250 років тому для України настали справді темні часи. Наприкінці XVIII століття російська імператриця Катерина ІІ закріпачила українських селян Лівобережжя. Але навіть тоді українці не підкорилися. "Ранок Вдома" пропонує дізнатися 5 історичних фактів про боротьбу українців проти російської імперії.

1. Україну треба негайно звільнити від гніту колоніальної росії та надати їй незалежність — така ідея з'явилася ще в 1780-ті роки. Група українських дворян з Новгород-Сіверського патріотичного гуртка були незадоволені політикою імператриці Катерини та попросили її відновити автономні козацькі формування. Після відмови вони послали до Берліна та Парижа з таємною місією Василя Капніста — письменника та представника давнього шляхетного роду з Полтавщини. Він вмовляв прусського короля і керівників молодої Французької республіки підтримати майбутні антиросійські повстання в Україні, але до українця не дослухалися. Втім, Капніст надихнув своїми волелюбними творами чимало інших борців за свободу.


Василь Капніст

2. Відоме повстання декабристів 1825 року насправді було проукраїнським. Тоді у змову заради повалення царської влади вступили 2 великі групи дворян, ветеранів війни 1812 року — "Північне товариство" в Петербурзі на чолі з Павлом Пестелем та "Південне" — на Київщині, яким керував нащадок давнього гетьманського роду Сергій Муравйов-Апостол. У той час як російські революціонери прагнули встановити жорстоку диктатуру без розділення імперії, українські хотіли надати волю всім слов'янським народам. Одразу після невдалого виступу північних декабристів на Сенатській площі Сергій Муравйов-Апостол підняв повстання у своєму Чернігівському полку та успішно взяв під контроль Васильків на Київщині. Втім, його сили були розбиті на шляху до Житомира і після цього спершу царська влада, а згодом і радянська, зробили все, аби стерти з історії друге повстання південних декабристів, і особливо — їхнє прагнення зробити Україну вільною. 

3. Українські селяни 10-літтями бунтували проти кріпацтва. Турбаївське повстання на Полтавщині тривало з 1789-го по 1793-й. Його учасники з кількох сіл обрали собі уряд за козацькими традиціями. 1803 року відбулося аналогічне повалення кріпацтва у десятках сіл Черкаського повіту. З 1813-го легендарний народний месник Устим Кармалюк протягом 20 років вів запеклу боротьбу проти поміщиків на Поділлі, надихаючи селян також на Волині та Київщині. 1819-го спалахнуло Чугуївське повстання, яке довелося придушувати особисто імперському міністру внутрішніх справ Олексію Аракчеєву з регулярним військом. 1855 року мешканці понад 500 сіл звільнили майже всю Київську губернію від імперської влади, створивши власні органи самоврядування. Це вилилося фактично у партизанську війну проти російських окупантів. На жаль, без політичних лідерів та координації визвольний рух селян XIX століття був зрештою придушений, але не забутий. 

4. 1848 року українці разом з поляками влаштували демократичний Майдан у Львові. Західні землі України тоді контролювала Австрійська імперія на чолі з давньою династією Габсбургів. Вона так само намагалася асимілювати східно-слов'янські народи, як і російська. У травні 1848 року українці Львова створили Головну Руську Раду, яка вимагала серед іншого визнання української мови. В листопаді польська та українська молодь міста вийшла на протести проти імперської влади, створивши табір з барикадами на площі Ринок у Львові. Придушити це повстання змогла лише армія, вдавшись до масованого бомбардування центральних кварталів. Зрештою новий імператор Франц Йосиф І був змушений піти на поступки та надати українцям і полякам деяку автономію на демократичних принципах. І хоча потім австрійська монархія відібрала усі права назад, але так звана "Весна народів" у середині XIX століття зробила можливим створення Західноукраїнської Народної Республіки 60 років потому.


Головна Руська Рада

5. Сполучені Штати слов'ян на чолі з українцями — така ідея, що зараз здається фантастичною, циркулювала серед членів таємного Кирило-Мефодіївського товариства у 1840-х. Його створили студенти та викладачі Київського та Харківського університетів, зокрема Микола Костомаров та Пантелеймон Куліш. Кирило-Мефодіївці вважали, що Україна з її традиціями козацьких республік здатна повалити російську владу та організувати східнослов'янські народи в конфедерацію за зразком північноамериканських Штатів. Згодом до товариства приєднався і Тарас Шевченко, але його найбільше цікавило відновлення державності саме для України. Так чи інакше, український культурний спротив у різних спілках інтелектуалів не вщухав 10-літтями, навіть незважаючи на репресії. Зрештою він переріс у політичний рух та створення дійсно незалежної Української Народної Республіки на руїнах російської імперії.