дуже дякую!хочу подарувати вам мій улюблений вірш про квіти))
В’ячеслав Семенко- Квіти-

Хто вперше на землі своїх нащадків юних
із квітами так влучно порівняв?
Хто серед різнокольорових плям
побачив те, чого не бачать інші люди?

Як погляд малюка з дитячої колиски,
не затуманений людським гріхом -
отак і квіти на землі кругом
вдивляються в людей, довірливо і чисто.

Таке живе різномаїття пелюсткове,
і кожна – свій характер, лад, і ряд.
Від пишності півоній і троянд -
до скромності конвалій, ніжних загадкових.

У кожної людини в цьому світі ,
як оберіг від чар і злих недуг,
призначений в житті зелений друг -
своя подоба у строкатій книзі квітів.

Я бачив, як з господарем страждали квіти.
жовтіли , падали листки на діл,
коли біда постукала у дім.
І руки опускались.І хворіли діти…

Та все минало і світлішало у хаті
від жартів друзів, усмішок гостей.
І оживляв веселий настрій цей-
з людьми раділи їх беззвучні сестри й браття.

Дитя народиться, щасливій мамі квіти.
Вінок прощальний з квітами несуть
коли проводять у останню путь…
Без квітів нам у цьому світі не прожити!