Эдды

Эдда (древнеисландское Edda, во множественном числе Eddur) — основное произведение Германо-Скандинавской мифологии.

Состоит из двух версий: Старшая Эдда (поэтический сборник мифов Скандинавии), а также Младшая Эдда (произведение средневекового исландского писателя Снорри Стурлусона, задуманное как учебник скальдической поэзии, написано в 1222—1225). Обе версии записаны в начале XIII века и являются основным источником сведений о мифах Скандинавии и скальдической поэзии. Некоторые наиболее древние из вошедших в произведение поэм созданы за несколько веков до того, как были записаны.


Среди произведений, пользующихся немеркнущей мировой славой, «Младшая Эдда» — одно из самых своеобразных. Трудно определить, что такое «Младшая Эдда».
Нельзя сказать, что она — научное произведение: слишком много в ней великолепной поэзии. Но кое-чем «Младшая Эдда» непохожа и на художественное произведение: слишком много в ней того, что явно рассчитано на удовлетворение потребности в знании. Ее судьба в веках, как и вся кого произведения, намного пережившего свое время, противоречива: она была написана с целью, которую ей, в сущности, не пришлось выполнять, и в мировой культуре она сыграла роль, которую, конечно, не мог предвидеть ее автор. Правда, эта роль очевидна: благодаря «Младшей Эдде» сохранился целый мир — огромный, красочный и премудрый мир языческих мифов и сказаний.
Читать далее...

Старша Едда

 

Збірку «Старша Едда» («Королівський список») знайдено в 1643 році. До її складу входили анонімні пісні. Творами збірки тематично сформовано дві групи: героїчні й міфологічні.

Героїчними піснями («Стара пісня про Сігурда», «Стара пісня про Атлі», «Друга пісня про Гудрун», «Слово про Вйолунда» та ін.) синтезовано два протилежні начала – наближення до ідеалу та віддалення від нього, взаємодію позитивних та негативних емоцій. Цей синтез передає напруження, протистояння, насичує твори емоційно-образною пульсацією. У піснях цієї тематичної групи відтворено історію давньо­скандинавських народів, героїчні й трагічні її сторінки, що відбивають міжусобні конфлікти, освоєння нових земель тощо. Увагу зосереджено виключно на героєві, його життєвій позиції та долі. Культ героїзму насичує й ті твори, у центрі яких звичай викрадення нареченої, пошук скарбів, пограбування. Ліричний суб’єкт цих творів – натура опти­містична, дійова, не здатна впадати в розпач; його вирізняє незгасна енергія, воля до бою, протистояння долі. Магістраль­ний мотив героїчних пісень – поєднання особистого життя з інтересами роду в формі визначеної наперед долі героя.

читать дальше