У ТВi арестовали счета 12.9.2012 17:29
Валютные счета телеканала ТВi арестованы. Об этом сообщил гендиректор телеканала Николай Княжицкий, пишет «Украинская правда».

«У нас арестованы все валютные счета по письму Минэкономики, которое является абсурдным и не имеет под собой никаких оснований», - сказал он.

Накануне стало известно, что телеканалу ТВi запретили проводить внешнеэкономическую деятельность без специального разрешения Министерства экономики.

По словам Княжицкого, арест счетов обжалован в Минэкономики.

Также гендиректор ТВi сообщил, что телеканал проиграл в суде апелляцию Государственной налоговой службы о возмещении 9 миллионов налоговой задолженности.

Суд первой инстанции по этому делу телеканал выиграл.

http://www.rupor.info/news-politika/2012/09/12/u-tvi-arestovali-scheta/

В продовження теми попереднього поста - знову "ялова" українська нація дає себе "нагинати" в позу №66. Хто сумнівається - читайте:
27 серпня 2012, у програмі Сьогодні про головне
Мохник: Вибори нам буде рахувати «Русскій мір»

"Вибори нам буде рахувати "Русскій мір", розумієте, "Русскоє єдінство", "Русскій блок, "Русь єдіная", яка була колись "Партія політікі Путіна". От вони нам будуть рахувати... Сьогодні у Львівській окружній виборчій комісії ці люди представлені... Там (на Львівщині - ред.) немає представників цих політичних сил на місцях, вони привезуть їх звідти", - вважає кандидат у народні депутати Андрій Мохник.

"...Однією з причин деградації (до того ж чи не головною причиною) була зрада української аристократії. Зрада інтересів своєї нації, держави, традицій поколінь, перехід до табору ворогів. Ті народи, аристократія яких твердо стояла на національних позиціях, заклично гуртувала навколо себе широкі верстви населення, провадила благотворну для них внутрішню і зовнішню політику, ті народи завжди тішилися свободою й доброю опінією в очах світу. А зраджені, полишені своєю провідною верствою народи в будь-якій країні світу так само, як і ми, завжди нагадували отару овець, покинуту на розтерзання зажерливим вовкам...
Отже, наша земля не тому на довгі віки стала не наша, що на ній засіли чужинці, а тому, що ми самі перестали почувати себе її господарями й донині почуваємось елементом нижчим, хоч і чисельнішим від усіх зайд разом узятих.
Не знаю кращої ілюстрації до сказаного, ніж сумна та невесела гумореска нашого земляка, відомого письменника Є.Дудара, де йдеться про те, як до «щирого» українця приблукав погостювати вічно голодний «старший брат». «Щирий» українець зустрів його як рідного, посадив на чільне місце, сам прислужував до столу, годив як міг. Гість «від пуза» наївся та напився, глибоко вподобав собі таку гостину та й за своєю екстравертивною натурою став почувати себе в чужій хаті за головного. А чому б і ні, як така слабина тут жирує — не мужчина, а справжня вівця. Закортіло приблуді притулитися до молодої господині, то й звелів «вівці» вибиратися до сіней. Ніби ненадовго. Що ж, і в сінях можна біду пережити, змирився «щирий українець». Та гостеві й того мало, йому припала до вподоби ціла хата, і він звелів господареві вибратися до хліва. Мовляв, ближче до «виробництва», до худоби. Улюбленої. (Що-що, а фарисейську демагогію «старші брати» розводити уміли!). Нехай і так, діди—прадіди жили в хлівах разом з худобою, то і я не великий пан — теж якось проживу, стерпів «щирий українець». А гість і на цьому не зупинився, бо задумав заволодіти й хлівом з худобою, і командно—адміністративним методом виставив українця (уже й не господаря) під повітку до собак...
Усе тут закономірно, все логічно, бо яка може бути людська гідність у вівці? Читаю гумореску і гублюся у висновках: хто більше завинив — гість чи господар? І чи винен «старший брат», що вподобав собі таку щедру, всеобіцяючу гостину? Подумки ставлю себе на його місце і переконуюсь, що діяв він цілком логічно. Але один висновок напрошується сам собою: чи міг мати міцну державу народ, котрий ні чужого воювати не хотів, ні свого захистити не міг?
Так, ми одностайно схвалюємо гнів і ненависть Шевченка до поневолювачів (поема «Кавказ»), та водночас здеградували до того, що дехто відкрито засуджує його гайдамаків («Гайдамаки») за жорстокість, бо, бачите, як це можна вбивати людей, нехай і ворогів, без «милосердія і зла», коли Бог створив їх так само, як і нас?! Подібне овече всепрощенство — це кінець нації"...

Взято:
Арсен ПАЛАМАР
"ДЕГРАДАЦІЯ"

14 августа г. 17:54
Заклик до всіх НЕЗДАТНИХ про те, ЩО їм треба робити!
http://www.youtube.com/watch?v=Jx4DTrEu2Gg&feature=share
Софія Федина - Годі вже
www.youtube.com

http://www.youtube.com/watch?v=rgPGchx9fsM
Valeri Terzi 14 августа г. 9:42
http://www.youtube.com/watch?v=rgPGchx9fsM
www.youtube.com
Окапельный концерт хора ансамбля песни и танца военно-морских сил Украины "Молитва за Украину" с уча...

Мирося Бердник, як я розумію - доця Олеся Бердника, (яка трансмутація!), ця людина в когорті трубадурів "язика кака".
Олесь Бердник мабуть перевертається в труні.
Але не про неї мова.
Послухаємо краще Олеся Бердника:

САМОТНЯ ПІСНЯ Олесь Бердник 21серпня 1981р. Ой, порай мене, мати, порай Де мій загублений рай
Знай, мій сину розгублений, знай Що твій рай - рідний край... Ти летиш по далеких світах, Мов засмучений птах, У чужинських полях і лісах Лише пустка і жах... Повертай з чужини, повертай У весняний розмай... Знай, мій сину розгублений, знай Що твій рай - рідний край ЗОЛОТІ ВОРОТА Київ "Смолоскип" 2008 стор. 247

03.08.2012
Таня Малярчук, письменниця, спеціально для УП.Життя

Я починаю цей текст з великою радістю. Бо що б я далі не писала, якої теми не торкнулася б, – чи то мовної, чи то історичної, чи політичної, – словом, що б я тут далі не писала, я точно знаю, що даю комусь можливість заробити. Я майже роботодавець. Я даю українським тролям шматок хліба.

Не знаю, хто вони, не знайома з жодним, але повсюдно бачу плоди їхньої виснажливої цілодобової праці, впізнаю їхні нескромні сліди, виловлюю уламки ідей і смислів з тих текстів, по яких вони пройшлися танком – друзі мої, тролі.

Я чомусь уявляю їх всіх разом у глибокому підземеллі, вони заступають на службу за індивідуальним графіком, скажімо, доба через дві, ліфтом спускаються в шахту, залишаючи на поверхні землі своє минуле, свої родини, свої переконання і свою совість.

Вони демонструють на прохідній троляче посвідчення, їх супроводять до робочого місця – великого надпотужного комп’ютера, вмикають комп’ютер, вмикають таймер і кричать "Фас!". І тролі кидаються в бій як вовкодави, як гладіатори, як кирпаті мефістофелі.

Вони перекрикуються між собою не відриваючи поглядів від монітора, якось так, наприклад: "Гелп, сайт такий-то, стаття така-то, я в меншості!", або "Хто такий, до курвої мами, Дмитро Вітовський?!".

Але вони, без сумніву, знають, хто такий Дмитро Вітовський. Вони знають все і всіх. Тебе вони знають краще за тебе. У них вже складене на всіх авторів досьє з історією всього колись написаного чи сказаного – ключові слова, штрихпунктирно – і тепер залишається лише вправно жонглювати цими знаннями, обертаючи їх проти тебе ж, сіючи в душу зерно сумніву і вини.

І ти вже не знаєш, хто ти.

І ти вже не знаєш, хто такий Дмитро Вітовський.

Не дай боже потрапити під приціл цих новітніх демонів постсовєцького інтернету. Один раз дослухавшись до їхнього зміїного шепоту, ти вже в сітях, ти піймався, вважай – пропав.

Скільки вони заробляють за коментар? Гривню? Десять гривень? П’ятдесят? Чи може, оплачуються конкретні завдання? Скажімо, затролити якогось політика чи якусь політичну силу, затролити ситу Європу з усіма її знахабнілими іммігрантами чи Америку з її невмирущими спецслужбами.

Затролити тему УПА, затролити тему сучасних політв’язнів, затролити мовний закон, затролити мову, затролити всю Україну так, щоб вона не могла підвести голову з-під мегабайтів інформаційного лайна.

Щоб вже ніхто не розумів, що таке Україна і навіщо вона тут взагалі здалася. Щоб вже ніхто нічого не хотів розуміти, а просто падав собі смиренно хто в летаргійний сон, хто – в деліріум тременс.

Найцікавіше стежити за війнами між самими тролями. Це вже вищий пілотаж, битва титанів. Або робити лінгвістичний аналіз їхніх коментарів. Це я люблю.

Olya0378, наприклад, пише з приводу нещодавніх домовленостей про спрощення візового режиму з ЄС так: "Я проста українка. Мені ця Європа і даром не потрібна. Я маю купу занять в своїй батьківщині. Я не Коломойський чи Пінчук, шоби європами тинятися".

І от тепер мучить мене одне питання. Оля, хто ти? Що означає 0378? Рік і місяць народження чи номер твого посвідчення спецагента ВОТТ – всеукраїнського об’єднання тролів і тролих?

Опустимо інформаційний привід. Опустимо власні імена, це нецікаво. Що залишається? Короткі прості речення і спеціально вкраплені елементи суржику – доказ того, що Оля дійсно проста українка, яка забігла сюди, на хвильку відірвавшись від "купи занять", щоб сказати правду таким самим простим, як вона, і дуже зайнятим українцям.

"Даром" в значенні "задурно" – згідно із моїм мовним чуттям, словечко центрально-східно-українське. "Шоби" в значенні "щоб" – західноукраїнське. Але пробачимо Олі таку дрібну неузгодженість лексики і географії. А от "в своїй батьківщині" – вже цікавіше. Так міг написати лише той, для кого українська не є материнською мовою, але хто вже добре завчив, що треба казати "в Україні", а не "на".

Спрацювала аналогія і з’явилась проста українка, яка "в своїй батьківщині" має купу справ. З простотою, однак, теж не все в порядку. Бо простий українець навряд чи використає літературне і маловживане "тинятися".

Чесно кажучи, простому українцю наразі взагалі не до говоріння. Він вже давно тиняється всюди, де тільки може, шоби прогодувати сім’ю і шоби діти не ходили босі. Адже "купи занять", в існуванні яких ти переконуєш нас, Olya0378, насправді нема. Принаймні легальних. Принаймні тих, що не принижують людську гідність.

Я тобі, Олечко, навіть більше скажу: настає повна ж..па і незабаром навіть ви, тролі, втратите своє джерело прибутку. Виконаєте останнє завдання і підете з торбами, як всі решта вже пішли. Бо коли немає іншої думки і думки загалом, коли українські гуманітарії (по-вашому, свідоміти) підуть на "стройку" (про що ви так мрієте і мрія ця вже майже збулася), коли не буде ні "всіхів", ні "противсіхів" (так і кортить дописати – одні "псіхи"), коли нарешті на повен ріст встане з могили совок і восторжествує на цій нещасній землі помножений на блатняк "рускій мір", – тоді потреба в тролячій армії відпаде сама собою.

Не буде мене, не буде вас, розумієте? Залишать одного-двох для перестраховки і буде як в сусідній Росії, де тролі реагують лише на слово "Путін". Решта доробляють правоохоронці.

Тому нате, беріть, мені не шкода. Я пишу – ви тролите. Я тролю – пишете ви. Як кажуть, копієчка до копієчки, коментар до коментаря. І всі ми поки маємо що їсти. Тонни тролятини на барвистих тарілках інтернет-сторінок.

Смачного, мої любі підземельні друзі. Проста українко Олечко, "даром" даю. Зустрінемося на "стройці".

Звідси: УП http://life.pravda.com.ua/columns/2012/08/3/108829/

Гриць Горб .
5 листопада 1968 року, протестуючи проти колонізації та русифікації України та проти радянського вторгнення в Чехословаччину, Василь Макух спалив себе на київському майдані…

<notification+kr4mw5nsnk4a@facebookmail.co>

Lubov Koshilka

19 июля г. 18:58

Fwd: [«Інша Україна Майбуття»- по людському і по Божому] http://www.youtube.com/watch?v=5eJ4mh2WC5U&featu...

--- Пересылаемое сообщение ---
От кого: "Марія Олійник" <notification+kr4mw5nsnk4a@facebookmail.co
Тема: [«Інша Україна Майбуття»- по людському і по Божому]
http://www.youtube.com/watch?v=5eJ4mh2WC5U&featu...

>

Готується новий удар по український мові


kogtyanz.livejournal.com/profilekogtyanz

23 июля, 13:59

Партія Регіонів готує найбільший за весь час удар по український мові.

Як повідомив Голова Ассоціації книговидавців Олександр Афонін (подробиці див.на його сторінці у facebook http://www.facebook.com/profile.php?id=100001009222224 ) міністерство фінансів планує позбавити українських книговидавців та друковані ЗМІ податкових пільг, що призведе до їх подорожчання, та банкрутства багатьох ЗМІ та видавництв. Нагадаю, що при Кучмі Кабмін Азарова вже робив таке (скасовано при Ющенко) і тоді удар по український культурі був жахливий.

Це — акт культурного геноциду, інакше не скажеш. Це закон КаКа в дії.

Я звертаюся до всіх патріотів, які прочтуть цей текст:

ДОПОМОЖІТЬ ПРОРВАТИ ІНФОРМАЦІЙНУ БЛОКАДУ НАВКОЛО ЦЬОГО ПИТАННЯ.ПОШИРЮЙТЕ ЦБ ІНФУ У МЕРЕЖІ, ХТО ЗМОЖЕ — НАДРУКУЙТЕ ЇЇ.

Конче потрібні нові акції на захист мови та культури.

Метки: заборона української мови.

23 июля в 14:33
404 просмотра

В Украину возвращается 40-градусная жара24.7.2012 12:16

Те, у кого есть наличная гривна, уже скоро не смогут ею расплачиваться
21 июля 2012, 21:50.
Переслать по E-mail Версия для печати Сохранить статью Увеличить текст

Из хорошей идеи о переводе расчетов в безналичную форму в рамках НСМЭП на практике приняли решение, которое как в старые советские времена делает невозможным практически любую покупку за наличные деньги.

Всего две недели я не был в Украине и даже успел позабыть, о том, что на любое рациональное предложение наши депутаты отвечают непредсказуемой глупостью, как по приезде домой, я обнаружил, как из супер хорошей задумки сделали пугало и очередной пистон, который я думаю не прибавит голосов Виктору Федоровичу Януковичу на ближайших выборах его полит силы в Раду. Я говорю о пресловутом законе, по которому НБУ будет определять лимит расчета наличными в магазинах. Из хорошей идеи, о переводе расчетов в безналичную форму в рамках НСМЭП, на практике приняли решение которое как в старые советские времена делает невозможным практически любую покупку за наличные деньги, что ограничивает и без того непривлекательную гривну. Рассмотрим, с какими трудностями теперь придется столкнуться тому, у кого есть наличная гривна.



Кто оплатит расходы на карту и комиссии банкам.

Чудесно подумал я, теперь, покупая к примеру телевизор, я должен побежать в банк, открыть карточку и положить туда нужную мне сумму денег. А вот теперь вопрос. Кто мне оплатит стоимость открытия платежной карты, а это минимум 150-1500 гривен за год обслуживания и кто возместит мне процент, который берет банк за пополнение карточного счета, а это от 0,5 до 7% по действующим тарифам наших банков. Господин Азаров или Арбузов возместят мне эти деньги? А ведь даже 1% от стоимости автомобиля ценою в 20 000 у.е. это почти 1600 гривен, а если я покупаю квартиру? Почему я должен дарить банку такие деньги, ведь закон не предусмотрел нулевую комиссию и открытие карточки каждому украинцу бесплатно. А если тот, кто мне продал квартиру или машину захочет обналичить деньги то это еще минус 0,5-7% от суммы. Как это можно назвать кроме как вредительство и попытка дать банкам депутатов заработать денег на пустом месте?



Если деньги своруют, то банк ответственности не несет.

Один мой знакомый открыл карточку в одном из банков Украины. После того как он начал ею пользоваться в торговых сетях, с его карты в один день пропало более 25 000 гривен. Позднее выяснилось, что деньги списали в Турции, хотя сам человек был в Киеве. Банкиры предположили, что может в торговой сети Украины скопировали информацию с магнитной полосы, создали дубликат карты и украли деньги с его счета. Но возвращать деньги так и не спешили. Сначала банк более месяца проводил расследование, а потом просто не вернул денег. Сегодня человек уже более года судиться с банком, а денег на счету так и нет. Теперь вопрос. Какой Арбузов или Азаров будет возмещать украденные деньги с карточек людей? А ведь может быть так, что ты положил деньги на карту, а пока ехал их уже сняли за тебя. Зная степень ответственности наших банкиров, такая вероятность очень велика, ведь узнают как-то бандиты о том, что человек будет выходить из банка с крупной суммой денег снятой с депозита.



Если банк повторит судьбу проблемного банка банкрота?

Только в 2012 году за первые полгода в США обанкротились более 30 банков. А что в Украине такого быть не может? У моего отца была платежная карта одного банка, который очень старался для нашего обогащения. Там было более 2500 гривен. После того как в 2008 году банк попал в зону турбулентности, допуск к деньгам был ограничен, а под защиту вкладов эти деньги не попали это был не депозит, а текущий счет. Через 4 года, когда в 2012 году мой отец пришел в банк, дабы снять деньги ему сказали, что 2500 грн были списаны за обслуживания карты за все эти годы, и он должен еще 100 гривен банку. Таким образом, имея деньги на счету за четыре года, так называемого «обслуживания» он еще и остался должен банку, и теперь мне понятна суть того «чуда», благодаря которому банк остался на плаву... А теперь вопрос: Что будет, когда к власти придет Юлия Владимировна Тимошенко с банком любого бородатого или гладковыбритого господина из Партии регионов? А судя по последнему закону такой день очень близок, и Юлия Тимошенко это меньшее зло, ведь народ может и за коммунистов вопреки всем проголосовать, и тогда банков вообще может и не быть, зато хоть наличные останутся. Но вопрос в другом, кто возместит мне деньги, с моего карточного счета если банк рухнет, а ведь это мои последние деньги, ведь наличных то нет?



Как сделать покупку в Сельпо в Хацопетовке?

В деревне моих родных 500 дворов, два магазина, дом быта, почта и нигде нет ни одного постерминала или банкомата. Приехав туда со своей зарплатной картой, я чувствовал себя дураком. Теперь вопрос: За чей счет НБУ и Правительство хочет оснастить каждую деревенскую лавку или каждый деревенский двор посттерменалом? А ведь там даже интернета нет! А где эти люди будут открывать карты? И как им быть, если они захотят купить себе телевизор за полученные от продажи огурцов и молока наличные? Как и мне ехать в ближайший крупный город, платить за проезд, комиссии банкам и т.д и т.п.? А может лучше проголосовать за коммунистов, те хоть наличные деньги не отменяют…



Вывод

Лично мое мнение, что власть имущие люди забыли о том, что нельзя загонять человека в угол, забирая у него право на расчеты наличными. Можно сколь угодно кивать на сытую Европу, где платежные карты и чеки используют уже более 100 лет, а ведь в Украине только как 150 лет назад крепостное право отменили. И вот теперь нас опять хотят вогнать в рабство, иди к пану и получи разрешение на покупку товара за свои же деньги, заплати пану комиссию за его карту, а если пан задумает украсть деньги с твоего счета, то это твоя проблема. Сегодня мы позволим панам ограничить наши наличные расчеты, а завтра может надо будет к чиновнику невесту вести для права первой ночи? Вывод однозначен, если такой закон оставят в силе, то лучше голосовать за коммунистов или националистов, они хотя-бы наличные отменять не будут и готовить паспорт на выезд на ПМЖ в ОАЭ или в Америку, там наличными платить еще можно, и может быть именно из-за этого деньги бегут из Украины именно в том направлении…

Алексей Лупоносов
Источник: ua-banker

Фани "Ультрас Динамо" сотворили щось неймовірне на стадіоні - гігантський банер і Гімн України, а ще хвиля що котилася рядами трибун - нагадували "Запорізький марш" і козацьку лаву в фільмі "Огнем і мечем"...
 

Гриць Горб

17 июля г. 0:33

Ультрас Динамо виступили на захист української мови www.pravda.com.ua Фани розгорнули банер В Україні 46 мільйонів язиків, але мова у нас одна та співали гімн України

 

Народний депутат України ОлесьДоній в своєму інтерв'ю росыйськый програмы "Взгляд" прямо вказуэ на факт, що величезні фінансові ресурси, отримані за нафтодолари, РФ витрачає на те, щоб підірвати суверенітети сусідніх, по периметру РФ, держав, щедро годуючи тими ж нафтодоларами п'яті колони РФ в цих державах. Такі дії РФ в 21-у столітті вже повністю випадають із цивілізаційного контексту прогресивниї держав. Це політика на рівні пітекантропів. Це зрештою "некультурно" насамперед в європейському контексті. ЯКщо таку ж політику почнуть проводити сусіди по відношенню до РФ, то РФ дуже швидко розсиплеться, як до цього сталося з СРСР. "Не буди лихо, поки тихо"...
Але послухаємо самогоОлеся Донія:

Безусловно, история Украины заслуживает не только уважения, она в первую очередь заслуживает изучения во всем мире. И особенно это касается истории Древней Украины. Принятая по сей день школьная программа изучения истории нуждается в серьезной переработке. Отдельной темой должна стать «неолитическая революция» и ее отдельные очаги (пшеница, рис, кукуруза, картофель, бананы). Затем должна идти тема древнейших цивилизаций «расписной керамики» в Европе, включая Чатал-Хююк и Триполье. А после этого должен идти целый раздел «Древние индоевропейцы» (аналогичный разделу «Древний Египет»): о природной среде Древней Украины, первоначальных занятиях населения, приручении коня и изобретении колеса, далеких походах и расселении индоевропейцев, их языках. И лишь после этого следует переходить к изучению истории Древнего Востока, причем начинать лучше с Месопотамии.

Рис. 86. Глиняная пластика среднестоговской культуры [2, рис. 19].

Предвижу также недовольное хмыканье насчет использования термина «Древняя Украина». Вообще-то этот термин ничуть не хуже, чем «Древний Египет», «Древняя Греция» или «Древний Китай», тем более что речь идет о наших (и не только наших) прямых предках.

И, кстати, дихотомия значений слова ‘(родной) край, страна’ / ‘окраина, граница’ присутствовала в индоевропейском языке изначально: «Естественно ожидать, что подобно оппозиции ‘в доме’ ~ ‘вне дома’, выражаемой соответственно лексемами *t’om- ~ *d[h]ur- (‘дом’ - ‘двор’. – И. Р.) должна была существовать оппозиция ‘в поселении’ *ok[h]- ~ ‘вне поселения’ (но ‘в стране’ – И. Р.). Такая ‘граница’ поселения предположительно выражалась лексемой *e/orH- : хеттское erha- ‘граница’, ‘край’, arha- ‘граница’, ‘область’, ‘вовне’, ‘прочь’, arahza ‘вокруг’, ‘вне’, ‘за пределами’, arahzena- ‘живущий вокруг, по соседству, за пределами’, латышское вra ‘граница’, ‘край’, ‘предел’, ‘область’, литовское уras ‘воздух’, ‘погода’, i уro ‘снаружи’» [1, с. 743]. Так что страна первых индоевропейцев была с самого начала как раз Украиной.

От своих скептически настроенных ко всему украинскому земляков я обязательно услышу: «Ну, и что это нам дает?». – Немного, примерно столько же, сколько дала бы победа «Шахтера» в Еврокубке по футболу. Дает самоуважение. Дает понимание того, что живешь на земле с богатейшей и древнейшей историей. Заставляет отказаться от того, чтобы провинциально заискивать перед Москвой и униженно проситься на Запад. Дает осознание того, что именно от нас, украинцев, зависит весь ход мировой истории. Дает осознание того простого факта, что Украина – сама по себе великая страна, древнее территориальное и историческое единство, где возникали великие державы Скифия, Готия [Рис. 87] и Русь.

Рис. 87. Готия: территория черняховской культуры [208, с. 674].
Готы контролировали также Крым и прилегающие территории.

«Запад Юга Восточной Европы – территория современной Украины и Молдовы. Основу района составляет значительная по размерам равнина с хорошо выраженными естественными границами: с юга это – Черное и Азовское моря, с юго-запада и запада – Балканы и Карпатские горы с рядом крупных рек, впадающих в Черное море (крупнейшими среди которых являются Днестр, Дунай, Прут), с севера – глухие Полесские леса с труднопроходимыми болотами и текущими с запада на восток и с востока на запад реками, с востока – крупные реки, несущие свои воды в Азовское море (прежде всего Северский Донец и Дон)» [176, с. 32-33]. «Восточная граница Скифии проходила по самой отдаленной излучине Северского Донца близ его впадения в Дон» [58, c. 43].

Некогда скифы, придя с Украины, сокрушили мощь Ассирии. «Вечный Город» Рим был захвачен готами, которые также пришли отсюда. Киев принял на себя всю мощь удара Монгольской империи и спас тем самым Европу. Запорожцы сыграли решающую роль в противостоянии Османской империи. На территории Украины происходили решающие битвы Первой Мировой войны (за Львов) и Второй Мировой войны (за Харьков). Независимость Украины привела к распаду Советского Союза. Империям не стоит ссориться с населением Украины.

Но здесь следует подчеркнуть и другое. Став родиной самого великого изобретения в истории – колеса – Украина и потом вносила важный вклад в технические достижения человечества, была родиной и других важнейших изобретений. «Несомненный интерес представляет известие Геродота об изобретении эллинизированным скифом Анахарсисом двурогого железного якоря и о его плавании по Черному и Средиземному морям» [174, с. 151]. Речь идет об изобретении якоря современной формы (а не просто камня на веревке). А в ХХ веке в Украине Игорь Сикорский создаст первый в мире тяжелый многомоторный самолет, и позднее, уже в эмиграции в США, первый вертолет. Да и создатель первых космических кораблей С. П. Королев тоже родом с Украины.

Самое же главное – древнейшая индоевропейская гидронимия нашего края неопровержимо свидетельствует, что территория Украины никогда не была «Диким полем». Здесь с эпохи индоевропейского единства, т. е. свыше шести тысяч лет сохранялась непрерывная культурная преемственность. И в этом смысле первооткрыватель среднестоговской археологической культуры Д. Я. Телегин был прав, атрибутируя ее как древнеиранскую; он прав в том смысле, что с эпохи индоевропейского единства в лесостепной зоне Левобережной Украины не было смены этнического состава населения, вплоть до эпохи Киевской Руси (и даже Золотой Орды), когда остатки ясов-иранцев здесь мирно смешались со славянами-северянами и украинскими козаками.

При предварительном обсуждении данной книги обнаружилось, что мне упорно приписывают утверждение о том, что шесть тысяч лет исполнилось городу Харькову. Разумеется, на сегодня нет никаких оснований утверждать подобное, крупные городища среднестоговской культуры вообще еще не обнаружены. Другое дело, что подобные городища теоретически могли существовать, в том числе и на територии современного города Харькова. Существовали же в это время огромные протогорода у западных соседей индоевропейцев – племен трипольской культуры.

Выше было показано, что у древних индоевропейцев была уже весьма сложная иерархическая социальная структура, т. е. элементы государства. У них была уже и некая сакральная письменность. А значит, могли быть и особые привилегированные поселения с определенными признаками городов. Напомним, что в ирландской саге «Битва при Маг Туиред» сохранилась память о неких очевидно индоевропейских древнейших жреческих центрах Племен Богини Дану: «В четырех городах постигали они премудрость, тайное знание и дьявольское ремесло – Фалиасе и Гориасе, Муриасе и Финдиасе» [91, с. 33]. Напомним также, что в индоевропейском языке было специальное слово *p[h]el- обозначающее укрепленное поселение городского типа [106, с. 89, 93; 1, с. 716]. «За данными В. Я. Кияшко, Константиновское [среднестоговское] поселение, расположенное на высоком коренном берегу Дона, было обнесено рвом» [2, с. 11]. Кроме того, в древнеямной культуре известно укрепленное поселение в селе Михайловка (Херсонская обл.) с целой системой стен и рвов, причем высота остатков каменных стен местами превышает 2 м. «Здесь кроме жилищ размещались сооружения общественного и культового назначения» [72, с. 103].

В любом случае можно уверенно утверждать следующее. Если название реки ‘Хбрьков’/‘Хбрків’ (как и реки Уды) восходит к эпохе индоевропейского единства, то это значит, что на берегах этой реки в ту эпоху жили именно индоевропейцы. Иначе река не получила бы индоевропейское название. А если бы индоевропейцы поселились здесь позднее, то и это название звучало бы по-другому. Таким образом, древние индоевропейцы именно шесть тысяч лет назад жили в бассейне рек Харьков и Уды. Т. е. мы имеем все основания утверждать, что территория современного города Харькова шесть тысяч лет назад была населена древними индоевропейцами.

Раньше Харьков жил, не зная, что он – Серебряный Город. Изменится ли что-нибудь в душах харьковчан, когда они осознают величие своей древней истории?

В предыдущей главе уже шла речь о загадочных подземельях Харькова [Рис. 88]. Для сравнения: в Ирландии «огамические надписи обнаруживаются при раскопках, обычно в так называемых подземельях (souterrains), где камни с надписями использовались для укрепления стен и потолков. Функции и происхождение этих подземелий остаются неясными; в тех случаях, когда там обнаруживаются различные предметы, они датируются раннехристианским периодом (V-VII вв.)» [161, с. 22].

Рис. 88. В подземельях Харькова. Фото 2005 г.

Известен рассказ, что «во время пожара на Мордвиновском переулке (сейчас пер. Кравцова) был обнаружен подземный ход. События относятся к 1852-1857 гг. Городские власти предложили двум преступникам, приговоренным к смерти, произвести обследование этих ходов и найти где они заканчиваются. Те согласились, и, взяв продуктов, отправились в подземное путешествие. Через три дня они вышли к церкви святого Николая, которая находилась на Николаевской площади (пл. Конституции, на углу улиц Пушкинская и Короленко). Вновь спустившись в лабиринт, они на этот раз выбрались на поверхность на Екатеринославской улице во дворе губернатора (вблизи Екатеринославского сквера) [т. е. прошли под дном реки Лопань. – И. Р.]. Третий и последний выход на поверхность состоялся на Холодной горе возле острога [на окраине Харькова. – И. Р.]. Преступники заявили, что ходов больше нет и в награду получили помилование. В подземелье якобы находили большой каменный стол, возле него 12 стульев, а на столе раскрытая книга с предсказаниями» [293, с. 21-22].

Даже если двое безымянных преступников вообще выдумали эту историю, ход их мыслей после трех дней блужданий по подземельям впечатляет. Они там явно что-то почувствовали.

Кстати, среди предсказаний Нострадамуса в его Послании королю Генриху II было и такое (не поручусь за точность перевода): «Затем выйдет из той ветви, которая считалась такое долгое время бесплодной, явится на 50-й параллели обновитель всей Христианской церкви. Будет установлен прочный мир. Союз и согласие будут царить среди детей противоположных идей, разделенных границами разных царств. И мир будет настолько прочен, что подстрекатель и организатор военных клик, порожденных различиями религий, останется прикованным в глубочайшем подземелье».

50-я параллель проходит через центр Харькова.

Некогда в Украине началось то, что затем стало историей Евразии и всего мира. Не Украине ли суждено завершить дело создания общечеловеческого единства, мира без войн и пограничников? В одной книге, помнится, сказано: «Я есмь Альфа и Омега»…

https://www.facebook.com/photo.php?v=3038304734939

 

 

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ КЕРЕВНИКІВ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ ЩОДО МОВНОГО ПИТАННЯ
Президенту України
ЯНУКОВИЧУ В.Ф.
Вельмишановний Вікторе Федоровичу!
Ми, керівники КОЗАЦКИХ організацій України, не можемо залишитися осторонь у той час, коли стрімко зростає протистояння у суспільстві навколо мови. Ще у 2004 та 2006 роках ми висловлювали свою принципову позицію: мовні питання, як основоположні для суспільства і державності, не повинні ставати предметом політичних спекуляцій. Про незмінність своєї позиці ми наполегливо говоримо, особливо коли політизація мовного питання почала набирати обертів і різко загострилася.
Для козаків мова е ознакою і носієм нації, яка створює єдиний український козацький простір. Вона за своєю природою сприяє взаємному порозумінню, єднає людей і є джерелом добробуту.
Ми вимушені відзначити – що до нашого голосу не прислухаються ні зараз ні на протязі усієї Української козацької історії . В сучасні часи, а особливо з липня 2012 року, коли суперечливий мовний законопроект було оголошено прийнятим Верховною Радою України, козаки всієї України, як і українській народ стали свідками того, як поглиблення мовного розділення, посилене політичним протистоянням, далі поглиблює суспільний розкол і розхитує основи української державності.
Козаки переконливо попереджають тих, хто вважають цю подію перемогою. Це – Піррова перемога є Глибокою помилкою. Це – не є “перемога” над козацькими звичаями, та звичаєвим правом, а лише втрата громадянського порозуміння і принципів парламентаризму.
Згадайте уроки історії та іі попередження. Ніколи козаки не змірилися з придушення мови, та іі узурпації. Царі і правителі всіх часів від Катерини і до сьогодення нічого з мовою не могли і не зроблять, наймудріше – це підтримувати розумну рівновагу між державним статусом української мови і забезпеченням мовних прав національних меншин. Відсутність такої рівноваги, а особливо відверте й принципове небажання її досягати, веде лише до ескалації суспільного протистояння, ділить громадськість на ворогуючі табори, ослаблює державу, що козаки не дадуть зробити нікому. Козаки наголошують на останньому попередженні, «Зупиніться!»
Вельмишановний Вікторе Федоровичу!
Ви – Глава держави і Президент для всієї України. І за всіма звичаєвими правами мали б стати й гетьманом козацтва. Тому в цей відповідальний, навіть історичний, момент на Вас лягає обов’язок дати поштовх до розв’язання цього конфлікту.
Козаки наполегливо закликають Вас не підписувати небезпечний для українського народу мовний законопроект № 9073, накласти на нього вето і повернути до Верховної Ради для справжнього повноцінного розгляду та вироблення рішення на користь нації.
Козаки України уповноважують Вас розпочати загальнонаціональний суспільний діалогу навколо мови. Тільки воля народу повинна лягти в основу принципово нового законопроекту, який справді забезпечить розвиток збалансованої мовної політики в Україні. Такої політики, яка одночасно захищатиме державний статус української мови та сприятиме розвитку мов національних меншин.
З повагою
Учасники: ВГО "Українська Служба порятунку" П.П. ДИБ ВГО"Українське Козацтво" В.В. ВОЛКОВ ВГО «Соборне Гетьманське Козацтво» О.В. КОСТЮК Всеукраїнське Об’єднання Вільних Козаків В. І. Гудзій Рада Козацьких Отаманів України А. М. Грива

 

 

 

 

 

 

 

 

 

http://www.facebook.com/volodymyr.volkov.7

Гриць Горб 6 июля г. 19:44
Прошу всіх українців звернути увагу,що всі ми записані в російськомовну меншину,бо згідно закону"кака",документ що засвідчує особу записується державною мовою,а також по бажанню громадянина,мовою меншини.У всіх громадян України паспорт громодянина записаний окрім державної мови ще мовою російськомовної меншини.Готуйте позови до паспортних відділень своїх РВВС.

Кримінальні справи "за мову"
Олексій Братущак, для УП _ П'ятниця, 06 липня 2012, 13:49
Версія для друку Коментарі 30
Фото ukrafoto.com

Головним результатом голосування за законопроект про засади державної мовної політики має стати порушення кримінальної справи.

А може навіть кількох.

Це мало б неодмінно відбутися, якби ми жили у правовій державі.

Для порушення кримінальної справи є достатньо підстав.

"Парламентське ОПГ"

От візьмемо процедуру голосування. Усім відомо, що голосування у Верховній Раді щоразу фальсифікуються. Роблять це так звані піаністи-кнопкодави. Переважна більшість з них – це справжні шістки своїх Хазяїв. Навіть якщо і є Героями України. Такі в нас сьогодні герої…

Кожному, хто хоч раз голосував, відомо: голосування за іншого – це фальсифікація. Для депутатів норма особистого голосування у парламенті окремо прописана у Конституції. Ми знаємо, що цю норму різнокольорові обранці постійно порушують. Аргумент у них "залізний": "так я ж голосував за свого товариша, він мене попросив, я голосував так, як він попросив".

Але 3 липня ця конструкція дала збій. 14 (чотирнадцять!) депутатів написали заяви, що їхній голос якось не так враховано.

Якщо раніше траплялися випадки, коли "не так" проголосувала картка одного-двох депутатів, то за мовний законопроект отримали цілу купу "прикрих випадків".

Я переконаний, що кожну подібну заяву в апараті парламенту мають приймати лише після звернення депутата до правоохоронців. Останні у кожному випадку мають розібратися: а що ж таке трапилося із карткою депутата, хто посмів нею скористатися проти волі власника, чи не викрали цю картку, якою можна користуватися виключно особисто.

І лише після подібної перевірки у Раді мають вирішувати, що робити з заявою депутата: зараховувати його "правильне" голосування чи може карати самого власника картки.

Як аналогія у житті простого українця подібним чином діють у разі крадіжки якоїсь цінної речі. Для прикладу візьмемо шапку ).

От уявіть, що до міліції звертаються 14 осіб зі схожими заявами: "у мене вкрали/зняли шапку". Одною з перших версій слідчих буде: у районі діє злочинне угруповання.

Подібні висновки можна зробити і за наслідками "мовного" голосування: у парламенті діє злочинне угруповання, яке користується картками депутатів без їхнього відома. Або і за їхньою згодою, що теж є порушенням. Таке собі "парламентське ОПГ".

А хто ж входить до цього умовного "парламентського ОПГ" окрім власне піаністів-кнопкодавів? Напевно той, хто хизувався: розвели усіх як кошенят. Цей "однорукий бандит" навряд чи зміг би розповісти слідчим, як депутатів розвели на їхні картки.

Все ж таки збирачі парламентських карток знаходяться десь поза Радою. Поруч. У владному трикутнику на Печерських пагорбах.

Але він міг би дати свідчення: як працює механізм парламентських фальсифікацій. Йому ж бо не вперше розповідати про порушення закону у нашій країни. Варто трохи натиснути, і він швидко "розколеться". Не вперше…

Також під підозру щодо участі у вже згаданому "парламентському ОПГ" потрапляє кожен, хто переконує: жодних порушень регламенту при голосуванні не було.

Уберегти таких Голів від переслідування могли б лікарі. Варто лише отримати довідку: у Голови – поганий зір. -20, не менше. Якщо ж із зором все добре, то і у правоохоронців, і у журналістів має виникнути логічне запитання: а чи не бреше цей "говорун" щодо законності процедури голосування? Відповіддю правоохоронців мав би бути виклик на побачення зі слідчим, а журналістів – повне ігнорування наступних брифінгів "говоруна".

Чи так подобається бути "кошенятами, яких розводять"? Чи так Голову-говоруна від бойкоту захищає те, що він червоніє, коли бреше? Чи громадянська позиція закінчується на бойкоті лише одного депутата?

Як підсумок: виведення на чисту воду та тюремну баланду "парламентського ОПГ" - справа навіть не вчорашнього і не позавчорашнього дня. Але що має ще трапитися, щоб ці нахаби за допомогою шісток та тушок могли і надалі розводити українців як кошенят?

"Колишній друг"

Є один афоризм: "дружба людей порочных ненадежна: она длится до той лишь поры, покуда служит к взаимной выгоде".

Хтось сумнівається, що у президії парламенту є порочні люди? Ні? Тоді ви ж не дивуєтеся, що ця дружба рано чи пізно мала завершитися. І так сталося, що фінал дружби двох керівників українського парламенту припав саме на 3 липня.

Уже наступного після ухвалення мовного закону дня Володимир Литвин образився на Адама Мартинюка: "Мій товариш колишній, з яким я ділив хліб і сіль, який мене здав повністю". Тут варто зробити зауваження: скоріш за все Литвин з Мартинюком далеко не "хліб і сіль" ділили, а щось більш коштовне…

Так от, після своєї заяви "ображений" спікер пішов з зали засідань. Але невже це і усе, на що заслуговує його 1-ий заступник за свої дії 3 липня? Невже Литвин не помітив, що під головуванням Мартинюка мовний законопроект голосувався з чисельними порушеннями регламенту?

І мова зараз вже не про фальсифікацію голосування.

У порушення регламентних норм, як-то відсутність висновку комітету, відсутність розгляду усіх поправок у залі, пропущене голосування за включення питання до розгляду тощо, комуніст провів голосування за законопроект в цілому.

Цих порушень закону про регламент достатньо для відкриття кримінальної справи за фактом і навіть проти 1-го заступника голови за кількома статтями 17 розділу Кримінального кодексу "злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг".

Тут вам і зловживання владою і службовим становищем, і перевищення влади або службових повноважень, і зловживання повноваженнями, і службове підроблення, і службова недбалість. А може і усе разом. У разі доведення провини Мартинюка у суді йому світить від банального штрафу до 5-6 років позбавлення волі. Правда це більше, ніж образа на колишнього товариша?

І Литвин мав би бути не лише ініціатором порушення цієї справи, але й і головним свідком у судовому процесі. Але він не дав хід справі. Бо колишній друг може публічно згадати і про хліб, і про сіль, який колись ділили?

Тоді чому до прокуратури не звернулася опозиція? Немає часу? Усі на барикадах? Та ні, встигли ж вони 4 (чотири!) проекти постанов зареєструвати про скасування рішення Ради щодо мовного законопроекту. Автори: Кармазін, Одарченко+Курпіль, Сас, Яценюк+Томенко.

Останні у пояснювальній записці переконують: під час розгляду зазначеного законопроекту було грубо порушено положення Регламенту щодо порядку розгляду законопроекту у другому читанні. Далі автори пояснюють, які саме регламентні норми порушено.

То чому вони з відповідною заявою досі не звернуться до правоохоронців, аби ті покарали осіб, що причетні до "грубих порушень" закону про регламент? Чи ухвалення їхньої постанови автоматично знімає відповідальність за "грубі порушення"?

Разом із цими запитаннями до Яценюка-Томенка та їхніх колег виникає ще одне. Якщо подивитися властивості вордівського файлу проекту постанови, то вони видають дивну інформацію: текстовий документ створений 3 липня 2012-го о 17.26, а надрукований 3 липня 2012-го о 14.28. І це при тому, що голосування за мовний законопроект відбулося 3 липня 2012-го о 16.10.

Як така хронологія могла бути реалізована на практиці?

Як Литвин собі яму викопував

Володимир Литвин останнім часом неодноразово повторював: парламентаризм в Україні зруйновано. З ним важко не погодитися.

Але якби у Кримінальному кодексі була стаття "за руйнування парламентаризму", то саме він мав би отримати найбільше покарання за цією статтею. Щоб переконатися у цьому варто прослідкувати за політичним життям двічі спікера у Раді.

До парламенту Литвин потрапив навесні 2002-го. У ролі глави Адміністрації президента Леоніда Кучми він очолював список провладного блоку "За Єду". І хоче пропрезидентські сили не отримали більшість мандатів у новому скликанні парламенту, кандидатуру Литвина у спікери підтримали 226 депутатів. З них 7 – з блоку "Наша Україна", які одразу були виключені з фракції.

Лідер фракції Віктор Ющенко так прокоментував голосування: "Те, що сталося сьогодні, не схоже на вибори. Той тиск, якого зазнали депутати, принижує і честь, і гідність, і статус народного депутата. Відбулося призначення голови Верховної Ради".

Але найточніший прогноз щодо наслідків цієї події дали інші. Володимир Філенко: дивно, що Литвин не розуміє, що обрання спікера автоматично розвалить його "Еду" на 4-5 фракцій, а потім і до "оксамитової революції" у "відповідальний момент" недалеко. Віктор Медчедчук: Литвин – це доля Верховної Ради України 4-го скликання.

Обидва прогнози справдилися. Але доля Ради 4-го скликання виявилася дуже сумною. Руйнування парламентаризму та конституційного ладу були закладені саме тоді.

Півтора роки знадобилося Литвину, аби заявити: в Україні було остаточно зруйновано парламентаризм. Як же часто йому доводилося констатувати подібні речі…

І вже після цієї заяви Литвин провів голосування, якого Україна не бачила ані до нього, ані після. Воно увійшло в політичну історію під назвою "парнокопитне голосування".

Згодом усім нетямущим пояснили: 276 рук у куточку парламентської зали без будь яких систем "Рада" проголосували за зміни до Конституції. За словами самого спікера, це продемонструвало "торжество демократії".

Уже потім було намагання змінити Конституцію завдяки механізму позачергової сесії. Тоді головний парламентар отримав пляшкою води від ще одного колишнього товариша – сусіда у студентському гуртожитку Володимир Бондаренка.

А потім було горезвісне 8 грудня 2004-го і остаточні зміни до Конституції. Парламентська зала потонула у шалених оплесках депутатів, Леонід Кучма потиснув руку Литвину, разом продемонстрували підписані папери. Святковий настрій підтримували і у коментарях. Литвин: "парламент підтвердив, що керувати ззовні ним неможливо".

Тодіж він висловлював сумніви щодо можливості оскарження змін до Конституції: "факт, що за це проголосувало понад 400 депутатів, буде враховуватися при розгляді питання".

Пройшло 6 років і чи не головний учасник тих подій розкрив таємницю: вже у залу треба було вносити зміни до Конституції, а автори все ще вносили зміни. Про свою маленьку роль у тій справі спікер відмовчувався. Ну не міг же він настояти на тому, що не можна ставити на голосування документ, який внесли з порушенням процедурних норм.

Правда ж? Повірили? Просльозилися? Про народ подумали? І отримали: відміна політреформи у 2010-му рішенням Конституційного суду. А як же парламент? Так він же тричі зруйнований, кому він потрібен?

Неоцінену роль у руйнування парламентаризму відіграв Литвин і під час ратифікації Харківських угод. Тоді автор знайшов щонайменше 3 порушення регламенту з боку Литвина та виклав у статті "Герої 27 квітня" у "Дзеркалі тижня". Уже через ці порушення він мав йти у відставку. Але тоді Литвин не знайшов сміливості понести хоча б політичну відповідальність за свої дії.

Перелічені моменти з парламентського керування Литвина – це лише вершина айсбергу. Уся його робота у парламенті зводилася до того, аби "не дати розвалити парламент". За цими словами ховалося небажання боротися з такими ганебними явищами як кнопкодавство, тушкування, регламентні порушення, зовнішнє керування. Усе це і призвело до продій 3 липня. Народна мудрість спрацювала: не рий яму, сам у неї потрапиш.

Литвин і потрапив. От тільки чи не хоче він зіграти у виборчий гамбіт: віддати крісло на кілька місяців, аби зберегти парламентську прописку на наступні кілька років? Хоча за логікою його політична фігура мала б вже давно піти назавжди з політичної шахівниці.

А судді хто?

Хоча події 3 липня тягнуть на порушення кількох кримінальних справ і за фактом, і проти конкретних осіб, правоохоронці вже за традицією проігнорують порушення норм і регламенту, і Конституції. Бо на розбір "дрібних" парламентських недоліків немає волі Хазяїна.

Президент навіть не згадав, що при розгляді мовного законопроекту були якісь незаконні дії. Може йому і довелося б пояснювати своє ставлення до кнопкодавства та "розведення кошенят", але зустріч із журналістами відмінили/перенесли. А своїм парламентським васалам він повідомив щось абстрактне: прийме рішення щодо мовного закону після його ретельної експертизи.

У цій експертизі Хазяїну навряд чи допоможе Генеральна прокуратура. Бо там сидять великі моралісти, які у порушення законодавства парламентарями бачать лише моральну відповідальність. Та й сам президент хіба може чимось дорікнути шісткам, які виконують його волю? Янукович може дорікати лише тим депутатам, які фальсифікуєють гірше за інших.

От представника президента у парламенті Юрія Мірошниченка 5 липня вдалося помітити за кнопкодавством. Він натиснув "лише" 3 кнопки. Напевно дістанеться йому за це, бо справжні васали Хазяїна у той же час встигають проголосувати за 7-х. Не допрацьовує Мірошниченко, не допрацьовує…

Мірошниченко голосує за 3-х:

Тушки голосують за 7-х:

Кнопкодави та фальсифікатори стануть у нагоді не лише в останні місяці роботи цього скликання парламенту та на виборах.

Ці соратники та однодумці конче необхідні будуть у наступній Раді. І чим більше порушень закону буде на їхньому рахунку – тим краще для збирачів парламентських тушок. Таких "парламентарів" легше тримати на гачку та у стойлі під куполом.

Вони виконуватимуть усі забаганки влади, аби не переїхати у Лук’янівку. От тільки вкотре програє від цього і парламентаризм, і держава