Сьогодні небо таке раптове,
Трохи готичне і ледь барокове.
На білі плечі чиєїсь втоми
Складає у стопи небесні тони.

Небо шукає, небо знаходить,
Спустилося з даху і знову ходить,
Ходить грозою, лягає в квіти,
Трохи полежить і мусить іти...

Приспів:

Та я не піду, трохи постою,
Поки гроза не мине, буду з тобою.
Небо так і не прийняло
Теорій буття, як і я,
Бо ціль життя,
Бо ціль життя – віднайти життя.

Небо солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі –
Напитись моря і стати сіллю.

Небо міліє, останнє губить.
Шукає вічність - знаходить губи.
Впивається знову і знову кресне
Її земним в своє небесне.

Сегодня небо такое неожиданное,
Немного готическое и слегка барокковое.
На белые плечи чьей-то усталости,
Складывает в стопы небесные тона.

Небо ищет, небо находит,
Спустилось с крыши и снова ходит,
Ходит грозой, ложиться в цветы,
Немного полежит и пора идти.

Припев:

А я не пойду, немного постою,
Пока не пройдет гроза, буду с тобой…
Небо так и не приняло
Теорий бытия, как и я,
Потому что цель жизни
Потому что цель жизни – отыскать жизнь.

Небо соленое, такое своевольное,
Вглядывается в кого-то и из-за кого-то тает.

Дышит дождем, находит цели -
Напиться моря и стать солью,
Небо мелеет, последнее губит,
Ищет вечность – находит губы,
Впивается снова и снова крепко,
Его земным в свое небесное.