и каждая будущая секунда уже убежала от тебя....

/img.yandex.net/i/money/top-pig-orange.gif" target="_blank">https://img.yandex.net/i/money/top-pig-orange.gif) repeat-y; text-align:center" align="center" valign="bottom">/img.yandex.net/i/money/bg-orange.gif" target="_blank">https://img.yandex.net/i/money/bg-orange.gif) repeat-y; text-align:center; padding: 5px 0;" align="center" valign="top">а вам подарок:смайл)

Крізь гілки заплутаних думок,
крізь призабутих почуттів димок,
Крізь призму забутих слів,
Крізь таємниці чорних снів,
Крізь листя зів"ялих в"язок,
Крізь барвистість дитячих казок
Іду до тернів, неначе до зірок
І не бачу руки, щ отисне на курок,
Приціл від пістолета на мені
Але байдуже, снайпер не в тобі...
Неначе голос ночі чути,
Ніколи Цього не забути,
Лише відкласти, може жити,
А може просто загубити...
Вирок смертельний для мене надія,
Свобода від світу - моя перша мрія,
МОЯ ПЕРША ДУМКА, моє третє слово
І ціль життя повторяється знову:
вісьмірка життя і вісьмірка смерті -
межі буття давно вже стерті.
Усмішки зірок і неба сміх злий
І розум не тихий, а інший твій,
хаоз зізнання, кавалки думок
І знову небо без гострих зірок...
Якийсь там забутий образ вирина
І сердце за ним хворо втіка...
неначе марення, міраж,
неначе старовиння страж
З краплинами окремих сліз,
Зі стогонами, що чути скрізь,
С усмішками вбитих мрій
я чую голос темряви свій....
І знову зло в мені говорить,
Напевно нову щось знову створить...
А може і зруйнує,
Дива скомпанує...

В колонках играет - Король и Шут - Марионетки

кукловоды... Куклы...
Всё может поменяться в миг.
кукла тихо нитки отрежет, в руки их возьмет и сама начнёт вести свою игру.
Опасно. По этому лучше людьми не играть. Они это умеют.
Но вот ли все могут? все ли хотят отрезать нити? Все ли потом хотят играть ими?
Я по крайней мере хочу.
Вчера взяла в свои руки последнюю нитку и даже дёрнула ею.
Удалось.
Теперь достаточно просто вовремя и правильно шевелить пальцами, что бы нитка не порвалась и что бы кукла выглядела живой.
А ещё...
Не припуститься той же ошибки, что её сделал кукловод-кукла мой.
немного присматривать за куклой...
Или укрепить нитки. Второе менее интересно. Пусть кукла тоже имеет свободу.

Возвращаясь в вччерашнему. А ты не думаешь, что ЕСЛИ и любишщь, то это только симпатия к образу? Симатия к несущевствующем. Что это только поиск того, что нету рядом. Именно из-за того что не рядом.
Хотя вокруг тебя куча девчёнок. Уверенна, что там есть и те оторые тебе очень нравяться. возможно есть и та, единственная.
Это не самообман? Не обман других?
Не знаю... Знаю одно. Что любви на самом деле не сущевствует.
СИмпатия, влюблённость, страсть - это есть.
Любви нету.
Эсть только слово.
Подумай над этим.
И тогда напиши своё мнение о этом. Только подумай реально. Разложи всё на отдельные части. Только тогда можно найти правду

В колонках играет - AKADO - Oxymoron №2
Настроение сейчас - Спеціфічне

цікаво, невже я все таки така "сварлива"? Чому я іноді відчуваю таку гостру необхідність з кимось зіпсувати відносини?
Та й мало того, я це роблю. Правда тоді, коли якась людина мні набридає.
Завжди думаю про свої почуття, а не про почуття інших...

Егоїстка. Самолюбка.

З одного боку це не так вже і погано(тема егоїстів з моєї точки хору вже була розкрита), але... Самолюбство це вже не добре.... Однозначно.

Але мені зараз байдуже. Трошки обридло бавитися в гру "Добро і Зло".
краще залишаится сірим. Ні Білим, Ні Чорним. виділятися сірістю. Можливо з відтігком червоного, адже не тільки на байдужості побудован мій теперішній світ.

до речі, ін знову реінкарнований самою. Хоч я була впевненна, що після останнього мого "подарунка" одній людині, відбудовувати самій мені не буде з чого, або не вистачить сил...

Я себе недооцінила або недооцінила те. наскільки багато подарувала.

Або... Або це через те, що я могу відгородитися від того, хто був моїм світом, навіть, ще зберігаючи якісь крихти почуттів.

не знаю. Та чи є це настільки важливо?

Який настрій - такий день.
Був настрій скандальний - не поскандалити не вдалось.
майже посварилась з дуже дорогою людиною.
Це була швидше не сварка... А непорозуміння, чи як....
Те. що було моїм поглядом - сприйнялося нею, як образа, хоча нічого поганого їй я сказати не хотіла.

Ось і знову стало для мене проблемою сприяняття речей не такими, як це заведенно.

Ну наприклад егоїзм для мене це зовсім не те, яе це сприямаються інші. Для мене це майже позитивна риса. Це сильна риса. Яку мають одиниці. Самолюбство - це вже негативно, а егоїзм....
Егоїзм для мене, це розуміння своєї мети і подолання її бкдь - якою ціною.
Це знання ціни собі. Розуміння, що впершу чергу потрібно думати про свої інтереси, адже ніхто інший за тебе про них не подумає.

Будучи егоїстом, не обов'язково не знати такого почуття як: "співчуття", навіть навпаки... Якщо ити перестаєш співчувати ти стаєш - самолюбцем та ще й машиною.
егоїст - це не повне відсторонення від світу, а просто перший план "я"... Всі інші теж важливі, як складова твого світу.

Хіба це погано?

Настроение - скандальное, говорю зразу....
В колонках играет - Ніц не грає, всі ще сплять:)


Чомусь настрій майже зіпсутий, я це чудово відчуваю, але на вустах либа...
Хочу сміятися...
Остіннім часов, коли мені погано, я сміюсь.
Не знаю. Мене постійно спонукають до сміху.
Але істерики все рівно не проходять повз.

З суботи ще шумить голова.
Якщо не перестане, я з'їду з глузду.... Сподіваюсь. що хоч та краплинка глузду яка в мене лишилась не з'їде. :)

А як ви провели цей тиждень, а?

снова смотрю за окно....
Фонари не горят, там темно...
Луч надежды погас давно....
Жду того, что мне суждено.
Мечта разрывается вклочь,
В душе моей глупая ночь...
Смотрю на небо - звезда...
Безумно хочу я туда....
Дам покой и тишина...
там я не буду одна....
там нужной кому-то стану...
Светить я миру не устану...
на тебя в последний раз я взгляну
и может спокойно погасну.
а может мой мир станет другим....
Изменю его с кем-то другим...
А может просто погибнем...
С мира всего мы сгинем...
Снова взглянула в окно...
Почему так больно молчит оно?!
Что в мире этом глупом случилось,
Почему всё так получилось..?
Почему надежда спасалась...
в душе, в сердце она осталась...
И жизнь кажется где - то уснула...
Ушла в паузу. к чужому примкнула.
и с нова с миром я в борьбе,
ведь нужен Он все ещё мне...
и снова дождь смывает слёз,
а с ним умирают грёзы
о том. что так желанно...
наверно любить мне рано...
всё так наивно у меня,
в душе-жестокая война,
и сердце чувства всё хранит,
а ум от горя боронит...
но я в отключке... я сыта
ума рассказами. Одна
коль суждено останусь я.

Кажется вокруг весь мир
Ведёт свой безумный пир,
А ты опять на стороне, -
Ты везде и ты нигде.
И этот мир тебе не нужен,
тебе Иной раздел же сужден!
Твой мир Иной, другие люди,
Другие нравы, другие судьбы...
Там всё другое, там есть ТЫ
И те с которыми мечты...
Но здесь тебя же зло сковали,
от Мира Иного тебя ограждали,
При себе за руку, за душу держали,
словами, просьбами тебя возвращали,
Но раз сорвались все мечты,
порвали цепи, ушли где Ты,
Ушла от них я, поняла
Что быть не здесь моя судьба
и что-то новое родилось,
Сердце от людей тех оградилось.
Смеюсь в душе - легко так стало,
Проснулось то, что крепко спало.
Проснулась Я, моя душа,
Теперь я знаю, я жива.
И все, что мну вокруг - игра,
С людьми другими лишь война.
Я не с ними, я своя,
В руках моих судьба моя,
Я знаю кто я, что могу,
Кого, зачем, за что люблю...
Где небо, высота моя,
И всё так просто... Знаю я.

Жити означає вмирати.

Жити означає залишатися живим.

Любко Дереш

МИ повільно наступаємо на п"яти самі собі, та ще й зачепаємо ноги інших на дорозі в Кінець.

Нащо?

Кому з нас так не терпиться чимскоріш потрапити туди, звідки вороття нема, на Абсолютний Фініш?

Ніби й нікому... Але всі так спішать.... Спішать прожити кожну мить.. все більше й більше думають про смерть... Біжать, біжать, біжать у полон Вічної Ночі. 

Така людська натура - бігти попереду, намагатися бути першим, боротися за поповнення свого ...гм... капіталу, не дати сусіду першому дістати щось чи дістати взагалі щось... Навіть чкщо мова йде про Смерть...

Звичайно, це не робить спеціально, і навіть не завжди свідомо крокується на Фініш... І йде це не напряму... Ви ж не думаєте, що наша смерть ВЖЕ відома? Чи не так? Є фактори які впливають на довжину плину нашого Буття... І чи ми робимо кроки назад? Дуже рідко... Боїмося, що нас вважатимуть боягузами. За все завжди треба чимось платити... Ось ми і платимо життям або його частинкою заради думки інших...

Якщо гарно проаналізувати(так не лю цього слова. але майже постійно щось аналізую)то Абсолютно все не з"являється просто так...

Наприклад.

Збила машина
Причина 1: П"яний водій	Причина 2:неуважний пішохід
Причина обставини: - сварка(яка в свою чергу  виникла не просто так) - склад характеру(п"є постійно) - поломка якоїсь дорогої речі - загубив щось - вигнали з роботи(ряд обставин, що це спричинили) - і так ще варіантів з 178 плюс-мінус 3...	Причина обставини: - сварка (-||-) - недоспана ніч(ночі)(ну теж не просто так людина буде не спати) - поринення у музику(до речі, ми просто так цілком поринути у музику теж не можемо) - переживання - і ще причини... тільки ту десь 857 плюс-мінус 13

ось-так... не знаю, чи стало зрозоміло те, що я хотіла сказати... Байдуже... кому це потрібно, в того розум відізветься... Або серце... Дивлячись в кого-що сильніше....