Майже два десятки наших земляків, за оцінками тижневика «Коментарі», володіють статками у розмірі понад 10 мільйонів доларів.
Віталій Антонов, статки $ 815 млн.
Основні активи — «Галнафтогаз» (власник мережі автозаправок «ОККО»), «Концерн Хлібпром», СК «Універсальна». Також до липня 2006 року контролював банк «Універсальний», який був проданий грецькому EFG Eurobank і змінив назву на Universal Bank . Стрімке зростання статків Віталія Антонова протягом останніх десяти років пов’язують насамперед із його контактами в Литві (він є її почесним консулом у Львові). Зокрема, завдяки постачанню нафтопродуктів безпосередньо із заводу в місті Мажейкяй «Галнафтогаз» не залежить від нестабільної ситуації на українських нафтопереробних заводах. Після смерті головного конкурента в хлібопекарській галузі — власника корпорації «Еколан» Степана Сенчука — компанія Антонова «Концерн Хлібпром» суттєво посилила свої позиції на ринку хлібобулочних виробів Західної України, зокрема, «Хлібпром» викупив в «Еколану» два заводи. Якби не державні хлібозаводи, можна було б говорити про те, що Антонов стає монополістом на цьому ринку. Антонов дуже обережно співпрацює із політиками, маючи контакти практично з усіма впливовими політичними силами. Сам у політику не йде після 2002 року, коли у мажоритарному окрузі балотувався як кандидат від блоку «За єдину Україну» і програв представнику «Нашої України».
Петро Димінський, статки $ 610 млн.
Основними активами є частка в компанії з продажу нафтопродуктів «Західна нафтова група» (власник мережі заправок WOG), де його партнерами є Ігор Єремеєв та Степан Івахів, та мережа відпочинкових і розважальних закладів «Гранд» і «Спліт» (зокрема, готель «Гранд» і відпочинково-розважальний комплекс «Гранд-клуб Софія» у центрі Львова, заміський готельний комплекс «Гранд-Резорт», казино «Спліт» та диско-клуб «Спліт-Карпати»). Говорять також про частку акцій, яка нібито належить Димінському у «Львівгазі». Утім, після змін у структурі власників НПК «Галичина» (Димінський був головою спостережної ради компанії) ніхто не береться назвати усі активи, якими володіє Димінський, адже тоді він частину їх продав, а частину — передав в управління. Відомо лише, що його інтереси, крім згаданих компаній, є ще й у металургії, банківській сфері, будівництві доріг. Окрім того, Димінського вважають власником багатьох об`єктів нерухомості у Львові та околицях. Димінський був народним депутатом від «Нашої України» та Партії регіонів, у 2006 році балотувався до ВР за списком партії «Еко +25%». Є почесним президентом і фактичним власником ФК «Карпати».
Роман Шлапак, статки $ 165 млн.
Контролює ТОВ «Інтермаркет» (мережі супермаркетів «Арсен» і «Барвінок», «кеш-енд-керрі — Інтермакет», торгові центри «Леополіс» та «Сихів»), ВАТ «Львівтекстиль» і «Львівську газету». Торгові мережі «Інтремаркету» стрімко розширюються, зокрема, цього року ввійдуть в експлуатацію два нові торгово-розважальні центри у Львові, 2011-го заплановано відкриття ТРЦ у Києві. На руку його бізнесу грає наявність власної газети та широкі контакти в політичних колах, зокрема, у міській владі та партіях НСНУ, НРУ та «Порі». Сам Шлапак є депутатом міськради від блоку «Наша Україна».
Петро Писарчук, статки $ 112 млн.
Колишній директор і фактичний власник ТОВ «АЙПІЄ-Л» (ринок «Південний»). Ринок об`єднує 10 торгових центрів і є фактично найбільшим торговим майданчиком Львова, якщо говорити про торгівлю, зосереджену в одному місці. На заваді розвитку бізнесу Писарчука може стати конфлікт із деякими депутатами міської ради та міським головою Львова — вони стверджують, що частиною землі, на якій стоїть «Південний», він користується незаконно. За чутками, одним із інвесторів «Південного» наприкінці 1990-х був Леонід Кравчук. 2002-го Писарчук став народним депутатом як член СДПУ(о), зараз представляє в парламенті Партію регіонів.
Володимир Кадушкевич, статки $ 75 млн.
Голова правління ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» і фактичний власник усієї групи «Комфорт». До складу групи входять компанії «Комфорт-сервіс» (виробництво, продаж і встановлення вентиляційних систем), «Комфортбуд» (елітні житлові будинки та офісні приміщення), девелоперська компанія «Комфорт-Інвест», ЗАТ КУА «Перевесло» (управління активами), ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт-Інвест» і ТОВ «Торговець цінними паперами». Починав Кадушкевич зі збирання комп`ютерів у середині 1990-х. Компанію ж «Комфорт-інвест» засновано 1999 року, тоді Кадушкевич тісно співпрацював з «Фокстротом». Саме мережа магазинів для цієї торгової компанії була першим серйозним будівництвом «Комфорту». Також Кадушкевичу приписують вплив на мережу магазинів з продажу годинників «Секунда». Депутат Львівської міської ради від УНП, заступник голови ЛОО УНП. Також депутатами міськради є партнер і підлеглий Кадушкевича Тарас Сосновський («Наша Україна») та комерційний директор «Комфорт-сервісу» Михайло Шоломицький («Пора»).
Ростислав Кісіль, статки $ 69 млн.
Контролює корпорацію «Міст», СП «РОСАН», Службу доставки «Міст-Експрес», СП «Міст-Тур», СП «Росан-Глобал», ТОВ «Європа-Турінг-Україна», інвестиційно-фінансову групу «РОСАН-Капітал». Остання є власником контрольних пакетів ВАТ «Прогрес» (виробництво взуття), ВАТ «Термопластавтомат»; а також є міноритарним акціонером ВАТ «Львівський завод будівельних виробів». Також Кісіль має вплив на державне ВАТ «Чисті метали» (виробництво галію і кадмію у злитках, вирощування кристалів, виробництво напівпровідників і приладів на їх основі). Крім цього, група має у своїх активах портфельні інвестиції в акціях «Азовсталі», Нафтопереробного комплексу «Галичина», «Західенерго», Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, Харцизького трубного заводу. Ростислав Кісіль народився за океаном, а зараз живе у Львові, Нью-Йорку та Торонто. Свій основний капітал Кісіль заробив на перевезенні за океан передач для іммігрантів від родичів і друзів із України і навпаки, а також на туристичному бізнесі, а вже в другій половині 1990-х зробив ставку на фінансову та інвестиційну діяльність. Він також видає газету «Міст», яку готують у Львові, але розповсюджують у США та Канаді, а також є членом спостережної ради Ставропігійського університету.
Людмила Сенчук, статки $ 52 млн.
Вдова Степана Сенчука. Їй належать корпорація «Еколан» (виробництво хлібобулочних виробів), ТОВ «Явір-Млин» (сільське господарство та переробка сільгосппродукції), Львівський домобудівний комбінат №2. Колись «Еколан» був найбільшою компанією області, однак поступився впливом «Хлібпрому», хоча й залишається одним з лідерів на ринку пакування продуктів харчування і зберігає широку мережу продуктових магазинів. На відміну від покійного чоловіка, який колись був губернатором і членом Аграрної партії, а потім активно, хоч і не публічно, підтримував «Нашу Україну», Людмила Сенчук тримається осторонь політики.
Микола Кміть, статки $ 30 млн.
Т.в.о. губернатора Львівщини є співвласником, а донедавна був президентом IDS Group (виробник мінеральних вод під торговими марками «Моршинська», «Миргородська», «Трускавецька», ексклюзивний постачальник «Боржомі» в Україну). Окрім акцій IDS Group, Кміть володіє нерухомістю. Він також є президентом напівпрофесійного ФК «Моршин». Поки що він безпартійний і обіцяє таким залишатися, хоча його активно «сватають» у «Єдиний центр» Віктора Балоги.
Володимир Зубик, статки $ 28 млн.
Йому приписують контроль над компанією «Інтергалбуд», хоча офіційно є лише директором з фандрейзингу благодійного фонду «Світ дитини». «Інтергалбуд» є лідером ринку житлового будівництва у Львові (52-58%) й активно просувається у Рівному, Чернівцях та інших обласних центрах Західної України. Віднедавна «Інтергалбуд» намагається вийти на київський ринок житла. Можна припустити, що не останнім чинником успіху компанії стали політичні контакти її представників. Наприклад, львівське представництво компанії очолює Юрій Буняк, син колишнього міського голови Львова Любомира Буняка (часто фірма «Юліта», яку вважають спільною власністю родини Буняків, була підрядником «Інтергалбуду»). Сам же Зубик політичну кар`єру розпочав одразу з Верховної Ради, куди пройшов 2006 року за списком БЮТ. Він же став першим «зрадником», тобто можна вважати, що з нього формально почалася криза, яка завершилася перевиборами. 2007 року Зубик знову став нардепом, але вже від Партії регіонів.
Богдан і Ярослав Дубневичі, статки $ 27 млн.
Співвласники таких активів: ТОВ «Колійні ремонтні технології», аграрні підприємства «Львівське», «Енергія-Новояворівськ», «Енергія-Новий Розділ», «Енергія-Старичі», Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій, Пустомитівський завод «Шляхзалізобетон», частково «Будінвест» та «Архібуд». Утім, офіційно останньою зі згаданих компаній керує партнер братів Дубневичів Михайло Мужилівський. Саме пан Мужилівський також координує діяльність об`єднання підприємців «Крок», до якого входять дружні Дубневичам бізнесмени, а ще — діяльність фракції БЮТ у Львівській міській раді. Натомість Ярослав Дубневич є депутатом Львівської облради, де вплив братів та їхнього «Кроку» не настільки важливий. Подейкують, Богдан Дубневич заробив свій перший справді великий капітал на ремонтних роботах для Львівської залізниці завдяки прихильності тодішнього її начальника Георгія Кірпи. За чутками, йому навіть довелося відсидіти у в`язниці за махінації з державними коштами, мовляв, підставився замість когось із залізничного начальства, тому потім бізнес різко пішов вгору. Зараз основний бізнес Дубневичів — сільське господарство та житлове будівництво, їх вважають головними фінансистами БЮТ на Львівщині.
Петро Олійник, статки $ 25 млн.
Став успішним бізнесменом завдяки підприємству «Київзахід», що займалося виробництвом взуття та одягу в Червонограді. Пізніше під вплив групи Олійника потрапили Луганський акумуляторний завод, частково — Червоноградський завод хімволокна, українсько-угорське підприємство «Львівсистеменерго». Однак внаслідок конфлікту зі співзасновниками 1997 року (партнери потрапили під вплив СДПУ(о), Олійник пішов у «Нашу Україну»), під контролем Олійника залишилася лише українська частка «Львівсистеменерго» (підприємство зі збагачення вугілля, яке виробляють шахти Львівщини). Однак того ж року Олійник створив «Західпромінвест» (посередник на ринку вугілля). Важливу роль у просуванні бізнесу зіграло те, що співзасновником останньої компанії був Олександр Францишко, який станом на 1998 рік працював заступником генерального директора ВО «Укрзахідвугілля», а у 1998-1999 роках — генеральним директором державної холдингової компанії «Львіввугілля». Не останню роль відіграла присутність Олійника у владі — він був депутатом обласної ради з весни 1998 року, восени того ж року став мером Червонограда, 2002 року прошов до парламенту при підтримці блоку «Наша Україна». Протягом наступних двох років це радше заважало, як і те, що Олійник керував виборчим штабом кандидата в президенти Ющенка, адже владу на Львівщині контролювала СДПУ(о). Натомість 2005 року позиції Олійника суттєво покращилися — він став губернатором і провів на цій посаді найдовше з усіх обласних керівників Львівщини — понад три роки. Після цього призначення офіційно підприємствами керує дружина Петра Олійника. Зараз працює радником Президента.
Володимир Говірко та Іван Торський, статки $ 20 млн.
Співвласники девелоперського холдингу ТКС і частки в мережі готелів «7 днів». Зараз у холдингу важкі часи через сварку між Говірко та Торським. Першого, який є депутатом Львівської облради від «Свободи», звинувачують у нападі на другого та ще й з використанням зброї. Зараз важко сказати, чим закінчиться справа, — після гучного початку вона зникла з інформаційного поля (як завжди, «таємниця слідства»). За інформацією прес-служби холдингу, Говірко продає свою частку у ТКС президенту компанії «Фуршет» Ігореві Баленку. З останнім холдинг співпрацював у проектах будівництва семи готелів і двох торгових комплексів (у Трускавці й Дрогобичі), а зараз будує для «Фуршету» торговий центр у Львові. Щоправда, сам Говірко інформацію про продаж частки в ТКС заперечує. Мовляв, він передав акції в управління і надав право підпису близькій людині, але лише на час, поки триватиме слідство.
Тарас Хрущ, статки $ 18 млн.
Власник і генеральний директор ТОВ «Пам`ять». Компанія починалася як торговельна, а основним активом була мережа торгових центрів «Вам». Однак конкурувати із «Арсенами» Романа Шлапака було важко, тому на даний момент «Пам`ять» практично повністю зосередилася на девелоперстві (насамперед йдеться про будівництво торгових центрів для Fozzy Group ). За чутками, суттєву роль у просуванні бізнесу Хруща зіграла підтримка депутата міської ради Володимира Губицького (ПРП, промерська група «Наш Львів»), а через нього — контакти з колишнім міським головою Львова Любомиром Буняком.
Роман Федишин, статки $ 16 млн.
На даний момент Роман Федишин та його дружина залишаються практично безроздільними власниками ТОВ «Шувар». Це — наслідок замаху на бізнесмена у 2006 році, адже один із партнерів Федишина є обвинуваченим на суді. «Шувар», що ще 7-8 років тому був малим базаром, який обслуговував невеликий житловий масив, зараз об`єднує один із найбільших ринків роздрібної торгівлі продуктами харчування і гуртовий продуктовий ринок, на його площах стрімко розвивається і торгівля промтоварами. Сприяє просуванню бізнесу Федишина партнерство з братами Дубневичами (насамперед з АПП «Львівське») та не останній вплив у фракції БЮТ у міській раді. До замаху пан Федишин навіть був головою фракції.
Богдан Козак, статки $ 13 млн.
Генеральний директор ТОВ «Торговельно-виробнича компанія «Львівхолод». 1996 року, коли приватизовувалося підприємство, йому належали лише склади в низькотемпературних приміщеннях. Зараз це також гіпермаркети «Рукавичка» (у Львові та 19 райцентрах і містах обласного значення), понад 15 тис. м2 звичайних продуктових складів, точки роздрібного продажу. Віднедавна Козак зробив ставку на виробництво або фасування товарів під власною ТМ «Кухарочка» (масло, цукор, повний асортимент круп, панірувальні сухарі, борошно). 2006 року Козак очолив обласну організацію УНП, він є депутатом облради від цієї партії.
Микола Рогуцький, статки $ 12 млн.
Власник «Західноукраїнського автомобільного дому» (дилер «Мерседес» у регіоні), президент корпорації «Артор» (сільськогосподарські підприємства). Свого часу, наприкінці 1990-х, Рогуцького вважали чи не найбільшим олігархом Львівщини. Однак пізніше на сільськогосподарському ринку його потіснили, та й в інших галузях з`явилися набагато потужніші підприємства. Радше завадили, аніж допомогли в розвитку бізнесу кілька спроб Рогуцького пройти до Верховної Ради від мажоритарних округів. Відповідно, після 2002 року він цих спроб не повторював.
Андрій Садовий, статки $ 10 млн.
Статки міського голови Львова часто переоцінюють. Насправді в підприємстві «Південьзахіделектромережбуд», яким керував Садовий до виборів, він мав лише невелику частку (не більше 20%). Інші його активи — пакети кількох підприємств, контрольовані через скандально відому ще з часів ваучерної приватизації компанію «Галицькі інвестиції». Подейкують, що частину власності (зокрема, нерухомість у Львові та під Києвом) Садовому довелося продати, аби покрити видатки на виборчу кампанію. Найдинамічніше розвивається медіаресурс Андрія Садового: після закриття газети «Поступ» це ТРК «Люкс», яка об`єднує найпопулярніший місцевий телеканал та одну з трьох найпопулярніших радіостанцій Львова. За чутками, зростанню прибутків ТРК сприяє масоване замовлення реклами підприємствами, котрим потрібно «вирішити питання» з міською владою. Андрій Садовий є членом НСНУ, однак чимало однопартійців налаштовані проти нього негативно, тому найбільшу підтримку йому надає міська «Пора». Близьким партнером Андрія Садового вважають Віталія Ломаковича, члена міськвиконкому, власника групи «Оптіма-інвест» і директора українського представництва БМ-Банку, афілійованого з мером Москви Юрієм Лужковим. Цікаво, що саме на депозитних рахунках у БМ-Банку міська рада розміщає надлишкові кошти бюджету.
«Коментарі» / 05.05.2008 16:03
http://www.portal.lviv.ua/chronicle/2008/05/05/160310.html
http://www.history.com.ua/review/wp/?p=18
