Сьогодні небо таке раптове,

Трохи готичне і ледь барокове.

На білі плечі чиєїсь втоми

Складає у стопи небесні тони.

Небо шукає, небо знаходить,

Спустилося з даху і знову ходить,

Ходить грозою, лягає в квіти,

Трохи полежить і мусить іти...

Приспів:

Та я не піду, трохи постою,

Поки гроза не мине, буду з тобою.

Небо так і не прийняло

Теорій буття, як і я,

Бо ціль життя,

Бо ціль життя – віднайти життя.

Небо солоне, таке спонтанне,

Дивиться в когось і в когось тане.

Дихає громом, знаходить цілі –

Напитись моря і стати сіллю.

Небо міліє, останнє губить.

Шукає вічність - знаходить губи.

Впивається знову і знову кресне

Її земним в своє небесне.

Сегодня небо такое неожиданное,

Немного готическое и слегка барокковое.

На белые плечи чьей-то усталости,

Складывает в стопы небесные тона.



Небо ищет, небо находит,

Спустилось с крыши и снова ходит,

Ходит грозой, ложиться в цветы,

Немного полежит и пора идти.

Припев:

А я не пойду, немного постою,

Пока не пройдет гроза, буду с тобой…

Небо так и не приняло

Теорий бытия, как и я,

Потому что цель жизни

Потому что цель жизни – отыскать жизнь.

Небо соленое, такое своевольное,

Вглядывается в кого-то и из-за кого-то тает.

Дышит дождем, находит цели -

Напиться моря и стать солью,

Небо мелеет, последнее губит,

Ищет вечность – находит губы,

Впивается снова и снова крепко,

Его земным в свое небесное.