До того всього що моя мама зробила для мене вона ще й майже 30 років тому( страшно подумати!) навчила мене в'язати.
Тому мені захотілось зв'язати для неї щось особливе, таке ж ніжне, приємне і світле, як вона сама. Задумала я ажурну шаль із якоїсь особливої нитки, так щоб через обручку проходила. Задумала вже дуже давно, але нажаль наші бажання не завжди співпадають із нашими можливостями :(.
Починала я в'язати кілька раз, але усвідомила що складну схему просто не потягну, на неї потрібно багато часу і в'язати потрібно дуже-дуже уважно, а не так як я ривками, поряд з дітьми. Тому спустилась на землю, знайшла простий узор і зв'язала шарф:


Я розумію, що фото дивні :), просто робила я їх в день відльоту , коли дозбирала сумку + Софійка терміново хотіла приміряти шарф на себе:

А в Україні фотоапарат вже не працював+ на телефон якось руки не дійшли.
Мрію не здійснила, та і сам шарф вийшов не ідеально, але я все одно рада, що хоч його закінчила. І через обручку він таки проходить і нитка хороша. Нічого, ось коли підростуть діти, я ще повернусь до цього питання..

В Україну ми прилетіли через Львів. Адже ми спочатку ми планували зупинитись в Трускавці , але і до моїх батьків зі Львова не на багато далі ніж із Києва.
Новий львівський аеропорт приємно вразив, красива, гарно продумала будівля, моментальне проходження таможні, ввічливе, професійне обслуговування. По прильоту я з Данею пішла в туалет і там почула як жінка вмовляла свою доцю попісяти :) "Бо пам'ятаєш які туалети на ж\д вокзалі ? ми зараз туди поїдемо". Я в той момент була зачарована, ще не повністю відійшла від Канади\Італії і не дуже звернула увагу на ці слова. Пригадала я їх тільки тоді коли на ж\д вокзалі Данилко знову захотів в туалет, я заплатила 2 гривні :), а Даня категорично відмовився там знімати свої штани, голосно коментував що там " dirty, stinky" і взагалі це мабуть не туалет .
Так, дорога Чоп- Київ, по якій ми їхали на маршрутці до моїх батьків, чудова. Але мені її тяжко було оцінити, бо перед тим як виїхати на цю трасу водій півгодини підбирав пасажирів по навколишнім селам і я отримала стільки вражень\емоцій , не гірше ніж від турбулентності :).
Ну і дорога від траси до будинку моїх батьків ( хоч і везли нас ніжно, два турботливих дідуся) теж за останні десять років стала тільки гіршою :(.

Ну але це так, дрібниці... Дома було затишно, радісно і просто безмежно щасливо. Влада батьки приїхали до моїх, також багато часу з нами були і моїх брати. Ми нічого особливого не робили, просто були РАЗОМ. Сиділи на суворій дієті :), з печених домашній кроликів і качок, з грибів з місцевого лісу, з малини прямо з куща :). Влада батьки привезли риби, винограду, консервованих персиків і т.д. В результаті у Влада +4 кг :), і десь -5 років на вигляд, дуже посвіжів. Адже ми ще й до того були дуже багато на свіжому повітрі і багато спали.
Софійка замучила не тільки бабусиних , а й сусідських котів, кролики замучились їсти :), а Даня звичайно не міг нарадіти коню.

В Україні наш фотоапарат вирішив теж трошки відпочити :), чи то від активного користування Данилком чи то він просто не зміг перенести картинки коптіння м'яса ( це останні збережені карди ). Можливо потрібно ремонтувати, ми поки цим не займались.
Але трошки ( як по моїх звичайном міркам :)) фото ми стигли зробити:
https://picasaweb.google.com/108358702763501899365...authkey=Gv1sRgCMSlgrzxidzdrgE#
Про гриби, дідусі і Влад повернулись із "полювання":

Під катом історія в картинках про Адріатичне море , берегом якого ми спочатку планували просто пройтись, а коли усвідомили яка тепла вода, то вирішили трошки намочити ноги, але деякі особистості захопились.... Добре що ми завжди маємо набір змінного одягу для дітей з собою :).

Дуже багато фото!

Повернулись і ніби навіть вже позбавились від десинхронозу . Завжди знала тільки англійський термін, а от сьогодні вивчила і українське слово :).
Відпустка вийшла чудовою.
Від Венеції я не очікувала багато, так як наперед занесла його в "не мій" тип міста. Ще й дощ обіцяли на всі три дні, що ми там збирались провести. Але пройшла тільки одна гроза , вночі, взагалі була чудова погода, і саме місто перевищило мої очікування, виявилось що і в ньому теж є затишні місця. Діти на диво вели себе майже ідеально, а ми звичайно підлаштовувались під них (типу спочатку побігали в парку\на майданчику, а потім в кафе, діти і викинули надлишкову енергію і апетит нагуляли).
Крім вражень від архітектури залишилось багато кулінарних вражень, що піца може бути смачною, а вино таким дешевим :). Ми так до кінця не зрозуміли, як там виставляють рахунки, чеків, а особливо із конкретними цінами ми ні разу так і не побачили. Кілька раз там явно казали суму менше ніж сумарна ціна того що ми замовили , мабуть за опт :), а Влад виказав думку що у них refill вина і кави є безкоштовним.
В магазині іграшок , після того як я взнала ціну на вибрану Софійкой ляльку і запитала напівшуткуючи чи немає в них чогось схожого, але дешевшого, одразу запропонували відчутну знижку. Хоча в цілому там після Канади все дорого. І не зрозуміло як вони роблять бізнес, все половину часу закрито, на багатьох магазинах, особливо маленьких, замість розкладу роботи тільки час коли вони можливо :) відкриваються.
Люди дуже різні, і я говорю не про туристів, а саме жителів. Мені фактично нахамив водій автобуса ( неймовірно по канадським міркам! ), а через 5 хвилин чи не говорячи й ні слова англійською пекар подарував дітям по рогалику. Взагалі і Софійка і Даня були дуже популярними, мабуть в першу чергу тому що дітей серед туристів там було дуже мало.

Дорожні, чи вірніше водяні знаки :

Влад купив маленьку відеокамеру з кріпленням, і разом з Данею знімає різні ролики, поміщають камеру то в холодильник , то Данилку на шлем, поки він катається на велосипеді.
--
Я така молодець, перебрала дитячий одяг і повіддавала те із чого вони вже виросли( Даніний то я постійно віддаю, бо молодших хлопчиків серед знайомих багато, але от нарешті і дівчинка має скоро в друзів народитись), багато всього перепрала, поскладала, пересортувала свій одяг, час літніх плать і босоніжок нажаль закінчився :(.
Майже виспалась :). Фільм подивилась, у мене ж обмеження- один фільм на місяць :). Вибралась із Марлен на каву, без дітей і чоловіків!, перший раз на кілька місяців .
--
Софія купила собі кота, чорного, блискучого. Годує його, гладить, тягає за собою за хвіст , бере з собою до Оксани.
Взагалі вона так ляльки і мягкі іграшки полюбила, спати з ними лягає, годує їх, купає, і навіть перевіряє чи вони не вкакались :)
--
Записала Даню на ковзани, він просив, і ми зовсім не проти. Уроки почнуть одразу після того як повернемось з України, на критому катку. Він не може дочекатись, приміряє ковзани щовечора і питає коли вже буде сніг і лід на вулиці, а мене вже від одних його слів морозить :).
--
Влад важить вже 64 кг, а зріст в нього ніби 180. Люди вже починають питати, чому я чоловіка не годую.
--
В п'ятницю летимо. Потрібно збиратись, мучаюсь як би оце всього поменше взяти, але при цьому щоб бути готовими і до +25 і +5. Дітям і Владу вже продумала, що братиму, а от з собою найскладніше вирішити. Думаю все закінчиться банальним набором джинсів\футболок і курточки :).

Марка, що себе так і рекламує- Canadian dolls for Canadian girls, ляльки і аксесуари до них з канадською специфікою.
http://shop.maplelea.com/clothing-accessories/by-d...-1/ukrainian-dance-outfit.html


Одна біда- не дуже дешево :) та і Софійка поки не зацінить, але внесу собі в плани, років через два .

Влад повернувся, діти заскучали і насідають на нього. Так класно спокійно робити щось на кухні і милуватись як вони його завалили на підлогу і їздять верхом чи мати час прибратись, поки татко читає дітям книги.
---
В минулу суботу в Онтаріо проходив День Відкритих Дверей. Різні цікаві споруди, в архітектурному\історичному\екологічному плані відкриваються для широкого доступу, безкоштовно, проводять екскурсії, читаю лекції. В нашому регіоні теж багато будівель брало в цьому участь-
http://www.doorsopenontario.on.ca/Events/Waterloo-Region.aspx ( як завжди, хороший веб-сайт зі всією інформацією).
В частині із цих будівель я вже була, наприклад в музеях чи бібліотеці, але було багато таких, в які потрапити в звичайний день не так просто, частина взагалі приватна власність.
Ми багато не відвідували , залишили на наступний рік ( бо акція проходить щороку), але наприклад відвідали кілька нових будівель університету. Даня високо оцінив хімічну лабораторію :).
--
Також вечором в минулу суботу зустрічались із друзями, один із хлопців грав на гітарі. Данилко і Софійка залишились під великим враженням. Тепер Даня майструє "гітари" і "грає" на них, Софійка співає і танцює .
--
А ще за тиждень до цього Даня із татком ходили на спеціальне шоу-виставку тяжкої техніки , спеціально для дітей, їм можна було залазити в середину, навіть дечим покерувати, а в кінці Даня навіть прийняв участь в підніманні трака, що завалився набік. Щастя було стільки, що навіть скрізь сон про це говорив :).
--
Софійка додала багато англійських слів : sitting, come і т.д., навіть thank you і особливо смішне грізне don't ! ( бо Даня ж їй часто наказує- don't touch, don't move ). Що ж буде далі коли вона в канадських дитсадок піде?
--
В неділю зранку ми з Софійкою пішли на ігровий майданчик ( татко із Данею поїхали на велосипедах по околиці, а ми таку швидкість розвинути не можемо, та і Софійка саме майданчик дуже любить) . А вона ж то звикла бігати, спускатись з гірки , залазити в іграшковий будиночок весь час із Данилом разом. І інших дітей на на майданчику в той час не було. Тому я змушена була працювати як заміна Данилка, Софійка шансу не дала, і до гірки підвела і показала що і як робити :).

А Софійка як справжня жінка захопилась взуттям, бажано маминим, але воно не завжди зручне , тому і татове активно використовується.
Інколи і Даня до неї приєднується, і я безкоштовно засолоджуюсь модельними показами( ну взуття на покази може і не тяне, але які моделі! :))

У Данила нове захоплення- фотографія :)
Практичне все, кожен обєкт, чи то колесо машини чи то шишка на дереві , рахує важливо-необхідним для уковічення в цифровому вигляді.
Але найулюбленіша жерта- то його Софі ( це він всім про неї так розповідає- my Sophie :)).
І багато фото виходять хорошими, в всякому випадку не гіршими ніж в мене :).
Ось із сьогоднішнього:

З хорошого:
- погода ідеальна, по ночам холодно вже, а вдень +25
- я вихідна завтра-післязавтра
- прокинулась сьогодні від поцілунку і слів "I love you", не чоловіка, а сина :), а потім і доця поцілунків додала
- Дані школа так сподобалась, що він туди проситься, і вже підхопив звідти пісеньку
- в минулу суботу почалися заняття з гімнастики, Софійка тепер перевертається через голову , а Даня змушує робити з ним різні вправи по ранкам
- накупила всій сім'ї нового взуття, це моя слабкість :)
- закінчила кілька в'язальних проектів ( потім покажу)
- гріє думка про відпустку, ще тільки 2 тижні залишилось, в Трускавець ми ( читай наші батьки :)) обламались їхати, тому всі збираємось у моїх батьків, думаю ще краще буде. І по дорозі три дні проведемо в Венеції.

Ще про роботу . Скорочення продовжуються, зачепило і наш відділ трохи, але скорочення почали із менеджерів( як команд, так і проектів), і як на мене то скоротили досить справедливо, тих у кого ролі не такі критичні для компанії, хто менше користі приносить. Хоча скоріше всього і внутрішня політика замішена і особисті симпатії, але мені це явно не помітно. Нажаль скоротили і мого шефа, я цього в якійсь мірі очікувала , і він також не був здивований :). Але все одно якось неприємно, тим більше як людина він хороший.
Мені не горять бажанням продовжувати скорочений тиждень. І я вирішила більше не просити, бо зараз мене і по пятницям намагаються дістати, перепрацьовую по ночам, а зарплата то на 20% менша . А як повернусь на 40 годин, то тільки 40 годині буду працювати і буду всіх посилати, а може потім мене ще і скоротять :)

Недавно взнала що в Онтаріо є закон, по якому компанія в випадку скорочення більше 500 чоловік на протязі 30 днів, зобов'язана виплатити їм як мінімум по 16 тижнів зарплати, кому цікаво почитайте взагалі про виплати при звільненні- http://www.labour.gov.on.ca/english/es/pubs/guide/termination.php

Це я вже грошики рахую, на що мені розраховувати, коли звільнять :). Але щось з цим не дуже поспішають :)
Навпаки зараз складись такі умови, що якби я хотіла. то я могла "просунутись", попросити збільшення зарплати і т.д. Оскільки я зараз по роботі багато спілкуюсь з великим керівництвом, не те що старалась, але так склались умови що зарекомендувала себе непогано і т.д.

На всіх проектах на яких працюю, як не Beta, так Lab Entry, або щось інше критичне відбувається.
Влад в черговому відрядженні.

А мені сьогодні приснилось що я BBM сервер. І сниться мені ніби ніч і інтервали між запитами на нову регістрацію збільшились. І я думаю, раз таке діло, то я між запитами закину пральну машини і включу духовку з рибою. Заходжу на кухню, а там все грязно, розкидано, починаю прибирати. Оглянулась, а запитів то навалилось!, на клієнтах тайм-аути, графіки всі червоні ...
Так що працюйте по ночам і на траві можна економити :)

Зрозуміла, що коли тобі кава зранку не допомагає- це ще нічого, а от коли ти не пам'ятаєш що пив цю каву... Ніби і чашка пуста, а смаку в роті немає, я не говорю вже що в голові не прояснилось :).

Тим хто в курсі про мера Торонто і Путіна, читаю коменти і просто плачу:
http://www.theglobeandmail.com/news/world/putin-to...ports/article4520936/comments/
-

And we think Rob Ford is high on himself.
3 replies

IrishToronto1

Rob Ford doesn't know what direction South is and would probably question why we want cranes to head south when we need them on construction sites.

bobbers

I think you're onto something here. Say are we still stuck with those elephants at the Toronto Zoo? We might have a solution.

Paul I

Yes, but Rob Ford would require a C-130 cargo plane to lead the birds.

Минулі "довгі" вихідні провели на озері і в лісах\полях. Проводжали літо. Дуже вчасно, тому що сьогодні дощ і на тижні вже обіцяють +20 +25.

Стрибала з дітьми через водяний фонтанчик ( самі на задньому дворику влаштували) і подумалось , що діти - ще хороше прикриття, і в 35 років можна дуріти , і хто не кине косого погляду. Навпаки- хороша мама активно займається зі дітьми .

Залізли в зарослі якогось буряну із ароматом меду. І мене одразу нахлинуло: літо, дома викачують мед, прямо відчула смак цього меду, відчула як мама наливає чашку свіжевидоїного молока, почула як дід проганяє нас зі двору, щоб бджоли не покусали....

--
Сьогодні ходили вперше в школу, втрьох: Данилко, мама і тато. Мали час один на один з вчителем і помічником вчителя. Вони все про Даню запитували( щоб любить, що нам важливо і т.д), все уважно записували, розповідали детально про те як заняття відбуваються, грались\малювали з Данею. Йому звичайно таке дуже сподобалось , не хотів залишати клас.

На наступному тижні він вже дійсно почне ходити в школу, поступово . Спочатку приходять по двоє дітей. потім по четверо і з 24 вересня всі почнуть ходити кожен день. Дуже хороший підхід, як мені здається. Як вже говорила в Данила експериментальна школа, в звичайній всі починають ходити одночасно.
Розклад теж не тяжкий. Початок в 8:50. До 9:20 фізична розминка на вулиці чи в спорзалі( бо діти ж повели який час в машині\автобусі і взагалі після розминки діти краще займаються\себе ведуть). Потім так називаємий circle time, діти сидять на коврику, вчитель перед ними ж сидить і їм читають, показують(тобто вчать :)). За партами сидіти не потрібно, парт навіть немає, є спеціальний низенький круглий стіл, сидіти за ним потрібно тільки під час перекусу, і для частини писання\малювання, але не довше 15-20 хвилин за раз, півгодини виділяється для просто вільної гри. Буде спеціальна експериментальна програма по математиці з додатковим вчителем, що мені дуже сподобалось.
Раз в тиждень плавання, годину, насправді їх там не особливо вчать плавать, можна сказать вони просто граються в воді. Даня має великі плани на гірку в басейні :).
І в 11:20 заняття вже закінчуються. І Данилка на автобусі будуть відвозити до його звичайного дитсадка.

Моряк із Себастополя( так Даня вимовляє) на морях Канади:

як прибили так і тримається:

Попросила щоб їй зробили хвостик ( вплив дитсадка, до Оксани ходить ще дівчинка, із хвостиками ):

перша в житті шапка випусника, Даню офіційно перевели з pre-school до kindergarten , сфоткала правда вже дома і в поганій якості:

На минулих вихідних в нас в місті проходив Busker festival. Busker, street performance або українською вуличний виступи\артисти.
Можливо найкращий із фестивалів що проходять в нас в місті.
Частина центральної вулиці перекривається і на ній панує справжнє свято. Акробати( цього року чомусь багато з Австралії), музиканти, каруселі, дуже багато людей, від малят до самого похилого віку. багато сміху\гаму, музика, вогні.

Всі дуже класно, тільки я цей тиждень в "в вищій степені готовності ". Бо 15 хвилин\день перегляду Олімпіади для нас не прошли безслідно, і стрибки з жестом через диван вже були , і басейн готували для запливу\перегонів. А на фестивалі такі трюки були ! падіння без підстраховування, балансування на висоті, багато виступів із вогняними елементами.

В минулу суботу були на ДН на фермі. Величезна територія, на якій вирощуються дерева на продаж, своє озеро...
Але я взагалі не про те хотіла розповісти, а про компанію що зібралась на святкуванні.
Іменинниця, її наречений, її колишній чоловік з новою дружиною, колишня дружина її нареченого( доречі святкувалось саме на фермі де вона живе) зі своїм теперішнім коханцем ( коханець, бо в нього є законна дружина). Ще жінка , із-за якої по своїй суті і розпався шлюб іменинниці, бо її колишній чоловік закохався в цю жінку, але вона не відповіла взаємністю і в них не склалось . І теперішній чоловік цієї жінки.

Ну і ми четверо, я маю на увазі Влад, я і діти. Без ніяких зв'язків, хоча хто там Влада знає :) .

При цьому всьому компанія дійсно міцно дружить, це не ситуація коли всі випадково чи змушено зібрались і погано почуваються. Вони навіть шуткують багато на тему "колишньості".

Я з однієї сторони не зовсім розумію, з іншої захоплююсь.

Софійка і Даня граються разом іграшковим ляльковим будиночком. Дані швидко набридає розставляти меблі і розсаджувати лялькове сімейство. Він кричить " Fire! Fire! ", підганяє пожежну машину і намагається почати евакуацію жителів. Софійка категорично троти, відламує драбину в пожежної машини. Рознімаю. Обоє надуті , на цілих 5 хвилин.
--
Не бачила з чого почалося. Але в результаті Софійка сидить і кричить "Да!", а Даня- "No!".
Да!No!Да!No!Да!No!Да!No!Да!No!Да!No! і так реально довго. Я не витримую, і гаркаю- "Припиніть! Stop it!" Починаються разом сміятись.
--
Софія зняла колесо з братикової машини і жує, Даня бігає за нею і кричить щоб віддала . Через 3 хвилини вже кричить, намагається щось забрати в Данила . Ще через 5 хвилини Софійка випадково вдарила Даню тенісною ракеткою. Прошли наступні 5 хвилин. Підозріла тиша. Дивлюсь Софійка сидить на дитячому стільчику , Данилко її ніжно розчісує, мала аж завмерла від задоволення . Даня в якості прикраси ще й два стікера на волосся приклеїв :). Через наступні 10 хвилин разом стрибають з дивана, сердяться що я забороняю. Пропоную їм кавуна. Радісно разом прибігають, вдвох кусають від одного шматка. Ще 10 хвилин, майже розламують Даніни ролики ( разом вцепились). Ще через 5 хвилин Даня наливає Софійці молоко , розливає... і цілі дні в такому ж дусі :)))

Данилко на днях в мене щось випрошує, я не піддаюсь, відходить, приходить назад, лице має трагічний вираз, одна щока мокра, руки ніби теж мокрі. Я здивовано дивлюсь, не можу зрозуміти чому він так дивно вмивався. Він уточняє "Я плачу".
--
Софія грається і в процесі направлено б'є мене по лицю. Я кривлюсь, вона повторює і так кілька раз. Я прикидаюсь що мені боляче і що я плачу. Софійка лякається, починає мене гладити і сама щиро плаче . Надіюсь їй запам'ятається :)
--
Граємось по вулиці перед будинком, Даня випадково наїхав мені на ногу свою плазмо-машиною. Я вскрикую, типу мені боляче ( вірніше мені справді боляче :))). Данилко кричить sorry і кидається цілувати ногу, а Софійка, як любляча доця і сестра, починає робити те саме. Я звичайно відбиваюсь, кажу що мені вже не болить і т.д. Але в сусіда через дорогу( і трошки в сторону) все одно шок, здається він не бачив першої частини, з наїздом на ногу :).