Аноним, достойный ответ думающего человека идиоту из куева!!!

Ты уже и за Лидию отвечаешь, и как всегда не по существу.
Достойный человек - никогда не представляет себя в качестве анонима, ибо это свойственно только трусливым и подленьким натурам, которые знают себе истинную цену, и таким образом пытаются избежать публичного позора. Так что можно полезного почерпнуть из общения с анонимом?!
Ты не обижайся, но нелепо тратить полезное время на пустоту!

КАЗКА ПРО ТЕ ЯК БУВАЄ… І КОЛИ РАК НА ГОРІ СПІВАЄ!
Жили в одному селі два господаря: господарі більших земель і господарі земель менших.
Здавна жили дружно - одним двором.
Дружини, діти ... все - все ... сім'ї в цих землях дружили між собою.
Часто збиралися на спільні застілля. Свята - то в них були загальними.
Традиції предків намагалися дотримуватися.
Ось як - то, під час з одного такого застілля, голова сімейства великих земель каже: «хочу я подарувати тобі ділянку землі - красиву, в ознаменування нашої дружби та спільних перемог.
Ця ділянка і до твоїх земель вдало примикає. Так що володій, але тільки нехай мій собака - Севка балаклавськії, на цій ділянці залишається.
Він в будці - на ланцюгу і ... багато місця не займає, та він є і додаткова охорона твоїх земель від яких - небудь зайців.
Так і зажили вони в ладу і спокої між собою і далі ...
Минуло багато років, не менше сорока ... Багато що змінилося.
Повмирали господарі і управителі великих і малих земель.
Нові представники цих родин Душами як - то поізмельшали. Всі вони як - поглухли!
Поклик предків став їм не чутний. Жити їм розом стало не в моготу. Байдикувати стали, та нажите тринькати.
У нових господарів великих земель і малих земель мудрість і розум - зменшилися.
Вихід, з остаточного занепаду, знайшов - голова сімейства великих земель.
А вихід цей - розмежування загального двору!
Голова великих земель поставив паркан і сказав: «відтепер будемо жити окремо, а якщо, щось комусь знадобиться, то купуйте у нас за цінами, узятими з нашої стелі.
І так буде і надалі ... і нині, і повсякчас і навіки вічні!»
А глава сімейства малих земель від такого повороту подій радий опинився.
Ну тепер я одноосібним і повним господарем стану. Ось заживемо тепер.
Минуло ще принаймні протягом двадцяти років, знову село загрузло у нових змінах.
Знову змінилися господарі великих земель і малих земель.
Великими землями став правити новий голова сімейства –
маленькийтаудаленький.
«По якому такому праву господар тих малих земель володіє нашою красивою ділянкою, та й собака мій – Севка балаклавскії, при цьому, їх всіх охороняє - заявляє тут глава великих земель - маленькийтаудаленький. - По якому такому праву господарі тих малих земель? ... по якому такому праву питаю? Живемо окремо, господарі малих земель, що хочуть те й творять, а на тій ділянці і з нашої родини народ є. Необхідно його звільнити! По якому такому праву господарі малих земель володіють тією ділянкою, та неволять мій народ?»
Зібрав він хуліганів, - тих, яких у своєму сопливому дитинстві по сортирам в кров мочив, та й каже: «пішли відберемо ту ділянку, поки господарі малих земель одного голову сімейства на іншого міняють, та так міняють, що аж дим іде».
Відняти - найбільш відповідний час!
«Я вам за допомогу - каже маленький - грошей дам і орденами і медалями нагороджу.
Заберу я цю ділянку до себе!
А собака, - Сева той у полі та по всьому півострову нехай стрибає.
Нема чого йому в тісному будці сидіти та солону воду сьорбати.
Відтепер, нехаї по всьому півострову бігає, нічого йому в тісноїй будці на ланцюгу сидіти.»
Прочули в районному центрі про ті справи маленького, - прислали комісію.
Комісія заявляє: «та почто маленький тут развоєвался, ти почто землі відбираєш? Немає в тебе ні сорому ні совісті - говорять. - Люди малих земель, адже не як у тебе - у більших землях, жити захотіли, а ти їм все зіпсувати хочеш? »
«А при чому тут сором та совість - заявляє маленький - і взагалі не лізьте в мій бутерброд. Вони не хочуть жити так, як я для них хочу. Хочуть жити по своєму? Мені такого не треба. Якщо жителі малих земель всі хочуть по своєму жити, так я піду зі своїми старими друзями хуліганами, і весь будинок у господарів малих земель з садибою і малими землями в них і відберу!
Нехай хочуть і ... хочуть це собі на вулиці - в степу… і подалі від нашого села.
Переможців не судять.
……………………………………………………………
Далі буде ясно, що буде.
І ... що рак на горі заспіває.
Казка триває!