Лекція № 1
Література раннього Середньовіччя

План

І.  Історичні процеси Середньовіччя.
•    християнство;
•    чернецтво і аскетизм;
•    схоластична філософія і наука;
•    лицарство, його кодекс;
•    культ прекрасної дами;
•    середньовічне мистецтво.
ІІ.Література раннього Середньовіччя.
1.    Література латинською мовою.
2.    Література народними мовами:
•    кельтський епос /цикл про Кухуліна/;
•    германський народно-героїчний епос / «Беовульф» /;
•    давньоскандінавська література.
Література:
1.    Шаповалова М.С., Рубанова Г.А., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури.-Львів, 1993р.
2.    Куцевол О.М. Світло й темрява дванадцяти століть // Відродження: 1995,-№1,- с.36-39

І. Історичні процеси Середньовіччя (V-XVI ст.)
Традиційно склалася думка, що середньовіччя було однією з найжорстокіших епох в історії людства. Доба кривавих походів, жахливих вогнищ інквізиції, безглуздих феодальних міжусобиць та страшних чумних морів. Проте ці століття (V - XVI) були оповиті не лише мороком і мракобіссям. Доба Середньовіччя подарувала майбутнім поколінням видатні пам’ятки літератури, живопису, архітектури.      
Протягом визначеного періоду відбулися значні зміни у житті людей, у їх світогляді, культурі. Це епоха становлення, розквіту та занепаду феодалізму на території Західної Європи. Процес історичного розвитку феодалізму поділяється на кілька етапів:
    раннє середньовіччя, період розпаду родового ладу та становлення феодалізму;
    зріле (класичне) середньовіччя час розвинутого феодалізму ( ХІ -ХІУ ст.);
    пізнє середньовіччя, в рамках якого відбувся перехід до епохи Ренесансу (ХІУ -ХУІст.).
Занепад Римської імперії відкрив дорогу на запад племенам, які пересувалися до центральної Європи у пошуках нових земель. Цей процес міграції отримав назву «великого переселення народів». Європа У-УІ століття н.е. являла собою «киплячий котел». Відбувалися  значні етнічні зміни. Розрізнені племена зливалися в народності. На території Європи поступово формувалися великі держави з міцною централізованою владою.
    Значну роль в середньовічному суспільстві відігравала християнська церква. Ще в ІУ ст. Один з «отців церкви»  Августин Аврелій розробив аскетичну доктрину, що стала офіційною концепцією середньовіччя. Згідно з нею людина від народження гріховна, тому задля спокутування гріхів і спасіння душі слід бути покірним властям, відмовитись від земних благ та ін. «Блаженний» Августин закликав мечем та вогнем викорінювати єресь, знищувати віровідступників. Таким чином у ІУ ст. Були закладені підвалини інквізиції.У кривавому полум’ї аутодафе гинули прогресивні люди середньовіччя.
    Коротким, але визначним епізодом у розвитку культури раннього середньовіччя стало так зване каролінгське Відродження. Його головними представниками стали поети й мислителі, різних національностей, які зібралися навколо двору Карла Великого. Головним завданням митців стало прославляння імператора та його діянь. Офіціальною мовою була визнана латинь, а критерієм освіченості вважалась обізнаність в античній літературі.
    Визнаним лідером Академії Карла Великого був Алкуїн (близько 730-804 рр.) – англосакс високого роду, освіту отримав у Йоркській єпископській школі. Був дияконом і учителем, подорожував. Під час подорожі до Риму в 781 році зустрівся в Пармі з Карлом Великим, який залучив його до свого кола, де Алкуїн з часом став визнаним лідером. Заснував ряд навчальних закладів, з-під його пера вийшли твори по філософії, математиці, астрономії, риториці, граматиці, житія святих, безліч віршів. Манеру письма Алкуїн запозичив у митців античності (зокрема Вергілія), але тематично твори відгукувались на теми сучасні авторові. / «Розмова весни з зимою»/.
    Після смерті імператора уже при сині Карла Великого  Людовіку Благочестивому перестає існувати Академія починаються  т.з. «темні віки» - період занепаду культури центральної Європи (к.УІ - УІІІ ст.). Відбувається децентралізація Європейської культури, зростає роль монастирів.
    ІІ. Література раннього середньовіччя.
1.Література латинською мовою / клерикальна та світська./
Довгий час латина була міжнародною мовою церкви, вищої адміністрації, освіти і частково літератури.  Пам’ятки цієї писемності, яким властиві риси художніх творів, а також художні твори справили значний вплив на зародження і розвиток нових європейських літератур.
   
Клерикальна література  розвивалась протягом багатьох століть. Відтворювала не тільки офіційні церковні погляди, а й ідеї «єресі», які проникали через низове духовенство. Уцерковній  літературі раннього середньовіччя  зображувалась передусім боротьба між античним та християнським світосприйняттям. Поеми, що розробляли біблейські сюжети, житія святих, легенди, видіння.
Світська література латинською певною мірою продовжувала традиції класичного античного періоду. У творчості багатьох письменників середньовіччя відбилась складна боротьба між античним світосприйняттям, що зникало, та християнським світоглядом, який утверджувався. Бостій ( близько 480 - 525р.) - поет, прозаїк, філософ : «Про розраду філософією». Венацій Фортунат (530 - 600 рр), Теодульф «Про загубленого коня», Павел Диякон, Валафрід Страсборн «Про догляд за садами».
«Вальтарій» - приклад створення латинського епосу на основі народних сказань.Поема виникла  на основі древньогерманськог фольклору доби великого переселення народів, але зміст героїчної пісні був переказаний вергіліанськими віршами. Стилістична гармонія (!). Історичні праці: «Історія готів» Іордана (УІ ст.), «Історія франків» Григорія Турського (УІ ст.), «Історія датчан» Саксона Граматика (ХІІ ст.) та ін.
     
ІІ.Література народними мовами.
Епос народів Західної Європи має такі спільні риси:
•     міфологізація минулого;
•    основна тема - боротьба людини з силами природи, що втілені в образи фантастичних істот;
•    головний герой - казково-міфологічний персонаж, наділений гіперболізованими рисами та ознаками.

1.Кельтський епос.
В У -ІУ ст. до н.е. кельти населяли значну частину території Європи, але під натиском германців та римлян були змушені перебратись на Британські острови. Пізніше в результаті масового вторгнення англів та саксів значна частина кельтів осіла на півночі Британії, на території нинішньої Ірландії  і Шотландії. У Ірландії довго зберігався родовий лад і його духовна атмосфера, общинна власність на землю, влада старійшин, міфологічні уявлення про природу.Звичаї були жорсткими. Вожді постійно воювали.
Ірландський епос створювався в період зІІ по ХІІ ст. На основі родових місцевих переказів. Найдавнішими є саги Упадського циклу, що виникли на півночі Ірландії. Збереглося більше 100 текстів. Кожна із саг є завершеним твором, але всі вони об’єднані навколо перипетій життя легендарного героя Кухуліна, племінника короля Конхобара. В семирічному віці він отримав зброю й став непереможним воїном.
«Сватання Емер». Мужі Ірландії вирішили одружити Кухуліна з прекрасною Емер. Але її батько не хоче просто так розлучатися з дочкою, і ставить перед женихом тяжкі умови. Виконуючи їх Кухулін побував у Шотландії, у королеви Скатах, де оволодів секретами бойового мистецтва, переміг богатирку Айфе (вона народить йому сина, якого Кухулін вб’є, не впізнавши, на поєдинку).
«Хвороба Кухуліна» любов Кухуліна до фантастичної істоти - сіди Фанд.Сага відзначається тонким психологізмом.Героя мучать суперечливі почуття: подружня вірність і кохання.Фанд благородно відмовляється від кохання, розуміючи, що Емер більш достойна бути дружиною Кухуліна.
«Викрадення бика із Куални» Вороги, на чолі з королевою Меб напали на уладів. Улади-чоловіки були уражені магічною хворобою, тому Кухулінові прийшлось самому 3 місяці захищати вітчизну.Двобій з побратимом Фердіадом (патріотизм, благородство героя).
«Смерть Кухуліна» Знаючи, що вбити Кухуліна може лише його власний спис, вороги погрожують зганьбити його рід у «злих піснях», якщо той не віддасть їм своєї зброї. Кухулін віддає їм спис і гине.
   
2.Германський епос.
 Родовий лад у германських племенах згодом пероетворився на лад «військової демократії», де керівництво опиралось на військові угруповування.В епосі виділяють два періоди:
•    пов’язаний з добою великого переселення народів, з розпадом патріархально-родового устрою та широкою колоніальною експансією германців;
•    епос періоду розквіту феодалізму.
У древньогерманському епосі втілено буття вищого ступеня варварства: бойові виїзди, битви, чвари між родичами, здобування скарбів, викрадення нареченої. Оспівується сила героя, його хоробрість, рішучість, його зброя.
Германські племена англів і саксів з У по Х ст. Захопили більшу частину Британських островів, що спричинило значні зміни в їх суспільному та культурному укладі.
Поема «Беовульф».  Єдиний відомий рукопис датується 1000 роком, але сама епопея відноситься до VII- п.п.VIII ст. Світ «Беовульфа» - це світ королів, дружинників, бенкетів, битв, поєдинків.
У вступі ведеться розповідь про легендарного родоначальника датських королів Скільда Скефіта. Його правнук - король данії Хротгар побудував для своїх дружинників  розкішну палату «Хеорот» («Оленяча палата» ). Її дах прикрашали позолочені оленячі роги. Кожної ночі туди приходило люте чудовисько Грендель, яке пожирало воїнів. Бенкети, святкування відбуваються при світлі дня. Як контрас - Грендель, який приходить як сила темноти, ночі, зла. На допомогу датчанам прийшов хоробрий Беовульф з племені готів. Він смертельно поранив Гренделя, за що його мати мститься дружинникам. Тоді Беовульф спускається на морську глибину і чудодійним мечем розправляється з кровожерливою матір’ю чудовиська. Беовульф повертається на батьківщину й 50 років править датчанами. Але на його землі нападає вогнений дракон. Старий король убиває його, та сам гине від отруйного зуба дракона. Над могилою Беовульфа насипають великий пагорб, віддаючи шану героєві.
Найвища цінність германського героя - жага слави, здобичі, княжих нагород.
            «Краще воїну підти з життя,
            Ніж жити з ганьбою!» - кредо Беовульфа.
Особливості поеми:
•    досконалість описів;
•    ліричні відступи (епічний прийом «поширення» );
•    авторські ремінісценції;
•    фантастичні подвиги героя розгортаються на історичному тлі.
Спроби встановити історичний прототип Беовульфа виявилися безрезультатними.Це і є характерною рисою епоса, коли зображується маловідома історична, або й зовсім вигадана ососба, що дає великий простір для вираження через цей образ народних дум та сподівань.

3.Література скандінавських народів.
Найдавніші відомості про давньоскандинавські племена відомі з пам’яток, які збереглися переважно в Ісландії.
Свого часу скандінавські народи не увійшли в орбіту античної цивілізації і великого переселення народів. На території сучасних Швеції, Норвегії, Данії впродовж першого тисячоліття зберігався общинно-родовий лад, існувала велика патріархальна сім’я. Вождів племені - конунгів - обирали з племенної знаті.
Скандінави займались землеробством, скотарством, рибальством. Здавна підтримували торгівельні зв’язки з іншими народами Європи. Піратство не засудждувалось.
Остаточно християнізація відбулась в к. Х - на поч. ХІ століття. Але азичницькі уявлення про світ ще довго побутували серед скандінавів. Тут були відсутні рабство і навіть кріпосництво.
На рубежі УІІІ - ІХ ст. Відбувається масова експансія скандінавів, що отримала назву епоха вікінгів. (спочатку- морський набіг, потім - воїн-моряк). Вважають, що епоха вікінгів збігається з періодом розквіту культури Скандінавії. Утворення суспільства вільних ісландських общинників - бондів. У період незалежності в Ісландії була створена унікальна література. 
Древньоскандинавську літературу представляють«Едди» (едична поезія), пісні скальдів, прозові твори - саги. Провідна ознака - складна символіка, вищий, у порівнянні з кельтською, ступінь художньої свідомості.
Едична поезія.
Збірка «Старша Едда», інша назва «Королівський список», / «Малодша Едда» - прозаїчна - книга Сноррі Стурлусона/ сюжетно пов’язана з епічною поезією континентальних германців. Знайдена в 1643 році.  До збірки входять 19 анонімних пісень. Їх поділяють на героїчні та міфологічні. Пісні тематично різноманітні: походження богів, світу, людини. Відображені відносини та світосприйняття скандінавів у добу розпаду родового ладу.
    Це динамічна, стисла оповідь, де у кількох рядках викладено долі героїв та богів, їх промови та вчинки. Тексти пісень сповнені різними асоціаціями, натяками ( «земля намитин» - жінка, «змія крові» - меч ). Звертає на себе увагу стильова різнобарвність пісень - трагічних, комічних, елегічних монологів, драматизованих монологів, повчання зміняються загадками та ін. Едичні пісні не складають змістової єдності, зрозуміло, що до нас дійшла лише їх частина.
    Герой «Едди» перед обличчям Долі - центральна тема. Знання долі не розслабляє героя, він не впадає у апатію, не намагається втікти від неї, а, навпаки,  кидає виклик долі. «...Так повинен сильний...добро захищати». Найвища цінність - добре ім’я героя. Слава позначається терміном dorm, що одночасно означає вирок. / герой турбується, про те, щоб слава його не була забута/.
Світ, де живуть люди називається Мідгард ( садиба, яка стоїть посередині). Мідгард оточений Утгардом, «тим, що знаходиться за огорожею»- це світ велетнів, чудовиськ, котрі уособлюють руйнівні сили природи, ворожі і богам, і людям. Над світом людей височить Аегард, пристанище богів - асів. З’єднує ці світи міст - веселка. Після смерті люди і боги потрапляють до царства мертвих - Нірхельм. Землю оточує океан, у якому звився кільцем світовий змій. У надрах землі живуть карлики - альфи.
     Верховний бог- Одін, мудрий покровитель поетів і сам поет, що здобув «мед поезії». Віддав у заклад око, щоб стати мудрим.
Дружина Одіна  -  Фрігг, покровителька шлюбів та кохання.
Тор  - рудобородий  бог блискавки й грому, наділений рисами простого селянина. Він озброєний кам’яним молотом, сильний, дбрий, але запальний.У колісниці, запряженій козлами часто прямує на схід, де б’ється з велетнями, захищаючи і людей і богів.Бог родючості. Локі  -  втілення руйнівних сил, розумний, але злий жартівник. Він підступно занапастив світлого бога Бальдра, що стало передвістям загибелі богів.
Найвидатніша пам’ятка язичницької міфології є поема «Віщування Вйольви», де виражені ідеї боротьби між Добром і Злом. З безодні народився велетень Імір, потім з’явились боги. Вони вбили Іміра, з його тіла утворили сві: м’ясо стало землею, кров - морями й ріками, кістки - горами...Але в світі поширювалось зло, боги порушували клятви.
                В чварах кривавих брат губить брата,
                Кровні родичі один одного ріжуть,       
                Множиться зло, повен підлості світ...
Всесвітня катастрофа: вовк-чудовисько Фернір пожирає Одіна, змій перемагає Тора, в пожежі гине все живе. Проте світ знову відроджується, знову «заколосяться хліби без посіву», земля стане зелена, запанує мир, добро, щастя.
    «Мова високого» / «Речь высокого»/
День хвали ввечері,
жінок - на вогнищі,
    меч - після битви,
    дів - після весілля,
    лід - якщо витримає,
    пиво - як випите.

    Розумом перед людьми
 вихвалятись не треба -
приховать його варто;
якщо мудрець
буде мовчати -
не загрожує йому горе,
адже немає у світі
надійніше друга
ніж мудрість житейська.
Наймудріший радить бути гостинним, але «ворота зламаєш, якщо будеш пускати всіх підряд»; в гостях не втрачати почуття міри; цінувати дружбу, але не прощати зради; «будь обережним, та не бійся» і т.д.

Героїчні пісні відносять до різних часів  ( «Стара пісня про Сігурда», «Стара пісня про Атлі» - доба великого переселення народів). У пізніших піснях «Едди» значною стає тема кохання.(сюжет про зустріч Брюнхільди й Сігурда - «Уривок з пісні про Сігурда» ).
Саги  прозові твори. Початок письмовій обробці саг поклали ісландські клірики - творці історичних праць. «Книга про ісландців» Арі Торільсона, «Книга про заняття землі», яка вміщувала список перших переселенців та опис основних подій з життя кожного роду. Різноманітні за тематикою, багато історично-побутового , фантастичного змісту, постать жінки(!).
Характерні риси:
•    об’єктивність, тверезе, безхитрісне викладення фактів,
•    стрімкий ток розповіді,
•    лаконічність,
•    народно-поетична основа.
Поезія скальдів
Спочатку - дружинні співці, пізніше - придворні поети. Скальди опанували рунічне письмо, тому їх вважали причетними до чаклунства. Збереглося більше 350 імен скальдів.
Поезія була актуальною, зверненою до сучасників. Складали вірші-панегірики, вважалося, що така пісня приносить славу, успіх. Через це скальдів щедро обдаровували, намагались задобрити, адже лайливе слово сприймалось як вісник нещастя.
    Основні риси поезії скальдів:
    поезія як ремесло, усвідомлена творчість;
    складна метрична система;
    вишукана мова;
    система поетичних синонімів;
    таємничість і урочистість.
Запис та письмова обробка саг почалась в другій половині ХІІ століття. Почато цьому поклали ісландські клірики.
Саги історично-побутового змісту: «Сага про Ейріса Рудого» /розповідь про подорож, містить відомості про відкриття Гренландії та Північної Америки/.
«Королівські саги» освітлюють історію Норвезького королівства: «Хейменрінгла» («Коло земне»)
Саги легендарного характеру  називались «сагами давноминулих часів» або «бабусиними казками».
«Родові саги» чи «Саги ісландців», їх існує близько 60. У них змальовано побут, звичаї, родинний уклад вікінгів.


 

Серия сообщений "Раннее Средневековье":
Часть 1 - Лекція 1 (2 семестр)
Часть 2 - Старша Едда 1
Часть 3 - КАРОЛИНГСКОЕ И ОТТОНОВСКОЕ ВОЗРОЖДЕНИЕ (VIII—X ВВ.)
...
Часть 10 - Кельтская мифология (Фриг)
Часть 11 - Младшая Эдда
Часть 12 - Фригг - супруга Одина, вещая жена и всадница Дикой Охоты, Галины Бедненко