Верховна Рада, Громадські акції, Захід, Національна безпека, Новини, Південь, Протест, Суспільство, Схід, Центр
Ні мовному закону! Зупинимо розкол України! Загальноукраїнська акція 2 липня!
Дмитро Пилипець | 1 липня 2012 11:12

Ні мовному закону! Зупинимо розкол України! Загальноукраїнська акція 2 липня!

КИЇВ
http://vk.com/mova02
https://www.facebook.com/events/240633106048848

ПРИХОДЬ ПІД ВЕРХОВНУ РАДУ 2 липня о 10.00
(з боку комітетів, вул. Грушевського 18/2) і скажи депутатам, щоб
ЗАЙНЯЛИСЬ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ!

13.00 — в усіх обласних центрах України біля облдержадміністрацій

Прийдіть і приведіть друзів та родичів. Важлива кожна людина!

Кнопкодави з Партії Регіонів вирішили будь-що прийняти провокаційний законопроект Колесніченка-Ківалова «Про засади державної мовної політики».

Його прийняття призведе не до захисту мов меншин, як бреше влада, а до нищення української мови, розколу країни, мільярдних витрат з бюджету і величезного розростання бюрократії. Регіонали хочуть поділити українців за мовами і зіштовхнути лобами. За задумом влади, це змусить людей забути про нечесне збагачення купки обраних на тлі зубожіння мільйонів, небачену корупція, політичні репресії, міжнародну ізоляцію України.

5 червня депутати з фракції Партії регіонів та «тушки» проголосували за законопроект «Про засади державної мовної політики» в першому читанні.

2 липня Погоджувальна рада фракцій Верховної Ради формуватиме порядок денний сесії Верховної Ради на тиждень і вирішуватиме, чи вносити до нього законопроект Ківалова-Колесніченка. Тому в цей день ми маємо бути під будинком Комітетів Верховної Ради і сказати головам депутатських фракцій, що законопроекту «Про засади державної мовної політики» не має бути в сесійній залі.

Мешканці інших міст – хто може, їдьте до Києва. Хто не може – виходьте 2 липня на протест у Вашому місті.

Залиште вдома, все що нас роз’єднує – різницю в мові і вірі, партійності чи походженні. Беріть державні прапори і виходьте на захист єдності нашого спільного дому – України. Наш обов’язок – зупинити небезпечну провокацію і відстояти громадянський мир!

Українські та зарубіжні експерти в один голос закликали не приймати законопроект Колесніченка-Ківалова. Проти виступили Національна Академія Наук, Всеукраїнська Рада Церков, Верховний комісар ОБСЄ, профільний комітет парламенту й навіть міністр фінансів нинішнього уряду. Сотні громадських об’єднань, вчених, діячів культури застерігають невігласів з Партії Регіонів схаменутися і не кидати країну у вир громадянського протистояння.

Законопроект Ківалова-Колесніченка:

- це розкол країни на мовні анклави і провокація штучного конфлікту на всій території країни;
- це витрати від 12 до 17 мільярдів гривень на рік на зміну табличок, бланків, дублювання документації в сотнях тисяч органах влади та установ. Ці гроші відберуть у хворих дітей і бідних пенсіонерів, у шкіл і лікарень.
- це збільшення мінімум удвічі паперової бюрократії і пов’язаних з нею черг та поборів

АКЦІЇ В РЕГІОНАХ!!!

ВІННИЦЯ
2 липня 13:00 ВІННИЦЬКА МІСЬКРАДА (вул. Соборна 59)
http://vk.com/event40370379

ДОНЕЦЬК
2 липня о 13:00 Донецька ОДА Пушкина бульвар 34, Донецьк
vk.com/mova02_donetsk
https://www.facebook.com/events/391710457543129

ЛЬВІВ
2 липня о 13:00 біля обласної адміністрації (вул. Винниченка)
http://vk.com/event40490427

ОДЕСА
2 липня 2012 року о 13:00 біля будівлі ООДА
http://vk.com/event40435743
https://www.facebook.com/events/405608539497596

ХАРКІВ
2 липня 13:00 біля Облдержадміністрації (Майдан Свободи)
http://vk.com/event39456695
https://www.facebook.com/events/241105736007054

Також на 13.00 біля ОДА акції відбудуться в таких містах: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кіровоград, Луганськ, Полтава, Рівне, Суми, Тернопіль, Черкаси, Чернігів

ЗАПРОШУЙТЕ СВОЇХ ДРУЗІВ, ЗНАЙОМИХ І ВСІХ, КОГО ТІЛЬКИ МОЖЕТЕ, НА ЗУСТРІЧІ В СОЦМЕРЕЖАХ!!!

МОНОЛОГ «РЕГІОНАЛА»

«Вкраїнці, ми вас витягли з безодні!
Поліпшили життя уже сьогодні!
Почули ваші, так сказать, базари
І владу… бувшу… сплавимо на нари.

А вам, під йолку, – пенсії десятки
І на сартіри й парники податки.

Щоб Схід і Захід разом добре знали –
Ввіду імєют всьо «регіонали»:
І хліб, і сіль, і курку, і корову,
І вашу мать, і українську мову…

Чого ж це ви іспали із лиця?
Ми з вами, аж до вашого кінця!..
Не вірите у щиросердя наші?
Тагда, казли, вам мєсто у параші!!»

2010

От: Валерій Ясиновський

Взято звідси:

http://www.lalak.org.ua/?q=node%2F9234

“Про засади державної мовної політики”

Петро Кралюк,

проректор Острозької Академії



Чому на двадцятому році Незалежності України з’явився і був ухвалений (поки що у першому читанні) законопроект №9073 “Про засади державної мовної політики”, який де-факто передбачає поступове витіснення української мови з тих сфер, де вона поки що зберігає позиції, – державного управління й шкільництва? Власне, це лише одна з ланок “хрестового походу” задля утвердження російської мови й побудови такої собі України без українців як частини “русского мира”. Цього не приховують сили, що стоять за цим законопроектом. Достатньо лише “поритися” в інтернеті, аби знайти необхідну інформацію.



У пошуках винуватців



У тому, що згаданий законопроект пройшов у Верховній Раді, дехто схильний звинувачувати російську владу. Але невже це новина? “Старший брат” не один рік і навіть не одне століття бореться, щоб українські землі стали частиною Росії. І на цьому поприщі досяг чималих успіхів.

При бажанні можна звинуватити й українських політиків. “Протягнули” законопроект регіонали, комуністи, а також окремі “тушки” й литвинівці. Можна ще звинуватити опозицію (БЮТ і “Нашу Україну”), які не спромоглися організувати зрив голосування по цьому законопроекту. Або вину звалити на литвинівців, які звільнили свій сектор, щоб дати у ньому проголосувати “тушкам” – таким чином, опозиція була введена в оману і не змогла зірвати голосування.

Чи винна опозиція, чи литвинівці у тому, що відбулося голосування, – не так важливо. Важливим є те, що у Верховній Раді знайшлася потрібна кількість голосів для ухвалення законопроекту №9073.

Чому так сталося – ось над чим варто поміркувати.



Так хто ж винен?



Спочатку візьмемо сферу політичну. Подивимось на провідні сили, представлені у Верховній Раді. З регіоналами і комуністами зрозуміло – ті не приховували й не приховують, що українська мова їм не дуже потрібна. Вони воліли б мати мовою спілкування російську. Але ж за ці сили голосує добра половина виборців!

Чому? Де тут не допрацювали націонал-патріоти?

Тепер глянемо на інший політичний сегмент – опозицію. Чи можна вважати її національно орієнтованою, такою, що зосереджує свої зусилля на захисті українського етносу? Наприклад, чи є такою силою БЮТ? Радше, ні. А “Наша Україна”? На словах ніби так. Насправді ж ця політсила просто скористалася патріотичною риторикою, щоб пройти до Верховної Ради.

Із “центристами”-литвинівцями теж усе зрозуміло. Законопроект №9073 приймався не без їхньої допомоги – деякі депутати-“народники” віддали за нього голоси.

Ось і виникає питання – чому в нинішній Верховній Раді не маємо національно орієнтованих, українських сил? І чи будуть вони представлені у ній після цьогорічних виборів?

Але ж 20 літ тому існував потужний Народний Рух – національна сила, з якою доводилося рахуватися владі. Що сталося з ними? Вожді та вождики успішно розкололи й роздробили цю організацію, натворивши купу дрібненьких партійок, які тепер використовуються хіба що у політтехнологічних цілях.

Тепер візьмемо іншу сферу – діяльність громадських організацій. На зорі Незалежності достатньо впливовим було Товариство української мови імені Тараса Шевченка “Просвіта”. Де воно тепер? Чи знає пересічний українець щось про діяння цієї організації? А наскільки авторитетною є Національна спілка письменників України, яка пережила і “відколи”, і чимало внутрішніх потрясінь? Про інші громадські організації, що мали б відстоювати права української мови, немає сенсу говорити. Це – суцільне “підпілля”.

Про справи у сфері церковній... За роки Незалежності в Україні успішно йшла розбудова структур російського православ’я, формально – Української Православної Церкви. Чинилося це не без підтримки державної влади і навіть деяких нібито патріотичних політиків. Тепер УПЦ – провідник у релігійному житті України й будує “русский мир”. Українська мова цій Церкві не потрібна, бо ж є російська та русифікована церковнослов’янська.

Але Бог з ними – тими політиками, громадськими і церковними діячами. В Україні є чимала когорта людей, які мали б стати на захист української мови, бо її культивування – то їхня професія. Порахуйте, скільки у нас викладачів української мови й літератури, кандидатів та докторів наук, що захистили дисертації з української філології! А скільки журналістів, які працюють в україномовних мас-медіа! А ще є бібліотекарі, працівники культури... Де вони? Чому здебільшого мовчать? Якби всі ці люди виявили хоч найменшу активність, ставши на захист української мови, то чи був би прийнятий горезвісний законопроект? Однак, схоже, більшість із них керується принципом “моя хата скраю”. І показує пальцем на політиків: мовляв, то вони винні.

Ми вже отримали сумні наслідки такої байдужості. Це – знищення українського кіно (хоча Україна має всі шанси бути кінематографічною державою), активне витіснення української мови зі сфери мас-медіа, маргіналізація україномовної книги, пісні... Тепер на черзі – адміністрація та освіта.

Чи розуміють українські філологи, журналісти, бібліотекарі, працівники культури, що законопроект №9073 для них – пряма загроза? Чи сподіваються на політиків? Наївні...

На завершення хочу розповісти про одного свого знайомого. Він – щирий український патріот. Навіть колись був членом Конгресу Українських Націоналістів. Дуже любить Віктора Ющенка і на останніх президентських виборах голосував за цю зело достойну кандидатуру. Потім, зрозуміло, приєднався до партії противсіхів. Зараз постійно скаржиться і розказує, як то нинішня влада гнобить нещасних українців. А недавно я довідався, що цей мій знайомий ходить на Богослужбу в монастир, котрим заправляють “святі отці” із “каноніческого” Московського Патріархату. До речі, у цьому монастирі парафіян поучають, що ніякої України немає, а є матушка Русь. Закономірно, цей щирий українець проти законопроекту №9073 не протестував. Хіба що сидів і журився у своїй “крайній хаті”.

Дожуримося?..

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Джерело: Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989.

27 червня о 22.00 за Київським часом на молодика - іде Хвиля медитації-молитви Побажання Добра і Щастя Україні.

Щоб легше було налаштуватись на медитацію-молитву Анфіса Букєєва радить використати тост Івана Сірка:
" „ Вельми шановне товариство, брати УКРАЇНЦІ,...
Анфиса Букеева 18 июня г. 12:47
„ Вельми шановне товариство, брати УКРАЇНЦІ, нащадки козаків запоріжських-вольних: час побажати собі й УКРАЇНІ нашій ДОБРА, ЩАСТЯ, позбавлення від нечисті! бо нас так мало залишилося, бо якщо ми собі не побажаємо, ніхто за нас цього робити не буде. А нашим ворогам хай в горлі пір’ям поросте, їхню горлянку заллє гарячою смолою та смаленими цвяхами і коли їх потягнуть голою сракою по розпеченій сковороді так, що очі рогульками повилазять, їм буде погано, а нам буде добре. То хай нам буде добре!" Перероблено мною /А.Букєєва/. Тост батька Івана Сірка"

Терор без прикрас. IRA, ETA…
Середа, 16 травня 2012, 18:29
0 Коментарі

Тут одразу слід зробити застереження, що нерідко у ЗМІ не проводять різницю між ліворадикальними терористами демократичних країн Європи й Азії, які ставлять на меті світову революцію, та терористичними організаціями, які також сповідують ліву ідеологію, але для яких на першому місці національне визволення.

Навряд чи це вірно. Адже якщо адепти світової революції мають у своїх країнах усі можливості донести свої погляди до суспільства легальним шляхом, створити відповідні політичні організації і вести агітацію серед широких мас (інша річ, що маси вперто не піддаються цій агітації...), то борці за національне визволення часом просто-таки змушені братися за зброю. Чи то під непереборним тиском обставин (що в міжнародному праві є до певної міри виправдальним чинником), чи то в результаті нещасливого збігу обставин. Ну, а коли починає говорити зброя, змусити її замовкнути дуже важко, якщо взагалі можливо, – адже жертви з усіх боків кличуть до помсти, і чим потужніша помста, тим більшає нових жертв...

Класичний приклад ліворадикальної організації, яка діє терористичними методами і бореться за національну незалежність своєї країни - це створена 1959 року ЕТА (баск. Euskadi Ta Askatasuna – «Країна Басків і Свобода»).

Країна Басків розташована по обидва боки франко-іспанського кордону на північному заході Піренейських гір; самі баски є однім із найдавніших європейських народів, їхня історія сягає античних часів. Урешті-решт у результаті династичних воєн територія Країни Басків виявилася поділеною між Францією та Іспанією; у другій половині ХІХ століття постав баскський націоналізм, який розпочав мирну й легальну боротьбу за незалежність країни та її возз’єднання.

1936 року уряд Іспанської республіки надав своїй частині Країни Басків широку автономію. Зрозуміло, що баски стали одними з найвідданіших прихильників республіканців у громадянській війні 1936-39 років. Після поразки республіки генерал Франко, який очолив Іспанію, не лише скасував автономію, а й заборонив публічне вживання баскської мови. Діловодство, навчання, книговидання, газетярство, радіо, телебачення - все робилося на іспанській мові.

Баскські провінції Біская та Гіпускоа, які воювали на боці республіки, були оголошені «провінціями-зрадниками» і розглядалися як ворожі території. У цих провінціях неодноразово вводився надзвичайний стан. Ясна річ, що легальна політична діяльність за диктатури Франко була неможливою.

Тому не дивно, що кілька молодих активістів Баскської націоналістичної партії, яка відмовилася від збройної боротьби на початку 1950-х (а до того часу в Іспанії ще діяли республіканські партизанські загони), вирішили продовжити традиції двобою з диктатурою і 1959 року заснували ЕТА. Її організаційне оформлення було завершене за три роки; тоді ж проголошена головна мета – створення Еускаді, незалежної держави басків, - та розпочаті збройні акції: підрив поліцейських дільниць, казарм і залізниць. Відповідь влади дуже жорсткою: на два роки ЕТА припинила боротьбу, але потім перегрупувала лави, позбавилася романтизму і почала систематичні збройні акції.

Ймовірно, саме тоді з керівництвом організації встановили контакт спецслужби СРСР, НДР та Куби; поки франкістський режим ще існував, допомогу ЕТА надавала й компартія Італії. Після смерті Франко ситуація дещо змінилася: компартії Західної Європи допомогу баскським радикалам припинили, натомість підключилися певні уряди та політичні рухи країн Латинської Америки й Африки, включно із так званими «нарко-марксистами» Колумбії, Болівії та Перу.

Підготувавши за допомогою спецслужб комуністичних держав експертів з «міської партизанської війни», ЕТА оголошує владі «революційний терор»: з кінця 1960-х і до сьогодні від її рук загинуло і померло від ран майже 900 осіб, більшість із яких випадково потрапляла в «зону бойових дій».

Невдовзі після цього ЕТА здійснила одну із своїх найгучніших акцій – вбивство наступника Франко на посаді голови уряду Іспанії адмірала Луїса Каррера Бланко. Бойовики ЕТА, знявши квартиру в центрі Мадриду, прорили тунель під проїжджою частиною вулиці, на якій часто з’являвся автомобіль Бланко. В тунелі помістили вибухівку. 20 грудня 1973, коли машина голови уряду проїжджала заміновану частину вулиці, вибуховий пристрій був приведений у дію. Вибух став настільки потужним, що автомобіль Бланко закинуло аж на балкон однієї зі споруд монастиря, що знаходився неподалік, і цей автомобіль був знайдений лише через якийсь час.

Після смерті генералісимуса Франко в 1975 році Країна Басків отримала широку автономію; сьогодні вона користується правами, яких не має жоден інший регіон Іспанії, тим не менш ЕТА і надалі веде боротьбу за повну її незалежність. Ця ідеологічна настанова залишилася незмінною, а от ідеї комунізму баскські націоналісти в 1980-х відсунули на задній план. Воно й зрозуміло: і Радянський Союз спершу помиршавів, а потім і розпався, і стільки «принад» реального марксизму-ленінізму відкрилося світу…

За ці роки уряд та радикальні баскські незалежники кілька разів досягали неформальних угод про припинення вогню і мирне розв’язання політичних суперечок, однак ці угоди постійно зривалися. Скажімо, коли у січні 1988 року ЕТА оголосила одностороннє перемир’я у відповідь на підписання загальнонаціональними та регіональними партіями Іспанії пакту про необхідність переговорів з басками, здавалося, що терор припиниться. Тим більше, що 16 вересня того ж року ЕТА зробила наступний крок – оголосила про повне припинення «революційного терору», у відповідь на що влада звільнила з ув’язнення низку активістів організації. Проте настав 2000 рік – і перемир’я було розірване басками. Чому? Дивний збіг обставин, та сталося це буквально через кілька днів після передачі Борисом Єльциним посади президента Росії підполковнику КҐБ Путіну.

А далі був уже повний абсурд. З одного боку, постійні спроби переговорів між урядом Іспанії та керівництвом ЕТА, з іншого боку, - постійні терористичні акти, жертвами яких усе частіше ставали невинні люди. З одного боку, постійні арешти керівників баскських бойовиків, з іншого боку – лави ЕТА поповнювалися знову і знову, тактичні та технічні прийоми її ставали все більш досконалими.

Всім, і керівництву терористів також, добре зрозуміло – перегляду кордонів у межах НАТО та ЄС не буде, принаймні, у найближчі десятиліття, автономія ж Країни Басків дає її населенню майже все, що має незалежна держава. Але терор тривав… Чому? І кому він був вигідний насправді? Раніше СРСР прагнув руками революційних романтиків розхитати НАТО і Захід загалом, та кому це було потрібно у 2000-х?

…У жовтні 2004 року у французьких Піренеях затримано лідера організації Мікеля Альбісу Іріарте і двадцятьох його спільників. Виявлено сховища зброї, сотні кілограмів вибухівки та тренувальний полігон. Влада негайно заявила, що ЕТА «знекровлена», але за кілька днів вибухи відновилися.

…У травні 2005 року парламент Іспанії підтримав ідею переговорів з ЕТА за умови припинення останньою насильства. Уряд схвалив проведення таких переговорів. У відповідь радикали зі складу ЕТА організували кілька вибухів.

…22 березня 2006 року ЕТА заявила про «постійне припинення вогню». Бойовики повідомили, що в обмін на добровільну відмову від збройної боротьби вони вимагають амністії для кількох сотень ув’язнених басків, звинувачених в терористичній діяльності, а також легалізації партії «Еррі Батасуна» - політичного крила ЕТА. 6 липня у Сан-Себастьяні почалися перші в історії офіційні переговори між представниками правлячої Іспанської соціалістичної робочої партії і нелегальної «Еррі Батасуна». Але вранці 30 грудня того ж року бойовики ЕТА вчинили теракт у мадридському аеропорту Барахас. В результаті вибуху загинули двоє громадян Еквадору, ще четверо людей отримали поранення. За оцінкою фахівців, в замінованому автомобілі знаходилося близько 200 кілограмів вибухівки. В результаті теракту будинок аеропорту отримав значні пошкодження. Мирний процес був перерваний.

…9 жовтня 2007 року бойовик ЕТА замінував авто бодіґарда, який охороняв політика-соціаліста. В результаті вибуху охоронець був важко поранений.

…20 травня 2008 року у французькому місті Бордо в результаті спільної операції іспанської та французької поліції було заарештовано голову ЕТА Хав’єра Лопес-Пенья.

…17 листопада 2008 року заарештовано Мігеля Аспіазу Рубіна на прізвисько «Черокі», який став лідером бойовиків ЕТА після арешту Лопеса-Пеньї.

…29 липня 2009 року вранці в Бургосу вибухнув автомобіль, припаркований поряд із казармами Цивільної Гвардії. В результаті вибуху 46 осіб отримали поранення. Вибух пошкодив 14-поверхову будівлю, в якій жили поліцейські з сім’ями. Саме вони склали основну масу постраждалих.

…28 лютого 2010 року в результаті спільної операції спецслужб Франції та Іспанії був арештований лідер ЕТА Ібона Арронатегу.

…5 вересня 2010 року ЕТА виступила із заявою про відмову від збройної боротьби задля здобуття незалежності Країни Басків, мовляв, тепер ця боротьба вестиметься мирними засобами. 10 січня 2011 року ЕТА знову оголосила про припинення збройної боротьби, а 20 жовтня того ж року ще раз відмовилася від застосування зброї. На загальних парламентських виборах в Іспанії 13 листопада 2011 року баскська націоналістична коаліція «Амайур», кістяк якої, як вважається, становлять послідовники ЕТА, отримала 7 депутатських місць. Чи означатиме це остаточне зникнення ЕТА та припинення терористичних методів боротьби? Час покаже.

У чомусь схожою, у чомусь несхожою на історію ЕТА є історія Ірландської республіканської армії, ІRА (ірл. Оglaigh na hеireann, англ. Irish Republican Army). Ця національно-визвольна організація ставить на темі відокремлення Північної Ірландії від Сполученого Королівства та її возз’єднання – на засадах соціалізму – з Республікою Ірландією. ІRА спирається на підтримку частини католицького населення Північної Ірландії, а противниками вважає всіх прихильників збереження провінції у складі Сполученого Королівства, іншими словами, протистоїть як британській владі і силовим структурам, так і протестантським воєнізованим угрупованням Ольстера.

Ірландська республіканська армія була створена 1919 року після злиття двох воєнізованих організацій, які вели боротьбу проти британського панування. ІRА брала активну участь у війні проти британської армії з січня 1919-го по липень 1921-го року.

Після укладення британсько-ірландської мирної угоди та її ратифікації ірландським парламентом, ІRА вперше розкололася – на тих, хто підтримав Ірландську вільну державу, і тих, хто повернув зброю проти колишніх соратників, вважаючи їх зрадниками, оскільки вони відмовилися від Північної Ірландії – Ольстеру. Після дворічних боїв командування «незгідної» ІRА наказало скласти зброю. І знову стався розкол – частина цю зброю склала і включилася в мирні політичні процеси, створивши партію «Фіанна Файл», інша частина пішла в підпілля, поступово переміщаючи центр своєї діяльності до Північної Ірландії. У повоєнні роки дії ІRА зосередилися на проблемі возз’єднання країни і перемоги над протестантами Ольстера.

Листівка ІRАЛистівка ІRА

З 1969 року ІRА взяла на озброєння тактику міської ґерильї (яка нерідко виливалася в банальний терор) не лише на території самої Північної Ірландії, а й на території власне Англії. У відповідь Лондон для наведення порядку відправив до регіону війська. Врешті-решт цілком закономірно все вилилося у «Криваву неділю» 30 січня 1972 року, коли британські солдати розстріляли беззбройну демонстрацію католиків-борців за громадянські права в Деррі, в результаті чого загинуло 18 осіб. Основними мішенями терактів, проведених у відповідь на це, стали солдати британської армії, поліцейські і судді.

Як й ЕТА, ІRА неодноразово заявляла про припинення вогню чи навіть про «повне припинення всіх військових операцій», однак щоразу ці угоди в силу тих чи інших причин зривалися. Проте все ж у 1990-х удалося здійснити цілу низку кроків до вгамування конфлікту та припинення збройних сутичок і терактів, а на початку ХХІ століття процеси політичного врегулювання у Північній Ірландії та переходу провінції до самоврядування рухалися далі.

Справу істотно ускладнювало й ускладнює те, що ІRА продовжувала розколюватися на все нові й нові угруповання, які вели збройну боротьбу не тільки з британською владою чи місцевими протестантскими загонами, а й між собою. Перший такий новітній розкол стався 1969 року. За його результатами утворилися «тимчасова» та «офіційна» Ірландська республіканська армії зі своїми політичними крилами – «тимчасовою» та «офіційною» партією «Шин Фейн». «Офіційні» схиляються до марксизму, для «тимчасових» політична ідеологія має другорядне значення, головне – що вони не визнають легітимність Республіки Ірландія та Сполученого Королівства, вважаючи єдиним законним урядом Ірландії Раду ІRА (звісна річ, свого крила). «Тимчасова» ІRА значно більш агресивна, ніж «офіційна»: за різними підрахунками, нею з 1969 року вбито від 1800 до 6000 осіб, із них понад половину – бійці британської армії, різних поліцейських формувань, протестантських бойових організацій. Інші вбиті – цивільні і бойовики «конкурентів», а також свої бойовики, запідозрені у зраді. «Офіційна» ІRА тримає під контролем провінційні міста; у Белфасті та Деррі панують бойовики «тимчасової» ІRА. За даними Університету Ольстера, «офіційні» несуть відповідальність за 52 смерті: 23 – цивільні особи, 17 – британські військові або поліцейські, 8 – терористи-католики з інших угрупувань, 3 – свої «зрадники», 1 – терорист-протестант. Загалом з 1969 року цими двома найпотужнішими «крилами» ІRА ліквідовано не менше, ніж 63 власних бойовика за підозрою в тому, що вони є інформаторами британських спецслужб (можливо, й більше, оскільки така інформація далеко не завжди оприлюднюється терористами і не завжди стає надбанням поліції).

Існує ще дві організації, які у різний час відкололися від «тимчасової» ІRА: «спадкоємна» Ірландська республіканська армія та «справжня» Ірландська республіканська армія (як бачимо, де три ірландці, там чотири ІRА…). Найактивнішою у сенсі продовження масового терору є створена 1997 року «справжня» ІRА, яка категорично відмовилася припиняти бойові дії. На сьогоднішній день ця організація нараховує близько 150 активних членів. Останній за часом теракт був здійснений «справжніми» торік, його жертвою став офіцер поліції Ронан Керр. 8 квітня 2012 року під час мітингу на честь річниці Великоднього повстання 1916 року у місті Деррі перед присутніми виступив чоловік у масці, котрий від імені «справжньої» ІRА заявив, що бійці організації продовжать свої напади, їхніми цілями стануть британські військовослужбовці, правоохоронці, об’єкти інфраструктури. Учасники церемонії уважно слухали оратора й аплодували йому. Отож говорити про те, що в Північній Ірландії більше не литиметься кров було би, мабуть, зарано.

Хоча, звичайно, сьогодні фінансування, постачання зброєю та підготовка бойовиків тих відламів ІRА, які продовжують терористичну діяльність, украй ускладнилися. У 1970-80-х усе було просто: всі відлами ІRА одержували гроші та зброю з Лівії (ясна річ, через посередників): було здійснено три великі поставки зброї на початку 1970-х, і три інші в середині 1980-х. Крім того, марксистській «офіційній» ІRА допомагав КҐБ СРСР.

Певну роль тут зіграли і палестинці, і кубинці, і повстанці Колумбії, і «Хезболла». А ще активну роль грали американські ірландці, особливо організація NORAID. Але після 11 вересня 2001 року поменшало й охочих давати гроші на терор, і каналів постачання грошима та зброєю. Хто сьогодні допомагає незначній, на щастя, частині активних діячів ІRА, котрі продовжують робити ставку на терор? Експерти ведуть мову про контакти бойовиків на Балканах і на Близькому Сході; гроші ж збирають в основному у США, хоча і в значно менших обсягах, ніж колись – так, відомо, що торік «справжня» ІRА зібрала у Штатах близько півмільйона доларів, тоді як колись мова йшла про десятки мільйонів. А на додачу сотні молодих безробітних готові взяти участь у вельми ризикованій гостросюжетній «грі» зі зброєю. Далі буде?

Автор: Сергій Грабовський

Джерело: Український тиждень

Іллічу присвятивши сонети,
вже озброївся чорним квачем
і за срібні потерті монети
демократа назвеш стукачем.
Породив тебе Йосип, Іудо.
Був ти в Берії перший діяч.
Недолизане сталінське блюдо
долижи і до ранку пияч.
Не чекай, поки вріже хтось дуба
і дістанеться ласий шматок -
приколи до кишені тризуба,
приховавши партійний квиток.
Буде, звісно, печінка щеміти
і тремтітиме чарка в руці.
Головне, що синієш щомиті
і в хвилини жовтієш оці.
Повертайся ночами до хати,
Опираючись на явори.
Що продовжуєш мову кохати,
говори, говори, говори…
Продавай комерсантам, ледащо,
магазини, квартири, ліси.
Якщо пити не матимеш за що,
завтра матір свою продаси.

Микола ХОЛОДНИЙ

«Біла гвардія» наступає на Україну
Інна КОРЧУК
Услід за скандалом навколо російського фільму “Матч” в Україні розгоряється ще один кіноскандал. Телесеріал за романом Михайла Булгакова “Біла гвардія” російського виробництва теж містить яскраві антиукраїнські акценти. Лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко скерував депутатський запит до міністра культури з вимогою не допустити надання посвідчення на право розповсюдження та демонстрування «Білої гвардії» на території України.
«Біла гвардія» наступає на Україну

На російському телеканалі «Россия» відбувся прем’єрний показ восьмисерійного серіа­лу «Біла гвардія». Незважаючи на великий бюджет, участь відомих російських акторів та гучну рекламну кампанію, цей кінопроект отримав низький рейтинг глядацької аудиторії та негативну оцінку російських кінокритиків. Проте український телеканал «Інтер» нещодавно проанонсував прем’єру цього серіалу для українського телеглядача навесні цього року.

«Серіал відверто антиукраїнський за своїм змістом, – зазначає політик В’ячеслав Кириленко. – Автори телесеріалу свідомо спотворили літературний твір видатного киянина Михайла Булгакова, на основі якого знімали свій проект. Умисне зобразили українців, які боролися за свою незалежність, неосвіченими, жорстокими, цинічними шовіністами, садистами, невігласами і антисемітами. Виявляється, що «нове прочитання» роману російськими авторами серіалу означає вигадування «українофобських» сцен, наповнен­ня серіалу демонстративною ворожістю до народної хвилі українського патріотизму, спотворення ролі історичних постатей, які для громадян України є уособленням прагнення українців захистити свою національну гідність і здобути незалежну державу у ті буремні часи. Демонстрування цього серіалу на українському телебаченні викличе глибоке обурення української громадськості. Це означатиме, що Українська держава поділяє антиукраїнські погляди та підтримує поширення в Україні історичної неправди, вигадок, які провокують міжнаціональну напругу в суспільстві».

На фото: На думку В’ячеслава Кириленка, телесеріал “Біла гвардія” розпалює міжнаціональну ворожнечу та спотворює зміст роману Михайла Булгакова.

Фото зі сайту kinoportal.kiev.ua

Украиной правят русские националисты, - Доний29.3.2012 12:45
Одной из идеологий нынешней власти является российский национализм. Являясь, по сути, вассалами Кремля, нынешние правители способствуют установлению в Украине так называемого «русского мира». Такую мысль высказал народный депутат (НУ-НС) Олесь Доний, пишет «Главред».

«И вы сами можете наблюдать, как все больше сужается сфера употребления украинского языка в Украине. Для того, чтобы развивать русский язык и культуру, нынешняя власть не видит другого пути, кроме притеснений украинского языка. Это заметно и в медиа, и в образовании, и в культуре. А поскольку нынешняя власть еще чувствует себя вассалом Кремля, то, понятно, что они в гуманитарной сфере (которая не приносит прибыли олигархам, а, соответственно, для них мало интересна) готова идти на любые уступки кремлевским ястребам, не осознавая, что для этих ястребов господство русского языка, культуры и «русского мира» на землях бывшего СССР является лишь первыми шагами по восстановлению Российской империи. Сначала они хотят уничтожить национальные языки по периметру России, а затем существование независимых государств. А нынешняя власть русских националистов в Украине им в этом просто подыгрывает», - говорит политик.

По мнению Олеся Дония, в таких условиях именно борьба с нынешним режимом и его устранение является фактически самосохранением для украинской истории, культуры и государства. Поэтому чем быстрее эта власть будет устранена, тем больше гарантий для существования отдельной истории Украины.

Джерело:

http://www.rupor.info/news-politika/2012/03/29/ukrainoj-pravjat-russkie-nacionalisti-donij/

 

WikiLeaks: Путін і Медведєв торгувалися за Януковича і Тимошенко
Середа, 29 лютого 2012, 10:30
Версія для друку Коментарі 197

Прем'єр Володимир Путін підтримував екс-прем'єра Юлію Тимошенко, однак відмовився від цього на прохання президента Дмитра Медведєва та став на бік президента Віктора Януковича.

Про це йдеться у аналітичній переписці між агентами розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, яку оприлюднив сайт WikiLeaks.

Лист написаний 14 вересня 2011 року та підписаний старшим аналітиком з питань Євразії Лорен Гудріч. В адресі автора листа значиться Рева Бала, яка у Stratfor є директором з аналізу.

"Ви вже трохи знаєте цю історію. Путін ніколи не хотів, щоб Янукович був при владі без противаги, щоб тримати його в узді. Путін знав, що Янукович міг мати абсолютно більшість, але хотів закріпити роль Кремля у Києві", - пише автор.

"Він хотів, щоб це була Тимошенко. Не тому, що вона проросійська, а тому що з усіх топових політиків її легше за все купити. Звичайно, це і було її проблемою, коли її арештували", - йдеться у листі.

"Але Медведєву ніколи не подобалась Тимошенко, переважно тому, що вона ніколи його не поважала під час зустрічей і мала справу лише з Путіним", - пише аналітик.

"Медведєв вирішив, що Тимошенко не можна давати владу. Тому він домовився з Путіним. Медведєв пообіцяв, що триматиме Януковича в узді, якщо Путін припинить підтримку Тимошенко. Путін погодився в обмін на те, що саме він складе список нових українців, які мали прийти до влади в СБУ, армію, міністерства", - йдеться у листі.

"Тож, коли Тимошенко і Янукович з'явились у Москві наприкінці 2009 року, тандем приватно повідомив новину Януковичу, що вони припиняють підтримку Тимошенко, якщо Янукович погодиться на список вимог. Звичайно Янукович за це зачепився", - пише аналітик.

"Тепер, коли Янукович поводиться погано, Путін змусив Медведєва це вирішити. Це як тест Медведєву. От чому вся критика лунає з боку Медведєва, а не Путіна. Питання в тому, які важелі використовуватиме Медведєв, щоб утримати Януковича в узді", - йдеться у листі.

Як відомо, після оприлюднення переписки розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, її голова Джордж Фрідман назвав незаконною публікацію цих документів.

До того ж, Фрідман зазначив, що оприлюднені матеріали можуть бути фальшивками або трактованими неправильно.

При цьому він не захотів ні підтверджувати, ні спростовувати достовірність оприлюднених фрагментів листування.

Українська правда

Все про: WikiLeaks, Росія, Янукович, Тимошенко

Джерело:
http://www.pravda.com.ua/news/2012/02/29/6959697/

Україна оскаржила просування "Південного потоку" членами Енергоспільноти

Країни ЄС і Енергетичного співтовариства продовжують чинити дії, спрямовані на просування проекту "Південний потік", що суперечить Договору про Енергоспільноту.

Такий лист на адресу керівника секретаріату цієї організації Славчо Нейкова направив міністр палива і енергетики України Юрій Бойко, повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна".

"Незважаючи на прагнення України створювати належні умови для забезпечення енергобезпеки Європи, на жаль, ми сьогодні бачимо дії країн ЄС і Енергоспільноти, спрямовані на просування проекту "Південний потік", активне узгодження його параметрів", - ідеться в листі.

Бойко вказав на останній приклад таких дій: узгодження Словенією 27 лютого з "Газпромом" параметрів газопроводу "Південний потік" по території країни.

Український міністр нагадав, що головною метою української сторони під час приєднання до договору про Енергетичне співтовариство було створення єдиного енергоринку з дотриманням правил його функціонування, які відповідають законодавчим вимогам ЄС.

"У цьому контексті ми б хотіли бачити з боку Енергоспільноти конкретні дії, спрямовані на захист інтересів повноправних країн-членів", - підкреслив Бойко.

Він нагадав, що українська газотранспортна система має особливі переваги і вже сьогодні відіграє стратегічну роль у забезпеченні енергобезпеки та ефективній роботі єдиного енергоринку ЄС.

"Україна багато разів звертала увагу на важливість модернізації ГТС для країн ЄС і пропонувала надати проекту модернізації ГТС статус загальноєвропейського значення", - вказав український міністр.

В українському уряді зазначили агентству, що цей лист свідчить про те, що Україна вирішила більш жорстко відстоювати свої інтереси в рамках Енергоспільноти.

Співрозмовник ангентства нагадав, що заяви представників ЄС, зокрема, єврокомісара з енергетики Гюнтера Еттінгера про політичний, а не економічний характер "Південного потоку", не заважають деяким країнам підтримувати плани "Газпрому", спрямовані на посилення його монопольного впливу, і суперечать лібералізації.

Джерело:

http://www.epravda.com.ua/news/2012/02/29/317351/

Легенда о княгине Ольге



Наша история до XI века – сплошная мифология, коктейль из преданий, отрывочных сведений из историй других народов, попыток ранней систематизации истории и откровенных вымыслов. Этот коктейль – живительная среда для более поздних попыток связать «дела давно минувших дней» в одну стройную концепцию, – увы, рассыпающуюся под натиском аргументов. И деятели нашей древней истории – преимущественно полумифические персонажи, подчас не оставившие более поздним летописцам даже своих имен – только легенды о деяниях.

Читать далее...

У Украины есть возможность покупать газ в обход «Газпрома», - эксперты19.1.2012 10:48
Если переговоры Минэнерго с Турцией и Румынией о поставках газа увенчаются успехом, Украина сможет уже до конца этого года покупать газ в обход «Газпрома», пишет Rupor со ссылкой на «Коммерсант-Украина».

Высокопоставленный источник в Минэнерго рассказал, что договор с Азербайджаном предполагает ежегодную поставку как минимум 15 миллиардов кубометров газа через СПГ-терминал, который Украина планирует построить в течение 3-4 лет. В ведомстве также ведут переговоры о поставках газа из Турции и Румынии. «Сейчас цена топлива в этих странах на 100-120 долларов за тысячу кубометров дешевле, чем у нас. И главное есть техническая возможность его поставок по существующей системе трубопроводов», - сказал источник. Он пояснил, что Румыния не только получает газ из России, но и добывает собственное топливо. Турция же покупает газ и в России, и на Ближнем Востоке.

Напомним, что с начала года Украина резко - почти в три раза - сократила импорт природного газа. Если в конце 2011 года ежесуточные отборы составляли 100-110 миллиона кубометров, то с начала января они стали неуклонно снижаться, и к 9 января упали до 33,3 миллиона кубометров. Больше всего сократил закупки Ostchem - почти в шесть раз, с 23 миллионов до 4 миллионов кубометров в сутки. Ранее президент Украины Виктор Янукович и глава Минэнерго Юрий Бойко заявляли, что в 2012 году Украина снизит закупку российского газа до 27 миллиардов кубометров. Остальную часть необходимого газа Бойко пообещал приобрести на внешних рынках по спотовым контрактам. При этом действующее соглашение с «Газпромом» предусматривает, что минимальный объем закупки должен составлять 33,3 миллиарда кубометров.

Если Украине удастся договориться о покупке газа и выгодных тарифах, то первые его объемы можно поставить уже к концу текущего года, уверен член комитета Верховной Рады по ТЭК Александр Гудыма.

«Впрочем, эти объемы вряд ли позволят добиться существенного экономического эффекта, поскольку речь может идти о закупке максимум 2-3 млрд. кубометров, но это будет очень важный аргумент в переговорах с «Газпромом», - заявил он.
Джерело: RuPor.info

ПС. Ввиду неугасимой "братской" любви Рашки к Украине - российско-украинский газзават всего лишь маленький штришок к необъятной дружбе горячо любимых "рашкобратьев" к своим юго-падным украинским соседям...

Молодые люди ищут свое будущее, уезжая

“Треба валити з країни!”. Такі слова зараз часто можна почути на вулиці, у кав’ярні чи крамниці, в особистій розмові з друзями."Читать далее...

Тайная война разведок

У Запоріжжі знову повісили Сталіна
Четвер, 12 січня 2012, 13:15
фото
Версія для друку Коментарі 16

У Запоріжжі з'явився другий антисталінський білборд.

Про це пише 061.ua.

На плакаті 3х6 метрів зображений Сталін і напис: "Я вбив мільйони українців! А за що тобі поставлять пам'ятник?".
Фото 061.ua

Автор попереднього антисталінського плаката, редактор запорізької газети "Субота+" Богдан Василенко підтвердив свою причетність до нового білборда.

"Цей білборд - продовження боротьби місцевих активістів з пам'ятником кривавому трубкососу. Розміщенням даного постера ми звертаємо увагу запорожців на злочини всесоюзного ката Сталіна. І вказуємо на ганебність того, що нинішні ряджені "червоні" заради збереження свого місця біля державного корита йдуть на будь-які провокації", - зазначив Василенко.

Як відомо, в грудні 2011 року в Запоріжжі з'явився антисталінський білборд. Проте через 4 години його вкрали невідомі.

Джерело: інтерент-портал "Українська правда"

Донецьких ультрас земляки пресують за націоналізм

Громадянська позиція 2169 переглядів

Опубліковано - 26.10.2011 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)
Олександр Міщенко, «Донецьк. Коментарі»
Донецьких ультрас земляки пресують за націоналізм
«Спасибі жителям Донбасу ...» київських футбольних вболівальників вилилося для їхніх донецьких колег у цензуру речівок і наїзд на «фанатську культуру».

Зроблена днями активними фан-угрупованнями футбольного клубу «Шахтар» заява «про оголошення безстрокового протесту у вигляді відмови від підтримки команди під час майбутніх матчів чемпіонату Україна», викликало чималий переполох як в самому клубі, так і в середовищі міської влади та правоохоронців.

«На жаль, у зв'язку з усе більш наростаючими репресіями з боку органів МВС по відношенню до футбольних фанатів у Донецьку змушені оголосити безстроковий протест і припинити активну підтримку і створення будь-яких хореографії, а щоб уникнути можливих звинувачень і провокацій, утримуватися від відвідування домашніх ігор ШД» , - йдеться в заяві ультрас.

«Міліція нас почала пресувати відразу ж після того, як фани київського «Динамо» «прославилися» своєю речівкою «Спасибі жителям Донбасу ...», - заявив лідер однієї з ультрас-угрупувань «Шахтаря». - За межами стадіону у нас відбирали банери та плакати. Причому, робилося це в доволі грубій формі. Нас викликали «на співбесіди», вимагаючи відмовитися від «радикальних», «ксенофобських» і «націоналістичних» гасел і кричалок».

«Скажіть, що може бути злочинного в патріотизмі, якщо ми кричимо «Слава Україні!», а фани з іншого сектора нам відповідають «Героям слава!». А що нам накажете кричати «Слава КПРС!» або «Партії регіонів слава!», - обурюється ультрас.

Подальші навколофутбольні події нагадали сам футбол з його перепасовки, атаками і контратаками. Природно, на випад власних фанів не міг промовчати сам ФК «Шахтар». Тим більше, що вже на матчі, який відбувся одразу після заяви ультрас, на «Донбас Арені» з харківським «Металіст» фанатська трибуна донецьких ультрас була напівпорожньою, а присутні там вболівальники практично ніяк не висловлювали свої емоції і навіть гасили всілякі спроби «зальотних» активно підтримати свій клуб.

«Ми проти будь-якого прояву цензури. Але при цьому треба розуміти, що дії вболівальників не повинні суперечити законодавству країни і загальнолюдським нормам поведінки. ФК «Шахтар» проти будь-яких проявів агресії, провокаційних дій, що ведуть до заворушень, використання ненормативної лексики на стадіоні та за його межами. Футбол має бути вільний від політики, екстремістських проявів та ксенофобії», - наступна розпливчаста заява ФК «Шахтар», навряд чи здатна задовольнити ультрас. Тим більше, що головний тренер клубу Мірча Луческу заявив буквально наступне: «Мене дивує така поведінка. Навіщо вони приходять, якщо потім йдуть? Вони, напевно, хочуть бути головними. Але ультрас помиляються: головне - це команда ... Все, про що свідчить така поведінка ультрас - те, що вони не належать сім'ї «Шахтаря». Нам дуже шкода».
Чи стануть фани «Шахтаря» замість звичного «Слава Україні!» кричати «Слава Партії регіонів!»?
Чи стануть фани «Шахтаря» замість звичного «Слава Україні!» кричати «Слава Партії регіонів!»?
Розсерджений президент і власник клубу Ринат Ахметов після програного «Металісту» домашнього матчу відмовився коментувати вчинок донецьких фанів, але заявив, що «Шахтар» і без них може чудово обходитися, коли футболістів підтримує весь стадіон.

Але, схоже, від Ахметова дісталося не тільки ультрас, а й міській владі з правоохоронцями, що допускають вольності по відношенню до футбольних уболівальників за межами стадіону. Перші тут же відхрестилися від того, що відбувається і перевели стрілки на міліцію, при цьому заявляючи, що міськрада «готова в рамках своїх повноважень сприяти у вирішенні всіх спірних питань». Після чого розкрити всі козирі неприязних відносин з футбольними фанами довелося самим «винуватцям торжества».

За повідомленням прес-служби ГУМВС України в Донецькій області, «Може бути, мається на увазі випадок, що стався 17 вересня цього року, коли співробітниками міліції в Донецьку був відвернений несанкціонований марш групи молодих людей. Ці молоді люди йшли по місту під виглядом футбольних фанатів, вигукували гасла, що закликають до розпалювання національної ворожнечі. При затриманні вони представилися ультрас ФК «Шахтар» і «Металург», хоча в цей день ні в однієї зі згаданих команд матчів не було».

А міське управління МВС України в Донецьку навіть розмістило на своєму сайті інтригуюче фото ходи. У відомстві Могильова зізналися, що давно відстежують діяльність фанатських угруповань і відзначають зростання в них «націоналістичних» і «ксенофобських» настроїв. Окрім Донецька правоохоронці називають на Донеччині - Маріуполь, Краматорськ, Слов'янськ. За межами регіону, окрім Львова, «українським націоналізмом прославилися» фани Харкова, Полтави, Миколаєва, Луганська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Херсона і, як не дивно, - русофільських Сімферополя з Севастополем.

Активізацію своєї боротьби з проявами «буржуазного націоналізму», який, здавалося б залишився радянським історикам, правоохоронці пояснюють наближення Євро-2012 і «відповідними вимогами УЕФА». Не відомо, чи давав подібні установки Мішель Платіні, але про репресії з боку міліції у фанатському середовищі говорять все більше і більше. При цьому, як правило, прагнучи навести, тільки зрозумілий їй порядок, МВС перевищує свої повноваження і проявляє зайву агресію, як це було, наприклад на недавньому футбольному матчі «Таврія» - «Шахтар» по відношенню до кримських уболівальників.

Навряд чи сьогодні жоден з футбольних клубів, у тому числі і команда Ріната Ахметова, відмовиться від власного фанатського руху. У тому числі й тому, що це престижно. Автор матеріалу сам був свідком того, як на спонтанній зустрічі двох олігархів - власників футбольних клубів замість привітання прозвучала захоплена фраза: «А як наші фани твоїх вчора зробили!». Тому, напевно, ультрас «Шахтаря» зачистять від «небажаних елементів», виписавши їм назавжди вовчий квиток на «Донбас Арену», а на їх місце посадять більше благонадійних, без будь-яких «націоналістичних відхилень». Цікаво, чи стануть тоді фани «Шахтаря» замість звичного «Слава Україні!» кричати «Слава Партії регіонів!»?

Джерело: сайт "Аратта - Вікно в Україну" /harmony.in.ua//

С НОВЫМ ГаДОМ! ОПЕЧАТКУ МОЖЕМ ИСПРАВИТЬ ТОЛЬКО МЫ
03.01.2012 0:21 | 107 комментариев | сигналы

Пока мы традиционно праздничали, у страны потерялся «гимн». Да и вообще, кое-что творится, то за нашей спиной, то как раз на самых что ни на есть глазах. Давайте обо всем по порядку, уважаемые читатели-собеседники.



Они похмелились и отоспались, и сейчас некоторые «пахучие» сайты рассуждают в Сети, как «Юля» будет шить рукавицы на зоне, и хватит ли этого копеечного заработка, чтобы «покрыть нанесенный ущерб».



Как известно, осужденную и подследственную Тимошенко аккурат в предновогодье, на рассвете минувшей пятницы неожиданно этапировали в Качановскую колонию № 54 на Харьковщине. Насколько видно из законов неюристу, отбывающие наказание и те, к кому применена мера пресечения в виде лишения свободы как к подследственным, находиться в одном заведении с решетками не должны. А ведь уже вполне «сидящей» в СИЗО Тимошенко как-то быстро и пошло, имея ввиду то, что, заседание происходило в камере, у койки больной узницы, впаяли 2 месяца «меры пресечения» по другому уголовному делу, и, судя по доступной информации, никто этого решения перед этапированием не отменял. Может быть, юристы на ОРД объяснят, как именно понять сей каламбур? Если речь об очередном наглом нарушении закона со стороны режима, мы не удивимся. Но знать – следует.



А сейчас я думаю, как больную политзаключенную на рассвете вертухаи волокли ее заплетающимися от боли ногами в автозак, где, кстати, аж инвалидная коляска, в которой сидеть при резком обострении межпозвонковой грыжи (если речь именно об этом, никто же непредвзятого медицинского исследования не проводил, и настоящего состояния здоровья политзаключенной не знает) при столь дальней дороге адски больно. Думаю о том, что «детские» физическая боль и одиночество присущи в глубине души каждому, даже очень сильному взрослому, вне зависимости от должности либо известности. И о том, что любому человеку, воспринимающему Новой год в качестве некой привычной домашней традиции, должно быть особенно больно от мук и одиночества именно в эти дни (ведь в свидании с теперь уже Качановской узницей отказали и защитникам, и родным, мол, выходные грядут, приходите просить после 3 января).



Чего хотел добиться режим этим предновогодним этапированием? Выяснить, есть ли у лидера оппозиции ЮВТ предел сил, и не сломится ли вдруг она? Никто ни у кого «в душе не ночевал», но есть основания думать, что здесь предела моральных сил нет. Что касается физиологии, имеющей обыкновение доставлять сложности… Речь идет о жизни невиновного человека, преследуемого с нарушением законов. Правозащитники страны, честные врачи, ау! И, конечно, главное, «ау» — мы с вами, граждане. Может быть, это не очень красиво, но я думаю не только об одном-единственном человеке, пусть очень знаковом для страны, а в основном о нас, об общественном гражданском сознании. Понимаете ли, все мы, кто по возрасту не загремел в сибирские советские лагеря или в гитлеровские, или по удаче (и тоже возрасту) не оказался потом в застойных Мордовских, все равно читал свидетельства об унижении и уничтожении неугодных тоталитарными режимами. От крематориев для живых до того, как в НКВД у поэта Ольги Берргольц выбили беременность, а, извините, тряпки «подоткнуться» не дали, и вели ее вертухаи по коридорам, облитым ее кровью. О том, как уморили Марченко и Стуса, как принудительным кормлением рвали пищевод Вячеславу Чорновилу, держащему статусную голодовку за права политзаключенных, И. наверное, кое-кто из читающих это думал: эх, меня не было, уж я бы вступился против беззакония… Что ж, вот нам – несколько политзаключенных, убиваемых сейчас, в 21-м веке в нашем Отечестве. Вот они, мы. Опять почитываем, и все?..



Никого не осуждаю, права не имею. Понимаю и некоторую растерянность, и отсутствие координирующего центра, и время, необходимое на массовое осознание происходящего во всех отраслях. Даже кажется, что это – определенный неизбежный урок. Просто осознать все это, и то, что страна в ж**пе, и врут нам нагло, и ни на пенсию ни на честный заработок при этом режиме рассчитывать не приходится, и то, что «завтра придут за тобой», наверное, можно только на собственной шкуре. Дорогая цена, скажете вы? А кто обещал, что будет легко?



А народ, вот это самое «недозревшее быдло», изволит переживать. В предновогодье меня останавливают в микрорайоне (мы живем здесь давно, и многие знают, что я журналист, да и ОРД сегодня читают). И, кроме традиционных пожеланий «здоровьичка, денЕг и счастья» я слышу от владелицы крошечной парикмахерской: «Но ты же сделаешь так, чтобы жить было нестрашно и работать можно?» А вторая собеседница добавляет: «Ты сделаешь так, чтоб «нашу Юльку» не мучали, бо я за ней каждый день плачу?». Я останавливаюсь, и намеренно, напрочь забываю о тонкостях парадоксальных бесед с интеллектуалами. Говорю: «Я – не сделаю. А вот мы с вами – еще как». Собеседницы хлопают ладонями по бедрам: «а мы ж кто такие?». Пропускаю, как неважное, что и я рядовой журналист оппозиционного сайта, тоже «кто такая». Подыскивая наиболее доступные понятия, говорю о гражданском обществе и его инструментах, привожу примеры. Но уходя, чувствую, как горбится спина. Не потому, что не поняли. Потому, что если кто-то говорит, «ты же сделаешь», а происходит то, что происходит, человеку должно быть стыдно вне зависимости от занимаемой должности. Но потом задумываюсь – если манюсенький предприниматель, сам труженик, далекий от так называемой политики уже сам понял, кто виноват в его бедах; если кто-то непартийный, не ходящий в пикеты по бытовой занятости, ни за деньги ни без оных, но «плачущий за «нашей Юлькой», и уверенный, что кто-то что-то должен сделать, говорит так, то завтра и он пойдет. На любые стены и «колючку».. И, думающих так, нас много. Отметающих как отстраненные от реальности размышления, каким народ должен быть, так и провокативно мечтающих под горячую руку ограбить два-три дорогих магазина, чтобы один раз «съесть, а остальное заныкать в свою пользу». И пока (а он никуда не денется), есть массовый стыд за происходящее, и мысли, и слезы за муки политзаключенной, не кумы и не сеструхи, мы – счастливый народ с будущим, достойным Украины. Выпрямляю сгорбленную от тяжелого груза спину. Советую всем сделать то же. Кстати, и хорошая цитата неглупого человека для нас с вами найдется. Но если можно, чуть позже, а? Сейчас – закончим о важнейшем.



Сторона защиты готовит подачу на кассацию, в данном случае, в украинский Высший административный суд по гражданским и уголовным делам по так называемому делу Тимошенко. Что касается потенциального оправдательного приговора в Европейском суде по правам человека, который принял к рассмотрению дело безотлагательно, практически никто из экспертов не сомневается в оправдательном приговоре. Ну и что? Отечественная, полностью подконтрольная Фемида скажет, что в очередной раз, нарушая законы, велят. А просвещенная Европа? Одно дело, принять обязательным к решению выплату штрафа малоизвестному гражданину «Иваненко-Петренко», который гнил в СИЗО годами, и «случайно» оказался невиновным в инкриминируемом преступлении. И совсем другое, по решению суда по правам человека выпустить на волю «аж саму Тимошенко», которая, право слово, и не была такой великой, пока от одного упоминания фамилии поджилки у режима не затряслись. Прецедент-с… Тем более, что думается, что и большевистский кровавый пир был известен (а Молотову, в купленном на деньги грабителей фраке) ручку жали. И Гитлера, наверное, по-первах журили за концлагеря, еще по отношению к своим оппонентам в Рейхе. О Сталине вообще молчу. И слюнявые поцелуи Брежнева терпели, хотя разрешали своим демократически настроенным гражданам встретить его визиты плакатами: « У тебя в концлагерях умирают люди!». Мы, совейские, впрочем, о подобных протестах не узнавали, слишком прочен был непреодолимый информационный занавес.



Потому интересует более всего гражданская позиция граждан Отечества . Кто сумеет помочь извне нашему справедливому порыву, тому и спасибо. Но в своем доме разбираются сами.



А как же «пропал» у нас в новогоднюю ночь гимн Отечества? Очень просто. Хоть к этому условному празднику лично я отношусь, извините, «монопенисуально» ( у каждого свой личный вкус), телевизор был включен. И вдруг оказалось, что аж на трех каналах Янукович ПРоздравляет (хорошо ПРоздравляет, говорит коротко и сладко, в частности, «мы открыли Украину для мира. Украинцы локазади, что они сильны единством народа, а мы в дальнейшем будем укреплять и беречь это единство».). Ну, а дальше? Подо что желающим пить первый бокал, под перезвон Михайловского собора, под аудиозапись кремлевских курантов? Ах, под гимн страны? Так нету. Начали задумываться, может, и раньше такое бывало, вместо гимна – реклама или сразу же российский, гм, юмор, под первый событийный бокал? Бог его знает, помнить так, чтоб пожертвовать непарной частью тела, лично не помню. Но если и бывало такое, то плохо это.



А сейчас, так еще и слишком знаково. За спиной у нас Янукович 30-го подписал указ, отнявший у страны День свободы 22 ноября. Ничего, он (день) от этого лишь ценнее станет. Еще – другим указом в тот же предпраздничный день отменил прежние указы о «Совете украинского казачества» и т.п. При том, что в том же Крыму бесчинствуют, включающие подданных иного государства, так называемые «русские казаки»-боевики. И новый наместник АРК Могилев собирается насадить здесь «казаческие станицы», ничем исторически неоправданные. А знаете, мне…нравится происходящее. Сколько раз мы с вами посмеивались над «потешным войском», современным казачеством, в свободное время дающем друг другу звания, и обменивающимся орденами из фольги. Сейчас, в условиях фактического запрета, сюда придут другие люди. Можно надеяться, вполне еще энергичные отставники, молодежь, способная научится и неизолганной истории страны, и элементарному боевому искусству, способному защитить мирный митинг. Вот тогда и посмотрим, кто выиграл, а кто проиграл «предпразднично»-тихими указами.



Ну, обещала я хорошую и умную цитату. Вы знаете, опять из свежих слов политолога Александра Палия, которого практически никуда не приглашают, и не «раскручивают» (может, это его счастье, меньше, как говорится, испрокудится). О последних событиях и перспективах. «Похоже, власти кажется, что у нее ресурсы и руководство аппаратом, и этого достаточно. При том, когда власть действительно «не видит» народ, она не всегда успевает что-то исправить (пример Литвина)». И далее: «даже тоталитарные и авторитарные режимы вынуждены реагировать на общественные настроения. У нас же власть ведет себя сейчас так, как будто бы общества нет. Думаю, что от простоты. В силу своего жизненного опыта власть понимает только силу».



Вам есть что возразить, но только по-честному, наедине с собой, хоть под одеялом? Мне – нечего.

Но только счастливые мы люди, на пороге положительных событий. С такими «думающими», «по науке» замечающими народ. С тем же так называемым народом, плачущим и вовремя утирающим слезы, и все больше и больше понимающим, что все от него зависит. С несломленными, большими и маленькими.

Опечатку в слове «ГОДОМ» мы исправим обязательно. А кому ж ее исправлять?..



Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД»

Джерело: Сайт "ОРД - Человек не терпит насилия"

литика
Кремлю нужна не марионетка во главе Украины. Кремлю здесь нужен хаос и кровь30.12.2011 16:08
Главной причиной падения рейтинга власти является сама власть. «Регионы» - это типичные «временщики», которые заполняют пустоту, возникшую вследствие нашей многолетней политической автаркии, считает писательница Оксана Забужко.

«Наверх их вынесли два фактора: психологическая усталость общества от нарастающего истероидного кавардака 2008-2010 гг. плюс нехватка сколько-нибудь вменяемой альтернативы. На этом легко подняться, но трудно удержаться, - а за два года «новая-старая власть» не только не получила в стране социологически базовых «точек опоры», а, наоборот, ухитрилась, с грацией слона в посудной лавке, собрать на себя весь возможный негатив», - сказала писательница в комментарии «Зеркалу недели».

По ее мнению, ближайшая историческая параллель здесь – это Россия летом 1917 года с ее Временным правительством. «Тогда, напомню, съезд Советов принял решение о «преждевременности революционных действий», мол, нет пока в России партии, способной взять власть (в Украине ее тоже пока, по состоянию на сегодня, нет, есть только хорошие шансы для гражданской консолидации!). С криком «Есть такая партия!» тогда выскочил Ленин, и чем это закончилось, все мы помним, - до сих пор откашляться не можем», - отметила писательница.

«Штука в том, что пока «нет такой партии», до тех пор смена власти в Украине реально возможна только путем прокремлевского путча. И грубой ошибкой было бы считать, будто Кремлю нужна во главе Украины «просто» марионетка, - Кремлю, впервые за 20 лет загнанному в угол, уже нужна «Украина в огне», не больше и не меньше. И можно не сомневаться, что в следующем году он упорно будет над этим работать», - рассказала Забужко.

Джерело: Rupor.Info

тика