25
июня
Це не суд! Це СУДИЛИЩЕ над 11-ма мільйонами українських вибоців!!!

| Edit | Posted by: santa in О политике, Разное, Статьи

Це не суд!
Це судилище!
Я ніколи не був аж в такому захваті від політичної ваги, харизми, впливу Юліїї Тимошенко.

Голосував на виборах за неї.

Мабуть з тих же причин, що і 11 мільйонів українських виборців! Тобто так, як голосувала половина України!

З кого, хто в українській політиці можна малювати образи, ікони?

А ні з кого!

Бо я знаю твердо одне - всі, хто там, “Нагорі” - всі злодії!
Народ про це - завжди знав і знає!!!

Але, тим не менше - за Ю.Тимошенко проголосувало 11 мільйонів виборців України!
Свідомо виборці йшли на такий крок, знаючи всі недоліки цієї особи!

То я задаю запитання - СЬОГОДНІ СУДЯТЬ 11 (ОДИНАДЦЯТЬ) МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ?!

А хіба інакше про це СУДИЛИЩЕ - скажеш?!!

Тобто - дивіться і запам'ятовуйте - це СУД над Україною!..

Дополнение:

Tags: суд над Тимошенко, Судилище в Україні, судилище над 11 (одинадцятьма млн українських виборців

Полковник_СА обратиться по имени Понедельник, 06 Июня 2011 г. 21:14 (ссылка) Редактировать Удалить

Ответ на комментарий ДИАНАФ
В коментах у Сулейманова:

"...В продолжение нашей беседы на ФБ:
1.лично я считаю ЕАО гениальным, хотя и недооцененным проектом Сталина. Полагаю, его перспективы были направленны на слишком уж далекое будущее -- Сталин видел потенциал Китая уже в серелие прошлого столетия, и полагаю, считал неизбежным переход от атлантикоцентрическому к тихоокеанскому цивилизационному проекту, свидетелями этого перехода мы, собственно и являемся сейчас. Посему, возраждение ЕАО, наряду с развитием Дальнего Востока вцелом,должен, на мой взгляд, стать одним из приоритетных направлений развития РФ.
2.не существует, на самом деле, такого явления как "московские евреи". Питерские -- существуют, в Питере вообще присутствует мощное, замешанное на Блокаде, единство. Посему, вы совершенно не правы, приписывая идеологию щаранских питерцам.
Что такое "московское еврейство" -- это выходцы из Украины. В нем присутствуют две интллектуальные тенденции: одесская (троцкистско-большевистская), и киевская (сионистская -- именно киевские евреи, по доброй воле явились в Бабий Яр в рассвете на эвакуацию в Палестину, именно киевские евреи встречали в аэропорту Киевлянку Голду Мейер) а сегодня, именно Киев стал центром секты Хабад на пост-советском пространстве. Евреи-шестидесятники и их идеологическая либерал-фашистская и сионистская парадигма стали результатом временного союза киевских и одесских евреев, сформировавшегося в МСК на волне горбачевской перестройки, но, эта парадигма оказалась окончательно разрушена.
3. Боюсь, вы не совсем верно представляете себе будущих еврейских беженцев в страны СНГ. Для вас, это в первую очередь, возвращение прежних соседей -- с их привычными плюсами и минусами. В реале же, нам предстоит иметь дело не с прежними Борисами Моисеевичами и Михаилами Марковичами, а с пожившими в агрессивной капиталисистической среде, повоевавшими, и здорово одичавшими людьми. Более того, США примет только элиты государства израиль, РФ, в свою очередь, придется иметь дело со всеми остальными. Т.е, не только с выходцами из стран бывшего СССР, но, также с мизрахами, тайманцами, мароканцами, и т.п. То есть, людьми цивилизационно чуждыми, не знающими русского языка и традиций. Зато, они будут в достаточной степени людьми восточными (будут легко находить общий язык с таджиками, узбеками и кавказцами (основной потенциал РФ с точки щреня трудовых и человеческих ресурсов). Более того, их отношения с т.н. "русским еврейством" уже сегодня строятся на глубокой взаимной неприязни. Т.е, они едва-ли станут потребителями либеральной жвачки, производимой московским еврейством. Вот, из этой данности, я думаю, и следует исходить. "

Командир "Беркута" вдарив громадського діяча

Понеділок, 16 травня 2011, 14:55
оновлено

Версія для друку Коментарі 90

Юрий Нестеренко Про Львів на 9 травня... (Слава Україні!!!)

Суббота, 14 Мая 2011 г. 14:58 (ссылка)
Понравилось: 1
+в цитатник +поставить ссылку понравилось!
Это цитата сообщения МыслЯтель [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Многовато перехлеста, но в общем...

Пусть меня извинят за москальскую мову,
Если в данном контексте она некрасива,
Но - мое восхищение городу Львову,
А точнее, конечно - свободному Львиву!


Украина! Где ныне надежды Майдана?
Над тобою глумится донецкая банда!
Эти гниды - детеныши вшей Магадана -
Вновь велят тебе чествовать флаг оккупанта.

Флаг расстрелов и пыток, флаг Голодомора,
Лагерей, депортаций, кровавого бреда,
Палачей и рабов, нищеты и позора,
Флаг бездарной войны и постыдной победы!

Чтоб у тех депутатов отсохли культяпки,
Чтоб родные плевались, заслышав их имя!
В Украине вывешивать красные тряпки -
Это хуже, чем свастики в Йерусалиме!

И ведь главное - все по закону, хоть режьте!
А в ответ - ни импичмента нет, ни волнений...
"Ще не вмерла..." в эфире звучит, как и прежде,
Но увы - вызывает все больше сомнений.

И в России, зашедшейся в рабском угаре,
Все довольнее лыбились хамские хари,
И ползли на парад недобитые твари -
Не солдаты (тех нет уже), а вертухаи.

Но львивяне не предали память народа
И пошли, наплевав на ментов и приказы,
Чтобы встать на пути коммунячьего сброда,
Чтоб сорвать этот шабаш червоной заразы!

И несладко досталось москальским агентам -
Отстоять свои фетиши коротки лапки!
И валялись в грязи их фальшивые ленты,
И пылали по городу красные тряпки!

Пусть теперь пропаганды казенные жерла
Изрыгнут "хулиганы!", кремлевским в угоду -
Слава хлопцам, что впрямь доказали: не вмерла!
Есть кому заступиться за честь и свободу!

Нет, не все еще в жизни решает парламент!
Если с ними законы, но правда - за вами,
Значит, надо идти, наплевав на регламент,
И сразиться с совками не только словами!

Затолкайте им в глотки их цацки и флаги!
Превратите их идолов в прах и руины!
Чтобы те, кто мечтает о новом ГУЛАГе,
И ступить не могли по земле Украины!

И пускай подводить еще рано итоги,
И у власти в столице - все та же орава,
Но сегодня во Львиве был день перемоги!
Коммунякам - гиляку! Героям же - слава!

Юрий Нестеренко
9 мая 2011

http://ukrainerussia.livejournal.com/810715.html#cutid1

Юрий Нестеренко "И было так..."

Воскресенье, 15 Мая 2011 г. 11:02 (ссылка)

Это цитата сообщения МыслЯтель [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

 

И было так...

И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И флаги б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто получил свободу.
Ну что ж, верхушка - обрела.
А нас свободой только дразнит,
И мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну".

 

Такої ганьби держави України, як це продемонструвала харківська влада в день пам'яті, в День Перемоги  - відсутність, повна відсутність державних прапорів, важко було б придумати....

І лише під кінець церемонії було проведено Рівняння на Державний Прапор!

Вічна пам'ять всім убієнним на полі брані, всім ветеранам війни, вічна пам'ять жінкам - Берегиням народу, жінкам, які винесли на своїх плечах труднощі воєнного часу, які мало чим відрізнялись від того, що зазнавали їх чоловіки на фронтах війни...

Пом'янемо всіх учасників війни, всіх, хто пережив ті часи і вже відійшов в кращий світ законними в ці дні сто грамами гіркої.

Вічна слава ветеранам! Але я ніколи не буду славити енкаведистів, які нищили наш народ, ветеранів заградотрядів, які отримували високі пенсії, займали високі посади і хизувались славою, до якої самі не були причетні ніколи... 

 

 

8
мая
Cергій Мєльнікофф задається питанням: “Навіщо згадувати минуле?” Читайте і насолоджуйтесь…

| Edit | Posted by: santa in О политике, Разное, Статьи
Людина - ніщо, держава - все!
П’ятниця, 06 травня 2011 19:09

Сєргєй Мєльнікофф

Від перекладача: Я не встояв перед спокусою перекласти для українських читачів цю блискучу статтю Сергєя Мєльнікофф. Як завжди філігранно точний і безпощадний у своїх оцінках, Метр дає блискучий аналіз т. зв. феномену російської душі, статус, анамнез і діагноз патології російської людини і російської держави. Для нас - це дуже серйозна пересторога, адже саме такий спосіб світосприйняття і життя (чи пак - існування) сьогодні з печерських пагорбів під дудку москви намагаються нав’язати Україні.

Читаймо, насолоджуймося, думаймо. І зрештою - тримаймося, не даймося!

… Навіщо дратувати народ, згадувати те, що вже минуло? Минуло? Що пройшло? Хіба може пройти те, чого ми не тільки не починали викорінювати і лікувати, але те, що боїмося назвати й по імені. Хіба може пройти жорстока хвороба тільки від того, що ми говоримо, що минуло. Воно й не проходить і не пройде ніколи, і не може пройти, поки ми не визнаємо себе хворими. Для того щоб вилікувати хворобу, треба перш за визнати її. А цього ми і не робимо. Не тільки не робимо, але всі зусилля наші вживаємо на те, щоб не бачити, не називати її. Хвороба і не проходить, а тільки видозмінюється, в’їдається глибше в тіло, у кров, у кості, у мозок кісток … Ми говоримо: навіщо згадувати? .. Як навіщо згадувати? Коли у мене була лиха хвороба або небезпечна і я вилікувався або позбувся від неї, я завжди з радістю буду згадувати. Я не буду згадувати тільки тоді, коли я хворію і так само хворію, ще гірше, і мені хочеться обдурити себе. І ми не згадуємо лише через те, що ми знаємо, що ми хворі всі так само, і нам хочеться обдурити себе … Лєв Толстой, “Ніколай Палкін”

Американські політичні аналітики зійшлися на думці, що наступним президентом Росії злодій і аферист В. Путін призначить свого подільника, академіка і героя Росії, Рамзана Кадирова. Тільки у цьому випадку путінські мільярди, а головне – саме його життя, гарантовано залишаться недоторканними, а російський народ … А от з російським народом все буде чудово. Складеться та структура влади, яка покладе кінець диявольській кривавій імперії зі 100 мільйонами дегенератів, які тероризували половину світу протягом століття. Так званий «російський народ», нарешті-то, зникне з порядку денного. А новоявлений Хан китайської території “Роіся” … Ну кому він страшний, крім власних російських рабів?

Вважається, що не прославляння Сталіна є справжньою метою російських пропагандистів.

“Людина - ніщо, держава - все!” - Ось яку думку нав’язують кожній особі окремо … Це і так, і не так. Ця думка є самою суттю російської душі. Відповідь на її, так звану, загадковість.

Навіть побіжний огляд російських новин переконує нас у смертельній хворобі не суспільства, а кожного індивіда. Хвороби на генетичному рівні.

«Свобода Слова» незліченну кількість разів писала про цю жахливу для світу проблему – величезну популяцію людей з вивернутими навиворіт мізками, яка поголовно страждає тією чи іншою формою імперського синдромом у XXI столітті. Давайте подивимося найближчий прогноз для Росії, а потім поговоримо про методи і право протидії, як з точки зору моралі, так і простої логіки захисту спільних для всього людства цінностей.

Берлінський інститут народонаселення слідом за американським демографом Ніколасом Еберстадом визнав РФ «зникаючою державою».

Зникати ж Росія має, як мінімум, до 2024 року – кінця чергового циклу правління Володимира Путіна (швидше, як максимум – С.М.) Західні експерти вважають, що в Росії створений міцний, африкансько-корупційний режим.

У першій половині квітня Берлінський інститут народонаселення випустив доповідь під кричущою назвою «Росія – зникає світова держава». За його даними, спад населення РФ за останні 20 років склав, мінімум, 20-22 мільйони чоловік. Німецькі демографи також визначили регіони, яким загрожує перетворення на демографічну пустелю протягом найближчих 10 років.

У Камчатському краї, наприклад, чисельність населення впала до 321 тисячі осіб.

Втім, незважаючи на біологічне вимирання населення, ряд експертів вважає вибудуваний Путіним режим досить міцним. Як пише австрійське видання Der Standard, «стійкість РФ пояснюється зрощенням її еліт, силовиків і їх обслуги в єдину корупційну мережу».

По суті, держава Путіна - це вірус, що проник в організм і замінив його органи.

Видання з посиланням на російського експерта Владислава Іноземцева вважає, що це зв’язало воєдино інтереси правлячих кланів. А тому вони не зацікавлені в яких-небудь змінах. Найкраще їх сподівання висловив сам Путін, виступаючи перед думою, де на 450 чоловік припадає 49 мільйонерів і 6 мільярдерів.

– «Росії потрібні десятиліття сталого, еволюційного розвитку, а не ліберальні експерименти«, – заявив Путін.

Під стійким розвитком тут розуміється продовження схеми жахливого розкрадання національного багатства. За оцінками Der Standart, «електоральна» база Володимира Путіна – це близько 3,5-4 мільйонів чоловік.

Це чиновники, силовики, кагебісти, чиновники-бізнесмени і так далі, що складає до 12 відсотків працездатного населення, які отримують вигоду від знищення власної країни.

У результаті їх діяльності країна, незважаючи на статистично помітний приріст рівня життя в останні 15 років, продовжує вимирати, а тривалість життя населення анітрохи не росте.

На думку Ніколаса Еберстада з Інституту американського підприємництва, такий стан справ є «нонсенсом», властивим лише для Росії, почасти України і ряду країн екваторіальної Африки.

Німецькі партнери Володимира Путіна все ж стурбовані ситуацією в Росії. Формально, їх хвилюють постачання ресурсів та сировини, але в реальності Берлін не бачить у системі Путіна нічого іншого, ніж модель пізньої Візантії.

У Німеччині негласно визнається, що нинішня РФ копіює Візантію першої половини-середини XIV століття, «засинаюча» держава з державним апаратом, який розсипається від іржі, і формальною владою «цезаря», контролюючого лише «град Костянтина» – тобто Москву, і свої резиденції.

Ахіллесова п’ята путінської Росії полягає в трьох факторах. Перший – це необхідність присутності Путіна, який є “татом”, або простіше кажучи, гарантом створеного ним режиму.

Що стане з горезвісною «вертикаллю», яка, загалом-то, і так вже давно живе сама по собі, без «формального» Путіна, запитують експерти? Міліція, спецслужби, чиновники, кадировські нукери перетворяться на неприкриті банди, які будуть тероризувати населення. Медведєв у їхньому середовищі авторитетом ніяким не користується і вважається, що це Промокашкін (лунатик, айфоня і так далі).

По-друге, це зникнення самої держави в РФ. Її вже давно немає. Нема доброго дядька, який у вигляді городового або глави виконкому вирішував проблеми простої людини. Є лише якісь люди, які займаються своїми власними і специфічними справами.

Наприклад, захопленням у заручники дітей багатих бізнесменів. Кришуванням фінансових потоків. Ринків, магазинів, підприємств. Розпилюванням «бюджетних» коштів. Вбивствами, тортурами, знущаннями. У результаті ні одне рішення Кремля не виконується. Виконувати нікому і нічого.

Чиновник на Уралі кладе під сукно запит Генпрокуратури, регіональний ОМОН на Далекому Сході саботує накази МВС. А міліцейський начальник у Москві відкрито ігнорує своє звільнення, підписане айфончиком Медведєвим.

І, по-третє, це ресурсна база. Скорочення обсягів ренти, яка надходять тим самим 3-4 мільйонам «государевих людей», неминуче призведе до конфліктів за їх новий перерозподіл. Причин тут багато – від падіння видобутку нафти до низьких цін на сировину. У 2008 році короткострокове падіння цін на нафту завдало економіці країни гігантської шкоди, але ще сильніше налякало «вертикаль».

Виправити таку ситуацію Кремль зможе, лише задушивши поборами і податками просте населення, чого не робив раніше (вистачало доходів від нафти і газу). З 2008-2009 років Путін і Медведєв взяли саме цей курс (збільшення ЄСП, зростання комунальних послуг, різке зростання транспортних тарифів). Це глухий кут – населення Росії в середньому все одно дуже бідне, і викачати з них багато грошей не вийде. А значить, гниття російської «Візантії» буде веселим і стабільним – саме таким, як того хоче Путін.

Протухла совість нації

Але що ж «совість» нації - письменники, журналісти, філософи?

Та немає ніяких журналістів і письменників. Натовп великих і дрібних пройдисвітів із задоволенням і наступні сто років буде писати про те, як погано живеться на Русі середньостатистичній людині - не їм! Ні, боже мій! Вони з задоволенням смакують «новини», як президент гігантської за масштабами країни шастає по підворіттях, заглядає через паркани … Інший, мега злодій і національний лідер суспільства дегенератів, між злодійськими справами, перевіряє розтяжку у спортсменок, пестить чорну суку і рудого пса … А населення із захватом задихається від щастя, стежачи на блакитному оці за шмиганням дворової собачки.

Коротко відповімо на два основних питання.

Якби Німеччина перемогла в Другій світовій війні, яким би став післявоєнний світ? Чи несла ця перемога шкоду для російського народу?

Ні. Як виявилося, це був єдиний шанс росіян на злам згубної, в першу чергу, для самих себе, цивілізації, замішаної на крові і кримінальних поняттях.

Чи здатна російська нація самовідродиться, організуватися і морально очиститися?

Ні. Люди населяють цю територію втратили право називатися суспільством, і являють собою абияк організовані банди за інтересами. Оскільки вплив цих банд поширюється усе більше на зовнішній світ, – їх необхідно знищити.

Ти краще помрій про те, як будеш лежати на вулиці без свідомості з приступом, і щоб «добрі російські люди» не переступали через тебе, як через бомжа. Нюхни герича через газету “На варті Батьківщини” і заспокойся.

Так пишуть розумні на російських форумах, протиставляючи себе «квасним патріотам». Всього розуму найсором’язливішої частини російського народу не вистачає навіть на те, щоби визнати бомжа людиною!

Ось така нація утворилася на одній сьомій частині суші.

Великим провидцем виявився нейрофізіолог Павлов, сказавши про російський громадянина, що у нього не все гаразд зі сприйняттям дійсності, і винен у цьому «слабкий мозок російської людини».

Як показали експерименти нейрофізіологів із факультету когнітивних наук, лінгвістики та психології при Університеті Брауна (США), результати яких опубліковані в квітневому випуску журналу Journal of Neuroscience, наполегливе ігнорування досвіду та втрата почуття реальності, яка його супроводжує, є не когнітивним збоєм, а частиною стародавнього, еволюційно закріпленого в житті громади і генетично регульованого механізму адаптації.

Спритне і навіть не завжди помітне пересмикування інформації, що поставляється особистим досвідом, відповідно до подання, якою ця інформація повинна бути, – давно і добре відомий феномен людського сприйняття дійсності. Але найбільший розвиток він отримав саме в російської нації, підміняючи їй совість, а часто і адекватне мислення.

І от знаючи все це, ми повинні зробити якісь висновки.

Російська нація незмінна в принципі. Навіть потрапляючи в нормальне суспільство, російська людина найчастіше виділяється алогічною поведінкою. Гарним прикладом служить російський учений, що отримав посвідку на проживання в США, і який мочився під двері американського колеги через неприязнь до його відкриттів.

Російська земля з завидною регулярністю постачає світові не тільки величезну кількість Буданових. Будь-який росіянин, піднесений у владу – незалежно, виборно чи прийнятим в цій країні національним способом – методом відстрілу конкурентів, – це ущербна особистість за усіма людськими параметрами.

Населення Росії таких індивідуумів називає «чинуші», відразу відокремлюючи їх від поняття «народ».

Виходить, що поки Ванька з сохою чи на тракторі, то він «народ російський». А як тільки Ванька став депутатом, він відразу виноситься за дужки цього поняття і стає «вони». А «вони» у Росії, це вже не народ.

Ось так забита російська голова.

Однак, якщо росіян таке фантасмагоричне влаштування їх нації цілком влаштовує (бо немає совісті і розуму визнати власну націю генетично ущербною), то для всього іншого світу ця картина маслом вже давно не є загадкою поганенької російської душеньки.

Не посмішку ми бачимо на обличчі російського народу, а смертельний оскал скаженої собаки, яка за шматок ковбаси порве будь-яку націю, знищить будь-який лад і нав’яже (якщо дозволять) свої кримінально-дебільні цінності.

Звідки ж з’явилася така злість і кристалізоване людиноненависництво? Де коріння цього феномену?

Дерево крові

П’ятдесят років здобутків радянської влади

Дані професора І. А. Курганова

ЛЮДСЬКІ ЖЕРТВИ (у круглих цифрах)

Громадянська війна в Росії (1917-1921) 3.000.000 (очевидно, разом із війною проти УНР – прим. перекладача)
Війна проти Фінляндії (1918) 50.000
Війна проти Балтійських країн (1918-1919) 110.000
Війна проти Польщі (1920) 600.000
Війна проти Грузії (1921-1922) 20.000
Війна проти Японії (1928-1931) 30.000
Війна проти Польщі (1939) 3.000
Війна проти Фінляндії (1939) 400.000
Друга світова війна (за свідченням Хрущова) 20.000.000
Червоний терор (1917-1923):
академіки, професори, письменники, художники вчителі, студенти 160.000
чиновники, офіцери, фабриканти, торговці 170.000
поліцейські і жандарми 50.000
духовенство 40.000
селяни і робітники 1.300.000
Друга хвиля чекістського терору (1923-1930) 2.000.000
Перший голод (1921-1922) 6.000.000
Другий голод (1930-1933) 7.000.000
Убиті “куркулі” 750.000
Третя хвиля чекістського терору (1933-1937) 1.600.000
Єжовщина (1937-1938):
інтелігенція, робітники, селяни 635.000
члени комуністичної партії 340.000
чистка червоної армії 30.000
Передвоєнні та повоєнні роки (1937-1947) 2.700.000
Знаходилися в концентраційних таборах і, якщо не загинули від непосильної праці, знущань і голоду, то були приречені на вірне вмирання після звільнення 20.000.000
Всього, через радянську владу, населення Росії зменшилося на 67.558.000

Тут не вистачає мільйонів 25 - Друга світова, Афганістан, Чечня, Грузія …

Сьогодні всі гріхи російського народу знову звалюють на єдиного козла відпущення Йоську Сталіна.

Особистість, що й казати, вонюча. Смердить кров’ю і дебілізмом за версту. Безумовно, це один з головних винуватців того, що сталося з російським народом, але не можна забути сказати «спасибі» і доброму дідусеві Леніну.

Зовсім недавно, згідно чергового курсу верткості кремлівських «мозковитих» дядьків, НТВ сфабрикувало фільм «Переможець переможців».

Уже в самій назві фільму знову піднімається прапор величі російського народу, який на пил розтер … один чоловічок з сухою рукою і кримінальних складом характеру. Автори не задаються питанням – чому, знаючи який виродок ними керує, не знайшлося в його оточенні жодного сміливого, хто рубонув би чим-небудь важким по вусатій голові? В оточенні Гітлера таких справжніх офіцерів виявився віз і маленький візок. Муссоліні пережив дюжину замахів на своє життя з боку генералітету і офіцерів. Франко, Салазар …

На цей рахунок є гарна східна мудрість: будучи навіть двічі горбатим, серед верблюдів можна виглядати абсолютно повноцінно.

Не дивлячись на те, що у фільмі робиться обілити ім’я Жукова, – найзапекішого мародера всіх часів, і навіть не піднімається питання відповідальності російського народу за розв’язання Другої світової війни, ми рекомендуємо подивитися цю саморобку. Бо навіть у ній, крізь гори пропагандистського лушпиння і відвертої брехні, покликаної обілити СРСР, яскраво проступають деталі кримінальної сутності радянського ладу.

Щоб зрозуміти справжній зміст цієї пропагандистської жуйки для російського бидла, після кожного озвученого факту у фільмі задавайтеся питанням: – чому це стало можливим у цьому суспільстві? І тоді ви відкриєте для себе багато нового в «загадковій» російській душі.

Всі народи світу люблять і влаштовують масові народні гуляння, паради, фестивалі, які так чи інакше розкривають душу нації, коли маси людей святкують і радіють життю:

Британія – королівські весілля та бали,

Бельгія – секс-паради,

Іспанія – бої биків та фестивалі помідорів,

Німеччина – Октоберфест,

Бразилія – карнавал,

США – Санта-Клаус паради,

Ну і так далі – скрізь більш-менш однакове прагнення до веселощів і свята душі.

Але.

Півн. Корея, Росія – два рази на рік військові паради – іржаві танки здирають асфальт столиць.

Велич тисне.

Ведемо війну вже 90 років. Нам твердили, що життя – це бій. За новими даними розвідки, ми воювали самі з собою. Росія в XX столітті – ВЕЛИКИЙ концтабору з рабським народом, який все своє життя працював на війну. Такою ця країна продовжує залишатися і в першій чверті століття наступного – XXI.

http://www.youtube.com/embed/jDYflKg1V-c?rel=0

http://www.youtube.com/embed/736SRJVn2yQ?rel=0

http://www.youtube.com/embed/oA0NCprJuck?rel=0

Переклав за: http://ipvnews.org/stump_article30042011_2.php

Юрко Антоняк

(С) http://maidan.org.ua/lviv/mai/1304463769.html

Джерело: “Слово і діло”

Дополнение:

Скандал в Украине - не имеет прецендентов в мировой истории.
Украинская власть разрешает на день Победы марши со знаменем Победы так называемого "Русского" или "Российского единства".
То есть тех - кого официальная московская власть в России признает российскими фашистами, и ведет с ними борьбу!
Только представьте - в День Победы над фашизмом - украинская власть празднует этих самих фашистов!!!
Или я чего то не догоняю?!..
Или Чернобыль в Украине действительно, как утверждают российские и датские медики - заблокировал левое полушарие политиков?
Полушарие мозга - которое отвечает за принятие человеком логических решений!..

Иначе действия укрвластей адекватно нельзя объяснить...

bigmir)net TOP 100

RSS МЫ ГАЗУЕМ НА КРАСНЫЙ СВЕТ ?..
04.05.2011 0:35 | 80 комментариев | персоналии, политика, сигналы

Если я напишу: «вооруженные рэкетиры со свалки «Союз», прикрываясь красным флагом, готовят кровопролитие в Украине», вы, уважаемые читатели-собеседники, подумаете, что я бранюсь и попросту в очередной раз топчусь по общеизвестному – красные флаги на 9 мая, мол, будоражат страну; тем, кто хочет возродить империю «Союз» – место на свалке истории, и неизвестно, чем все это может закончится… Не так ли?

Не так. Потому что в приведенной выше фразе нет ни одной политической метафоры. В «детективе», который я предлагаю вам наскоро прочитать, присутствуют все действующие лица , декорации, повороты сюжета, о которых сказано. Есть рэкетиры (правда, ныне занимающие кресла в одном из местных Советов). Есть городская свалка, место, как известно, хлебное, носящая такое удивительное название. Есть вооруженное формирование. И это – не «шахматная партия» от Агаты Кристи, то есть сюжет с непредсказуемым финалом. Чем через какие-то пять дней закончится действо, ясно уже сегодня. Потому и говорить об этом следует безотлагательно: может, здоровые силы страны сумеют финал «переписать» в более положительном для общества ключе.

Во Львов на 9 мая собираются массово отправиться некие отряды. Под эгидой партии «Родина», какой-то «одесской молодежной организации «Дозор», подкрепленные не менее чем тысячей деятелей от крымского «Русского единства». Они анонсируют: мы везем сюда 15 метровое красное полотнище! Тягныбоковская «Свобода» аж подпрыгивает: к нам едут одесские боксеры, но неужели они думают, что во Львове не найдется «мастеров бокса и кик-боксинга»? Представители так называемой власти пожимают плечами: а почему бы любым активистам-общественникам в день государственного праздника не отправиться туда, куда им угодно, с целью «поздравить ветеранов»?

На этой благостно-вегетерианской ноте хочется сделать акцент. В диссонанс ноте. Объявленный организатором и вдохновителем действа депутат Одесского горсовета, председатель «Родины» Игорь Марков на днях в телеэфире «Большой политики» заявил следующее. «Западные области постоянно погружают страну в конфликт, единственным решением проблемы могут быть федерализация или цивилизованный развод с Галицией по чехословатскому образцу».

Я – категорический приверженец унитарности Украины. Уж тем более, категорический противник выхода из состава государства каких-либо субъектов (?). Но, если исходить из убеждений, которые вербализирует Марков, с красным флагом допустимо постоять на условной «границе федерализированной Галиции». И – ни шага дальше: в чужой монастырь, знаете ли, со своим уставом не принято. Ан нет, едут.

А знаете — именно Маркову приличествует ехать (посылать отряды) с подобной сомнительной миссией. Личность небезынтересная… Информация, которую приведу ниже, в Одессе известна практически всем, но для корректности сошлюсь на текст, обнародованный Интернет-изданием PRO-TEST еще в 2009 году. «По данным оперативников, в 90-е г.г. в сферу его интересов подпадали рэкет (в частности, на авторынке), наркоконтроль (в частности, реализация наркотиков в районе «Космо») и выбивание долгов с финансовых должников. Марков привлекался в свое время по статье «вымогательство». В дальнейшем перешел на «белые» сделки по бензину совместно с российскими соратниками».

Пытаясь разобраться в такой биографии, негоже останавливаться на «лихих 90-х». В 2007-м Марков, богатый бизнесмен, депутат горсовета, партийный деятель организовал избиение «участников националистического митинга» в Одессе. В погроме участвовал сам. Один из избитых оказался в реанимации. Против Маркова было возбуждено уголовное дело. Уже (!) в 2009-м, ну как не поблагодарить пчеловода Ющенко за потрясающий темп реализации лозунга «бандитам – тюрьмы», Марков был объявлен в государственный розыск. Он удалился из страны – насмешливо и на короткий срок. Перешел пешком украино-молдовскую границу в районе пункта «Удобное», и навестил соответствующие круги в Приднестровье. Вернулся. Его то ли пытались арестовать, то ли нет, но на практике он спокойно «быковал» в Одессе. А в марте 2010-го дело было закрыто. Почему? Ну, вы че, власть обрел правильный пацан, Витек с Пивновки.

Думаете, Марков «злосно хулиганит» (именно такую статью ему невнятно вменяли) только по высоким идейным соображениям? Нет, он многогранен. Рассказывают, в том же 2010-м пришел в ресторан на юбилей к местному бизнесмену, но настолько подшофе и, гм, энергично, что виновник торжества был вынужден сделать ему замечание. Завязалась драка, Марков получил легкое ножевое ранение. Ну и что? А ничего, поскольку это совершенно нормальное времяпрепровождение для отечественного депутата и партийного деятеля. Во дни сегодняшнего безвременья. «Оц, доц, перевертоц, а мальчики здоровы!..»

Но конечно же – не только погромы с политической подкладкой либо пьяные толковища присутствуют в данном «личном деле». Депутат, откликающийся по словам одесситов, на погоняла «Марадонна» либо «Челентано» отнял «Союз» у собственного тестя. Папа супруги нашего героя, некий Василий Седых, руководил одесской городской свалкой еще в советские времена, потом поднялся, и создал на свалке «мусороудаляющую фирму» под потрясающим имперским названием. Зять вошел в долю, а потом вышвырнул тестя. Седых рассказывал одесскому журналисту Григорию Дмитриеву: «они разъезжают на джипах «Мицубиси Паждеро», гоняются по свалке с огнестрельным оружием… Меня избивали… Если меня дважды спасали, в третий раз могут и не спасти».

Впрочем, г-ну Маркову на всех журналистов жаловаться не приходится. Есть такие, что уж точно за него. Правда, кое у кого их профессиональная принадлежность вызывает вопросы. Общественная организация «Свободная Одесса» просит руководителя МВД Могилева проверить законность выдачи более 50 пистолетов одесскому телеканалу АТВ, принадлежащему Маркову. Пресс-служба организации заявляет: «оружие выдано не журналистам, а лицам, которым специально для этого выписаны удостоверения сотрудников АТВ». У «Свободной Одессы» есть основания подозревать, что Марков, благодаря приятельским отношениям с «главным ментом» области Яцковым, создал «под собой» еще одну незаконную вооруженную группировку.

Вот такой трогательный радетель за ветеранов Западной Украины, стосковавшихся без красненького, руководит намеченной операцией. Кукловодам режима осталось в ответку только подтолкнуть «Свободу» (как на меня – организацию, к которой есть много нелицеприятных вопросов) отвезти, скажем, в Севастополь 15-метровое полотнище флага УПА. Впрочем, не будем говорить о потенциальной опасности, продолжим разговор о реально очерченной.

Граждане всего постсоветского пространства, всего бывшего «социалистического лагеря» имеют основания ненавидеть флаг, под которым чинились злодеяния. Но у Западной Украины к этой тряпице особый счет. Она взвилась тут в 39-м, когда Гитлер с одной, а Сталин с другой стороны развязали Вторую мировую. Только с 39-го по 41-й в Сибирь, на Дальний Восток, Крайний Север с Галичины было вывезено 1 миллион 173 тысячи граждан. Среди них и те, кто по наивности, позарившись на объединение с «Великою Україною», встречал АсвАбАдителей цветами. Заметьте, это не во времена, корда УПА давала жару красным окупантам, а тогда, когда не было еще никакого сопротивления. Враги народа? В таком количестве?.. Ну, естественно, гражданам, «истомившимся по демократии под пятой панской Польши», было невдомек, что демократия по-советски, это когда в первые же дни закрывают все общественные организации: украинские, польские, еврейские. Даже такую «крутую», как «Сільський господар». Без суда и следствия расстреливают и отправляют в концлагеря актив коммунистической партии Западной Украины, не говоря уж о других. Когда в 41-м красные герои панически тикали от наступления своих вчерашних союзников, фашистов, они наскоро расстреляли и закололи штыками ВСЕХ, кто на данный момент содержался под арестом, то есть и тех, кого, если бы не «форс-мажор», может быть, и не расстреляли бы. В 44-м отсюда пошли следующие скорбные эшелоны с депортированными. Некоторые села выселяли полностью: больно, мол, близко к лесу, где УПА. Заподозренных в связях с партизанами, бывало, живьем сжигали в хатах. Иногда, кстати, как потом сами признавались в закрытых архивных документах, «по ошибке».

Бог с ними, с архивными документами. В Галичине сегодня остались живые (выжившие) свидетели происходившего. Дети и внуки свидетелей. Соваться сюда во дни памяти Второй мировой с красным флагом означает одно – получить неизбежный уличный конфликт. Не нужна провокативная «Свобода». Любая львовская «цьоця», увидев на проспекте 15-метровую красную портянку, плюнет в бесстыжие зенки того, у кого «это» будет в руках. И что? Последует нокаут от марковского боевика? А если у «цьоци» есть мускулистые сыновья?..

Совершенно очевидно, в данном случае речь идет далеко не о попытке сугубо «гуманитарного» продвижения московско-советских имперских ценностей в Украину. Пошел посуточный отсчет до запланированного безобразного, возможно, кровавого конфликта во Львове. Тактическая цель его может быть таковой: 9 мая – «массовые беспорядки» в одном из регионов страны; 10-го — введение чрезвычайного положения там и «усиленного режима» с целью «предотвратить возможное» во всех других регионах, в первую голову, в столице. И 14 мая – хрен вам, лохторат, а не мирные акции протеста против нелегитимной власти. А стратегическая цель истинных кукловодов может быть вот какой. Попытаться на ровном месте столкнуть лбами разные географические части страны, ныне красноречиво объединенные неприятием власти янучаров. Что там произойдет во Львове 9-го на самом деле, это одно, главное то, что для многих граждан из других регионов, которым доведется «услышать звон» подконтрольных СМИ, послевкусие будет предсказуемым. «На Западной Украине «бэндеры» голову подняли, ветеранов изобидели, а у меня ж прадедушка в красной армии воевал… Вот мерзавцы! Давить их! Да и вообще, все, кто за неньку-Украину, это ж фашисты». И Галичина восплачет: «Я ж тобі, Стефку, казав, що ніяк не будуть Схід і Захід разом, ти бачив, що ці східняки в нас виробляли, гайда виставляти колючий дріт від них!».

Милая картинка, не правда ли? И сегодня, в преддверии ее реализации, мэр Львова Андрий Садовый, как и прочие власти, вот именно, слегка пожимает плечами. Эдак сверхемократично. Мол, «Русское единство» подавало заявку на проведение своего марша во Львове, мы ее приняли. Если увидим, что шествие грозит конфликтами, будем думать…

Нет, власти не будут энергично предотвращать потенциальное «чрезвычайное происшествие – для чрезвычайного положения». На что остается надеяться? Может быть в Одессе демократические организации разведают, когда будет отправляться отряд боевиков, позовут максимально возможное количество журналистов, в том числе и зарубежных, с камерами, сами «проводят» этих деятелей с соответствующими плакатами? Заодно привлекут внимание к богатой биографии Маркова? Еще один фактор, могущий помочь предотвратить столкновение. Во Львове комиссия «Справедливость и Мир» Украинской греко-католической церкви 8-9 мая традиционно проводит акции «с целью примирения людей, поколений, народов, и почтения памяти погибших во Второй мировой войне». 8-го на территории бывшего фашистского Яновского концлагеря (на Яновском кладбище) должны состояться экуменические, с участием священнослужителей и верующих всех религиозных общин, поминальные молебны. Памяти погибших в концлагере красноармейцев и львовян, на месте захоронения жертв среди мирного населения, и – над могилами немецких военнопленных, умерших во Львове в 45-49 годах. 9 мая в Украинском католическом университете состоится открытый семинар «Политика памяти о Второй мировой войне в Украине». Дела богоугодные, гуманистические, научные… Для помощи в организации УГКЦ приглашает желающих в волонтеры (контакты: (032)243-78-92; 066 929 00 97; jpc@ugcc.org.ua). Может быть, Церковь примет большее количество волонтеров, буде они откликнуться, может, есть смысл поставить в городе буквально живые цепи, да так, чтобы у некоторых в руках были иконы? Я понимаю, отморозки бьют и по иконам, и по волонтерам-верующим… Но опять-таки, при широком приглашении медиа такие действия, хоть со стороны «южных боевичков», хоть со стороны «Свободы», будут задокументированы, такая картинка будет выглядеть несколько иначе.

Банальное выражение – после драки кулаками не машут. Пока что есть шанс попытаться сделать что-либо ДО драки. Попробуем оперативно обсудить этот вопрос?

На фото: Дмитрий Табачник и Игорь Марков

Виктория Андреева, «ОРД»

Виконавець теракту призначений

Варто знати 363 перегляди

Опубліковано - 13.04.2011 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)
“Білоруський партизан”
Колишній командир бригади спецназу ГРУ полковник Володимир Бородач має власну версію мінського теракту
Колишній командир бригади спецназу ГРУ полковник Володимир Бородач має власну версію мінського теракту
“Ця людина вже обрана спецслужбами, після того, як її зафіксували камери спостереження на даній станції (а ця людина справді була на цьому маршруті) специ встановили під лавку пакет, вийшли в безпечну зону, дочекалися приходу поїздів і привели вибуховий пристрій в дію” - викладає свою версію мінського теракту полковник спецслужб Володимир Бородач.

Вибух, як і будь-який акт, що проводиться тією чи іншою стороною, має злий намір, з якого можна отримати політичний зиск або можливість тимчасово вирішити ряд політичних проблем. Якщо їх застосовують опозиціонери, повстанці, то на певному етапі це єдиний можливий для них засіб боротьби або демонстрація своєї рішучості в досягненні поставлених перед ними цілей. Окремі постріли і вибухи будуть ефективні лише тоді, коли вони будуть спрямовані проти окремих чиновників, які вчинили злочини та незаконні дії по відношенню до громадян країни. Імідж організації, що взяла на себе відповідальність, буде в даному випадку зростати.

У нашому випадку, вибух у метро на “Жовтневій”, з жертвами серед мирних громадян знищить імідж будь-якої політичної структури.

Зазвичай подібні акції, тільки різного масштабу, проводяться і плануються спецслужбами самих держав або терористичними організаціями, які воюють з цими державами.

Масштаб і наповнення кров\'ю подібних заходів будуть залежати від того, який суспільний резонанс (вибух житлового будинку, комерційних центрів, потягу, метро, греблі, торгового центру, авіалайнера, дитячого садка чи школи...) необхідно отримати. Він передвіщається з точністю до 100%. Почувши ревіння натовпу, що вимагає помсти і відплати, лідер держави приймає потрібне рішення на війну в Афганістані, в Чечні, у своїй країні проти власного народу, посилює репресії проти опозиції.

Перше питання. Кому вигідно?

Росії? Ні, - Росія, сховавши голову в пісок, зніяковіло підтримала і змушена зараз з усіх сухожиль витягати Лукашенко з політичного й економічного колапсу. Вона не готова в найближчі два роки замінити свого ставленика. Посилюючи положення Лукашенко, вона створює сама собі труднощі.

Опозиція. Лідери опозиції, які бояться підготувати навіть план вуличних заходів, помруть від однієї думки про підготовку і, вже тим більше, про проведення теракту. До того ж серед них кожен другий, хто приймає рішення в партіях чи групах, є сексотом спецслужб. Підготувати та провести подібний захід у таких умовах неможливо. Крім того, для опозиції це політична смерть. І владі вигідно сьогодні розкрити саме цей слід.

Я виключаю ЗАХІДНИЙ слід. Наївний Захід годував і підтримував лукашенківську опозицію впродовж 17 років. І зараз він в шоці і не хоче в цьому собі зізнатися. Поки він здатний вплинути тільки на сексуальну орієнтацію Романчука, Мілінкевича і не більше. Захід вирішує зараз основні питання в Африці, Лівії. Тут же США і Європа «взувають» Росію.

Білорусь залишена поки Росії. Тому у Заходу немає жодного сенсу здійснювати безцільні теракти в цій країні.

Режим. Нелегітимний режим, як ніколи, відразу після виборів - на межі політичного і економічного банкрутства. Галопуюча інфляція, зростання цін, падіння доходів викликає ненависть і зростаюче недовіру до режиму.

Кандидати в президенти Санніков, Статкевич, Некляєв, Усс що передрікали подібну картину ще вчора, перебувають під арештами або у в\'язницях. Крім того країна напередодні показового політичного процесу. Шановані в суспільстві люди будуть звинувачуються в підготовці незаконного захоплення влади, основним свідченням якого є розбиті шибки у дверях адміністративної будівлі. Громадська думка на боці підсудних.

Після відвертого, брехливого судилища Білорусь чекало б стрімке економічне падіння і втрата іміджу режиму.

Які завдання вирішують вибухи в даній ситуації?

Білорусам нагадують, що вони жили без війни з 1945 року, голод, відсутність гарячої води, високі ціни ... - ніщо в порівнянні зі смертю. На нас напали, ми в кільці ворогів, терпіть, всі кошти на захист нашої незалежності, наших життів. Ворогам пощади не буде.

Цей вибух зв\'яжуть, безумовно, з продовженням змови опозиції від 19 грудня, керованої підступним Заходом. Буде знайдена людина, пов\'язана з яким-небудь опозиційним рухом, який був поряд з пакетом, знайдуть у нього на одязі хімічні елементи, що залишилися в результаті зіткнення з вибуховими речовинами і засобами підривання, знайдуть у нього ідентичні елементи вибухового пристрою в комірчині - і злочин буде «розкрито».

Ця людина вже обрана спецслужбами, після того, як її зафіксували камери спостереження на даній станції (а ця людина справді була на цьому маршруті) специ встановили під лавку пакет, вийшли в безпечну зону, дочекалися приходу поїздів і привели вибуховий пристрій в дію. Людина ще й уявити собі не може, яке пекло їй належить пройти на цій землі, будучи розмінною і ганебною монетою в цьому політичному спектаклі. Цю жертву обставляють зараз речовими доказами.

Це дасть можливість владі поправити свій політичний імідж, провести більш переконливо судилище над колишніми кандидатами, відволікти людей від економічних труднощів, замість високого рівня життя дати людям життя. Президент гарантуватиме нам безпеку, мирне небо над головою і більше нічого. Той, хто буде робити замах на владу Президента, буде робити замах на наше життя.

Нам буде запропонований невеликий вибір: морок, свавілля, злидні, відсутність будь-яких свобод або життя.

Джерело:

http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1957

17
Апр
Киргизія в Україні? Або про те, що Кремль змушує українців стати на захист Янека?..

Posted by: santa in О политике, Разное, Статьи

За даними джерел Олега Рибачука, гарячі та компетентні голови у Москві розробляють “киргизький сценарій” дестабілізації України. Олег зізнається, що спочатку сприйняв таку версію розвитку подій зі скепсисом. Але після нещодавньої заяви Олександра Єфремова нашому відеоблогеру стало вже не до жартів. Як відомо, днями лідер фракції Партії регіонів заявив, що за його даними відомий бізнесмен Джордж Сорос виділив кошти на підготовку в Україні подій «за варіантом північної Африки». Олег Рибачук закликає завтра подивитися, про що говоритимуть “гранди” суспільно-політичного мовлення, Савік Шустер та Євген Кисельов, та зробити свої висновки щодо того, який саме сценарій радикалізації життя країни намагатимуться вкинути в суспільство.

http://video.telekritika.ua/show/blogi/425
http://ord-ua.com/2011/04/17/yanukovicha-usunut-ru...shuvalova-ta-derkacha/?lpage=1
ПС. При наших претензіях до Янека - і такий варіант українців ніби не влаштовує…
Ну і прослухайте ролик з О.Рибачуком…

Дополнение:

Tags: Джордж Сорос, Киргизия в Украине, Киселев, сайт ОРД, Шустер

Після того, як кардинал УГКЦ Любомир Гузар 10 лютого оголосив про своє зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ, питання нового глави УГКЦ стало на часі. І ось, за повідомленням www.pravdyvo.co.cc/2011/03/blog-post_17.html, 21 березня у Львові починається Синод ієрархів УГКЦ, який оголосить про обрання нового глави УГКЦ. Кандидатів на цей пост не густо. В Синоді візьмуть участь 45 єпископів з України, країн Західної Європи, США, Канади, Бразилії, Аргентини, та Австралії. Як стало відомо 5-ть членів Синоду з поважних причин не зможуть взяти участь в Синоді. Роботу Синоду очолить архиєпископ Ігор
Возняк.

Після того, як кардинал УГКЦ Любомир Гузар 10 лютого оголосив про своє зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ, питання нового глави УГКЦ стало на часі. І ось, за повідомленням www.pravdyvo.co.cc/2011/03/blog-post_17.html, 21 березня у Львові починається Синод ієрархів УГКЦ, який оголосить про обрання нового глави УГКЦ. Кандидатів на цей пост не густо. В Синоді візьмуть участь 45 єпископів з України, країн Західної Європи, США, Канади, Бразилії, Аргентини, та Австралії. Як стало відомо 5-ть членів Синоду з поважних причин не зможуть взяти участь в Синоді. Роботу Синоду очолить архиєпископ Ігор
Возняк.

Точка долголетия!

Цзу-сан-ли - точка долголетия

 

А слышали ли вы о цзу-сан-ли, точке долголетия?

Старая японская легенда рассказывает, что в незапамятные времена жил на свете крестьянин, который получил от родителей в наследство не великолепный дворец, а великое знание: открыл ему отец тайну точки цзу-сань-ли, точки, которую надо было специальным образом прижигать, чтобы жить долго и без болезней. Крестьянин последовал совету родителей и о своей точке долголетия весьма заботился, потому ему удалось пережить нескольких императоров.

До сих пор в Японии считают эту точку чудодейственной. Массируют ее и прижигают не только больные, но и здоровые люди, которые хотят жить долго и не болеть.

Как найти точку долголетия цзу-сан-ли

Если вы хотите найти эту волшебную точку, положите ладонь на коленную чашечку, чтобы пальцы были прижаты к голени, а кончик среднего пальца указывал бы на нужное вам место.

Можно нащупать ее и иначе. Но для этого надо сесть на пол и плотно прижать стопы к полу, потом потянуть их на себя, не отрывая пяток, и тогда ниже надколенника образуется бугорок. Найдите самое высокое место бугорка, положите на него палец, а затем займите исходное положение. Точка, которую указывает ваш палец, и есть цзу-сан-ли.

Как прижигать точку цзу-сан-ли

Считается, что точка цзу-сан-ли так благотворно воздействует на организм, что ее прижигание повышает иммунитетчеловека, нормализует артериальное давление, функции внутренних органов, и так хорошо балансирует все системы, что человек вступает в состояние устойчивой гармонии. Говорят, что и вправду эта точка отвечает за самую неизлечимую болезнь - старость.

По традиции прижигают (или, вернее сказать, прогревают) эту точку полынными сигарами. Подожженные сигары медленно тлеют, достигая достаточно высокой температуры. Такую сигару нужно поднести к точке долголетия на расстояние, где будет чувствоваться благотворное тепло и в то же время вы не получите ожог, нужно водить сигарой взад-вперед минут 10. Так прогревают эту точку. Только учтите: комната должна хорошо проветриваться.

Можно прижигать точку долголетия на обеих ногах. Делают это раз в день. Всего процедур может быть 2-3, интервал между ними должен достигать 3-4 дней.

Прижигание разрешается традицией лишь в первые 8 дней новолуния, поскольку считается, что именно в эти дни организм способен достичь гармонии и укрепить сопротивляемость различным болезням, тем самым способствуя и продлению жизни. Но для прижиганий есть и противопоказания: острые лихорадочные состояния, онкологические заболевания, непереносимость жары, инфаркт миокарда.

Где взять полынные сигары для прижигания и чем их заменить

Сигары для прижигания можно купить в специальных магазинах, где торгуют благовониями, а можно и изготовить самим.

Чтобы изготовить полынную сигару своими руками, в середине лета собирают полынь, сушат в тени, листья толкут, а затем сортируют - удаляют все грубые стебельки и прожилки. Оставшиеся шелковистые волокна и есть наполнитель для ваших сигар. Хранят их в сухом месте. Для аромата в полынь добавляют мяту, шалфей, зверобой.

Сигары сворачивают из тонкой папиросной бумаги, их длина должна быть 20 см, а диаметр - 1,2 см. Сигару туго набивают полынью. Лучше всего использовать полынь трехлетнюю. Горит сигара около часа, поэтому ее сжигают не всю, а ровно столько, сколько необходимо для процедуры. Недогоревшую сигару гасят и хранят в специальной коробке или стеклянной банке с крышкой в сухом помещении.

Вместо полынной сигары можно использовать и более простой материал - перцовый пластырьили горчичник. А то и просто массировать ее руками. Она обязательно окажет на организм целительное воздействие.

 

Цзу-сань-ли - точка расположенная книзу от наружного краяколенной чашечки. В Китае она известна под названием точки «долголетия»,

 

 

По материалам сайта выпускников МГУ.

Скажу відверто - Янукович "зразку 2011" - виріс в порівнянні з Януковичем "2010", не кажучи вже про "Януковича-2004".

А проведена зустріч за круглим столом 4-х Президентів України - Кравчука, Кучми, Ющенка і Януковича - це вже дещо.

Зміна акцентів в стилі Януковича, як на мій погляд - це певна реакція як самого Януковича, так і його оточення на динамічну "Дугу Нестабільності", що набуває обертів від країн Магрібу через Лівію, Єгипет, Йємен, Бахрейн до прогнозованих Пакистану, Афганістану, країн Центральної Азії (членів СНД) - до Західного Сибіру і Татарстану з Башкортостаном.

4-и Президенти України, я думаю, - радились насамперед про те, як зберегти Україну острівцем стабільності і в який спосіб вибудувати "берлінську стіну" проти наростаючих в найближчому майбутньому потоків біженців з Африки і Азії в Україну.

Є над чим замислюватись.

Крапка.

Одеські даішники "виловили" водія Дмитра, який зняв на відео безпрецендентне хамство одеського даішника про "телячью мову" і яке обійшло безліч інтернет і телевізійних ЗМІ.
Нічого кращого одеські "бєспредєльщики" не знайшли, як посадити водія Дмитра на декілька діб (спеціально пишу це слово "БЄС!прєдел" через букву "с", яка прямо вказує, кому служить одеська міліція)!..
І де ж наш гарант, коли в нього на виду відомство генерала Могильова таке витворяє?!..

Будні окупації: багаті євреї Києва внесли черговий внесок у зростання антисемітських настроїв

Національне питання 64 перегляди
Опубліковано - 10.02.2011 01:36 | Всі новини | Версія для друку | Коментарі (0)
ОБКОМ
Будні окупації: багаті євреї Києва внесли черговий внесок у зростання антисемітських настроїв
Будні окупації: багаті євреї Києва внесли черговий внесок у зростання антисемітських настроїв
Хоча цього разу обійшлося без Бродського і Табачника.

Кажуть, окупанти - найбільш нахабно- безсоромний народ (запозичено у Чижа).

“Газета по-київски” розповіла про те, як привітали «простого київського мільйонера з 50-річним ювілеєм»:

«Не так давно відзначив свій 50-річний ювілей Олександр Меламуд - один з найбагатших людей в Україні, співвласник ТРЦ« Dream Town», колишній співвласник ТЦ «Глобус» та мережі магазинів «Lee Cooper Jeans».

Ґарі Корогодський, бізнесмен-київський мільйонер, фрік, любитель театру, гумору і арт-хаусного кіно, вигадав подарувати колезі, бізнесмену - київському мільйонерові Олександру Меламуду у зв'язку з 50-річчям кліп. Але не простий - а непристойно-сороміцький, фріковато-стьобний і відверто хвацько-нижчепоясний.

Персонажі кліпу поводяться вельми розкуто (подивится кліп можна тут, але попереджаємо: відео у нормальної людини викликає блювотні рефлекси, тому ми вирішили обійтися без публікації цього "видива" на сторінках нашого порталу, - прим. "Аратта").

Але основна полуничка (в сенсі «родзинка») в тому, що в кліпі, в якості простих, безіменних статистів знялися рядові київські мільйонери плюс винуватець торжества.

Ролі в кліпі «Lady Gaga пародія Mood Romance» виконали: Олександр Меламуд, Ґарік Корогодський, Михайло Шпільман, Юхим Гологірський, Олександр Городецький, Марк Шапіро, Дмитро Сандлер, Роман Гологірський, Михайло Голубицький, Олександр Кац, Роман Бліндер, Олена Воровська. Весь «зелений» колір столичного бізнесу.

Ну, і «Єврейський стандарт», звичайно. Так називалася горілка, яку рясно розливали виконавці ролей самих себе».

Від "Аратти". "Мурку" у виконанні двох прокурорів в ефірі ТБ можна назвати класичним твором, - у порівнянні з цим "хітом" київської єврейської тусовки.
Знахабнілих окупантів потрібно знати в обличчя
Знахабнілих окупантів потрібно знати в обличчя

Джерело:

http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=13101

 

 

Павло Григорович Тичина вмів обходитись з жінками як справжній Дон Жуан, мав містичне розуміння Музики Сфер, співав хлопчиком в церковному хорі, мав в серці Терези християнського Всепрощення, мав пониклі плечі в часи терору 30-х, пішов на повне співробітництво з радвладою і досяг вершин радянської бюрократії, очоливши Верховну Раду УРСР. Навзагал, біографи не називають його Героєм нашого часу... Але Павло Григорович Тичина і є справжній Герой України! Бо коли питання стало про повний утиск української мови через рішення Верховної Ради УРСР - Павло Григорович СКЛАВ добровільно з себе повноваження Голови ВР.
Але що багато балакати...
Прочитайте лише один його вірш:

“1920. ПАЛІТЬ УНІВЕРСАЛИ, ТОПЧІТЬ ДЕКРЕТИ… - ще один антивоєнний заклик, прямо таки анархічний. Закликає знищувати і радянські декрети, і УНРівські універсали.

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті баґнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Воля! воля! — серце в грудях…
Знов як рабів розпинають на людях.
Знову кайдани, тюрма, й шомполи,
і слово невільне мов з-під поли.

Хто має право примусить людину?
Хто може ніч обернути за днину?
І хто такий мудрий, щоб зразу нас всіх
повісив за правду, єдиний наш гріх?

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті багнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Заключний вірш у збірці “Плуг” (1920)”

Вірш взято на сайті “Української правди”

Чи варто критикувати дії президента в державно-церковній сфері?
Ірина Лукомська, для УП _ Середа, 19 січня 2011, 11:14
Версія для друку Коментарі 209
Фото Михайла Маркова

"Щось у цій казці не так",
подумав Колобок, дожовуючи Лисицю.

"Налагодження діалогу між конфесіями та владою на партнерських засадах", – приблизно такою стереотипною фразою в останні два десятиліття описувалося річище стосунків між державою та церквою.

І хоча в різні періоди реалії наближалися до бажаного вельми різною мірою, проте "рамки пристойності" були задані саме такі. Відправними позиціями для їх сприйняття суспільством були закріплена Конституцією рівність та визнана як цінність толерантність.

Дії Віктора Януковича як президента в церковній царині видаються дивними й піддаються критиці саме з цієї позиції, яка стала в останні роки базовою для українського суспільства.

Проте якщо припустити, що президент виходить з іншої відправної точки – надати (нехай і де-факто) статус "державної церкви" одній конфесії, УПЦ (в юрисдикції Московського патріархату), то підстави для критики власне самих його дій – відсутні.

Дії цілком бездоганні – але з огляду на досягнення інших цілей. Критикувати є сенс цілі. Такий висновок можна зробити за підсумками року, що минув, – адже Свято Водохреща, фактично, замкнуло річний цикл найбільших релігійних свят, які відбулися за президентства Віктора Януковича.

Що продемонстрував минулий рік?

За згаданий період "окремих прикладів" накопичився такий довжелезний перелік, що перераховувати є сенс хіба що напрямки, в які ці приклади групуються.

Забезпечено монополію однієї конфесії на доступ до заходів за участю найвищих посадових осіб держави – як-от інавгурація президента (України) Патріархом Московським Кирилом, День Незалежності, жалобні заходи в День пам’яті жертв голодоморів, які відбулися "за участі президента, прем’єра-міністра, народних депутатів, членів уряду, представників УПЦ та громадськості". Чи відкриття ялинки на Майдані Незалежності в Києві.

Сам президент відвідує лише церкви УПЦ МП. На відміну від своїх попередників, які на Різдво та Великдень об’їжджали центральні храми трьох православних та греко-католицької церков, Віктор Янукович був помічений лише в храмах УПЦ МП – у Києві та інших містах країни.

У виступах президент наголошує на пріоритетності лише однієї релігії – православ’ї. Це засвідчило його привітання з нагоди Різдва, в якому він, вітаючи "усіх співвітчизників, об’єднаних у великий і гідний народ України", згадав лише "православних християн".

"І тільки наша православна віра, і наша Церква допомагали нам усім, усьому Українському народові пройти через іспити", – зазначив до того ж Віктор Янукович. Цей огріх складно зарахувати до випадковостей, оскільки президент повторив його двічі – у телезверненні та в Почаївській лаврі.

Важливо також, що, говорячи про "весь православний світ", який 7 січня славить дитя Господнє, він мав на увазі навіть не всіх православних, – адже, як відомо, частина православних церков відзначає Різдво 25 грудня. Серед них і Вселенський патріарх. Тож можна припустити, що текст поданий або дуже некомпетентним радником, або представником тієї церкви, яка претендує на розширення своїх впливів у православному світі. Як відомо, такою церквою є російська.

Державні установи "визнають" лише УПЦ МП. У грудні 2010 року Міносвіти затвердило програму духовно-морального курсу для учнів 1-11 класів "Біблійна історія та християнська етика" (авторський колектив, керівник архієпископ Полтавський і Миргородський Филип).

"Вперше від редакції Української Православної Церкви навчальна програма отримала гриф "рекомендовано" Міністерством освіти і науки України", – з гордістю пише сайт "Православіє в Україні". Тим часом УПЦ Київського патріархату заборонено здійснювати відправи на території кладовищ, державних та комунальних закладів.

Надання бюджетних коштів для потреб УПЦ МП (щорічно – Києво-Печерська Лавра, разово – 11 мільйонів із бюджету Києва на будівництво храму).

УПЦ МП дозволяють будівництво у скверах, парках та навіть йдеться про будівництво на фундаменті Десятинної церкви.

Президент, як глава держави, не проводить зустрічей із представниками інших конфесій. Попри непоодинокі звернення, у 2010 році він так і не зустрівся з представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, до складу якої входить 19 церков і релігійних організацій (православні, католики, протестанти, юдеї, мусульмани), що складає близько 95% релігійної мережі України.

Державна політика в церковній сфері провадиться без консультацій з представниками церкви. Без таких консультацій ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій (який, відповідно до закону, має завдання "сприяти зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань").

Десять місяців перед тим…

Такий розвиток подій прогнозувався одразу після інавгурації нового президента України. У публікації "Церква. Яку програму виконує президент України?" приверталася увага до листа, якого вже наступного дня після інавгурації написав Віктору Януковичу митрополит УПЦ МП Володимир.

Цей документ, у якому на перший погляд чимало загальних фраз, слід було вважати програмою дій нового президента в релігійній сфері.

Не складно порівняти, які пункти цих настанов уже реалізовано, та спрогнозувати, що планується здійснити найближчим часом.

Як бачимо, серед них відсутнє "налагодження діалогу між державою та конфесіями" – ця фраза не застосовується представниками РПЦ навіть "для годиться".

Де "нестиковка"?

Негативна реакція на дії президента у церковній сфері з боку різних представників українського суспільства стосувалася багатьох аспектів – фактично, всі вони перераховані вище. Реагували політичні партії, представники церкви (окрім УПЦ МП), органи місцевого самоврядування.

Так, БЮТ у заяві висловив обурення "причетністю влади до рейдерських атак на храми УПЦ Київського патріархату".

Арсеній Яценюк, оцінюючи різдвяне привітання президента, підкреслив, що "жодна з Церков України не об’єднує більш ніж третину вірян, і кожна з них є меншиною в якомусь із регіонів", тож "якщо нинішнє керівництво країни збирається в цій країні жити, воно має усвідомити, наскільки самовбивчим може бути налаштовування одних вірян проти інших".

Львівська міськрада заявила, що на духовенство церков УПЦ КП чинять тиск із метою змусити священиків та архієреїв перейти під юрисдикцію УПЦ МП. А Тернопільська міськрада заявила про тиск, який чинять "прихильники патріарха Кирила руками державної влади на жертводавців і будівельників храмів Київського патріархату, змушуючи тих передати побудовані церковні споруди проросійській Церкві".

Перелік обурених та підстав для обурення можна продовжити. Але суть конфлікту зводиться до одного: у суспільства (принаймні, його частини) й президента точки відліку в питанні стосунків між державою та конфесіями виявилися принципово різними.

Критика президентських дій базується на засадничій цінності – необхідності діалогу та рівності між представниками всіх конфесій. Позиція президента – на необхідності створення однієї, "державної" церкви.

Врешті, байдуже, чим спричинена така позиція чинного глави держави, – чи то його особистими вподобаннями, чи то інспірована ззовні. Результат один: українському суспільству в міжконфесійній сфері пропонують відмовитися від усталених за 20 років бачень (щонайменше; коректніше цей період міряти століттями), ґрунтованих на толерантності.

"Нам – експертам – дуже б хотілося, щоб перші особи держави враховували історичний досвід українців, які звикли жити в поліконфесійному, поліцерковному суспільстві. Ми бачимо, як сьогодні формується однополярна модель взаємин між державою та церквою. Така ситуація загрожує майбутніми конфліктами", – зазначає заввідділу проблем релігійних процесів в Україні Інституту філософії НАНУ Людмила Филипович.

"Багатоконфесійність в Україні – це факт, а не ідеал", – переконаний глава Української греко-католицької церкви Любомир (Гузар).

"Розвиток подій у сфері свободи совісті у 2010 дозволяє нам стверджувати, що діалогу між владою та конфесіями в Україні немає. Йдеться про фактичне створення умов для дублювання в Україні російської моделі державно-церковних відносин, коли одна Церква буде у фаворі (варіант державної церкви)", – зазначає професор Олександр Саган.

Тим часом сам президент вважає, що з 20-ти років незалежності України найважчими стали останні п’ять, бо, за його словами, "ніколи розбрат і зневіра не приносять добро країні та суспільству".

Саме на подолання "розбрату", під яким президент, очевидно, має на увазі розмаїття (в українській ситуації – поліконфесійність) і спрямовані його дії.

Поставити все на місця

Як поставити все на місця в "українській казці"? Очевидно, це можливо, якщо дійти спільного знаменника не в окремих діях, а у відправній точці. Нею може бути концепція взаємовідносин держави і церкви, що була б прийнята обома зацікавленими сторонами.

Це – певна легалізація їх підходів, які нині є, так би мовити, "тіньовими". Втім, розробка концепції представниками церков та держави – це також уже пройдений етап; не пройденим залишилося її затвердження парламентом.

Саме на підході "від спільного знаменника" наполягає вже цитований глава УГКЦ Любомир (Гузар): "Цей документ (концепція), щоб він став нормативним приписом, має затвердити Верховна Рада, яка, на жаль, цього не зробила. Ми переконані, що без затвердженої концепції не можна видати законів, які б розумно та справедливо нормували практичне здійснення відносин.

Сьогодні до Верховної Ради подано два законопроекти. Один – це осучаснений закон "Про свободу совісті", а другий стосується реституції церковного майна. Якщо в основу проектів цих двох та всіх інших законів щодо відносин Церкви і держави не буде покладено розробленої представниками Церкви концепції, то прийняття цих законів може стати іграшкою політичних сил та смаків".

За розбіжностей у точках відліку, діалог нагадує й нагадуватиме розмову "сліпого з глухим": президент і надалі "долатиме розбрат", а суспільство обурюватиметься "нехтуванням рівноправністю". І кожній зі сторін здаватиметься, що "Колобок дожовує Лисицю".

Втім, "м’яч" зараз на полі президента. Зважаючи, що парламент нині діє в унісон з Банковою, ухвалення концепції залежить цілком від Віктора Януковича. І не лише формальне ухвалення, але й наступне фактичне її дотримання. Тобто зміст законів, голосування за них та їх виконання як представниками центральної, так і місцевої влади.

Успіх у цій грі можливий лише за тієї ідеальної умови, якщо глава держави здатен буде відмовитися від використання важелів влади, аби будь-що реалізувати свої підходи, натомість застосує їх для іншої мети – "налагодження діалогу між конфесіями та владою на партнерських засадах".

Ірина Лукомська, експерт УНЦПД, для УП

Джерело:
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/01/19/5803949/

RSS Здобули державу, втратили націю (с) Тартак
13.01.2011 13:33 | 44 комментария | персоналии, политика, сигналы

В наградном списке “Героев Украины” Бандера Степан Андреевич находится между Балюком Иваном Махтейовичем, украинским деятелем сельского хозяйства, и Барановым Юрием Ивановичем, государственным менеджером в угольной промышленности Украины, главой правления и директором АО «Шахтоуправление „Донбасс“».

Сегодня со Степана Бандеры сняли звание Героя Украины, лишив его, таким образом, чести быть причастным к пантеону этих достойных мужей.

Ритуальные пляски пигмеев на кургане мертвого царя. Сначала один пигмей вешает на каменный памятник почетные бусы, причем вешает в последние дни своего председательства, ничем уже не рискуя, не боясь нарваться на вялое возмущение одной части подданных. Потом пигмей, пришедший ему на смену, почетные эти бусы с монумента снимает. Причем снимает не своими руками, а решением суда, вроде как оставаясь в стороне и не рискуя нарваться на вялое возмущение другой части подданных.



Официальная причина снятия почетных бус — погибший правитель, положивший свою и кучу чужих жизней за независимость Украины, не успел стать гражданином независимой Украины, не обладал синей бумажечкой с трезубцем. Следовательно, согласно протокола, не является объектом присвоения такой награды…

Чиновники судят историю. По своим чиновничьим схемам и понятиям. Пиздец.

Наиболее емко эту ситуацию описал [info]adolfych:

”В настоящее время звание Герой Украины носит огромное количество людей, которых расстрелял бы не только Бандера с Шухевичем или Сталин с Берией, но и такие умеренные деятели как Хрущев или Брежнев, и не с помощью НКВД-КГБ, а посредством ОБХСС.

Сама награда настолько скомпрометирована, что Бандера пожалуй, от нее отказался бы.

Что до моего скромного мнения — Бандера был и остается героем, борцом за независимую национал-социалистическую Украину, где он был бы диктатором — то есть, делал то, что и положено настоящему герою — изменял окружающую действительность под себя, свои цели и свои идеалы.

Бандера заставил русский народ уважать украинцев — всегда можно сказать на снисходительное: “Ну как вы там, хохлы?” — “Мы хорошо. И мы не хохлы, мы бандеровцы”. Снисходительность как рукой снимет.

У русских подобного героя не было давно, со времен Гражданской войны, не считать же Власова и Каминского героями. А есть у Бандеры медаль посмертная или нет — разницы никакой. Придут к власти бандеровцы — отменят эту награду вообще, а Бандере посмертно вручат что-нибудь другое, Золотой тризуб с листьями калины, например“. Конец цитаты.

Бандеровцы воевали тогда, когда не только на востоке, но и на севере, юге и западе был Сталин. Тот самый Сталин, по чьему приказу гордых чеченцев просто погрузили в товарные вагоны и вывезли с родных гор в азиатскую степь — без войны, спокойно и деловито, будто это не чеченцы вовсе, а какие-нибудь цыгане. Под Сталиным была армия, которую могла остановить только атомная бомба. Эта армия недавно завоевала половину мира и примеривалась на остальную часть. Бандеровцы с ней боролись до 1961 года.

Нынешние 150 млн русских потеют при виде полутора миллионов чеченцев. Их ненависть к Степану Бандере и светлой памяти Роману Шухевичу понятна и естественна. Национальная революция 20-х на востоке и в центре Украины провалилась, потому что крестьяне, искренне ненавидевшие пришлый русскоязычный пролетариат, оказались не способны оторваться от родной хаты, от поля, соглашались воевать не дальше родного уезда, и были передавлены по одному со всеми своими атаманами. Бандера же на западной Украине смог создать единую общественную структуру. Она имела широчайшую сеть и была централизована, как тоталитарная секта. Бандера создавал настоящую украинскую государственность, за что его естественно ненавидят русские.

Сегодняшняя Украина досталась нам в наследство от подохшего СССР, в комплекте с действующими политиками. Представляю, что испытал бы Степан Андреевич, если бы побывал гражданином ЭТОЙ Украины.

Скоро чиновничий суд будет судить и Романа Шухевича. Достоин ли генерал-хорунжий быть в одном списке с Ефимом Звягильским?..

Бандера был организатор, теоретик, политик. Роман Шухевич был солдат. Он не написал за жизнь ни единой статьи, зато погиб с оружием в руках, застрелив НКВДиста из штурмового отряда. Вот его взгляд из Валгаллы. Он стоит всех патриотических книг.



Мне смешно представить, как на сцене “Украинского Дома” (бывшего Музея Ленина) генерал-хорунжий УПА Роман Иосифович Шухевич принимает медаль из рук Виктора Ющенко.
Джерело:
http://ord-ua.com/2011/01/13/zdobuli-derzhavu-vtratili-natsiyu-s-tartak/

Сергій Мельничук. Виступ на з’їзді ВГОРУ
Середа, 12 січня 2011 22:38

[Сергій Мельничук]

З 6 по 8 січня 2011 року пройшов черговий з’їзд Всеукраїнського Громадського Об'єднання Рідновірів України.

Самоусунення українців від активної участі в політичному процесі призвело до захоплення влади в Україні зайдами, які від імені українського народу розподіливши між собою матеріальні цінності (фабрики, заводи, шахти тощо) продовжують планомірно знищувати усі основні ознаки національної та етнічної ідентичності українців аби усунути їх як правонаступників від територіальної, духовної та інтелектуальної спадщини своїх пращурів. Якщо зараз більшість українців батрачать на власній землі у своїй суверенній і незалежній Україні на чужих фабриках і заводах, то після прихватизації української землі спритними зайдами у свою власність, ми опинимось в якості кріпаків, які тішаться тим, що хоч і батрачать на чужих підприємствах і на чужій землі, так зате ж у своїй суверенній і незалежній державі – Україна, в якій нічого українського не залишиться окрім назви. Хто б не прийшов до влади – одразу починається черговий інформаційний процес обробки населення України про необхідність прихватизації української землі, основної і фундаментальної, в усіх вимірах – матеріальних і духовних, цінності української нації, яку оцінюють міжнародні лихварі у сорок мільярдів доларів.

Джерело:
http://www.slovoidilo.com/polityka/sergij-melnychuk-vystup-na-z-yizdi-vgoru.html