь мала, и она не должна быть отравлена размышлениями о последствиях здесь и в мире ином.
Человек должен жить тотально, интенсивно, радостно и точно как открытая книга, доступный для каждого, кто хочет ее прочитать. Конечно, ты не внесешь своего имени в исторические книги. Но какой смысл вносить свое имя в исторические книги?
Живи и не беспокойся о том, чтобы о тебе помнили - иначе это сделает тебя мертвым.
Миллионы людей жили на земле, и мы даже не знаем их имен. Прими этот простой факт - ты здесь лишь на несколько дней, потом тебя не станет. Эти несколько дней не должны быть потрачены на лицемерие, на страх. Этим нескольким дням нужно радоваться.
Никто ничего не знает о будущем. Ваш рай, ваш ад и Бог это, самое большее, гипотезы, недоказанные гипотезы. Единственное, что в твоих руках, это твоя жизнь - сделай ее как можно более богатой.

Ошо "Близость. Доверие к себе и к другому"

 

Ось вам я. А тепер скажіть, які кольори мені пасують? Бо я ношу переважно чорний і всі пастельні. Але стала помічати, що мені гарно, наприклад, у гранатово-червоному. Може ще якісь вам спадуть на думку кольори і відтінки, які б мене прикрасили. Завчасно дякую!

 

Я от не знаю про що писати. Тому буду писати про усіляку фігню, яка в голові. Вчора сиділа біля вікна, поставила ноут на підвіконня, увімкнула музику, червоні ліхтарики і дивилася на сніг за вікном. У кімнаті тепло. Сиділа в довгому светрі та  теплих в'язаних шкарпетках. Їла яблука. З'їла певно кілограм. Слухала по колу одну пісню (я так часто роблю) і, напевно, вимкнула мозок.

Ще я почала прокидатися серед ночі. Ну тобто так, сниться мені якийсь сон, сниться до другої, потім я бац... прокидаюся та сиджу на ліжку. Думаю, що воно таке наснилося. Але думки сонні і думається погано. Потім я вирішую, що подумаю вранці і засинаю. Так триває вже майже тиждень.

Трапляється я зачитуюсь і засинаю повністю одягнута, як бомжик. Тоді серед ночі мені стає спекотно. Прокидаюся, знімаю одяг, ходжу по квартирі, п"ю воду, інколи молоко і знову засинаю.

Чомусь останнім часом здається, що люди кажуть не те, що хочуть сказати, а щось зовсім третє. Білшість наївно думають, що житимуть десять життів, хоча не відомо, що з ними трапиться наступного ранку.

Колись я працювала в газеті і там під назвою видання друкували гасло "Завжди так не буде". Немає сенсу за щось хвилюватися, бо завжди так не буде. Добре не буде і погано не буде. Усе тече, усе змінюється. Ми самі змінюємося, наші реакції. Статики немає в природі. Навіть смерть не статична.

На днях пекла хліб. Він вийшов смачний гарячий, але більше фотомодель. Буду ще тренуватися, але з пшеничним борошном. З ним у мене все ідеально виходить. Правда, я не люблю білий хліб. Їм його дуже рідко. Мені подобається житній. Люблю бородинський. Але справжній бородинський. Я такий їла лише у Львові. З кмином, а не коріандром і солодкуватою скоринкою. Хліб для мене - це святе. Я хліб ціную понад усе і великою проблемою є викинути навіть шматок. Коли падає на землю підіймаю та цілую. В мені з дитинства така повага, я не можу навіть сказати, що хтось мене вмисне вчив тому чи сварив, якщо не робила.

Зараз хочеться змін. І більше змін зовнішніх. Хочу бачити себе іншою. Легшою, чи що. Купити нові сукні, светри з "голим плечем", які теплі та затишні. Хочеться нових парфумів, або старих з ароматом полуниці та конвалії.

Після нового року роздрукую кілька своїх фото. Хочу придбати білі рамки та прикрасити квартиру ними. Деякі я дуже полюбила і хочеться, щоб радували постійно.